Экологические проекти принципи і практика

Экологические проекти принципи і практика

Г. И. Попов, Голова московського відділення Російської екологічної академії, Президент московської міжрегіональної асоціації «Экоресурсы», доктор філософських наук, профессор Вся господарську діяльність людства розосереджено на конкретних територіях державних утворень, і, природно, від неї інтенсивності залежить рівень екологічного тиску довкілля.

Проблема запобігання екологічній катастрофі — це безумовно глобальну проблему, котра, за своєї грандіозності переважає всі інші, які по дорозі розвитку людства. І не було такого гігантського розриву між масштабами існують, та можливостями її вирішення.

Мирового уряду немає, і у кожної країни може бути свої підходи до проблем екології. Як відомо, у світі усе взаємозалежне і взаємообумовлено, і, якщо нехтувати вплив виробничо-господарської діяльності держав чи великомасштабних індустріальних регіонів із високим щільністю населення в сусідів, це можуть призвести до непоправним помилок у забезпеченні екологічну безпеку населення.

В систему територіального, адміністративного, управління центр тяжкості у реалізації програм соціально-економічного розвитку змістився з федерального на регіональний і місцевий рівень. Це результат змін, що сталися останніми десятьма роками.

В колишні часи основну відповідальність за охорону природи пов’язували зі спектаклем галузеві міністерства. Сьогодні ж вертикальні зв’язку зруйновані, і тому об'єктивно проводити діяльність підприємств та організацій у галузі охорони навколишнього середовища можна лише регіональні і місцева влада.

Однако в бюджетах областей, країв, республік, зазвичай, немає скромною рядки на екологію, і якщо і є, то йдеться про незначних сумах. Відомо, що екологія — галузь затратна. Світовий, а оновлювати вітчизняний досвід показує, що державні кошти влади на рішення екологічних проблем вишукуються і заробляються, наприклад, з допомогою переробки відходів та перетворення на сировину для промисловості, сільського господарства і виробництва товарів, необхідні населення. Якщо проаналізувати в причини, які породжують хаотичність і неефективність рішень із питань екології, всі вони зводяться ось до чого:

— по-перше, відсутні науково обгрунтовані рекомендації для оздоровлення довкілля людини у конкретному регіоні, промислову зону, городах-мегаполисах, сільськогосподарських зонах, і навіть працездатна законодавчо-нормативна база;

— по-друге, немає необхідної об'єктивну інформацію про зміни інтенсивності на навколишню природу;

— по-третє, зруйнували систему збору, утилізації і по переробці вторинної сировини.

Тем щонайменше в країні, і зокрема у московському регіоні, нагромаджено позитивний досвід раціонального природокористування. Головними джерелами шкідливого на природу усе ще відходи людської діяльності. Це видно з прикладу московського регіону, із високої концентрацією промислового й сільськогосподарського виробництва, і навіть транспорту, особливо автомобільного. Негативно вплинуло на природу надає ще й висока щільність населення. Становище посилюється й тією, що величезна територія області зайнята полігонами для виробничих та побутових відходів Москви, які досі пір мало переробляються. Щороку для цієї полігони вивозиться більш 20 млн т промислових і майже 8 млн т твердих побутових відходів. За деякими оцінкам, обсяг промислових відходів московського регіону порівняти з обсягами відходів таких країн, як ФРН, Франція чи Великобританія.

Все це зажадало неординарних рішень, активним діям адміністрацій Москви й області.

В середині 1980;х років створюється обласної банк відходів, робляться економічні розрахунки доцільності переробки конкретних їх видів, визначаються місця розміщення виробництв, проводиться інвентаризація полігонів, посилюється режим їх експлуатації. На воскресенском підприємстві «Міндобрива» створюються потужності з використанню відходів виробництва, у дорожньому будівництві та отриманню їх будівельних матеріалів і виробів. На Каширському заводі ЖБИ № 3 запускається досвідчена лінія із переробки золошлаков Ступинской ТЕЦ № 17 й отримання з їхньої основі стінових панелей. Відвантаження переробленого брухту металургійним комбінатам до кінця 80-х перевищила 1100 тис. тонн на рік. Мосглавснаб і Мособлпотребсоюз збільшили заготівлю традиційного вторинної сировини: макулатури, дрантя, текстильних, шкіряних матеріалів, склобою, харчових відходів, полімерної сировини, зношених шин. Зріс обсяг переробки нафти і використання тваринницьких відходів, утилізації відпрацьованих нафтопродуктів. Усе це дало чималий економічний і екологічний ефект.

