Последствия інтенсивної видобутку нефти

року міністерство освіти Республіки Башкортостан.

Реферат за географією на тему:

Наслідки інтенсивної видобутку нефти.

учениці 11 «А «класу гімназії № 50.

Жовтневого району р. Уфы.

Муниловой Марины.

вчитель: Нікітіна С.М.

Уфа — 2001.

Спочатку людина не замислювався, що таїть у собі інтенсивна видобуток нафти й газу. Головним було викачати їх якнайбільше. Ось і надходили. Та ось початку 40-х рр. нинішнього століття з’явилися перші насторожуючі симптомы.

Це було на нафтовому родовищі Уилмингтон (Каліфорнія, США). Родовище протягається через південно-західні райони міста ЛосАнджелеса і крізь затоку Лонг-Біч сягає прибережних кварталів однойменного курортного міста. Площа нафтогазоносності 54 км². Родовище було відкрито в 1936 р., а в 1938 р. стало центром нафтовидобутку Каліфорнії. До 1968 р. у надрах було викачано майже 160 млн. т нафти і 24 млрд. м3 газу, всього сподіваються отримати тут понад 400 млн. т нефти.

Розташування родовища у центрі высокоиндустриальнои і густонаселеної області південної Каліфорнії, і навіть близькість його до великим нафтопереробних заводів Лос-Анджелеса мало важливого значення в розвитку економіки всього штату Каліфорнія. У зв’язку з цим із початку експлуатації родовища до 1966 р. у ньому постійно підтримувався найвищого рівня видобутку проти іншими нафтовими родовищами Північної Америки.

1939;го р. жителі міст Лос-Анджелес і Лонг-Біч відчули досить суттєві струсу землі - почалося просідання грунту над родовищем. У сорокових роках інтенсивність цього процесу посилилася. Намітився район осідання як еліптичної чаші, дно якої доводилося саме на звід антиклинальной складки, де рівень відбору не одиницю площі був максимальний. У 60-х рр. амплітуда осідання сягнула вже 8,7 м. Площі, приурочені краях чаші осідання, відчували розтягнення. На поверхні з’явилися горизонтальні усунення його з амплітудою до 23 див, спрямовані до центра району. Переміщення грунту супроводжувалося землетрусами. У період із 1949 р. по 1961 р. було зафіксоване п’ять досить сильних землетрусів. Земля в буквальному розумінні йшла зпід ніг. Руйнувалися пристані, трубопроводи, міські будівлі, шосейні дороги, мости і нафтові свердловини. На відновні роботи витрачено 150 млн.дол. У 1951 р. швидкість просідання досягла максимуму — 81 см/год. Виникла загроза затоплення суші. Налякані цими подіями, міські влади Лонг-Бича припинили розробку родовища до дозволу посталої проблемы.

До 1954 р. було доведено, що найефективнішим засобом боротьби з просіданням є закачування в пласт води. Це обіцяло також наростити коефіцієнта нафтовіддачі. Перший етап роботи з заводнення було розпочато в 1958 р., коли на південному крилі структури стали закачувати в продуктивний пласт майже 60 тыс. м3 води на добу. Десять років інтенсивність закачування вже зросла до 122 тыс. м/сут. Просідання практично припинилося. У зараз у центрі чаші він перевищує 5 см/год, а, по деяким районам зафіксовано навіть підйом поверхні на 15 див. Родовище знову перейшло лише експлуатацію, у своїй кожну тонну відібраною нафти нагнітають близько 1600 л води. Підтримка пластового тиску дає в час на старих ділянках Уилмингтона до70% добової видобутку нафти. На родовищі видобувають 13 700 т на добу нефти.

Останнім часом з’явилися повідомлення про проседании дна Північного моря в межах родовища Экофиск після вилучення з його надр 172 млн. т нафти і 112 млрд. м3 газу. Воно супроводжується деформаціями стовбурів свердловин і самих морських платформ. Наслідки важко передбачити, та їх катастрофічного характеру очевиден.

