Взвод в наступі з ходу

стория воїн переконливо свідчить, що тільки наступ призводить до рішучої перемозі над противником. Воно єдиний виглядом бою, проведенням якого досягається повний розгром (знищення) супротивника і оволодіння важливими рубежами (районами), об'єктами. Саме у цьому і полягає наступ.

Поразка противника усіма наявними вогневими засобами, рішучої атакою, стрімким просуванням підрозділів у глибину його бойового порядку, знищення і полон живої сили та захоплення озброєння військової техніки, і навіть оволодіння наміченими рубежами (районами) становлять сутність сучасного наступального бою. Розгром противника досягається вмілим застосуванням всіх засобів ураження, рішучим використанням результатів вогню артилерії і ударів авіації, своєчасним нарощуванням зусиль у глибину, широким застосуванням маневрі силами і коштами нанесенням йому атак у фланг й у тил.

Наступ має вестися які з напругою наснаги в реалізації високому темпі, безперервно вдень і вночі, під взаємодії з підрозділами всіх родів військ та спеціальних войск.

Наступ, як із основних видів бою, має низку переваг перед обороною. Насамперед, наступаючого належить ініціатива у діях, виборі напрями, часу, засобах ударів по противнику, у вчиненні маневрів у фланг й у тил, нав’язування йому свою волю. Успішне наступ піднімає моральний дух атакуючих підрозділів, і в водночас різко знижує морально — психічний стан обороняющегося противника.

Наступ можна вести на наступаючого, отходящего і обороняющегося противника. Якщо наступ на наступаючого противника здійснюється зустрічним боєм, але в отходящего — переслідуванням, що у обороняющего противника воно починається зазвичай проривом його оборони.

Наступ можна вести у звичайних обставинах обстановки. Під умовами обстановки розуміються чинники, які надають зокрема або сукупності впливу лад і зміст роботи командирів з підготовки бою, особливо з осередку, і навіть на способи переходу у настання та її ведення. Такими чинниками переважно є: застосування звичайного чи ядерної зброї та інших засобів поразки; склад, стан і характеру оборони противника; становище своїх підрозділів до початку наступу, стан і бойові можливості, і навіть наявність часу підготовка наступу; характер місцевості, стан погоди, часу діб, року, і навіть радіаційна хімічна промисловість та біологічна (бактеріологічна) обстановка.

Коли наступ ведеться від застосуванням лише звичайного зброї, розгром противника досягається надійним вогневим поразкою його безпосередньо протиборчих зусиль і коштів із одночасним впливом на резерви й стратегічно важливі об'єкти у глибині оборони, і навіть рішучим нарощуванням докладає зусиль до розвитку успіху основним способом ведення наступу цих умовах є послідовний розгром обороняющегося противника. Підрозділи зазвичай будуть атакувати його за щодо меншому фронті (дільниці прориву) .

Командир взводу своєї роботи з організації бою здійснює, зазвичай, на місцевості. Це дозволяє понад старанно вивчити сложившеюся обстановку, прийняти доцільне у цих умовах рішення, поставити підлеглим конкретні бойові завдання, організувати взаємодія суспільства та всебічне забезпечення бою.

Коли обстановка Демшевського не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу приймають рішення, віддає бойової наказ організовує взаємодія за картою чи макеті місцевості. І тут, щойно дозволить обстановка, він виїжджає на місцевість і уточнює своє рішення й питання бою. За відсутності такого можливості завдання підлеглим командир уточнює на місцевості під час висунення їхніх до межі переходу до атаки, а при діях у похідному охороні й у розвідки — з виявленням противника.

РОБОТА КОМАНДИРА ВЗВОДУ.

Послідовність і змістом роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, отриманої завдання й наявності часу. В усіх випадках командир взводу, без очікування вказівок старших командирів й отримання завдання має організувати підготовку озброєння і техніки до з бойового застосування.

РОБОТА ПО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЮ КОМАНДИРОМ ВЗВОДУ.

Починається із отриманням бойового завдання. Зазвичай вона ввозяться такий послідовності:

* З’ясування отриманої завдання.