По ініціативи глав Москви й Московській області 7 серпня 1990 р. ухвалено рішення «Про заходи з поліпшенню переробки та захоронення промислових i твердих побутових відходів у московському регіоні» і затверджений план відповідних заходів. Надалі урядами Москви й області прийнято конкретні програми будівництва мусороперерабатывающих заводів й ухвала «Про регіональної програмі розвитку централізованої переробки нафти та розміщення промислових відходів». Координація робіт з програмі покладено на Московську міжрелігійну асоціацію «Экоресурсы».

В уряду Московської області особливо зазначалося, що з ефективного видалення і переробки промислових відходів необхідна підготовка єдиної для московського регіону схеми, яка передбачає створення території області спеціалізованих полігонів розміщувати відходів, максимальне залучення позабюджетних засобів і повної самоокупності проектів.

Речь про виробленні нової стратегії здійснення екологічних проектів. У його основі кілька принципів:

первое — мінімум бюджетних коштів у створення виробництв із переробки відходів (термін окупності цих виробництв ні перевищувати 1,5 року із часу пуску підприємства — такі умови фінансування екологічних проектів міжнародними і російськими фінансовими структурами);

второе — облік впливу промислових відходів на забрудненню довкілля, т. е. пріоритет належить передусім технологіям і проектам, спрямованим на знешкодження і переробку самих токсичних відходів;

третье — розміщення необхідного устаткування заводах Підмосков'я, щоб залучені грошові ресурси не йшли межі області;

четвертое — набрання чинності переважно великих виробництв із переробки промвідходів (створення базових підприємств і наступне тиражування аналогічних виробництв у сфері).

В виконанні даної програми брали участь Мособлпромкомитет, Комітет із економіці, Мособлкомимущество, Комітет із фінансів та податкової політики, міністерства з землекористуванню і екології, будівництва, зовнішньоекономічної діяльності.

Представлено понад 270 екологічних проектів і від пропозицій міст і навіть районів у сумі, еквівалентну 1 млрд дол США. Спочатку розглядалися 24 проекту.

Важным ланкою в здійсненні екологічних проектів став розроблений ММА «Экоресурсы» механізм фінансування. Його складова частина — залучення інвестицій і кредитів під заставу нерухомості, експортної продукції, цінних паперів, власні кошти організацій, і навіть під урядові гарантії для в особливо великих проектів (ніж асоціація, на щастя, не скористалася).

Сложилась практика, як під переробку конкретних видів відходів створюються самостійні підприємства, які реалізують технологій і повертають виділені ним раніше грошові ресурси. Так ще на початку 90-х вирішувалася проблема збирання сміття. Створили два виробництва: одне з випуску контейнерів (основний споживач — р. Москва), друге (завод «Коммунмаш» з участю німецької фірми «Фаун») зі складання сміттєзбиральних машин, які випускають до справжнього часу.

Известно, який шкода здоров’ю людей приносять відслужилі люмінесцентні лампи, містять ртуть. Утилізацію цих небезпечних відходів розпочали на р. Электроугли на спеціально створених потужностях з їхньої збору, складуванню і часткової переробці. Залучені кошти окупилися за півроку. Продуктивність установок — 1,5 млн ламп на рік. З урахуванням аналогічних установок у Москві уперше з’явилася можливість повністю переробляти подібні відходи. Домогтися глибшої переробки відходів, містять ртуть, ми розраховуємо на експериментальному ділянці, створеному на Ногинском заводі паливної апаратури.

Нами розроблена конкурентоспроможна (на світовий рівень) технологія переробки відпрацьованих свинцово-кислотных акумуляторів і створено потужності, що дозволяють одержувати 25−30 тис. т свинцю на рік. Це й дозволило уявити проект очищення території Вінницької області від відходів, містять свинець. У асоціації утворені підприємства «Старт-Эко», «МАГЛЮГ», «Весрос», які має забезпечити їх збирання, розмежування зовнішньої і утилізацію. Нові акумулятори з отриманого свинцю проводитимуться АТ «Подільський акумуляторний завод», отже сировину вийде межі області. Розроблена технологія (низькотемпературна виплавка) дозволяє значно знизити викиди й тимчасово підвищити очищення відведених газів, скоротити енергетичні і витрати, отримати практично безвідходне виробництво (частка відходів вбирається у 0,5%). Твердий залишок утилізується і використовується на родинних металургійних підприємствах.