Просідання грунту та землетрусу відбуваються в старих нафтовидобувних районах Росії. Особливо це дуже відчувається на Старогрозненском родовищі. Слабкі землетрусу, як наслідок інтенсивного відбору нафти у надрах, відчувалися тут у 1971 р., після землетрус інтенсивністю 7 балів центрі, який містився в 16 кілометрів від р. Грозного. Через війну постраждали житлові й адміністративні будинку як селища нафтовиків на родовищі, а й міста. На старих родовищах Азербайджану — Балаханы, Сабунчи, Романи (в передмістях р. Баку) відбувається осідання поверхні, що веде до горизонтальним переміщенням. Натомість, це причина смятия і поломки обсадних труб експлуатаційних нафтових скважин.

Зовсім недавні відгомони інтенсивних нафтових розробок припадають на Татарії, де у квітні 1989 р. було зареєстровано землетрус силою до 6 балів (р. Менделеевск). На думку місцевих фахівців, існує пряма залежність між посиленням відкачування нафти у надрах і активізацією дрібних землетрусів. Зафіксовано випадки обриву стовбурів свердловин, смятие колон. Підземні поштовхи у районі особливо насторожують, адже тут споруджується Татарська АЕС. В усіх цих випадках одній з дійових заходів є також нагнітання в продуктивний пласт води, що компенсує відбір нефти.

Смертоносні туманы.

Набагато велику небезпеку таїть у собі використання нафти і є в яких як паливо. Під час згоряння цих продуктів у повітря виділяються в багато вуглекислий газ, різні сірчисті сполуки, оксид азоту NO та т.д. Від спалювання всіх видів палива, зокрема і кам’яного вугілля, протягом останніх півстоліття зміст діоксиду вуглецю у атмосфері збільшилося на 288 млрд. т, а витрачено, за підрахунками академіка Ф. Ф. Давитая, більш 300 млрд. т кисню. Отже, із перших багать первісної людини атмосфера втратила близько 0,02% кисню, а придбала до 12% вуглекислого газу. Нині щорічно людство спалює 7 млрд. т палива, потім споживається понад десять млрд. т кисню, а прибавка діоксиду вуглецю у атмосфері сягає 14 млрд. т. У найближчі ж роки ці цифри зростатимуть у зв’язку з загальним збільшенням видобутку горючих з корисними копалинами та його спалюванням. На думку Ф. Ф. Давитая, до 2020 р. в атмосфері зникне близько 12-ї 000 млрд. т кисню (0,77%). Отже, через100 років склад атмосфери істотно зміниться і, можна вважати, в гірший сторону.

Зменшення кількості кисню і зростання змісту вуглекислого газу, в своє чергу, впливатимуть зміна клімату. Молекули діоксиду вуглецю дозволяють коротковолновому сонячному випромінюванню проникати крізь атмосферу Землі та затримують інфрачервоне випромінювання, испускаемое земної поверхнею. Виникає так званий «парниковий ефект », і среднепланетная температура підвищується. Припускають, що потепління з 1880 р. по 1940 р. значною мірою слід віднести на ці гроші. Здавалося б, надалі потепління має прогресивно наростати. Проте інше вплив особи на одне атмосферу нейтралізує «парниковий ефект » .

Людство виділяє дуже багато пилу й інших мікрочастинок, екрануючих сонячні промені та зводять нанівець нагревательное дію вуглекислого газу. За даними американського фахівця До. Фрейзера, над Вашингтоном помутніння атмосфери з 1905 р. по 1964 р. становило 57%, а над однією з швейцарських міст — 88%. Над Тихим океаном прозорість атмосфери знизилася на 30% за десятиліття — з 1957 р. по 1967 г.

Забруднення атмосфери таїть у собі іншу небезпека — воно знижує кількість сонячної радіації, сягаючої Землі. За даними Національного управління США з вивчення океану та атмосфери над територією цієї країни у період із 1950 р. по 1972 р. сонячна радіація зменшувалася восени на 8%, а навесні збільшувалася на 3%. У середньому з 1964 р. впала на 1,3%, що еквівалентно втрати приблизно 10 хв сонячного дні, у добу. Ця, начебто, дрібниця може мати серйозні климатологические последствия.

Забруднення атмосфери над Сполучені Штати привело в 1975 р. до і взагалі несподіваного явища. У районі Бостона (штат Массачусетс) було встановлено різке збільшення кількості озону у атмосфері - 0,127 частини на мільйон, тоді як встановлений федеральними владою США межа безпеки становить 0,08 частини на мільйон. Відомо, що озон утворюється у атмосфері при взаємодії вуглеводнів з киснем повітря й у багато він понад уїдливий, ніж чадний газ. 10 серпня 1975 р. управління охорони здоров’я штату оголосило «озон-тревогу », яка тривала до 14 серпня. Це була вже друга тривога за год.

