Характеристика інфляційних процесів до в 1992-1997 гг

Тема реферату чи цікава як тим, що інфляція, і спад продукування є одній із актуальних негараздів у країні. Про інфляції багато і багато пишуть, проте зовсім який завжди дійдуть єдиної думки. Що причиною інфляції? Чому її темпи то знижуються, то ростуть? Чим це пояснюється її низька еластичність до жорсткої кредитно-грошової політиці, але висока — у її пом’якшення? Де знайти відповіді опікується цими питаннями? Автор реферату провела дослідження тих матеріалів, що видалися їй вистачить цікавими і найповніше що відбивають думку їх авторів, й подала матеріали у своїй реферате.

Яка природа російської інфляції? Які причини її визначають? Ці питаннями б’ються чимало економістів та політики. Перечитавши багато статей автор реферату доходить висновку, що це велике розмаїття думок про причини інфляції у Росії зводиться до двох точкам зору: * інфляція у Росії має монетарні причини; * інфляція у Росії має немонетарую природу.

Прибічники другий погляду стверджують, що російська інфляція породжена негрошовими причинами, точніше, високими цінами на енергоносії, неплатежами, монополізмом у промисловості, І що сама інфляція природного характеру інфляції «витрат». З даними твердженнями не згодні противники цієї погляду. Зокрема, Б. Айкс вважає, що монополізм у російській промисловості перестав бути причиною інфляції, так як монополісти ясна річ можуть підвести ціни вище конкурентного рівня, але ці призведе лише до одночасного зростання цін, але ще немає постійному їх росту.

Не є причиною інфляції і неплатежі. Вони лише ускладнюють проведення жорсткої кредитно-грошової політики, бо за цьому неплатежі ростуть, а інфляція — немає. Пом’якшуючи кредитно-грошову політику уряд отримує зменшення рівня неплатежів, а й зростання инфляции.

А, щоб зростання ціни енергоносії впливав на збільшення темпів інфляції необхідно збільшення витрат енергоносіїв всім користувачів, і навіть постійне зростання номінального спроса.

Розглянемо думка чергового фахівця — А. Белякова, головного інспектора Рахункової палати РФ. Він підкреслює, що «. наша інфляція не вписується до рамок стагфляционных процесів ринкової економіки. .» І пояснює це тим, що її причиною яких є спад громадського виробництва, а чи не монетарні причини. Навіть надлишок грошової маси економіці країни, він відносить з цього приводу про недостатню ефективність економіки та постійного скорочення товарної маси (тому й непокрита емісія грошової маси). Далі А. Бєляков вказує, що «…боротися з інфляцією „падаючого виробництва“ монетарними способами важко. Адже таких умов ростуть випереджаючими темпами. .». Для боротьби із нею він пропонує не зменшувати грошову масу, а вживати заходів до нарощування інвестицій. А. Бєляков підкреслює, що російська економічна система за своєю природою перестав бути ринкової, і тому «…звичайні ліки її хвороби — інфляції.» (податкові, %, бюджетні, курсові ринкові механізми) не действуют.

Він також згадує про російської інфляції як про інфляцію «витрат виробництва». «…Саме на її точному розумінні й наступної локалізації лежить шлях до виходу з економічної безвиході.». Інфляція «витрат виробництва» розвивається імпульсивно і має самоподдерживающийся характер, і навіть негативно діє конвертованість і інфляційну стійкість рубля. А. Бєляков вважає, що на зниження курсу рубля впливає як постійне зростання грошової маси, але і зростання витрат виробництва, всіх цін. А зростанням внутрішніх цін експорт втрачає частину свого рентабельності, ефективність імпорту ж, навпаки, зростає. Це спричиняє новому падіння курсу рубля. Падіння курсу національної валюти створить стимули зростання цін на експортовану сировину й загальної інфляції. Отож не можна скасовувати експортні мита з наближення внутрішніх ціни сировину до світових. А. Бєляков каже, що домогтися скорочення інфляції й зміцнення рубля лише з одночасної фіксацією обмінного курсу і усуненням експортних пошлин.

Він також, що цей, але значне заниження єдиного курсу рубля в непродуктивної економіці однозначно веде до зростання інфляції. Отже, курс рубля годі качати у той чи іншу боку, інакше це викликає сплеск фінансової нестабільності. А. Бєляков пропонує м’яку, періодичну фіксацію курсу рубля самим ЦБ. Або прив’язку рубля інфляцію з недопущення його подальшого падіння. Але водночас такі кроки нічого не винні розглядатися як заходи для забезпечення повної фінансово-економічної стабилизации.

А. Бєляков вважає, що з інфляцією «витрат виробництва» боротися лише монетарними способами марно. «…Проблема у тому, що вона розвивається при загальному дефіциті грошової маси, а й у наслідки монетарно-шоковой політики …». Пряме посилення кредитноГрошової Політики призведе до спільного падіння попиту, глибокої кризи збуту, падіння прибутків і інвестицій. І отже, ще більшого падіння продуктивності виробництва. Але у скороченні товарної є і зростанні витрат інфляція не зменшується. А розвиток загальної інфляції плюс подальша лібералізація сприяють подальшого розвитку інфляційних процесів. І так без конца.

