Парниковый ефект і глобальне потепління клімату

Парниковый ефект і глобальне потепління климата

Еще в 1827 року французький фізик Жозеф Фур'є припустив, що атмосфера землі виконує функцію свого роду скла в теплиці: повітря пропускає сонячне тепло, не даючи йому за цьому випаруватися знову на космос. І він мав рацію. Цей ефект досягається завдяки деяким атмосферним газам другорядного значення, якими є, наприклад, водяні випаровування та вуглекислий газ. Вони пропускають видимий і «ближній» інфрачервоний світло, випромінюваний сонцем, але поглинають «далеке» інфрачервоне випромінювання, має нижчу частоту і образующееся при нагріванні земної поверхні сонячним промінням. Якби не відбувалося, Земля був на 30 градусів холодніше, що тепер, і життя на ній практично завмерла.

Исходя речей, що «природний» парниковий ефект — це усталений, збалансований процес, цілком логічно припустити, що передвиборне збільшення концентрації «парникових» газів у атмосфері повинно призвести до посиленню парникового ефекту, що у своє чергу призведе до глобального потепління клімату. Кількість СО2 у атмосфері неухильно зростає вже більше століття тому, що на посаді джерела енергії стали широко бути застосовані різні види викопного палива (вугілля й нафту). З іншого боку, як наслідок людської діяльність у атмосферу потрапляють, і інші парникові гази, наприклад метан, закис азоту NO та низку хлоросодержащих речовин. Попри те що, що їх в менших обсягах, дехто з тих газів значно більше небезпечні з погляду і глобального потепління, ніж вуглекислий газ.

Сегодня вже зі учених, які займаються цією проблемою, заперечує те що, що діяльність людини приводить до підвищення концентрації парникових газів у атмофере. На думку Міжурядової комісії зі зміни клімату, «збільшення концентрації парникових газів призведе до розігріву нижніх верств атмосфери і землі… Будь-яка зміна у спроможності Землі відбивати і поглинати тепло, зокрема викликане збільшенням вмісту у атмосфері тепличних газів і аерозолів, призведе зміну температури атмосфери і світових океанів і порушить стійкі типи циркуляції і погоди».

Тем щонайменше, точаться запеклі суперечки навколо того, яке конкретно розмір цих газів викликає потепління клімату у якій ступеня, і навіть як швидко це буде. Річ у тім, що коли зміна клімату справді відбувається, у тому важко бути стовідсотково впевненим. Світові середні температури можуть сильно коливатися не більше кілька років й десятиліть — причому із природничих причин. Проблемою є те, що прийнято вважати середньої температурою, і підставі яких критеріїв судити, справді вона змінилася за той чи інший бік.

В кінці вісімдесятих — початку дев’яностих років кілька років поспіль середньорічна глобальна температура була вищою звичайній. Це викликало побоювання у цьому, що викликане людської діяльністю глобальне потепління щойно розпочато. Серед учених існує консенсус, що впродовж останніх років середньорічна глобальна температура піднялася на 0,3 — 0,6 градусів Цельсія. Проте й серед себе не мають згоди у тому, що став саме викликало це явище. Важко упевнено сказати, відбувається глобальне потепління чи ні, оскільки спостережуваний зростання температури продовжує перебувати не більше природних температурних коливань.

Неопределенность у питанні і глобального потепління породжує скепсис щодо загрожує небезпеки. Проблема у цьому, що коли і гіпотеза про антропогенних чинниках і глобального потепління підтвердиться, пізно буде щось робити.

Возможные наслідки і глобального потепління климата

По думці багатьох учених, якщо збережеться тенденція і глобального потепління, це сприятиме зміни погоди й збільшення кількості опадів, що, своєю чергою, призведе до зростання рівня Світового океану. Вчені сказали зміни у картині випадання опадів. Вони підрахували, що у навіть СРСР останні 30−40 років випадає опадів на 10 відсотків, ніж торік. У той самий час, кількість опадів над екватором скоротилася ті ж десять відсотків. Подальше зміна у системі випадання опадів надасть дуже впливає на сільському господарстві, усуваючи з посади зони обробітку культур в північні райони Північної Америки і Євразії. Найбільш сприятливі умови для вирощування культур складуться в сільськогосподарські регіони Росії і близько стрімкі опади будуть випадати у Північній Африці, де посуха магістралі триває з 1970;го року. З іншого боку, підвищення збільшить випаровування вологи із поверхні океану. Це призведе до підвищення випадання опадів на 11 відсотків.

