Резервы поліпшення якості і асортименту своєї продукції АТ «Алматинский пивзавод №1»

смотреть на реферати схожі на «Резерви поліпшення якості і асортименту своєї продукції АТ «Алматинский пивзавод № 1» «.

МИНИСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ.

РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН.

Алматинский Технологічний Университет.

Факультет: заочный.

Відділення: заочное.

Спеціальність: 0713.

Кафедра: Экономика.

ДИПЛОМНА РАБОТА.

Тема: «Резерви поліпшення якості і асортименту своєї продукції АО.

«Алматинский пивзавод № 1».

Студент: Довгих Мария.

Керівник: ст. преп. Калиева.

У.К.

_______________________________.

р. Алмати, 2003 г.

ЗМІСТ | |Стор. | |ЗАПРОВАДЖЕННЯ |2 | |ГЛАВА 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОЛІПШЕННЯ АСОРТИМЕНТУ И|4 | |ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ | | |1.1. Асортимент і якість своєї продукції |4 | |1.2. Формування й управління асортиментом продукції |11 | |1.3. Чинники, що впливають якість продукції, і екологічні показники оцінки |16 | |якості | | |1.4. Загальне стан ринку пива у Казахстані |26 | |1.5. Шляхи розширення асортименту і підвищення якості продукції |35 | |ГЛАВА 2. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ І ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ «АЛМАТИНСКИЙ |41 | |ПИВЗАВОД № 1» | | |2.1. Коротка характеристика ВАТ «Алматинский пивзавод № 1» |41 | |2.2. Аналіз техніко-економічних показників |45 | |2.3. Аналіз випуску та її реалізації продукції |48 | |2.4. Аналіз динаміки і ритмічності випуску продукції |49 | |2.5. Аналіз основних виробничих фондів |52 | |2.6. Аналіз асортименту продукції |57 | |2.7. Аналіз якості продукції |59 | |ГЛАВА 3. РЕЗЕРВИ ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ І АСОРТИМЕНТУ ПРОДУКЦІЇ НА АТ |65 | |"АЛМАТИНСКИЙ ПИВЗАВОД № 1″ | | |3.1. Розширення асортименту з допомогою впровадження пива в ПЭТ-бутылках |65 | |3.2. Поліпшення якості шляхом упровадження системи мембранного |69 | |фільтрування | | |ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ |78 | |СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ |81 | ВВЕДЕНИЕ.

На цей час ринок пива у Казахстані вже освоєно і насичений. У умовах між виробниками пива в Казахстані як дуже інтенсивна, але й кожним роком загострюється. Компанія повинна постійно порівнювати свої товари, ціни, канали розподілу, заходи щодо поступу та рекламні компанії з продукцією і маркетингової політикою від конкурентів і визначати свої конкурентні переваги та недоліки. Конкуренція між виробниками пива досить жорстка, і щоб зберегти земельну частку над ринком, підприємствам конче необхідно утримувати якість. Сьогодні серед казахстанських марок у тому поганого пива. Існують лише різні смаки і переваги споживачів і більше більш-менш грамотна політика просування товару на рынок.

На цьому етапі розвитку вітчизняної економіки дедалі більше значення у свідомості споживачів стає сторінками продукції і на наявність вона дуже обмежена «свого» товару з запропонованого асортименту. Саме тому управління асортиментом і якістю — одні із найголовніших напрямів діяльності маркетингу кожного підприємства. Особливу значимість цей напрям набуває зараз, коли до товару із боку споживача пред’являються підвищені вимогами з якості і асортименту, і південь від ефективності роботи підприємства з виробленим товаром залежать все економічні показники організації та зайнята їй ринкова частка. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентної боротьби отримує той, хто найбільш компетентний в асортиментної політиці, володіє методами її реалізації і може з найбільшим ефектом нею управлять.

З іншого боку, однією з найважливіших чинників зростання ефективності виробництва є поліпшення якості своєї продукції. Підвищення якості своєї продукції розцінюється нині, як вирішальне умова її конкурентоспроможності на внутрішньому, а зовнішньому рынках.

У промислово розвинених країн у багатьох фірмах та компаніях функціонують системи якості, успішно щоб забезпечити високу якість та конкурентоспроможність своєї продукції. Склад і сутність систем якості регламентується поруч міжнародних стандартів із управління якістю продукції. Для споживачів наявність таких систем у виготовлювачів продукції є гарантією те, що ним буде поставлена продукція необхідного якості у повній відповідності з договорами. Тому нерідко споживач під час укладання контрактів вимагає перевірки наявною в виготовлювача системи забезпечення щодо відповідності її вимогам міжнародних стандартов.

На жаль, керівництво багатьох підприємств у Казахстані ще погано розуміє всі переваги ефективної асортиментної політики і системи управління, і тому однією з напрямів економічного зростання країни є залучення уваги до цієї проблеме.

У цьому дипломної роботі проводяться дослідження асортименту і якості своєї продукції прикладі АТ «Алматинский пивзавод № 1». Розглянуто такі елементи, як управління, планування асортименту і забезпечення якості реалізованої продукції, і навіть дано напрями з їхньої совершенствованию.

Основу теоретичної роботи становила література з економіки і менеджменту, управлінню фінансами, маркетингу, управлінському обліку. Крім цього у процесі підготовки дипломної роботи було вивчені публікації у періодичної літературі, статистичні звіти, у роботі використана документація АТ «Алматинский пивзавод № 1» — внутрішні звіти та інші джерела інформації на роботу предприятия.

ГЛАВА 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОЛІПШЕННЯ АСОРТИМЕНТУ І ЯКОСТІ ПРОДУКЦИИ.

1.1. Асортимент і якість випущеної продукции.

Номенклатура, чи товарний асортимент, — це вся сукупність виробів, випущених підприємством. Вона містить різні види товарів. Вигляд товару ділиться на асортиментні групи (типи) відповідно до функціональними особливостями, якістю, ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів чи марок), що утворюють нижчу щабель класифікації. Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних груп), глибиною (кількістю позицій у кожному асортиментної групі) і сопоставимостью (співвідношенням між запропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів і розподілу і цен).

Управління асортиментом є одним із найважливіші складові конкурентної стратегії компанії. Питання розширенні або звуження асортименту випущеної чи продаваної продукції може мати різні рішення на залежність від всього комплексу конкретних умов: галузь, товарна група, розміри фірми й інші кон’юнктурні составляющие.

Проте загальні правил і залежності можуть і мають визначити і сформульовані виходячи з аналізу гніву й розвитку існуючих сегментів ринку (зовнішні чинники) та фінансових змін, що відбуваються всередині компанії (внутрішні факторы).

Вибір тій чи іншій асортиментної стратегії повинен містити оцінці змін грошових потоків, викликаних зміною асортименту, а на прогнозі стану грошових потоків в перспективе.

Будь-яке розширення асортименту неодмінно веде підвищення витрат. У цьому позитивні фінансові результати змін в асортименті можуть відбуватися лише у майбутньому. Іноді метою розширення асортименту (наприклад, випуск аксесуарів, супутніх товарів під існуючою торговою маркою) то, можливо реклама. У разі розширення асортименту має розглядатись, як й різноманітні операційні витрати — з погляду їхнього впливу грошові потоки і фінансові результаты.

У кожному разі головний критерій в оцінці рішення про випуск нової продукції (чи це новий термін і незалежний вид товару чи іміджевий продукт) або про скороченні існуючої товарної номенклатури має бути вивчення грошових потоків та фінансових результатів, отримані через відкликання такими изменениями.

Позаяк у цьому випадку про майбутніх подіях те й кількісну оцінку може бути абсолютно точної, тому менеджери мають розглядати й оцінювати можливий приріст доходів з погляду його ймовірності, а розрахунок необхідно проводити з двох сценаріями — min і max. Остаточне рішення про має прийматися з середнього показателя.

За умов успішного руху над ринком кількох товарних груп (стратегія диверсифікації асортименту), широта асортименту може розглядатися як засіб збільшення стійкості об'єкта (бізнесу, організації та т. д.).

Якщо компанія розвиває більше напрями у рамках однорідної товарної групи (наприклад, розлив пива в пляшки, бляшані банки, ПЕТпляшки, бочки тощо. буд.), то конкуренти, зайняті просуванням аналогічної товарної позиції можуть відставати у виробництві тієї ж видів тварин і методів розфасовки. Це було пов’язано, по-перше, з допомогою додаткового фінансування, а по-друге, із необхідністю пошуки (копіювання) аналогічних ноу-хау.

У разі відносна стійкість компанії з ширшим асортиментом може бути оцінена з погляду ймовірності повторення (відтворення) конкурентами адекватних позицій. Приміром, можливість повторення конкурентами — виробниками пива різноманітних форм упаковки може оцінюватися так: пляшки «поліпшеною «форми — 0,9, ПЭТ-бутылки — 0,8, бляшані банки — 0,5. У прикладі загальний коефіцієнт ймовірності повторення повного асортименту упаковки буде дорівнює 0,36 (0,9*0,8*0,5). Це означає, можливість вторгнення ринку нового конкурента з відтворенням всіх трьох позицій становить 36 шансів з 100. Якщо компанію, має конкурентні переваги по асортименту, розробить ще одне, ексклюзивну позицію, скажімо тверде чи швидкорозчинне пиво з оцінкою ймовірності повторення в 0,01, то потенційні можливості нових конкурентів впадуть відповідно до 36 шансів з 10 000 (0,9*0,8*0,5*0,01).

Чим ширший параметричні лави військовиків та асортиментні набори, тим більша можливість, що покупець знайде собі оптимальний варіант закупівлі. Наприклад, випускають автонавантажувачі однієї й тієї типу, але відмінні друг від друга вантажністю, швидкістю, радіусом розвороту тощо. Кожному споживача з урахуванням конкретних умов його роботи необхідні певні експлуатаційні параметри купованих автонавантажувачів. Якщо продавець спроможна їх забезпечити, купівля відбудеться, якщо ні - покупець шукатиме іншого продавца.

Ключовим моментом в завоюванні позицій над ринком щодо численних конкурентів є своєчасне відновлення вироблених товарів підготовка і організація виробництва нових видів продукції. У світі створення умов та виробництво нових товарів мають вирішальне значення для процвітання підприємства. Відповідно до статистичних даних після освоєння нову продукцію, що становить основу виробництва, темп зростання його реалізації приблизно ще більше, ніж в конкурентів. Випускаючи продукцію і розширюючи асортимент запропонованих товарів, фірми прагнуть знизити залежність від однієї товару, які можуть час з урахуванням непередбачуваних змін ринку призвести до банкрутства. Відомо, що сьогодні інші підприємства міста і фірми нашій країні розпочинають серйозної реструктуризації виробництва та поруч із оновленням профільної продукції налагоджують випуск товарів народного потребления.

Проте створення нової товару — процес є надзвичайно складним, оскільки крім конструкторсько-технологічних прийняття рішень та модернізації виробничої бази йдеться, зрештою, з приводу створення такий товарної маси, що цілком відповідає вимогам ринку. Відомо, що значну кількість нових товарів, виведених ринку, терпить комерційний провал: приблизно 8 з десяти не виправдовують покладених ними надій виготовлювачів. Основні причини є: недостатнє володіння станом попиту саме у даний товар, технічні і експлуатаційні дефекти товару, неефективна реклама, завищена ціна, непередбачені дій у відповідь конкурентів, не так обраний час для виходи ринок, неодмінні виробничі проблеми, тобто. загалом неправильно була спрогнозована конкурентна политика.

При виборі шляхів підвищення їх конкурентоздатності товару часто буває дуже своєчасна рішення щодо запуску нового, йдеться про модифікації товару. Рішення про модифікації товару приймається з метою задоволення особливих вимог покупців щоб одержати більшої прибыли.

Якість продукції і на ціна споживання — важливі соціальні й головні, але з єдині чинники конкуренції: недостатньо обмежуватися оцінкою рівня конкурентоспроможності товару до виходу ринок, слід ставитися до формування ситуації над ринком активно, набувати великий імідж, впливати на стан між попитом й пропозицією (кредитування покупців, розвиток побутової мережі, рекламну діяльність тощо.). Разом про те звертаємо увагу, що, якість продукції головне конкурентообразующим фактором.

Досягнення одночасного поліпшення якості і споживання продажною ціни, і ціни споживання (продажною ціни, і витрат споживача) в умовах організації системи управління відомої як «загальне керівництво качеством».

Регулююча роль ринку, як відомо, надзвичайно жорстка: підприємства, які приділяють уваги якості товару, ринок знищує. Руйнуються цілі галузі, не витримуючи конкуренції з західними і східними фірмами, попри протекціоністську митну політику государств.

Якість, як стратегія реформ, має стояти вище приватизації, вище стабілізації прибутковості (дохідності), вище інвестицій і структурної перебудови. Причому дуже важливо усвідомити, і що якість не потребує великих інвестицій, більше, інвестиції без гарантій якості - втрачені деньги.

Інвестиції в якість мають бути спрямовані, передусім, на людей. Зміни поглядів, принципів, отримання нових знань — найголовніша сьогодні завдання. Закупівля сучасних технологій, модернізація виробництва виправданою лише тоді, коли час випускатиметься якісна конкурентоспроможна продукция.

У разі зміцнення у Казахстані відкритому ринковому економіки боротьба за споживача на внутрішньому, а зовнішньому ринках потребує створення і виробництва конкурентоспроможних товарів. Конкурентоспроможність товару — це таке рівень її економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати конкуренцію коїться з іншими аналогічними товарами над ринком. З іншого боку, конкурентоспроможність — порівняльна характеристика товару, яка містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і основи економічних показників щодо виявлених вимог ринку чи властивостей іншого товара.

Вона визначається сукупністю споживчих властивостей цього товаруконкурента за рівнем відповідності громадським потребам з урахуванням витрат за їх задоволення, цін, умов постачання російської та експлуатацію у процесі продуктивного і (чи) особистого споживання. Якість виступає як головний чинник конкурентоспроможності товару, становлячи його «стрижень», основу.

Нові підходи до проблеми якості вимагають дедалі більше повного обліку виготовлювачами ринкового чинника, зсуву від адміністративних важелів контролю за якістю до переважно організаційно-економічним заходам управління, початку гнучкою системі стандартизації, що дозволяє виробникам оперативнішою реагувати на міняються вимоги внутрішнього і «зовнішнього ринку до якості товарів, роботи по переходу в перспективі забезпечувати високої якості продукции.

Проблема підвищення якості - одне з головних завдань розвитку нашої країни. Останніми роками переважають у всіх передових в технічному відношенні країнах відзначається зростання інтересу до підвищення якості продукции.

Якість товару, його експлуатаційна безпека продукції та надійність, дизайн, рівень післяпродажного обслуговування для сучасного покупця основними критеріями під час проведення купівлі, і отже, визначають успіх чи неуспіх фірми на рынке.

Сучасна ринкової економіки пред’являє принципово нові вимоги до якості своєї продукції. Це з тим, що зараз виживання будь-який фірми, її стійке становище над ринком товарів та послуг визначаються рівнем конкурентоспособности.

Натомість, конкурентоспроможність пов’язані з дією кількох десятків чинників, серед яких можна назвати дві основні - рівень ціни і якість продукції. У цьому якість продукції поступово входить у місце. Новітній підхід до стратегії підприємництва залежить від розумінні те, що якість є найефективнішим засобом задоволення вимог споживачів і водночас із цим — зниження витрат производства.

Якість є синтетичним показником, відбиваючим сукупне прояв багатьох чинників — від динаміки та розвитку національної економіки до вміння організувати й управляти ними процесом формування якості у межах будь-який господарської одиниці. Разом про те світовий досвід показує, що у умовах відкритому ринковому економіки, немислимої без гострої конкуренції, виявляються чинники, що роблять якість умовою виживання товаровиробників, визначальним результатом їх господарської деятельности.

Якість — це сукупність зазначених властивостей і характеристик продукції, які надають їй здатність задовольняти зумовлені або ймовірні потреби. Будучи продуктом праці, якість товару — категорія, нерозривно пов’язана як із вартістю, і із споживчого стоимостью.

Потребительная вартість характеризує здатність речі задовольняти певну потреба. Одна й та потребительная вартість може у різного рівня задовольняти потреба. Тому якість характеризує міру потребительной вартості, рівень її придатності і полезности.

Якість минуло багатовікової шлях розвитку. Він розвивався принаймні того, як розвивалися, різноманітилися і множилися суспільні потреби і зростали можливості провадження у їх удовлетворению.

