Государственная політика ціноутворення у Республіці Білорусь на етапі, її цілі й основних напрямів

Государственная політика ціноутворення у Республіці Білорусь на етапі, її цілі й основні направления.

В умовах реформування економіки та початку ринкових відносин цінова політика, принципів формування та митного регулювання ціноутворення стають важливими областями перетворень. Будучи складовою загальної державної економічної політики, цінову політику будується тих-таки засадах і реалізується у межах єдиної методологічної концепции.

В останні рік із прийняттям низки законодавчих і нормативних актів у республіці склалася цілісна законодавчу базу у сфері ціноутворення, що дозволяє управляти процесами регулювання й контролю над ціноутворенням. Це Закон Білорусь «Про ціноутворення» від 10 травня 1999 р. № 255-З, Концепція ціноутворення у Республіці Білорусь та низку інших програмних документів, за якими визначено курс — на удосконалювання принципів і розширення ринкових механізмів ціноутворення, подальшу лібералізацію цін зі збереженням державного регулювання й контролю над цінами лише стосовно окремих видів товарів (робіт, послуг). Ці ж документами передбачено, ціновий контроль та цінові обмеження будуть зніматися принаймні створення відповідних економічних передумов, стабілізації фінансової ситуації у республіці, прийняття адекватних заходів у області грошово-кредитної і валютної політики, соціальної захисту населения.

Закон «Про ціноутворення» встановлює правові основи державної політики у області ціноутворення, сферу застосування вільного і регульованого ціноутворення, повноваження державні органи, здійснюють регулювання ціноутворення контроль над ним, права, обов’язки, і відповідальність суб'єктів ціноутворення.

Законом встановлено, що регульовані ціни (тарифи) Республіка Білорусь застосовуються на:

· товары (роботи, послуги) господарюючих суб'єктів, котрі посідають домінують на товарних ринках Республіки Білорусь у і включених до державного реестр;

· отдельные соціально значимі товари (роботи, послуги), конкретний перелік яких встановлюється Президентом чи з його дорученням Радою Міністрів Республіки Білорусь. [1].

Конкретный перелік товарів (робіт, послуг), проти яких здійснюється регулювання цін (тарифів), визначено Указом Президента Республіки Білорусь у від 19 травня 1999 р. № 285 «Про деякі заходи за стабілізацією цін (тарифів) Республіка Білорусь» (у редакції 8.09.2004), і навіть постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь у від 18 червня 1999 р. № 943 «Про затвердження переліків соціально значущих товарів (робіт, послуг) і лікарських засобів, ціни (тарифи) куди регулюються Міністерством економіки, облвиконкомами і Мінським міськвиконкомом» із змінами і доповненнями.

Так, нині державному рівні здійснюється регулювання цін (тарифів) на базові, структурообразующие види сировини й продукції, які визначають витрати інших галузях економіки, на товари (роботи, послуги) господарюючих суб'єктів, котрі посідають домінують на товарних ринках республіки і включених в Державного реєстру підприємств-монополістів, і навіть найважливіші соціально значимі товари та, які надають значне впливом геть життєвий рівень. [9, c.17].

В відповідність до Законом регулювання цін (тарифів) може здійснюватися шляхом установления:

· фиксированных цін (тарифов);

· предельных цін (тарифов);

· предельных торгових надбавок (знижок) до ценам;

· предельных нормативів рентабельності, що використовуються визначення суми прибутку, підлягає включенню в регульовану ціну (тариф);

· порядка ухвали і застосування цін (тарифов);

· декларирования цін (тарифів). [1].

Методы державного регулювання ціноутворення носять вибіркову дію і застосовують у залежність від конкретних умов, і навіть від видів товарів (робіт, послуг). У цьому державні органи, здійснюють регулювання ціноутворення, з державних інтересів і що складається соціально-економічну ситуацію республіки гаразд, встановленому законодавством, вправі приймати рішення про вибір конкретного способу регулювання цін, і тарифов.

1.Установление фіксованих цен.

