Техногенно-экологическая ситуація у Украине

Техногенно-экологическая ситуація у Украине.

Недосконала структура господарства України десятиліттями формувалася не враховуючи об'єктивних потреб населення і ще екологічних можливостей її конкретних територій. Морально застаріле устаткування й фізично зношене устаткування зумовило інтенсивне використання Енергії, води, інших ресурсів територій та практично неконтрольовані викиди забруднюючих речовин в усі компоненти природи. Отже, нині для країни фактично нинішній стан виробництва головне чинником, формує рівень техногенно-екологічної безопасности.

Безпека життєдіяльності населення як упорядкований при певних умов стан територіальної організації товариства в поєднані із раціональним формуванням території сучасних і прийнятті майбутніх поколінь жителів України та народного господарства одне з вузлових проблем її економіки. Сучасні тенденції розвитку народного господарства такі: використання потенційно небезпечних технологій і виробництв, істотне погіршення екологічних характеристик окремих регіонів, господарське освоєння територій із підвищеною загрозою природних катастроф. Переважна більшість центробіжних тенденцій в розміщення виробництва та населення, на свій чергу, призводить до концентрації економічної та соціальній життя жінок у великих городах.

У «тенета населених пунктів України провідної ролі грають великі міста. У країні 24 міста з лиця населенням понад 250 тис. чол. де проживає 46% міського населення. Найвищий рівень урбанізації уражає Донецькій області - 90,3%, Луганської - 86,4; Дніпропетровської - 83,6; Харківської - 78,6%. Зрозуміло, що з такою рівнем концентрації населення пов’язано зосередження промислового виробництва (зокрема і потенційно небезпечного), наслідком чого стане у себе погіршення екологічної ситуации.

Слід зазначити, що потенційно небезпечним виробництвам належать ті, супроводжуваних важкими соціально-економічними і екологічними наслідками у вигляді впливу середу, чоловіки й господарські объекты.

Потенційно небезпечні виробництва мають велику питому вагу в структурі промислового виробництва. Загалом в країні з них припадає 42,8% вартості основних промислових фондів, 33,8% обсяги виробництва і 21% працюючих. Особливо велика частка потенційно небезпечних виробництв в Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської областях. По вартості промислових виробничих фондів у перші три області припадає 55,3% від своїх вартістю Україні загалом. У в середньому у країні 1 км² території доводиться 2,6 чол. промислово-виробничого персоналу, зайнятого на техногенно небезпечних об'єктах. По областям цей показник розподіляється так: до 0,5 чол. — Тернопільська, Херсонська; від 0,5 до 1 чол. — Автономна Республіку Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька; від 1,1 до 2,6 чол. — Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Черкаська; 2,7 чол. — Львівська; 6,1чел. — Дніпропетровська; 10,8чел. — Луганська; 19,9чел. — Донецька. Надзвичайно забруднені території площею 61 тис. км2, де загрянение повітря на 20—250 раз перевищує нормативи, води — в 5−45, грунту — в 2−10 раз, перебувають у районах Придніпров'я, Донбасу, в східній частині Причорномор’я, Чорнобильською АЕС. Обсяги скидів забруднених стічних вод мовби в природні об'єкти є однією з параметрів, характеризуючих промислове впливом геть довкілля. Так було в Україні 1996 р. проти 1995 р. ситуація погіршилася. Найбільш забрудненими областями є Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, яких у природні поверхневі водні об'єкти скидається забруднюючих речовин, відповідно, 33,34%; 12,64; 7,99 і 4,31% від загального обсягу скидів (див. табл. 1).

Економічна криза зумовив спад промислового виробництва, що призвело до у себе зниження обсягів споживання ресурсів немає і зменшення викидів шкідливі речовини. Так 1996 р. проти 1995 р. країни обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення атмосфери зменшилися на 901,6 тыс.т., чи 5,8% (див. табл. 1). Хоча у Запорізькій області і Києві - зросли, відповідно, на 5,3 тис. (1,97%) і 8,8 тис. (16,51%). Але темпи зниження споживання ресурсів проти темпами спаду обсяги виробництва промислової продукції значно менше. Це було пов’язано з експлуатацією застарілого устаткування, його зносом, із загальним технологічним руйнацією производства.

Рівень техногенного навантаження на регіон в 1995 р. ілюструють дані таблиці 2, які свідчать, що найбільше техногенне напруга створює промисловість. Найгірша ситуація склалася у електроенергетиці, вугільної, металургійної промисловості, дають, відповідно, 32,3%, 27, 23,1% від загальної кількості промислових выбросов.

За показником обсягів викидів у повітря відсоткове співвідношення між найбільш забрудненими областями (за станом 1996 р.) таке: Донецька — 40,2%, Дніпропетровська — 17,43, Луганська — 11,12, Запорізька — 5,7, Івано-Франківська — 3,7%.

Для оцінки забруднення атмосфери домішками антропогенного походження важливого значення мають кількість викидів і концентрація забруднювачів. Рівень забруднення довкілля, зазвичай, характеризується середніми і максимальними плотностями.

Таблиця 2.

Викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за галузями економіки 1996 г.

|Галузі |Выброш|Уменьше|Выброше|Распре|Удельн| | |ено |ние |але у |делени|ый вагу| | |вредны|(увелич|среднем|е |газооб| | |x |ение) |одним |выброс|разных| | |вещест|выбросо|объекто|ов по |і | | |в |в по |м (т) |отрасл|жидких| | |(тис. |зрівняний| |ям (%)|вещест| | |т) |ію з | | |в в | | | |1995 р.| | |викид| | | |(тис. | | |ох (%)| | | |т) | | | | |Усього |4785,4|901,6 |322,2 |100,0 |83 | |Електроенергетика | |355,7 |9037,4 |32,6 |75 | |Нафтовидобувна, |1545,4| | | | | |нафтопереробна і | |5,6 |409,4 |4,7 |99 | |газова промисловість | |185.2 |1473,9 |23,1 |00 | |Вугільна |225,6 |138,5 |6776,4 |27,0 |83 | |Металургійна |1106,9|22,2 |854,3 |2,1 |92 | |Хімічна і нафтохімічна | |21.5 |64,4 |1,1 |70 | |Машинобудування |1294,3|59.3 |51,3 |1,7 |57 | |Промисловість будівельних | |37,6 |122,0 |2,3 |94 | |матеріалів |99,1 |18,8 |17,7 |1,1 |77 | |Харчова |53,6 |6.6 |27,9 |1,1 |70 | |Сільське господарство |79,3 |61.0 |72,3 |1,1 |86 | |Транспорт |112,2 |50,7 |26.7 |2,4 |80 | |Житлово-комунальне хозяйство|51,4 | | | | | | |52,8 | | | | | |Інші галузі |51,0 | | | | | | |113,8 | | | | |.

На 1996 р. повітряний басейн нашої держави був найбільш забруднене викидами, що містять: бензапирен (максимальне перевищення ГДК по разової щільності - в Маріуполі (в 33 разу), а, по середньорічний щільності - у Донецьку (в партії 11 раз); сірководень (максимальне перевищення ГДК по разової щільності - у Дніпропетровську (в 4,9 разу); фенолу (відповідно, у Донецьку (в 4,9 разу) й у Енакиеве (в 4,2 разу); двоокис азоту (відповідно, у Донецьку (в 9,5 разу) й у Енакиеве (в 3,2 разу); аміак (відповідно, у Донецьку (в 4,9 разу) й у Горлівці (в 3,4 разу). Причиною віднесення даних домішок до групи основних виступає їх висока токсичність, тривалі терміни перебування у атмосфері, що зумовлює їх перенесення у великі відстані й нагромадження в об'єктах среды.

Підсумовуючи короткий аналіз техногенно-екологічної ситуації регіонів України, можна дійти невтішного висновку, що сучасний екологічне становище критичне. У деяких регіонах (Донбас, Придніпровський) деградація має незворотний характер, й у разі правомірно застосовувати термін «екологічне лихо». Дедалі більша інтенсивність експлуатації природних ресурсів немає і криза економіки, супроводжуваних підвищенням частки застарілих технологій і устаткування, зниженням рівня модернізації існуючих і відновлення основних фондів, збільшують ризик виникнення техногенних катастроф, вимагають розробки оптимальної еколого-економічної стратегії її подальшого розвитку господарства, що розширить можливості управління рівнем техногенно-екологічної безопасности.

Державної завданням стає питання екологізації громадської життя, свідомості людей, промислового виробництва та т. буд.; ефективна і послідовно здійснювана система державних регіональних еліт і місцевих заходів, вкладених у запровадження у практику якісно нових ресурсозберігаючих, эколого-безопасных видів техніки, технологій і організації матеріального виробництва, засобів і методів функціонування промислових, транспортних, господарсько-побутових та інших комплексів. Метою цих заходів є ощадливе і високоефективне використання, збереження, відтворення різних видів ресурсів; підтримку динамічного екологічного рівноваги і сприятливих з погляду здоров’я умов і якісних характеристик довкілля. Кінцевим результатом екологізації у суспільному розвиткові має бути досягнення прийнятного рівня техногенно-екологічної безпеки населення і ще природного довкілля. І тому необхідно використовувати важелі та напрями регулювання соціально-економічного розвитку регіонів. Слід дотримуватися стандартів, і нормативів экологобезопасной підприємницької діяльності; підвищувати відповідальність її суб'єктів; прогнозувати можливості виникнення техногенних надзвичайних ситуацій; проводити необхідну експертизу проектів створення виробничих та інших об'єктів, ліцензувати діяльність, пов’язану зі своїми будівництвом безпечною функціонуванням; удосконалювати конкретні технологічні процеси та підвищуватиме їхній надійність; створювати ефективні системи технологічного контролю та попередження аварійних ситуацій; впроваджувати кошти, створені задля ліквідувати причини та тіла небезпечних явлений.

Це питання важливе останнє місце посідають правові механізми відповідальності підприємств за завдані збитки (насамперед — під час використання небезпечних речовин). Адже значна частина порушень екологічного рівноваги пов’язані з невідповідністю структури та господарської спеціалізації природним умовам й адміністративного ресурсів окремих регионов.

У законі України «Про охорону навколишнього природного довкілля» від 25 червня 1991 р. зазначено, що охорона довкілля, забезпечення екологічну безпеку життєдіяльності людини є негативним умовою стійкого економічного та розвитку Украины.

1. Журнал «Економіка Украины».