Особливо динамічно процес розвитку та зміни сутності якості, його параметрів відбувався останні десятиліття, коли швидко змінювалися саме поняття якості, вимоги, і підходи щодо нього. Найінтенсивніше цей процес протікав, зокрема, у Японії, що стала у 70−80-х роках фактично світовим лідером у визначенні рівня якості за багатьма видам товарів. Динаміку розвитку рівнів якості у Японії в післявоєнний період можна уявити наступним образом.

Перший рівень — «відповідність стандарту». Якість оцінюється як відповідне або ні вимогам стандарту (чи іншим документом на виготовлення продукту — технічні умови, договір тощо.). Цей рівень уражає 50-х годов.

Другий рівень (1960 р.) — «відповідність використанню». Продукт повинен відповідати як обов’язковим вимогам стандартів, а й експлуатаційним вимогам, аби скористатися попитом на рынке.

Третій рівень — «відповідність фактичним вимогам ринку». У ідеальному варіанті це виконання вимог покупців про високому якості й низькій ціні товару. Цей рівень уражає 70-х годов.

Четвертий рівень (1980 р.) — «відповідність латентними (прихованим, неочевидним) потребам». Перевагу у покупців отримують товари, які мають в доповненні коїться з іншими споживчими властивостями, задовольняючими потреби, які в споживачів носили неявний, мало усвідомлюваний ними характер.

Той самий шлях, як Японія, але з певним відставанням у часі, минають і інші розвинених країн з ринковою економікою. У разі конкурентного середовища виробники своєї діяльності мусять слідувати наведеним вимогам підвищити рівень якості. Таку еволюцію якості доведеться подолати на мері становлення цивілізованого ринку казахстанським виробникам і потребителям.

1.2. Формування й управління асортиментом продукции.

Сутність планування, формування та управління асортиментом у тому, щоб товаровиробник своєчасно пропонував певну сукупність товарів, які, відповідаючи загалом профілю його виробничої діяльності, найповніше задовольняли вимогам певних категорій покупателей.

Формування асортименту — проблема конкретних товарів, їх окремих серій, визначення співвідношень між «старими» і «новими» товарами, товарами одиничного і виробництва, «наукомісткими» і «звичайними» товарами, овеществленными товарами і/або ліцензіями і «ноу-хау». При формуванні асортименту й виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, планує виробник зайняти позицію лідера у створенні принципово нових видів продуктів чи змушений слідувати за іншими изготовителями.

Формуванню асортименту передує розробка підприємством асортиментної концепції. Це спрямоване побудова оптимальної асортиментної структури, товарного пропозиції, у своїй за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), з другого, — необхідність забезпечити найефективніше використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів про те, щоб виробляти вироби з низькими издержками.

Асортиментна концепція виявляється у вигляді системи показників, характеризуючих можливості оптимального розвитку виробничого асортименту цього виду товарів. До таких показниками ставляться: розмаїтість видів тварин і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів), рівень кваліфікації і частота відновлення асортименту, рівень добробуту й співвідношення ціни товари цього виду та інших. Мета асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідних структурі та розмаїттям попиту конкретних покупателей.

Підкріплена заходами організаційного й іншого плану щодо забезпечення випуску продукції передбачених структурі та наборі асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма із управління розвитком виробництва та реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структурі асортименту, а програмна — систему заходів для її досягненню за певного періоду. Цією програмі надає комплексний характер включення до неї питань, пов’язаних з оптимізацією асортименту. Як критеріїв оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якістю товарів, ресурсні можливості, соціальні установки.

При розширення асортименту компанія може мати справу з бар'єрами для входу ринку, наприклад, потреба у капіталі, вищі витрати, доступом до каналам споживання, політика уряду та т.д.

Компанії, приймаючі рішення про скорочення асортименту можуть зіштовхуватися і з бар'єрами виходу з ринку. Серед них:

. Наявність у виробника довгострокових капітальних капіталовкладень у спеціалізовані активи. Такі активи може стати або малоликвидными, або потребують значних витрат за демонтаж, консервацію чи експлуатаційну поддержку.

. Стратегія компанії спрямовано комплексну диверсифікацію і зменшення однієї з сегментів може викликати організаційний і фінансовий дисбаланс в суміжних асортиментних группах.

. Високі втрати необоротних витрат: великі інвестиції в науководослідницькі розробки, рекламу і маркетинг, розраховані перспективу.

. Втрата чи доступу до суміжним рынкам.

. Соціально-економічні наслідки, пов’язані з скороченням персоналові та опором із боку зацікавлених институций.

. Збитки у загальне іміджу компании.

Проблеми, пов’язані зі зміною асортименту тісно взаємопов'язані з підходом компанії до стратегію розвитку бренду. Сьогодні провідні світові виробники, а з їх занепадом і локальні компанії, дедалі більше вдаються до політиці диверсифікації развиваемых брендів. Це першу чергу, пов’язано зі специфікою свідомості споживачів, котрим виявлені і оприлюднені (іноді навіть незначні) вади на товарі під певною торговою маркою автоматично екстраполюються все асортимент продукції, випущеної під даним брэндом.

Величезне значення має тут розуміння менеджментом компаній той факт, що зросла ринкова вартість бренду, як нематеріального активу, створюється роками, і десятиліттями дотримання бездоганного і стабільного якості продукції, а руйнується майже миттєво, іноді навіть у зв’язки України із невеликими вадами чи відхиленнями від рекламованих властивостей. Дане обставина може бути причиною, через яку виробники розширюють асортимент під новою торговою маркою. Це дозволяє зберегти добре ім'я старого зарекомендувала себе бренду у разі невдачі над ринком нових асортиментних позиций.

Прийняття рішення про створення нової бренду чи використанні старого, як інструмента потужного маркетингового інструмента, пов’язаний із необхідністю оцінки можливих сценаріїв сприйняття нових видів своєї продукції споживчому ринку. Якщо новий товар просувається над ринком під старим брендом то можливі дві такі результату. Перший сценарій (оптимістичний) — успіх нового продукту над ринком пов’язана з цим збільшення ринкову вартість старого бренду. Другий сценарій (песимістичний) — невдача нового продукту пов’язана з цим втрата економічних ресурсів інвестованих в стару торгову марку, у своїй валовий збиток у всій компанії може у кілька разів перевищувати втрати від нової товарної одиниці. Правильне рішення слід приймати основі зіставлення розмірів ризику подій по вищеописаним сценариям.

Рішення дилеми у тому, під який торгової маркою (нової чи старої) розширювати асортимент також можливо з урахуванням впровадження системи тотального управління грошима. Це означає, будь-яка продукція мусить бути не лише бездоганного якості, а й мусить бути необхідна споживачеві (затребувана клієнтами). І тут зайвими розвитку нового бренду, значно скорочуються маркетингові витрати, а валовий дохід компанії максимизируется у вигляді зростання прибутку, а й збільшення ринкову вартість компанії з допомогою зростання вартості нематеріальних активів фирмы.

Досягнення відповідності між структурно-ассортиментным пропозицією товарів підприємством, і попитом ними пов’язані з визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому враховано такі важливі споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точну величину, конкретна ціна, малоймовірний. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (ні тим більше точно — асортиментна структура від попиту й товарного пропозиції). Так визначити, яку розмаїтість телевізорів буде відповідати вимогам різних груп споживачів, але нереально дати прогноз потреби у конкретних моделях з набором конкретних властивостей на перспективу. Зазначені прогнози, враховуючи вплив чинника взаємозамінності товарів, необхідно розглядати у взаимосвязи.

Прогноз тенденції розвитку асортименту повинен показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить забезпечити досягнення планованого відповідності товарного пропозиції підприємства мінливою в перспективі асортиментної структурі попиту рынке.

Отже, суть проблеми формування асортименту полягає у плануванні фактично всіх видів діяльності, вкладених у відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації над ринком і приведення характеристик цих продуктів у відповідність із вимогами споживачів. Формування на основі планування асортименту продукції — безперервний процес, триває протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з зародження задуму про створенні і закінчуючи вилученням з товарної программы.

Система формування асортименту входять такі основні моменты:

. Визначення поточних і найперспективніших потреб покупців, аналіз способів використання продукції і на особливостей купівельного поведінки на відповідних рынках.

. Оцінка існуючих аналогів конкурентів за тими самими направлениям.

. Рішення питань, які продукти слід додати в асортимент, а які вилучити з нього через зміни в рівні конкурентоспроможності, чи варто диверсифікувати продукцію з допомогою інших напрямів виробництва підприємства, виходять далеко за межі його сформованого профиля.

. Розгляд пропозицій створення нових продуктів, вдосконалення існуючих, і навіть то засобах і областях застосування товаров.

. Розробка специфікацій нових, або поліпшених продуктів відповідно до вимогами покупателей.

. Вивчення можливостей виробництва нових, або удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельности.

. Проведення випробувань (тестування) продуктів із урахуванням потенційних споживачів на цілях з’ясування їх прийнятності по основним показателям.

. Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упаковки, сервісу тощо. відповідно до результатами проведених випробувань, підтверджують прийнятність характеристик вироби чи визначають необхідність їх изменения.

. Оцінка і перегляд всього ассортимента.

Планування і управління асортиментом — невід'ємний елемент маркетингу. Навіть добре продумані плани збуту і реклами не зможуть нейтралізувати наслідки помилок, допущених раніше у разі планування ассортимента.

Управління асортиментом передбачає координацію взаємозалежних видів діяльності — науково-технічної й проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Складність вирішення даної задачі полягає у складності об'єднання всіх таких елементів задля досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з урахуванням поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо це досягти вдасться, вона може вийти, що у асортимент почнуть включатися вироби, розроблені радше задля зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж потребителя.

З погляду концепції маркетингу — це суперечить з того що необхідно справді робити. Завдання планування та формування асортименту складаються, передусім, у цьому, щоб самому підготувати «споживчу» специфікацію на виріб, передати її проектного (конструкторському) відділу, та був простежити, щоб досвідчений зразок був випробуваний, за необхідності модифікований і до рівня вимог споживачів. Інакше висловлюючись, у формуванні асортименту вирішальне слово має належати керівникам служби маркетингу підприємства, які мають вирішувати питання у тому, коли понад доцільно вкласти кошти на модифікацію вироби, а чи не нести додаткові зростаючі витрати на реклами й реалізації застарілої товару чи поступатися ціною нею. Саме керівник служби маркетингу підприємства мусив вирішувати, настав час вводити на асортимент нові продукти замість існуючих чи доповнення до ним.

1.3 Чинники, що впливають якість продукції, і екологічні показники оцінки качества.

Якість включає у собі безліч компонентів. Насамперед ним ставляться техніко-економічні показники якості продукції, і навіть якість технології її виготовлення й експлуатаційні характеристики. Показники призначення продукції, надійності і довговічності, трудомісткості, матеріаломісткості, наукоємності - що визначають у тому ряду.

Техніко-економічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості й надійності сучасним вимогам, що висуваються споживачами над ринком. Ці вимоги найповніше відбивають їх громадські й потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку та науково-технічного прогресу країни. Найвища вимога споживачів до технічними показниками відбито у національних інтересів та міжнародних стандартах.

Стандарт не лише технічним, а й державної документом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару і містять технічні умови з його виготовлення, правила приймання, сортування, упаковки, маркування, транспортування і збереження. Оцінюючи якості товару, передусім, визначається її відповідність стандартам. Відповідність стандартам — регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентоспроможність товару до нулю.

У кожній країні є своя система стандартизації товарів, що відповідає рівню розвитку національної економіки, науки, техніки і технології. Разом про те в міру заглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку й розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників дедалі більше значення мають розвиток міжнародної стандартизація товарів хороших і досягнення відповідності національних стандартів з міжнародними вимогами якості товаров.

Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO — International Organization for Standardisation). Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійно діючу Нарада урядових посадових осіб при Європейської Економічною Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найважливіших для міжнародної торговли.

Якість продукції оцінюється з урахуванням кількісного виміру які її властивостей. Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, які дають показники якості. Тотального поширення набула класифікація властивостей товарів за такими групам, що дають відповідні показники качества:

. показники призначення товара,.

. показники надежности,.

. показники технологичности,.

. показники стандартизації, та унификации,.

. эргономические показатели,.

. естетичні показатели,.

. показники транспортабельности,.

. патентно-правовые показатели,.

. екологічні показатели,.

. показники безопасности.

Останніми роками дедалі більше значення мають і ті властивості і характеристики продукції, як екологічні, эргономические, естетичні. Екологічні показники характеризують відповідність товару вимогам захисту довкілля і грунтуються на раціональному і дбайливе природокористуванні. Эргономические пов’язані з урахуванням властивостей і особливості організму людини і покликані дотримуватися гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні та інші вимоги. Естетичні показники визначають зовнішню форму й посвідку продукції, її дизайн, привабливість, промовистість, емоційність на споживача і т.д.

Кількісне значення показників якості продукції визначається методами:

Вимірювальний метод грунтується на інформації, одержуваної з допомогою технічних вимірювальних коштів. З допомогою вимірювального методу визначаються такі значення: маса вироби, частота обертання двигуна, розмір вироби, швидкість автомобіля, сила струму і др.

Розрахунковий метод виходить з використання інформації, одержуваної з допомогою теоретичних чи емпіричних залежностей. Цим методом користуються під час проектування продукції, коли остання ще то, можливо об'єктом експериментальних досліджень. Розрахунковий метод служить для визначення значень маси вироби, показників продуктивності, потужності, міці й др.

Органолептический метод будується на використання інформації, яку за результаті аналізу сприйняттів органів почуттів: зору, слуху, нюху, дотику і смакові. У цьому органи чуття людини служать приймачами щоб одержати відповідних відчуттів, а значення показників перебувають шляхом аналізу відчуттів з урахуванням наявний досвід і виражаються у балах. З допомогою органолептического методу визначаються показники якості кондитерських, тютюнових, парфумерних виробів і той продукції, зокрема й пиво.

Реєстраційний метод полягає в використання інформації, одержуваної шляхом підрахунку числа певних подій, предметів чи витрат, наприклад відмов вироби при випробуваннях. Цим методом визначаються показники уніфікації, патентно-правовые показники і др.

Залежно джерела інформації методи визначення значень показників якості продукції поділяють на традиційний, експертний і социологический.

Традиційний метод здійснюється посадовими особами спеціалізованих експериментальних і розрахункових підрозділів підприємств, установ (до них належить спеціалізовані лабораторії, полігони, випробувальні стенди і т.д.).

Експертне метод оцінки показників якості продукції реалізується групою фахівців-експертів, наприклад дизайнерів, дегустаторів, товарознавців тощо. З допомогою експертного методу визначаються значення таких показників якості, які можуть визначити об'єктивнішими методами. Цей метод використовується щодо значень деяких біомеханічних і естетичних показателей.

Соціологічне метод визначення показників якості продукції використовується фактичними чи потенційними споживачами продукції. Збір думок споживачів виробляється шляхом опитувань чи з допомогою спеціальних анкет-вопросников, виставок, конференцій і т.д.

Розглянута система показників використовується визначення рівня якості, це відносну характеристику, засновану на порівнянні сукупності показників якості цієї продукції з відповідної сукупністю його базових показників. Рівень якості оцінюється усім стадіях інноваційного процесса.

Інтегральним економічним чинником забезпечення продукції є якості, що визначається сумою витрат, витрачених для контролювання, і рецидив, понесених підприємством внаслідок незадовільного якості продукції. У цьому у процесі забезпечення у системі виробничого менеджменту виникає питання: як змінюються витрати на кожної групі у зв’язку з зміною качества?

Задля більшої якості з оптимальними витратами у системі виробничого менеджменту доцільно скористатися прийомом, коли всі витрати на щодо якості ділять на ціну відповідності продукції вимогам споживача і ціну несоответствия.

Ціна невідповідності складається з витрат за переробки, витрат на ремонт протягом гарантійного періоду, витрат, що з остаточним шлюбом. Сюди слід також віднести витрати, пов’язані з простроченням платежів за рахунками, видатки внесення змін — у технологію, плату за затримку постачання і т. буд. Ціна невідповідності за даними низки зарубіжних фірм може досягати 75% від ціни якості. Ціна відповідності включає у собі витрати на виявлення чи запобігання шлюбу, на випробування і тестування, навчання й підготовку кадрів, складання звітів тощо. буд. Вона становить приблизно 25% загальних витрат з забезпечення якості чи 5−6% обсягу товарообігу фирмы.