Твердые фіксовані ціни (тарифи) використовують у основному тому випадку, коли держава має намір управляти пропозицією і попитом деякі групи товарів. Так, фіксовані ціни устанавливаются:

на основні види паливно-енергетичних ресурсів (нафту сира власного видобутку (для державних потреб) і нафтопродукти, вироблювані з нього і реалізовані споживачам з переліку, визначеного Радою Міністрів Республіки Білорусь у; газ природний і скраплений; електрична і теплова енергія);

водку білу і спирт, цукор, тютюнові вироби, склотару (заставні ціни);

лекарственные кошти, вироблені підприємствами республіки (з переліку, визначеного Радою Міністрів Республіки Білорусь у);

драгоценные метали в виробах і брухті, скупаемые у фізичних осіб; послуги зв’язку, надані для населення й юридичних осіб;

перевозку пасажирів, вантажів і багажу залізничним і автомобільним транспортом;

коммунальные послуги населенню. [6, c.54−55].

2.Установление граничних максимальних рівнів цін (тарифов).

Одним з найпоширеніших способів державного регулювання, що застосовуються у практиці вітчизняного ціноутворення, є з’ясування відповідним органом, що забезпечує регулювання ціноутворення, верхнього рівня (краю) ціни (тарифу). У цьому покупець і продавець вправі домовитися про прийнятному рівні ціни (тарифу), але з вище встановленого краю.

В час граничні рівні відпускних цін встановлюються деякі соціально значимі товари та, надані населенню, і навіть на товари (роботи, послуги) громадських організацій і індивідуальних підприємців, включених в Державного реєстру суб'єктів господарювання, котрі посідають домінуюче становище на товарних ринках. [6, c.55].

3.Установление граничних мінімальних рівнів цен.

В час граничні мінімальні ціни встановлюються на основні види високоліквідною продукції, яка поставляється межі республіки, по перелікам, визначальним Радою Міністрів Республіки Білорусь у і Міністерство економіки Республіки Білорусь у (прокат чорних металів, лісоматеріали, мінеральні добрива, льон і льоноволокно, шкіряну сировину, молоко сухе незбиране, казеїн, сировину пушно-меховое та інших.), і навіть на ликероводочную і той алкогольну продукцію (крім спирту і горілки).

Минимальные знизили також встановлюються на основні види продукції рослинництва (жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка, зернобобові, льон, ріпак, цукрові буряки) і тваринництва (молоко, велика рогата худоба свиней), реалізованої для державних нужд.

4.Установление граничних рівнів рентабельности.

Предельные рівні рентабельності за продукцію (товарам, послуг) підприємств-монополістів визначено постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь у від 27 лютого 2003 р. № 273 «Про рівень рентабельності товарів (робіт, послуг) громадських організацій і індивідуальних підприємців, включених до державного реєстру суб'єктів господарювання, котрі посідають домінують на товарних ринках» (у редакції 30.10.2003).

Предельными рівнями рентабельності обмежуються також формовані суб'єктами господарювання чи регульовані облвиконкомами і Мінським міськвиконкомом граничні рівні цін, і тарифів деякі види послуг, які надають населенню. [6, c.56−57].

5.Установление граничних (фіксованих) надбавок (знижок).

Предельные (фіксовані) надбавки (знижки) встановлюються, зазвичай, у сфері звернення. Відповідно до чинним Положенням про порядок формування та застосування цін, і тарифів, затвердженим постановою Міністерства економіки Республіки Білорусь у від 22 квітня 1999 р. № 43 (у редакції 6.08.2004), верхній межа надбавки в оптовому ланці обмежений 20%, в роздрібному — 30% (з урахуванням оптової надбавки). За окремими соціально значимим продовольчих товарах сукупний розмір торгової надбавки обмежений 10−20%. Відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь у від 27 лютого 1996 р. № 148 (у редакції 28.02.2002) обмежений також розмір оптової й торгової надбавок, стягнутих при реалізацією лікарських коштів, виробів медичного призначення та медичної техніки.

6.Декларированием цін називається реєстрація у органах ціноутворення граничних рівнів цін (тарифів).

