Фондовий ринок

смотреть на реферати схожі на «Фондовий ринок «.

Про Р Л, А У Л Є М І Є .

ЗАПРОВАДЖЕННЯ …3.

ПОДІЛ 1. Виникнення ринку в Украине.

ГЛАВА 1. Законодавча база. …4.

ГЛАВА 2. Концепція функціонування та розвитку ринку в Украине:

2.1. Вимоги сучасних світових стандартов…6.

2.2. Принципи формування ринку в Украине.6.

2.3. Цінні папери, і операції із нею на фондовій бирже…8.

2.4. Принципи реалізації функцій національного фондового рынка…9.

ГЛАВА 3. Інструменти й інститути фондового рынка.

3.1. Поняття цінних бумаг…9.

3.1.1. Інвестиційні якості цінних бумаг…16.

3.2. Правова характеристика емітентів цінних бумаг.17.

3.3. Інститути ринку. …19.

3.3.1. Типи фінансових посередників й ті види їх діячности на фондовому рынке…20.

3.3.1.1. Характеристика довірчих обществ…22.

3.3.1.2. Характеристика інвестиційних фондів і інвестиційних компаний…23.

3.3.1.3. Діяльність, здійснювана інвестиційними фондами і інвестиційними компаниями…24.

3.3.1.4. Особливості дії пенсійних фондів і страховых компаній, як інституціональних инвесторов…25.

3.3.1.5. Порівняльні риси ринків послуг із цінними паперами, наданих фінансовими посредниками…25.

ПОДІЛ 2. Аналіз і статистика ринку цінних паперів в Украине…28.

ПОДІЛ 3. Державне регулювання ринку цінних бумаг…38.

ПОДІЛ 4. Особливості, проблеми і перспективи становлення ринку цінних паперів в Украине…44.

ВИСНОВОК. …50.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

…56.

Основною метою даної роботи є підставою розгляд історії виникнення ринку цінних паперів України, аналіз формирования ринку та її реалізації його функцій, ознайомлення з його інструментами, особливостям, проблемами та перспективими становлення ринку Украины.

Головна мета концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, схваленої Верховным.

Радою України у 1991 року, є створення багатоукладної соціально орієнтованій ринковій экономики.

Особливістю становлення ринку цінних паперів України является походження його з процесу государственной власності. Прогноз даної концепції про проведенді протягом 4−5 років (1991;1995 рр.) інтенсивного процесу 60−65% державних підприємств не виправдався. Аналіз виконання Державних програм приватизации.

1992, 1993 і 1994 років, законів про малої і великий приватизации, про оренду державної власності, проведений сесія Верховної Ради України у червні 1994 року, показав, що у приватизації 6% держпідприємств взяли участь только.

3% населення, а окремих реґіонах це співвідношення було 20 до 1. Через війну Верховною Радою України процес приватизації було припинено до визначення общегосударственных інтересів, тобто. до затвердження Верховним Советом.

України списку підприємств, що підлягали приватизации.

Головна мета Концепції функціонування та розвитку фондового ринку на Україні, що була схвалена постановлением.

Кабінетом Міністрів України у квітні 1994 року, є создание України централізованого, регульованого государством, цілісного та прозорішого як біржового, і внебиржевого фондового рынка.

У рекомендаціях Міжнародного симпозіуму «Сучасний фондовый ринок України: кошти та механізми впровадження », якою з доповіддю виступив президент України Л. Кучма, отмечено, що Україна зовсім стала на шлях радикальних економічних реформ і навіть дедалі більше ясним, вихід страны на економічний просвіток, корінні економічні преобразования, перехід до розвиненим ринкових відносин неможливо здійснити без побудови цілісного та прозорішого, эффективного і справедливого фондового рынка.

Фондовий ринок є багатоаспектну соціальноекономічну систему, з допомогою якої функціонує рыночная економіка загалом. Він сприяє акумулюванню капиталя для інвестицій у виробнича й соціальну сфери, структурну перебудову економіки, її реструктуризації, позитивной динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню благосостояния кожної людини шляхом володіння і вільного распоряжения цінними паперами, психологічної, готовності населения до ринкових отношениям.

Актуальність розгляду цього питання обумовлюється подальшим розвитком реформ України, появою дедалі більшего числа акціонерних товариств, що випускають свої цінних паперів на фондовий ринок, подальше вдосконалення функционирования ринку цінних бумаг.

ПОДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ У УКРАИНЕ.

ГЛАВА 1. ЗАКОНОДАВЧА БАЗА.

В українського ринку трирічна історія развития.

Формування ринку в Україні зажадало разработкі відповідної законодавчої бази для. Розробка законів, прийняття указів Президента, декретів Кабінету міністрів та інших нормативних актів, які забезпечують функціонування ринку, почалося 1991 року і радіомовлення продовжується по сегодняшний день. Було ухвалено законів України, постановления.

Верховної Ради України, Укази Президента, декрети Кабініта Міністрів та інші нормативні акти, а именно:

— Про приватизацію майна державних предприятий,.

— Про приватизацію невеликих державних предприятий.

(малої приватизации),.

— Про приватизаційних бумагах,.

— Про оренду майна державних підприємств і организаций,.

— Про іноземних инвестициях,.

— Про обмеження монополізму й недопущення недобросовестной конкуренції у підприємницькій деятельности,.

— Про банкротстве,.

— Про зовнішньоекономічної деятельности,.

— Про інвестиційної деятельности,.

— Про собственности,.

— Про господарських обществах,.

— Про підприємства і в українській ССР,.

— Про оподаткування прибутку предприятий,.

— Про предпринимательстве,.

— Про цінні папери та фондової бирже,.

— Про інвестиційні фонди і інвестиційних компаниях,.

— Про довірчих обществах.

Робота над удосконаленням законодавчої бази для продолжается і сьогодні про те, щоб їх до вимог мировых стандартов.

Ринок цінних паперів має лише покупців і продавцов.

(інвесторів і емітентів), а й посередників — фінансових брокеров і сотні дилерів. Вони організують ринок, внаслідок їх деятельности формуються ціни на всі цінних паперів, курси акцій і облигаций.

Завдання ринку цінних паперів — забезпечити максимально підлогуный і швидкий перелив заощаджень на інвестиції за ціною, котораю б нарешті влаштовувала обидві стороны.

З січня 1992 року функціонує Українська фондової біржі, згодом було запроваджено системи електронних біржових і «позабіржових торгів, заснована Українська асоціація торговців цінними бумагами.

Нині на процес формування й розвитку фондового ринку безпосередній вплив багатодітній родині і Ассоциация українських банків та Українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів і виробничих компаній. Вже не можна говорить, що фондовий ринок досі у стадії становлення, селкольку зареєстровано понад дві тисячі емісій цінних сумаг загальну понад тридцяти п’яти трлн. карбованців, у тому числі 80% - це акції акціонерних товариств, створених у процессе роздержавлення підприємств. На ринку діють 560 торговців цінними паперами, понад сто інвестиційних фондів і компаний.

Таблиця 1.

—————————————- ——— ———————————;

¦ Принципи організації ¦ ¦РИНОК¦ ¦ Рівні ринку ¦

+—————————————+ L——— +———————————+.

¦ Офіційні ринки: ¦ ¦ Світові ринки ¦

+—————————————+ +———————————+.

¦а) Організовані (біржі- ¦ ¦ Національні ринки ¦

¦шиї) брокерські ринки ¦ +———————————+.

+—————————————+ ¦ Регіональні ринки ¦

¦б) Неорганізовані (поза- ¦ +———————————+.

¦біржові) брокерські ринки¦ ¦ ¦

+—————————————+ ¦ Локальні ринки ¦

¦ Неофіційні ¦ ¦ ¦

¦ (т.зв. «чорні «) ринки ¦ ¦ ¦

L—————————————- L———————————;

—————————————————————————————.

¦Ринок товарів хороших і ¦¦Ринок ресурсів ¦¦Ринок землі і ¦

¦ послуг ¦¦ ¦¦ нерухомості ¦

L——————————L—————————-L—————————;

—————————————————————————————.

¦ ¦¦ ¦¦Ринок материальных¦

¦ Ринок праці ¦¦ Фінансовий ринок ¦¦ і энергетических¦

¦ ¦¦ ¦¦ ресурсів ¦

L——————————L—————————-L—————————;

—————————————————————————————.

¦ Ринок позичкових ¦¦ Фондовий ринок ¦¦ Валютний ринок ¦

¦ капіталів ¦¦ ¦¦ ¦

L——————————L—————————-L—————————;

—————————————————————————————.

¦ Ринок грошових ¦¦Ринок инструменто⦦Рынок инструментов¦

¦ресурсів ¦¦позики (облігації, ¦¦нерухомості (ак- ¦

¦ ¦¦державні ¦¦ции відкритих акци-¦

¦ ¦¦казначейські ¦¦онерных товариств, ¦

¦ ¦¦зобов'язання, ¦¦соэданных в про- ¦

¦ ¦¦векселі ¦¦цессе приватизации¦

L——————————+—————————++—————————+.

¦Ринок інструментів інвестицій (акції, ¦

¦інвестиційні сертифікати, сберега- ¦

¦тільні, депозитні сертифікати) ¦

+———————————————————+.

¦Ринок виробничих інструментів ¦

¦(ф'ючерси, опціони, варрианты, дери- ¦

¦ вати) ¦

L———————————————————;

Структурна схема секторів ринку дає можливість представити роль і важливе місце ринку у системі ринкової экономики.

З її допомогою можна наочно уздріти і зрозуміти, що зділові сектори ринку, як невід'ємні частини системи рыночных відносин, України на час взагалі отсутствуют. Ні ринку у його розумінні як ринку, підкріпленого правами осіб на володіння землею, а чи не правами їхньому користування, немає ринку праці, т.зв. біржі праці, немає у повному обсязі й широкому розумінні ринку інструментів позики, відсутні государственные цінних паперів, облігації і казначейські обязательства, немає ринку інструментів нерухомості - не йде оголошено велику приватизацію великих предпритий.

ГЛАВА 2. КОНЦЕПЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО.

РИНКУ У УКРАИНЕ.

2.1 ВИМОГИ СУЧАСНИХ СВІТОВИХ СТАНДАРТОВ.

Світова практика свідчить, що цінних паперів неминуче еволюціонує від хаотичності і роздробленості до цілісності, централізації і державному регулированию.

Це притаманно всієї фінансової систем ринкових отношений — як у межах однієї країни, і у міжнародних фінансово-экономических отношениях.

Головними характеристиками і принципами функціонування такого ринку є її цілісність, централізація, прозрачность, застосування системи електронного звернення цінних бумаг.

У багатьох країн світу реалізація зазначених принципів ввозяться відповідність до рекомендаціями «Групи Тридцати «- міжнародної організації незалежних експертів, разрабатывающей стандарти фінансових рынков.

Модель організації ринку цінних паперів по рекомендациям.

" Групи Тридцяти «предусматривает:

— широке використання кодів для торгів і доставки цінних бумаг,.

— суворе дотримання лістингу (допуску цінних паперів до котированию),.

— відкритість інформації щодо компаній, цінні бумугі яких котируються на фондову біржу, обов’язок цих компаній надавати таку информацию,.

— з'ясування умотивованості й опублікування даних про курсах цінних сумаг з повним дотриманням принципу рівності инвесторов,.

— запобігання виникнення неорганізованих параллельных ринків на шкоду ліквідності централізованого рынка,.

— надійність біржового ринку з допомогою своєчасності та безопасности доставки цінних паперів й найкомплекснішою грошовою сплати них чогорез систему, що діє на даний момент укладання соглашения.

Через незаперечних переваг централізованого ринку, можливостей, що він надає входження национальных ринків у світову фінансову систему, саме такий модель її формування обрали країни Східної Європи, Балтии, Китаю і Вьетнам.

2.2 ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ У УКРАИНЕ.

Україна має унікальну можливість не повторювати шлях спроб і помилок, який випали на її розвитку інших країнах, а відразу будувати свій ринок цінних паперів по кращим європейським і світових зразків. І тому нашій країні створено надлежащие організаційні, матеріально-технічні і практичні предпосылки.

Функціонує Українська фондової біржі - акціонерне прощество, яке разом із філіями і брокерськими кінторами централізовано сприяє юридичним і фізичних осіб їх прав на купівлю-продаж цінних паперів у всій країни. УФБ поступово реорганізовує своєї слабкості і принципи діяльності, переходячи від принципу акционерного суспільства до принципів вільного асоційованого членства. У майбутньому ця дозволить будь-якої компанії, підприємству, торговцю цінними паперами, які відповідають певним требованиям, стати членами биржи.

При біржі створено Центральний депозитарій цінних паперів і впроваджена електронну систему їхнього звертання у вигляді комп’ютерных записів на рахунках. Це дозволяє їй функціонувати як загальнонаціональної системі котирования та звернення цінних сумаг, надавати допомогу державним корпоратизируемым і приватизованим підприємствам. На етапі приватизації великі державні корпоратизируемые підприємства (частина имущества яких залишається державній власності) осуществляют через УФБ первинне розміщення своїх акций.

Основними елементами централізованій системі звернення цінних паперів повинні выступать:

— УФБ як місце котирования (визначення курейсов) цінних паперів, прийнятих для обігу євро і котирования на бирже,.

— єдиний Центральний депозитарій цінних паперів при УФБ, обеспечивающий обіг цінних паперів у вигляді комп’ютерних запицей на рахунках та працює у межах єдиного програмного забезпечення системи «биржа-депозитарий-клиринговый банк » ,.

— єдиний кліринговий банк, створюваний з урахуванням акционерного банку «Україна «задля забезпечення розрахунків з ув’язненим угодам купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів і т.п.,.

— брокерські контори (брокери), банки-брокеры, зарегистрированные на УФБ і який є учасниками Центрального депозитарію і клірингового банка,.

— банки, інвестиційні фонди й компанії, довірчі прощества, інші торгівці цінними паперами, які є брокерами УФБ, але які є учасниками Центрального депозитарію і клірингового банка,.

— емітенти, цінні папери допущені до звернення і котированию на УФБ і який є учасниками Центрального депозитария.

Вищий біржовий комітет, здійснює контроль і регулирование діяльності всіх елементів системи централізованого звернення цінних паперів, встановлює лад і правила осуществления операцій із цінними паперами і угод, пов’язанийных з цими бумагами.

Формування України централізованого ринку дозволить досягти значної економічної і одночасно завадить розвитку негативних процесів в економической, політична і соціальна сферах. Саме центрулизованный фондовий ринок універсальний механізмом, з допомогою якого регулюються як економічні, а й соціальні й політичні відносини. У макроекономічному плані вона дозволяє державних органів і при отриманні щоденної інформацію про загальному балансі ринку безпосередньо контролювати її стан і запобігати кризові ситуації. Стабільність ринку зміцнює довіру населища до цінних паперів, сприяє залученню иностранных інвестицій, а наявність єдиного ценра котирования створює умови для здоровій конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів і эмитентов.

2.3 ЦІННІ ПАПЕРИ І ОПЕРАЦІЇ З НИМИ НА ФОНДОВОЇ БИРЖЕ.

До купівлі-продажу на фондову біржу, позабіржовому ринкові допускаються ті цінних паперів, визначених в действующем законодательстве.

Цінні папери, котирующиеся на Українській фондовій бирж, поділяються втричі группы.

До першої входять цінних паперів емітентів з великим економічний потенціал, високорентабельних і фінансово стійких компаній. У цьому емітент відпо-відає достовірність економічної і юридичною інформації, що він сообщил.

До другої групи ставляться цінних паперів емітентів, экономическое становище яких оцінюється як достатні допуску до офіційного котированию. І тут емітент может обмежитися мінімальним обсягом інформації, яку треба уявити на фондовий рынок.

Третю групу становлять цінних паперів, які було прийнято чи емітенти яких немає вимагали офіційного котирования. У цьому УФБ несе ніякої відповідальності за достовірність інформації про такі цінних бумагах.

Така система котирования дозволяє гарантувати определенну безпеку інвесторів, прозорість ринку цінних сумаг, ефективно зіставляти попит, чітко осуществлять кліринговий процесс.

Для котирования на УФБ і врахування (зберігання) у московському Центральному депозитарии приймаються фізичні цінних паперів іменні і пред’явника, і навіть паперу на дематеріалізованої формі на пред’явника. На перехідний пе-ріод зберігається материализованна форма звернення цінних бумаг.

Система електронного звернення цінних паперів має низку существенных переваг: повну безпеку їх збереження, сікрощення термінів розрахунків, можливість запровадження стандартних бухгалтерських процедур. Вона дозволяє без додаткових малотериальных витрат здійснювати будь-які операції із цінними сумагами: нові емісії, збільшення номіналу акцій, объединение цінних паперів при злитті акціонерних товариств, роздрібнення акцій, їх асиміляцію тощо. Головні характеристики системи — надійність, дешевизна, швидкість випуску та звернення цінных бумаг.

Форма цінних паперів на пред’явника спрощує їх облік і задолючение угод. Першої-ліпшої хвилини емітент, вибравши такій формі, може одержати від Центрального депозитарію повний перечень власників його паперів. У той самий час котируються іменные цінних паперів, як і предусмотренно чинним законодательством. Котирование цінних паперів на УФБ здійснюється методом фіксингу: їх курс встановлюється шляхом порівняння попиту й пропозиції нині і залишається незмінною протягом періоду між торгами. Надалі то, можливо введеале безупинне котирование найактивніших бумаг.

Укладання угоди здійснюється за принципом «поставки проти оплати », що забезпечує взаємодія УФБ, Цінтрального депозитарію і клірингового банку. Цей принцип гарантирует найвищу надійність, оскільки виключає ситуацию, коли один партнерів угоди може мати на руки годі й цінних паперів, і заплачені них кошти. Постійний контролю над дисконтними балансами (сума випущених паперів рарняется сумі паперів, які перебувають обліку в реєстрах, сума сумаг, які перебувають обліку у кожному реєстрі у московському Центральному депозитарии, дорівнює сумі паперів на рахунках клієнтів) дозволяє запобігти «подвійну бухгалтерію » .

Електронна система звернення цінних паперів дозволяє проследить в кожному угоді все етапи руху цінних паперів і коштів — від банківських розпоряджень і угод між брокери над ринком до стандартизованих розрахунків. Усі торгі здійснюються на дату торгів — Т, а угоди не більше тимчасових рамок Т+4.Впоследствии буде реалізовано перехід до завершення угод на межах Т+3, який відповідає рекомендациям «Групи Тридцяти » .