У ціну невідповідності входять як вартість зіпсованого сировини й видатки повторне виготовлення, а й витрати електроенергії, амортизація устаткування, Витрати відрядження фахівців гарантійному ремонту багато іншого. Ці витрати пов’язані лише з неякісним працею конкретних виконавців, але й вадами в організації усього виробництва, станом устаткування, якістю інструмента, техдокументації тощо. буд. Виявити ці втрати у змозі лише всьому трудовому колективу, якщо його спонукати через зацікавленість до співтворчості всіх: від директора до робочого. Цей принцип давно отримав назва «партисипативного» («соучастного») управління виробництвом і які успішно діє багатьох західних фирмах.

Показники і якості дають можливість визначити якість продукції. Але, окрім цих показників, важлива й ціна вироби. Саме з ціною пов’язаний питання економічно оптимального якості, чи економічно раціонального якості. Покупець, набуваючи виріб, завжди прикидає, чи ціна вироби тому набору властивостей, якими воно має. Крім ціни важливі й експлуатаційні характеристики вироби, оскільки вони тягнуть у себе витрати з експлуатації і ремонту. Якщо виріб розраховане на термін служби, ці витрати цілком порівнянні зі ціною вироби, а, по деяких видах (устаткування, машини, агрегати тощо. п.) й суттєво перевершують продажну ціну изделия.

Під економічно оптимальним якістю розуміється співвідношення якості і витрат, ціна одиниці якості, які можна уявити формулою: |Копт. = |Q | | |З |.

Де Q — якість вироби, З — видатки придбання і експлуатацію изделия.

Визначити знаменник формули нескладно, оскільки вона включає продажну ціну вироби, витрати з експлуатації, ремонту утилізації вироби. Складніше визначити чисельник, тобто. якість, у тому числі самі різноманітні показники. Це робить ціла наука — квалиметрия, яка розробила досить прийнятні методи по кількісної оцінці якості, т. е. приросту одиниці якості вироби на одиницю затрат.

Щоб об'єктивно оцінити рівень якості, необхідно використовувати відповідну номенклатуру показників — комплекс взаємозалежних техніко-економічних, організаційних та інших. кількісних характеристик властивостей продукції, входять до складу її якості і які забезпечують оцінку рівня якості продукції. Жоден показник не то, можливо єдиним для обгрунтування висновків за результатами оценки.

Обгрунтування вибору номенклатури показників якості здійснюється з учетом:

. Призначення і використання продукции,.

. Аналізу вимог потребителя,.

. Завдань управління продукции,.

. Складу і структури характеризуемых свойств,.

. Основних вимог до показників качества.

Задля ефективної організації управління продукції необхідно, щоб було як ясно виділено об'єкт управління, щоб чітко були визначено категорії управління, тобто явища, дозволяють краще усвідомити й немислимо організувати весь процес. Що стосується управління продукції слід виділити принаймні такі категории:

Об'єкт управління — якість продукції. Іноді як об'єкт виступає конкурентноспособность, технічний рівень чи який чи інший показник, характеристика. Як об'єкт управління може може бути або вся сукупність зазначених властивостей продукції, або яка їх частина, група чи окреме свойство.

Мета управління — рівень кваліфікації і стан якості продукції з урахуванням економічних інтересів виробника і споживача, і навіть вимог безпеки і екологічності продукції. Йдеться тому, яку сукупність властивостей і який рівень якості слід поставити, і потім досягти і забезпечити, аби ця сукупність і цей рівень відповідали характеру потреби. У цьому постає запитання ефективності виробництва та споживання, доступності ціни для споживача, рівень собівартості і прибутковості продукції його розробника і виробника. Не можна обійти увагою терміни розробки продукції, розгортання її виробництва та доведення до споживача, що пов’язано з конкурентоспособностью.

Суб'єкт управління — керівні органи всіх рівнів й обличчя, покликані забезпечити досягнення і змістом планованого гніву й рівня якості продукции.

Методи і засоби управління — способи, якими керівні органи впливають на елементи виробничого процесу, забезпечуючи досягнення та підтримка планованого гніву й рівня якості продукции.

Як уже відзначалося вище, відповідно до соціологічних досліджень, на вирішальній ролі під час виборів тій чи іншій марки пива у Казахстані грає його якість. Тому оцінка якості цього напою вкрай важлива производителей.

Пиво — слабоалькогольный, жаждоутоляющий, виблискування напій з характерним хмельовим ароматом і приємним горьковатом присмаком. У пиві крім води, етилового спирту і діоксиду вуглеводу міститься значне кількість поживних і біологічно активних речовин: білків, вуглеводів, мікроелементів і витаминов.

По кольору пиво ділиться на світле і темне, а залежність від виду застосовуваних дріжджів — на пиво низького і верхового бродіння. Близько 90% виробленого пива низового бродіння посідає світлі сорти, для яких характерними є тонкий, слабко виражений солодовий смак, хмельовий аромат і дуже яскраво виражена хмельова гіркоту. Їх готують з світлого пивоварного солоду з добавкою несоложеных матеріалів (ячменю, рисового січки, знежиреної кукурудзи, цукру), води, хмелю чи хмелевых препаратів. При виробництві темних сортів пива використовуються також спеціальні сорт солоду (темний, карамельний та інших.). Тому темне пиво має солодово-карамельный солодкавий смак, менш виражену хмелевую гіркоту і більше інтенсивну забарвлення порівняно з світлими сортами.

Якість готового пива безпосередньо залежить від якості використовуваного сировини, основною з якого є ячмінний пивоварний солод (світлий, темний і спеціальні сорти). Основні сортові особливості пива (колір, смак, запах, аромат) великою мірою залежать від якості солоду і співвідношення його видів в рецептурою. Стандартом на пиво припускається використання несоложеного ячменю, рисового січки, пшениці, знежиреної кукурудзяною борошна. Головні вимоги, які пред’являються якості замінників солоду — це чистота та відповідність вимогам на продовольча сировина. Застосування несоложеного сировини економічно вигідно державі й технологічно обгрунтоване. Тому, за приготуванні 10−11% світлого пива слід обов’язково застосовувати щонайменше 20% несоложеного сировини без використання ферментних препаратів. З використанням понад двадцять % несоложеного ячменю застосування ферментних препаратів обязательно.

Якість води, її іонний склад мають вплив на формування органолептичних показників пива. Технологічна вода має відповідати всі вимоги, що ставляться до питну воду. Вона має бути прозорою, безбарвної, приємною на смак, без запаху, із загальною жорсткістю 2−4 мг-экв/л і рН 6,8−7,3. Жорсткість води та її сольовий склад регулюють, застосовуючи різні способи водопідготовки: реагентный, іонообмінний, электродиализный і мембранний, заснований на принципі зворотного осмосу. Для видалення неприємного запаху воду дезодорують шляхом пропускання через колонку, заповнену активованим углем.

Хміль — традиційне і найбільш дороге сировину пивоварного виробництва. Він надає пиву специфічний гіркий смак і пахощі, сприяє видалення з сусла деяких білків, служить антисептиком, пригнічуючи життєдіяльність мікрофлори, і підвищує пеностойкость пива. Розрізняють дві основні виду хмелю: гіркий і ароматний. Важлива складова частина хмелю — дубильні речовини, кількість яких нині сягає 3%.

Ферментні препарати використовують при застосуванні більш 20% несоложеного сировини у кількості від 0,001 до 0,075% до масі перероблюваної сировини. Найперспективнішим засобом є застосування мультиэнзимных композицій (МЕК), які, дозволяють зберегти високу якість «Жигулівського» пива під час використання до 60% несоложеного сырья.

Усі органолептичні показники якості пива визначаються процесі дегустації. Оцінюючи органолептичних показників пива використовують бальну систему, через яку кожної позначеної характеристиці присвоюється певний бал залежно від сприйняття її інтенсивності. Результати дегустації реєструють в дегустаційних картах, які потім обробляються відповідальним организатором.

Процес дегустації складається з кількох послідовних этапов:

. зосередити увага фахівців і кількома послідовними вдихами через ніс відчути запах пива,.

. збовтати пиво із широкого кола в келиху і відзначити різницю у інтенсивності та якість запаху сприйманого при збовтуванні пива в келиху і него,.

. візуально оцінити освіту піни, прозорість, блеск,.

. взяти до рота трохи пива, витримати протягом 15 секунд і зафіксувати перше впечатление,.

. відчути повний аромат пива носом і ртом,.

. проковтнути пиво і відчувати смак і послевкусье.

Передусім звертають уваги те що, характерні чи смак, аромат і хмельова гіркоту для такого типу пива, потім — чи є в досліджуваному пиві сторонній привкус.

Головними показниками якості пива є прозорість, колір, смак, хмельова гіркоту, аромат і пенообразование, які визначають дегустацією по 25-балльной шкалою. Дегустація може бути як відкритої, і закритою, коли він зразки пива зашифровуються, так під номерами.

Дегустаційні келихи мали вийти з безбарвного тонкого скла заввишки 105−110 мм, суживающиеся догори, з зовнішнім діаметром 70−75 мм.

Зазвичай після дегустації 5−8 зразків пива роблять перерву для певної легкої закуски. Куріння під час дегустації заборонена. Пиво наливають в келихи до висоти 25 мм від верхнього краю і п’ють невеликими глотками.

Пиво вищої якості за показниками оцінюється такими балами: прозорість — 3, колір — 3, смак — 5, хмельова гіркоту — 5, аромат — 4, пенообразование — 5.

Прозорість пива блискуче оцінюють 3 балами, прозорість без блиску з одиничними дрібними взвесями — 2, пиво слабко опалесцирующее — 1 балом, а сильно опалесцирующее звільняє з дегустации.

Якщо колір відповідає типу пива і залишається на мінімально встановленому рівні для такого типу, його оцінюють 3 балами, на середній рівень — 2 балами, на максимально допустимому — 1 балом, а пиво з кольором, який його типу, є неудовлетворительным.

Чудовий аромат пива, чистий, свіжий, виражений оцінюють 4 балами, хороший — 3 балами, з сторонніми відтінками — 2 балами, з вираженими сторонніми тонами — 1 баллом.

Смак відмінний, повний, чистий, гармонійний отримує 5 балів, хороший, чистий, але дуже гармонійний — 4 бала. Hе дуже чистий, слабко виражений — 3 бала, порожній смак і сторонні присмаки — 2 балла.

Хмельова гіркоту м’яка, злагоджена отримує 5 балів, невідь що слаженая, грубувата — 4 бала, груба, залишається чи слабка — 3 бала, нехмелевая, груба — 2 балла.

Пенообразование пива характеризується заввишки піни в міліметрах і стійкістю піни в хвилинах. Пена мусить бути щільною, без видимих бульбашок. Пляшкове пиво оцінюється п’ятьма балами з мінімальним заввишки піни 40 мм і стійкістю її 4 хвилини. Чотирма балами — відповідно 30 мм 3 хвилини. Трьома балами — 20 мм 2 хвилини. Двома балами — 10 мм 1 хвилина. Бочковое пиво отримує п’ять балів при мінімальної висоті піни 35 мм стійкості 3,5 хвилини. Чотири бала — при 25 мм 2,5 хвилини. Три бала — при 15 мм 1,5 хвилини. Пиво з цими двома балами звільняє з дегустации.

Іноді ще оцінюється зовнішнє оформлення, у своїй враховуються повнота наливу, чистота пляшок, правильність і акуратність наліпки етикеток, герметичність укупорки.

При підсумовуванні балів за всіма показниками пиво, яке здобуло 22−25 балів, вважається чудового якості, 19−21 бал — хорошого, 13−18 балів — задовільного і за 12 балах і від — поганого качества.

1.4. Загальне стан ринку пива в Казахстане.

Тривале, спекотне літо на більшої території Казахстану сприяє підвищеному попиту на пиво, який у даний час задовольняється в республіці місцевої промисловістю тільки 45−50%. Пивоварна промисловість республіки представлена 74 броварними виробництвами і одним солодовим заводом. Понад 93% усього виробництва пива зосереджено на 12 великих заводах.

За результатами останнього опитування, проведеного компанією Gallup Media Asia, 65,3% опитаних вживали пиво протягом останніх підлогу року. 9,8% їх п’ють пиво кілька разів на тиждень, 12,1% - раз на тиждень і 19,7% радше питимуть пиво лише дві-три десь у месяц.

45% казахстанцев воліють купувати пиво в скляних пляшках по 0,5 л, для 13,4% не має значення упаковка пива, й лише 6,2% воліють бляшану упаковку по 0,33 л.

У Казахстані під час виборів пива воліють якість. Тільки для 5,1% споживачів влади на рішення купівлі впливає ціна. 26,8% споживачів пива при купівлі приділяють величезне уваги якості пива.

Найбільш популярний світле пиво від 4° до 5,5°, його п’ють 28,2% споживачів, міцне світле від 5,5° до 10° подобається 15,8%, і тільки 5,2% воліють безалкогольне пиво. Темне і міцне темне п’ють близько 10% потребителей.

Таблиця 1.1.

Споживання марок пива.

|Марка |% |Марка |% | |Жигулівське |55.2 |Шымкентсткое |33.7 | |Карагандинское |53.4 |Баварія |28.6 | |Балтика |43.3 |Арай |26 | |Тянь-Шанем |37.3 |Південна Столиця |25 | |Очаківське |36.4 |Холстен |21.9 |.

Казахстанський ринок пива характеризується безліччю марок сортів і деяких видів пива як вітчизняного, і іноземного виробництва. У першому місці споживанням серед «споживачів пива» перебуває пиво «Жигулівське», це найпопулярніша марка пива, його знають в усіх країнах СНД, його завжди можна знайти в прилавку магазину, і вона занадто доступно за ціною. На місці казахстанська марка пива — «Карагандинское», її воліють 53,4% опитаних. У таблиці 1.1 представлені переваги споживанням окремих марок пива серед «споживачів пива».

Труднощі переходу економіки Казахстану до ринкових відносин істотно позначилися на обсягах виробництва алкогольних напоїв і пива. Перші сім років незалежності характеризуються спадом цієї продукції. Проте, протягом останніх дватри роки ситуація щодо стабілізувалася, і намітилися позитивні тенденції до нарощування обсягів, проте який рівень 1991 року не досягнуть з жодного з врахованих видів алкогольних напитков.

На кінець 2001 р., середньодушове споживання пива в Казахстані становила лише 20 літрів, що у 4−5 разів менша середній рівень споживання країнах Західної Європи. Проте останні роки споживання пива у Казахстані збільшилося на 20%, збагатився асортимент вітчизняних сортів пива, якість пива підвищився. Можна дійти невтішного висновку, що пива у Казахстані перебуває в стадії розвитку: збільшуються обсяги виробництва, розвивається конкуренція, з’являються загальнонаціональні марки, розширюється асортимент тощо. Обсяг виробленого республіки пінного напою збільшуватиметься оскільки поліпшується їхню якість, при виготовленні застосовуються сучасні технології, з’являються нові марки продукту, унаслідок чого споживач воліє місцеве, а чи не імпортне пиво. Якщо 1995 року у Казахстані із загального обсягу споживаного пива 11% становила імпортне, то 2002 року їх кількість становив 3,4%.

Вітчизняне пиво нині у здебільшого дуже якісне, і з своїм смаковим і органолептичними властивостями цілком може конкурувати — це практично думку казахстанських виробників. Пояснення цьому факту є досить просте. Як відомо, 50% на успіх пивоварної промисловості залежить від устаткування. Останні ж таки роки пивоварні заводи Казахстану — або нові, оснащені з самого останнім словом техніки підприємства, або побудовані в радянський час, але здійснили реконструкцію, у процесі якого в цехах встановилися сучасні лінії виробництва. Що ж до сировини, від котрого також в чому залежить кінцевий результат, то практично жоден виробник закуповують його з межами батьківщини, і намагаються дотримуватися гадані рецептурою параметри якості основних інгредієнтів: солоду, хмелю, дріжджів. І вивченню смаків та переваг споживачів броварники підходять сьогодні особливо пильно. Казахстанці найбільше люблять пиво з усередненими характеристиками, то є у міру міцне, дуже світле чи темне, середньої щільності. Саме такою напій виробляє більшість вітчизняних пивзаводів. Пиво, що належить до середньої категорії «total normal beer», займає сьогодні близько 80% ринку. Певне, розібрався наш споживач у тому, що місцеве пиво, в на відміну від імпортного, не сдабривается консервантами. Майже у всіх казахстанських містах частка завезеного із далекого зарубіжжя пінного напою вбирається у 1%. Знову-таки з’явився досить великий вибір вітчизняних сортів і брендів. Компанії по-різному подають і позиціонують свою продукцію, й у споживач може вибрати «своє» пиво.

