О музеї-заповіднику О.С.Пушкіна Михайлівське

О музеї-заповіднику О.С.Пушкіна «Михайлівське «

.

Многое речей, що ми вважаємо органічною частиною нашого життя, нашої музичної культури, дійшло до нас з давнини, з європейської й світової цивілізації. Ці сліди древнього в сучасному надзвичайно важливі. Адже ніщо немає з нічого. Навіть для першого акта Божественного твори, матеріалом, та джерелом послужила воля Божественного Творця. Світ будується за законами цієї волі, з матеріалу, сменяющих одне одного культур, піти з життя минулої, проникаючої на цей буття світу.

Об цьому мимоволі згадуєш щоразу, коли виникла потреба вирішити питання, пов’язані з минулим і справжнім нашої, російської культури, з життям музею — хранителя дивовижною естафети, переданої із століття у XXI століття, з покоління до покоління. Музей, наш Пушкінський Заповідник, — пряме тому підтвердження. Зупинімося тільки двох фактах, двома складових його від імені: на слові «музей «й імені «Олександр » .

В своєю давньою і найвідомішої формі «музей «(від грецького «мусейон «- храм муз) веде своє існування від знаменитої бібліотеки у місті, закладеному за велінням Олександра Македонського в дельті Ніла, в IV столітті до Різдва Місто названо був Олександрією, а, по местоположению — Олександрією Єгипетської. Задум про це місто, у якому, по переказам, був похований великий грецький полководець, буде настільки великий, як і все починання Олександра.

Три століття по смерті свого засновника він налічував більш 500 000 жителів. У ньому розташовувалися палац династії єгипетських правителів Птолемеїв Лагидов. Скарби Єгипту, все мислимі дива, пов’язані з розвиненою середземноморської торгівлею (від дивовижних жираф і гіпопотамів до шовкових тканин Китаю та пахощів Індії) все загадки й нової доби — ієрогліфи мови фараонів і фаросский маяк, одна з семи див світу, — все можна було знайти у Запоріжжі.

И навряд чи світло маяка, а Олександрійська бібліотека, була справжнім дивом світла, світочем, що вабили себе увагу всієї греческо-римской цивілізації Середземномор’я. Дамо ж слово одній з чудових письменниць, французькому вченому Ірен Фрэн: «Жоден володар, хоч би яким… він був, не відмовився від мрій Олександра: побудувати місто, що й в духовному, й у матеріальному плані укладав в собі всю грандіозність Всесвіту… Олександрія була буквально набита рукописами: їх було принаймні півмільйона » .

Вслед за Ірен Фрэн уявити собі «це чудове книгосховище, «… «материнське «будинок — перше, то, яке розміщено внизу, ближчі один до порту, до гавані. Перед його колонадами, спорудженими з великої штучному пагорбі, будівельники побажали відтворити країну, звідки прибутку книжки, — так виникла рукотворна Греція, замкнута межами невеличкий долини. Схили пагорба повторювали в мініатюрі відроги Олімпу, кущі й подобу луки служили оживляючим тлом для скульптурних зображень котрі біжать німф, пастухів — поетів і кіз, застиглих на купах каменів між оливковими деревцями і справжніми джерелами.

Этот маленький парк був присвячений дев’яти граційним, але суворим дочкам Мнемозины, богині пам’яті, — музам, без підтримки яких годі й намагатися змінити світ… Тут письмові тексти існували … у вигляді «библос », книжки… У самого слові відчувається щось сакральне… «І це випадково. Слово «Библос », написане з великої літери вже багато століть позначає грецькою мовою Книгу книжок, Святе письмо, Старий заповіт іудеїв, переклад якого грецькою мовою, за переказами, було здійснено для Олександрійської бібліотеки в підземеллях Фаросского маяка. Це сталося середині 2 століття е. Понад сімдесят учених що його роботу. А трохи згодом індійський імператор подав у Олександрію своїх посланців, що вони розповіли владиці Єгипту про Будді.

Но вкотре дамо слово Ірен Фрэн: «Саме тому Бібліотека нагадує храм. З моменту, як людина переступає через її поріг, входить під колонади, названі Муейоном на вшанування дев’яти муз, починає проходжуватися під портиками приміщень, де живуть і працюють астрономи, математики, лікарі, географи, письменники (вони мають їжу, притулок, пенсії та й звільнення від податків з милості царя), вона відчуває… незвичну дрож… Греблю проти небуття — ось, що хотіли … спорудити з цих купи книжок. Маяк потужніший, чому він, що висвітлює нічний затоку зі стодвадцатиметровой висоти. Світоч думки, безупинно який досі живить саму себе » .

Александр Сергійович Пушкін ще стінах ліцею дізнався про цю знаменитої бібліотеці. Її історія, пов’язана з ім'ям Олександра Македонського, цілком імовірно, неодноразово змушувала його думати сенсі власного імені, про його історичної сповненості, асоціації, уводивших в берегів Єгипту й Олександрії. У кінцевому підсумку, про те висотах та обмежених можливостях, які відкривав йому його дивовижний дар — дар поета, дар слова. Він чудово знав й уміло використовував у творчості все багатство класичної, грецькою й римської літератури, знав історію розвитку класичної культури у нову, християнську епоху. Може бути, саме і пояснюється «всесвітня чуйність «поета: в кожному слові - латинському, грецькому, російському, французькому, — йому вчувався тихий шепіт минулих цивілізацій, творили перед ним великих авторів.

Пушкинский заповідник, Державний музейзаповідник Олександра Сергійовича Пушкіна «Михайлівське », присвячений творчості й пам’яті однієї з найбільших поетів же Росії та світу. Він — частка невиліковним мрії людства — об'єднання світу Божественним Одне слово, що була знайоме й нашому поетові. Десятки тисяч книжок, які зберігає наукова бібліотека музею, його будинку, колекції, парки, лісу й до луки, — усе це ріднить Пушкиногорье з колискою європейської цивілізації - Стародавньої Грецією, із загадковою прабатьківщиною людства Месопотамією, зі старовинним землею пірамід, оаз і пустель — Єгиптом, з Давнім Римом — прообразом пізніших світових держав.

В дня народження Пушкінського Заповідника, яку ми будемо в 83 раз святкувати в нинішнього року, хотілося нагадати саме звідси. Знання і любов до своєї історії, шанування предків, уважне ставлення до книжки, дбайливе зберігання пушкінської спадщини і пам’яті про неї, саме відчутне історичне і музейне простір нашої землі, багатобарвним килимом розстелене маємо на пагорбах і нивах над Соротью, — усе це безпосередня можливість долучитися до житті людства, заклик протистояти варварством у часи змін і нестроений нашої Батьківщини. Це рідкісна жити справжнім днем, що на фундамент великої культури.

Через двох років Пушкінський Заповідник відзначатиме своє 85-річчя. Справжньою статтею музей відкриває діалог із читачами, на жителів нашого району. Музей веде різноманітну роботу. Виставки, екскурсії, лекції, уроки зі школярами, те що за територією музею є також роботи у парках, — це види роботи, які в усіх на виду. Разом про те, є чого, що невідомо наших земляків і нашим читачам, багато, що, напевно, хвилює пушкиногорцев й гостей. Звісно ж, що плідна форма розповіді про життя музею — діалог. Ми будемо ради вирішити ваші питання, присвячені історії, життя музею, нашому повсякденному роботі. Сподіваємося, що це дозволить зробити музей ближчими і зрозумілішими.

Г. Н.Василевич, директора Пушкінського Заповідника, лауреат Державної премії Росії, кандидат економічних наук.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.