У процесі здійснення Державної програми приватизации УФБ надає пріоритет допустити на торги, в приеме на облік, збереження і до виконання операцій на дематериализованній формі у московському Центральному депозитарії приватизаційним бумугамір (сертифікатам), акціям і облігаціях корпоратизованих підприємств визначення реальну вартість власності, підлягає приватизации.

Посередником між емітентом і інвестором на біржовому ринку є брокер. Він виступає контрагентом, що обеспечивает рівність всіх клієнтів — і однакові умови для них.

Брокер несе повну відповідальність за правильне та своевременное виконання замовлень клиентов.

2.4 ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ НАЦИОНАЛЬНОГО.

ФОНДОВОГО РЫНКА.

Ринок цінних паперів виконує важливі социально-экономическиє функції. Акумуляція готівки у зверненні грошових знаков (з допомогою потенціалу ринку) спосібствует стабілізації бюджету та взагалі фінансового стану государства загалом, створює умови для виходу цінних паперів ккраинских підприємств поставляють на світовий фондовий ринок та залучення до економіці України іноземних инвестиций.

Організація українського ринку по централізованоіншої моделі, використання європейських зразків програмного забезпечення дозволить органічно і швидко адаптувати український ринок до міжнародних вимогам, створити для иностранных інвесторів умови, ідентичні західним, полегшити отечественным підприємцям вихід на світовий фінансовий пространство.

Для котирования іноземних цінних паперів українською рынке УФБ використовує систему допуску (лістингу) цих паперів, аналогічну міжнародних стандартів, з урахуванням чинного законодательства і національної конъюктуры. Єдина система, куди входять національну біржу, депозитарій, кліринговий банк і розвиваючи мережу філій УФБ на місцях, покликана забезпечити умови у розвиток різноманітних фінансових структур, включаючи інвестиционные компанії, фонди, довірчі суспільства, холдингі, страхові, консультаційні фірми, аудиторські служби, незалежні брокерські конторы.

ГЛАВА 3. ІНСТРУМЕНТИ І ІНСТИТУТИ ФОНДОВОГО РЫНКА.

3.1 ПОНЯТТЯ ЦІННИХ БУМАГ.

Інструментами ринку є цінні бумаги.

Цінні папери — грошові документи, які засвідчують володіння чи добросусідські відносини позики, визначають взаимоотношения між яке випустило їх лицем і дивитися їх власником і предусматривают, зазвичай, виплату доходу на вигляді дивідендів чи процентів, і навіть можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим лицам.

Цінні папери може бути іменними чи предъявителя.

Іменні цінних паперів, якщо інше не передбачено Законом о.

ЦБ і ФБ чи них спеціально немає, що де вони підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передаточіншої записом, удостоверяющей перехід прав по цінної папері до іншого особі). Цінні папери на пред’явника звертаються свободно. Цінні папери можна використовувати для осуществления розрахунків, соціальній та ролі застави задля забезпечення платежей і кредитов.

Відповідно до Законом про ЦБ і ФБ України можуть выпускаться і звертатися такі види цінних бумаг:

— акции,.

— облігації внутрішніх республіканських і місцевих займов,.

— облігації предприятий,.

— казначейські зобов’язання республики,.

— ощадні сертификаты,.

— векселя,.

— приватизаційні бумаги.

Акція — цінний папір без за встановлений термін звернення, союз пайова участь у статутний фонд акціонерного товариства, що підтверджує членство в акціонерному світі початку й декларація про що у управлінні їм, дає право своєму власникові отримання частини прибутку на вигляді дивіденда, і навіть на участие у розподілі майна при ліквідації акціонерного прощества.

Акції може бути іменними і пред’явника, привилегированними і простыми.

Іменними є акції, оборот яких, і навіть деякі додаткові реквізити фіксуються у спеціальній книзі регистрации акцій, що АТ. Купуючи будь-ким таких акцій покупцю слід переконатися у тому, що у книге реєстрації акції перереєстровані з його ім'я. Без цего новий власник акцій зможе реалізувати своїх прав щодо АО.

Придбання і відчуження акцій на пред’явника не вимагають такої процедури, й у АТ пред’явник такий акції має усі права і повноваженнями акционера.

Привілейовані акції дають власнику переважного права отримання дивідендів, і навіть на пріоритетне участие у розподілі майна акціонерного товариства у разі ліквідації. Власники привілейованих акцій немає права під управлінням акціонерним суспільством, якщо інше не передбачено його уставом.

Привілейовані акції можна випускати з фіксованою у відсотках їх від номінальної вартості щорічно сплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів виробляється у розмірі, указанном в акції, незалежно від розміру отриманої суспільством прибутку на відповідному року. У разі, коли прибуток відповідного року є недостатньою, виплата дивидендов по привілейованим акціям виробляється з допомогою резервного фонда.

Основні акції, чи акції першого випуску, мають право голоси, але з дають гарантії отримання дивидента. Це обычная форма акций.

Винкулированные акції. У разі йдеться про іменных акціях, які можна передано у треті руки лише із дозволу котрий випустив їх АТ. Це — особлива форма іменних акций, і випускаються вони з єдиною метою дізнатися, хто є акционером й за необхідності виключити певну категорію облич акционеров.

Акції без від номінальної вартості. Ці акції при ліквідації товариства гарантують акціонерам повернення лише певній його частині наявних суспільства, а чи не всієї номінальною стоимости.

Сьогодні вітчизняний фондовий ринок поставшильон акціями різноманітних венчурних компаній, банківськими акциями і акцій приватизованих предприятий.

Сьогодні ринок банківських акцій поки що перебуває на стадії становлення. Частка цінних паперів банків над ринком невелика, та й особливої активності банків не наблюдается.

Активна торгівля цими акціями (за невеликим винятком) спостерігається тільки етапі розміщення емісії. Надійність цих паперів досить висока хоча б оскільки за банківськими акціями стоять «живі «гроші, з допомогою яких реально сформирован статутного фонду. І це кажучи про те, що банки сегодня перебувають під жорстким, фактично щоденним контролем з боку держави від імені Національного банку України Украины.

Проте, попри високій надійності, банківські акції сьогодні мають той самий доступністю. По крайнього заходу — для дрібного інвестора. Дрібні угоди нерентабельні для торговцев, а без них продавець і покупець (фізичні особи) просто більше не зможуть знайти одне одного. Великі пакети йдуть краще, але де вже йдеться про солідніших покупців. Як результат — нині склалося ставлення до банківским акціям як до рентною паперам з високим рівнем надїжакности.

Дохідність за цими цінних паперів досить непогана. У середньому, банки, виплачують квартальні чи піврічні дивиденты, орієнтуються до рівня інфляції, що дозволяє населенню, по крайнього заходу, зберегти свої гроші й одержати невелику прибуток. На виграш від подальшого зростання курсової вартості особливо розраховувати також приходится.

Проте, якщо проаналізувати показник активів банку, що припадають однією акцію (зрозуміло, для благополучних банків), можна зробити висновок, потенціал банків на фондовий ринок просто огромен.

Зовсім інша річ — валютні сертифікати банків на предъявителя. Такі папери мають великими перевагами проти багатьма інші види цінних бумаг.

По-перше, це досить дохідні папери, бо їх номинальная, а найчастіше й реальну вартість виражені в твердой валюті (зазвичай, у доларах). Інвестор одержує у тому випадку виграш як з допомогою дивідендів і зростання курсової вартості, але й з допомогою зростання курсу доллара.

По-друге, сертифікати ці - на пред’явника, тобто. операции купівлі-продажу не вимагають ніякої додаткової перерегистрации і може здійснюватися практично вільно, що створює хороші передумови їхнього активного звернення на фондовому рынке.

По-третє, надійність що така цінних паперів обеспечивается активами банку, эмитирующего їх, і якщо банк цей находится благополучного фінансове становище, то інвесторам просто більше не що волноваться.

Отже, пред’явницькі валютні сертифікати на сегодня — одне з найперспективніших цінних паперів для крейдакогось і середнього інвестора (як фізичних, так юрідических осіб). На жаль, цим сегментом ринку далеко ще не заполнен.

Акції деяких підприємств сьогодні - це нове швидкозростаючий сегмент ринку. Переважна більшість акцій приватизированных підприємств розміщається за приватизаційні сертификаты серед колективу, менша частина потрапляє на сертифікатні аукціони і вже зовсім крихти потрапляють на вторичный ринок, тобто. виставляються продаж на УФБ. Причому хорошие підприємства тут продаються рідко, а основному ті, которые і задарма нікому непотрібні. За акції перспективних і походных підприємств йде справжню боротьбу серед інвесторів, причому ціна доходить і по 40 номиналов.

З погляду якісного складу інвесторів можна разділити втричі групи. До першої входять великі покупатели, які мають солідним грошовим потенціалом, бажаючі чибо поповнити свій фондовий портфель акціями солідних передприйнять, або отримати контроль над цими самими підприємствами, намагаючись скупити контрольний пакет. Здебільшого цей покупатель не вітчизняний, частіше — російський, інколи ж вже зовсім іноземний. Цікавлять інвестора передусім передприйняття з великим експортним потенціалом і солідними экономическими показниками. Якщо емітент даним вимогам удовлетворяет, то «за ціною справа стане, такі цінних паперів відходять і знов за 14, і поза 40 номіналів. Інвестор у своїй все рарале з прогадає, оскільки балансову вартість спочатку занижена.

До другої групи можна віднести вітчизняних посередників — брокерські контори. Ці купують як на замовлення, і у свій фондовий портфель. Орієнтація переважно той самий, обмеження лише у засобах. Купувати акції підприємств для фондових спекуляцій сьогодні немає сенсу, оскільки нинішній етап — скоріш, етап скуповування, ніж звернення цінних паперів, але надалі той, хто накупив конвертів непоганими акціями, однаково окажется у виграші. Звідси й орієнтація брокерських контор.

Третю групу покупців становлять представники самих деяких підприємств чи що з ними структур.

Тут мета проста — спробувати отримати контрольний пакет акцій свого підприємства, підкупивши з аукціону відсутні акції до що дістався практично задарма, тобто за номиналу.

Що ж до кількісного складу покупців, то тут вочевидь переважає вітчизняний інвестор, переважно з третьої, менше — із другої групи. Іноземні інвестори йдуть до нас обережно, так хочуть саме лучшее.

Облігація — цінний папір, союз внесення її владільцем коштів і що підтверджує зобов’язання візместить йому номінальну вартість цієї цінних паперів в предусмотренный у ній термін із виплатою фіксованого процента.

(якщо інше не передбачено умовами выпуска).

Випускаються облігації наступних видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, б) облігації предприятий.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх предусмотренных законом форм власності, об'єднаннями передприйнять, акціонерними та інші товариствами та не дають їх владілкам права щодо участі в управлении.

Облігації можна випускати іменними і пред’явника, відсотковими і безпроцентними (цільовими), вільно обращающимися чи з обмеженою колом обращения.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на предъявителя.

Обов’язковою реквізитом цільових облігацій є указуние товару (послуг), під що вони выпускаются.

Для облігацій различают:

— нарицательную чи номінальну ціну. Вона надрукована на самій облігації і є як при подальших пересачетах і за нарахуванні процентов,.

— выкупную ціну, яка може збігатися, і може отличаться номінальної залежно та умовами позики. Нею облігація викуповується (погашається) емітентом після закінчення срока займа,.

— ринкову ціну, котру визначаємо умовами самого позики і сітуацией, яка склалася цей час над ринком облигаций,.

— курс, значення ринкової ціни, виражене у відсотках номиналу.

За тривалістю дії облігації діляться на:

— короткострокові - від 1 до 3 лет,.

— середньострокові - від 3 до 7 лет,.

— довгострокові - від 7 до 30 лет,.

— безстрокові - виплата відсотків виробляється неопределенно довго, отже, відшкодовується сума, затраченоная для придбання такий облигации.

Нестабільність відсоткові ставки викликала поява облигаций з плаваючою ставкою. Доход за таку облігації выплачивается відповідно до середньої базисної ставкою позичкового відсотка за певний срок.

Наступний тип паперів — облігації із нульовим купоном. Як тойковой, купонний дохід за нею не виплачується. Виплата її практично відбувається за погашенні папери по викупної цене.

При розміщення такий облігації на первинному ринку з-поміж номинала вираховуються все майбутні потенційні купонні виплати, і її продається дешевше звичайній облігації іншого типа.

З зниженням обсягів державних інвестицій, увеличением розміру бюджетного дефіциту і появою бажання финансировать його неемісійним шляхом окремим паростком появились.

ОВДП (облігації внутрішнього державної) в Украине. Це папери значних клієнтів: банків, інвестиційних фондів і виробничих компаній, крупних фірм. ОВДП — одні із небагатьох, якими є досить врівноважена цінова политика. Сьогодні ставка розміщення коливається біля позначки 70% річних в номинальом обчисленні. На вторинному ринку можна продати якомога дорожче — ставки сягають 90 — 100% річних в зависимости від траншу (вони різняться за термінами погашення), або купити якомога дешевше (але «довгі «облигации).

Корінне відмінність ринку ОВДП і муніципальних облігацій з інших сегментів ринку України — у його прозрачности: інформація загальнодоступна, порядок розміщення, виплати процентів, податкові пільги — все известно.

Інше щонайменше істотна різниця — інвесторами цьому рынке є виключно юридичних осіб, причому у здебільшого — банки. Тому ринок цей специфічний, відокремлений, має власний коло клієнтів — і поки що дрібному інвестору практично недоступен.

Торгівля ОВДП здійснюється, як на первинному (аукціоні), і на вторинному ринку. Дохідність по облігація варіюєся залежно від терміновості цінних паперів (облігації бвают 3-, 6- і 9-темісячні), траншу (першого чи другої), такти розміщення акцій і т.д.

Вторинний ринок ОВДП лише формується. Механізм його функционирования не розроблений. Нині облігації суворо закріплені за банками, і всі угоди купівлі-продажу необхідно реєструвати в НБУ. Проте інтерес до цему сектору ринку великий, особливо у регіонах. Зараз із ОВДП працюють як банки, а й торгівці цінними бумагами.

Багато солідні клієнти хотів би поповнити держоблігаціями консервативну частину власних портфелів, що не останню очередь пов’язаний із 100% -іншої надійністю цих цінних паперів. Що ж до муніципальних облігацій, зокрема облігацій внутреннего місцевої позики Київради (ОВМЗ), то цілому й тут справа хоч поволі, але просувається. Ситуація той самий, що й ринку ОВДП, лише меншого масштабу вона потребує від эмитентів активнішої розкрутки. Зауважимо, що простому физлицв працювати цьому ринку, як і випадку з ОВДП, — нелегко.

Усі операції проходять через Українську фондову біржу. Одне тішить — ставки дохідності по ОВМЗ вище, ніж у ОВДП — на 10% в номінальному обчисленні (доходи по ОВДП і ОВМЗ податком не пролагаются).

Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів на пред’явника, розміщуваних виключно на добровільних началах серед населення, що засвідчують внесення їх найбільшими власниками коштів у бюджет і дають декларація про отримання финансового дохода.

Випускаються такі види казначейських зобов’язань: а) довгострокові - від 5 до 10 років, б) середньострокові - від 1 до 5 років, в) короткострокові - до одного года.

З визначення слід, що зобов’язання поширюються лише з боку населення, тобто. фізичних лиц.

Ощадний сертифікат — письмове свідчення банку про депонировании коштів, удостоверяющее право внесокчика отримання після закінчення за встановлений термін депозиту та відсотків по нему.

Ощадні сертифікати видаються термінові (під визначеноный договірний відсоток визначений термін) чи до востребования, іменні і предъявителя.

Іменні сертифікати зверненню не підлягають, які продажа.

(відчуження) іншим особам є недействительной.

Слід зазначити особливий правової статус такі папери, як інвестиційні сертифікати (ІВ). ІВ — це цінний папір, випускаемая виключно інвестиційним фондом чи инвестиционной компанії й дає право своєму власникові отримання доходу на вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати може бути іменними і предъявителя.

Вексель — цінний папір, союз безумовне денежное зобов’язання векселедавця сплатити по наступі срока певну суму власнику векселі (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переводной.

закон України «Про приватизаційних паперах «визначає селледние як «особливий вид державних цінних паперів », которые свідчить про праві власника на безплатне підлозічение у процесі приватизації частини майна государственных підприємств, державного житловий фонд, земельного фонда.

Приватизаційні папери може лише именными.

Закон «Про приватизаційних паперах «встановив, що приватизационные папери можна використовувати у процесі приватизації. Приватизаційні папери що неспроможні перебувати у вільному обороті, неможливо знайти предметом купівлі-продажу, інший форми відчуження, і навіть неможливо знайти предметом залога.

Приватизаційні папери — особливий вид державних цінных паперів, оскільки емітентом є держава робить у особі уповноваженого органу, у своїй емітент несе ніякої відветственности право їх використання. ПБ перебувають у готівкової і безготівковій формі і може бути використані лише обмена на документи, які свідчить про праві собственности на приватизований объект.

3.1.1 ІНВЕСТИЦІЙНІ ЯКОСТІ ЦІННИХ БУМАГ.

Вкладаючи в цінних паперів, вітчизняні инвесторы — індивідуальні та інституціональні - прагнуть досягти певних цілей. Так само, як та їхні колеги країни з розвиненою ринковою економікою, зацікавлені безпечно, дохідності, ліквідності і зростання своїх вложений.

У таблиці наведено найбільш загальні характеристики посередньотермінових (до 1 року) інвестиційних якостей цінних паперів, проращающихся українською фондовий ринок. Для їх оцінки івкористуються такі позначення (у напрямку убування): безопасность — Б1, Б2, Б3, прибутковість — П1, П2, П3.

Таблиця 2.

————-T————T——-T——————T————T————T————.

¦Фондовые¦Государ-¦Банки¦Финансовые, ¦Произ- ¦Коммерч.¦Привати- ¦

¦инстру- ¦ство ¦ ¦инвестицион,¦водители¦предпри-¦зируемые¦

¦менти ¦ ¦ ¦страхові ¦товарів ¦ятия ¦предпри-¦

¦ ¦ ¦ ¦ компанії ¦та надаваних послуг ¦ ¦ятия ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Акції ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦прості ¦ — ¦Б3,П2¦ Б3, П2 ¦ Б3, П3 ¦ Б3, П3 ¦ Б3, П3 ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Акції ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦привелег¦ — ¦Б2,П2¦ Б2, П2 ¦ Б2, П3 ¦ Б2, П3 ¦ Б3, П3 ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Облигац.¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦процентн¦ Б2, П2 ¦Б2,П2¦ Б3, П2 ¦ Б3, П3 ¦ Б3, П3 ¦ Б3, П3 ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Облигац.¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦цільові ¦ Б2, П2 ¦Б2,П2¦ Б2, П2 ¦ Б2, П3 ¦ Б2, П3 ¦ Б3, П3 ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Векселі ¦ Б1, П2 ¦Б2,П3¦ Б2, П2 ¦ Б2, П3 ¦ Б2, П3 ¦ Б3, П3 ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Инвестиц¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦сертиф. ¦ — ¦ — ¦ Б3, П2 ¦ — ¦ — ¦ — ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Сберегат¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦сертиф. ¦ — ¦Б2,П3¦ — ¦ — ¦ — ¦ — ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Казнач. ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦обязат. ¦ Б2, П2 ¦ — ¦ — ¦ — ¦ — ¦ — ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Приватиз¦ Б1, П3 ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦папери ¦ ¦ — ¦ — ¦ — ¦ — ¦ — ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦ Опціони¦ Б1, П2 ¦Б2,П3¦ Б2, П2 ¦ Б2, П3 ¦ Б2, П3 ¦ Б3, П3 ¦

+————+————+——-+——————+————+————+———— +.