* Оцінка обстановки.

* Прийняття рішення.

* Проведення рекогносцирування.

* Віддача бойового наказу.

* Організація взаємодії, бойового забезпечення і управления.

* Організація підготовки особового складу, озброєння і техніки до бою.

* Перевірка готовності взводу до виконання бойового завдання.

* Доповідь командиру роти про готовність взводу до виконання бойового завдання.

УСВІДОМЛЮЮЧИ ОТРИМАНУ ЗАВДАННЯ.

КОМАНДИР ВЗВОДУ ДОЛЖЕН:

* Зрозуміти завдання роти і взводу.

* Які об'єкти (мети) на напрямі дій взводу уражаються засобами старших командирів.

* Завдання сусідніх підрозділів, і порядок взаємодії із нею.

* Час готовності до виконання завдання.

За підсумками з’ясування завдання командир взводу зазвичай визначає:

* Місце й ролі взводу в виконуваної ротою завданню.

* Які об'єкти (мети) необхідно вразити засобами взводу.

* У якому етапі бою та сидіти з якою із сусідніх підрозділів необхідно підтримувати найбільш тісні взаємодії.

* Як побудувати бойової порядок.

* Скільки є на організацію бою та сидіти як він краще розподілити.

ПРИ ОЦІНКИ ОБСТАНОВКИ.

КОМАНДИР ВЗВОДУ ОЦЕНИВАЕТ:

* Противника.

* Свій взвод і додані підрозділи.

* Сусідів.

* Місцевість.

* Повітряні ворожу ціль.

* Кліматичні умови.

ПРИ ОЦІНЦІ ОБСТАНОВКИ.

КОМАНДИР ВЗВОДУ УЯСНЯЕТ:

* Склад, ситуацію і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих коштів.

* Стан, забезпеченість й можливості взводу, доданих підрозділів.

* Склад, становище, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними.

* Характер місцевості, її захисні і маскирующие властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження та ведення вогню.

* Найімовірніші напрями дій літаків, вертольотів та інших повітряних цілей противника на малих та гранично малих висотах.

* Час року, діб, і стан погоди.

Через війну оцінки обстановки командир взводу визначає:

=> Який сили противник очікується перед фронтом дій взводу, його сильні й слабкі боку, можливі співвідношення зусиль і коштів.

=> Бойовий порядок взводу, бойові завдання відділенням, розподіл зусиль і коштів.

=> У якому етапі бою та сидіти з ким із сусідів підтримувати найбільш тісні взаємодії.

=> Порядок маскування та збільшення використання захисних властивостей місцевості.

=> Сигнали і Порядок відкриття вогню по повітряних цілях противника.

=> Заходи щодо підготовки особового складу й бойової техніки.

З’ясування отриманої завдання й оцінка обстановки є етапами розумового процесу командира взводу прийняття рішення. Результатом цього процесу є вибір найбільш доцільного варіанти рішення на бій.

У ВИРІШЕННІ КОМАНДИР ВЗВОДУ ОПРЕДЕЛЯЕТ:

==> Способи виконання отриманої завдання (якому противнику, що й якими засобами завдати поразка; застосовувані у своїй заходи для її обману).

==> Завдання відділенням, доданим підрозділам і вогняним засобам.

==> Організацію управління.

Визначаючи засіб для досягнення отриманої завдання, командир взводу має враховувати, що він висловлює головну ідею рішення, і як його задумом на бій. Тож у ньому мають знайти відображення послідовність знищення противника, порядок поразки його вогнем штатних і доданих коштів, побудова бойового порядку.

Бойові завдання відділенням визначаються суворо у відповідність до порядком виконання поставленого завдання. Так було в наступі бойове завдання відділення залежить від знищенні живої сили та вогневих коштів противника на напрямі його початку.

Визначаючи організацію управління, командир взводу намічає порядок користування радіоі сигнальними засобами зв’язку, порядок дій зі сигналам оповіщення, управління і взаємодії, місце свого КНП.

ВЕДЕННЯ РОБОЧОЇ КАРТЫ.

