Соблазны по дорозі воїна

Соблазны по дорозі воїна

Лина Калянина Российский середнього бізнесу зацікавила великим іноземним корпораціям. Лише ті вітчизняні підприємці, хто зробить ставку виробництво унікальних і інноваційних продуктів, зможуть зберегти компанії, у себе.

Наши середні компанії тільки і мріють у тому, щоб швиденько наростити капіталізацію і продатися іноземцям якомога дорожче", — сказав кілька років тому одне із менеджерів інвестиційного банку. Мені страшенно хотілося йому вірити. Проте попередній рік виявився урожайним на поглинання великими іноземними корпораціями ледь оперившихся російських несырьевых компаній. Безумовний лідер за сливу активів іноземцям — це пивна галузь. Треба сказати, що 2005 року російських власників пивних підприємств можна було на пальцях, і тому впродовж саме цього року процес поглинання галузі просто завершився (непроданою залишилася лише компанія «Очаково»). Так, бельгійський концерн InBev S.A. купив 100% пивоварної компанії «Тинькофф». Корпорація Heineken N. V. придбала низку підприємств: «Пивоварні Івана Таранова», завод «Патра» в Єкатеринбурзі, Комбінат пивоварної і безалкогольної промисловості їм. Степана Разіна у Санкт-Петербурзі, Центрально-Европейскую пивоварну компанію та інших. Активно продовжували скуповувати іноземці, й активи наших скляних підприємств: французька група компаній Saint-Gobain придбала контрольні пакети акцій двох російських підприємств, які виробляють склотару: «Кавминстекло» (Ставропольський край) і «Ситалл» (Смоленська область). А бельгійська компанія Glaverbel Group успішно консолідувала майже 90% акцій ВАТ «Борський скляний завод».

Собственным виробництвом і які інфраструктурою російському ринку торік активно обзавелися найбільші західні агропромислові холдинги. Так, чотири провідних світових гіганта — компанії Bunge, Cargill, Glencore і Louis Dreyfus в сукупності скупили за 2005 рік понад десяти елеваторів, зокрема і визначити стратегічно важливі для експорту сільгосппродукції — портові, кілька комбінатів хлібопродуктів, масложирові виробництва. У результаті істотна частка експортної агропромислової інфраструктури країни належить іноземцям.

Инвестиционный фонд Fleming Family & Partners викупив в банку «Уралсиб» 99,45% акцій нашого ведучого виробника морозива — компанії «Айс-Філі». Безумовно, гучними подіями минулого року її стали продажу фармацевтичної компанії «Нижфарм» німецької компанії Stada Arzneimittel AG, а лідера вітчизняної сокової індустрії компанії «Мултон» — корпорації Coca-Cola.

А ось лідер вітчизняної харчової індустрії — компанія «Вімм-Білль-Данн» не змогла продатися французької компанії Danon. Проте як прагнула!

Немало було операцій та з частковим входженням іноземців в капітал російських компаній. Наприклад, той самий Bunge купила 25% акцій ведучого вітчизняного виробника рослинної й жирів компанії «Эфко». За інформацією із джерел, близьких до Bunge, в компанії, схоже, вже сьогодні є опціон на викуп решти пакета. Воно й зрозуміло — над правилах Bunge виступати скромним дольщиком в локальних підприємствах.

Мотивы угод з придбання «неконтрольних» часткою можуть тлумачитися по-різному: залучення стратегічного інвестора, купівля невеликого пакета з його подальшого збільшення, обмін досвідом та таке інше. У кожному випадку йдеться про поширенні впливу великих компаній російському ринку.

Как ставитися до виокреслення певної тенденції переходу російських активів до іноземців? Є різні думки. Хтось каже: «Іноземці — це само добре! Відразу порядочек для підприємства, прозора бухгалтерія і якщо світові стандарти». Інші кажуть: «Усі, хто зливає свої компанії — не патріоти! Треба було тоді сорок п’ятому року здаватися!» Дуже поширена така думка: ось нафту, енергетика, ресурси — от їх треба контролювати, а всі ці споживацька мішура — зовсім неважливо, хто буде нею володіти.

Безусловно, підприємництво — дуже суб'єктивний процес, і питанням, продавати компанію чи ні, великою мірою залежить від цілей, волі й бажання підприємця. Звісно ж, дуже важко витримати глобальну конкуренцію у межах західної економічної моделі, якої однак сьогодні дотримуються вітчизняні підприємці. За словами Олексія Нечаєва, президента компанії «Фаберлик», підприємець має стати на «шлях воїна». І найважче доводиться компаніям в масових сегментах ринку, де проблеми недостатнього, проти транснаціональними корпораціями, управлінського досвіду, застарілого устаткування, недостатньою кваліфікації персоналові та іншого ускладнюються ціновими війнами. Тому успішні російські компанії, що виробляють масовий продукт, — перші претенденти продаж. Купівля їх транснационалами — природний. Проте це в жодному разі не скасовує розвитку в країні вітчизняного підприємництва.