¦Ф'ючерси¦ Б1, П2 ¦Б2,П3¦ Б2, П2 ¦ Б2, П2 ¦ Б2, П3 ¦ Б3, П3 ¦

L————+————+——-+——————+————+————+————;

Опціон є контракт, укладений між двома інвесторами, одна з яких виписує і продає опціон, а інший купує його й отримує право протягом обумовленого за умов опціону терміну або купити по фіксованій ціні опреділене кількість акцій у особи, що опціон, — опціон для придбання, або продати їх йому — опціон продаж. Отже, особливість опціону у тому, що у угоді купівлі-продажу, де зараз його виступає об'єктом, покупець набуває не титул власності (тобто. акції), а декларація про його приобретение.

Опціон — це двосторонній договору про передачу права для придбання чи продаж певного базисного активу за ціною до і/або на певну майбутню дату.

Ф’ючерс (ф'ючерсний контракт) є контракт, яким інвестор, що закінчував його, перебирає зобов’язання щодо закінченні певного терміну продати своєму контрагенту.

(чи купити в нього) певну кількість біржового товара.

(чи фінансових інструментів) по зумовленої цене.

Під безпекою розуміється здатність емітента захистити залучені засоби від різноманітних потрясінь, можливих як і економіці вцілому, і на фондовий ринок в частности.

У прибутковості об'єднана дохідність від курсової різниці та відсотків (дивідендів) від належних йому цінних бумаг.

3.2 ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМІТЕНТІВ ЦІННИХ БУМАГ.

Емітент цінних паперів — юридична особа, яка своє ім'я випускає цінні папери зобов’язується виконувати зобов’язанийности, які з умов його выпуска.

Чинне законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким структурам, зареєстрованим у качестве юридичної особи, випускати ті чи інші цінні бумаги.

Індивідуальне предприятие.

Індивідуальним називається підприємство, заснований на лічіншої власності фізичної особи і лише з його праці. Отже, Індивідуальне підприємство створюється одним громадянином (власником), котрий і є єдинийственным працівником даного предприятия.

Індивідуальне підприємство може емітувати лише види цінних паперів, як облігації і векселя.

Приватне предприятие.

Власником Приватного підприємства є лише одне громадянин з правом найму робочої сили в. Приватне підприємство може здійснювати емісію облігацій і векселів, обсяг эмисці яких законодавчо не ограничен.

Сімейне предприятие.

Власниками Сімейного підприємства є члени сім'ї, котрі живуть спільно, і лише є працівниками підприємства. Сімейне підприємство може здійснювати емісію облігацій і векселей.

Державне предприятие.

Закон «Про підприємства «передбачає наявність два види державних підприємств — державних коммунальных підприємств, заснованих на виключно власності административно-территориальных одиниць, та державних підприємств, заснованих на виключно загальнодержавної власності. Вышеуказанные підприємства, можуть емітувати облігації, векселя.

З іншого боку, у процесі проведення приватизації ці передприйняття здійснюють випуск акцій, але з цього історичного моменту вони набувають статусу акціонерного товариства, де однією з акционерів є держава робить у особі спеціального уповноваженого органу, й українські підприємства втрачають статус государственного.

Акціонерне общество.

Акціонерним є суспільство, що має статутного фонду, розділений на певну кількість акцій рівної номинальной вартості, і за зобов’язаннями лише майном общества.

Акціонерні суспільства бувають два види: відкриті, акції доторых можуть вільно звертатися біржі, й закриті, акції яких перебувають розподіляють між учредителями.

Засновниками АТ (їх має не меншим двох) може бути як громадяни, і юридичні лица.

АТ випускає акції протягом усього величину статутного фонду. Облигации можна випускати у сумі, не перевищує 25% від размера статутного фонду, й тільки після повної оплати всіх акций.

АТ може здійснювати випуск векселів, розмір емісії которых законодавчо не ограничен.

Суспільство з обмеженою ответственностью.

Законодавством він визначається як суспільство зі статутним фондом, розділеним частки, розмір яких визначається учредительными документами.

Засновниками суспільства з обмеженою відповідальністю (їх має не меншим двох) може бути юридичні особи та граждане.

Суспільство з обмеженою відповідальністю може здійснювати випуск облігацій і векселів. Мінімальний і максимальний раззаходи емісії цінних паперів у законодавстві не установлены.

Слід враховувати, що попри існуючу змога АТ та наукових товариств з обмеженою відповідальністю осуществлять емісію облігацій і векселів будь-якого обсягу, відповідають ці суспільства за своїми зобов’язаннями тільки у пределах свого статутного фонду (й іншого майна, знаходиться в балансі, якщо статутний фонд своєчасно не перерегистрирован). Засновники (акціонери) не відповідають по обязательствам таких товариств будь-яким додатковим имуществом.

Суспільство з додатковою ответственностью.

Законодавством він визначається як суспільство, статутного фонду якого розділений частки певних розмірів. Участники такого суспільства відповідають з його боргах своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності витрат на пальне — доповнительно що належить їм майном у вигляді, пропорциональном частці кожного участника.

Засновниками такого суспільства також може бути як громадяни, і юридичних осіб (щонайменше двух).

Суспільство з додатковою відповідальністю може осуществлять емісію облігацій і векселів, мінімальний і максімальный розміри яких неограничены.

Повне общество.

Законодавством він визначається як суспільство, все участники якого займаються спільної підприємницької деятельностью і несуть солідарну відповідальність по обязательствам суспільства усім своїм майном. Учасниками повного суспільства може бути як юридичних осіб, і граждане.

(щонайменше двух).

Повне суспільство вправі здійснювати випуск облігацій і століттяселів. Ці цінних паперів мають вищим рівнем надежности, оскільки відповідальність товариства з його зобов’язанням не обмежена, і за зобов’язаннями, породжених емісією вищевказаних цінних паперів, то, можливо звернуто як у кошти суспільства, як і всі особисте имущество його, яким відповідно до законодательством України то, можливо звернуто взыскание.

Командитне общество.

Законодавством він визначається як суспільство, що містить поруч із тим і більш учасників, відповідальних за зобов’язаннями суспільства усім своїм майном, також один і більш учасників, відповідальність яких за зобов’язанням суспільства обмежується внеском на майнових питаннях общества.

Командитне суспільство вправі здійснювати випуск облігацій і векселів, у своїй не встановлено будь-які обмеження на обсяг эмиссии.

Цінні папери командитного суспільства мають определенній привабливістю внаслідок наявності командитистів, які мають значним обсягом майна, яким можна звернути взыскание.

3.3 ІНСТИТУТИ ФОНДОВОГО РЫНКА.

Інститути ринкуюридичних осіб, здійснюющие такі функції: посередницьку діяльність, организацию випуску цінних паперів і видачу гарантій з їхньої розміщення на користь третіх осіб, випуск акцій з єдиною метою мобілізації денежных коштів інвесторів та його вкладення цінних паперів, оказание консультаційних послуг із випуску і зверненню цінних сумаг.

Основними інститутами централізованого біржового ринку на.

Україні є: фондової біржі, центральний депозитарій, кліринговий банк, брокерські контори, банки, інвестиційні фонди й компанії, довірчі суспільства, емітенти цінних сумаг.

Фондова біржа — це найкраще місце котирования (визначення курейсов) цінних паперів, прийнятих для обігу євро і котирования на бирже.

Центральний депозитарій цінних паперів — сховище паперів, де ведеться їх облік, збереження і фіксуються переміщення від одного власника до другому.

Кліринговий банк здійснює платежі за всі операциям.

(угодам), совершающихся на рынке.

Поруч із централізованим біржовим ринком України функционирует позабіржового ринок цінних паперів. Його инфраструктуру становлять інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі суспільства, холдингові фірми, страхові компанді та інші юридичні лица.

3.3.1 ТИПИ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ І ПЛАНИ ЇХ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.

НА ФОНДОВОМУ РЫНКЕ.

Таблиця 3.

—-T———————————————-T—————————————;

¦N ¦Типи фінансових ¦Види діяльності ¦

¦nn¦посредников. ¦із цінними паперами ¦

¦ ¦ ¦(і/або з приватизационными)¦

+—+———————————————-+—————————————-+.

¦1.¦Торговцы ЦБ ¦ А, Б, В, Г (Ж) ¦

¦2.¦Инвестиционные фонди й взаємні¦ ¦

¦ ¦фонди інвестиційних компаній. ¦ А, Д (А) ¦

¦3.¦Доверительные ¦ ¦

¦ ¦ суспільства ¦ А, Б, В, Г, Е (А, Е, Ж) ¦

¦4.¦Страховые компанії ¦ (Ж) ¦

¦5.¦Общества покупців ¦ (Ж) ¦

¦6.¦ Банки ¦ А, Б, В, Г ¦

L—+———————————————-+—————————————-;

позначення видів діяльності, зі цінними паперами: А — комумерческая, Б — комісійна, У — випуск, Р — консультирование, Д — спільне інвестування з допомогою емісії инвестиционных сертифікатів, Є - представницька, Ж — посредническая.

Діяльність з випуску ЦБ передбачає, що певне підприємство доручає Торговцю ЦБ здійснити всі із випуску й продажу цінних паперів цього предприятия.

Отже, Торговець проводить всю подготовительно-оценочную роботу в підприємстві, виконує реєстрацію випуску ЦБ цього підприємства у Міністерстві фінансів, і навіть производит продаж цих цінних бумаг.

Отже, покупці (інвестори) набувають цінних паперів в самого емітента, а й у Торговця, яка може нести будь-якої відповідальності за виплату дивідендів й інші права, пов’язані з цим виглядом ЦБ. З іншого боку, треба врахувати, що часто-густо Торговці продають ЦБ за їх від номінальної вартості, а, по так званої курсової вартості (яка може бути вищим або нижчий від номінальною). Результати деятельности з випуску ЦБ вельми цікавлять предприятия-эмитента, оскільки, заплативши Торговцю певне винагороду, емітент позбувається необхідності займатися несвойственіншої йому зусиль для поширенню ЦБ, а Торгвец отримує винагороду, займаючись реалізацією значних ЦБ.

Комісійний діяльність із ЦБ законодавець визначає як купівлю-продаж ЦБ Торговцем від власного імені, по поручению і завдяки іншої особи. Цей вид діяльності предполагает, що Торговець ЦБ укладає із певним підприємством або громадянином (клієнтом) договір комісії або договір поручения, за яким зобов’язується здійснити купівлю коштом комітента або продаж що належать комітенту ЦБ.

За проведення такої операції Торговець отримує комісійне винагороду. Здійснюючи комісійний діяльність, Торговец ЦБ виконує функції брокера, тобто. виступає посередником між продавцем і покупцем ЦБ, не беручи участь у угоді собственным капиталом.

Під комерційної діяльністю з ЦБ розуміється покупка-продажа ЦБ, здійснювана Торговцем від власного імені Ілліча та власним коштом. Отже, Торговець (такі Торговці називаються дилерами) купує будь-які ЦБ за власні дегьги, та був продає, дочекавшись підвищення їх вартості. Різниця між ціною купівлі й ціною продаж і становить доходи дилера.

Узагальнюючи огляд операцій, проведених Торговцями ЦБ, треба сказати, що у будь-якій разі Торговець продає або купує цінних паперів інших емітентів. Торговцю заборонено торговать.

ЦБ, які випустив вона сама, або випустило суспільство, де торговець є і володіє часток на статутному фонде більшої, ніж 5%. Купуючи ЦБ у Торговця, інвестор повинен розуміти, що Торгвец і не відповідає за зобов’язаннями емітента, і ні претензії з приводу невиконання емітентом своїх зобов’язань перед власниками ЦБ, до Торговцю неможливо знайти предъявлены.

Торговцями цінними паперами може бути банки, акціонерні товариства, статутного фонду яких сформований виключно з допомогою іменних акцій, чи інші господарські товариства. Селкольку банки самі, зазвичай, засновуються у вигляді хозяйственных товариств, можна дійти невтішного висновку у тому, що торгівці цінними паперами створюються лише у формі господарських проществ, саме — акціонерних товариств, суспільств, із обмеженийіншої відповідальністю, командитних товариств, повних товариств, суспільств, із додаткової ответственностью.

Конче важливо підкреслити, термін «Торговець ЦБ «подразумевает саме господарське товариство не може бути приміним фізичних особам — громадянам, предпринимателям.

Законом передбачена, що з Торговців ЦБ операції з ЦБ є винятковим виглядом діяльності, тобто. де вони могут займатися жоден комерційної діяльністю, помимо операцій із ЦБ. Допускається лише проведення певних видів діяльності, що з оборотом ЦБ, наприклад кінсультирование власників ЦБ і т.д.

Щоб провернути своєї діяльності, Торговець ЦБ повинен получити спеціальну ліцензію, яку видає Міністерство фінансов України. Умови видачі такий ліцензії регламентуються положень Закону про ЦБ і Порядком видання дозволів за проведення діяльності з випуску і обороту ЦБ як исключительного виду деятельности.

У цілому цей перелік, крім інших відомостей, необхідно включати інформацію про величині оплаченого статутного фонду Торговця, інформацію про посадових осіб торговця, зокрема про відсутствии вони судимостей за економічні злочини минулого і підробку документов.

Окремо слід сказати про засновників Торговця. Для получения ліцензії подати відомостей про учредителях.

Торговця, якщо вони володіють часткою понад десять% в статутному фонде.

Торговця. Річ у тім, що законодавство України, восприняв елементи відповідних нормативних актів США, предусматривает певні обмеження злиття капіталів Торговцев ЦБ. Так, частка зареєстрованого Торговця ЦБ до статутуном фонді іншого Торговця (участь) не может перевищувати 5% у його статутний фонд. Непряме ж участь одного Торговця в статутний фонд іншого Торговця ограничено.

10% (під непрямим володінням Закон передбачає володіння долей в статутний фонд Торговця іншим Торговцем у вигляді участі у іншому суспільстві). З іншого боку, якщо підприємство (або громадянин) належить до засновників кількох торговців і владеет в статутний фонд кожного часток на розмірі 5%, то такие.

Торговці що неспроможні здійснювати операції друг з другом.

3.3.1.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ДОВІРЧИХ ОБЩЕСТВ.

Траст — та інституція довірчій власності, виникший в середньовічному англійському праві справедливості і грающий дуже велику роль діловому світі країн англо-американской правової системи. Ставлення довірчій собственности полягають у тому, що власник майна, засновуючи траст, передає трубку, насос іншій юридичній особі в довірчу власність від використання цього майна в визначеноных цілях чи інтересах певного обличчя — бенефециария.

У стосунках з усіма третіми особами той, кому передано имущество (довірчий власник), постає як собственнік. У той самий короткий час він відповідає перед справжнім власником — засновником трасту і для бенефециарием за належне використовувати майно та її сохранность.

Аналогом трастових компаній у Україні є доверитільні суспільства. Відповідно до Декретом «Про довірчих суспільствах «довірче товариство може зажадати бути створено лише як суспільство з додатковою відповідальністю, тобто. общество, статутного фонду якого поділений частки, певні учредительными документами. Учасники такого суспільства відповідають з його зобов’язанням своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності витрат на пальне — додатково що належить їм майном в однаковому всім учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Для учасників довірчих проществ передбачена додаткова відповідальність в пятикратному розмірі до внеску участника.

Зазначимо, що обсяг статутного фонду довірчого прощества відіграє під час здійснення своєї діяльності, т.к. вартість майна, яке довірена особа від імені довірчого суспільства утруднює обслуговування у клієнтів, має сумарно перевищувати частку довіреної обличчя на статутний фонд довірчого нашого суспільства та відповідно його особисту дополнительную відповідальність. Отож кожного учасника доверительного суспільства" може залучити у довірче управління майно, не що перевищує 6-кратного розміру внесеного їм внеску до статутного фонду, у цілому довірче суспільство может залучити у довірче управління майно трохи більше, ніж 6-кратный розмір його статутного фонда.

Статутний фонд довірчого суспільства може бути сформирован виключно з допомогою коштів й ринок цінних паперів участников.

Предмет діяльності довірчого суспільства визначений представницька діяльність із грошима, цінніми паперами й іншими документами, які доверительному суспільству довірителем, яких може бути і гражданін, юридичну лицо.

Для громадян довірче суспільство здійснює сохранность і представницькі послуги обслуговування майна граждан.

Для юридичних довірче товариство може зажадати осуществлять агентські послуги, ведення рахунків цінних паперів, управление які голосують акціями. Декрет передбачає возможность розпорядження довірчим суспільством майном доверителя, проте встановлено межі такого распоряжения.

Довірче суспільство, може також здійснюватиме операції з приватизаційними паперами виходячи з ліцензії Фонду державному тамущества Украины.

Схема відносин між довірителем і довірчим обществом виглядає так. Довіритель передає в управление довірчого суспільству певне майно (це могут бути кошти, акції, облігації, приватизационные цінні папери т.д.). Від довірчого суспільства довірена особа укладає з довірителем договір на управление цим майном. Довірче суспільство зобов’язується в течение обумовленого часу забезпечувати цілість цієї майна, керувати ним те щоб витягти якусь прибыль.

Після закінчення термін дії цього договору довірче прощество повертає довірителю передане майно, і навіть дохід, отриманих у результаті управління цим майном. За здійснення управління майном довірче суспільство отримує певне винагороду, розмір якого обусловливается у договорі. Слід зазначити, що це операції із управління майном проводить саме довірена чицо, прийняло це в управление.

Банківський облік операцій із майном, переданим в доверительное управління, здійснює спеціальне лицо-депозитарій. Відповідно до вимогами чинного законодательства України депозитарієм може лише банк, мающий спеціальну ліцензію. До обов’язків депозитарію входить відстеження руху коштів, переданих кожним довірителем, і навіть здійснення контролю над тим, щоб довірче суспільство не ухвалило управління кошти, розмір яких перевищував б згадані вище пределы.