* Склад, становище, передові рубежі, місця розташування вогневих коштів противника, мінні поля і проходи у яких.

* Становище МСВ, сусідів час завдання.

* Завдання МСВ, МСО та сусідів.

* Рубежі розгортання і рубіж переходу в атаку.

* Об'єкти і цілі противника, поражаемые засобами старшого командира.

* Місця КНП, МСВ, і МСР.

* Метеорологічні дані.

* Кошти посилення.

* Розподіл зусиль і коштів.

* Сигнали оповіщення, управління, взаємодії.

* Умовні позначення.

Рекогносцировка є важливим етапом у роботі командира взводу. Рекогносцировка проводиться з метою уточнення прийнятого рішення на місцевості. До брати участь у ній можуть бути притягнені як командири відділень, але у окремих випадках і механіки — водії (водії).

ПРИ ПРОВЕДЕННІ РЕКОГНОСЦИРУВАННЯ КОМАНДИР ВЗВОДУ ВКАЗУЄ:

* Ориентиры.

* Накреслення переднього краю оборони супротивника й розташування його вогневих коштів, особливо протитанкових, місця та характер загороджень, перешкод, і навіть мети, поражаемые засобами старшого командира.

* Бойові завдання відділенням і доданих вогневих коштів.

* Рубежі переходу до атаки й екологічно безпечного видалення.

* Місця проходів в загородженнях і крізь перешкоди та його позначення, місця оснащення танків катковыми мінними тралами.

* Маршрут висування, рубежі розгортання і спешивания.

Прийняття командиром взводу доцільне рішення на бій саме собою ще забезпечує успішного виконання отриманої бойового завдання. Рішення стає основою управління відділеннями і Законом України для підлеглих лише із отриманням кожен із новачків конкретного завдання. Тому своєчасне доведення до виконавців бойових завдань — одну з найважливіших обов’язків командира взводу.

При організації бою бойові завдання до підлеглих доводяться, зазвичай, у вигляді бойового наказу. Командир взводу повинен викладати його коротко, чітко й те щоб підлеглі зрозуміли своє завдання.

У БОЙОВОМУ НАКАЗІ КОМАНДИР ВЗВОДУ ВКАЗУЄ:

* Орієнтири.

* Склад, ситуацію і характер дій противника, місця розташування його вогневих коштів.

* Завдання роти і взводу.

* Об'єкти і цілі на напрямі дій взводу, поражаемые засобами старших командирів, і навіть завдання сусідів.

* Бойові завдання відділенням, доданим підрозділам і вогняним засобам, а командир мотострілецького взводу, ще, — снайперу і стрілку — санітару (об'єкт атаки, напрям продовження наступу, кордон переходу до атаки, місце спешивания, мети знищення, порядок ведення вогню, місце у бойовому порядку взводу, завдання й місце перебування, порядок ведення вогню БМП, БТР та його місце у бойовому порядку.

* Час готовності до виконання завдання.

* Своє місце і затримання заступника.

Після встановлення бойових завдань командир взводу віддає ВКАЗІВКИ ПО ВЗАЄМОДІЇ що є конкретизацією певного їм у рішенні порядку взаємодії. Заодно він повинен узгодити зусилля штатних і доданих вогневих коштів на успішного виконання поставленого завдання, домогтися правильного і єдиної розуміння усіма командирами відділень бойової завдань та способів виконання.

КОМАНДИР ВЗВОДУ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ.

ВЗАЄМОДІЇ ВКАЗУЄ:

> При наступі одразу ж: порядок висування до межі переходу до атаки, розгортання на бойовий порядок, ведення вогню зі стрілецької зброї, БМП, БТР танків, руху на атаку, пророблення проходів в загородженнях, заходи для безпеки під час ядерних ударів по противнику.

> Порядок ведення вогню по повітряних цілях й відчуття міри захисту від високоточної зброї противника.

> Номери (пізнавальні знаки) атакуючих перед взводом танків й напрямі їх наступу, місця спешивания особового складу й порядок дій після цього БМП, БТР.

> Призначає: чергові вогневі кошти й визначає порядок знищення розвідки противника.