Путь роздоріжжі.

Посмотрим, що саме продають наші підприємці іноземним корпораціям. У його поступальному розвитку вітчизняний споживчий ринок та компанії разом із ним пройшли кілька етапів, причому у різних галузях зміна етапів могла відбуватися у різний час. У першому етапі за умов товарного дефіциту на ринку нашим компаніям треба просто зробити продукт, і всі їх зусилля спрямовані на банальний зростання продуктивності — збільшення випуску продукції в одиницю часу. Далі продуктів над ринком набагато, з’явилася конкуренція, та самої компанії зрозуміли, які можна конкурувати ціною. Треба було зробити новий чи той самий самий продукт, але з нижчій ціні. Змінювалися чи оптимизировались технології, скорочувалися витрати, вдосконалювалися канали просування продукту. Далі вимоги споживачів росли, покупець не хотів просто дешевий продукт — йому стало потрібно якість. Декілька десятків років зусилля виробників були спрямовані виробництва якісного продукту за збереження (чи зростанні) продуктивності і стійкості у ціновій конкуренції. Компанії стали ознайомитися з якістю сировини, працювати над дизайном продукту, створювати систему контролю за якістю з виробництва, оптимізувати дистрибуцію.

На сьогодні всі цих етапів компанії пройшли практично в усіх галузях: більшість виробників змогли налагодити просте, поточное виробництво однотипного продукту потрібного якості і з потрібної ціні. Паралельно чимало їх підкріпили свої производственно-сбытовые досягнення інвестиціями бренд і широку рекламну кампанію, завоювавши у результаті істотну частку ринку. Власне цьому етапі зрілості російські виробники, і стали об'єктом уваги крупних іноземних корпорацій. Найчастіше їх інтерес в країнах із що розвивається економікою прикутий до високопродуктивним простим виробництвам, з відносно відомим брендом чи історично сформованій лояльністю споживача до конкретного підприємства.

В своє чергу підприємці, створивши такий бізнес, починає розуміти, що поступальну ходу далі як і динамічно, як раніше, у зв’язку з зрослої конкуренцією вже важко, цього потрібно робити вулицю значно більше зусиль. Тому потрібно або витрачати великі вартість підтримку бренду, або продавати компанію, доки всі показники «у пік», або до наступного етапу розвитку — істотного розширення асортименту, створенню гнучкого виробництва, задоволенню індивідуальних потреб покупців, створенню інноваційних продуктів. Зрозуміло, що за наявності хорошого пропозиції з боку найлегше із списку вибрати друге — продати бізнес. Власне, так і сталося з тими компаніями, ми говорили. Виняток, мабуть, становить лише компанія «Тинькофф». З початку вона стала позиціонуватися загалом сегменті ринку, просуваючи своє пиво як унікальне. Нам невідь що віриться у те, що Олег Тиньков, як він говорить, спочатку створював пивоварний бізнес продаж — не в’яжуться з цим ідеологією епатажна, дуже індивідуалістична рекламна кампанія, власні успішні ресторани Тинькова, запрошення роботу рекламного гуру Оливьеро Тоскани й багато іншого. Найімовірніше, зрештою на ефективності цього проекту позначилося невідповідність значних інвестицій, вкладених у придбання устаткування і рекламу, масштабу обраного сегмента.

Трудный вибір

К щастю, доки російські компанії вирішують зійти зі шляху воїна. Більшість все-таки приймають рішення перейти до наступного етапу розвитку — до створення гнучкого виробництва як складного й різноманітного продукту. Тобто фактично йдеться про вихід компаній у середній ринковий сегмент. У минулому року на це націлилися багато вітчизняних виробники. Наприклад, «Альянс «Російський текстиль «» провів комплексну модернізацію своїх виробничих потужностей та почав випускати тканини експортного якості, з якнайширшим асортиментом, швидким оновленням дизайнов тканин, запустив власне швейне виробництво. Одне з небагатьох успішних вітчизняних виробників взуття — компанія Ralf Ringer — за рік значно розширила свої виробничі потужності, активно займалася інноваціями у виробництві взуття. У році компанія вперше планує запропонувати нову лінійку взуття класу «люкс». За словами Андрія Бережного, генеральний директор компанії Ralf Ringer, цю взуття будуть шити Італії з дорогих матеріалів. «Зараз йде проектування колекції представлена і апробація «люксових «матеріалів», — каже пан Бережний.