Велика роль забруднення атмосфери належить реактивним літакам, машинам, заводам і фабрикам. Щоб перетнути Атлантичний океан, сучасний реактивний лайнер поглинає 35 т кисню і инверсионные сліди, які збільшують хмарність. Значно забруднюють атмосферу і автомашини, яких нині налічується понад 500 млн. По підрахунками фахівців, машини «розмножуються «усемеро швидше людей. Саме їм належить половинна частка участі у отруєння Америки. Як заявив на 1976 р. сенатор Еге. Маски, США щороку від захворювань, викликаних забрудненням повітря, вмирає 15 тис. людина. Американців це на жарт тривожить. З’являються різні проекти створення двигунів, працівників інші види палива. Електромобілі не новина, у багатьох країн світу є дослідні зразки, але ще їх широке запровадження у життя стримується зза малої потужності аккумуляторов.

Останнім часом з’явилася нова ідея — автомобіль із інерційним двигуном. До спорудженню його приступили американські компанії «Лір моторі «і «Ю. Флайвилс ». Він оснастили двома важкими маховиками, які працюють у вакуумі. Для їх розкручування перед виїздом передбачено електромотор, що живиться від побутової мережі. Запасена кінетична енергія маховиків через коробку передач надходитиме на провідні колеса. Однією зарядки вистачить 80 км пробігу зі швидкістю 96 км/год. Максимальна швидкість такого автомобіля сягає 160 км/год. Автомобіль, якій непотрібен ні бензин, ні інше пальне і який виробляє вихлопних газів незабаром упровадяться в життя людей.

Чималий внесок у отруєння атмосфери вносять різні заводи, теплоі електростанції. Середньої потужності електростанція, працююча на мазуті, викидає щодоби в довкілля 500 т сірки як сірчистого ангидрита, який, з'єднуючись із жовтою водою, відразу ж дає сірчисту кислоту. Французький журналіст М. Рузе наводить такі дані. Теплова електростанція компанії «Електрисите де Франс «щодня викидає в атмосферу зі своїх труб 33 т сірчаного ангидрита, который-может перетворитися в 50 т сірчаної кислоти. Кислотний дощ охоплює територію близько цієї станції в радіусі до 5 км. Такі дощі мають великий хімічної активністю, вони роз'їдають навіть цемент, а про вапняку чи мраморе.

Особливо страждають пам’ятники старовини. Тяжке становище з афінським Акрополем, який вже зібрано понад 2500 років витримує руйнівний вплив землетрусів, набігів іноземних загарбників, пожеж. І ось цьому всесвітньо відомому пам’ятника старовини загрожує серйозна загроза. Забруднення атмосфери поступово руйнує поверхню мармуру. Крихітні частки диму, выбрасываемые у повітря промисловими підприємствами Афін, разом із краплями води потрапляють на мармур, а вранці испарившись, залишають у ньому незліченну кількість ледь помітних віспин. По утвердженню грецького археолога професора Наринатоса, пам’ятки древньої Еллади більше постраждали протягом останніх 20 років від забруднення атмосфери, ніж за 25 століть, повних воєн та навал. Аби зберегти для нащадків ці безцінні твори древніх зодчих, фахівці мають намір покрити найбільш постраждалі частини пам’яток спеціальним захисним шаром з пластика.

Забруднення атмосфери різними шкідливими газами і твердими частинками призводить до того, що повітря у містах стає небезпечним життя людей. У деяких містах США, Японії, Німеччини регулювальники вуличного руху дихають киснем зі спеціальних балонів. Пішоходам ця можливість надається додаткову плату. У у Токіо й деяких інших містах Японії тут встановлюються кисневі балони для дітей, що вони йдучи до школу могли ковтнути свіжого повітря. Японські підприємці відкривають спеціальні бари, де люди поглинають не духи, а свіжому повітрі. Щоправда, останніми роками обстановка змінилася за кращу сторону.