> Вказує: заходи щодо захисту від ЗМУ і високоточного зброї противника, і навіть заходи для маскування.

> Рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових та інших вогневих коштів.

> Повідомляє: сигнали оповіщення, управління, взаємодії і Порядок дій зі ним.

Поруч із вказівками у стосунках командир взводу організовує й бойове забезпечення. Залежно від сформованій обстановки й правничого характеру майбутнього бою командир взводу віддає вказівки з виконання необхідних заходів бойового забезпечення, і з організації розвідки, захисту від ЗМУ, запалювальних коштів, СОТ, інженерного устаткування позицій, маскування і охорони.

КОМАНДИР ВЗВОДУ ОРГАНІЗУЄ.

БОЙОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПО:

0 РОЗВІДЦІ (призначити спостерігача; особисто вести нагляд противником).

0 ОХОРОНУ (вказати порядок ведення контролю над місцевістю, повітрям і сигналами КМСР).

0 ЗАХИСТ ВІД ЗМУ (послідовність фортифікаційного устаткування опорного пункти і порядок використання захисних властивостей місцевості; порядок попередження безпосередньої загрозу й початку застосування противником ЗМУ, про своє ядерних ударів; терміни проведення медичних заходів; заходи для безпеки при діях у зонах зараження, районах руйнацій, пожеж і затоплений).

0 ЗАХИСТ ВІД СОТ (збільшуючи відстань між БМП, БТР при діях на відкритої местности).

0 МАСКУВАННЯ (які табельні кошти й місцеві матеріали використовуватиме маскування і продовжити терміни її здійснення; порядок дотримання заходів маскування; лад і здійснення та підтримка маскування під час бою).

0 ІНЖЕНЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (місце пророблення проходу в мінному полі противника, його позначення і Порядок подолання; способи проделывания проходів в загородженні противника).

0 ХІМІЧНОМУ ВІДДІЛЕННЮ (завдання радіаційної та хімічної розвідці; порядок використання коштів індивідуальної та колективної захисту; місце, час і Порядок проведення спеціальної обробки; порядок використання ТДА машин і димових коштів; місце та палестинці час отримання засобів і перевірки протигазів; розподіл дозиметров).

0 КРІМ ТОГО (вказує порядок поповнення ракет, боєприпасів, заправки пальному, проведенні технічного обслуговування бойових машин та озброєння, забезпечення продовольства та іншими матеріальними засобами).

При організації управління командир взводу уточнює (доводить) до командирів відділень радіо дані і Порядок користування радіоі сигнальними засобами зв’язку. При діях мотострілецького взводу в пішому порядку, соціальній та випадках, коли робота на радіостанції заборонена, командир взводу має варіант управління з допомогою зв’язкових і сигналів.

Управління підрозділом в бою полягає в твердої впевненості командира у цьому, що підпорядковані здатні успішно виконати це завдання. Така впевненість виходить із рівня підготовки, ініціативи й творчості кожному солдатові, сержанта зокрема і їхньою високою особисту відповідальність у виконанні бойової задачи.

КОМАНДИР ВЗВОДУ.

КОНТРОЛЮЄ ГОТОВНІСТЬ ВЗВОДУ До БОЮ:

^ Своєчасність отримання особовим складом бойового завдання і правильність заняття позицій.

^ Знання особовим складом своїх завдань і близько підтримки взаємодії ході бою.

^ Стан і рівень готовності інженерних загороджень і фортифікаційного устаткування позицій МСО.

^ Готовність системи огня.

^ Підготовку зброї до ведення вогню вночі.

^ Виконання заходів із бойовому забезпечення бою та сидіти управлінню.

^ Забезпеченість всім необхідними для бою, стан озброєння і близький бойовий техніки.

^ Зміст екіпірування особового складу й правильність її використання.

^ У визначений час доповісти КМСР про готовність взводу до бою.