Конкуренція між виробниками пива досить жорстка, і щоб зберегти земельну частку над ринком, підприємствам конче необхідно утримувати якість. Сьогодні серед казахстанських марок у тому поганого пива. Існують лише різні смаки і переваги споживачів і більше більш-менш грамотна політика просування товару ринку. Подивімося світову практику: все імпортне пиво якісне, і те, який бренд мати більше шанувальників, залежить від правильної рекламної політики, вдалого менеджменту, продуманого маркетингу. Казахстан йде з цьому ж шляху, і цьому етапі рекламу і побудоване спілкування з споживачем (різноманітні акції, створення «образу» марки, підтримування престижності бренду) можна порушувати перше місце у низці чинників, які впливають популярність тієї чи іншої пива. У сегменті «economy» (до 60 тенге за поллитровую пляшку) ціна пива досі грає серйозну роль конкурентної боротьби. На сегменті «mainstream'ом» (від 60 до 100 тенге) за місце над ринком ведеться боротьба іншого. І тут дуже багато має значення. Наприклад, скільки торгових крапок і магазинів представлений той чи інший бренд, як і подано тощо. Скажімо, щоб забезпечити максимально ефективне просування марок «Тянь-Шанем» і «Amstel» над ринком, як проводяться регулярні маркетингові дослідження та рекламні кампанії, а й працюють мерчендайзери, тобто люди, займаються наукою щодо продажу товару. Зараз «Amstel» запускає у виробництві пиво в пляшках 0,33 літра, що дозволить продукції зайняти додаткове місце на вітринах магазинів. Відомо, чим більше покупець бачить собі будь-якого товару, то охочіше він його купує. Не контролювати роздрібні продаж і перетворити напризволяще, то, при нинішньої конкуренції пляшки зі своїм пивом нас дуже швидко засунуть куди-небудь чимдалі. Та якщо покупець взагалі знаходять у торговій точці бажаної марки, то обійшовши ще пару магазинів, просто купить інше пиво. Не можна дозволяти собі втрачати клієнтів, тому бренд має бути поданий як можна більшому кількості місць і важливість залишатися завжди на слуху.

Останнім часом багато заводів збільшують свої потужності, і це показник те, що перебувають у ринку, попит значно перевищує пропозицію. За деякими даними, обсяг ринку зростає у середньому становив 33% на рік, і підприємства, які хочуть утримати земельну частку, відповідно повинні нарощувати виробництво на аналогічне чи більше відсотків. Потенціал підприємств високий, і потужностей всіх казахстанських заводів вистачило на випуск 60 мільйонів дав на рік. Лише семипалатинський «Восток-пиво» (марка «Сім бочок»), запущений 2001 року, здатний виробляти до 24 мільйонів дав на рік. Доки його працює далеко в повну силу, зате помітно збільшення кількості виробленого пива ряд інших пивзаводів. Тож якщо порівнювати дані про виробництву пива не за п’ять місяців 2001 року (січень — травень) під аналогічною періодом 2002 року, видно, що продуктивність, скажімо павлодарского пивзаводу «Роса», зросла на 106,7%, ТОВ «Динал», випускаючого марки «Тянь-Шанем» і «Amstel», — на 48% (цього літа підприємство ще збільшило потужність на 10 мільйонів літрів у рік), а ЗАТ ИП «Ефес Караганді - пивоварня» — на 25%.

Відкриття нових заводів і підвищення потужностей існуючих дозволило потіснити над ринком пиво, імпортоване до Казахстану. Одночасно спостерігається переорієнтування імпорту користь російських пивоварних компаній. Завдяки їхньому реконструкції, проведеного середині 1990;х років, вони витіснили західні компанії, у поставках пива до Казахстану. У Алмати, південних та центральних регіонах Казахстану продукція основних конкурентів наших пивоварів — підприємств Росії становить мізерну частку. Однак у північно-західних регіонах і прикордонних районах присутність російського пива як і ощутимо.

Так, за даними міжнародної дослідницької компанії ACNielsen на квітень-травень частка російського пива за десять найбільших містах Казахстану становила 18% ринку (у серпні-вересні 2001 року — 23,1%), місцевого пива — 81,7% (серпень-вересень 2001;го — 76,4%), імпортованого з інших країнах — 0,2% (раніше 0,5%). У Алмати на пиво місцевих виробників доводиться 95,5% ринку, російський ячмінний напій — 4,5%, але в імпортне пиво — 0,4%. У Атырау ситуація зовсім інша: лише 33% займає місцеве пиво (у серпні-вересні 2001;го його частка становила 22,3%), 66,6% - російське (2001 року — 76,8%) і 0,5% - імпортне (в 2001;му — 0,9%).

Рис. 1.1. Обсяги виробництва та ринки збуту пива найбільших виробників в.

1999 р., млн. літрів [pic].

Тенденція до їх зниження споживання російського пива простежується у всіх регіонах, але до витіснення імпортованого (легально і нелегально) пива в північно-західних містах ще. До того компанію, яка виробляє популярне у Казахстані пиво «Балтика», починає будівництво свого заводи на Киргизії, і з оцінкам деяких експертів, націлена й не так на невеличкий киргизький ринок, скільки на солідні постачання продукції до Казахстану. Будуються заводи й у деяких прикордонних із Казахстаном російських містах. А компанія Heineken, яка випускає у Казахстані місцеву марку «Тянь-Шанем», купила російський «Бочкарьов», і цілком імовірно, що легальний імпорт цього пива у республіку зросте. Отож перемогу вітчизняного виробника над закордонним святкувати поки рано.

Висока конкуренція серед пивоварів — це що й своєрідний показник розвитку ринку. Коли на початку її формування компанії поставляли клієнтам тільки самий продукт, нині разом із пивом вони пропонують та безкоштовні поставки фірмового пивного устаткування (яке є й своєрідною рекламою марки), його технічне обслуговування може й навчання барменів працювати з ним. У ситуації такий насиченість ринку між постачальниками йде справжню боротьбу кожну торгову точку, не бажаючи ресторани що від цього залишаються лише у выигрыше.

Рис. 1.2.

Структура імпорту пива у Казахстані |[pic] |[pic] |.

Однак навіть за явному перевагу місцевих марок якісні дорогі і деякі оригінальні імпортні сорти, такі як Heineken, Grolsch, Guinness, Carlsberg, Corona Extra, залишаться незалежно від розвитку ринку. Незначні зміни у найближчим часом, можливо, торкнуться лише обсягів продажу і будуть безпосередньо залежати від дій компаний-дистрибьюторов.

Таблиця 1.2.

Частка брендів над ринком (%).

|Марка пива |По 10 найбільших містах |Алмати | | |Казахстану | | | |Август-сентяб|Апрель-май |Август-сентяб|Апрель-май | | |рь 2001 |2002 р |рь 2001 |2002 р | |Жигулівське |8,39 |7,23 |24 |23 | |Тянь-Шанем |9,52 |12,41 |13 |17 | |Дербес |5,47 |10,24 |5 |13 | |Балтика |7,12 |8,02 |2 |4 | |Карагандинское |13,01 |15,45 |5 |7 | |Ірбіс |2,37 |2,92 |3 |5 | |Корона Алатау |3,79 |2,87 |19 |9 | |Південна столиця |5,66 |2,64 |19 |8 | |Amstel |0,08 |1,89 |0 |3 |.

У 2002 року у Казахстані було виготовлено 21,5 мільйона дав пива (рис. 1.3). У грошовому ж вираженні, якщо поступово переорієнтовуватися під середню роздрібну ціну пляшки пива, обсяг ринку обчислюватися цифрою, близькій до 42 мільярдам тенге. У тому числі на вітчизняне пиво припадає близько 33 мільярдів тенге. На думку представників Союзу пивоварів Казахстану, сьогодні ми використовуємо наш промисловий потенціал тільки 23%, а збільшення виробництва пива змогла б щорічно привносити до державного бюджету до 9 мільярдів тенге.

У виробництві продуктів харчування міста Алмати обсяг випуску алкогольних напоїв і пива теж займає значний питому вагу. У 2000 року їхня частка доводилося 20,7% галузевого обсягу производства.

Істотних змін щодо у сфері виробництва алкогольну продукцію, зміни у Казахстані за 1991;2000 роки, не обминули і Алмати. У 1991 року у місті двома підприємствами державної форми власності випущено 1627 тис. дав горілки і лікеро-горілчаних виробів, коньяку — 109 тис. дав, шампанського — 250 тис. дав, вина виноградного натурального — 730 тис. дав, пива — 5630 тис. дав. Нині у закутку південної столиці працюють близько 30 підприємств, мають ліцензію виробництва, збереження і реалізацію алкогольну продукцію. Усі вони приватної форми власності, з них п’ятнадцять спеціалізуються на випуску пива, шість — горілки і ликёрогорілчаних виробів, п’ять — провина, і винних напоїв, в чотирьох — широкий асортимент продукції. Ці підприємства випускають алкогольну продукцію менше, ніж у 1991 году.

Рис. 1.3.

Виробництво пива Республіка Казахстан за 1985;2002 рр, тис. дал.

[pic].

Обсяг виробництва пива 2000 року становив 4803 тис. дав, що у 14,7% менше, ніж у 1991 року, але 59,5% перевищує рівень 1999 року. Яке Випускається у місті пиво належить понад третини (35,4%) обсягу виробництва республіки, причому, частка міста поступово зростає. Тож якщо в1991 року їх кількість становив 18,0%, то 2000 року — вже 35,4%.

У пивоварної галузі приділяється значну увагу відтворення основних засобів. Великі зарубіжні компанії, створюючи спільні підприємства, воліють будувати нові пивоварні заводи. У найближчі роки, за прогнозами експертів, на ринку станеться витіснення новими компаніями тих місцевих виробників, які працюють на застарілому обладнанні й мають засобами на переозброєння виробництва. Саме тому, з метою підтримки конкурентоспроможності в 1998 року здійснено технічне переозброєння СП «Беккер» й АТ «Пивзавод № 1»,. побудований пивоварня ТОВ Компанії «Ак-нар», запроваджені потужності на ТОВ «Динал».

1.5. Шляхи розширення асортименту і підвищення якості продукции.

Політика зміни асортименту може базуватися на трьох подходах:

Вертикальне зміна. Цей процес є складовою вертикальної диверсифікації діяльності компанії та спрямовано расширение/сужение виробництва, що з самостійним випуском тих комплектуючих, які раніше закуповувалися у сторонніх постачальників, і навіть створення власною торговою мережі просування своєї продукции.

Горизонтальне зміна. Один із складових політики горизонтальній диверсифікації. Становить собою зміну асортименту у межах вже проведеної діяльності або у аналогічних напрямах або налаштувалася на нові ринки без переходу суміжні рівні у межах кооперации.

Комплексне зміна. Диверсифікація в обох направлениях.

Оцінка ефективності тієї чи іншої підходу до побудови асортиментної стратегії має базуватися, насамперед, на обчисленні можливого приросту прибутку (?Ін), отриманого у зв’язку з зміною асортименту реалізованої продукции.

?Ін = ?Д — ?Р, де ?Ін — зміна прибутку, ?Д — зміна доходу, ?Р — зміна витрат, викликані расширением/сужением асортименту. Відповідно до цим, розширення асортименту може статися на кількох уровнях:

. Збільшення позицій однорідних товарів: виробництво нових сортів, зміна упаковки, розфасовки, конфігурації тощо. буд. вже освоєної продукции,.

. Впровадження різнорідних продуктів: розвиток нових товарних напрямів: диверсификация,.

. Просування абсолютно нових (які мають аналогів) продуктов,.

. Комбінація дій: проведення асортиментних змін двох чи трьох рівнях одновременно.

Характеристику доцільності виходу той чи інший рівень розширення асортименту необхідно розглядати з позиції потреби у а) нових науково-дослідних розробках, б) додатковому финансировании.

Насущний запитання в підприємства-виготовлювача — чи потрібно розробляти стандартний товар, придатний всім відібраних ринків, чи пристосовувати його до специфічним вимогам, і особливостям кожного окремого сегмента, створюючи при цьому певна кількість модифікацій базового вироби. І те, в іншому випадках є свої плюси і минусы.

Так, хоча створення стандартного товару, єдиного всім ринків, привабливо, але ці нерідко практично нездійсненне. У той самий час політика диференціації не відшкодовується економічно там, де умови ринку дозволяють здійснювати часткову чи повну стандартизацію (універсалізацію) изделия.

До вигодам що така стандартизації товару слід віднести: зниження витрат за виробництво, розподіл, збут і обслуговування, уніфікацію елементів комплексу маркетингу, прискорення окупності капіталовкладень і ін. Неповне використання (тоді як диференціацією) потенційних можливостей ринку, недостатньо гнучка реакція маркетингу на міняються ринкові умови у разі стримують нововведения.

Диференціація, чи модифікація, товару дозволяє повніше використовувати «які поглинають» можливості ринків з огляду на специфіку їх вимог щодо окремих реґіонах країни й інших країнах, заповнювати ті товарні ніші, де немає конкуренції або він незначна. Проте визначення такого напрями у асортиментної стратегії — дороге справа, що з необхідністю модернізації існуючих і розширення виробничих потужностей, диверсифікації і перебудови збутової сіті й, звісно, розширення комплексу маркетингу. У кінцевому підсумку, використання стандартизації, диференціації чи його поєднання залежить від конкретних умов діяльності виготовлювача й кінцевим результатом — рівнем економічну ефективність збуту та її обсягом, достигаемых з допомогою цих методов.

Ще одне важливе елемент поліпшення асортименту у цілому товарної політики — вилучення з програми неефективних товарів. Вилучатися можуть товари, морально застарілі й економічно, неефективні, хоч і, можливо, користуються деяким попитом. Ухваленню рішення про вилучення чи застереження товару у програмі підприємства передує оцінка якості показників кожного товару над ринком. У цьому необхідно враховувати об'єднану інформацію з всіх ринків, де їх реалізуються, щоб встановити реальний обсяг продажу і культурний рівень рентабельності (прибутковості) в динаміці, які забезпечує виготовлювачу кожен із його товаров.

Головний вихід із сказаного щодо своєчасного вилучення товару з асортименту у тому, що виготовлювач повинен організувати систематичний контролю над поведінкою товару над ринком, над його життєвим циклом. Лише за такої умови буде отримана сповнене труднощів і достовірна інформація, дозволяє ухвалювати правильні рішення. Для полегшення рішення проблеми слід мати методику оцінки стану товару в різних ринках, де підприємство работает.

Прийняття своє рішення про вилучення товару з програми або про продовженні його реалізації можна спростити, коли вже на стадії розробки вироби встановити кількісні вимоги щодо нього: рівень (норматив) окупності, обсяг продажу і/або прибутку (з урахуванням повних витрат ресурсів). Якщо товар перестає відповідати цим критеріям, тим самим визначається і характеру рішення з його изъятию.

Исчерпавший свої ринкові можливості товар, вчасно не вилучений із виробничої програми, приносить великі збитки, вимагаючи диспропорційна одержуваним результатам витрат коштів, зусиль і часу. Тому, якщо виробник це не матиме чіткої системи критеріїв вилучення товарів з виробничо-збутової програми, не залишиться систематично проводити аналіз виготовлених і реалізованих товарів, його асортимент неминуче виявиться «перевантаженим» неефективними виробами, з усіма звідси негативні наслідки для производителя.

Оцінюючи якості продукту варто намагатися виділити найбільш кращі властивості товару для споживача. Слід пам’ятати, що надати все бажані якості товару практично неможливо, та й має сенсу з погляду вимог конкретних сегментів ринку, ні з метою забезпечення ефективності підприємницької діяльності фірми загалом. Метою оцінки обумовлюється: які показники якості слід вибирати до розгляду, якими методами і з яким точністю визначати значення цих показників, які кошти на цього потрібні, як опрацювати і як і формі уявити результати оценки.