3.3.1.2 ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ И.

ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНИЙ.

Інвестиційні фонди (ІФ) і інвестиційні компанії (ІК) — це посередники, діяльність яких будується набагато сложнеї, аніж його діяльність довірчих обществ.

ІФ — це юридична особа, яке засноване формі закритого акционерного суспільства, винятковим виглядом діяльності которого є спільне инвестирование.

ІФ бувають два види — відкриті, які створюються на неопределенный термін виконують зобов’язання в випуску своїх інвестиційних сертифікатів в встановлені самим фондом срокі, й закриті, які викуповують свої сертифікати по истеченді терміну, який вони создаются.

Засновниками ІФ може бути фізичні і юридичних осіб, окрім тих, частка державного майна которых перевищує 25%.

Статут ІФ мусить мати вимоги щодо заборони створення будь-яких спеціальних чи резерных фондів, і навіть утримувати положення про повному розподілі прибутку між учредителями та власниками інвестиційних сертификатов.

Статутний фонд ІФ може бути щонайменше 2 тисяч мінімальних зарплат, встановлених на даний момент регистрации.

ІК — це Торговець ЦБ, що крім проведення операцій с.

ЦБ залучає кошти реалізації спільного инвестирования шляхом випуску своїх цінних паперів. ІК створюється і функціонує як Торговець ЦБ, щодо ж инвестиционіншої діяльності ІК засновує спеціальний філія без права юридичної особи — взаємний фонд, що здійснює випуск своїх цінних бумаг.

Інвестиційний фонд і взаємний фонд здійснюють випуск своїх цінних паперів — інвестиційних сертифікатів. Це особливі цінних паперів. Не дають їх нинішньому власнику статус співвласника ІФ чи ІК, вони породжують декларація про отримання прибутку, отриманого результаті діяльності фондов.

3.3.1.3 ДІЯЛЬНІСТЬ, ЗДІЙСНЮВАНА ИНВЕСТИЦИОННЫМИ.

ФОНДАМИ І ІНВЕСТИЦІЙНИМИ КОМПАНИЯМИ.

Загальна схема цієї діяльності наступна: інвестиционный фонд або інвестиційній компанії виробляють регистрацию випуску інвестиційних сертифікатів у Міністерстві фінансов України. Після завершення такий реєстрації информация про випуск сертифікатів обов’язково публікується в периодических виданнях. З іншого боку, законодавство зобов’язує ІФ и.

ІК опублікувати спеціальний документ — інвестиційну декларацію (що також входить у Статут ІФ і ИК).

Після розміщення зазначених публікацій здійснюється размещение (продаж) інвестиційних сертифікатів. Від ІФ таде розміщення проводить спеціальна фірма — інвестиційний управляючий. Інвестиційним управляючим то, можливо только.

Торговець ЦБ. Законодавством передбачено, що з імені ІФ лише інвестиційний управляючий здійснює управління активами ІФ, готує проекти публікованих документів, организует продаж інвестиційних сертификатов.

Інвестиційний управляючий відкритого інвестиційного фонду зобов’язаний вживати заходів щодо викупу інвестиційних сертифікатів на вимогу власників від імені Ілліча та рахунок коштів інвестиционного фонду, а разі відсутності продукції засобів — рахунок власних средств.

Договір з інвестиційним управляючим то, можливо складовою установчого договору, якщо інвестиційний керующий належить до засновників інвестиційного фонда.

За виконання своїх зобов’язань інвестиційний керующий повинен діяти виключно у сфері засновників та учасників інвестиційного фонда.

Як кажуть, власне, ІФ виконує дві важливі функції - привлекает кошти й здійснює потім їх одягнули розподіл серед акціонерів і власників інвестиційних сертификатов.

Інвестиційна компанія не звертається до послуг инвестиционного управляючого, оскільки він сама, будучи Торговцем.

ЦБ, виконує його функції для заснованого нею взаємного фонда.

ІФ і ІК реалізують свої інвестиційні сертифікати за денежные кошти, або приватизаційні ЦБ.

Фонди заслуговують здійснювати загальну емісію инвестиционных сертифікатів у сумі, розмір якої повинен превышать 15-кратного розміру їхніх статутних фондов.

Відкриті фонди випускають інвестиційні сертифікати, які підлягають вільної перепродажу, а закриті - підлягають вільної перепродаже.

Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмениваться на приватизаційні цінних паперів, коли ці фонди у встановленому Фондом наразі державного майна України зрядку одержали дозвіл за проведення комерційної деятельности з приватизаційними бумагами.

Фонд проти неї здійснювати додаткову емісію інвестиционных сертифікатів в 50-кратном розмірі обсягу принятых розміщувати приватизаційних паперів гаразд, утвержденном Фондом наразі державного майна України та Міністрством фінансів Украины.

Коли інвестиційні сертифікати розміщені, не менеї 70% від отриманих коштів фонди повинні вкласти у ЦБ других емітентів (тобто. відбувається або купівля цих ЦБ, або промін приватизаційних ЦБ вдатися до акцій цих приватизованих передприйнять), у своїй фонди що неспроможні отримувати більш як 5% ЦБ одного емітента й інвестувати понад 10% свої кошти в ЦБ одного емітента, крім інвестування на облігації внутрішніх державних позик, казначейські зобов’язання і другие.

ЦБ, отримання доходів яких гарантовано Правительством України. Доходи фонду складаються з дивідендів і других надходжень від ЦБ, що у власності фонду, і доходів від операцій із ЦБ та інші активами. Прибуток фонду підлягає розподілу між засновниками й учасниками в віде дивидендов.

Крім взаємодії з інвестиційними управляючими, ІФ и.

ІК обов’язково укладають договори з депозитарієм, який ведет зберігання активів, обслуговує операції фондів і призводить все расчеты.

Така складна система взаємодії фондів, инвестиционных управляючих, депозитаріїв передбачена законодательством у тому, щоб розділити зобов’язання в збору, використанню та розподілу коштів інвесторів між независимыми организациями.

3.3.1.4 ОСОБЛИВОСТІ ДІЇ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ И.

СТРАХОВЫХ КОМПАНІЙ ЯК ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ИНВЕСТОРОВ.

Однією з особливостей ринку є також те, що інвесторами у ньому виступають страхові компанді і пенсійні фонди. Україна має ринок страхових послуг достаточно розвинений і можна говорити про наявність системи страхових інститутів. Пенсійні фонди, хоча й заборонені діющим законодавством, проте на різних об'єктивних і суб'єктивні причини лише починають затверджуватися. Характеріншої рисою страхових компаній, і пенсійних фондів є здійснення прийому коштів від інвесторів (обличчя, страхующее якийсь ризик, здійснює страхової платіж, а учасник Пенсійного фонду здійснює накопичувальні платіжи), а ще через певний час У цих інститутів виникла потреба проведення виплат (страхової компанії выплачивает страхову премію, а пенсійний фонд — пенсию).

Щоб отримані кошти не підпадали під вплив інфляційних процесів, страхові компанії та пенсійні фонды активну участь у угоди з цінними паперами. Це дає можливість з допомогою отриманої курсової різниці від купли-продажи ЦБ, і навіть дивідендів, отриманих по ЦБ, осуществлять необхідні выплаты.

3.3.1.5 ПОРІВНЯЛЬНІ ЧЕРТЫ РИНКІВ ПОСЛУГ З ЦБ,.

НАДАНИХ ФІНАНСОВИМИ ПОСРЕДНИКАМИ.

Що Сформувався з нашого економіці ринок послуг, предоставляемых фінансовими посередниками, за залежність від відов своєї діяльності із цінними паперами розділити на два типа (див. таблицю 4.).

Таблиця 4.

——————————T—————————-T—————————;

¦ ¦Операції з «класси-¦Операции з привати-¦

¦ ¦ческими ЦБ «¦зационными ЦБ ¦

+—————————-+—————————-+—————————-+.

¦Відмітні черты¦Чистая конкуренція ¦Монополіст. конкур.¦

+—————————-+—————————-+—————————-+.

¦Кількість компаній ¦Дуже велика (фир-¦Большое (лицензиро-¦

¦ ¦мы-торговцы ЦБ, ба-¦ванные у ФДМ инвес-¦

¦ ¦нки, довірчі ¦тиционные фонди й ¦

¦ ¦суспільства), більше ¦взаємні фонди ін- ¦

¦ ¦ 1000 ¦вестиционных компа-¦

¦ ¦ ¦ний, довірчі ¦

¦ ¦ ¦суспільства, страховые¦

¦ ¦ ¦компанії), більше ¦

¦ ¦ ¦ 300 ¦

+—————————-+—————————-¦—————————-¦

¦ Тип послуг ¦Стандартизированный¦Дифференцированный ¦

+—————————-+—————————-+—————————-+.

¦ Контроль над ціною¦ ¦Існує на вельми ¦

¦наданих ¦ Відсутня ¦обмеженою ¦

¦послуг ¦ ¦ступеня ¦

+—————————-+—————————-+—————————-+.

¦Умови вступу ¦Дуже легкі з ¦Порівняно ¦

¦у цю сферу ¦мінімумом препятст-¦ легкі ¦

¦ бізнесу ¦вій. ¦ ¦

L—————————-+—————————-+—————————-;

Перший тип за своїми основними рис наближається до моделі чистої конкуренції. Операції у ньому виробляються великим чисбрухт незалежних фірм, які пропонують ідентичні цінних паперів одним і тієї ж емітентів. Тому неценовая конкуренция, що робить упор у різницю якості послуг, рекламу чи стимулювання збуту, у цьому сегменті ринку відсутствует. У фінансового посередника немає можливості контроліровать ціни, і продавати цінних паперів по завищеними цінами, оскільки його конкуренти може надати ті ж послуги дешевле.

Ще один особливість даної моделі пов’язана з тим, що алешиї фірми можуть щодо вільно укладати цієї сфери бізнесу, а потім уже існуючі - залишати її. Практика показує, умови щоб одержати відповідних ліцензій Мінфіна є серйозною перешкодою. По крайнього заходу, всі, хто мав намір зайнятися цим виглядом деятельнотси, насколько відомо, свої бажання що його без будь-яких проблем. Технологія фінансового посередництва не потребує уважного й спеціалізованого устаткування, що було б навіть важко придбати чи продати, якщо фірма має намір припинити операции.

Другий тип ринку послуг фінпосередників досить успішно вписується до рамок моделі монополістичній конкуренції, у якому вона вступає у ході залучення приватизаційних коштів населення. Саме в сфері послуги з спільному інвестуванню залучуваних приватсредств у часто набувають реальні (чи удавані) відмінності. Звідси — развертывание як цінової, а й нецінової конкуренції, вмикающей агресивну рекламу з акцентом популярність і стабильность засновників, зручності в оформленні «ваучерів «тощо. Істотно жорсткішими, ніж у Мінфіні, є й умови отримання ліцензій Фонду держмайна, що є доним ознакою ринку монополістичній конкуренции.

Різні типи ринків визначають та різноманітну довгоі разівкосрочную стратегію фінансових посередників, і соответственале, різноманітні заходи державного регулювання. Так було в вусловиях монополістичної конкуренції, витрати фірм на передзалишення послуг виявляються вищими, чому це властиво для чистої конкуренції. Один із причин — неповне використання ресурсів фірми за умов сильної конкуренції за привлечение.

" ваучерів «населення. Ціна цих послуг відповідно повышается, але як компенсації за підвищення цін клієнти фінпосередників можуть послуговуватися вельми широкий спектр вуслуг.

ПОДІЛ 2. АНАЛІЗ І СТАТИСТИКА РИНКУ ЦЕННЫХ.

ПАПЕРІВ У УКРАИНЕ.

Стан ринку цінних паперів у галузевій структурі экономікі наприкінці 1992 року представлено і таблиці 5.

' Ў"Ёж 5 .

ЋЃЋђЋ' -…ЌЌ›• Ѓ"ЊЂѓ ЏЋ Ћ'ђЂ‘‹џЊ ќЉЋЌЋЊ^Љ^ ЌЂ 1.01.93 Ј.

ЪДДДДДДДДДДДДДДДДДДВДДДДДДДДДДВДДДДДДДДДДВДДДДДДДДДВДДДДДДДДДДї й іЋЎ®а®в і"¤Ґ"м л© іЋЎ®а®в і"¤Ґ"м л© й й і1.01.92, іўҐб ў ®Ў®-і 1.01.93,іўҐб ў ®Ў®-і й й" .ЄаЎ іа®вҐ, % й" .ЄаЎ іа®вҐ, % і.

ГДДДДДДДДДДДДДДДДДДЕДДДДДДДДДДЕДДДДДДДДДДЕДДДДДДДДДЕДДДДДДДДДДґ іЏа®ышленность ¦ 2644,1 ¦ 22,1 ¦ 5425,1 ¦ 20,43 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Сільське господарство¦ 1015,5 ¦ 8,4 ¦ 3250,5 ¦ 12,24 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Транспорт ¦ 114,9 ¦ 0,9 ¦ 195,1 ¦ 0,73 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Зв'язок ¦ 1,8 ¦ 0,01 ¦ 17,8 ¦ 0,06 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Будівництво ¦ 243,8 ¦ 2,0 ¦ 477,4 ¦ 1,79 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Торгівля і загальне твердження- ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦ственное харчування ¦ 175,2 ¦ 1,4 ¦ 917,9 ¦ 3,45 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Постачання і збут ¦ 17,4 ¦ 0,1 ¦ 110,2 ¦ 0,41 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Заготівлі ¦ 7,4 ¦ 0,06 ¦ 85,2 ¦ 0,32 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Жилищно-коммуналь-¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦ное господарство ¦ 22,7 ¦ 0,1 ¦ 44,1 ¦ 0,16 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Информ.-вычислите-¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦льное обслуговування¦ 1,9 ¦ 0,01 ¦ 3,8 ¦ 0,01 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Наука й наукове ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦обслуговування ¦ 110,9 ¦ 0,9 ¦ 132,3 ¦ 0,40 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Побутове обслужива-¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦ние населення ¦ 516,3 ¦ 4,3 ¦ 288,2 ¦ 1,08 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Банківська деяте- ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦льность ¦ 6293,0 ¦ 52,6 ¦14 815,1 ¦ 55,79 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦Інші види деяте-¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦льности ¦ 784,3 ¦ 6,5 ¦ 791,1 ¦ 2,97 ¦

+—————————+—————+—————+————-+—————+.

¦УСЬОГО ¦11 949,2 ¦ 100,0% ¦26 553,7 ¦ 100,0% ¦

L—————————+—————+—————+————-+—————;

Впевнено і агресивно 1991 року очолили боротьбу інвесторов з банківських установ — із загального обороту цінних сумаг в 11 949,2 млн. крб. монголо-татари захопили 52% ринку. До трійки лідерів ввійшли також емітенти з промисловості - 22%, сільського господарства — 8%. Наступна трійка представляла такиє галузі як побутове обслуговування — 4%, будівельна індустрия — 2% і торгівля — 1,4%. Активність інших отраслей у цій галузі не перевищувала 1%.

Ці б дані з всієї очевидністю характеризують значительное розвиток банківського бізнесу, що у минулому був майже повністю державним. Нові економічних відносин пітребовали розвитку фінансової та передусім банківської інфраструктуры. Значна частка участі промислових передприйнять в фондових операціях також свідчить про розвиток нових форм господарювання у галузі. Загальний оборот ринку цінных паперів за абсолютним вираженні 1992 року збільшився более ніж у два раза.

Незаперечна лідерство на фондовий ринок наприкінці 1992 року продовжували утримувати банківські інститути навіть із деяким увеличинием частки рыека до 55,79% всіх цінних паперів, що sosтавило 14 815,1 млн. крб. Потім йшли промислові передприйняття, але трохи здали своїми панівними позиціями до 20,43% (5425,1 млн.крб.) й українські підприємства сільськогосподарській артілі з повеличением до 12,24% (3250,5 млн.крб.). Кілька зміцнила свої позиції ринку торгівля, збільшивши земельну частку до 3,4%, а будівництво і побутове обслуговування зменшили свій сегмент до 1,79% і 1,08% відповідно. Інші галузі по-прежнього значно відставали та його частки обороті цінних паперів не перевищували одного процента.

Розглянемо регіональну картину ринку цінних паперів 1991 року: з наведених даних таблиці 2 видно, що трохи понад половину всього фондового обороту складали р. Київ. І це можна пояснити — Київ припадала більшість емітентів. Безперечно столиця є центром ділову активність государства, де зосереджена велика капіталу всього фондового рынка, перебуває більшість банків, які, очевидно, з таблиці 1, домінували серед емітентів, і значної частини емітентів виробничої сфери. Другу позицію занимала.

Харківська область — близько 14% ринку виробництва і оборотом 1691 млн. крб. Харьковвторой за величиною місто України та багато факторы, характерні Києву, присутні й тут, але у меншому масштабі. Тільки Львівська і Закарпатська області змогли зламати кордон 5% і найшвидше це свідчить про рівні деловой активності і розширення політичних аспектів — прогресивної пекломинистрации області й очікувань ділових кіл можливого приданія цьому регіону статусу вільної економічної зоны.

Привертає увагу те що, що у таких великих справавых регіонах, як Дніпропетровська, Донецька та Одеська проласти був істотною активності на фондовий ринок адекватній рівню розвитку региона.

' Ў"Ёж 6.

ЋЃЋђЋ' -…ЌЌ›• Ѓ"ЊЂѓ ЏЋ ЋЃ‹Ђ‘'џЊ.

«ЉђЂ^Ќ› ЌЂ 1.01.93 ѓЋ"Ђ.

ЪДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДВДДДДДДДДДВДДДДДДДДДДВДДДДДДДДДДВДДДДДДДДДДї й іЋЎ®а®в і"¤Ґ"м л© іЋЎ®а®в на ¦Питома ¦

¦ ¦ 1.01.92,¦вес в про-¦ 1.01.93 ¦вагу в обо-¦

¦ ¦ млн.крб.¦ роті,% ¦ млн.крб. ¦ роті,% ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Республіку Крим ¦ 66,2 ¦ 0,5 ¦ 160,7 ¦ 0,60 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Вінницька область ¦ 76,4 ¦ 0,6 ¦ 448,3 ¦ 1,68 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Волинської ¦ 140,5 ¦ 1,1 ¦ 3227,1 ¦ 1,23 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Дніпропетровська обл¦ 230,0 ¦ 1,9 ¦ 449,5 ¦ 1,69 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Донецька область ¦ 127,0 ¦ 1,0 ¦ 520,1 ¦ 1,95 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Житомирська область ¦ 45,9 ¦ 0,3 ¦ 146,3 ¦ 0,55 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Закарпаття¦ 794,6 ¦ 7,25 ¦ 3,22 ¦ 3,0 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Запорізька область ¦ 93,9 ¦ 0,7 ¦ 158,1 ¦ 0,59 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Івано-Франківська ¦ 28,3 ¦ 0,2 ¦ 134,4 ¦ 0,50 ¦

¦ область ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Київська (без Києва)¦ 22,0 ¦ 0,1 ¦ 215,4 ¦ 0,81 ¦

¦ область ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Кіровоградська обл ¦ 434,1 ¦ 3,6 ¦ 924,8 ¦ 3,48 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Луганщина ¦ 50,1 ¦ 0,4 ¦ 183,1 ¦ 0,68 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Львівська ¦ 805,1 ¦ 6,7 ¦ 1459,6 ¦ 5,49 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Миколаївська область¦ 437,5 ¦ 3,6 ¦ 523,6 ¦ 1,97 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Одеської області ¦ 102,2 ¦ 0,8 ¦ 498,1 ¦ 1,87 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Полтавської ¦ 56,9 ¦ 0,4 ¦ 160,5 ¦ 0,60 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Ровненская область ¦ 30,9 ¦ 0,2 ¦ 107,9 ¦ 0,40 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Сумська область ¦ 20,2 ¦ 0,1 ¦ 0,28 ¦ 0,6 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Тернопільська обл ¦ 109,5 ¦ 0,9 ¦ 88,1 ¦ 0,33 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Харківська область ¦ 1691,1 ¦ 14,1 ¦ 2380,2 ¦ 8,96 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Херсонська область ¦ 46,4 ¦ 0,3 ¦ 158,7 ¦ 0,59 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Хмельницька область ¦ 31,9 ¦ 0,2 ¦ 1123,6 ¦ 4,23 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Черкаська область ¦ 72,9 ¦ 0,6 ¦ 414,7 ¦ 1,56 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Чернівецька область ¦ 7,0 ¦ 0,05 ¦ 63,1 ¦ 0,23 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦Чернігівська область¦ 208,7 ¦ 1,7 ¦ 464,2 ¦ 1,74 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦р. КИЇВ ¦ 6222,9 ¦ 52,07 ¦ 14 510,9 ¦ 54,67 ¦

+——————————+————-+—————+—————+————— +.

¦УСЬОГО ¦11 949,2 ¦ 100% ¦ 26 553,7 ¦ 100% ¦

L——————————+————-+—————+—————+————— ;

Які ж розвивалася ситуація у 1992 року? Доминирование.

Києва можна було явним і 2,5% збільшення частка ринку про це свідчить. Здали своїми панівними позиціями Харківська, Закарпатскаю і Львівська п’ять %, 3% і одну % відповідно. А загалом ситуація мало змінилася. Підсумовуючи відраслевому і регіональному огляду стану фондового рынка.

України у 1991;1992 роках, можна виокремити декілька характерных моментов:

— зріс оборот цінних паперів, що свідчить про позитивному розвитку ринку, як однієї з елементів нових економических отношений,.

— у розподілі областями більша частина цінних сумаг припадала саме на банківську діяльність, значну долю над ринком мали також компанії виробничої сферы,.

— понад половина всього фондового обороту було сосредоточено м. Києві, виділялися також Харківська і Львівська проласти,.

— наявність низькою фондовій активності у таких великих промышленных регіонах, як Дніпропетровська та Одеська области.

Фондовий ринок, є визначальним над ринком капіталів країн із розвиненою економікою, не виконував цієї своєї функції в.

Україні 1991;1992 роках. Це було з нерозвиненістю інфраструктури первинного і вторинного ринків цінних паперів — його позабіржового і біржовий торгівлі, незначною часткою государственных цінних паперів загалом обороті, відсутністю таких найважливіших інструментів фондовій торгівлі як опціони, ф’ючерси і заставні зобов’язання, відсутністю досвіду ринку капіталів всіх учасників ринку — емітентів, посредников, інвесторів, недостатністю нормативно-правового базиса регулюючого цей вид ділових відносин, відсутністю на фондовий ринок приватизаційних цінних бумаг.

Тепер подивімося чого ж виглядав ринок ЦБ 1994;го году.

Міністерство статистики України здійснило дослідження состояния ринку цінних паперів України за 9 місяців 1994 года.

Загальна вартість цінних паперів в досліджених регіонах на.

01.10.94 р. становила 5282,1 млдр. крб. зріс по сравнению з початком року досяг майже увосьмеро. Понад половину загальної стоимости становлять акції (52,5%), понад третину — сберегатільні сертифікати (40,7%). Питома вага акцій підприємств і акцій трудових колективів, які мають вільного обращения й лише серед працівників цих передприйнять, становив 5,6%, векселів — 1,1%, облігацій — 0,1%.

До 1994 року досліджені підприємства, банки та інші комумерческие структури всіх форм власності випустили цінних паперів у сумі 665,3 млрд. крб., протягом 9 місяців 1994 року — на 5398,6 млрд. крб. У цьому із загального обсягу ЦБ, существовавших початку року й випущених протязі исследованного періоду (6063 млрд. крб.), лише 76% були напечатаны з усіма потрібними реквізитами цінних паперів, включаю защиту.

Цінні папери, які були до 01.01.94 г., на цій даті на 80% розміщені покупцями за вартістю, превышавшей номінальну. Протягом 9 місяців 1994 року було размещены 79% випущених цей період цінних паперів з перевищенням від номінальної вартості на 291,1 млрд. крб., чи 7%. У цьому векселі було розміщено цілком і за номінальною стоимости, акції - понад 79%, з перевищенням від номінальної вартості на 251,1 млрд. крб. (на 14%), сберигательные сертификаты — на 78%, з перевищенням від номінальної вартості на.

4,1 млрд. крб. (на 0,2%). Слід зазначити, що з 9 месяцев.

1994 року інших цінних паперів було розміщено на 6,1 млрд. крб. більше, ніж випущено цей період, з перевищенням номинальной вартості на 32,9 млрд. крб. Тобто — додатково розміщувалися цінних паперів, випущені торік у попередні периоды.

А загалом номінальна вартість ЦБ емітентів — від суб'єктів господарської діяльності України, розміщених до 01.01.94 г. і вперше розміщених у протягом 1994 року, становила 4828,9 млрд. крб., їх з усіма реквізитами цінних паперів — 3744 млрд.крб., чи 78%. Фактична вартість розміщення превышала номінальну на 355,2 млрд.крб., чи 7%.

Майже 79% загального обсягу розміщених ЦБ було реалізовано юридичних осіб (3796,9 млрд. крб.). У тому числі 60% становили ощадні сертифікати, 39% - акції, близько 1% векселі. На зовсім незначну суму (менше 0,01%) юридичних осіб було розміщено облігації та інші ЦБ. Слід зазначити, що фактична вартість реалізації перевищувала номінальну на.

133,2 млрд. крб. (близько 4%).

Фізичним особам було реалізовано 21% загального обсягу размещенных ЦБ (1013,6 млрд. крб.). У тому числі 64% становили акции,.

27% - інші цінних паперів, 9% - ощадні сертификаты.

Практично всі види ЦБ розміщувалися серед вищий алеминальной вартості (загалом 220,7 млрд. крб., чи на.

22%), саме: акції - на 29% (на 185,7 млрд. крб.), другие.

ЦБ — на 12% (на 33,9 млрд.крб.), ощадні сертифікати — на 1% (на 1,1 млрд. крб.).

У цей час частина акцій та інших цінних паперів размещалася за особисті приватизаційні сертифікати громадян — соответственно на 62,2 млрд. крб. (10% від акцій, размешенных за номінальну вартість фізичним лициам) і 28,3 млрд. крб.

(10%).

Інвесторам інших країнах реалізовано менш ніж 0,4% загальної стоимости розміщених ЦБ (18,3 млрд. крб.), що цілком становлять акции.

Фактична вартість продажу на майже 7% (на 1,3 млрд. крб.) перевищувала номинальную.

Дослідження засвідчили, що емітенти переважно самостоятельно реалізовували цінних паперів, не вдаючись до послуг фінансовых посередників. Через них продано лише 0,3% від вартості розміщених акцій (тільки це вид ЦБ розміщався через посередників) у сумі 6,5 млрд. крб., з її 62% реализовано юридичних осіб, 38% - населенню. Фактична стоимость цих акцій була вищою номінальною на 10% (на 0,6 млрд. крб.), у своїй для юридичних — на 6%, для фізкабінет іческих — на 16%. Слід зазначити, що п’ять% акцій з розміщенийных населенню через фінансових посередників були реалізовані за особисті приватизаційні сертифікати, що становить всего.

0,2% загальної вартості акцій, резмещенных за особисті приватизационные сертифікати граждан.

Частина розміщених цінних паперів (28%, чи 1327,8 млрд. крб.) було викуплено емітентами із єдиною метою повторної продажу чи погашения. Це — 1290,1 млрд. крб. Практично всі вони викупулисій за номінальну вартість, і лише акції - з гаком її перевищенням (на 0,6%). З викуплених було повторно продаале 3% акцій з перевищенням номинольной їх вартості на 22% і від 1% інших ЦБ за номінальною стоимости.

Таблиця 7.

ВАРТІСТЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ, млн. крб.

—————————————-T—————T—————.

¦ Дата ¦01.01.94г.¦01.10.94г.¦

+—————————————+—————+—————+.

¦ Акції ¦ 397 378 ¦ 2 771 215 ¦

+—————————————+—————+—————+.

¦ Облігації ¦ 124 ¦ 3706 ¦

+—————————————+—————+—————+.

¦Казначейські зобов’язання¦ 23 ¦ 23 ¦

+—————————————+—————+—————+.

¦Сберигательные сертифікати¦ 212 939 ¦ 2 152 975 ¦

+—————————————+—————+—————+.

¦ Векселі ¦ 19 809 ¦ 56 882 ¦

+—————————————+—————+—————+.

¦ Інші цінних паперів ¦ 67 788 ¦ 297 288 ¦

+—————————————+—————+—————+.

¦ Усього ¦ 698 061 ¦ 5 282 089 ¦

L—————————————+—————+—————;

Та більшість викуплених ЦБ було погашено (96%, или.

1278,6 млрд. крб.) переважно з допомогою приватизаційних сертификатов, які скупались з погашення (99% чи 1278,2 млрд.крб.). З іншого боку, було погашено 37% викупленних та інших цінних паперів і 0,3% акций.

Разом про те на 01.10.94 р. нерозміщеними залишилися ЦБ на.

1283,2 млрд. крб., що становить 21% від існували початку року й випущених протязі 9 місяців 1994 года.

На дату дослідження в підприємств перебувало близько 21-ї% собственных акцій, 23% ощадних сертифікатів і 9-те% других.

ЦБ.

За 9 місяців 1994 року підприємствами-емітентами було выплачено на 872,2 млрд. крб. дивідендів та відсотків, що складляет 18% вартості розміщених ними ЦБ. Основну частина виплат отримали власники ощадних сертифікатів — 74%, или.

642,4 млрд. крб., 23% (202,3 млрд. крб.) — власники акций,.

3% - власники інших ЦБ.

Як показав дослідження, є суб'єкти господарської деятельности початку 1994 року володіли цінними паперами других емітентів на 62 млрд. крб., їх 51% становили акции,.

32% - векселі, 16% - ощадні сертифікати. Менше 1% складали облігації, казначейські зобов’язання і другие ЦБ. На 01.10.94 р. картина кардинально изменилась.

Загальна вартість ЦБ інших емітентів зросла до 623,8 млрд. крб., чи 10 раз, причому питому вагу ощадних сертификатов виріс до 60%, акцій — знизився до 34%, векселів — до.

5%. Облігації, казначейські зобов’язання та інші ЦБ, як і зараз, становили менше 1%. За 9 місяців 1994 року субъекти господарську діяльність придбали цінних паперів інших емітентів на 696,8 млрд. крб., у тому числі ощадні сірийтификаты становили 56%, акції - 29%, векселі - 15%. Фактическая ж ціна купівлі була вищою на 3%. За цей період бло продано ЦБ інших емітентів на 134,9 млрд. крб. У основном що це векселі (71%), на ощадні сертифікати й акції доводилося відповідно 18% і 11%.

Підприємства, які володіли цінними паперами інших эмитентів, отримали протягом 9 місяців 1994 року 110,1 млрд. крб. дивідендів та відсотків, причому понад половину цієї суми отримали власники акций.

Сформовані економічних умов не сприяють вложению коштів іноземними інвесторами до українських предприятия. Якщо 1 січня 1994 року неризидентам було реализоваале ЦБ як акцій у сумі 8,5 млрд. крб., що становило 2% вартості існували цей період акцій, то, на 1 приблтября 1994 роки їхня частка вартість становила 13 млрд. крб. А питому вагу знизився до 0,05%. За 9 місяців 1994 року різідентами-эмитентами знову викуплено у нерезидентів більше вловины реалізованих цей самий період власних акцій. Нерезиденти, які володіли акціями українських підприємств, отримали цей період 5,6 млрд. крб. дивидендов.

Розширюється выток капіталу з метою придбання ЦБ субъектов господарську діяльність інших країнах. Коли начало.

1994 року в нерезидентів купили акцій на 2,7 млрд. крб., то, на 1 листопада вартість нерезидентських акцій зросла більш ніж 30 разів, і становила 89,5 млрд. крб. Фактична ціна купівлі цих акцій перевищувала номінальну на виборах 4%. За 9 месяцев 1994 року резиденти України мали від нерезидентов.

1,3 млрд. крб. дивидендов.

Проаналізуємо стан ринку ЦБ в 1995 году.

Вартість ЦБ, випущених чи що у зверненні в.

Україні, становила початку 1995 року 55,1 трлн. крб. і церосла проти початком 1994 року одержав майже удесятеро раз.

Неймовірно все швидше цей період зросла вартість векселів — в 1024 разу — і 1 січня 1995 року становив 31,4 трлн. крб., що з оформленням векселями взаимозадолженности суб'єктів підприємницької деятельности. Їх питому вагу у загальному обсягу цінних паперів повысился за 1994 рік із 0,5% до 57%.

Значно зросла цей період частка ощадних сірийтификатов — з 11% до майже 25%. Їх обсяг зріс у 21 разів, і на 01.01.95 р. становив 13,5 трлн. крб. Це можливістю швидкого обігу євро і віддачі цієї форми вложений, що з рівні інфляції для вкладника принципово важным.

Вартість акцій зріс у 17 разів, і становила початку 1995 року 6,8 трлн. крб., їх питома вага зросла з 7% до 12%. В.

6 раз збільшився обсяг інших ЦБ (акції підприємств й акції трудових колективів, які мають вільного обігу євро і поширюються лише з боку співробітників підприємств), він становив 3,0 трлн. крб., проте питому вагу такі папери у загальному обсягу знизився від 9 до 5%.

Слід зазначити, що з обігу практично вилучено облігации, ощадні сертифікати і казначейські обязательства, які мають Україну боргових обязательствах колишнього Радянського Союзу. Їх залишки зберігаються в.

Ощадному банку України та поступово погашаються. На 1 січня 1995 року становили, відповідно, 16 млн. крб., 405 млн. крб. і 1,2 млрд. крб.

На 1.01.95 р. суб'єктами господарську діяльність Украины випустили ЦБ у сумі 30,2 трлн. крб., зокрема за.

1994 рік — 95% цього обсягу (28,6 трлн. крб.). ЦБ, істотававшие до 1.01.94 р., на 88% розміщені серед покупателей. Усього вирішено було розміщено 96% (28,9 трлн. крб.) ЦБ з выпущенных до 1994 року і протязі 1994 року, у своїй століттяселю і облігації - практично цілком, ощадні сірийтификаты — на 97%, інші ЦБ — на 94%, акції - на 89%.

Частина розміщених ЦБ (близько 21-ї% чи 5,9 трлн. крб.) було викуплено емітентами із єдиною метою повторної продажу чи погашения.

Це 47% суми векселів (2,0 трлн. крб.) і 20% ощадних сертифікатів (3,1 трлн. крб.), хто був повністю погашены, 13% (0,7 трлн. крб.) акцій, у тому числі 80% були повторно продані і майже 1% - погашено. Також викупив незначительное кількість (менш 0,1%) інших ЦБ і облигаций.

З іншого боку, початку 1995 року нерозміщеними остались.

5,3% (1,6 трлн. крб.) випущених ЦБ, переважно, з допомогою акций, куди доводилося 52% загальної вартості неразмещенных паперів, решту склали ощадні сертификати (37%) та інші ЦБ (11%).

Із загальної вартості розміщених на 1.01.95 р. эмитентских ЦБ.

42% перебувало у юридичних (12,1 трлн. крб.), 39% - інвестори інших країнах (12,1 трлн. крб.), 19% - у физических осіб (5,6 трлн. крб.). У цьому юридичні і особи володіли майже рівними частками акцій (відповідно 50% и.

48% від загальної кількості розміщених), тоді як у инвесторів інших країнах припадало лише 2%. Слід зазначити, что.

13% акцій, придбаних фізичними особами, було приобретеале за особисті приватизаційні рахунки (майнові сертификати). У той самий час інвестори інших країнах мали 70% (11,1 трлн. крб.) ощадних сертифікатів, тоді як юридическиє особи-резиденти — 28% (4,5 трлн. крб.), фізичні особи ;

2% (0,3 трлн. крб.). Така ситуація виникла завдяки взаимоотношениям деяких банків з суб'єктами предпринимательской діяльності далекого зарубежья.

Векселями майже зовсім володіли юридичних осіб. Що касается інших ЦБ, то переважна їх кількість перебувало у фізичних осіб — 87% (2,5 трлн. крб., їх 3% придбано за особисті майнові сертифікати), а 13% (0,4 трлн. крб.).

— у юридичних лиц.

На ринку капіталу домінуюче місце продовжують займати банки, хоти їх у загальному обсязі випущених ЦБ на 1.01.95 р. становить 74% проти 88% на 1.01.94 р. У той самий час за 1994 рік вдвічі виріс питому вагу промислових передпритий (із сьомої% до 14%), істотно збільшилися частки устроїтельства (майже 4%), сільського господарства, транспорту, й связи.

(більше 1%). Суб'єктами господарську діяльність від інших галузей народного господарства випущено окло 6% загального обсягу ЦБ.