О плани створення складніших продуктів заявив й найближчий конкурент «Мултона» — компанія «Лебедянский». Олександр Костиков, директор зв’язків із громадськістю «Лебедянського», розповів «Експерту», що вони очікують загострення конкуренції в наступного року у зв’язку з виходом на соковый ринок компанії Coca-Cola. «Але попри це, ми плануємо залишатися найбільшим національним виробником. У торік ми почали освоювати багато нових ринкових ніш: запустили виробництво соків прямого віджиму, розширили лінійку за продуктами дитячого харчування й багато іншого. Нинішнього року ми плануємо розкрити потенціал цих ніш», — каже пан Костиков.

Один з менеджерів найбільшого Пітері борошномельного комбінату, що посідає 80% пітерського ринку, відпочиваючи на пляжі під час новорічного відпустки, розповіла мені, що аж продавати фасовану борошно не перспективне. У найближче час компанія планує в розвитку виробництва складних сумішей із включенням усіх інгредієнтів для замешивания тіста й розпочати створення виробництва хлібних напівфабрикатів.

Косметическая компанія «Фаберлик» теж шукає нових інноваційних продуктів. У частковості, розглядається можливість створення нової лінії косметичних продуктів, дія яких спрямована на уповільнення процесів старіння.

В кінці минулого року її провідний російський виробник одягу компанія Sela оголосила, що вона починає освоювати середній сегмент ринку. За словами президента компанії Аркадія Пекаревского, зараз Sela активно співробітничає з італійськими дизайнерами вже практично готова fashion-коллекция, вироби якій будуть відрізнятися складнішою технологією пошиття, кращими тканинами і модним дизайном.

Этот список можна продовжувати. Усі приклади свідчать, що компанії намагаються уникнути виробництва простого низькорентабельного продукту. Не виключено, що Сoca-Cola в «Мултоне» чи Stada в «Нижфарме» планують зробити ще активніші зусилля щодо розвитку підприємств, та його конкурентоспроможність неймовірно зросте. «Нам були потрібні потужності нашого стратегічного інвестора, тому що ми хотіли виробляти понад різноманітний асортимент продукції», — сказав Андрій Немовлят, генерального директора «Нижфарма» у інтерв'ю «Експерту». Але спочатку про основні результати поглинання пан Немовлят каже так: ми активізували реєстрацію у Росії препаратів Stada, включили продукти Stada у наше прайс-лист й переклали їх з складу у Берліні складу у Росії, в результаті обсяг продажу препаратів Stada у Росії виріс. Питання, що далі.

«Эксперт» вже неодноразово писав у тому, вихід в середній сегмент, створення різноманітного асортименту, пошук унікальних ринкових ніш — змога російських компаній уникнути глобальній конкуренції. І це робота завдання, потребує від працівників компаній драйву, високій кваліфікації, наявності ефективних системам управління й підтримки стабільного якості продукту. І ми вже знаємо приклади, коли компанії ми змогли цього здійснити. Але той компанії, зможуть домогтися успіху, швидше за все згодом і становитимуть основу російського бізнесу.

Главная втрата

И наостанок трохи лірики з додатком ідеології. Що втратила й, напевно, ще втратить російська економіка від продажу вітчизняних компаній іноземцям? Додана вартість, активи й інші матеріальних цінностей — це з одного боку. З іншого, нині часу значно більше значуща втрата була нас — це втрата підприємницької енергії. У нашій економічної доктрині, опублікованій нещодавно в «Експерті», головна мета розвитку позначена так: повернути Росії цивілізаційне лідерство. І для досягнення цього велика роль відводиться відповідальним підприємцям, заточеним на пошук інноваційних рішень, творчість і нестандартність підходів до поставлених завдань. Власне, лише таким чином і можна створити свою економічну модель розвитку, у якій непотрібно конкурувати з Coca-Cola.

К жалю, наша влада поки що сприяють створенню шару таких відповідальних підприємців. Швидше, навпаки — сприймають їх як маргінальну середу. До того часу це тільки так, число зарубіжних власників в нашій країні тільки зростатимуть. У торік підприємці, зокрема і зі шпальт нашого журналу, неодноразово казали про потребу вирішити багато галузеві проблеми, пов’язані з нелегальними імпортом, податковим і митним законодавствами та його виконанням. Якщо якісь кроки" назустріч і було зроблено урядом, зокрема, наприклад, обнуління мит на ввезення цілого ряду імпортного устаткування, то ми все вони були кілька запізнілими: компанії, якою це розв’язання має було допомогти, вже перевооружились, і більше актуальними їм стали інші проблеми, наприклад повернення ПДВ.

Алексей Нечаєв каже, що свій компанію «як текст» підприємці створять. Їм потрібен правильний «контекст»: всюди повинні виникати ідеї, знаки, продукти «нової російської світу». Напевно, і є патріотизм.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.