Особливу небезпеку обману життя людей представляють смертоносні тумани, опускающиеся на великі міста. Найбільша трагедія відбулася у 1952 р. у Лондоні. Прокинувшись вранці 5 грудня, лондонці не побачили сонця. Надзвичайно щільний зміг, суміш диму й туману, тримався над містом 3−4 дня. Цей зміг, офіційними даними, забрав 4 тис. життів, погіршивши стан здоров’я ще багато тисяч чоловік. Такі тумани неодноразово душили покупців, безліч інших міст Західної Європи, Америки і Банк Японії. У бразильському місті Сан-Паулу рівень забруднення повітря на 3 разу перевищує максимально допустимі норми, а Ріо-де-Жанейро — вдвічі. Звичайними захворюваннями тут стали роздратування слизової оболонки очей, алергічні захворювання, перехідні в хронічний бронхіт і астму. Японський місто Нагоя отримав титул «японської столиці смогу » ,.

Токіо посів третє місце серед японських міст із числу захворювань, викликаних забрудненням довкілля. Нині тут зареєстровано понад 4 тис. таких хворих. У жовтня 1975 р. серйозна загроза отруєння нависла з цього величезним містом, де живе майже 12 млн.человек. Концентрація різних шкідливих оксидів у районах міста, у б раз перевищила припустимий рівень. Токійські влади віддали розпорядження всім фабрикам і заводам скоротити споживання палива на 40%. Жителям порадили не випускати дітей на, аби убезпечитися їхнього капіталу від отравления.

Облогу смертоносних туманів витримує навіть рослини. Останні 10 років зелена зона Токіо скоротилася на 12%, нині кожного городянина доводиться трохи більше 1 м² зелених насаджень. З’явилися фірми, які здають дерева напрокат. Оренда півметрового живого рослини в горщику стоїть на місяць приблизно 4000 єн. Але ці кочували містом «одномісні парки «витримує забруднення атмосфери, марніють і в’януть. Аби зберегти флору, її раз у раз вивозять на свіжому повітрі в заміські райони. Дедалі частіше й частіше для «озеленення «промисловість випускає синтетичні пальми, бамбук, квіти, траву й цілі штучні газоны.

Щоб вчасно прийняти захисних заходів від смогу, в Кентском університеті (США) сконструйовано спеціальний мини-противогаз. Якщо забруднення повітря приймає загрозливих розмірів, то, на приладі спалахує мініатюрна лампочка. Одним рухом руки можна дістати портативну маску і захистити свої легкі від отруйних речовин. У Японії виведений спеціальний сорт бегонії «зимова королівська гамма-3 », яка служить індикатором особливого фотохімічного смогу, що утворюється внаслідок розкладання вихлопних газів автомобілів під впливом сонячних променів. При підвищенні концентрації смогу на листі рослин вже б год. з’являються білі пятна.

Чорні океаны.

Безрозсудно забруднює чоловік і водні басейни планети. Щороку до Світовий океан за тими або іншим суб'єктам причин скидається від 2 до 10 млн. т нафти. Аерофотозйомками зі супутників зафіксовано, що майже 30% поверхні океану покрито нафтової плівкою. Особливо забруднені води Середземного моря. в Атлантичному океані та його берега.

Літр нафти позбавляє кисню, необхідну рибам, 40 тыс. л морської води. Тонна нафти забруднює 12 км² поверхні океану. Ікринки багатьох риб розвиваються в приповерхностном шарі, де небезпека зустрічі з нафтою дуже велика. При концентрації їх у морській воді у кількості 0,1−0,01 мл/л ікринки гинуть протягом кількох діб. На 1 га морської поверхні може загинути понад сто млн. личинок риб, якщо є нафтова плівка. Щоб її одержати, досить вилити 1 л нефти.

Джерел надходження нафти на моря, и океани значна частина. Це аварії танкерів і бурових платформ, скидання баластових і очисних вод, принесення забруднюючих компонентів реками.

Нині 7−8 тонн нафти з кожних 10 т, видобутих у морі, доставляється до місць споживання морським транспортом. На деяких ділянках Світового океану відбувається буквально стовпотворіння. Наприклад, крізь протоку Ла-Манш, ширина якого 29 км, щодоби відбувається понад 1000 судів. Не дивно, що його танкерних катастроф тут велике. Особливо вони зросли в 70−80-х рр. Тільки 1975 р. загинуло 10 танкерів загальним тоннажністю 815 тис. т. Майже щороку трапляються великі катастрофи. Мабуть, перша, яка сколихнула, відбулася у 1967 р. У берегів Західної Європи зазнав аварії супертанкер «Торри Каньйон », у морі потрапило 120 тыс. т нафти. Величезне нафтове пляма обезобразило прибережні води та берега Німеччині й Англії. Загинуло 50 тис. водоплавних птахів, тобто. 90% морських птахів цих районов.