Ценовое регулювання шляхом реєстрації декларованих цін (тарифів) в Департаменті антимонопольної й цінової політики Міністерства економіки Республіки Білорусь у ввозяться відношенні товарів (робіт, послуг) організацій корисною і індивідуальних підприємців, включених в Державного реєстру суб'єктів господарювання, котрі посідають домінують на республіканському товарному ринку. Це товари, як мінеральних добрив, доломіт, цемент, шифер, сільськогосподарська техніка, товари дитячого асортименту, цукор, молочні, м’ясні і плодоовочеві консерви для дитячого харчування, і навіть життєво необхідні лікарські кошти з переліку, затвердженого Радою Міністрів Республіки Беларусь.

На місцях — в управліннях антимонопольної і сьогодні ціновий політики облвиконкомів і Мінського міськвиконкому — здійснюється реєстрація цін (тарифів) на товари (роботи, послуги) громадських організацій і індивідуальних підприємців, включених в Державного реєстру суб'єктів господарювання, котрі посідають домінуюче становище на місцевих товарних ринках.

7.Установление правил чи умов ухвали і застосування цін (тарифов).

В час всім господарюючих суб'єктів встановлено єдиний порядок формування та застосування цін, і тарифів продукції, товари, роботи, послуги. Особливості формування та застосування цін, і тарифів за видами діяльності визначено галузевими положеннями про порядок формування та застосування цін, і тарифів, затвердженими окремими міністерствами за узгодженням із Міністерство економіки Республіки Білорусь у. [6, c.57−58].

Порядок включення витрат у склад собівартості випущених товарів чи які надають послуг визначено Основними положеннями за складом витрат, які включаємо в собівартість продукції (у редакції 16.07.2004).

В висновок цього питання відзначимо, що метою стабілізації і стимулювання розвитку республіки процеси ціноутворення можуть регулюватися шляхом прийняття законодавчих, адміністративних та інших заходів.

Список литературы

О ціноутворенні: Закон Республіки Білорусь у від 10 травня 1999 р. № 255-З (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у. -1999. -№ 37. -2/30).

Об затвердженні Концепції ціноутворення у Республіці Білорусь: Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь у від 11 червня 1999 р. № 877 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у. -1999. -№ 48. -5/1047).

Об затвердженні Порядку заяви білоруськими товаровиробниками реєстраційних ціни експортовану продукцію власного виробництва: Постанова Міністерства економіки Республіки Білорусь у від 21 квітня 1999 р. № 42 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у. -1999. -№ 42. -8/354).

Абрютина М.С. Ціноутворення трапилося в ринковій економіці: ПідручникМ.: «Річ навіть і Сервіс », 2002. -256с.

Островский В. Л. Шляхи підвищення ефективності цінової газової політики в платіжної системі РБ // Білоруський банківський бюлетень. -2003. -№ 4. -С.59.

Паршин В. Ф. Державне регулювання цін, і ціноутворення у Республіці Білорусь // Веснік Беларускага Дзяржаўнага эканамічнага універсітэта. -2003. -№ 2. -С.54−58.

Полещук І.І. Ціноутворення: Підручник для вузів / И. И. Полещук, В. В. Терешина. -Мн.: БГЭУ, 2001. -303с.

Попов Є., Крючкова Про. Ціноутворення: методи встановлення цін, і їх класифікація // Маркетинг. -2002. -№ 5. -С.111−120.

Прохорчик А. Ціноутворення за умов державного регулювання // Директор. -2004. -№ 10. -С.17−19.

Смирнов Н. Г. Державне регулювання ціноутворення продукції, поставлену експорту Республіка Білорусь // Бухгалтерський облік і аналіз. -2002. -№ 10. -С.39−41.

Цены і ціноутворення: Учеб. Пособ. / Т. В. Емельянова, Н. Я. Скорик, В. В. Куриленко. -Гомель: Білоруський торгово-економічний університет споживчої кооперації, 2002. -112с.

Шаркова О.А. Ціноутворення: Курс лекцій / О. Э. Шаркова, О.А. Карякіна; Академія управління за Президента Республіки Білорусь уМн., 2002. -176с.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.