Ценовая політика редакції

Ценовая політика редакции

Гуревич З. М.

1. Напрями цінової газової політики редакции

Цена товару — це грошовий вираз від вартості. Вона охоплює як просто вартість, вимірювану витратами праці, який буде необхідний виробництва товару, і споживчу вартість, яка б означала здатність задовольняти потреби покупателя.

Ценовая політика — одне з найважливіших аспектів фінансової політики редакції. Вона конкретизує її, допомагаючи досягнення цілей редакції — отриманню найбільшої прибутку, забезпечення фінансової бази издания.

Журналистская інформація — товар, поставлений на інформаційний ринок його виробниками, вступає у продаж, як відомо, як незбираного твори — номери газети чи журналу, тексту, оригіналу ілюстрації тощо. п. У такому стані його купує споживач журналістської інформації. У процесі ринкового обміну кожен із продавців і покупців визначає найвигіднішу йому ціну продажу і купівлею товару. Ці ціни спочатку різні. Продавець хоче встановити найвищий ціну свого товару, покупець прагне заплатити для неї найменшу ціну. Відповідно до ринкової кон’юнктурою, під час торгу вони дійдуть компромісу — до ціни згоди. Або розходяться, не зробивши акта продаж і покупки.

Ценовую політику редакції періодичного видання розробляють, визначаючи оптимальні ціни — як із продажу банку на інформаційному ринку, і для придбання товарів, необхідні його виробництва. У першому випадку редакція хотіла б продавати своє видання по максимально високі ціни. Але в другий випадок, стаючи покупцем, хоче купувати товарів з найнижчої ціні, щоб звести пов’язані з цим витрати до мінімуму. Проте є межа зниження цієї ціни, який установлюють необхідністю гарантувати певний рівень якості що купуватиметься товару. Редакція нічого очікувати з метою економії купувати для випуску газети дешеву обгортковий бумагу.

Направления цінової газової політики редакції і вибір оптимальних цін регулюються кількома чинниками. Одне з них — співвідношення попиту й пропозиції на інформаційному ринку. При незмінному пропозиції видання підвищення попиту нього призводить до підвищенню його ціни. І навпаки — зниження попиту видання зменшує його ціну. Відповідно діє і закон пропозиції: за незмінної попиті на видання збільшення його пропозиції знижує його ціну. Зменшення ж пропозиції наводить до підвищення ціни видання. Іншим регулятором цінової газової політики редакції є маркетинг. Без інформації, що становить результати маркетингової діяльності, визначати оптимальні ціни товарів на інформаційному ринку неможливо. Суттєвий чинник визначення цінової газової політики редакції — платоспроможність споживачів її продукції. Низький рівень платоспроможності читачів газети чи журналу змушує редакцію подешевшати свого видання до того часу, поки його починають купувати. Певне значення визначення цінової газової політики редакції має й видання. Бо покупцю пропонують як інформацію, що є у газетних номерах чи телепрограмах, і публікується тут рекламу, а й вплив видання. Авторитетна, популярна газета, що виходить великим тиражем, спроможна чинити сильніше впливом геть свою аудиторію, — її редакція дозволити собі підвищити ціну номери. Не випадково власники фінансових й управління промислових компаній прагнуть стати власниками великих телеканалів і масових газет і журналов.

Ценовая політика редакції й реалізується на трьох напрямах. У першому з них вона впливає на збут — поширення та продаж журналістської інформації та періодичного видання. З другого краю напрямі цінову політику регулює купівлю товарів, необхідні цієї інформації та випуску видання. Третій напрям його впливу — придбання робочої сили й визначення оплати її праці. На кожному з цих напрямів цінову політику має особливості, зумовлені специфікою ринків, куди виходить редакция.

2. Цінова політика у процесі збуту издания

Чем активніше йде збут періодичного видання, тим більший дохід отримує редакція. Його результати великою мірою залежать від організації збуту — поширення і продажу видання (звідси розповідається у розділі 21 нашої книжки). Не меншу роль грає цінову політику редакції — визначення цін продажу всіх етапах збуту видання. Ці ціни можуть прискорити і мало посилити той процес, але — при помилках у тому уста-новлении — можуть бути послабити, або навіть звести його за нет.

Одна з передумов визначення оптимальної ціни товару за його продажу — облік продавцем всіх статей, всіх можливостей отримання прибутку. Із цією статтями і можливостями ми познайомились попередні роки розділах. Більшість їх використовують його всі виробники журналістської інформації, деякі — лише певні ЗМІ. Що ж являє газетна редакція на продаж на рынке?