Довіряючи підлеглим, командир взводу в водночас, володіючи великими знаннями й досвідом, здійснює постійний контролю над ходом підготовки підрозділів до бою й за необхідності будь-якої миті повинен надати їм допомогу. Мета контролем із боку командира взводу зводиться до перевірки готовності підлеглих до бою з одночасним покаранням їм надання практичної допомоги. Зазвичай, командир взводу здійснює шляхом заслуховування доповідей підлеглих, і навіть шляхом перевірки ходу проведення підготовчих заходів до бою. Заодно він звертає увагу до технічний стан БМП, БТР, танків, заправку їх пальному, мастила і поповнення боєприпасами, підготовка озброєння до стрільбі і боєприпасів в остаточно налаштований вид, знання підлеглими своїх бойових завдань, і навіть сигналів оповіщення, управління, взаємодії і близько дій зі ним. Про готовність до бою командир взводу у встановлений час доповідає командиру роти.

бычно застосовується після висування від щирого, тобто., висунувшись від щирого, частини до переходу у настання зупиняються з спеціально призначених вихідних районах, де організується підготовка особового складу й техніки іти.

Перед настанням відразу ж взвод таємно розташований у такого далекого під оборони противника вихідному районі сполуки (частини), де знаходиться у постійній бойової готовності до відсічі можливого нападу противника.

Розгортання на бойовий порядок для наступу взвод здійснює під час висування в переходу в атаку.

Наступ одразу ж забезпечує скритність підготовки, раптовість дій, меншу залежність від ЗМУ противника.

Вихідний пункт призначається для своєчасного початку маршу і вибирається за 25−50 км 5 — 10 кілометрів від району розташування, що дозволяє витягнути колону підрозділи, набрати встановлену швидкість руху, дистанцію між підрозділами.

Для організованого руху, розгортання і переходу до атаки, призначаються маршрути висування, вихідний кордон, кордон розгортання у взводні колони, кордон переходу до атаки й межа безпечного видалення, а при атаці в пішому порядку для мотострілкових підрозділів ще, й межа спешивания.

Пункт розгортання у взводні колони призначається наскільки можна за складками місцевості у два — 3 кілометрів від переднього краю оборони супротивника й повинен виключати поразка взводу вогнем протитанкових коштів ближнього бою, гармат, БМП. БТР та інших. зброї піхоти.

Рубіж переходу до атаки вибирається те щоб висування щодо нього танкових і мотострілкових підрозділів відбувалося таємно, видалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї та боєприпасів дозволяло підрозділам безперервно, на максимальної швидкості досягти переднього краю оборони супротивника у зазначений час (Ч). Він може призначатися за 25−50 км до 600 м від переднього краю оборони противника, котрий іноді більш.

Рубіж спешивания мотострілкових підрозділів призначається якнайближче до переднього краю оборони противника, зазвичай, у місцях, вкритих від вогню його кулеметів і протитанкових коштів ближнього бою. З іншого боку, його мінімальне видалення має виключати поразка особового складу в останній момент спешивания розривами снарядів і мін своєї артилерією. З досвіду навчань видалення цього рубежу від переднього краю противника то, можливо 300 — 400 м.

Залежно та умовами місцевості кордон спешивания може збігатися з кордоном переходу до атаки чи перебувати ближчі один до противнику.

Атака залежить від стрімке й невпинному русі танкових і мотострілкових підрозділів у бойовому порядку до поєднані із інтенсивним вогнем з танків, БМП, БТР, а, по мері зближення Росії з противником з деяких інших видів зброї із його знищення.

Танкові підрозділи атакують на бойовий лінії, а мотострілкові підрозділу залежність від обстановки — в пішому порядку до слід за танками чи БМП, БТР без спешивания особового складу.

Атака мотострілкових підрозділів у пішому порядку застосовується при прорив підготовленої оборони противника, укріплених районів, і навіть на різко пересіченій і важкодоступній для танків, БМП, БТР місцевості. Особистий склад мотострілкових підрозділів у своїй атакує супротивника у ланцюга безпосередньо за бойової лінією танків за 25−50 км, що забезпечує її безпека від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецької зброї. БМП, БТР у разі, використовують місця, стрибками від рубежу до межі (від укриття до укриттю) діють за своїми підрозділами за 25−50 км, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і мотострілкових підрозділів. БМП із стабілізованим озброєнням настає, зазвичай, у ланцюга своїх підрозділів.

