Глобальное потепління і вибір Росії

Глобальное потепління і вибір Росії

А.Н. Косариков, доктор економічних наук, профессор Не секрет, що парниковий ефект (стрімке зростання концентрації парникових газів) веде до значному зміни клімату планети. За оцінками, середній рівень моря до 2100 г. підвищиться на 20−90 див. Крім глобальних ефектів, як-от посуха в поміркованих широтах, повені, зрушення поясів впевненого землеробства, це може викликати катастрофічні наслідки для країн із територіями лише на рівні моря (Австралія, Нідерланди, Японія, окремі райони навіть т.п.). Міжнародне співтовариство вжив низки превентивних заходів протидії цієї загрозу. Перш за все це заходи, викладені у Конвенції ООН про зміну клімату, ухваленій у 1992 р. Мета конвенції— обмежити обсяг викидів парникових газів. Розвинені країни зобов’язалися вжити заходів із його стабілізації лише на рівні 1990 р.

Но викиди парникових газів (передусім СО2) сьогодні супроводжують розвиток практично всіх секторів в промисловості й, отже, змін національних обсягів ВВП, отже поставлені завдання надзвичайно складні, і вимагають неординарних економічних і полі-тичних рішень.

В 1997 р. в Кіото (Японія) цього разу третьої конференції з проблем, сформульованим в згаданої Конвенції ООН, було прийнято документ (Кіотського протоколу), який визначив конкретні обмеження емісії парникових газів у країнах-учасницях. Країни Європейського союзу зобов’язалися скоротити викиди загалом на 8%, США— на майже 7%, Японія— на 6%. Росії першому етапі (2002−2012гг.) потрібно було не перевищувати рівень базисного 1990 р. У Кіотському протоколі сформульованими вимоги про безперешкодний доступ до інформації про викидах, передбачені можливості перевірок виконання прийнятих зобов’язань.

В зусиллях світового співтовариства з стримування планетарних процесів потепління екологічна політика Росії особливе значення. Її «внесок" — 17% загального обсягу викидів парникових газів у розвинених країнах і країнах із перехідною економікою. За цим показником Росія поступається лише США. Ще значніша її роль поглинанні вуглецю— нашу країну припадають 22% світової площі лісів.

Кроме того, Росія як партнер приваблива порівняно незначними витратами на одиницю скорочених викидів парникових газів у результаті модер-нізації промисловості й ПЕК. Так, за розрахунками Світового Банку, зниження викидів на 1 т у Японії може коштувати 600 дол., у Європі— 270, США— 190, а Росії— разів у 10 дешевше. Так само важливо і те, що характері і обсяг викидів СО2 відбивають загальну екологічну обстановку у регіоні, що дозволяє досить вдало оцінити забруднення довкілля такими небезпечні у плані людини газами, як окисли сірки й азоту, що містяться насамперед у викидах транспорту, й підприємств ПЕКу.

Особенно серйозними для Росії може бути соціальних наслідків зміни клімату. Його прояви завдають найбільшої шкоди щодо бідним верствам населення, в частковості, що з аграрним сектором. У багатьох регіонів країни почастішали посухи, змінився паводковий режим, ростуть площі заболочених земель, тобто. скорочуються зони впевненого землеробства.

Таким чином, сьогодні у Росії зосереджені як позитивні стимули для міжнародного співробітництва у боротьби з потеплінням, і чинники, стримуючі радикальні рішення: незахищеність широкої населення і побудову, головне, необхідність нарощувати виробничі потужності, неминучими потягне зростання викидів.

Варианты рішень

Реальная небезпека і глобального потепління клімату і різна ціна протидії то різних країнах стимулюють світове співтовариство до узгодженим заходам. Таке співробітництво з урахуванням єдиних правил планування та поведінки дає яскравий приклад прояви тенденцій глобалізму нашого часу. Разом про те, складність і многофакторность завдань зниження викидів парникових газів, різні умови для їхні рішення й неоднакові наслідки потепління до різних країн ускладнюють прийняття загальних рішень.

Впервые мова про створення принципово нового сектора ринку, безпосередньо затрагивающего атмосферу планети. Звісно, і правил поведінки учасників, й рівна конкуренція в такому секторі мають особливості, які прагнуть докладного аналізу.

России слід визначити умови та вимоги, вибираючи з кількох зол менше.

Изоляционизм. Маючи запас за обсягом викидів парникових газів, сформований через спад виробництва, можна відновлювати промисловість традиційним шляхом, зберігаючи застарілі, з екологічної погляду, технології. Звісно, це дозволить знизити Витрати модернізацію. Але це безперспективний шлях. І тут можна розраховувати лише внутрішній ринок. За чинними світових стандартів якості вітчизняна продукція нічого очікувати конкурентоспроможної в жодному з секторів загальносвітового ринку, країна випадає з системи світового поділу праці навіть без ймовірного у разі прийняття додаткових санкцій. Як слідство— посилення розриву в продуктивність праці, зростання технологічного відставання.