Крупнейшей проблемою залишається розміщення та переробка, складування вступників на полігони твердих побутових і що дорівнювало ним промислових відходів. Функції генерального замовника зі створення міжрайонних промислових полігонів покладено на ММА «Экоресурсы».

С урахуванням наявних труднощів з будівництвом переробних заводів в Московської області розроблений гнучкий проект «Вікінг», що з незалежних виробничих блоків. Перший, і основний — сортування що надходить сміття, далі — отримання біогазу й електроенергії, потім — переробка що залишився сміття. На виході — отримання будівельних матеріалів і виробів. Інакше кажучи, передбачається переробка як вступників відходів, а й старих звалищ. До речі, останній етап цієї схеми успішно можна використовувати для переробки склобою в облицювальну плитку. Таке експериментальне виробництво діє.

Впервые вдалося зреалізувати і сортування вступників відходів на полігоні «Кучино». Полігон став важливим навчальним центром для глав адміністрацій міст і навіть районів, служб міського господарства щодо поширенню цього корисного досвіду. Тут практиці доведено, що залучення великих коштів то можна організувати сортування відходів, отримувати сировину на продаж промислових підприємств. Встановлений на дослідному виробничому підприємстві устаткування вартістю 1,6 млн американських доларів окупилися за 9 місяців. Повернення витягнутого сировини — від 40% до 60% в залежність від структури відходів.

В відповідність з обласної програмою блоки сортування намічається створити у Егорьевском, Каширському, Луховицком, Раменском, Одинцовском, Щелковском районах, р. Серпухові та інших. Сьогодні створення таких виробництв з бажанням йдуть банки — партнери асоціації.

Это напрям представляється перспективним як для Московській області, але й інших регіонів Росії.

Но є договір інший шлях скорочення освіти відходів — ресурсозберігаючі технологій і виробництва.

Впервые в у світовій практиці з участю АТ «Электростальтяжмаш їм. Тевосяна» створено, і чи діє у режимі досвідчених плавок ресурсозберігаючий комплекс по переробці відходів металургійного виробництва методом прямого жидкофазного відновлення заліза й отримання цій основі стали, феросплавів, цементу. Це технологія майбутнього.

Крупным подією можна вважати виконану за дорученням та під керівництвом обласної Думи і Адміністрації області розробку територіальної комплексної схеми охорони навколишнього середовища і Комплексної програми рекультивації земель і переробки відходів у Воскресенском, Егорьевском, Коломенському і Орехово-Зуевском районах.

Сегодня органам управління на місцях дедалі складніше визначати перспективи розвитку на соціально-економічної й екологічної сферах навіть у найближчими роками через відсутності інформації з екологічну безпеку, природно-ресурсному потенціалу їх територій. Для такого всеосяжного комплексного аналізу потрібні чималі кошти. Запропонована ММА «Экоресурсы» система оціночних моделей набагато здешевлює той процес, виглядає краще проти тим, що було досі.

Используя програмно-цільові моделі, можна забезпечити інтегральний підхід для оцінювання соціально-економічного розвитку та гаданих екологічних змін — у тому чи іншому регіоні.

Разработанная методика дозволила, зокрема, розвіяти міф у тому, що Воскресенский район є зоною екологічного лиха. Окремі об'єкти підвищеного екологічного забруднення оцінюються тепер об'єктивніше, ніж колишніми методами. І це, своєю чергою, необхідна умова до ухвалення раціональних управлінські рішення на федеральному і регіональному рівнях.

В справжнє час формується програма «Екологія Підмосков'я» — обласна програма переробки нафти та розміщення промислових відходів на 1999−2004 рр. Ця більш спеціалізована програма фінансуватиметься переважно по рахунок максимальне залучення позабюджетних коштів, передусім коштів тих підприємств і закупівельних організацій, що стануть її учасниками.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.