Редакции друкованих періодичних видань пропонують покупцю певну кількість інформації, котра міститься в номерах газети, тижневика чи журналу. Це була їхня найважливіший товар. Газетна редакція може збільшити його кількість, випустивши продаж додатку до основному изданию.

Значительную частина різноманітної інформації, включеної в номери друкованого видання, редакція реалізує у вигляді послуги. Поруч із журналістської інформацією, котра міститься в текстах і ілюстраціях, вона продає також рекламу. Недарма кажуть, що газету продають двічі — читачеві й рекламодавцю. У цьому вона надає послугу рекламодавцю, допомагаючи йому, за необхідності, оформити рекламне оголошення і, головне, продаючи його місце щодо його публікації — певну площа на газетній сторінці. Одночасно надають послугу читачеві, надаючи йому змога ознайомитися з рекламою. У деяких рекламних газетах і часописах оплата цієї послуги рекламодавцями і читачами, як знаємо, стає одним з найважливіших джерел доходів редакции.

Ценовая політика редакції органічно пов’язані з її тиражній і рекламної политикой.

Ценовая політика та тираж видання. Визначення оптимального тиражу друкованого видання обумовлює особливості цінової газової політики редакції. І навпаки, — встановлюючи ціну номери газети чи журналу, регулюють розміри і структуру їх накладів. Довільне, непродумане підвищення цієї ціни можуть призвести до сумних наслідків: редакція зазнає збитків оскільки багато читачів перестануть виписувати й газету.

Чтобы уникнути цього, визначають оптимальну ціну номери. Вона перестав бути постійної величиною. Зміни ринкової кон’юнктури, попиту видання та її тиражу призводять і до її змін. Незмінною вона залишається лише у протягом якогось часу й, обумовленого прагненням редакції утримати постійних читачів видання, періодичністю її, вибором методів поширення тиражу. Так незмінною залишається ціна підписного номери газети протягом усього часу, яким було оголошено подписка.

Как складається ціна номери, яка її структура? У неї входить вартість підготовки і виробництва номери — оплати його публікацій журналістів, і внередакционным авторам, папери, друкарських робіт. Через війну визначається собівартість номери. Помноживши в кількість номерів у разовому тиражі газети, отримують собівартість її тиражу. Щоб самому отримати прибуток від реалізації номери, редакція додає для її собівартості певну надбавку. Отримана таким чином сума становить відпускну ціну номера.

Однако ціна номери змінюється залежно від методів реалізації тиражу видання. При підписці ціна номери зазвичай трохи нижче ціни номери при реалізації тиражу в роздріб. Редакція прагне відразу одержати значну суму від підписки на газету і намагається залучити передплатника своєрідною компенсацією його витрат — знижкою на ціну номери. Нерідко в оголошеннях початок підписки на газету редакція повідомляє читачам про відмінності у цінах підписного і роздрібного номеров.

Начиная чергову підписку, редакція повідомляє каталожну ціну видання. І тому відпускну ціну його номери множать кількості номерів, виходять протягом підписного періоду — півріччя, кварталу місяця. Так, каталожная ціна піврічної підписки на газету «Вісті» на 2001 рік становила 420 неденомінованих рублів, але в місяць — 70 рублів. Однак до цій сумі додавалася вартість послуг агентств Роспечати — при проведенні підписки, експедирування — доставку газети з друкарні до відділенням зв’язку й звідти — передплатникам. Цю вартість визначають місцеві — обласні, міські, районні відділення зв’язку. У результаті встановлюється остаточна передплатна ціна на газету, в прикладі — на «Вісті». Вона становило Москві першу півріччя 2001 р. 557 рублей.

Регулируя ціну номери видання, реалізованого при підписці, фінансовому менеджеру редакції доводиться вибирати одне із кількох варіантів. Вони залежить від того, де перебуває передплатник. Перший варіант: ціна номери при підписці на газету, в тому ж населеному пункті, де друкується. У цьому вона з відпускну ціну номери і високій вартості послуг Роспечати. Другий варіант: ціна номери, якщо підписку газету зроблена за межами назви населеного пункту, де друкується тираж, але у межах регіону, котрий обслуговується редакцією. У цьому вся разі передплатна ціна номери зростає: для її відпускної ціні високій вартості послуг Роспечати додається вартість транспортування газети на другий город.