Управління якістю, тобто. вплив на елементи виробничого процесу, що забезпечує досягнення та підтримка планованого гніву й рівня якості продукції, використовує такі типи методів підвищення качества:

1) Економічні методи, щоб забезпечити створення економічних умов, що спонукають колективи підприємств, конструкторських, технологічних та інші організації вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти і обслуговувати продукцію, що б ці потреби і запити. До економічних методів ставляться правила ціноутворення, умови її кредитування, економічних санкцій за недотримання вимог стандартів, і технічних умов, правила відшкодування економічного шкоди споживачеві за реалізацію йому неякісної продукции,.

2) Методи матеріальним стимулюванням, що передбачають, з одного боку, заохочення працівників за створення умов та виготовлення високоякісної продукції (до цих методів ставляться: створення систем преміювання за високу якість, встановлення надбавок до заробітної плати та інших.), і з інший — стягнення за завдані збитки від неї некачественности,.

3) Организационно-распорядительные методи, здійснювані у вигляді обов’язкових виспівати директив, наказів, вказівок керівників. До числу організаційно розпорядчих методів управління продукції ставляться також вимоги нормативної документации,.

4) Виховні методи, мають вплив на свідомість і учасників виробничого процесу, які спонукають їх до високоякісному праці і чіткому виконання спеціальних функцій управління продукції. До до їх числа ставляться: моральне заохочення за високу якість продукції, виховання гордості честю заводський марки і др.

Вибір методів управління продукції і на пошук найбільш ефективного поєднання — одне із найбільш творчих моментів у створенні системам управління, оскільки вони надають пряме вплив на людей, що у процесі створення і виготовлення продукції, цебто в мобілізацію людського фактора.

Підсумовуючи ці методи, у західній практиці сформульовано чотири правила, сприяють розв’язання проблеми підвищення качества:

1. необхідно створити ясну і чітку політику області якості довести її мети до свідомості кожного працівника фирмы,.

2. усі працівники мусимо навчитися працювати без дефектов,.

3. вимоги, включені у програмі якості, підлягають неухильному виконанню, міняти їх можна лише бік ужесточения,.

4. компроміси виключаються, коливання, відхилення тощо. буд. не допускаются.

З виробничої ж погляду, якість готової продукції безпосередньо залежить від якості використовуваного сировини й устаткування, тобто. забезпечення жорсткого контролю над якістю що надходить сировини й відновлення технологічного устаткування є неодмінними умовами щоб одержати високоякісної продукции.

ГЛАВА 2. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ І ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ «АЛМАТИНСКИЙ ПИВЗАВОД № 1».

2.1 Коротка характеристика ВАТ «Алматинский пивзавод № 1».

Відкрите товариство «Алматинский пивзавод № 1» створено на базі Алматинского пивоварного заводу, побудованого і пущеного в експлуатацію 1858 року. «Алматинский пивзавод № 1» — один із найдавніших підприємств пивоварної галузі, його більш 140 років тому. У 1992 році корабельню був у товариство змішаної власності. З 1996 року суспільство стає приватної собственностью.

ВАТ «Алматинский пивзавод № 1» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки установах банку, круглу печатку, штамп і бланки зі своїми найменуванням, власний товарний знак, знак обслуговування та інші символи юридичної особи. Це може від своє ім'я набувати майнові та особисті немайнові правничий та виконувати обов’язки, в ролі позивача чи відповідача у суді, арбітражному чи третейському суді несучи у своїй відповідальність своїм имуществом.

Юридичний статус компанії - приватна власності. Дата реєстрації і перереєстрації компанії - первинна реєстрація здійснена — 25.11.1992 р. перереєстрація — 27.01.1999 г.

Керівник компанії - Алгазиев Ахылбек Майкотович.

Адреса компанії: р. Алмати, 480 099, Елебекова, 10, тел/факс 64−3 8−93.

Для ведення господарську діяльність підприємство має необхідними будинками, спорудами, механізмами (варочный, бродильнотабірний цеху, цех розливу пива, тарний цех, заводська котельня, компрессорный цех, механічний цех, автогосподарство, адміністративне будинок), а як і земельною ділянкою площею 3,127 га.

Водопостачання — ідеальна гірська вода. На території заводу є заводська свердловина для постачання його гірської водою. Електропостачання і газопостачання — централизованное.

ВАТ «Алматинский пивзавод № 1» спеціалізується з виробництва і випуску пива. Проте, щоб знайти джерело фінансування капітальних вкладень продовжити технічного переоснащення заводу, освоєно виробництво безалкогольних напоїв. Для їх виробництва побудовано промислову споруду і вперше у республіці німецька ексклюзивна лінія по розливу напоїв в стерильному производстве.

Отже, основними видами діяльності ВАТ «Алматинский пивзавод № 1» є виробництво і реалізація різних сортів пива і безалкогольних напоїв. З покоління до покоління передається майстерність пивоваріння, внаслідок уже багато років смакові якості пива, виготовленого пизаводе № 1, підкоряють найвимогливіших шанувальників пива.

З метою збереження добрих традицій у виготовленні пива сім років заводу здійснюється поетапна капітальна реконструкція. Після завершення реконструкцій завод стане сучасним производством.

Рис. 2.1.

Організаційна структура предприятия.

| |загальні збори | | | |акціонерів | | | | | | | | | | |Виконавчий | |Рада директорів | | |орган | | | | | | | | | | | |Президент | |Голова | | | | |ради | | | | | | | | |Віце-президент | | | | | | | |Головні | |Робітники основних| | |фахівці | |і | | | | |допоміжних | | | | |служб | | | | | | | | |АУП | | | |.

Вищим органом управління суспільства є загальні збори акціонерів і Раду директорів. У проміжках між загальними зборами акціонерів і засіданнями Ради директорів всієї діяльності суспільства керує Правління на чолі з президентом — не більше компетенції, представленої йому Статутом. Президент разом із службою віце-президентів і головне фахівців організують виробничо-господарську діяльність предприятия.

Технічну політику, перспективи розвитку підприємства міста і шляху реалізації комплексних програм на усіх напрямах вдосконалення, реконструкції та технічного переоснащення чинного виробництва визначає віце-президент із виробництва разом із головними фахівцями, начальниками цехів, участков.

Віце-президент з економіки та головний інженер здійснюють організацію і моральне вдосконалення економічної діяльності підприємства, яка спрямовано підвищення продуктивність праці, ефективності і рентабельності виробництва, досягнення найбільших результатів при найменших видатках матеріальних, трудових та фінансових ресурсов.

Віце-президент по комерції разом із відділом постачання і збуту, головним менеджером здійснюють керівництво діяльністю підприємства у області матеріально-технічного постачання, заготівлі та зберігання сировини, збуту, транспортного обслуживания.

У найближчим часом зміни у структурі виробництва не передбачаються. Управляючі АТ ведуть цілеспрямовану роботу, по реконструкції провадження з метою випуску високоякісної, конкурентоспроможної продукции.

АТ «Алматинский пивзавод N1» немає дочірні підприємства, філій. Є лише фірмовий торговий дім «Арман», де реалізується продукций завода.

Аналізуючи фінансове становище підприємства упродовж трьох попередні роки можна назвати, що фінансове становище підприємства постійно поліпшується. Результати фінансової складової діяльності підприємства відбито у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Прибуток від продукції і на рентабельність продаж.

|Показатели |Одиниця |2000 |2001 | | |виміру | | | |1. Виручка від в |тыс.тенге |499 480,7 |697 686,1 | |відпускні ціни | | | | |2. Податок на додану |тыс.тенге |83 246,8 |116 281 | |вартість | | | | |3. Акциз |тыс.тенге |54 807,4 |72 304,8 | | | | | | | | | | | |4. Виручка від в |тыс.тенге |361 426,9 |509 100,3 | |оптових цінах | | | | |5. Витрати виробництво та |тыс.тенге |285 038 |392 259 | |реалізацію продукції | | | | |6. Прибуток від реалізації |тыс.тенге |76 388,9 |116 841,3 | | | | | | | | | | | |7. Рентабельність |% |26,8 |29,8 |.

Якість виробленого пива безпосередньо залежить від якості використовуваного сировини. У його виробництві завод використовує як місцеві, і імпортні сировину й матеріали. Доставка сировини й матеріалів здійснюється автотранспортом від залізничного вокзалу і окремих постачальників. Сировину і матеріалів, які вирощують і роблять у республіці, завод купує за валюту там, використовуючи прямі поставки з заводів — производителей.

Цілеспрямовано ведеться робота з поліпшити якість випущеної продукції. Пиво, яке випускається заводом 2001 року, на республіканському конкурсі завоювало дві золоті й одне срібну медаль.

Нині завод виробляє і реалізують пиво «Жигулівське», «Корона Алатау», «Казахстанська», «Аха». Великим попитом на ринках міста користується пиво «Жигулевское».

Пиво — це сезонний напій, врешті на весняно-літній період його випуск ввозяться зміни, в осінньо-зимовий період щодо попиту міста до однієї зміну і неповну неделю.

Таблиця 2.2.

Динаміка освоєння потужності предприятия.

|Показатель |Одиниця |2000 р. |2001 р. |Зміна, %| | |виміру | | | | |Потужність |Тис. дав |2100 |3000 |142,9 | |Випуск продукції |Тис. дав |1364,75 |1919,36 |140,6 | |Використання потужності|% |65 |64 |- |.

У звітному року багато зробили щодо відновлення виробництва. Велися роботи з завершення будівництва варильного цеху, розпочато роботи з будівництва бродильно-лагерного цеху. Обсяг незавершеного будівництва в звітом року становив 95,7 млн.тенге. Коли ж врахувати виконані, але незакінчені роботи з оновленню виробництва, то рівень зношеності основних коштів заводу становитиме 23%, але це отже, що коефіцієнт придатності буде 0,77%.

2.2.Анализ техніко-економічних показателей.

Як очевидно з таблиці, 2000 року підприємство випускає 1364,75 тыс. дал продукції, а 2001 року обсяги виробництва виріс до 1919,36 тис. дав, що у 40,6% чи 554,61 тыс. дал більше, аніж 2000 року. У вартісному вираженні обсяги виробництва становив: 2000 р. — 350 814 тыс. тг, 2001 р.- 481 720 тыс.тг., 2001 року обсяги виробництва в вартісному вираженні становило 37,31% проти 2000 г.

Обсяг реалізованої продукції 2001 року зріс на 40,86% чи 147 673,4 тыс.тг. проти 2000 р. і становить 509 100,3 тыс.тг.

Зміни обсягу виробництва вплинули й на чисельність ППП. 2000 року чисельність ППП становила 172 людини, а 2001 року — 201 людина, що у 16,86% більше, ніж у 2000 року. Це збільшення пов’язані з збільшенням обсягу производства.

Натомість зміни чисельність ППП вплинули на річний фонд оплати праці: 2000 року ФОП дорівнював 38 967 тыс.тг., а 2001 року, з збільшенням чисельності ППП, ФОП збільшився і становить 60 790 тыс.тг. на рік, що у 56% вище, ніж у 2000 году.

Вироблення одного працюючого 2000 року становила 2039,6 тыс.тг., а 2001 року — 2396,6, тобто 17,5% чи 357 тыс.тг. більше, аніж 2000 году.

Середньомісячна вести також зросла: тоді як 2000 року становила 18 889 тг., то 2001 року у зв’язку з збільшенням обсягу виробництва підвищилася до 25 203 тг. Отже, зростання становило 33,5%.

Рік у рік збільшувалася і собівартість реалізованої продукції: 2000 року — 285 038 тыс. тг, 2001 року — 392 259 тыс.тг., що у 38,67% більше, ніж у 2000 году.

Зі збільшенням обсягу реалізації продукції збільшувалася і прибуток підприємства. 2000 року прибуток становив 76 388,9 тыс.тг., а 2001 року — 113 841,3 тыс. тг, що у 49,03% більше, аніж 2000 году.

Середньорічна вартість ОПФ 2000 року становила 90 349 тыс.тг., а 2001 року — 120 111 тыс. тг, тобто. зросла на 29 762 тыс. тг чи 32,94%.

Фондовіддача розраховується як ставлення обсягу виробництва до середньорічний вартості ОПФ. 2000 року вона становить 3,88 тенге, 2001;го року фондовіддача збільшилася на 3,35% стосовно 2000 року і становить 4,01 тенге.

Рентабельність продукції, тобто стосунки прибутку до собівартості, становила 2000 р. — 26,8%, й у 2001 р. — 29,8%, тобто. зросла на 3%.

Таблиця 2.3 Основні техніко-економічні показники АТ «Алматинский пивзавод № 1» за.

2000;2001 годы.

|Показники |Ед. |2000 р. |2001 р. |Отклонение|Отклон. | | |ізм. | | |абсол. +,-|относ. % | |Обсяг виробництва, у |Тис. |1364,75 |1919,36 | 554,61 |140,6 | |натуральному вираженні |дав | | | | | |Обсяг виробництва, у |Тыс.тг.|350 814 |481 720 |130 906 |137,31 | |вартісному вираженні | | | | | | |Обсяг реалізованої |Тис. |361 426,9|509 100,3|147 673,4 |140,86 | |продукції |тг. | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Чисельність ППП |Чол. |172 |201 |29 |116,86 | |Річний фонд оплати |Тыс.тг.|38 967 |60 790 |21 823 |156 | |праці | | | | | | |Вироблення однієї |Тыс.тг.|2039,6 |2396,6 |357 |117,5 | |працюючого | | | | | | |Середньомісячна зарплата|Тенге |18 879 |25 203 |6324 |133,5 | |робочих | | | | | | |Витрати на 1 тенге |Тиын |78,9 |77 |-1,9 |97,6 | |реалізованої продукції| | | | | | | | | | | | | |Собівартість |Тис. |285 038 |392 259 |110 221 |138,67 | |реалізованої продукции|тг. | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Прибуток (дохід) |Тис. |76 388,9 |116 841,3|40 452,4 |152,96 | | |тг. | | | | | | | | | | | | |від | | | | | | |Середньорічна стоимость|Тыс. |90 349 |120 111 |29 762 |132,94 | |ОПФ |тг. | | | | | |Фондовіддача |тенге |3,88 |4,01 |0,13 |103,35 | |Рентабельність |% |26,8 |29,8 |3 |- | |продукції | | | | | | 2.3 Аналіз випуску та її реалізації продукции.

Одне з найважливіших показників, формують дохідність підприємства, є показник реалізації продукції. Цей чинник мобілізує підприємства, що вони звертали не лише на випускати продукцію, але і піклувалися про прискорення відвантаження, і навіть про своєчасному вступі платежів від покупців за відвантажену продукцію, своєчасно укладали договору з покупцями, удосконалювали й покращували якість продукции.

Основними завданнями аналізу виробництва та реалізації являются:

. виявлення відхилень від планового виконання (випуску) продукції з загального обсягу і окремих видам продукции,.

. виявлення відхилень обсягу реалізації з загального обсягу і ассортименту,.

. виявлення залишків незавершеного виробництва на предприятии,.

. визначення якості продукції, перевірка відповідності вироблюваної продукції попиту на нее,.

. перевірка відповідності асортименту своєї продукції плановим показателям,.

. виявлення чинників, вплинули на відхилення від плана,.

. виявлення і узагальнення резервів збільшення і обсягу виробництва та реалізації продукції і на поліпшення її качества,.

. розробка заходів із використанню виявлених резервов.

Оцінку випуску та її реалізації продукції проводять за натуральним і стоимостным показниками. У аналізі випуску та її реалізації продукції розглядаються обсяг випуску продукції натуральному вираженні, у нашій разі 1 дав, і обсяг товарної продукції, і навіть обсяг реалізованої продукції. Розглянемо таблицю анализа.

Таблиця 2.4.

Аналіз випуску та її реалізації продукции.

|Показатели |ед.изм. |2000 р |2001 р |Абсол. откл.|темп зростання| | | | | |+, — |% | |1.Объем випуску |тыс.дал |1364,75 |1919,36 |554,61 |140,6 | |натуральному | | | | | | |вираженні | | | | | | |2. Товарна |тис. тг |350 814 |481 720 |130 906 |137,31 | |продукція | | | | | | |3.Реализованная |тис. тг |361 426,9|509 100,3|147 673,4 |140,86 | |продукція | | | | | |.

Дані таблиці 2.4 видно, що це підприємство за аналізований період збільшився як обсяги виробництва, а й обсяг реалізованої продукції. Обсяг виробництва, у 2000 року становив 1364,75 тыс.дал. У 2001 р. обсяги виробництва збільшився на 554,61 тыс. дал, що у 40,6% більше, аніж у попередньому року, і становить 1919,36 тыс.дал.

