Горгий і горгианские постаті

Горгий і горгианские фигуры

Реферат студента 117 групи Шмакова Сергія Сергеевича Московский Державний Університет імені М. В. Ломоносова.

Факультет журналистики.

Москва, 1998.

Публичная мова була невід'ємною частиною політичного життя Стародавньої Еллади. А, щоб завоювати успіх, політик повинен був у досконало володіти мистецтвом красномовства. Крім політичних діячів, ораторське мистецтво у XXI столітті е. активно експлуатувала нова в афінському суспільстві група людей, заробляє життя інтелектуальним працею. Це був вчителя красномовства, сформовані в надрах софістики, і бравшиеся навчати за досить високу плату тих, хто жадав громадської чи державної деятельности.

Крупнейшим теоретиком і вчителем красномовства у XXI столітті е. був Горгий, учень прославленого сицилійського філософа Эмпедокла. Ряд дослідників вважає Горгия творцем грецької художньої прозы.

Горгий народився в 485 року е. у місті Леонтин, в Сицилії. Прибувши Аттика в 427 року, в послом Леонтина, терпить утиски від сусідніх Сіракуз, Горгий навів захоплення афінську публіку своїми промовами — так майстерно до Горгия в Афінах чи ніхто ніхто (антична традиція приписує Горгию застосування так званих «Горгиевых постатей», доцільність яких полягала у привнесенні в ораторську прозу суто поетичних прийомів. Докладніше про «Горгиевых постатях» йтиметься нижче.) Через війну экклесия[1] віддала перевагу цьому політичному оратору за вміння красиво висловлювати свою думку. У Постанові экклесии значилося: негайно надати леонтийцам військової допомоги побороти Сиракуз.

Позднее Горгий об'їздив всю Грецію, всюди виступаючи перед слухачами. На зборах Греков в Олімпії він звернувся безпосередньо до присутнім із закликом вимагати до одностайності побороти варварів. Олімпійська мова Горгия надовго прославила його ім'я (їй поставлена статуя в Олімпії, створення якої знайдено минулого століття під час археологічний розкопок).

Традиция донесла до нас мало з творчого доробку Горгия. Існує, наприклад, наступний рада оратору: «Серйозні докази противника спростовуй жартом, жарти — серьёзностью». Цілком збереглися лише дві промови, приписувані Горгию — «Похвала Олені» і «Виправдання Поламеда», написані сюжети міфів про Троянської війні.

Горгий був однією з перших ораторів нових типів — як практиком, а й теоретиком красномовства. Горгий, окрилений успіхом перших промов, відкриває Афінах школу красномовства, у якій за плату навчає юнаків із багатих родин говорити і логічно мислити.

Такие вчителя називалися «софістами» (у перекладі грецького — «фахівець із мудрості»). Софістика відмовилася від абсолютизації традицій і законів, від наївного мифологизма і висунула вчення про загальної відносності. Справжнім для софістів є лише те, може бути доведено досить переконливим чином. Звідси турбота софістів про переконливості докази декларативності й виразності слова: вони затримались слово об'єктом спеціального дослідження. Як багато займалися вони походженням слова (етимологією) і синонимикой.

Горгий розробляє методику на слухача й запроваджує ряд коштів, відомих під назвою горгианских постатей. Суть їх — в привнесенні в ораторську прозу суто поетичних прийомів, з допомогою які йшлося оратора стає переконливішою. Так, Горгий застосовував антитезу (різко виражене протиставлення понять), оксюморон (поєднання протилежних за змістом понять), членування пропозицій на симетричні частини, алітерацію (гру звуками), асонанси (повторення у вірші подібних гласних звуків), співзвуччя закінчень у пропозиції.

Созвучия закінчень сопрягали однакові зі своєї граматичної формі слова, розставляючи їх за кінців синтаксичних відрізків. Такий спосіб висловлювання оцінювався як риса піднесеного стилю, наприклад, у Горгия: «Випадку чи призволенням, богів чи велінням, неминучості чи узаконением зробила вона те, що зробила? Була чи силою викрадена, чи промовами улещена, чи любов’ю охоплена?».

(из промови «Похвала Олені», переклад С. Кондратьева).

По свідоцтву грецького історика Филострата, Горгий викликав захоплення зовсім не від як судовий чи то політична оратор, бо як майстер урочистого (эпидиктического) красномовства. Саме Горгию належали які вразили слухачів Олімпійська мова на святах в Пифийском храмі і надгробне слово на згадку про афінян, полеглих на війні (обидві промови не збереглися). Промови сприяли не стільки вираженню симпатій чи лестощів стосовно тому чи іншому політичному діячеві, але присвячувалися пропаганді певної ідеології чи образу жизни.