Редакция, видання якої поширюється у регіонах, нерідко застосовує так звані регіональні чи зональні ціни. Вартість підписки на газету чи ціна номери, продаваного вроздріб, можуть коливатися залежно від віддаленості регіону від редакції, від пункту друкування тиражу, вартості транспортування газети до цього регіону, вартості передачі текстів і ілюстрацій до пункту друкування електронній зв’язку й т. буд. Коли ціну номери за його поширенні і доставці впливає кліматичні і погодні чинники — доставити взимку кілька тисяч примірників газети в заполярний тайгову селище, зрозуміла важче, ніж у великий місто, — то вихід знаходять у зверненні до зональным ценам.

Особая цінова ситуація виникає при підписці на російське видання там. І на цьому випадку можливі кілька варіантів реалізації передплатної частини тиражу. У одному їх редакція звертається до АТ «Міжнародна книга», яке зобов’язується організувати підписку на газету або часопис у країнах «ближнього» і «далекого» зарубіжжя і доставляти їхні номерні позначки передплатникам. Витрати, пов’язані зі сплатою цієї послуги, редакція компенсує, підвищуючи ціну номери. У другому варіанті редакція укладає договору про друкуванні її видання, підписці нею і доставці номерів передплатникам з однією з зарубіжних видавничих фірм, відповідно оплачуючи її услуги.

Все це вимагатиме чималих витрат, пов’язаних зокрема із необхідністю утримання ціни номери лише на рівні, прийнятному для передплатника, але редакція вкрай зацікавлена збільшенні її зарубіжної читацьку аудиторію, що дозволяє їй значний доход.

Распространение російської періодики там полегшено Законом про державну підтримку засобів та друкарства РФ. Він звільняє редакції періодичних видань, що з освітою, наукою і культурою, від мит і зборів під час вивезення їх друкованої продукції поза межі терені Росії. Рекламні і еротичні видання користуватися цією пільгою не могут.

Стремление редакції збільшити чи навіть зберегти цільову аудиторію видання іноді приводить до використання дуже складних варіантів визначення ціни номери. Навіть до її нижче собівартості номери. Одне з відомих московських тижневиків, за собівартістю номери 5 рублів (за цінами на той час), змушений був передавати його Роспечати поширення у дальніх регіонах за 1 карбованець, т. е. збитково. Це обумовлювалось тим, що Роспечать виробляла надбавку до вартості номери 13 карбованців і передавала номер місцевим відділенням зв’язку, де його збільшували поки що не 3 рубля. У результаті ціна номери для читача досягала 17 рублів. Якби редакція встановила відпускну ціну номери хоча би за його собівартості, ціна його реалізації досягла б 21 рубля. Надії реалізувати тижневик — передплатою чи роздрібному продажу — за таку ціну тоді було б рівні нулю. У планах редакції вирішили вдатися до відомі збитки, передаючи частина тиражу тижневика Роспечати хіба що безплатно, у тому, аби все-таки зберегти хоча би частину своєї аудиторії у регіонах і зменшувати шанси залучення вигідною рекламы.

Как бачимо, інформація, яку продають газетні редакції, виявляється унікальним товаром. Його можуть продавати покупцю навіть із ціні нижче його собівартості, — верб цьому випадку здатний приносити прибуток його производителю.

Цена номери друкованого видання за його про продаж у роздріб трохи відрізняється від ціни підписного номери. Хоча б тому, що роздріб, як знаємо, гнучкіша підписки як метод поширення та її реалізації тиражу видання. Це дозволяє редакції вільніше змінювати ціну номери: підвищувати її або знижувати за зміни умов випуску газети чи журналу. Але зазвичай вона вища, аніж за підписці і виходить з його відпускну ціну, високій вартості послуг Роспечати або інший фірми, яка організовує розповсюдження друку, і надбавки, яку встановлюють кіоскери й потужні приватні продавці газет. Можливий спрощеному варіанту цієї схеми, у якому з процесу поширення виключається якійсь із його. Так було в редакційної експедиції продають номери газети з їхньої відпускної ціні приватним розповсюджувачам, які у своє чергу додають до вартості номери надбавку, встановлюючи її самостійно. Цього варіанта зазвичай використовують при реалізації видань з невеликими тиражами. Та до нього звертаються як додатковому методу реалізації і вік частини великих накладів — у цьому місті, де друкують газету.