Підвищився і обсяг товарної продукції: 2000 року він становив 350 814 тыс. тг, а 2001 р. — 481 720 тыс. тг, що у 130 906 тыс. тг (чи 37,31%) вище, аніж у попередньому году.

Разом на підвищення обсягу товарної продукції підвищився і обсяг реалізованої продукції. Якщо 2000 року він становив 361 426,9 тыс. тг, то 2001 року обсяг реалізованої продукції збільшився на 40,86% чи 147 673,4 тыс. тг, і становить 509 100,3 тыс.тг.

2.4 Аналіз динаміки і ритмічності випуску продукции.

Цей аналіз проводиться виявлення причин відхилення і прихованих резервів підприємства. Під час проведення даного аналізу користуються двома варіантами сравнения:

. базисний варіант анализа,.

. ланцюгової варпиант анализа.

При базисному варіанті аналізу всі наступні показники порівнюють із базисним роком, протягом якого приймають перший рік тривають (у разі 1999 г).

При цепном варіанті аналізу кожну наступну рік порівнюється зі предыдущим.

Розглянемо динаміку товарної і реалізованої своєї продукції ВАТ «Алматинский пивзавод № 1».

Таблиця 2.5.

Аналіз динаміки товарної і реалізованої продукции.

|Годы |Обсяг |Темп зростання |Обсяг |Відхилення | | |товарної | |реализац.,| | | |продукції, | |тыс.тг | | | |тис. тг | | | | | | |Базис.% |Цепн.% | |Базис. % |Цепн.% | |1999 |361 603 |- |- |338 700 |- |- | |2000 |350 814 |-3 |-3 |361 421,9 |6,7 |6,7 | |2001 |481 720 |33,2 |37,3 |509 100,3 |40,9 |50,3 |.

Обсяг товарної і реалізованої продукції то знижувався (2000 р), то підвищувався з 2001 р. За 3 року обсяги виробництва підвищився на 37,3%. Обсяг реалізованої продукції підвищився на 40,9%. Хоча обсяги виробництва підвищився на 37,3%, середньорічний темп становив 15,1%.

Для наочності динаміку виробництва та реалізації висловлюють графически.

[pic].

Оцінюючи виконання плану з обсягу виробництва не можна виходити тільки з загальних результатів випуску продукції за якийсь певний звітний період, необхідно проаналізувати, ритмічно чи виконується планове завдання всередині звітного периода.

Неритмичная робота підприємств харчової промисловості призводить до перебоїв у постачанні населення продуктами харчування, до їх зниження якості продукції і на збільшення шлюбу, підвищенню непродуктивних витрат, недоиспользванию виробничих потужностей, зниження продуктивності праці, що в результаті б'є по збільшенні собівартості продукції, зниження прибутку і рентабельності робіт предприятия.

Таблиця 2.6.

Аналіз ритмичности.

|2001 рік |План. выпуск|Фактический |До того ж | |Місяць |(тис. дав) |випуск (тыс.|в рахунок плану | | | |дав) | | |Січень |74,75 |72 |72 | |Лютий |74,75 |82,2 |74,75 | |Березень |74,75 |95 |74,75 | |Квітень |174,4 |190 |174,4 | |Травень |174,4 |225,8 |174,4 | |Червень |200 |220 |200 | |Липень |200 |280 |200 | |Август |200 |280 |200 | |Вересень |174,4 |215 |174,4 | |Жовтень |74,75 |102,66 |74,75 | |У листопаді |74,75 |88,7 |74,75 | |Грудень |74,75 |68 |68 | |Разом |1571,7 |1919,36 |1562,2 |.

Ритмічність роботи характеризується рівномірним виконанням плану випуску продукції протягом дня, декаду, місяць, з плановими показниками. Аналіз ритмічності проводять у цілому в підприємству, а й у його структурним подразделениям.

Для аналізу ритмічності розраховують коефіцієнт ритмічності, який визначається ставленням обсягу випуску продукції, зачтенной має значення плану, до запланованому обсягу выпуска.

Коефіцієнт ритмічності за 2001 рік буде равен:

Кр = 1562,2 / 1571,7 = 0,99.

Коефіцієнт рівний 0,99 свідчить у тому, підприємство прагне до ритмічної работе.

На ритмічність роботи підприємства впливають такі чинники, як своєчасна постачання сировини й матеріалів і високий рівень матеріальнотехнічного обеспечения.

2.5. Аналіз основних виробничих фондов.

На якість своєї продукції істотно впливає стан основних виробничих фондів, їх структура, вікової склад, ступінь їх використання коштів і т.д. Хоч би які висококваліфіковані фахівці не працювали для підприємства, яка би застосовувалася унікальна рецептура й технологія, але застарілому чи отработавшем свій ресурс устаткуванні практично неможливо випускати продукцію, відповідну сучасних стандартів якості. Аналіз ОПФ дозволяє з’ясувати, необхідно чи проводитися підприємстві переоснащення, може бути неиспользуемое устаткування, що можна запровадити чи реалізувати, наскільки структура ОПФ відповідає потребам підприємства міста і т.д.

Дані таблиці 2.7 показують, що з звітний рік сталися істотних змін у наявності і структурі ОПФ. Вартість ОПФ збільшилася на 10 770 тис. тг. чи 8,5% (137 939/127169 (100). Це було з допомогою те, що надійшло фондів у сумі 14 617 тис. тг., а вибуло на 3847 тис. тг. Причому надходження непромислових фондів не произошло.

Вартість промислово-виробничих фондів зросла на 12 376 тис. тг. або ж на 10%. Частка промислово-виробничих фондів у загальному обсягу ОПФ зросла з 98,55% до 99,8%. Наприкінці року частка непромислових фондів знизилася і становить 0,2% проти 1,5% початку года.

Таблиця 2.7.

Аналіз руху, і структури основних виробничих фондів |Показники |На поч. року |Надійшло |Вибуло |На кін. року | | |Тис. тг.|% |Тис. тг.|% | | | |Промыш.-произ. |125 290 |100 |137 666 |100 |12 376 |109,9 | |фонди | | | | | | | |У т.ч. будинку, |65 942 |52,6 |66 980 |48,7 |1038 |101,6 | |споруди |16 271 |13 |17 208 |12,5 |937 |105,8 | |Разом будинків, |82 213 |65,6 |84 188 |61,2 |1975 |102,4 | |споруд | | | | | | | |Передавальні |6056 |4,8 |10 218 |7,4 |4162 |168,7 | |устрою | | | | | | | |Силові машини |4367 |3,5 |6416 |4,7 |2049 |147 | |Раб. маш. і |30 279 |24,2 |34 485 |25,1 |4206 |113,9 | |устаткування | | | | | | | |Вимірювальні |2641 |2,1 |2759 |2 |118 |104,5 | |прилади | | | | | | | |Інші |2075 |1,7 |1298 |0,9 |-777 |62,6 | |Разом активна |45 418 |36,3 |55 176 |40,1 |9758 |121,5 | |частина | | | | | | |.

У структурі активною частиною найвищий темпи зростання (168,7%) практикується в передатних пристроїв, вартість яких зріс на 4162 тис. тг.

Наступне місце темпом зростання займають силові машини, вартість яких зріс з 4367 тис. тг. початку року по 6416 тис. тг. наприкінці року, тобто. на 2049 тис. тг. Темп зростання становив 147%. Вартість машин і устаткування під кінець року зросла на 13,9% чи 4206 тис. тг.

Структура активною частиною крім передатних пристроїв змінилася незначно. Частка вимірювальних приладів составилв 2,1% початку року, і 2% наприкінці року, робочих машин і устаткування — 24,2% початку року й 25,1% наприкінці року, силових машин — 3,5% початку року й 4,7% наприкінці року. Значне зміна відбулося за передаточным устройствам.

Таблиця 2.9.

Угруповання устаткування по віковою складу |Вік |Кількість, ед.|Стоимость, тис. |Питома вага, %| | | |тг. | | |До 5 років |30 |34 485 |62,5 | |До 10 років |45 |10 218 |18,5 | |10−20 років |15 |4057 |7,4 | |Понад 20 років |10 |6416 |11,6 | |разом |100 |55 176 |100 |.

Аналіз вікового складу показав, що зі ста одиниць устаткування 25 мають термін їхньої служби понад 10 років, їх 10 одиниць понад двадцять років. Як показав аналіз для підприємства переважає устаткування яка відслужила вже до 10 років, а термін їхньої служби 10 років є найоптимальнішим для заміни устаткування. На підприємстві також є близько 19% устаткування, що можна списати як устаревшее.

Таблиця 2.10.

Аналіз ефективність використання основних виробничих фондов.

|Показники |Ед. |2000 р. |2001 р. |Абсолют. |Темп | | |ізм. | | |отклон. |зростання, % | | | | | |+, — | | |Обсяг тов. продукції |Тис. |350 814 |481 720 |130 906 |137,2 | | |тг. | | | | | |Среднегод. стоїмо. ОПФ, |Тис. |90 349 |120 111 |29 762 |133 | |зокрема. машин і оборуд. |тг. |26 795,6 |30 279 |3483,4 |113 | |Удельн. вагу машин і |% |29,7 |25,2 |-4,5 |84,8 | |обор.в общ. ст-ти ОПФ | | | | | | |Фондовіддача на 1 тг. |Тг. |3,9 |4,01 |0,11 |102,8 | |ОПФ | | | | | | |Фондовіддача на 1 тг. |Тг. |13,1 |15,9 |2,8 |121,4 | |ст-ти машин і | | | | | | |устаткування | | | | | | |Фондоемкость |Тг. |0,26 |0,25 |-0,01 |96 |.

На підприємстві обсяг товарної продукції збільшився на 130 906 тис. тг. чи 137,2% проти базовим періодом. У той самий час у 2001 р. збільшилася середньорічна вартість ОПФ проти 2000 р. на 29 762 тис. тг. і становить 133% від рівня попереднього года.

Вартість активній частині зросла з 26 795,6 тис. тг. до 30 279 тис. тг., тобто. темпи зростання становив 113%. Питома вага 2001 р. проти 2000 р. знизився не значно, всього на 4,5%.

Фондовіддача у 2000;му г. составила 3,9 тг. зріс до 4,01 тг., тобто. на 0,11 тг. чи 2,8%. Фондовіддача активній частині зросла на 2,8 тг. чи 21,4%.

Таблиця 2.11.

Аналіз ефективність використання виробничої мощности.

|Показатели |Ед. |2000 р. | 2001 р. |Отклон.+, — | | |ізм. | | | | |Объм випуску продукції | | | | | |натуральному вираженні |тыс.дал|1364,75 |1919,36 |+554,61 | |в ст-ном вираженні | |350 814 |481 720 |+130 906 | | |тис. | | | | | |тг. | | | | |Рік. произ. потужність |тыс.дал|2718,9 |2718,9 |- | |Среднегод. ст-ть ОПФ |тис. |90 349 |120 111 |+29 762 | | |тг. | | | | |Показники исп-я потужності| | | | | | | |0,90 |0,94 |+0,04 | |Екстенсивні | |0,60 |0,72 |+0,12 | |Інтенсивні | |0,54 |0,68 |+0,14 | |Інтегральні | | | | | |Час роботи підприємства | | | | | |Плановий |днів |330 |330 |- | |Фактичне |днів |300 |310 |+10 | |Продолжит-ть зміни | | | | | |Нормативна |годину |8 |8 |- | |Фактична |годину |7,8 |7,4 |-0,4 | |Коефіцієнт змінності |- |0,98 |0,93 |-0,05 | |Фондовіддача |тг. |3,9 |4,01 |+0,08 | |Активна частина ОПФ |тис. |26 795,6 |30 279 |+3483,4 | | |тг. | | | | |Фондовіддача машин і |тг. |13,1 |15,9 |+2,8 | |устаткування | | | | |.

За даними таблиці 2.11, обсяг випуску натуральному вираженні за аналізований період становило 554,61 тис. дав, обсяг випуску вартісному вираженні теж зросла з 350 814 тис. тг. до 481 720 тис. тг., тобто. на 130 906 тис. тг.

Виробнича потужність становить 2718,9 тис. дав. Середньорічна вартість машин і устаткування становила 30 279 тис. тг. 2001 р. і 26 795,6 тис. тг. 2000 р, тобто. закупили устаткування 3483,4 тис. тг. Підприємство має безперервний режим, максимальний річний фонд часу 330 днів, фактично підприємство пропрацював 2000 р. 300 днів, а 2001 р. 310 дней.

Отже, показники використання устаткування, виробничої потужності з екстенсивним і інтенсивним чинникам такі: 0,90 і 0,94 по часу роботи, 0,60 і 0,72 за обсягом випуску натуральному вираженні. Це свідчить, що фактичне час був збільшено (10 днів) і обсяг випуску продукції був збільшений (130 906 тис. тг.).

Коефіцієнт інтегрального використання зросла з 0,54 до 0,68, тобто. на 14%. Фондовіддача активною частиною збільшилася на 2,8 тг. Коефіцієнт змінності упав з 0,98 до 0,93, з допомогою втрат робочого времени.

2.6. Аналіз ассортимента.

Задоволення потреб населення продуктах харчування вимагає, щоб підприємства харчової промисловості виконували план як за загальним обсягу продукції, а й у номенклатурі, асортименту і качеству.

Асортимент характеризує певну сукупність продуктів, різних по властивості, призначенню і кількості, і навіть перелік найменувань продукції із зазначенням її обсягу випуску в кожному виду.

Номенклатура є перелік найменувань виробів, і навіть їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції загальної класифікації промислової продукції (ОКПП).

Підприємства часто порушують структуру, встановлену планом. Це пояснюється зміною попиту продукцію, відсутність необхідного сировини. Часто, відповідно до попитом, підприємство збільшує понад дешевої навпаки дорогий продукції. Це спричиняє зрушенню у структурі продукции.

Також є дві основні виду причин невиконання плану з асортименту: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх причин ставляться зміна попиту окремі види продукції, стану матеріально-технічного забезпечення тощо. Внутрішні причини — це вади на організації виробництва, погане технічний стан устаткування, простої, аварії, вади на системі управления.

З таблиці видно, що це підприємство успішно впоралося з виконанням плану з випуску товарної продукції. Перевиконання становило 159,36 тыс.дал. Темп зростання становив 109%. Але якщо проводити аналіз виконання плану з кожної асортиментної позиції продукції, то план не виконано на 26,63 тис. дав. Темп зростання упав до 98,5%.

Таблиця 2.12.

Аналіз ассортимента.

|Наименование |Плановий |Фактичний |Выполне-ние|Зачтено в | |вироби |випуск, |випуск, тис. |плану, % |асортимент,| | |тис. дав |дав (2001 р) | |тыс.дал | |1. Пиво всього, в |1510 |1631,36 |108 |1500,57 | |т.ч. | | | | | |Жигулівське |1000 |1100 |110 |1000 | |Корона Алатау |160 |163,04 |102 |160 | |АХА |100 |90,57 |96 |90,57 | |Казахстанська |90 |107,05 |90,6 |90 | |NS |70 |72,3 |103,3 |70 | |Скіфське |55 |58,17 |105,8 |55 | |Алматинский портер |35 |40,23 |114,9 |35 | |2. Безалкогольні |250 |288 |115,2 |232,8 | |напої всього, в | | | | | |т.ч. | | | | | |Лимонад «Дюшес» |150 |138,8 |92,53 |132,8 | |Тонік |100 |149,2 |149,2 |100 | |Разом |1760 |1919,36 |109 |1733,37 |.

Оцінка виконання плану з асортименту продукції здійснюється з допомогою коефіцієнта виконання плану з асортименту Ка:

Ка = 1733,37/1760 = 0,985.

Алматинский пивзавод № 1 над ринком міста Київ і областей республіки реалізує 2 виду продукції: пиво світлих і темних сортів і безалкогольні напої (лимонад і тоник).

Завод поставляє його до торгівлю пиво в пляшках і кегах різних сортів від масових до елітних, від 12% до 16% щільності чи то з 3,5% до 6,1% алкоголю. Впевнено завоювали ринок міста Київ і регіони республіки сорти пива як «Казахстанська», «Алатау», «Жигулівське». Знайшли своїх покупців нові елітні сорти «Алматинский портер», «Аха», «NS».

Буде слушним наголосити, це щороку на Республіканських конкурсах, багатьом сортам пива присуджено золотими медалями. Кількаразовими переможцями конкурсів були сорти пива, як «Казахстанська», «Алатау», «Жигулівське». Навіть знову виготовлений пиво «Алматинский портер» і «Аха» завоювали медалі на останньому конкурсі (2001 г).