Выход ринку викидів парникових газів без обмежень. У цьому можна одержати й значні кошти, передаючи частину нашої квоти на викиди інших країнах. Спокуса велика— йдеться про величезних сумах, таких потрібних нам сьогодні. Втім, це одноразова і вже тим більше безконтрольна виплата, та й, крім нас самих, здатний забезпечити інвестування в масштабах, необхідні повної перебудови нашої промисловості. При відсутності дієвих інститутів регулювання така ультралиберальная політика призведе, зрештою, до потреби зворотного викупу квот для розвитку власної промисловості. За такого підходу є загроза серйозно прогадати.

Метод послідовних наближень. Це, найбільш реалістичний підхід, що передбачає оцінку того обсягу викидів парникових газів, від якої на першому етапі можна відмовитися, нічим не ризикуючи. Це досить серйозна робота, потребує обліку темпи зростання виробництва та споживання різних видів енергії, і навіть можливостей модернізації економіки, зокрема і завдяки проектів з участю партнерів у угоді.

На основі такої оцінки міг би прогнозуватися поступки квот до того часу, країна не досягне рівня країн ОЕСР в розвитку виробництва та енергетичного забезпечення як і промисловості, і у соціальної сфери. Лише цього можна говорити формування вільного ринку квот на викиди. Що ж до спільних проектів із, які передбачають впровадження екологічно чистих технологій, з поступкою частини отриманого скорочення парникових газів інвестору, то не варто якось обмежувати (через економії енергоносіїв їх ефективність очевидна).

Последовательность дій

В сформованій ситуації ратифікацію Кіотського протоколу потрібно всіляко форсувати. Її затримка веде тільки в втрати політичної ініціативи, економічних втрат через згортання спільних програм. Це загрожує запізненням із виходом цей специфічний ринок та втратою наших можливих переваг, доступних за його формуванні.

Одновременно повинні формуватися відповідні інститути та механізми регулювання квот на викиди парникових газів. У процесі ратифікації слід детально обговорити питання, пов’язані з поступкою квот. Це практика набрання чинності міжнародних угод. Необхідно певне, узгоджене країнами-учасницями час розробці національних нормативів та молодіжні організації конструктивної взаємодії.

Наше що у програмах міжнародного співробітництва з регулювання викидів парникових газів і, отже, клімату, має базуватися національному інституціональної основі. Формування відповідного законодавства— перший крок було цьому шляху. До речі, поки цьому сенсі ми значно відстаємо від США, Японії, країнах Європейського Союзу.

На 6-ї Конференції сторін у Гаазі у листопаді 2000 р. російської делегації була чітка позиція: одночасне початок дії всіх механізмів, передбачених Кіотського протоколу зниження концентрації парникових газів у атмосфері; відкритість і моніторингу гніву й достигаемых результатів; цільова спрямованість влади на рішення екологічних проблем від торгівлі квотами на викиди та її реалізації проектів спільного здійснення. Такий підхід дає змогу виключити економічні переваги країн чи фінансово-промислових груп.

В Гаазі домовитися остаточно зірвалася. Позначилася конкуренція інтересів, деструктивна роль лобістів різних фінансових угруповань, до речі (точніше, дуже недоречно), широко представлених форумі. Стала вкотре очевидна слабкість інституціональної підготовки, правова база і журналіста міжнародного, і національних рівнів.

Вместе про те Конференція послужила серйозним прискорювачем переговорного процесу: до найближчого час відбудеться низка зустрічей по розкритим на Конференції протиріччям у низці регіонів Європи та Азії.

Для нас необхідна за правовому плані визначитися у головному: хто господар зекономленого обсягу викидів, кому належить ресурс парникових газів, яка частина належить державі, суб'єктам Федерації, перебуває у розпорядженні місцевої управління, окремих підприємств. Без законодавчого відповіді це та інші принципові питання важко просуватися як у міжнародному співробітництві, і у повсякденної внутрішньої практиці.

Нужен закон «Про викидах у повітря» (назва робоче). Необхідні серйозні доповнення в законодавство сертифікацію, яка б по-справжньому стимулювати зниження споживання енергії на одиницю продукції і на зменшення викидів парникових газів.

Эффективным інструментом може бути система страхування від локальних наслідків потепління клімату, яка спирається національний та діючий міжнародний «вуглецеві» фонди (це окрема і дуже серйозна тема — для розмови, розпочатого у минулому числі журналу).

Срочная необхідність законодавчо-нормативної й організаційної підготовки таких рішень стає дедалі очевиднішим у зв’язку з темпами просування міжнародних угод і очевидною зацікавленістю у різних аспектах цієї проблеми банківських структур, великих підприємств і нафтопереробних компаній ПЕКу, і навіть адміністрацій низки регіонів країни.

Наша Довідка

Располагая 21% лісів планети, Росія вносить лише близько сьомої години% в сумарний викид вуглекислого газу, займаючи у цій позиції місце у світі (після навіть Китаю). У ці показники становлять 6% і 23%. Адміністрація США у майбутньому сподівається змінити співвідношення й не так з допомогою скорочення і перебудови своєї економіки з вуглеводневих видів палива інші джерела, скільки збільшуючи площа зелених насаджень і тим самим, поглинання вуглекислого газу. Привабливим для США залишається можливість на засадах (в рамках міжнародного права) купити в Росії частину їх квот на викиди, іншими словами, частину їх частки забруднення атмосфери планети парниковими газами.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.