Главным поприщем, у якому удосконалював себе майстер парадного красномовства, було вміння хвалити. Від софістів V століття е. тягнеться нитку дослідів цього мистецтва, куди входять усе різноманіття предметів від найпростіших (похвала горщиках, мишам, камінцях — учень Горгия Полікрат) аж до престижних (похвала місту, правителю). Уміння хвалити припускало три речі: вміння надати словесної тканини ефектна благозвучність (як хвалити), вміння знайти у об'єкті цінність, гідну похвали (внаслідок чого хвалити) й уміння зробити предмет похвали близьким слухачеві (навіщо хвалити). Опановуючи цим умінням, ритори V — IV ст. е. створили незаперечну норму достоїнств стилю, і підняли моральні цінності поліса на притягальну висоту, де вони залишались багато інших столетия.

Дошедшие до нас твори Горгия «Похвала Олені» і «Виправдання Паламеда» якраз є зразками політичного красномовства. Написані на міфологічний сюжет, і як стверджує сам Горгий в заключних рядках «Олени», це твори є лише «гра ума»:

«Что у мові спочатку себе поставив, тому вірним залишився, спробувавши зруйнувати паплюження несправедливість, спільної думки необдуманість, цю мова я захотів написати Олені задля слави, собі ж у забаву».

Для своєї «Похвали» Горгий невипадково обирає тему, досить поширену в грецької культурі на той час. Його сучасник Еврипід в трагедії «Олена» намагався виправдати гомеровскую винуватицю Троянської війни, спираючись на версію Стесихора, відповідно до якої Троє перебувала лише тінь Олени Спартанській, у те час як вірна дружина Менелая чекала їх у Єгипті.

В на відміну від нього Горгий стане змінювати міфологічну версію «життєпису» Олени, а дав їй нову оцінку. Секрет оратора був у умінні перетолковывать факти і що надавати їм несподівану окраску.

Т.А.Миллер, аналізуючи творчість Горгия, пише, що «він застосував особливий прийом, який зводився до того, що явища реальності розподілялися з двох протилежним полюсах, і зажадав від того, наскільки вдавалося оратору підвести предмет під певну категорію і вмістили його у тому чи іншому полюсі, залежала його оцінка». Цей прим стає улюбленим прийомом Горгия. «У фокус уваги письменника потрапляли не ізольовані об'єкти, а одразу дві предмета, кожен із яких було наділений ознаками, протилежним ознаками свого напарника». Фраза, відкриває «Олену», звучить так:

«Славой служить місту сміливість, тілу — краса, духурозумність, промови наведеній — правдивість, все зворотне цьому — лише бесславие».

«Созвучие слів, винесених на початок і поклала край фрази і які один від друга лише негативним префіксом, робить прозоро ясною полярну протилежність понять, а суворо витримана однотипність перерахувань підкреслює значеннєве єдність признаков…».

В основний частини промови замість викладу фактів піти з життя Олени Горгий пропонував слухачеві подивитись неї з новою боку. Поведінка Олени не описується в конкретних подробицях, а відтворюється як моделей: Олена, на думку Горгия, була «чи силою викрадена, чи промовами улещена, чи любов’ю охоплена».

Миллер, продовжуючи досліджувати мова Горгия, зазначає: «Спосіб реабілітації героїні простий і схематичний: встановлюється система залежності між антиподами „сильний-слабкий“, і з причин міститься у розряд „сильних“, отже Олена повинна автоматично зайняти це місце на протилежному полюсі, тобто. серед слабких чи невинних жертв насильства…» З допомогою «гри контрастами», якої користувався Горгий, можна було доводити діаметрально протилежні речі, варто було знайти для шуканого предмета ряд оппозиций".

Таким чином, бачимо, що Горгий повною мірою володів мистецтвом слова вніс неоціненний внесок у розвиток античного ораторського мистецтва. Багато ораторські прийоми, які розробив Горгий, використовують у риторики та в наші дни.

Список литературы

Козаржевский Г. Ч. Античне ораторське мистецтво. M., 1980,.

Корнилова О. Н. Риторика — мистецтво переконувати. М., 1998.

Сборник «Оратори Греції». М., 1985.

[1] Народне збори, у якому вирішувалися питання війну й мир, про відносини коїться з іншими державами, на право висилки, вибиралися посадові лица.