Финансовый леверидж і фінансовий важіль

Финансовый леверидж і фінансовий рычаг

Николай Борисович Рудык, кафедра корпоративного управління і фінансів Вищої школи міжнародного бізнесу Академії народного господарства при Уряді РФ.

Практически у кожному російському підручнику з фінансовому менеджменту ви можете знайти згадка «фінансового важеля». За рідкісними винятками, по прочитанні описи дії цього «фінансового важеля» читач у разі залишиться у розгубленості, у найгіршому — засумнівається у розумових здібностях. Ми спробуємо уникнути подібних крайнощів і розглянемо тут усе можливі вигоди боргової навантаження (левериджа).

К справжньому моменту фінансової науці відомо три ефекту боргової нагрузки:

создание податкових щитів;

финансовый леверидж;

операционный леверидж.

Рассмотрим кожен із них.

Создание податкових щитов

Здесь йдеться про розглянутих нами першому розділі вигоди левериджа в модифікації теореми Миллера-Модильяни 1963 р. Джерело збільшення вартості корпорації — це податкові щити, з’являються (але необов’язково з’являються — все залежить від податкового законодавства) при нарощуванні боргової навантаження на корпорацію. Величина вигод, як ми знаємо, то, можливо розрахована за такою формуле:

G = t*DL,.

где G — вигоди боргової нагрузки;

t — ставка корпоративного прибуткового налога;

DL — величина боргової навантаження на корпорацию.

Финансовый леверидж Достаточно часто під вигодами левериджа розуміють не створення податкових щитів, а іншій ефект, яку називають фінансовим левериджем. Цей ефект говорить, що використання боргової навантаження за інших рівних умов призводить до того, що прибуток корпорації до сплати відсоткових платежів й підвищення податків веде до більш сильному зростанню показника прибутку на акцію (EPS — earnings per share). Нагадаємо, що показник прибутку на акцію розраховується за формуле.

EPS = Торішній чистий прибуток корпорації / Кількість звичайних акцій у обращении Предположим, що якась корпорація, має у структурі капіталу боргові зобов’язання, поліпшила за звітний період свої фінансові показники — її показник EBIT становило 1%. Як це позначиться на показнику EPS? Збільшиться на 1%? Неправильно. Річ у тім, що власники боргових зобов’язань корпорації щось отримують від подальшого зростання прибутку корпорації. Весь приріст прибутку дістається акціонерам корпорації, і це як і раніше, що власники облігацій які з власниками акцій беруть участь у фінансуванні корпорації, купуючи її цінних паперів. Несправедливість? Навпаки, дедалі більше ніж справедливо. Власники облігацій спочатку приймають він менші ризики проти акціонерами, оскільки за належними їм зобов’язанням компанії фіксується дохідність, а разі порушення графіка платежів вони мають забезпечення чи ініціюють банкрутство компанії. У акціонерів немає жодних гарантій отримання дивідендів. Їх гарантії — обіцянки менеджерів. Звідси випливає, що одержати «приварок» до прибутку мають право лише акціонери. Цей «приварок» — премія за вищі ризики, які приймають він акционеры.

Рассмотрим простий приклад. Припустимо, що показник EBIT корпорації за звітний період (рік) виріс від 100 млн. дол. до 101 млн. дол. Показник EPS корпорації за рік дорівнює 2,25. На обслуговування боргової навантаження корпорація затратила торік 25 млн. дол. і збирається затратити стільки ж у звітному року, а ставка корпоративного прибуткового податку дорівнює 40%. Тоді прибуток після сплати відсоткових платежів й підвищення податків то, можливо розрахована так: 0,60(101 — 25) = 45,6 млн. дол. Припустимо, що у ринку звертається 20 млн. звичайних акцій корпорації. Тоді показник EPS за звітний період дорівнює 2,28 дол. (45,6/20). Відсотковий ж зростання величини показника EPS составит.

((2,28−2,25)/2,25)*100= 1,333%.

Итак, зростання EBIT на 1% веде до сильнішого зростанню показника EPS — у разі на 1,333%. Безсумнівно, акціонери корпорації є єдиними одержувачами вигод фінансового левериджа, проте не можна забувати тому, що ефект фінансового левериджа абсолютно симетричний. Якби прикладі ми припустили, що показник EBIT не виріс, а упав 1%, то показник прибутку на акцію упав на 1,333%.

В ролі заходи впливу фінансового левериджа з доходів акціонерів корпорації досить часто використовують ступінь відсоткового збільшення прибутку на акцію при даному відсоткове збільшення операційній прибутку корпорації. Це називають силою фінансового левериджа (DFL — degree of financial leverage) і розраховують за такою формуле:

DFL = Відсоткове зміна EPS / Відсоткове зміна EBIT.

Операционный леверидж

Напомним, що — чиста прибуток — це відмінність між прибутком від продажу і операційними витратами. Операційні вади у своє чергу розпадаються на постійні й перемінні. Нехай величина постійних витрат F залежить від рівня випуску, видатки одиницю випуску рівні V, кожна одиниця випуску то, можливо реалізована за ціною Р, а обсяги виробництва і збуту дорівнює Q. Припустимо, що корпорація за звітний період збільшила обсяг продажу на 1%. Показник EBIT зросте понад 1%. Чому? Річ у тім, що прибуток від реалізованої продукції і на сума змінних витрат зростають пропорційно, а величина постійних витрат залишається незмінною. Ці витрати й є операційний леверидж. Співвідношення постійних і змінних витрат визначає силу операційного важеля. Що питому вагу постійних витрат у загальних операційних витратах корпорації, тим більша сила операційного рычага.

DOL = Відсоткове зміна EBIT / Відсоткове зміна QP.

Остается ще одне лазівка для російських винахідників міфічного важеля. Можливо, «винахідники» вважають, що вигоди боргової навантаження зводяться до чого. Корпорація займає певну суму під відсоткову ставку r1 і вкладає ці гроші зі ставкою r2 таку, що r2 > r1. Невдовзі корпорація спромігся на прибуток у вигляді x = r2 — r1. Насправді існує кілька проблеми з подібним «важелем». Одне з основних проблем залежить від тому, що у цю гру вже залучені банки. Головна відмінність банку від корпорації у тому, основним джерелом його прибутку є гра на спреде — банк отримує якісь фонди й позичає їх з позитивної (прибутковою) різниці між відсоткові ставки, якими банк отримує кошти й з яких їх видає. Конкуренція у цій грі настільки висока, що аутсайдер неспроможна одержання безрисковой прибуток від як і операции.

Не менш істотною проблемою є і те, що у нормально функционирующем ринку ситуація, коли r2 > r1, можливе тільки тоді, що й ризики інвестиційних можливостей перебувають у той самий залежності. Інакше кажучи, ризик індивідуума чи організації, ссужающей вам кошти зі ставкою r1, швидше все буде значно менше ризику вашого інвестиційного проекту, який має ставкою дохідності r2. Інакше кажучи, ми маємо справу зі стандартної ситуацією, де понад висока дохідність компенсується більш високим риском.

Так де тут горезвісний важіль? Ви чесно приймаєте він вищі ризики, які сподіваєтеся компенсувати вищою дохідністю. Звісно, теоретично можливо поява над ринком ситуацій, коли понад висока дохідність нічого очікувати компенсуватися вищим риском.

Но як часто вони виникають?! І можна будувати цю випадкову вдале правило? Відповідь однозначна: нет!

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.