Після спешивания особовий склад мотострілкових підрозділів в БМП, БТР залишаються заступники командирів бойових машин — навідники — оператори (навідники кулеметів), механіки — водії (водії) та їх заступники командирів взводів, які вогнем БМП, БТР підтримують бій своїх подразделений.

Мотострілкових підрозділів автомобілями атакує противника, зазвичай, в пішому порядку. У окремих випадках (в розквась, за наявності глибокого снігового покрову та інших) мотострелки на окремі ділянки можуть атакувати противника десантом на танках. Автомобілі після спешивания особовий склад виділяється в призначені місце збирання й розташовується по ротно чи з батальонно за 25−50 км 2 — 4 кілометрів від переднього краю оборони противника.

Від району зосередження до переднього краю оборони противника 20 — 40 км. Зразкове видалення 10 км до вихідного пункту. Швидкість у своїй 12 — 15 км/год. Ця швидкість сприяє висуванню колони і набрати дистанцію і головою колони пройти в призначений час в вихідний пункт. Час визначається за такою формулою t = p. s: v, де t — час, p. s — киллометраж, v — швидкість. Підставляємо значення. Виходить 40 хвилин.

Від вихідного пункту до рубежу розгортання у взводні колони 27 км. Оскільки від рубежу розгортання до переднього краю оборони противника 2 — 3 км. Швидкість у цьому маршруті 20 — 25 км/год. Ця швидкість бойової техніки марші. І главою колони пройти в призначений час кордон розгортання у взводні колони. Час визначаємо за такою формулою виходить 1 годину 20 хвилин.

Від рубежу розгортання у взводні колони до рубежу переходу до атаки 2,5 км. Оскільки від рубежу переходу до атаки до переднього краю оборони противника більш 600 м. Швидкість у цьому маршруті 12 — 15 км/год. Ця швидкість потрібна що кожен взвод йшов своєму маршруту. І взводу мають відбутися в призначений час кордон переходу до атаки. Час визначаємо за такою формулою, виходить 6 минут.

Від рубежу переходу до атаки до переднього краю оборони противника більш 600 м. Швидкість у цьому маршруті 7 — 8 км/год. Така швидкість потрібна оскільки ведеться артилерійська підготовка по переднього краю оборони противника. І особовий склад мав відбутися о призначений час на передньому краї оборони противника. Час визначаємо за такою формулою, виходить 6 хвилин.

У разі якщо час «Ч» 9.00 той час виходу кордон переходу до атаки одно 8.54.

Час виходу кордон розгортання у взводні колони одно 8.48. Час виходу головою колони в вихідний пункт (кордон) одно 7.28. Час виходу з району зосередження одно 6.48.

Наступ взводу у великій вітчизняної войне.

Вже у лютому 1942 року на захід від Ржева одна з наших підрозділів успішно розвивало наступ у бік радгоспу. Противник ж свій відхід прикривав окремими опорними пунктами. При підході до радгоспу рота було зупинено вогнем противника. Командир роти вирішив опанувати опорним пунктом противника відразу ж, завдаючи йому удар з і флангу. Звід лейтенанта Филина, посилений двома кулеметами і мінометами мав завдання обійти опорний пункт противника справа і ударом у фланг з одночасної атакою іншими взводами — знищити.

З виходом взводу на фланг опорного пункту противника було виявлено що відходить колона ворога силою до двох взводів, двигающихся з радгоспу у південному напрямі. Поданої обстановці командир взводу від атаки відмовився, а натомість вирішив перехопити шлях відходу противника раптової атакою знищити його. Про таке рішенні командир взводу доповів командиру роти. Ініціатива і винахідливість командира взводу схвалено.

Звід кидком посів опушку лісу й до відразу ж перейшов у атаку, противник, не що очікував удару з тилу, розгубився, у результаті він залишив на полі бою 20 вояків убитими і пораненими й кинувся назад до радгоспу. Ось він потрапив під фронтальний удар нашої роти, яка цього часу оволоділа радгоспом. Після короткої сутички ворог був повністю розгромлено.