Сформовані України економічних умов методствуют вкладення коштів у українські підприємства іноземними інвесторами. Попри те що, що вартість ЦБ від суб'єктів господарської діяльності України в нерезидентів за 1994 рік зросли майже 900 разів, і на 1.01.95 р. становила 11,2 трлн. крб., це, як зазначалося, стало результатом грошових вкладів у вигляді ощадних сертифікатів у Красноярську деякі ккраинские банки зарубіжними юридичних осіб. У той самий время обсяг акцій, реалізованих нерезидентами (він характеризует реальне інвестування економіки), початку 1995 року становив 0.1 трлн. крб. або тільки 2% від вартості всіх випущених акций.

В мені весь великих масштабах стали купуватися ЦБ суб'єктів підприємницької діяльності інших країнах, що у нынешних умовах не корисна Україні. Якщо 1994 року вонаде звернення мали лише акції, то 1994 року — майже всі види ЦБ (у різних обсягах). Основний зростання вартості ЦБ нерезидентов, утримуваних від суб'єктів господарської деятельности.

України у 1994 рік (майже 1200 раз) стався з допомогою століттяселів, знов-таки, — з допомогою взаємовідносин банків. Обсяг нерезидентських акцій, утримуваних резидентів, зріс за.

1994 рік у 38 разів, і становив на 1.01.95 року 0,4 трлн.крб., майже втричі перевищуючи вартість акцій українських підприємств, придбаних на той час до інших країн. Слід отметить, що тенденція перевищення відпливу капіталу вигляді ЦБ из.

України за його припливом 1994 року з’явилася впервые.

Таблиця 8.

———————————————————————————————————- ————;

¦ ВИПУСК І ЗВЕРНЕННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У УКРАЇНІ, МЛН.КРБ. ¦

¦ ¦

¦ ¦

¦ Види цінних паперів ¦

¦ ————————————————————————————————- ————-+.

¦ Усього того числі ¦

¦ ——————————————————————————- —+.

¦ акції облігації казнач. сберегат. векселі другие¦

¦ обязат. сертиф. ¦

+——————————————————————————————————— ————-+.

¦1. Вартість ¦

¦на 1.01.95 55 122 815 6 836 821 349 363 1231 13 509 599 31 401 436 3 024 365¦

¦на 1.04.95 343 811 547 9 283 500 2 111 516 49 248 17 923 219 309 512 322 4 381 734¦

¦на 1.07.95 99 951 077 18 829 092 6 475 974 360 679 20 387 136 42 987 136 10 993 048¦

¦2. Звернення ¦

¦Випущено за: ¦

¦1 кв. 1995 р. 36 597 600 10 072 114 53 627 0 18 911 967 3 178 074 4 381 898¦

¦1 полуг.1995г.56 745 819 18 842 561 55 229 0 23 258 206 3 596 709 10 993 114¦

¦Розміщено за: ¦

¦1 кв. 1995 р. 34 718 024 8 947 120 53 626 0 18 387 471 3 102 610 4 222 197¦

¦1 полуг.1995г.53 672 551 16 709 115 55 228 0 22 620 423 3 524 281 10 763 504¦

¦Викуплено за: ¦

¦1 кв. 1995 р. 4 766 952 498 089 35 000 0 2 225 345 2 007 570.

948¦

¦1 полуг.1995г. 7 906 568 1 065 550 25 288 0 4 396 839 2 371 298 37 593¦

¦Повторно продано за: ¦

¦1 кв. 1995 р. 922 993 66 470 0 0 856 025 0 498¦

¦1 полуг.1995г. 1 564 136 690 740 0 0 856 683 0 16 713¦

¦Погашено за: ¦

¦1 кв. 1995 р. 3 338 071 63 648 35 000 0 1 161 225 2 078 054.

164¦

¦1 полуг.1995г. 5 691 033 89 014 35 288 0 3 276 012 2 290 489.

230¦

¦Залишок нерозміщених ЦБ на: ¦

¦1 кв. 1995 р. 2 385 544 1 492 965 0 0 732 591 0 159 987¦

¦1 полуг.1995г. 3 724 667 2 419 242 0 0 901 927 153 237 250 260¦

¦3. Обсяги взаємного інвестування на вигляді ЦБ ¦

¦1. ЦБ емітентів України, реалізовані інших країнах: ¦

¦Залишок на: ¦

¦ 1.01.95 р. 11 246 476 140 471 0 0 11 100 085 0 ¦

¦Придбано до інших країн за: ¦

¦1 кв. 1995 р. 4 138 189 11 581 0 0 4 126 600 0 ¦

¦1 полуг.1995г. 7 211 667 16 293 0 0 7 195 374 0 ¦

¦Викуплено емітентами України у: ¦

¦1 кв. 1995 р. 97 191 97 191 0 0 0 0 ¦

¦1 полуг.1995г. 104 881 104 881 0 0 0 0 ¦

¦Залишок на: ¦

¦1.04.95 р. 15 304 740 78 127 0 0 15 226 613 0 ¦

¦1.07.95 р. 18 347 262 51 883 0 0 18 295 379 0 ¦

¦2. ЦБ емітентів інших країнах, здобуті Україну: ¦

¦Залишок на: ¦

¦1.01.95 р. 11 768 663 109 782 396 661 0 5 11 262 295 ¦

¦Придбано предпритиями України у: ¦

¦1 кв. 1995 р. 4 265 457 2194 114 875 27 162 36 4 121 190 ¦

¦1 полуг.1995г. 7 545 824 3853 158 712 127 552 36 7 255 671 ¦

¦Продано підприємствами України у: ¦

¦1 кв. 1995 р. 214 986 29 870 0 3695 0 181 421 ¦

¦1 полуг.1995г. 350 611 38 005 0 66 418 0 246 188 ¦

¦Залишок на: ¦

¦1.04.95 р. 15 583 272 29 699 511 536 23 467 41 15 818 529 ¦

¦1.07.95 р. 18 963 876 75 550 555 373 61 134 41 18 271 778 ¦

L——————————————————————————————————— ————-;

На 01.11.95 з початку року України зарегистрировано 2756 емісій цінних паперів загальну суму 78,3 трлн. крб. 43% емітованих ЦБ склали векселі, 18,8% - акции,.

6,5% - облігації. Сумарна вартість цінних паперів по сравнению зі своїми номіналом зросла нинішнього року на 81%. По облигациям цей показник зріс на 1775%, з акцій — на 176%, по ощадним сертифікатам — на 50%, за векселями — на 37%.

За минулий 1995 рік деякі ЦБ втратили ликвидность, у спілкуванні з’явилися нові ЦБ, але загалом число образвідомих ЦБ акціонерних компаній мало змінилося. У той самий час структура ринку України зазнала существенные зміни — ринок поповнився акціями приватизованомых підприємств, облігаціями внутрішнього державної (ОВДП), цінними паперами місцевих органів влади. Можна сміливо сказати, що сьогодні у Україні є кілька фондових ринків, у яких перебувають у зверненні ЦБ з різними нірмами дохідності і ступенями кредитного і відсоткового рисков.

Ці ринки (чи сектори ринку) перебувають різних стадіях свого формування, кожному ринку діють опреділені категорії емітентів, торговців, инвесторов.

Рядові інвестори (громадяни) виявляють схильність до рискованим операціям над ринком ЦБ, а зазнавши невдачі, вимагають відшкодування збитків в держави, яке може создавати умови у тому, щоб можна вважати такі вимоги неумісцевими. Уряд створює власного ринку ЦБ, а НБУ намагається скоротити дефіцит державного бюджету з допомогою зміни облікової ставки і девальвації карбованця. Акціонерні компанії, коли буде можливостей осуществлять грошову емісію, виробляють емісію інших боргових обязательств. Все нагадує пошуки «філософського каменю «для перетворення паперового карбованця у «золотий. Проте «алхимизация народного господарства «навряд чи буде успішнішій, ніж реалізація ідеї 1992 року у «створенню бездефіцитного бюджету, замкнутого на інфляцію » .

ПОДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ.

РИНКУ ЦІННИХ БУМАГ.

У період вільної конкуренції державне втручання у економіку мало обмежений і епізодичний характер. У початку ХХ в. масштаби цього втручання розширилися, і з 30-х рр. стали безпрецедентними, держава перетворилася на однієї з провідних суб'єктів економічного життя практично всіх розвинених економічних стран.

Діяльність великого капіталу сприяє загострення всіх соціальних і основи економічних потреб настільки, що ставить під загрозу саме її існування. Необхідно зусилля державного втручання у экономику.

За сучасних умов державному впливу піддаються усі сторони господарському житті: виробництво, торгівля, фінанси, грошове звернення, як внутрішня економіка, і міжнародні економічних відносин і цей вплив алесит систематичний, постійний характер.

Соціальна ринкової економіки означає зростання соціальної защищенности робітничого класу і посилення прагнення гарантировать кожній людині нормальних умов существования.

Робляться спроби захистити споживача то сваволі підприємств, шляхом антимонопольної політики. Якби экономический процес не регулювався відповідними правовими нормами, широкі і необмежені свободи призвели до візникновению хаосу у суспільстві. Без обдуманих законодавчих актів, що стосуються порядку укладання угод, ринкової економіки немислима. Економічне законодавство є основою економічного порядку. У цих законодавствах приділяють значну увагу тим груп населення, які мають середній низький рівень доходів. Тому такий порядок і називають соціальної ринкової экономикой.

Ринок цінних паперів є особливий сегмент финансового ринку, у якому складаються стосунки щодо купівлі-продажу спеціальних документів (цінних паперів), мають власну вартість, вільно обертаються і свидетельствующих про відносини співволодіння, позики і похідних від нього, серед тих, хто приваблює ресурси, випускаючи цінні сумаги (емітенти), і тих, хто отримує (інвестори), опосередкований, зазвичай, участю особливих суб'єктів передпринимательской діяльності фінансових посредников.

Принципово важливо наголосити, що цінних паперів технічно нескладне собою якийсь абсолютно самостійний інститут ринкової економіки, а є частиною ринку, що включає також банківські і страхові інститути. Не брати до уваги їхні спільні економічну природу, то тут для держави стає важким вироблення дієвою політики регулювання ринку. Хоча він, з одного сторони, і є частиною ринку, і, отже, може бути піддана якимось загальним всім які його складають методам впливу, але, з іншого боку, усе-таки має свою специфику, яку можна нехтувати. Відповідно й механізм регулювання цього ринку має включати особливі кошти та прийоми, які від тих, з допомогою яких впливає ринки банківських чи страхових услуг.

Схема 1.

———————.

¦ Фінансовий ¦

¦ ринок ¦

L——————-;

——————- ——————— ——————.

¦ Банківський ¦ ¦ Ринок цінних¦ ¦ Страховий ¦

¦ ринок ¦ ¦ паперів ¦ ¦ ринок ¦

L——————- L——————— L—————-;

Лише опредилившись з учасниками цього ринку виробництва і зі своїми функциями, держава, по-перше, зможе вірогідніше прогнозировать їх реакцію тих чи інші повороти у своїй экономической політиці. І, по-друге, чітке уявлення про характере операцій на фондовий ринок безперечно позначиться і разработке чіткого механізму оподаткування його участников.

Отже, спочатку перелічимо суб'єкти ринку. По-перше, це предприятия-эмитенты, по-друге, — інвестори (це продавці та покупці), по-третє, — посередники, які допомагають знайти одне одного, і, по-четверте, — держава, яке, приймаючи або заохочувальні, або обмежувальні заходи, сприяє тому, щоб одні безперешкодно купували, інші продавачи, і навіть не крали і обманывали.

Наявність над ринком ЦБ різних структурних ланок різних інтересів, що у своєї діяльності суб'єктів породжують проблему, у перших, гарантування збалансованийности, по-друге, впливу на цих цілях на рух цінных паперів як органів державного (місцевого) управління, і саморегулювання ринковими структурами (фондова биржа, різні асоціації учасників ринку ЦБ тощо. буд.). Ключівитті значення для збалансованості ринку ЦБ має обеспечение ліквідності. Ліквідний ринок характеризується: вузьким разрывом між ціною продавця та ціною покупця, невеликими долебаниями цін від угоди до сделке.

Ліквідність ринку то вище, що більше число учасників продаж і що стоїть відсоток новизни запропонованих на продаж цінних паперів. Відхилення від цих коштів норм загрожують розвитком кріминогенной ситуації, панічних настроїв серед инвесторов.

Щоб уникнути, торгівля цінними паперами повинна происходити стабільно, без різких изменений.

Тому відповідна сфера є особливо жорсткого державного контролю та регулювання. Основополагающий принцип державного впливу — забезпечувати повне, ясне і правдиве оприлюднення емітентами всіх згаданих чинників, що стосуються випуску цінних паперів у вільний продаж. До того часу, поки орган управління ринку ЦБ — державна инспекция по цінних паперів — невпевнений, що які надійшли від эмитента документація (переважно проспект розміщення) сповнена, правдива, зрозуміла, продаж цінних паперів вважається незаконной.

Вплив органів управління цілеспрямовано те що, щоб, не підриваючи нормальний інвестиційний бізнес, запобігти, наскільки може бути, підробку і обман, захистити инвесторов.

Один із головних причин слабкого регулювання рыцка ЦБ сегодня (крім суперечливого законодавства) полягає у нездоровом дусі змагальності між різними государственными органами. Якщо жодному з міністерств і розум неприходить регулювати відносини у банківську систему (є прекрасний кваліфікований регулятор — НБУ), то, на ринку ЦБ це зовсім так. Різні органи, які об'єктивно мають різні інтереси і суб'єктивно зазнають впливу різних лоббистских груп, мають пряме чи опосередкований вплив на условія формування ринку ЦБ. За такого стану дії области регулювання діяльності над ринком ЦБ є хаотичніми, суперечливими і впроваджує суб'єктів ринку на заблуждение. І перший крок припинення такого безладдя вже сделан.

— створена державна Комісія зі цінних паперів і фондовому ринку (КЦБ). Проте задля руху потрібен що й другий крок — Комісія має отримати чіткий коло повноважень, у межах яких вже сама зможе спрямовувати рух рынка.

Зараз ринок ЦБ контролює близько 20 державними структурами, зокрема Кабмін, Мінфін, Фонд наразі державного майна, комісія Верховної Ради та інші. Так, до цего часу ліцензування та контролю над діяльністю торгівцев цінними паперами здійснює Управління грошового оборотак і цінних паперів Мінфіну. Цілісність ринку в.

Україні значитедьно порушена внаслідок введеного механізму приватизації майна державних підприємств, який відрізняється від моделі ринку, закладених у законі «Про цінні папери та фондової біржі «ще 1991 р. У частности,.

Фонд наразі державного майна ліцензує посередників, доторые мають працювати з приватизаційними паперами, і формально відповідає за діяльність довірчих товариств та інших посередників, які аккумулируют кошти вкладників для інвестування на цінних паперів підприємств, які приватизуються. Національний банк.

України збирається підкорити собі національну депозитарну систему, і навіть отримати виняткові права на прослуживание обороту державних цінних паперів. Контроль за процесом злиття і поглинання одних акціонерних товариств іншими та виникнення як наслідок монопольних образований здійснює Антимонопольний комітет України. Досить значні права у сфері регулювання ринку цінних паперів має і Міністерство економіки Украины.

Попри перерозподіл функцій між государственными органами та інвестицій Державної комісією по ЦБ і фондового ринку, остання неспроможна сьогодні покласти себе практично функції, певні Положенням про комісії і концепції функционирования та розвитку ринку, не порушуючи чинного задонодательства. І виконати завдання може Закон «Про государственном регулювання ринку цінних паперів України », проект якого розроблений КЦБ і до Ради. Немає нічого дивного у цьому, що проект Закону створили самій Комісією — основна ноша управління однак покладуть на нее.

Отже, Закон визначає правові основи здійснення государчого регулювання ринку цінних паперів і государственного контролю над випуском і зверненням ЦБ України. Інтересале, що першою метою держрегулювання називається забезпечення можливості учасників РЦБ ефективно мобілізувати і размещать фінансові ресурси, а чи не «захист соціальних інтересів » .

З іншого боку, на чільне місце ставляться інформаційне обоспечение ринку, створення рівних стартових можливостей для доступу ринку емітентів, інвесторів і посередників, контролю над дотриманням законодавства і запобігання монополизации.

У цьому держрегулювання здійснюється такими шляхами: регулюванням випуску та звернення ЦБ, правий і обов’язків учасників ринку, ліцензуванням учасників, реєстрацією емісії ЦБ, контролювати інформацією емітентів. Предусматривается створення гарантій прав інвесторів, установление нормативів операцій та контролю над ціноутворенням на РЦБ.

Далі йдуть головні для КЦБ статті, описують її полномочия над ринком. У — перших, Комісія ставиться перше місце у низці держструктур, здійснюють державний контроль над ринком. (Згадано ще НБУ, Антимонопольного комітету, Мінфин, ФДМ «та інші «). КЦБ є органом государчої виконавчої, підзвітним Кабінету министров. Далі йде повторення засад раніше выпущеного указу Президента: склад КЦБ — 5 людина, термін повномочий — 5 років. При Комісії створюється консультативно-координационный совет.

Що ж повинна виконати Комісія? Закон дає відразу 15 ответов. У тому числі: встановлення стандартів випуску ЦБ, порядок його й посвідку інформації про випуск, здійснення самій реєстрації випусків, розробка й твердження правил здійснення посередницьку діяльність як, встановлення порядка і реєстрація фондових бірж і саморегулюючих организаций, забезпечення обов’язкового розкриття інформації участниками ринку з вимогам, і стандартам, устанавливаемым.

КЦБ.

Список повноважень КЦБ має 12 пунктів. У тому числі достаточале цікаві такі. Перший — Комісія може робити выводы про віднесення ЦБ до того що чи виду. Другий — КЦБ вустанавливает обов’язкові нормативи достатності власні кошти та інші показники (крім банківських операцій). До цього часу ці нормативи обмовлялися до закону «Про ЦБ … » .

Третій — Комісія може стягувати плату за ліцензування, регистрацию, надання інформації. Четвертий — КЦБ уполномочена проводити фінансово-господарської деятельности емітентів і посередників. І, нарешті, п’ятий — разрабатывать і можу твердити з питань, які належать до її компетенції, обов’язкові до виконання нормативні акти. (Професіонали знають, більшість перелічених функцій нині выполняет.

Мінфін. Понад те, досі у ньому розробляються соответствующие інструкцією, і становища. Тож питання перехід всіх повноважень до КЦБ кілька преждевременен).

Що ж до самодіяльності учасників ринку, то КЦБ может делегувати саморегулирующимся організаціям, і фондових бірж свої повноваження із контролю за достовірністю информации, провести перевірку фінансово-господарської деятельности.

Фіскальні повноваження КЦБ обмежені накладенням штрафу у вигляді 50 неоподаткованих мінімумів про ухиляння від виконання розпоряджень КЦБ з видалення порушень законодавства ув’язнення і 20 неоподаткованих мінімумів за ненадання информации КЦБ чи надання недостовірних данных.