Вообще під час продажу видання роздріб редакції дуже важко сказати кінцеву ціну, через яку набуває номер покупець, — кожен із посередників, що у цьому процесі, довільно додає до відпускної ціні редакції свою націнку. Проте є природний межа підвищення кінцевої ціни продажу номери, — його перевищення наводить покупця до відмові купівлі. Продавець у разі змушений знизити цену.

Ценовая політика редакції визначається, як уже зазначалося, насамперед станом ринку періодичних видань. У цьому можна використати досвід, накопичений в промисловому і торговому бізнесі. Однак цьому не слід забувати своєрідність ринку, який виходить газета або часопис, — далеко ще не все прийоми й фізичні методи, якими сповна користуються підприємці, встановлюючи ціни на всі свої товари, можуть бути використані при збуті періодичних видань. Але декому з цих прийомів можна звертатися у разі виникнення нестандартних ринкових ситуаций.

Так, коли нової газети ринку зазвичай знижують ціну її номери — іноді навіть у 30−40 відсотків порівняно зі вартістю номери конкурентного видання. Це — так звана ціна за впровадження нового товару ринку. Надалі редакція може можливість перейти до еластичною чи ковзної ціні, регулюючи її — підвищуючи чи знижуючи — залежно через зміну ціни газеты-конкурента.

Редакции рідко намагаються, кажуть бізнесмени, знімати вершки, т. 6. встановлювати великі гроші зважується на власну газету від початку її ринку. Це у тому випадку, коли читачеві пропонують унікальний за своїм характеристикам видання, коли він відчуває гостру потребу у ситуації. Наприклад, коли виникає Загроза масової епідемії, йому запропонують газету, присвячену профи-лактике захворювання та її лікуванню. Зрозуміло, більшість людей готове заплатити великі гроші за номер такого издания.

Другое справа, коли редакція газети чи журналу, котрі вже отримали популярність і упрочивших своє становище над ринком, випускає нове видання — додаток тощо. буд. Тоді вони можуть встановити нього досить високий — престижну ціну. Престиж старого видання дбає про нове і притягує щодо нього читачів. Так, коли керівники видавничого концерну «Комерсанта» вирішили крім однойменного тижневика видавати щоденну газету «Коммерсантъ-daily», вони відразу ж потрапити встановили відносно високу ціну її номери. Авторитет тижневика — однієї з перші місця і найсерйозніших ділових видань — забезпечив нової газеті велику аудиторію— читачів не налякала висока цена.

Бизнесмены давно успішно користуються так званої психологічної ціною. Психологи встановили, що швидше розкуповуються ті товари, ціну яких встановлюють трохи нижче круглої суми. Отак замість ціни 2000 рублів вказують 1998 рублів. Цю особливість людської психології можна використовувати й в газетно-журнальном бізнесі. Наприклад, визначити ціну журнального номери над 10 рублів, а 9 рублів 95 копійок. Втрати, що у результаті незначного зниження ціни видання, окупляться підвищенням кількості проданих номеров.

При продажу газети вроздріб застосовують й дуже звану договірну чи вільну ціну. У цьому мають на увазі ціну номери, через яку продавець газети пропонує її покупцям. Домовляться вони за цієї ціні, — номер буде куплено. Однак у торговому бізнесі під договірної ціною розуміють щось інше. Як-от — знижку з ціни товару, якщо ви купуєте його за особливих, заздалегідь обумовлених умовах. Наприклад, коли він бере відразу велику партію товара.

В окремих випадках редакції використовують договірну ціну за свої видання й у значення. Зокрема, при оптовому продажі накладу або його частину. Оптовий покупець — фірма-посередник, що займається поширенням друку, у якомусь місті чи районі, зазвичай одержує знижку з відпускну ціну номери. Чим більший примірників газети чи журналу він візьме у редакційній експедиції, тим велику знижку чи може розраховувати. Це стосується і до окремого розповсюджувача — «ручнику», який здобуває в експедиції всього одну-дві сотні примірників газети. Оптова ціна номери коливається і від обсягу продажу. Редакційному менеджеру корисно скласти таблицю знижок в різних обсягах оптової продажу тиражу, визначивши кордон зниження оптової ціни номера.

Ценовая політика та реклама. Вони нерозривно пов’язані — рекламна політика редакції та його цінову політику. Обидві залежать друг від друга. Успіх чи невдача однієї негайно позначаються другой.