ВИСНОВОК: досвід минулого і практика показує що досягнутий успіх є наслідком правильної організаторської діяльності командира взводу, чіткому взаємодії всередині взводу і з іншими підрозділами, у правильній оцінці обстановки, управління взводом, прояв розумної ініціативи й рішучості лейтенанта Филина, і навіть мужності, героїзму і майстерності всього особового складу взводу, призвело до розгрому чотового опорного пункти і колони німецько-фашистських загарбників.

Пермський ОМОН.

29 березня 2000 року загін змопівців 41 осіб у двох БТРах і вантажівках направився на зачистку розміщених у околицях Ведено селищ. Операція мала проходити що з підрозділами Внутрішніх військ. Однак у районі селища Шамі - Ведено їхні вже очікувало, за оцінками, до 600 бойовиків.

Очевидно командування колони не насторожили густий туман і місцевість, вкрай сприятлива для засідки. Але саме під його прикриттям туману бойовики атакували в 8.30 ранку колону. Зав’язався бій. На виручку змопівців були спрямовані сили федеральних військ, зведений загін міліції Веденского тимчасового відділу внутрішніх справ. По котрі вступили достовірним повідомленням відомо, що п’ять бійців з омоновской колони прорвалися з місця бою до своїх. У складі загону 2 поранених, один співробітник тимчасового відділу внутрішніх справ контужений, 4 загиблих. 32 бійцям присвоєно звання герой Росії, а 9 людина поки що невідомо.

ВИСНОВОК: колона діяла наосліп, без розвідування й бойового охорони. Було погано організовано взаємодія суспільства та управління командуванням. На марші колону, бойове охорону мав забезпечувати вертоліт. Однак у результаті: відсутності даного елемента бойового охорони колона було остаточно розбито, що призвело загибель змопівців. З боку командування марш був погано організований, оскільки командування погано орієнтувалося на місцевості й погано знала маршрут висування, була відсутня організація похідного охорони. Що головним елементом під час проведення маршу за умов ведення бойових дій в. Не чітко були організовані дії змопівців при раптовому нападі противника тобто. засідки.

У результаті курсової роботи було розглянуті основні питання наступального бою. Тактика сучасного загальновійськового бою конкретним чином відрізняється від тактики Великої Великої Вітчизняної війни.

У управлінні підрозділом оперативність як ніколи, стала заздрість від мислення командира. Підвищилося значення передбачення розумної ініціативи й самостійності дій, потрібно швидко і точне проведення складних розрахунків. Різко скоротилися терміни підготовки бою, і навіть вміння вводити на оману противника.

Тому М. У. Фрунзе писав: «Мистецтво командира проявитися насамперед у вмінні з різноманіття коштів, що у розпорядженні вибрати ті, які давали найкращі результати у цій обстановки й у тепер».

Зросло значення практичної роботи офіцерів підрозділ з безпосередньої підготовки підрозділи до виконання бойових завдань та сталого контролю у ході бою за своєчасним і точним виконанням.

Дедалі більше ускладнюються питання підготовки й ведення наступального бою. Різко зростає об'єм і ускладнюються завдання які вирішуються командиром і скорочується час їх виконання. Істотно змінилися утримання і методи роботи командира з підготовки наступального бою зараз від командирів потрібно пошук нестандартних рішень, способів ефективне використання наявних у розпорядженні зусиль і коштів.

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч.2. Батальйон, рота.

2. Бойовий статут Сухопутних військ Ч.3. Звід, відділення, танк.

3. Тактика в бойових прикладах: Звід, відділення, танк. Москва, Воениздат, 1974 г.

4. Підручник тактика. Ч.1. Звід, відділення, танк.

5. Підручник тактика із серії «Бібліотека офіцера».

6. Навчальний посібник «Підрозділ в бою».

7. Навчальний посібник «Приблизна схема дій командира мотострілецького взводу з організації боя».

8. Російська газета за 1 квітня 2000 року.

9. Російська газета за 4 квітня 2000 року.