Надалі катастрофи великих танкерів вихлюпували в моря, и океани дедалі нові порції нафти. 1974 р. — аварія американського танкера «Трансхерон », що мав на борту 25 000 тонн нафти. З пробоїн лише першу тиждень витекло 3500 тонн нафти! Величезне нафтове пляма площею кілька десятків квадратних кілометрів повільно рушило до узбережжю южноіндійського штату Керала, знищуючи морських обитателей.

У 1976 р. у затоку Бантри (Ірландія) з вини компанії «Галф ойл «(США) з танкера «Афран зодіак «тоннажністю 210 тыс. т вилилося 450 т нафти. Під її шаром виявилася вся північна частина затоки, а під загрозою і узбережжі протягом 35 км.

Вже у лютому 1976 р. на танкері «Сан-Петер », совершавшем під ліберійським прапором плавання з Перу в Колумбію з 33 тыс. т нафти борту, спалахнув пожежа. Судно затонуло, нафту перетворювалася на море. Десять днів моряки колумбійських ВМС вели безуспішну боротьбу для очищення вод у районі лиха, що охопила прибережну смугу завдовжки близько 30 км.

На початку 1976 р. біля берегів Бретані зазнав катастрофа супертанкер «Олімпік брейвери «тоннажністю 275 тыс. т — власність компанії, заснованої грецьким магнатом А. Онассисом. Жахливий мазутное місиво затопило береги колись мальовничого французького о-ва Уэссан. Уряд був змушений залучити військово-морські сили та саперні підрозділи для очищення узбережжя острова, рослинності і тваринного світу якого вже завдано непоправний ущерб.

У 1977 р. танкер «Арго Мерчент «довжиною 182 м сів у мілину у берегів американського штату Массачусетс. Хвилі розкололи махину і 29 млн. л темній маслянистої рідини перетворилася на океан, утворивши пляма розміром 240×60 км.

У 1977 р. — катастрофа з танкером «Айринз челенджер «і 20 млн. л нафти потрапив у акваторію Гавайських островів. У цьому року у результаті пожежі на борту танкера «Хэвайан патріот «у північній частини моря «втрачено «90 тис. т нефти.

1978 р. засвідчує найбільшої танкерного катастрофою біля берегів Бретані. Американський супертанкер «Амоко Кадіс «напоровся на рифи, виливши в море 230 тыс. т нефти.

Найбільш великої аварією 1979 р. стало зіткнення танкерів «Этлэнтик эмпресс «і «Иджен Кэптэн «в Карибському затоці неподалік Тринідаду. У море вилилося 300 тис. т нефти.

Листопадовий шторм 1981 р викинув на хвилеріз порту Клайпеда грецький танкер «Глобус Асини ». З що виникла пробоїни у морі витекло 10 тыс. т нефти.

Торішнього серпня 1983 р. неподалік європейського узбережжя Атлантики загорівся танкер «Кастилло де Бельвер ». Судно затонуло, випустивши води океану 250 тыс. т нефти.

У узбережжя Антарктиди у грудні 1989 р. зазнає аварії танкер «Баия параисо «із першого тыс. т дизельного олії на борту. Два місяці тому страшна трагедія розігралася в арктичних водах Аляски. Танкере «Экссон валдиз «з вини капітана напоровся на риф. З пробоїни витекло понад 40 кримінальних тыс. т нафти. Утворилося нафтове пляма площею до 800 км². Акваторія протоки Принц Вільям було оголошено «зоною лиха ». На боротьбу з забрудненням кинули ВМС США. Ряд країн світу (зокрема і Росія) поспішили допомогти. Проте, за словами газети «Вашингтон посаду », ця аварія загрожує «потенційної екологічної катастрофою », наслідки якої важко предугадать.