Существуют усього дві способу збільшення доходів редакції від реклами. Перший — підвищення цін реклами, вартості підготовки і відстежуючи публікації. Другий — збільшення обсягу реклами у номері друкованого видання. Фахівцям доводиться враховувати багато чинників, визначальних оптимальну ціну реклами для даного конкретного видання — в момент, в сьогохвилинної ринкової ситуації. Завищення цієї ціни може віджахнути рекламодавців, її заниження — обернеться для редакції втратою можливих доходів. І тут оптимальна ціна реклами є компроміс обох сторін— рекламодавця і рекламораспространителя.

Эта ціна залежить передовсім від величини площі, яку займає рекламне оголошення на газетної чи журнальній шпальті. У цьому походять від вартості однієї смуги, повністю зайнятою рекламою. У різних періодиці ціна рекламної смуги коливається — залежно від неї формату і тиражу — від кілька сотень карбованців на невеличкий місцевій газеті за кілька сотень тисяч карбованців на великому столичному виданні. Так було в початку 2000 р. рекламна смуга в «Московських новинах» коштувала близько 110 тисяч карбованців, в «Звістках» і її досягала 600 тисяч карбованців — відповідно до днем публікації оголошення, а тижневику «Аргументи як факти» рекламна смуга коштувала більш 610 тисяч рублів — позначався його тираж. Адже за визначенні ціни реклами залежно від тиражу видання вартість рекламної смуги щодо одного номері множать на кількість номерів у його тиражі. Якщо, наприклад, рекламна смуга у номері газети стоїть 1000 рублів, то, при її тиражі 50 000 примірників ціна такий смуги становитиме 50 000 рублей.

Возможность отримання зарубіжної реклами, і навіть грошова інфляція спонукають деякі редакції встановлювати ціни на всі публікацію реклами й у ВКВ, зазвичай, у доларах Сполучених Штатів або у їм умовних единицах.

В початку тієї самої 2000 р. вартість рекламної смуги у тижневику «Московські новини» становила 3900 доларів, в «Звістках» — 21 500 доларів, в «Аргументах і фактах» — 21 800 долларов.

В залежність від цієї — вихідної — ціни встановлюють вартість реклами, займаної частина смуги — її половини, чверті, однієї восьмий, шістнадцятою і таке інше, до одного кв. см.

На ціну реклами впливає кількість оголошень, що у редакцію чи компанію. Якщо приплив реклами переривається, її бракує, ціну її у доводиться знижувати — у тому, щоб залучити рекламодавців. І навпаки, зі збільшенням кількості реклами, запропонованої редакції, вартість її публікації можна підвищити. Однак цьому враховують платоспроможність замовників. Визначають верхня межа збільшення ціни реклами — його перевищення призведе до зменшення числа рекламодателей.

Цена реклами коливається залежно від того, у вигляді вона вступає у редакцію. Якщо вона потребує оформлення з допомогою фахівців редакції — текстовиков, художників України та ін., вартість її публікації возрастает.

На ціну реклами впливають і ті об'єктивні чинники, як регіон поширення видання та її тираж. Чим більший регіон поширення газети, тим більше те що, що з рекламою ознайомиться велика аудиторія читачів. Відповідно до цим підвищується, і ціна реклами. При виборі видання розміщувати реклами звісно враховують та її тираж, — своє оголошення рекламодавець віддасть перевагу віддати у крупнотиражную газету або часопис, хоча ціна реклами там вище, ніж у малотиражному издании.

Ситуация на рекламному ринку також впливає формування ціни реклами. Зокрема — вартість реклами у конкурентних видань. Якщо боротьбі рекламодавців конкурент зменшить ціну своєї рекламної смуги, те доведеться зробити і редакції вашої газети, якщо не хоче залишитися без рекламних оголошень. Якщо пошуках реклами зіштовхуються інтереси кількох видань, виникає необхідність визначення середньої вартістю, їм рекламних смуг, щоб потім поступово переорієнтовуватися під нее.

Процесс визначення ціни реклами в періодиці приводить до формування у кожному їх системи націнок і знижок. Вони сприяють визначенню ціни реклами з урахуванням особливостей конкретних ситуацій, залежать від платоспроможності рекламодавця, його вимог, специфіки його оголошень, можливостей видання і т. буд. Цю систему має забезпечити гнучкість відносин редакції з рекламодавцями, закріпити за газетою, запобігти їм те що до конкурентам. І працювати у інтересах редакції, сприяючи зростанню її доходів від рекламы.