Последствия потепління клімату будуть відчуватися на Північному і Південному полюсах, де увеличившаяся температура призведе до подтаиванию льодовиків. За розрахунками науковців збільшення температури на 10 градусів за Цельсієм, викликає підвищення рівня Світового океану на 5−6 метрів, що сприятиме затоплення багатьох прибережних територій в усьому світі.

Встреча в Кіото і торгівля квотами на викиди тепличних газів

Так як передбачене потепління клімату, викликане людської діяльністю, на 50% відбувається внаслідок споживання енергії, напрошується висновок у тому, що з здобуття права запобігти криза, треба змінити практику цього споживання. По думці Агентства охорони навколишнього середовища США, світове співтовариство має зробити серйозних заходів. Якщо побоювання, пов’язані з потеплінням клімату, виправдаються, то Плата бездіяльність буде набагато вища, ніж видатки запобігання кризи.

По думці екологів, найдійовішими будуть такі заходи, як підвищення ефективності энергопользования і до альтернативним видам палива (відмови від копалин видів палива, як-от нафта й вугілля) Хоча світове співтовариство зробило великий крок уперед у підвищення ефективності використання після нафтового ембарго 1973 року, йому доведеться сумлінна праця у цій галузі.

В 1980 року понад сто мільйонів тонн СО2 було викинуте у повітря у частині Північної Америки, Європі, західній частині СРСР і великих містах Японії. Викиди СО2 розвинених країн у 1985 року становили 74% від загального обсягу, а частка країн становила 24%. Вчені припускають, що 2025;му року частка країн у виробництві вуглекислого газу зросте до 44%. (Repor-ting on Climate Change, pp.14−15) Останніми роками Росія та країни колишнього СРСР значно скоротили викиди у повітря СО2 та інших тепличних газів. Це насамперед пов’язані з змінами, що відбуваються у країнах, і падінням рівня виробництва. Проте, вчені очікують, що спочатку ХХІ століття Росія досягне колишніх обсягів викиду у повітря тепличних газів.

В грудні 1997 року в зустрічі у Кіото (Японія), присвяченій глобальному зміни клімату, делегатами з понад сто шістдесяти країн було прийнято конвенція, яка зобов’язує розвинених країн скоротити викиди СО2. Кіотського протоколу зобов’язує тридцять вісім індустріально розвинутих країн скоротити до 2008;2012 років викиди СО2 п’ять% від рівня 1990 року:

Европейский Союз мусить скоротити викиди СО2 та інших тепличних газів на 8%.

США — на майже 7%.

Япония — на 6%.

Протокол передбачає систему квот на викиди тепличних газів. Суть його в тому, що кожна з країн (це тільки стосується лише тридцяти восьми країнам, які взяли він зобов’язання скоротити викиди), отримує дозволу викид певної кількості тепличних газів. Передбачається, що якісь країни чи компанії перевищать квоту викидів. У разі ці країни чи компанії купити декларація про дополнительныe викиди в тих країн чи компаній, викиди котрих значно менша виділеної квоти. Отже передбачається, що мета — скорочення тепличних газів у такі 15 років п’ять% - буде виконано.

Тем щонайменше, переговори щодо скорочення тепличних газів відбуваються досить складно. Насамперед конфлікт існує лише на рівні офіційних осіб і бізнесу від однієї сторони, і неурядового сектора — з іншого. Неурядові екологічних організацій вважають, що досягнута угода не вирішує проблеми, оскільки пятипроцентное скорочення тепличних газів замало здобуття права зупинити потепління, і закликають скоротити викиди принаймні на 60%. З іншого боку, конфлікт існує і рівні держав. Такі що розвиваються, приміром Індія та Китаю, вносять значний внесок у забруднення атмосфери тепличними газами, були присутні на зустрічі у Кіото, але з підписали угоду вже. Він дотримувався думки взагалі з настороженістю сприймають екологічні ініціативи індустріальних держав. Аргументи прості: а) основне забруднення тепличними газами здійснюють розвинених країн і б) посилення контролю вигідна індустріальним країнам, оскільки це завжди буде стримувати економічного розвитку та розвитку країн. У кожному разі проблема і глобального потепління клімату — яскравий того, які механізми, часом, включені у рішення екологічної проблеми. Такі компоненти, як наукова невизначеність, економіка й економічна політика нерідко грають у цьому процесі ключову роль.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.