Наприкінці березня 1989 р. голландський річковий танкер сів у мілину у районі Бад-Хоннефа. У річку вилилося близько 1 тыс. т нафти. Нафтова плівка покрила річку протягом 7 км. Під загрозою виявилася життя річкових мешканців в районі 50 км нижче західно-німецької столицы.

У 1989 р. індійський танкер «Канченджунга «налетів на рифи в Червоному море у територіальних водах Саудівської Аравіїв розмірі 5 кілометрів від порту Джида. З пробоїн витекло понад десять тыс. т нефти.

Сумний список танкерних аварій можна було продовжити, та їх частка в нафтовому забруднення моря порівняно невелика. У три рази більше надходить нафти на акваторії з допомогою промивання цистерн танкерів і скидання цієї води; вчетверо інтенсивніше забруднюють моря, и океани покидьки нафтохімічних заводів, не менше нафти поставляють і аварії морських бурових (рис. 2).

Сумний рекорд за забрудненістю морських вод належить нафтової свердловині «Иксток-1 «(Мексика), пробуренной біля берегів півострова Юкатан в Мексиканській затоці. Аварія сталася червні 1979 р. і щодня акваторію виливалося більше чотирьох тыс. т нафти. Свердловина фонтанувала цілком більш місяці, вихлюпнувши у надрах майже 0,3 млнл «нафти ». Ліквідація фонтана коштувала 131,6 млн.дол.

Постає загрозливий питання: що робити з тими «чорними океанами »? Як врятувати їхніх мешканців від гибели?

Будуються різні плани. У Франції створено спеціальну центрифуга марки «Циклонет ». Вона встановлюється на самохідної портової баржі разом із групою насосів, які збирають із поверхні воду разом із плівкою нафти. Потрапляючи потім у які працюють барабани устрою, суміш швидко поділяється, продуктивність 200 M/ч.

Шведські і англійські фахівці очищення морських вод від нафти пропонують використовувати старі газети, шматки обгортки, обрізки з паперових фабрик. Усе це подрібнюється на тонкі смуги довжиною 3 мм. Покинуті на воду, вони можуть всотати у собі 28-кратное кількість нафти порівнянню зі своєю масою. Потім пальне з них легко витягається пресуванням. Такі смужки папери, що вміщені у великі нейлонові «авоськи », пропонується використовуватиме збору нафти на море дома катастрофи танкеров.

Хороші результати дає застосування диспергаторов — особливих речовин, що пов’язують нафту; обробка нафтових плівок залізним порошком з наступним збиранням «тирси «магнітом. Великі сподівання на біологічну захист: в лабораторіях фірми «Дженерал електрик «(США) створено супермикроб, здатний розщеплювати молекули УВ.

Росіяни вчені встановили, деякі жителі морів зовсім не від страждають від нафтового забруднення. У Каспії, наприклад, живе молюск — кардиум. Це крихітне істота, яке здобуло свою назву за серцеподібну форму раковинки, відіграє в очищенні морської води, добуваючи собі таким способом мислення й їжу, і кисень для дихання. Якщо подібними здібностями міг би мати людина, то добу він повинен б пропускати крізь себе 200 т води! Природа «планувала «необхідність очищення морів, і океанів, відомо ж і природне надходження нафти на ці водойми. Проникнення її з-під землі зафіксовано, наприклад, біля берегів Каліфорнії, Австралії, Канади, Мексики, Венесуели, Перській затоці. В одному із дільниць дна Каліфорнійського затоки, в протоці Санта Барбара, зафіксована природна витік нафти у надрах з дебітом від 350 до 500 метрів за добу. Передбачається, що той процес протікає де вже десятки тисячі років, а уперше був в зареєстровано 1793 р. англійським мореплавцем Д.Ванкувером. По оцінкам учених США, річне надходження нафти на Світовий океан при природному просочуванні становить від 200 тис. т до 2 млн. т. Перший межа найбільш імовірний, становитиме лише близько б % від загального обсягу нафти, що надходить у моря, и океани планети з антро-погенных джерел. Варто сказати, що з згадуваній вже аварії танкера «Торри Каньйон «в океан вилилося стільки ж нафти, скільки просочується в воду з каліфорнійських родовищ за 28 років. Такі кількості несила живим санітарам моря, людина поки що істотною допомоги їм надати, до жалю, над состоянии.