Наценка — це оплата послуги, яку редакція надає рекламодавцю, задовольняючи його вимоги щодо особливої форми публікації оголошення. Це то, можливо націнка за терміновість публікації. Наприклад, терміновий тариф розміщення в газеті «Вечірня Москва» (протягом тижня) передбачає націнку в 50 відсотків її вартості. А необхідність появи реклами у цій самій газеті через дні означає її оплату по сверхсрочному тарифу зі стовідсотковою наценкой.

Наценка за полосность передбачає підвищення цін за публікацію реклами на першої, другий, передостанній та «останньою шпальтах видання — удвічі, або навіть втричі. Подвійне і потрійна націнка застосовується й за кольоровість реклами — використання у ній додаткових цветов.

Некоторые редакції встановлюють націнку іншого за надання рекламодавцям можливості бронювання місця й часу публікації реклами — визначення дня її на певної смузі номера.

Виды націнок різноманітні, їх призначають у відповідність до бажанням рекламодавців від звичайній, стандартної форми подачі реклами у солідному виданні. Вони обмежені лише технічних можливостей редакції і платоспроможністю заказчиков.

Столь само різноманітні види й форми знижок. Знижка — це форма заохочення рекламодавця, пропозицію зменшити його за оплатою публікації оголошення, коли він збільшить його розміри на смузі чи зажадає повторити його у кількох номерах видання тощо. п. І це форма залучення вигідного замовника, вперше котрий побажав опублікувати своє оголошення газете.

Системой фінансових знижок користуються, як знаємо, при оптовому продажі тиражу видання. Різні знижки — від часткою відсотка за кілька відсотків суми оплати реклами— надають за передоплату оголошення — до його до публікації, за оплату рахунки протягом двох-трьох діб саме його пред’явлення замовнику, за оплату готівкою, за суму замовлення — що більше ця сума, то вище знижка. Враховують кількість публікацій, і обсяг площі, купленої замовником протягом часу й, наприклад півріччя, чи року, чи навіть одному числі, — зі збільшенням цих кількості і обсягу надають дедалі більшу знижку. Постійного замовника заохочують різноманітними знижками, зокрема спеціальними — за кількість публікацій у різних випусках видання, наприклад, у його додатках. Або сезонними знижками — за публікації влітку, коли приплив реклами зазвичай уменьшается.

Кроме націнок і знижок зазвичай застосовують і виплату комісійних — як стимулювання діяльності приватних осіб і закупівельних організацій, котрі приваблюють рекламу до видання. Приватному особі— рекламному агенту виплачують комісійні від 2 до 10 відсотків від суми залученого їм замовлення. Вище розміри комісійних, виплачуваних рекламним агентствам, вони є до 15 відсотків від суми замовлення. Таке агентство то, можливо уповноважене редакцією продавати замовникам рекламну площу перейменують на виданні чи самостійно купує рекламу у замовників і далі перепродує її редакции.

Цена малої реклами — комерційних оголошень громадських організацій і фірм, і навіть некомерційних оголошень приватних осіб встановлюється зазвичай тих-таки підставах — з урахуванням терміновості публікації, її місця у номері та інших. Але тут є особливості, пов’язані з її розміром. Він визначається кількістю знаків в тексті чи кількістю рядків, і навіть кількістю слів в оголошенні. У деяких виданнях, наприклад, в «Комсомольській правді», обмежують кількість рядків оголошення, за іншими зрікаються обмежень, користуючись націнками за збільшений размер.

В відповідність до ціною рекламної смуги з газети зазвичай визначають і ціну смуги, сдаваемой у найм. Залежно від тривалості оренди редакція може використовувати тут систему своїх скидок.

3. Цінова політика у процесі виробництва издания

Не менше значення цінову політику редакції має для періодичного видання. Задля більшої цього процесу потрібно придбати необхідну кількість матеріалів, енергії, технічні засоби, Робочу силу. Цей товар купують на ринках. Оскільки процес випуску газети безперервний, так само безупинно і придбання всього потрібного при цьому. Воно зводиться до повторення однотипних операцій, поновлюючись у процесі вичерпання наявних резервов.

Понятно, що редакція прагне зменшити свої витрати, пов’язані з виробництвом видання. Її фахівці можуть спробувати знайти в ринку продавця, що пропонує свій товар за найменшу ціну. Та оскільки ціна товару встановлюється в відповідність до його пропозицією і попитом нею, їх пошук може завершитися невдачею. У цій ситуації їм залишається вибір: чи придбати необхідні матеріали з приводу запропонованої продавцем ціні, чи відмовитися тимчасово від купівлі й виждати виникнення з ринку понад сприятливою ситуації. Останнє, проте, можливо, якщо в редакції є якісь резерви, дозволяють що час продовжувати випуск издания.