2.7. Аналіз качества.

У разі жорсткій конкуренції на алкогольному ринку Казахстану в час дуже велике значення має якість продукції. Тому на згадуваній підприємствах приділяється серйозну увагу поліпшити якість випущеної продукції, розширенню асортименту і дизайну зовнішнього оформлення. Сталося переоснащення ліній розливу на високопродуктивні лінії з автоматами, здійснюють автоматичні операції, включаючи наліпку акцизних марок. Виробляється заміна варочных агрегатів налаштувалася на нові, дозволяють виробляти глибоке вилуговування экстрактивных речовин і що за програмою комп’ютерної настроювання й повної автоматизації процесу варіння пивоварного сусла. У виробництві пива нині використовують диатомитовые фільтри з обеспложивающим эффектом.

Оцінка якості продукції полягає в дослідженні її характеристик, вони мають відповідати певним параметрам:

. технічним (властивості товару, область його застосування і назначения),.

. естетичним (зовнішній вигляд товара),.

. ергономічний (відповідність товару чинним нормам і стандартам),.

. економічним (рівень ціни товар, сервісне обслуговування, обсяг коштів, наявних проблем споживача задоволення даної потребности).

Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції, отже, і її у, і збільшення доходу як рахунок збільшення обсягу продажу, але й рахунок встановлення вищих ціни нее.

Під якістю своєї продукції розуміється сукупність зазначених властивостей, визначальних ступінь придатності відповідно до призначенням, і загальноприйнятими нормами і стандартами.

Що якість своєї продукції, то вище ефективність фінансово-господарську діяльність підприємства. Контроль якості продукції зазвичай проводиться з урахуванням спеціально обладнаних лабораторій підприємства, торгової інспекції, товариств захисту прав потребителей.

Розрізняють узагальнюючі, індивідуальні й опосередковані показники якості продукции.

Узагальнюючі показники характеризують якість всієї виробленої продукції незалежно від неї виду та назначения.

. питому вагу нову продукцію загалом объеме,.

. питому вагу аттестованной продукции,.

. питому вагу продукції вищої категорії і качества,.

. питому вагу продукції відповідної світовим стандартам.

Індивідуальні показники якості продукції характеризують одне з її властивостей: корисність, надійність, естетичність і т.д.

У харчової промисловості якість продукції характеризується такими показниками: кількістю балів, сортностью, втратами від шлюбу, обсягом виробництва високої якості, питому вагу нових видів продукції загальному обсязі виробництва, числом рекламації на недоброякісну продукцію, якістю зворотних і безповоротних отходов.

У державному стандарті РК відзначається, що пиво є слабоалкогольным, насиченим двоокисом вуглецю, тонізуючим пінистим напоєм, отриманим шляхом зброджування охмеленного сусла пивними дрожжами.

Пиво світле — над кольорами не вище 2.5 колірних единиц.

Пиво темне — над кольорами більш 2.5 колірних единиц.

Також показниками якості пива є: стійкість пива, пенообразование. Осветленное пиво — це прозора рідина без осаду і сторонніх включений.

Неосветленное пиво — непрозора пінлива рідина без сторонніх частинок невластивих продукту. Допускається наявність слабкого осадка.

Пена — пиво налите я з висот 25 мм повинен мати компактну піну виділяти бульбашки двоокису вуглецю і відповідати наступним стандартам:

— пляшкове пиво — висота піни не нижче 20 мм, пеностойкость не менее.

20 мин,.

— бочковое і бестарное пиво — висота піни не нижче 15 мм, пеностойкость щонайменше 15 минут.

Таблиця 2.13.

Органолептичні показники якості продукції (пиво).

|Показатели |Норматив |2000 р. |2001 р. |Відхилення | | |(max. | | | | | |оцінка) | | | | |Прозорість |3 |3 |3 | | |Колір |3 |1,5 |2 |+0,5 | |Смак |5 |3 |5 |+2 | |Хмельова гіркоту |5 |4 |4 | | |Пахощі |4 |3 |4 |+1 | |Пенообразование |5 |4,5 |4 |-0,5 | |Разом |25 |19 |22 |+3 |.

Пиво, яке здобуло суму балів за всіма показниками 22−25 балів, оцінюють як чудового якості, 19−21 балів — хорошої якості, 13−18 балів — задовільного якості, а при 12 і від — поганого качества.

Як очевидно з таблиці 2.13 2001 року якість продукції кращий і у результаті становило 22 бала, проти 2000 роком. У цілому нині картина змінилася неістотно, кількість балів за такими показниками як прозорість, хмельова гіркоту залишилися колишньому рівні. За деякими показниками є відхилення, але загалом де вони позначились в ролі продукции.

Багато зроблено заводі для поліпшення оформлення продукції. Вдало розроблено етикетки, кроненпробка. Сьогодні пляшкове пиво має привабливого виду. Проте над проблемою вдосконалення упаковки працюють фахівці заводу. Сьогодні бутылочная продукція заводу може відвантажуватися до торговельної мережі як і пластмасових ящиках, і у термоусадочной упаковці. Продукція акціонерного товариства «Алматинский пивзаод № 1» щодня развозится по торговим підприємствам горда, оптовим базарах власним автотранспортом. Поруч із заводом є заводський торговий дім, де було у швидкому продажу пиво і безалкогольні напої в асортименті без торгових наценок.

Процес приготування пива складає комплексної варочной лінії американської фірми «Ре-Ре».

Розлив пива і безалкогольних напоїв складає двох автоматичних лініях розливу виробництва Німеччина фірми «Нагема» і фірми «Кронес». На цьому етапі завод додатково встановлює бродильные ємності для пива — ЦКТ німецької фірми «Christian dresser» .

Підприємство займає виробничої лабораторією аттестованной на технічну комплектність право проведення випробувань на закріпленої номенклатуре.

Аттестационное свідчення № 93 від 10 серпня 1999 р. видано Алматинским ДП ЦСМС і вони справді до 2003 года.

Діяльність лабораторії регламентується «Положенням про лабораторії, затвердженими установленому порядку, законами Республіки Казахстан», «Про єдності вимірів», «Про стандартизацію й сертифікації», «Про захист прав споживачів». Відповідно до Положення основним завданням лабораторії є контроль якості що надходить сировини й готової продукції. Під час проведення вимірів лабораторія керується Державними стандартами, стандартами Республіки Казахстан, нормирующими вимоги до продукції і на що регламентують методиками виконання вимірів. Виробнича лабораторія оснащена необхідним устаткуванням, хімічними реактивами і устаткуванням щодо мікробіологічних досліджень щодо якості продукции.

Поруч із підвищенням асортименту і забезпечення якості продукції, зменшення витрат за виробництво багато чому визначає конкурентоспроможність підприємства, стійкість його фінансового становища, платоспроможність і кредитоспроможність як клієнта банка.

Таблиця 2.7.

Аналіз якості продукції (пиво).

|ВЫДУВ | |Автомат выдува з выгружающим |1200 бут/час |1 |21 000 | |контейнером | | | | |Прессформа (дюралюминивая з водяником |1,5 л |1 |2 500 | |охолодженням) | | | | |Масловлагоотделительный фільтр |1,7 м3/мин |1 |200 | |Компресор поршневий 16 атм. |1,66 м3/мин |1 |2 600 | |РАЗОМ выдув | |1 |26 300 | |РОЗЛИВ | |Сатуратор Насос |2000 л/час |1 |3 200 | |Автомат розливу |600 бут/час |2 |11 000 | |Транспортер |6 м |1 |2 700 | |Укупорочная машина |600 бут/час |2 |1 200 | |Этикетировочная машина |1200 бут/час |1 |4 300 | |Атоматический пакувальник з |300 уп/час |1 |4 500 | |термотоннелем | | | | |РАЗОМ розлив | | |26 900 | |УСЬОГО |53 200 | | |(8007 тыс. тг) |.

Вартість однієї скляній пляшки з корком становить 8,67 тенге, а однієї преформи, з якої виходить пляшка обсягом 1.5 л, з корком — всього 4,5 тенге. Отже, однією ПЕТ-пляшку доводиться економія в 21,5 тенге (8,67 тенге * 3 — 4,5 тенге). З іншого боку, економляться кошти, витрачені на мийку і дезинфекцію стеклотары.

Потужність лінії дає змогу виробляти близько 450 тис. дав пива на рік. Я пропоную налагодити додатково випуск найпопулярнішого пива «Жигулівське», розфасованого в ПЭТ-бутылки обсягом 1,5 л. Розрахуємо отримуваний у своїй обсяг економії з розрахунку 1 дал.

Таблиця 3.2.

Калькуляція виробництва 1 дав пива «Жигулівське» в скляних і ПЕТ пляшках |Найменування |Ед. |ціна в|Стекло |ПЕТ | | |ізм |тенге | | | | | | |у |ст-ть |кол.-в|ст-ть | | | | | | |про | | |1. Сировина і матеріали | | | |151,39 | |151,39 | |2. Вспомог. матеріали | | | | | | | |• кроненпробка |прим |0,67 |20,62 |13,82 |- |- | |• пляшка стекл. 0,5 л|шт |8 |20,62 |164,96 |- |- | | | | | | | | | |• ПЭТ-бутылка 1,5 л з |прим |4,5 | | |6,7 |30,15 | |корком | | | | | | | |• етикетка |прим |0,88 |20.26 |13,78 |20.26 |13,78 | |• клей кс-24 |кг |217,6 |0.0031 |0,68 |0.0031|0,68 | |• каустич. сода |кг |64,6 |0.02 |1,29 |- |- | |• кальцинир. сода |кг |29 |0,006 |0,4 |- |- | |• бій пляшок |прим шт|8 |0.48 |3,84 |- |- | |• фильтркартон КЗ |кг |229 |0.002 |0,6 |0.002 |0,6 | |• кизельгур |кг |87 |0.036 |3,13 |0.036 |3,13 | |• ад’ювантна NaOH |л | |0.685|3,66 |0.0068|3,66 | | | | | | |5 | | |• ад’ювантне NaOH троянд |л | |0,03 |1,97 |0,03 |1,97 | |• кислотна очищення |л | |0,0208 |6,32 |0,0208|6,32 | |• дизинф. ср-во |л | |0,315|2,58 |0,0031|2,58 | | | | | | |5 | | |• хлорне вапно |кг |48,82 |0.009 |0,4 |0.009 |0,4 | |• вуглекислий газ |кг |40 |0.06 |2,4 |0.06 |2,4 | |• мило |кг | | |0,47 |- |- | |• картон для упаковки |прим |12 |1 |12 |1 |12 | |• плівка для упаковки |кг |240 |0,025 |6 |0,025 |6 | |Разом | | | |238,3 | |83,67 | |3. Оплату праці | | | |37,2 | |37,2 | |4. Відрахування від ФОП | | | |8,9 | |8,9 | |5. Накладні витрати | | | |13,8 | |13,8 | |6. Вспом. пр-во | | | |13,6 | |13,6 | |7. Амортизація | | | |5,1 | |8,6 | |8. Енергія, газ, вода | | | |32,6 | |32,6 | |Разом | | | |111,2 | |114,7 | |9. Витрати по | | | |11,1 | |11,1 | |реалізації | | | | | | | |10. Загальні і адм. | | | |17,2 | |17,2 | |витрати | | | | | | | |Разом | | | |28,3 | |28,3 | |11. Загальні витрати | | | |529,19 | |378,06 | |12. Прибуток | | | |30 | |100 | |13. Акциз | | | |60 | |60 | |14. ПДВ | | | |84,7 | |86 | |15. Оптова ціна, | | | |559,19 | |478,06 | |тенге | | | | | | | |16. Відпускна ціна, |дав | | |704 | |624,06 | |тенге | | | | | | | | |бут. | | |35 | |93 |.

Як очевидно з калькуляції, собівартість виробництва 1 дала пива скорочується на 151,13 тенге чи 29%.

При випуску 450 тис. дав пива в ПЭТ-бутылках:

1. Виручка від становитиме: 478,06* 450 = 215 127 тыс. тенге,.

2. Собівартість становитиме: 378,06*450 = 170 127 тыс. тенге,.

3. Прибуток становитиме: 215 127 — 170 127 = 45 000 тыс. тенге,.

4. Рентабельність становитиме: 45 000 / 170 127 * 100 = 26,5%.

Таблиця 3.3 Порівняння основних показників по запропонованого заходу за однакової обсязі виробництва (450 тис. дал/год) | |Виручка від |Повна |Прибуток, |Рентабельність| | |реализации,|себестоимость|тыс.тг |, % | | |тис. тг |, тыс. тг | | | |До заходи |251 635 |238 135 |13 500 |5,7 | |Після заходи |215 127 |170 127 |45 000 |26,5 |.

З таблиці видно, що почнеться впровадження цього заходу дозволяє втричі підвищити рівень прибутків і в 4.6 раз збільшити рентабельность.

3.2. Поліпшення якості шляхом упровадження системи мембранного фильтрования.

Після завершення хімічного аналізу та підтвердження готовності пива воно фільтрується. Спочатку пиво проходить через сепаратор, де потім із нього видаляються залишки дріжджів. Наступним етапом фільтрації є продавлювання пива через шар кизельгура, вертикально розташованого на картонних аркушах. Пиво проходить через шар цього дрібного мукообразного піску, проте зважені частки, не віддалені дріжджові клітини, великі білки, частинки піни та інших. залишаються у шарі кизельгура. Після проходження кизельгурового фільтра пиво іде до наступного етапу фільтрації - через шар стабілізатора. Під час проходження через цей фільтр з пива видаляються невидимі оком речовини, які у згодом стати мутностью пива в пляшці - поліфеноли. Останнім етапом фільтрації є продавлювання пива через мелкопористый картон видалення найбільш дрібних частинок, минулих попередніх етапи фильтрации.

Як бачимо, традиційний процес фільтрації багатоступінчастий, досить складний і тривалий. Мета фільтрування — зробити пиво настільки стійким, щоб у ній протягом багато часу не було жодних видимих змін, і пиво зберігало свій зовнішній вигляд. Потім пиво піддається пастеризації, яка розв’язує проблеми тривалого зберігання продукту, але вихолощує «живої «смак пива і зводить усі його корисні властивості, руйнуючи вітаміни, білки, й ферменты.

Однією з останніх набутків у техніці фільтрації є мембранні тангенціальні фільтри. Інше назва «Crossflow ». Фільтрування здійснюється тангенциальным потоком через поліпропіленові мембрани з розміром пір 0,2 мкм. Ці системи дозволяють фільтрувати рідини з великим змістом суспензій відразу до стерильного рівня, причому, не залучаючи видаткових фільтруючих матеріалів. Застосування таких фільтрів також знімає необхідність пастеризації, завдяки чому називається «холодної пастеризацией».

Використання процесу микрофильтрации у виробництві пива дуже актуально. Наприклад, застосування микрофильтрации замість диатомитовых намивних фільтрів усуває проблеми, пов’язані з ліквідацією відходів та, ще, дає можливість отримання стерильного продукту. Іншим застосуванням процесу микрофильтрации є виділення пива з відпрацьованих дріжджів. Перевагою процесу микрофильтрации на відміну традиційних технологій є високу якість отриманого пива і високий рівень мікробіологічної безпеки процесса.

Важливим задля збереження якісних характеристик компонентів пива як продукту є забезпечення пропускну здатність мембрани, але у повному обсязі адсорбція протеїнів, таких сахаридов, як бетаглюкан і крохмаль, а також мінералів відбувається завжди всередині пір мембрани. Ще однією важливим чинником у процесі микрофильтрации є розмір пір мембрани. Один із головних причин засмічення у глибині пір. Від його розмірів залежить якість готового пива. Потрібна вкотре нагадати, що з фільтрації не би мало бути віддалені головні компоненти пива, але водночас дріжджі і бактерії мають бути усунуті. При фільтрації пива найприйнятнішим з погляду збереження якості продукту є використання мембрани з діаметром пір 0,5 мкм.

Принцип Crossflow використовують у фільтруючих системах зі спеціальним мембраною. Під час фільтрації дріжджова суспензія проходить у вигляді турбулентного течії паралельно мембрані. Мембрана розташовується між нефильтрованным і фильтрованным продуктом. Різниця тисків дає можливість фильтрату (пиву) проходити через мембрану. Тверді частки, осідаючі лежить на поверхні фільтруючій мембрани, відносяться суспензією завдяки турбулентному потоку. Потік фільтрату залишається практично постійним, у своїй досягається рівновагу між осідаючими і уносимыми частицами.