Крім нафти, в моря, и океани виноситься багато інших продуктів життєдіяльності людини, забруднюючих ці водойми. За даними Ж.-И.Кусто, у верхній шарі океанів до глибини 300 м міститься свинець, ртуть, кадмій, які вбивають рибу і навіть самих людей. За даними учених Каліфорнійського університету, лише у північної акваторії моря на початок 80-х рр. плавало майже п’ять млн. старої гумової взуття, 35 млн. порожніх пластмасових пляшок і майже 70 млн. скляних. Ж.-И.Кусто пише: «Море стало стічної ямою, куди надходять усі забруднюючі речовини, винесені отруєними ріками; все забруднюючі речовини, які вітер і дощ складають у нашої отруєної атмосфері; всі ті забруднюючі речовини, які скидають такі отруйники, як танкери. Тому годі було дивуватися, якщо помалу з цього стічної ями йде життя » .

Така ситуація складається з гидросферой і континенті: річки й озера робляться непридатними як їхнього законних мешканців, але й людей. У Німеччині, наприклад, щорічно зливається у річки 14 млрд. м3 стічні води, у тому числі очищенні піддається у разі одна третину. Рейн — ріка, постачальна водою багато міст Західної Європи, несе на своїх водах щодоби стільки отруйних хімічних речовин, скільки можуть перевезти 1000 поїздів. Голландські хіміки вважають, що у районі Роттердама небезпечна концентрація речовин, у воді Рейну настільки велике, що вона не можна навіть чистити зуби, тому що отруїтися. Упродовж десяти років тому Вінський був зроблений кричущий акт вандалізму: кілька тисяч літрів відпрацьованого мазуту було злито до Рейну біля Дюссельдорфа (Німеччина). Поверхня води протягом 7 км виявилася покрита отруйною плівкою, несучою загибель річковим мешканцям. Під загрозу поставлено постачання води жителів Дюссельдорфа та інших при-рейнских міст. Ненайкраща ситуація з найбільшої рікою США — Міссісіпі. У біологічному сенсі майже загинули Великі Озера Північної Америки. Лише титанічні зусилля, обошедшиеся США в 17 млрд дол., врятували ці унікальні водоемы.

Варварське ставлення до природи під час освоєння нафтових родовищ виявляється у нашій країні. По різних причин при видобутку й транспорті «нафти «частина сировини виливається на земну поверхню й в водойми. Варто сказати, що тільки за 1988 р. при поривах нафтопроводів на Самотлорському родовищі в однойменне озеро потрапило лише близько 110 тыс. т нафти. Відомі ситуації зливу мазуту та сирої нафти на річку Обь (нерестовище цінних порід риб) та інші водні артерії страны.

Складається враження, ніби людина забуває у тому, що вода — основа життя. А-де-Сент-Экзюпери, зрозумів справжню ціну води після катастрофи літака на Сахарі, писав: «Вода, ти маєш ні смаку, ні барви, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що таке! Не можна сказати, що необхідна життю: ти — саме життя. Ти наповняєш нас радістю, що її поясниш нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже попрощалися. По твоєї милості в нас знову починають вирувати висохлі джерела нашого серця » .

Однак воду потрібна як людям. Щоб виростити 1 т зерна, потрібно 1000 м³ води, щоб виплавити 1 т стали — 120 м³. Кількість прісної води, придатної в людини, з кожним роком стає дедалі більше і від. Вже зараз щорічно США платять 2 млрд.дол. Канаді за право використовувати природні джерела прісної води, розміщені цієї країни. Жителі Дуйсбурга (Німеччина) оплачують воду, привозимую із Франції, по 89 пфенігів за літр. Припускають, що років за десять пляшка питної води коштуватиме дорожче пляшки вина.

У той самий саме час річки — ці природні резервуари проточній прісної води — часто використовують як транспорт для промислових відходів. Щороку річки викидають в моря, и океани 2,3 млн. т свинцю, 1,6 млн. т марганцю, 6,5 млн. т фосфору. Кількість заліза, яке ріками в моря, одно половині світової продукції стали. Лише Рейн викидає в Північне море протягом року близько 60 млн. т розчинених у воді покидьків. Усього протягом року люди скидають в водойми, атмосферу і суходіл більш 500 млн. т різноманітних отходов.

Нафта, Природа і человек.