У цілому нині проект має дуже непогано. Хоча, зрозуміло, тут усе залежатиме від змісту документів, які повинна взяти Комісія після затвердження Закону. Там може співаючивитися всяке. І ще кілька зауважень. Список обязанностей та обсягу повноважень таке широке, що важко представити, у що має вилитися структура КЦБ їхнього выполнения.

Нині навіть Мінфін ніяк не справляється лише з часткою повномочий КЦБ. І те говорити, що забезпечений контроль за.

700- ми посередниками і з декількома тисячами емітентів, ще рано. Сьогодні основною критерій контролю — працював селредник у звітній кварталі чи ні. Проте після такий безбидной перевірки більш як половині посередників послані предупреждения можливий їх закритті через бездіяльність. Куди вже до перевірок конкретних угод купли-продажи.

І іще кілька недоліків: розробники занадто велике місце у проекті приділили своєї Комісії, незаслужено забувши і другие держструктури (чия роль над ринком мало оговаривается), і посередників. З іншого боку, у проекті не згадується про двох систем звернення ЦБ — готівкових і безналичных.

Отже, неможливо опрацьовуються питання обеспечения випуску та звернення готівкових паперів (контролю над їх качеством, для захисту від подделок).

З моменту створення зусилля Комісії були спрямовані, главным чином, влади на рішення організаційних труднощів і відпрацювання стратегічних напрямків роботи. З аналізу состояния розвитку ринку цінних паперів України Комісія определила головні обставини, які заважають реалізації едиіншої державної політики щодо розвитку ринку цінних бумаг.

По-перше, недооцінка ролі Комісії як головного координатору процесу реформування ринку це не дає візможности переадресування фінансову допомогу з його розвиток із боку як-от Світовий банк чи Європейське Сообщество на адресу Комісії, що у час предоставляется різним державних органів комерційним структурам. Для такого переадресования Комісія не наділена уряд України достатніми полномочиями.

По-друге, тривалий процес передачі повноважень Мінфіну множить проблеми на фінансовому ринку, про що свідчать результати комплексної перевірки діяльності довірчих обществ.

Безконтрольність учасників ринку та інших небанковских структур, відсутність правового механізму государственного регулювання цієї бурхливої діяльності можуть призвести до її повної втрати довіри інвестора при вкладанні коштів у цінные папери. Така ситуація унеможливить реалізацію концепції функціонування та розвитку ринку в.

Україні. Натомість, для реалізації цю концепцію недостаточно дії одного закону «Про державне регулированді ринку цінних паперів », а потрібна термінова розробка й затвердження ще близько 20 законопроектів, які дали б возможность розробляти обов’язкові виспівати нормативні акты.

Наміри Кабміну України дати їй додаткові повноваження з регулювання діяльності небанківських финансовых установ у частини операції з грошима і майном ставить Комісію перед серьозной проблемою — выполнение невластивих їй функцій, які відповідають формам державного регулювання ринку ЦБ.

З урахуванням цих обставин Комісія вважає за необхідне здійснити низку заходів. У тому числі главными є: створення фонду захисту інвестицій, визнання пріоритетним напрям побудови ринку цінних паперів, становление і його інфраструктури, зокрема створення акціонерних товариств «Національний депозитарій «і «Национальная фондової біржі «, і телекомунікаційної системи сбора і методи обробки даних із ринку цінних паперів на территовдз України, розробки порядку бухгалтерського обліку операций довірчих товариств та другие.

ПОДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВЫ.

СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА УКРАИНЕ.

Особливістю ринку України є окремих секторів ринку, необхідні функціонування системи ринкових отношений.

Ні ринку у його розумінні як ринку, подкрепленного правами осіб на володіння землею, а чи не правами їхньому користування, немає ринку праці, т.зв. біржі праці, немає у повному обсязі й широкому розумінні ринку інструментів позики, відсутні государственные цінних паперів, облігації і казначейські обязательства, немає ринку інструментів нерухомості - не йде оголошено велику приватизацію великих предпритий.

Що заважає розвитку? Подальший розвиток національного фондового ринку що стримується низкою об'єктивних і піддається. Основними у тому числі являются:

1. Відставання існуючої законодавчій і нормативно-правовой бази функціонування ринку від развития реальних процессов.

Проблема становлення та розвитку ринку ЦБ — проблема як його інфраструктури, а й законодавства про собственности, комерційного кодексу, корпоративного права, і навіть інституціональних інвесторів: інвестиційних (трастових) комупаний, пенсійних фондів, страхових компаній. Вочевидь, тобто майже за всі зазначеним напрямам законодавчу базу чибо відсутня цілком, або явно недостаточна.

Складність ситуації пов’язана з тільки з відсутністю законодательной бази, що регулює ринок капіталу, але й івторическим відсутністю (у межах століття) поняття необходимости захисту власності, ментальністю нашого народу, що у тому випадку визначається надзвичайно великому довіру до з того що рекламується у засобах масової информации, відсутністю фахівців-експертів та розвиненою инфраструктуры фондового рынка.

Непоінформованість у цій сфері призводить до того, що процесс приватизації супроводжується майже повної плутаниною у створенні акціонерних товариств, недостатнім осмисленням эмитентом самого механізму здійснення емісії і наслідків не так обраного пути.

2. Недостатність державного регулювання национального ринку цінних бумаг.

комісії з ЦБ мають бути передані все повноваження у регулированию ринку ЦБ у його объеме.

Комісія має бути незалежної, оскільки у ній мають работать лише професіонали, працювати яких немає повинні оказывать вплив політичні події. Тільки незалежність Комісії дозволить забезпечити головних учасників ринку ЦБ — інвесторов — упевненістю, до всіх учасників ринку ставитимуться однаково справедливо. Незалежності Комісії можале домогтися процедурою спільного призначення комиссионеров.

Президент і Верховною Радою і неможливістю виведення з любого члена Комісії остаточно терміну їхніх повноважень, крім випадків їм злочинів, і навіть жорстким механізмом селтоянной ротации.

3. Недовіра населення його психологічна непідготовленийность до операцій на фондовому рынке.

4. Відсутність необхідний захист інтересів дрібних инвесторів із боку государства.

Особливу увагу над ринком ЦБ у початковій стадії його развития у зв’язку з приватизаційними процесами має бути доліале найважливішим і першочерговому питання — вступу до право власності і передачі (продажу) цього права. Саме решение чи нерозв’язання цього питання може координально спричинити весь подальший розвиток розвитку інвестиційного процесса.

Проблема може бути розв’язана з допомогою інституту незалежних реєстраторів. Проблема незалежних реєстраторів є першочерговим, оскільки вже є потребность ведення реєстрів акціонерних товариств деяких підприємств, яка загострюватися з новими хвилями приватизации. Запровадження перших аукціонних центрів щодо реалізації акцій приватизованих підприємств миттєво поставить питання: кому передавати реєстри акціонерних товариств та їхніх ведение.

А зіткнулися з конфліктом інтересів, сторонами якого будут:

1) дрібний інвестор (акционер),.

2) керівництво акціонерних товариств (инсайдеры),.

3) зовнішній інвестор та інші афільовані особи, серед доторых найнебезпечніші становлення ринку ЦБ будуть банки.

У цьому вся конфлікті інтереси лише одного боку потрібно поставити понад усе — це інтереси дрібного инвестора.

(акціонера), саме: кожному акціонеру мусить бути предоставлена можливість провести безперешкодно будь-яку операцію відносини із своїми акціями й одержати безперешкодний доступом до любій акції будь-якого відкритого акціонерного общества.

Неминучий конфлікт між іншими сторонами може бути законодательно усунутий шляхом введення інституту независмых регистраторов. Якщо ведення реєстрів буде доручено однієї з цих сторін, про відкритість та чесності над ринком ЦБ можна судет забути. Як керівництво акціонерних товариств, і внешний інвестор будуть монопольно скуповувати, зазвичай, за бесценок, акції як членів трудових колективів, а й других акціонерів, не допускаючи до цього ринку інших заинтересованних лиц.

Те саме стосується і банків, але нинішнього цьому випадку постає ще одале ж надто небезпечне обставина — ввязывание банківського каживила в інвестиційний процес, що наприкінці кінців неизбежале призведе до кризи, такому Великий депресії в США.

Якщо кредитні ресурси відволікаються на інвестиції на приобретение акцій підприємств, що обслуговуються цим самим банком, виникає ланцюжок, яка веде до ефекту «петлі «. Якщо банк надає кредити підприємствам, акціями яких володіє той самий банк, то разі неповернення цих кредитів акції підприємств падають, що зумовлює падіння активів банку. Задля підтримки цих активів та порятунки підприємств банк вынужден надавати нових кредитів, що знову не повертаються. Це результаті розширення зрештою можуть призвести до банкрутства предприятия, банкрутства банку, банкрутства всіх підприємств, которые обслуговуються цим банком.

Ось чому потрібно вивести функції реєстрації прав власності з під котроля всіх конкуруючих сторін і создати інститут незалежних реєстраторів, підлеглий лише одному контролюючому органу — комісії з ЦБ.

Конче важливо законодавчо визначити той мінімальний обсяг інформації, які мають надавати незалежні регистраторы своїм клиентам.

Ще одного проблему, виникає у зв’язку з становленням інститута незалежних реєстраторів, є взаимосвязь його з системою депозитарного обслуговування і депозитуриев. Тут, окрім суто понятійного визначення цих категорій, яке дискутується досі, виникає проблема.

" номінального власника «у зв’язку з розкриттям аж до.

" власника ". Досвід Росії показує, що ограничения у викритті «власника «у разі ланцюжка з послідовної системи кількох «номінальних власників «можуть призвести спричиняє порушення податкового і антимонопольного законодательства.

Функціонуючий фондовий ринок вимагає восстановления довіри населення до цінних паперів путем:

— законодавчого забезпечення держави відносьтельно захисту національних інтересів вкладників та инвесторов,.

— створення державні органи регулювання і контроля за функціонуванням ринку цінних бумаг,.

— прискорення процесів приватизації, насамперед за допомогою корівпоратизации і акціонування державної собственности,.

— здійснення випуску та звернення державних всеукраинских і муніципальних цінних бумаг,.

— рішення державному рівні комплексу питань, касающихся звернення до Україні цінних паперів іноземних компаний, купівлі українських цінних паперів іноземними инвесторами,.

— привиди чинного законодавства надають у відповідність до вимог міжнародних стандартів, потребами сегодняшнего функціонування та її подальшого розвитку українського фондового рынка,.

— державного сприяння діяльності існуючих структур, які вже працюють на національному ринку цінних бумаг.

Майже всуціль спостерігається непідготовленість менеджерів приватизированных підприємств до управління ними як акціонерними обществами.

Безумовним гальмом розвитку інвестиційного процесу является створення ході приватизації закриті акціонерні проществ й «об'єднання ніби одна особа дві протилежні по существу функцій — функції акціонера-власника і найманого работника.

Відсутність розвиненою інфраструктури ринку дає можливості накреслити реальну вартість цінних паперів, що, поруч із відсутністю законодавстві норм про недопущення використання «внутрішньої інформації «, призводить до суцільний практиці використання цієї інформації для збагачення як руководителей підприємств, і торговців цінними паперами з допомогою дрібного инвестора.

Україна має склалася парадоксальна ситуація, що й біржівиття ринок акцій і позабіржового однаково мертві. У перебудованоное час на всіх регіонах стихійно виникли товарно-сырьешиї і фондові біржі, але потім, після 1992 р., успішно зникчи навіть ті, які міцно стояли ногах. Причина — отсутствие потреби у них. Якщо говорити відверто, то в.

Україні все-таки є позабіржового ринок, але ці ринок російских акций.

Внебиржевой ринок в усьому світі є ємним рынком.

ЦБ. Його основна відмінність від біржового — те, що элементам (компаніям, який випускає ЦБ) не застосовується листингирование (тобто. допуск чи недопуск ринку акцій), а біржова торгівля в обов’язковому порядку проводить якісний отбор

АТ і після цього допускає їх до котированию на бирже.

Внебиржевой ринок передусім існує, з одного боку, для маловідомих початківців компаній, лише почали випуск акцій, і з іншого — для інвесторів і посередників РЦБ, бажаючих ризикнути придбати акції маловідомою компанії, розраховуючи на швидке зростання курсу цих ЦБ. Але структура позабіржового ринку, ще залежить від особливостей конкретного РЦБ.

Приміром, на американському позабіржовому ринкові звертаються практически все банківські акції та ЦБ страхових компаний.

Якщо говорити про акції українських банків та страхових комупаний, їх випуски реалізуються переважно через філії і рівень представництва тих самих установ і позабіржового ринок не потрапляють. Акції інвестиційних компаній також минають позабіржовий ринок, т.к. ці фірми прагнуть створенню мережі філиалов і до розміщення своїх ЦБ. Вышеперечисленні компанії змушені поширювати свої ЦБ самостоятельно і часто намагаються уникати позабіржового ринок (а біржовий торгівлі акціями фактично нет).

Слід додати, що коли і створювалися інвестиційні комупании і фонди, то орієнтувалися на велике акционирование. Ж Таки надії були в компаній, що спеціалізуються з работі з ЦБ.

Саме акціонування держпідприємств ще спричиняє движение позабіржового ринок. Можна сміливо сказати, спочатку воно коснется лише компаній, котрі мають представницької деятельности з майновими сертифікатами і котрі розробляють плани акціонування держпідприємств (це трастові, инвестиционные компанії та фонди). Останнє прискорить перехід госпредприйнять до акціонованій формі власності й призведе до широкої залученню до той процес громадян Украины.

Внебиржевой ринок може пожвавішати лише за викиді акцій держпідприємств на вторинний ринок (це ринок, де цінна сумага переходить від першого власника до наступним, і т.а. впределяется її курсова ціна продажу та ліквідність). Але навіть тож банківські акції (найширше представлені в.

Україні), пройшовши первинне розміщення, зникають — і сотричном ринку їх майже немає. Пожвавленню ринку перешкоджає і те, що коли частина держпідприємств прагне сформувати свій статутний фонд з акцій на 50% оплачених майновими сертифікатами, що їм право не відчужувати трубку, насос (зокрема. і акции) до запровадження національної валюти. І це отже, що владілок простих іменних акцій держпідприємства (більшу частину акций котрий продав за приватизаційні сертифікати), придбанийных за майнові сертифікати, надалі зможе їх можна продавати іншій особі до запровадження національної валюты.

Держпідприємства доки зацікавлені у русі своїх акций на позабіржовому ринкові, які мають від прийняття цього собі ніяких вигод (як повинно бути усі засоби від акціонування йдуть у фонд держмайна, як від звернення на вторинному ринку — селредникам), їм вигідніше чи поставити нездійсненні умови акционирования (наприклад, оплата всіх акцій майновими сірийтификатами), чи домогтися цього, щоб сторонніх інвесторів розглянули якомога менше, і т.а., залишитися у полурынічному стані невизначений час. Винятком може бути банкрутство підприємства чи те, що його частково является орендним (тобто. більшість майна вже викуплено в держави над кошти) — тоді акції можуть свободале пропонуватися на РЦБ. Орендарі, як несторонние инвесторы, ніяк не відмовляються від своїх акцій. При відсутності ринкових відносин банкрутства важче дочекатися, ніж светопредставления.

Проте ті акції госпредприятий, которые вийдуть на внебиржевиття ринок, очікує складна доля, т.к. де вони принесуть інвестору високі дивиденты оскільки розраховані лише з довгострокові капіталовкладення з віддачею мінімум через 2−3 року. Але хто ж зуміє проявити терпіння, у кінцевому счеті може стати власником надійних ЦБ.

Проте, головним гальмом становлення фондового рыкка став надзвичайно тяжку кризу, яка уразила всі галузі экономики.

Украины.

За цих умов ринкові механізми спрацьовують. Передприниматели і господарники воліють «день простояти так ніч протриматися », ніж ризикувати організовуючи виробництво і здійснюючи инвестиции.

Що робити? З огляду на проиобретенный досвід формування національного РЦБ, вимоги світових рівнів фондовій торгівлі, зокрема, рекомендацій «Групи Тридцяти «і Дірективы ЄС з регулювання звернення цінних паперів з удосконалення механізмів ринку, нині можна вважати головні принципи формування, функционирования й подальшого розбудови української ринку централізований державний регулювання і кінтроль звернення цінних паперів і операцій, що з ними, цілісність і біржового і позабіржового фондового рынка.

Необхідно привести чинне законодавство України щодо ринку в сооветствие з вимогами його современного функціонування лише на рівні міжнародних стандартів, і її подальшого розвитку, які передбачають розробку й принятие Законів України про державне регулювання фондового ринку, про державної комісії з цінних паперів, про обертання державних ЦБ, про електронному зверненні ЦБ и.

Національному депозитарии.

Необхідно тільки створити дворівневу систему депозитарного учета, що складається з Національного депозитарію ЦБ і региональных депозитаріїв, здійснюють своєї діяльності на основе ліцензій комісії з ЦБ.

Це дозволить перейти від матеріального обращения паперових акцій і облігацій до дематериальному обращению у вигляді записів на рахунках, та поступово впроваджувати і івкористувати стандарти міжнародної кодифікації цінних бумаг.

(ISIN) Міжнародної організації стандартизації (ISO).

Доцільно встановити законодавчу норму, в соответствии з якою емітент, що нараховує понад ста акционеров.

(учасників), обов’язково має передати реєстр акціонерів у депозитарну національну систему.

Назріла необхідність об'єднати зусилля і діяти матеріальні ресурсы державні органи, господарських товариств, субъектов ринку, зарубіжної технічної допомоги у созданді єдиної всеукраїнської телекомунікаційної мережі для обеспечения електронного звернення цінних бумаг.

З іншого боку, вже нині необходимо:

— прискорити процеси масової приватизації і корпоратизації державних підприємств, шляхом освіти їхній базі відкритих акціонерних товариств, акції яких можуть вільно проращаться по всій території країни у межах цілісного та прозорішого національного фондового біржового і позабіржового рынков,.

— здійснити чітку і послідовну державну програму приватизації з метою підвищення ефективності управления виробництвом з урахуванням рівності прав всіх граждан.

України, відкритості й гласности,.

— розгорнути переважають у всіх засобах масової информаци, периодических виданнях широку роз’яснювальну роботу серед населения щодо його у процесах приватизації і осуществления операцій із цінними бумагами,.

— забезпечити державну підтримку з розширенні системи підготовки й перепідготовки професійних кадрів фондового ринку, проведенні їх стажування у фінансових структурах,.