Зазвичай після завершення бродіння дріжджі вважаються непотрібним осадом. Попередні технології бродіння не припускали здобуття якісної пива з дріжджів, які осіли в танках. Дріжджі зазвичай сушили в сушарках і використовували як сухого корми для худоби чи продавалися б у рідкому стані. Пивні дріжджі містять високоякісний білок, вуглеводи, вітаміни і полягає лише з органічних компонентів. Дріжджова біомаса під час бродіння збільшується в 3−4 разу, отже надлишкові дріжджі становить приблизно 2−3% щорічної продукції. З такої кількості можливо знову отримати 50−60%. Найкращий момент для фільтрації дріжджів — відразу ж після закінченні брожения.

Цилиндроконические бродильные танки є стандартними в сучасному пивоварстві і дають можливість відділення дріжджів у зачиненій автоматичної системі при оптимальних біологічних умовах. Одержання пива під час використання процесу микрофильтрации Crossflow є новою технологією сучасному пивоварстві, що дає економічну вигоду в виробництві пива без використання таких фільтруючих матеріалів, як диатомит чи перліт. Перевагами керамічних мембран являются:

• стійкість стосовно воздействующему тиску до 100 атмосфер,.

• інертний материал,.

• великий термін службы,.

• стійкість до тертю (зовнішньому воздействию),.

• гарантована ефективність фільтрації і його быстрота,.

• стійкість стосовно чистящим засобам, таких як детергенты, кислоти, луги з рН 0−14, за виняток фосфорної кислоты,.

• добре чистяться парою й за нормальної температури до 130 °C.

У разливаемом пиві можуть бути присутні фрагменти дріжджів, тому пастеризація чи інша обробка пива не знадобиться. Доцільною є налаштованість двох танків: один використовується для збору відпрацьованих за день дріжджів, другий — у цей час дезінфікується. Рециркуляционный насос для перемішування зібраних дріжджів це не дає їм можливості осісти. Обсяг резервуара для виділеного пива дорівнює приблизно 60−70% резервуара для дріжджового осадка.

Усі параметри, такі, як температура, тиск, швидкість зворотної циркуляції і швидкість фільтрування встановлюються з огляду на вимоги процесу забезпечуються автоматически.

Перерва між закінченням попереднього та початком наступного фільтрування становить 60 хвилин. Щотижня потрібно обробка гарячої лугом і кислотою. Кислота і луг можна використовувати багаторазово. Така обробка триває приблизно 2,5 години. Фільтрація очищення досліджують автоматичному режимі, тож додатковий обслуга не потребуется.

Нижче приведено специфікація на фильтрационную систему такого типа.

Таблиця 3.4.

Трековий мембранний аппарат.

|Материал мембрани |полиэтилентерефталат (лавсан) | |Товщина мембрани |10 мкм | |Ширина мембрани |320 мм | |Кордон розміру пір, мкм |від 0,4 до 3,0 | |Стерилізація |автоклавирование за нормальної температури до 150 | | |З | |Робочий температурний діапазон |від -40 до +120 З | |Хімічна стабільність в кислых|рН від 2 до 12 | |і лужних середовищах | | |Площа мембран в касеті |1,5 м² | |Кількість касет в апараті |3 | |Дебіт фильтруемой середовища |щонайменше 5000 л/ч на касету | |Робоча тиск |до 0,2 МПа | |Вартість трекових мембран |50 $ за 1 м² | |Вартість мембранних апаратів |20 000 $ | |Вартість касет для апаратів |200 $ | |Разом |20 825 $ (3134 тыс. тг) |.

Впровадження даної системи фільтрації можна буде економії по наступним пунктам:

1. Економія на видаткових фільтраційних матеріалах |Найменування |Вартість, |Витрата на 1|Расход на |Сума, тис. | | |тг/кг |дав, кг |обсяг |тг | | | | |(1631,36 | | | | | |тыс.дал), тонн | | |1. Кизельгур |87 |0,036 |58,73 |5109 | |2. Фильтрокартон|229 |0,002 |3,273 |750 | | | | | | | |3. Утилізація |640 тг/т | |62 |39,7 | |відходів | | | | | |Разом: | | | |5898,7 |.

2. З огляду на, що відфільтровані дріжджі становить приблизно 2−3% щорічної продукції і на мембранний фільтр дозволяє отримати з цього кількості 50−60% пива, отримуємо збільшення випуску продукції на:

1631,36 тыс. дал * 0,025 * 0,55 = 22,43 тис. дав пива на рік или.

22,43 тыс. дал * 251 тг/дал = 5630 тыс. тенге в год.

3. Можна реалізувати по залишкової вартості пастеризационную установку: вартість на даний момент придбання — 2264 тыс. тг, проэксплуатирована 2 року, термін експлуатації - 5 років, залишкова вартість 1358,4 тыс.тенге. Вибуття пастеризатора звільняє 3 робочі місця, двох робочих можна перекласти лінію розливу, встановлену згідно з першим заходу, а з одного — сократить.

Загальна економічна ефективність составит:

|Найменування |Сума, тыс. тенге | |Фільтраційні матеріали |5898,7 | |Збільшення випуску продукції |5630 | |Реалізація пастеризатора |1358,4 | |Разом |12 887,1 |.

Розрахунок загальної економічну ефективність від запровадження заходів |Показники |Ед. |2001 р. | Меропр. 1 |Меропр. 2 |Після внедр-я |Відхилення +,-|Темп зростання,% | | |ізм. | | | | | | | |Обем виробництва, у |тис. |1919,36 |450 |22,43 |2391,8 |472,4 |124,6 | |натуральному выражеиии |дав. | | | | | | | |Обсяг виробництва, у |тис. |481 720 |215 127 |5629,9 |702 476,9 |220 756,9 |145,8 | |вартісному вираженні |тг. | | | | | | | |Обсяг реализ-й продукції |тис. тг|509 100,3|215 127 |5948,4 |730 175,7 |221 075,4 |143,4 | |Чисельність ППП |чол. |201 |+2 |-3 |200 |-1 |99,5 | |Річний ФОП |тис. тг|60 790 |- |- |60 487,6 |-302,4 |99,5 | |Вироблення на 1-го |тис. тг|2396,6 |- |- |3512,4 |1115,8 |146,5 | |робочого | | | | | | | | |Середньомісячна зарплатню |тыс.тг |25,2 |- |- |25,2 |0 |- | |робочих | | | | | | | | |Витрати на 1 тенге |тиын |77 |60,6 |- |76,8 |-0,2 |99,7 | |реалізованої продукції | | | | | | | | |Собівартість |тис. |392 259 |170 127 |-5898,7 |561 072 |168 813 |143 | |реалізованої продукції |тг. | | | | | | | |Прибуток від |тис. |116 841,3|45 000 |7262,4 |169 103,7 |52 262,4 |144,7 | | |тг. | | | | | | | |Середньорічна вартість |тис. |120 111 |8007 |1775,6 |129 893,6 |9782,6 |108,14 | |ОПФ |тг. | | | | | | | |Фондовіддача |тенге |4,01 |26,9 |4,0 |5,4 |1,39 |134,66 | |Рентабельність продукції | % |29,8 |26,5 |31,7 |30,1 |0,3 |101 |.

Поліпшення якості продукції (пива) з допомогою впровадження мероприятий.

|Показатель |Ед.изм. |До |Після |Відхилення | | | |заходів |заходів | | | | | | |+, — |% | |Обсяг виробництва |тыс.дал |1616,36 |2088,79 |472,43|129,2| |Виробничий шлюб |тыс.дал |70,4 |28,1 |-42,3 |39,9 | |Експедиційний шлюб |тыс.дал |35,6 |25,2 |-10,4 |70,8 | |Нестандартн. продукция|тыс.дал |26,6 |18,3 |-8,3 |68,8 | |Кількість рекламацій | |6 |4 |-2 |66,7 | |Випадки влучення | |1 |1 |- |- | |постор. предметів | | | | | | |Повернення з торгів | |6 |5 |-1 |83,3 |.

ВИСНОВКИ І ПРЕДЛОЖЕНИЯ.

Нині завод виробляє і реалізують як темне, і світле пиво, у тому числі: «Жигулівське», «Корона Алатау», «Казахстанська», «Аха», «NS» та інших. Асортимент пива постійно растет.

Великим попитом на ринках міста користується пиво «Жигулівське», т.к. це традиційна і давно відома марка. Інші марки пива досить молоді. Але всі сорти пива, випущені «Алматинским пивзаводом № 1» користуються попитом серед практично всіх прошарків населения.

«Алматинский пивзавод № 1» матеріально зацікавлений у задоволенні тих потреб, що виявляються через попит. Завод прагне зниження витрат, поліпшити якість продукції, оновленню ассортимента.

У своїй дипломної роботи тему «Резерви поліпшення якості і асортименту продукції АТ «Алматинского пивзаводу № 1», я розглядаю ринок пива в Казахстане.

У першій главі я розглядаю теоретичні питання соціальноекономічного значення асортиментної політики і підвищення якості продукції підприємствам у сприйнятті сучасних условиях.

У першій главі даної роботи розглядаються поняття і сутність асортименту і забезпечення якості продукції, принципів формування асортименту, чинники, що впливають якість, а як і дано огляд і аналіз ринку пива в Казахстані останні кілька лет.

У другій главі розглядається аналіз господарську діяльність підприємства АТ «Алматинский пивзавод № 1» за 2000;2001 роки. Щоб мати повне уявлення на роботу підприємства, розглядаються і аналізуються техніко-економічні показники. Розкриваючи тему асортименту і забезпечення якості продукції підприємства, наведено аналіз динаміки і ритмічності випуску продукції, аналіз асортименту і забезпечення якості своєї продукції. На основі аналізів виявлено резерви розширення асортименту і підвищення якості продукції, чого і присвячена третя глава моєї дипломної работы.

У третій главі дипломної роботі пропонується розширення асортименту з допомогою впровадження пива в ПЭТ-бутылках обсягом 1,5 літра, що дозволить продукції підприємства зайняти додаткове місце над ринком. Споживання пива в ПЭТ-таре дуже дуже зручне і має тенденцію до зростання, і навіть пов’язані з істотним зниженням витрат предприятия.

Цей захід дозволяє обсяг випуску своєї продукції 450 тыс. дал на рік, обсяги виробництва в вартісному вираженні - на 215 127 тыс.тг. Витрати виробництва становлять 170 127 тыс.тг., прибуток за реалізації - 45 000 тыс.тг. Задля реалізації цього заходу потрібні капітальні вкладення у сумі 8007 тыс.тг., які можна з внутрішніх джерел — з допомогою прибутку підприємства. Рентабельність заходи становить 26,5%. З іншого боку, внедение небьющейся ПЭТ-тары дасть змогу зменшити витрати, пов’язані з боєм пляшок і експедиційним браком.

У другому заході пропонується підвищення якості продукції за рахунок упровадження прогресивних технологій фільтрування. Застосування мембранних фільтрів дозволяє значно підвищити якість фільтрування, що б'є по таких параметрах продукції, як смак, зовнішній вигляд (колір і блиск), мікробіологічна безпеку, і навіть можна запобігти необхідності пастеризації пива без і скоротити терміни придатності продукції. Це дає зберегти в пиві все цінні речовини і благотворно впливає її смакові характеристики. З іншого боку, найвища якість фільтрування (стерилізація) виключає випадки влучення сторонніх предметів в готової продукції, істотно знижує кількість нестандартній продукції і на виробничого брака.

У нинішньому вигляді побічного ефекту від запровадження цього заходу, обсяг виробництва виростає на 22,43 тыс. дал на рік без збільшення витрат. Навпаки, собівартість продукції знижується на 5898,7 тыс.тг. з допомогою економії на традиційних фільтруючих матеріалах. І тому заходи також потрібні інвестиції у вигляді 3134 тыс.тг., але отках від пастеризації і реалізація пастеризатора по залишкової вартості дозволяють знизити суму необхідних інвестицій до 1775,6 тыс.тг. Рентабельність заходи становить 31,7%.

За результатами впровадження обох заходів, основні економічні показники підприємства змінюються так. Обсяг виробництва, у натуральному вираженні виростає на 24,6% (472,4 тыс. дал) до 2391,8 тыс.дал. Обсяг виробництва, у натуральному вираженні поповнюється 45,8% (220 756,9 тыс. тг) і як тепер 702 476,9 тыс.тг. Обсяг реалізованої продукції також на 43,5% (221 075,4 тыс. тг) і як 730 175,7 тыс.тг. за рахунок реалізації пастеризатоа звільняються три робочих місця, але установка нової разливочной лінії вимагає додатково залучення двох робочих. Отже, чисельність ППП скорочується на одну людину, що дозволяє зовсім незначне зниження річного фонду оплати труда.

Вироблення однієї робочого зростає на 46,5% (1115,7 тыст. тг) до 3512,3 тыс.тг. Зниження витрат за 1 тенге реалізованої продукції незначно — всього 0,2 тиын (з 77 тиын до 76,8 тиын). Собівартість реалізованої продукції поповнюється 43% (168 813 тыс.тг.) і як 561 072 тыс.тг. Темп зростання прибутку кілька випереджає темпи зростання собівартості - вона становить 44,7%, що дорівнює додатковим 52 262,4 тыс.тг. дохода.

Внедение обох заходів позитивно впливає стан основних виробничих фондів підприємства — внаслідок устаткування оновлюється з допомогою установки новітніх ліній розливу, і фільтрування. Середньорічна вартість ОПФ підвищується на 8,14% (9782,6 тыс. тг) і виростає до 129 893,6 тыс.тг. Фондовіддача збільшується з 4,01 тенге до 5,4 тенге, тобто. темп зростання становить 34,66%. Рентабельність продукції також підвищується, хоч і незначно — з 29,8% до 30,1%, тобто. на 0,3%.

Отже, внедение запропонованих заходів вплинув поліпшення економічних показників «Алматинского пивзаводу № 1», дозволило його продукції зайняти додаткове місце на вітринах торгових підприємств міста, істотно підвищити якісні хаактеристики продукції, у цьому числі смакові, що неодмінно пізніше позначиться позитивно на переваги споживачів і попиті продукції, відповідно, і подальшому економічному зростанні підприємства. СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

1. Амиров Ю. Д. «Квалиметрия і сертифікація продукції», Москва, 1996,.

2. Власова В. М. Основи підприємницької діяльності. М.: «Фінанси і статистика», 1995,.

3. Виханский О. С., Наумов О. Н. Менеджмент. М.: «Вищу школу», 1994,.

4. Герчикова І.Н. Менеджмент. М.: «ЮНИТИ», 1995,.

5. Грузинів В.П. «Економіка підприємства», Москва, 1998,.

6. Донскова С. В. «Економіка підприємства харчової промисловості», Москва,.

1998,.

7. Іванов І.Дз. «Організація і планування виробництва на підприємствах харчової промисловості», Москва, 1978,.

8. Краюхин Г. А. Методика аналізу підприємств за умов ринкової економіки. СПб.: 1995,.

9. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту. М.: «Дело»,.

1993, 10. Мартинова О. К. Контроль якості для підприємства // Додаток до журналу «Стандарти і якість». — 1999, 11. Марінов І.І., Кулажанов Т. К. «Статистика в соціально-економічних розрахунках», Алмати, 1999, 12. Семикіна Ю. «Нищить людей не пиво», Континент, № 17, 2002, 13. Семикіна Ю. «Пиво для народу», Континент, № 5, 1999, 14. Тулегенов Б. Т., Адильханова С. А. «Планування діяльності суб'єктів господарювання», Алмати, 2001, 15. Фомін В.М. «Якість продукції і на маркетинг», Стандарти і качество,.

№ 2, 1991, 16. Хрипач В. Я, Суша Г. З. «Економіка підприємства», Мінськ, 2002, 17. Економічний огляд «Випуск пива у Казахстані», Казкоммерц Секьюритиз,.

2000, 18. ГОСТ 23 554.-2.-81 Систему керування якістю продукції. Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Обробка значень експертні оцінки якості продукції, 19. ГОСТ 15 467–79 Управління якістю продукції. Основні понятия.

Терміни й універсального визначення, 20. Закони Республіки Казахстан «Про стандартизацію », «Про сертифікації «від 16 липня 1999 року, 21. СП РК 1.0−93. «Державну систему стандартизації Республики.

Казахстан. Основні положения".