Однією з найперспективніших шляхів огорожі середовища від забруднення є створення комплексної автоматизації процесів видобутку, транспорту, й зберігання нафти. У нашій країні таке система вперше була створена 70-х рр. і застосована районах Західного Сибіру. Знадобилося створити нову уніфіковану технологію видобутку нафти. Раніше, наприклад, на промислах не вміли транспортувати нафту й війни попутний газ спільно за однією системі трубопроводів. Для цього він споруджувалися спеціальні нафтові газові комунікації з велику кількість об'єктів, рассредоточенных на великих територіях. Промисли складалася з сотень об'єктів, причому у кожному нафтовому районі їхньої будували по-своєму, це дозволяло зв’язати їх єдиної системою телекерування. Природно, що за такої технології добування і транспорту багато продукту втрачалося з допомогою випаровування та витоку. Фахівцям вдалося, використовуючи енергію надр і глибинних насосів, забезпечити подачу нафти від свердловини до центральним нефтесборным пунктах без проміжних технологічних операцій. Кількість промислових об'єктів скоротилась 12−15 раз.

Дорогою герметизації систем збору, транспорту, й підготовки нафти йдуть і інші великі нафтовидобувні країни земної кулі. У, наприклад, деякі промисли, які працюють у густонаселених районах, майстерно приховані вдома. У прибережній зоні курортного містах Лонг-Біч (Каліфорнія) побудовано чотири штучних острова, де його випущено розробка морських площ. З материком ці своєрідні промисли пов’язані мережею трубопроводів довжиною понад 40 км і электрокабелем протяжністю 16,5 км. Площа кожного острова 40 тыс. м2, тут можна розмістити до 200 експлуатаційних свердловин за комплектом необхідного устаткування. Усі технологічні об'єкти декоровані - вони заховані в вежі з кольорового матеріалу, навколо яких розміщені штучні пальми, скелі і водоспади. Ввечері і тільки вночі всі ці бутафорія подсвечивается кольоровими прожекторами, що створює дуже барвисте екзотичне видовище, вражаюче уяву численних відпочиваючих і туристов.

Отже, можна сказати, що нафта — це друг, з яким треба тримати вухо востро. Зверхнє поводження з «нафтою «може призвести до великий бідою. Ось іще приклад того, як надмірна любов щодо нього призвела до неприємних наслідків. Йтиметься про вже згадуваному заводі виробництву белково-витаминного концентрату (БВК) м. Кіриші. Як з’ясувалося, виробництво цього продукту і застосування загрожує серйозними наслідками. Перші були й обнадійливими. Проте виявилося, що з тварин під час використання БВК відбувається глибока патологія у крові та у деяких органах, у другому поколінні знижується плодючість і імунологічна реакція. Шкідливі сполуки (паприн) через м’ясо тварин потрапляють до людини і надають нею несприятливе вплив. Виробництво БВК пов’язане з забрудненням довкілля. У частковості м. Кіриші завод ні оснастили необхідної очищувальної системою, що призвело до систематичного викиду у повітря білкових речовин, викликають алергію і астму. Зважаючи на це, ряд розвинених країн (Італія, Франція, Японія) призупинили в собі виробництво БВК.

Усе це свідчить, що використання нафти і нафтопродуктів має бути досить акуратним, продуманим, і дозированным. Нафта вимагає себе уважнішого ставлення. Це пам’ятаймо як кожному нефтянику, а й у, хто оперує продуктами нефтехимии.

Список використаної литературы.

1. Ром В. Я. Економічна та соціальна географія СРСР. -2-ге вид., перераб. ;

М.: Посвещение, 1987. 2. Іголкін А. Нафта Батьківщини // Наш сучасник. 1993. № 5. 3. Гаків В.А. Повні каністри і порожні кишені //ЕКО. 1994. № 1. 4. Нафта та газу у дзеркалі планети // Діловий світ. 1994. 1−7 серпня. 5. Суслов Н.І. Макроекономічні проблеми ПЕК // ЕКО. 1994. № 3. 6. Козлов І.В. Хрестоматія з економічної географії СРСР: Посібник для вчителя /.

Сост. І. У. Козлов. — М.: Просвітництво, 1979. 7. Гаврилов В. П. Чорне золото планети. — 2-ге вид., перераб. і доп. — М.: Надра, 1990.