— розробити й ухвалити чіткі умови участі закордонних инвесоров в приватизаційні процеси Україна поряд із урахуванням государственных пріоритетів, національних інтересів і інтерісов більшості населення Украины.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Сьогодні ступінь розвитку ринку ЦБ значно нижчі від, ніж в інших складових ринку: грошового і ринку банківских кредитів. Становище, що склався, вимагає основательного аналізу та систематизации.

Говорячи про причини слабкого розвитку вітчизняного ринку ЦБ, його дуже повільному становленні необхідно зупинитися наступних вопросах.

Однією з основних умов побудови та розвитку ринку є розширення й вдосконалення процесів приватизации державних підприємств. Ці процеси неразрывале пов’язані з насиченням ринку новими фінансовими інструментами, формуванням мнвестиционных портфелів владілець коштів. Надалі від результатів роботи цих акционерных підприємств залежить можливість їхнього подальшого инвестирования.

Небходимо з’ясувати у чому полягають переваги та недостатки готівкової і безготівкової систем звернення ЦБ?

Почати з готівкової системи. Серед позитивних її рис можна назвати психологічний чинник, оскільки безліч інвесторов комфортніше почуваються, коли тримають у руках конкретну «паперову основу », а чи не мають запис у дого-то в комп’ютері. Крім цього, готівкові ЦБ є і пополнительной рекламою для емітента. А негативною ж стороіншої такої системи вважається неможливість перекладу некоторых.

ЦБ електронну вид (вексель, ощадний сертификат).

Якщо ж казати про безготівкових ЦБ, необхідно відзначити дорожнечу використання великої кількості комп’ютерів, і програм, складне становище забезпечення ліквідності та вільної перепродажи. Але в безготівкових ЦБ і свої позитивні качества: «всі згаслі і тонуть », та й виготовлення высококачественных готівкових ЦБ деяким емітентам просто ні по карману.

Але коли його говорять про недоліки й переваги фізичних і безготівкових ЦБ, то забувають про головне — вони повинні одне одного виключати, вони мають працювати параллельно.

Якщо казати про перспективі, то розвиток фондового рынка.

України має базуватися на думці громадян, а вони ж относятся із недовірою до безготівковим ЦБ. У той самий час государство вклало багато грошей саме у безготівкову форму обращения і докладе багато зусиль, аби окупити ці середовищства.

Проблеми обороту ЦБ на фондовий ринок можна вирішити і комупромиссным шляхом. У Німеччині, наприклад, це ідущим чином. Відповідно до законодавством все ЦБ выпускаються у грошовій, «паперової «форми і зберігаються у системі Цінтрального депозитарію. І це вже звертаються вони у безналичіншої формі. Отже, відбувається так званий «симбіоз «двох форм звернення ЦБ, готівкової і безготівкової, при сохраненді позитивних чорт обох форм враховано і психологічний чинник — за дуже хотіти ЦБ усе ж потрогатку, і збережена мобільність процесу праці з ЦБ (оформление, купівля-продаж обліку владельцев).

Тепер на деякі причини кризи трастів в.

Украине.

За повної відсутності комерційного законодавства, задонодательства про довірчій собственности, которые інших країнах охоплюють сотні сторінок законодавчих текстов, у нас було прийнято декрет про довірчих суспільствах, яким фактически був санкціонований державному рівні беспрецедентный довірчий обман. Підтримка цього декрету друзіми, вкрай необхідними законодавчими актами, не передбачалася. Будь-який законодавчий акт, санкціонующий здійснення якоїсь діяльності, передусім має утримувати чітке обмеження у діяльності і кваліфікованийные вимоги до осіб, котрі цією діяльністю будуть заниматься. І це геть відсутнє у цьому декрете.

Тому дивно, що цим документом і було зроблено заміна трастових операцій дуже вузьким напрямом — операциями з приватизаційними паперами і ототожнення разрешения за останні з дозволом для проведення трастових операций в целом.

Трастові операції в весь світ розглядаються як наиболее складні, потребують найвищої кваліфікації у сфері права, інвестиційного і фінансового менеджменту, страхования, знання макроі микроэкономики.

Траст, взагалі, умовно можна розділити на два напрями: фінансовий й цілком юридичне. У цьому до першого належить банковский і інвестиційний траст, до другого — й інші, включно з операціями з недвижимостью.

Історично склалося так тож саме інвестиційний траст мають на увазі, коли говорять про трасті взагалі. По крайнього заходу, коли говорять про траст-фондах, трастових компаніях, подразумевают саме інвестиційні трасти, що охоплюють як інвестиційні компанії різних видів, а й пенсіонные фонди й деяких видів страхової деятельности.

Не розуміння цього й призвело до логічному абсурду. Трастовыми операціями почали займатися навіть ті, хто у відсутності лицензії Міністерства фінансів за проведення операцій із ЦБ.

Однією з основних причин кризи трастів було те, що регулювання даної діяльності віддали Фонду государственного имущества-органу, дуже далекій з ринку капіталу, від інвестиційної діяльності. Лише прийняття указу про інвестиционных компаній фондах кілька оживило цей процесс.

Замість очікуваного ми маємо найглибша криза трастів і широкомасштабний обман населения.

Невизначеність поняття трасту як, і навіть те що, що ринком ЦБ, тобто. інвестиційним трастом, ми занітомляться і Міністерство фінансів, і Міністерство економіки, и.

Національний банк, і Фонд держмайна, тобто. ніхто визначеноале, і з’явилися ще з однією причиною мошенничесва у цій сфере.

Наступною причиною кризи була повна неможливість для громадськості отримувати необхідну інформацію з деятельности тих фінансових установ, яких вони хотіли доверить свої активи. Відповідна служба і бути создана за єдиного органі державного регулювання ринку капиталов.

Криза трастів був би неможливий, якби від початку проведено жорстке розмежування банківських і инвестиционных трастів, і, області компетенції органовий, котрі займаються ліцензуванням і регулюванням їх деятельности. Мабуть встановлено, что:

— жодної особи, як фізичне, і юридичне, немає права залучати кошти й фінансові инструменти громадян, і юридичних, і навіть проводити будь-які операції з ними ролі фінансового посередника без соответствующей лицензии,.

— операції у грошово-кредитному ринку ліцензується івключительно Національного банку Украины,.

— операції у ринку ЦБ ліцензуються виключно Комиссией по цінних паперів і фондових бірж — єдиним государственным органом, створеним для регулювання всіх видів деятельности, що стосуються фінансових інструментів, утягнутих у торгівлю на публічних ринках ЦБ.

Однак ринку ЦБ відбувається у вкрай непростих умовах зміни суспільного устрою і всеосяжного зіциально-экономического кризи. Та все ж реформи йдуть. Рынок ЦБ, основні його інструменти створено, воно розвивається, ккрепляется.

Попри свою молодість, фондовий ринок нашої країни з своїй структурі дедалі більше починає наближатися до тих, которые склалися за багато десятиліть країни з розвиненою рынічний экономикой.

Таблиця 9.

ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАИНЫ.

—————————————-T— —-T—————————————T;

¦Корпоратизируемые і прива-¦ ¦ ¦ ¦ Громадяни ¦ ¦

¦тизируемые підприємства ¦ ¦ ¦ ¦ Держави ¦ ¦

+—T———————————-¦ ¦ ¦ +—T———————————-+ ¦

¦ ¦Юридичні особи — су- ¦ ¦ ¦ ¦ ¦Інституційні ¦ ¦

¦ ¦бъекты підприємець-¦ ¦ ¦ ¦ ¦інвестори: ¦ ¦

¦ ¦ской діяльності ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ - страхові компанії ¦ ¦

¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ - пенсійні фонди ¦ ¦

¦ ¦Держава: ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ - інвестиційні фонди¦ ¦

¦ ¦Національний банк ¦ ¦ ¦ ¦ ¦———————————-+ ¦

¦ ¦Міністерство фінансів ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

¦ ¦Місцеві органи виконавчої влади ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ Звичайні інвестори ¦ ¦

L—+———————————-+—- L—+—+———————————-± ;

——————————————— ————————————————.

¦Спеціалізовані организа- ¦ ¦Державні органи, регули- ¦

¦ции з обліку, збереження й рас-¦ ¦рующие ринок цінних паперів ¦

¦парам за цінних паперів ¦ +———————————————- +.

¦——————————————-+ ¦Комісія зі цінних паперів ¦

¦ Національний депозитарій ¦ ¦Міністерство фінансів ¦

¦ Кліринговий банк ¦ ¦Національний банк ¦

L——————————————— ¦Міністерство економіки ¦

——————————————— ¦Фонд держмайна ¦

¦ Фінансові посередники ¦ ¦Антимонопольного комітету ¦

+——————————————-+ L———————————————- ;

¦Торговці цінними паперами ¦ ————————————————.

¦Інвестиційні фонди ¦ ¦Інфраструктура ринку ЦБ ¦

¦Банки ¦ +———————————————-+.

¦Довірчі суспільства ¦ ¦Семінари і курси профессиональ- ¦

¦Фондові біржі ¦ ¦ного освіти ¦

¦Страхові компанії ¦ ¦Аудиторські і консультаційні ¦

L——————————————— ¦фірми ¦

——————————————— ¦Спеціалізовані производства¦

¦ Цінні папери ¦ ¦бланків цінних паперів ¦

+—T—————————————+ ¦Спеціалізована преса ¦

¦ ¦Акції ¦ L———————————————-;

¦ ¦Облігації: ¦ ————————————————.

¦ ¦ - підприємств ¦ ¦Саморегульовані організації ¦

¦ ¦ - республіканських і ¦ ¦учасників ринку ЦБ ¦

¦ ¦ місцевих позик ¦ +——————————————- —+.

¦ ¦Казначейські зобов’язання¦ ¦Українська Асоціація торговцев¦

¦ ¦Ощадні сертифікати¦ ¦цінними паперами ¦

¦ ¦Векселі ¦ ¦Українська Асоціація доверите-¦

¦ ¦Інвестиційні сертифікати¦ ¦льных товариств, інвестиційних ¦

¦ ¦Сертифікати на компенсацію¦ ¦фондів і виробничих компаній ¦

¦ ¦вкладів населення ¦ ¦ ¦

¦ ¦Земельні сертифікати ¦ ¦ ¦

L—+—————————————- L———————————————- ;

Його головні дійових осіб самі - емітенти, інвестори та фінансові посередники. Фінансові інструменти, які звертаються над ринком, теж однотипны.

Однією з особливостей українського ринку і те, що його учасниками ще встигли скластися підвалиначивые відносини, дозволяють говорити про їхнє постійному восвиробництві. Багатьом підприємств вихід ринку ЦБ заканчивается з першою ж емісією. Пов’язано це про те, що руководители підприємств-емітентів часто вже не задоволені результатами продажу своїх акцій. Чимало їх ми розглядали цей ринок ролі своєрідного й дешевшого замінника банківских кредитів, не замислюючись з того, що акціонери становятся співвласниками компанії та з думкою також вважатися. Надалі керівництво компаній вже предпочитане обходитися без нових эмиссий.

Ще одна причина, який впливає на хитливий пхерактер відносин між суб'єктами ринку ЦБ, пов’язані з роллю фінансових посередників. Якщо, приміром, американська чи англійська компанія здійснює емісію своїх ЦБ, то майже завжди у тому беруть участь фірми, які спеціалізуються на операції з ЦБ. Без своєї діяльності практично неможливо грамотно сконструювати випуск ЦБ, бо тільки вони, досконально знаючи становище над ринком ЦБ, може визначити оптимальну стратегію залучення коштів інвесторів. До того ж варто враховуватиме й те щоб західних ринках значительный обсяг ЦБ розміщається з допомогою підписки. У цьому вся случаї прибуток інвестиційній компанії безпосередньо залежить від її можливостей знайти інвесторів, здатних перерости у найкоротші терміни придбати випущені ЦБ.

А в Україні, по крайнього заходу досі, торговцы ЦБ не грали якої-небудь помітної роль ході первичіншої їх емісії. У керівників багатьох вітчизняних компаний, як свідчить практика, вже встиг скластися опреділений стереотип виходу ринок із власними ЦБ, начисто який відкидає послуги фінансових посередників. Особливо сильно ця ідеологія опертя власні сили проявляється при выборе способів первинного розміщення акцій. Мотивів такої поведения різняться мають, зазвичай, об'єктивний характер.

Багато залежить від виду акціонерної компании.

Невипадково, що став саме комерційних банків найбільш последовательно дотримуються стратегії самостійної роботи з первинному ринку своїх акцій. По-перше, висока дохідність банківського бізнесу забезпечує високого попиту з їхньої акции.

По-друге, під час створення майже всіх комерційних банків від початку закладався принцип першочергового розміщення переважної обсягу нових емісій серед засновників і влиятільних акціонерів. По-третє, у банківського топ-менеджменту існують побоювання, що й незначна втрата контролю над емісією акцій може призвести до небажаному перераспределению влади серед акціонерів банку. Зрозуміло, що у всіх таких випадках банки або потребують, або бажають пользоваться послугами професійних посредников.

Оцінюючи наслідків такий стратегії у розвиток фондового ринку треба враховувати, місце, займане ними среді українських емітентів, виключно велико.

Ще кілька слів про ринок ОГЗП. Вже до кінця 1995 року ккраинский ринок державних облігацій за своїми масштабами перевершив РЦБ венчурних компаній, і акцій деяких приватизованих підприємств. Масштаби ринку ОГЗП ще дозволяє повною мірою називати його найважливішим макроекономічним фактором.

Проте впливом геть валютний і кредитний сектори оспорювати не припадати. Поза сумнівом, що реальні доходи розміщення облигаций — єдиний можливий цивілізований спосіб покриття дефіциту держбюджету, що у достатній мірі управляем.

Нацбанком, і навіть має суттєвий потенціал развития.

Україна чинить поки що важкі кроки по дорозі рынічних перетворень, приватизації та формування ринку каживила, і зажадав від того, наскільки обгрунтовано і виважено вони судутий зроблено, значною мірою залежить отримання нею экономической самостійності поліпшення рівень життя населения.

Людина створює світ за образом і подоби своєму. Внутрішньо не вільний, не ти цивілізована людина неспроможний створювати вільне демократичну спільноту. Цьому має предшестврвать перехідного періоду, протягом якого буде створено предпосылки.

Це і є, випадок, коли економіку, а свідомість тобто. духовність народу слід розуміти, як «базис » .

І можна напевно стверджувати, що це період виявиться дуже тривалим, займе цілу історичну епоху, де уміститься життя кількох поколений.

З П І З Про До Л І Т Є Р, А Т У Р И .

1. «Концепція функціонування та розвитку ринку в.

Україні «Про приватизацію N10 1994г.

2. «Закон про цінні папери та фондової біржі «.

Про приватизацію N8 1993г.

3. «Законодавче регулювання ринку цінних паперів в.

Україні «//Бізнес N5 1995г.

4. «Законодавче регулювання ринку цінних паперів в.

Україні «//Бізнес N7 1995г.

5. «Проблеми становлення ринку України «.

//Бізнес N4 1995г.

6. «Фондовий ринок: інститути та інструменти «.

//Бізнес N8 1995г.

7. «Основи ринкової економіки «Пруссова Л. Г.

Київ 1993 г.

8. «Введення ЄІАС у економіку «під редакцией.

Лівшиця. Москва 1994 г.

9. «Фондовий портфель «під редакцією Петракова М. Я.

Москва 1992 г.

11. «Портфель приватизації і інвестування «під редакцией.

Петракова М. Я. Москва 1992 г.

12. «Міжнародні стандарти фондовій торгівлі, і український ринок цінних паперів «Киев.УФБ.1994г.

13. «Цiннi папери в Украiнi «Киiв.УФБ.1993г.

14. «Ваша слово, товариш «ваучер » ! //Бізнес N39,95.

15. «Держава і фондовий ринок: партнерство, а чи не диктат «.

//Бізнес N7 1995г.

16. Грищенко Д. «Фондовий ринок у Україні «//Деловая.

Україна N13 1994г.

17. Давидов А. «Цінні паперу на інвестиційному процесі «.

Економіка України N 7 1992г.

18. Дзись Р. «Участь іноземних інвесторів у формуванні українського ринку цінних паперів «Економіка Украины.

N9 1992г.

19. Дмитренко Я. «Впорядкування ринку цінних паперів «.

//Закон й бізнес N1 1996г.

20. Дубовик Ю. «Ринок контролю «//Бізнес N5 1995г.

21. Зверев А. Ф. «Фондові біржі - ринок цінних паперів «.

22. Колесник В. В. «Ринок цiнних паперiв і принципи правового регулювання «Киiв. 1993 г.

23. Кошовий Д. «Держава повинна знати своє місце над ринком «//Фінансова Україна 26 грудня 1995 г.

24. Кошовий Д. «Справи портфельні «//Фінансова Украина.

3 жовтня 1995 г.

25. Кошовий Д. «Рівняння на старшому братику «//Фінансова Ккраїна 14 листопада 1995 г.

26. Микільський Ю. «Які ЦБ потрібні Україні «.

//Фінансова Україна 28 листопада 1995 г.

27. Одереми Д. А., Бакаре Х. А. «Від А… до Я… про акції і фондових біржах «1992 г.

28. Пронишин А. «Фондовий ринок України у коматозний стан «//Діловий світ 9 червня 1993 г.

29. Ріжків З. «Барометр ринку «//Голос.

України N 15 1996г.

30. «Ринок цінних паперів України «//Фінансова Украина 9 листопада 1994 г.

31. Сорока I. «Фондовий ринок: джерела, проблеми, перспективі «//Дiло NN 70, 78, 84.

32. «Стан ринку цінних паперів в Україні «//Бизнес.

N 11 1995г.

33. «З колишніми борговими зобов’язаннями покінчено «.

//Фінансова Україна 24 жовтня 1995 г.

Третя конференція української Асоціації торговців цен;

34. ными паперами. «Фондовий ринок України: існують, та пер;

35. спективы «//Фінансова Україна N 39 1994г.

" Український ринок цінних паперів «//Бізнес N2−3 1995г.

36. «Фондовий ринок та приватизація «//Ділова Украина.

N 40 1995г.

37. Хвиля А. «Хто є на фондовий ринок України «.

38. //Бізнес N 42 1995г.

" Цінні папери «//Бізнес N 46 1995г.

39. Ющенка У. «Ринок цінних паперів і реформи «.

//Бізнес «N5 1995г.

40. Янко А. «Внебиржевой ринок акцій і акціонування «.

//Українські ділові новини N9 1994г.

Р Є Ц Є М З І Я.

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

——————————————————————————————;

[pic]= З [pic][pic][pic][pic][pic][pic][pic][?]яF.

[pic][pic]*.FRMяя[pic][pic][pic][pic][?][pic]A[pic]*.FRMђљ «.