Таким чином, має процес придбання матеріалів, необхідні безперервного виробництва, є певні умови. Одне — обмеження часу, наданого покупцю, — може чекати лише до того часу, доки вичерпаються його матеріальні резерви. Інше обмеження — кількісне: покупець, бажаючи скоротити свої витрати, неспроможна зменшити обсяг своїх закупівель нижче певної межі, не ризикуючи перервати випуск видання. І третє обмеження — рівень якості товару: покупець, прагнучи зменшити покупну ціну, не мусиш економити з допомогою якості товару, — інакше це може знизити рівень самого періодичного издания.

Все впливає перебіг конкретних операцій для придбання матеріалів, необхідні забезпечення підготовки й випуску друкованих видань. На ринку папери після цінового буму, що з появою величезної кількості нових газет і журналів, її дефіцит був поступово ліквідовано й пропозицію папери прийшов у відповідність до попитом. У ситуації покупець навіть цурається створення великих резервів папери, оскільки впевнений, що ІСД може завжди придбати за прийнятну цену.

В іншому становищі виявляється керівник редакції невеликого малотиражного видання. Доки пропозиція друкарських послуг залишається меншим попиту них, їх змушені чи погоджуватися ціни, які диктуються великими поліграфічними підприємствами, або шукати невеликі друкарні, які завжди здатні випускати газет і журналів високому рівні. Вартість поліграфічних робіт знижується, як знаємо, за скорочення кількості виробничих операцій, що з випуском номери — з допомогою настільного редакційно-видавничого комплекса.

Как і за збуті своєї продукції, і у процесі придбати товари, цінова політика редакцій залежить від результатів маркетингових досліджень стану різних секторів ринку. Ці дослідження мусять дати інформацію, що дозволить знизити витрати для придбання до бажаного рівня без шкоди виробництва і випуску періодичних изданий.

4. Цінова політика у процесі придбання робочої силы

Это третє напрям цінової газової політики редакції, має менше значення, ніж попередні. Його особливості визначаються специфічністю купованого товару. Це робоча сила — журналісти, технічні співробітники й працівники комерційних служб, які створюють журналістську інформації і забезпечують умови для випуску періодичних видань і існування редакцій. У разі ринкової економіки цих людей стали товаром, який має власну ціну, продають, а купується над ринком робочої сили в (праці). З огляду на це цінову політику регулює процес придбання робочої сили й наступної оплати штатних і позаштатних співробітників редакции.

Таким чином пов’язана з кадрової політикою керівників колективу та відчутно впливає її у. Запрошення нового працівники правоохоронних і укладання договору з ним трудового договору, визначення рівня зарплати журналістів, перехід деяких із них же в іншу редакцію і рішення пов’язаних із цим кадрових проблем — все приміром із урахуванням вартості робочої сили ринку. Інформація, отримана в результаті вивчення, допомагає прийняти правильне рішення. Воно залежить, зрозуміло, від цієї ситуації на ринках праці та періодичних видань, що відбивають потреба редакцій — у робочої сили. Остання, як знаємо, визначається типом видання, попитом на представників різних журналістських і технічних специализаций.

Приглашая нового працівники правоохоронних і пропонуючи йому певну зарплатню, керівник виходить насамперед із потреби у цьому працівника. Рівень цієї заробітної плати він встановлює відповідно до ринкової вартістю фахівця даної спеціалізації і кваліфікації, і відносини із своїми можливостями сплачувати працю. У різних регіонах країни, залежно від цієї ситуації над ринком журналістського праці, вуста на вливається приблизний середній рівень потенційної зарплати журналіста. Він коливається відповідно до рівнем і типом видання та її фінансової базою. До того ж залежно від виду та складності діяльності працівники правоохоронних і посади, яку обіймає. Так оклад відповідального секретаря газетної редакції зазвичай вищі окладу завідувача відділу, зарплата власного кореспондента, працював у складних умовах, більше зарплати звичайного кореспондента. У g кожної редакції формується своя сітка усереднених зарплат, якою зазвичай дотримуються керівники колективу.

Однако у деяких редакціях походять від індивідуальних здібностей і можливостей працівників і встановлюють їм індивідуальні оклади.

Для уникнення чвар у колективі, про розмірах таких окладів знають лише самі працівники та їх керівник. Іноді, прагнучи фінансово стимулювати кращих працівників, керівники редакції надають особі, відповідальному за діяльність великого підрозділи — відділу чи сектора — певну суму, право розподіляти її між підлеглими йому співробітниками відповідно до їх внеском в результати загального праці. Але використання цих варіантів цінової газової політики можливе лише редакціях з міцної фінансової базой.

Уровень зарплати журналістів у більшості редакцій російських періодичних видань залежить, як знаємо, і південь від гонорарів, одержуваних ними за публікації. Визначення розмірів гонорарів штатним і позаштатним журналістам, внередакционным авторів і за переклади є також елементом цінової газової політики. Загальна — гонорарна вартість номери видання — прораховується фінансовим менеджером редакції і далі розподіляється між авторами залежно від характеру і рівня половини їхньої публикаций.

Особенности цінової газової політики залежать, звісно, не від системи оплати творчих працівників, використовуваної керівниками редакції. При системі постійних посадових окладів та не гонорарів оплата праці журналістів буде, звісно вище, ніж при системі повременно-сдельной оплати. При відсутності посадових окладів підвищуються гонорары.

Резюме

Ценовая політика редакції — одне із аспектів її фінансової політики. Вона реалізується у визначенні оптимальних для редакції ціни інформаційному ринку — як із по збуті її продукції, і у ході придбати товари, необхідні підготовки й випуску издания.

Регуляторами цінової газової політики редакції є ситуація на інформаційному ринку, співвідношення попиту й пропозиції при збуті періодичного видання, і навіть маркетинг і платоспроможність покупців. Без маркетингової інформації визначати ціни на всі інформаційному ринку невозможно.

Ценовая політика редакції й реалізується на трьох напрямах. У першому з них вона впливає на збут — поширення та продаж інформації та періодичного видання. Значна частина котра міститься у ньому інформації реалізують у вигляді послуги. Редакція друкованого видання надає послугу рекламодавцю, продаючи його місце для публікації — площа на газетної полосе.

Ценовая політика редакції органічно пов’язані з її тиражній і рекламної політикою. Визначення тиражу друкованого видання обумовлює ціну його номери. І навпаки, встановлюючи ціну номери газети, регулюють розміри і структуру її тиражу. Довільне підвищення цієї| ціни може відштовхнути багатьох читачів, що призведе до збитків для редакції. Щоб уникнути цього, визначають оптимальну ціну номера.

Реализация видання роздріб дозволяє редакції вільніше змінювати ціну номери при зміну умов його випуску. Розповсюджувачі використовують різні види цін на номер. При оптовому продажі тиражу видання використовують договірну оптову ціну номери, яка від обсягу продажи.

Рекламная політика редакції також тісно пов’язана з їх цінової політикою. Фінансовий менеджер визначає оптимальну ціну реклами щодо його видання. Вона залежить від величини площі, яку займає оголошення на газетній сторінці. На ціну реклами впливають також кількість оголошень, що у редакцію, регіон поширення видання та її тираж, ціна реклами в конкурентних виданнях і інші чинники. У кожному виданні формується система націнок, знижок при публікації реклами й комісійних виплат за сприяння її отриманні редакцією. Цю систему діє і за встановленні ціни приватних оголошень — комерційної малої реклами й некомерційних оголошень, що з приватної життям граждан.

Не менше значення цінову політику має і за виробництві періодичного видання. Це — друге її напрям. Процес придбання інформації, матеріалів, технічних засобів та купівлі послуг, наданих видавництвами, друкарнями й розповсюджувачами, безперервний — він триває постійно випуску видання. Редакція чи компанія прагне купити всі потрібні їй товари за найменшу ціну. Тому особливу значення при реалізації цінової газової політики у процесі виробництва періодичного видання набувають результати маркетингових досліджень стану ринків, де купуються матеріали щодо його выпуска.

Третье напрям цінової газової політики редакції та самої компанії — її реалізація у процесі придбання робочої сили в— журналістів, технічних співробітників і працівників комерційних служб. У разі ринкової економіки вони почали товаром, який має власну ціну й купується над ринком робочої сили в (праці). Цінова політика редакції пов’язані з її кадрової політикою, та впливає її у. Вона визначає рівень зарплати працівника — відповідно до ринкової вартістю фахівця певної кваліфікації, і можливостями редакції сплачувати працю. Вона ж реалізують і в гонорарної політиці редакції. Особливості цінової газової політики редакції залежить від використовуваної тут системи оплати творчих работников.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.