Пригадаємо події останніх. У 1992;1995 рр. було зроблено чотири спроби подолати інфляцію. Перша — на початку 1992 року: жорстка грошова політика викликала різке збільшення неплатежів і зменшення кінцевого попиту. У результаті інфляція у третій кварталі становить 10,7% на місяць, але прискорився спад виробництва — 24%. Проте після масштабної емісії грошей скорочення виробництва було уповільнена, але емісія привела до зростання інфляції. До другої спроби понизити темпи інфляції належить до 3−4 кварталами 1993 року. Було також стала жорсткішою кредитно-грошова політика, проводилися спроби стабілізувати номінальний валютний курс. Економіка відреагувала спочатку прискоренням обігу грошей, та був, в січні-лютому 1994 року — сильним спадом виробництва. У результаті вже у другому кварталі 1994 року всі повернулося «назад»: було проведено грошова емісія, призупинений спад виробництва, розпочалося зростання ціни транспорт і електроенергію. Усе це + «чорний вівторок» сприяли зростанню інфляції до 13−16% на місяць. Третя спроба зменшити темпи інфляції була на колишні, хоча й супроводжувалася сильним падінням промислового производства.

Четверта спроба подолання інфляції істотно відрізнялася від попереднього, оскільки зниження інфляції відбулося умовах відносно м’якої Грошової Політики під впливом ще кількох факторов.

По-перше, уперше з 1992 року було порушено механізм індексації зарплати. Вона початку стійко скорочуватися у реальному вираженні. Одночасно побільшало безработных.

По-друге, запровадження «валютного коридору» в 1995 року призвело до стабілізації курсу рубля стосовно долара. У результаті вповільнилося зростання ціни імпортні товари, що позначилося на динаміці споживчих цін. З іншого боку, фіксація валютного курсу призвела до його зближення з паритетом купівельної спроможності, що обмежує вплив світових ціни внутренние.

По-третє, ввели адміністративні обмеження до зростання ціни продукцію підприємств транспорту, й ТЭКа.

По-четверте, в 1995 року криза сільському господарстві проявився особливо гостро. Це засвідчило, потенціал подальшого перерозподілу ресурсів з АПК вичерпаний. Тому різко зменшилося інфляційний перерозподіл доданій вартості із сільського господарства до інших галузі экономики.

Скорочення інфляції в 1995 року було досягнуто за умов порівняно м’якої кредитно-грошової політики України з використанням немонетарних антиифляционных заходів. Вони були досить ефективними, що підтверджує немонетарний характер вітчизняної инфляции.

Є ще одне думка, про який ішлося раніше: інфляція завжди і скрізь є грошовим явищем. Прибічники цієї точки зору запевняють, що справжній рівень цін економіці залежить кількості обертаються у ній грошей. Це виявляється в рівнянні обмена:

MV=PQ P=MV/Q, де Р — рівень цін, М — грошова маса, яка перебуває у зверненні, V — швидкість обігу грошей, Q — кількість реальних товарів хороших і услуг.

Виходить, що найважливіша причина посилення інфляції полягає у більш швидке зростання номінальною грошової маси проти зростанням обсягу реального продукта:

сP=cM cV/cQ, де cP — приріст цін, темпи інфляції, cM — темпи приросту грошової маси, cV — темпи приросту за швидкістю обороту грошей, що у обороті, cQ — темпи приросту реального продукта.

З рівняння видно, що з стабільних значеннях швидкості обігу євро і обсягу реального продукту інфляція визначається темпом зростання грошової маси. Стабільний рівень грошової є і зниження обсягу реального продукту ведуть до зростання інфляції, оскільки меншому обсягу продукту протистоїть старе кількість грошей. Зростання ж реального продукту при обсязі грошової маси веде до дефляції — зниженню рівня цін. А чим визначається рух грошової маси ?

Грошова маса створюється ЦБ. Процес створення грошей складається з двох стадій. У першій — ЦБ країни збільшує свої активи шляхом надання кредитів уряду, комерційних банків, закордонним країнам, і навіть шляхом збільшення своїх золото-валютных резервів. Збільшення активів ЦБ наводить це й до зростання його пасивів, тобто до створення грошової бази (готівку в обращении+резервы комбанків в ЦБ). Друга стадія настає тоді, коли комерційних банків, спираючись за свої резерви збільшують кредитування своїм клієнтам. Залишки грошей на рахунках клієнтів + готівку у спілкуванні становлять грошову масу. Співвідношення між грошової масою та їх грошової базою що показує, скільки грошей створюється внаслідок «розростання» грошової бази, називається грошовим мультипликатором.

Отже, кількість грошей до зверненні визначається кредитної емісією ЦБ. Зростання його активів неминуче призводить до збільшення грошової бази, що за ефект мультиплікатор передається для підвищення грошової маси, що й впливає вже в прискорення темпів инфляции.

Розглянувши діяльність ЦБ 1992;го — 1994 роках побачимо, що темпи зростання його активів найвищими був у 1992 року. Неймовірно високе ставлення приростів активів ЦБ до ВВП 1992 року — понад 43% визначило виключно високий рівень інфляції у Росії тому ж році і на початку 1993 року. Потім у результаті початку обмежувальної кредитногрошової політиці вони кілька снизились.

Активи ЦБР. Таблиця 1.

|Показатели | |Млрд. |крб. | |Темпи |зростання к|предыд.| | | | | | |року, | | | | | | | | | |раз | | | |дек.91г|дек.92г|дек.93 |дек.94 |1992 г.|1993 г.|окт.94г| |Активи, всього: |233,8 |8044,7 |37 794,8|94 451,9|34,4 |4,7 |2,5 | |Кредити внутриросс. |233,8 |6555,5 |31 452,9|87 619,1|28,0 |4,8 |2,8 | |Чисті междунар.рез.| |246,2 |8442,4 |13 493,0| |34,3 |1,6 | | драг. метали | |140,0 |2001,5 |3321,9 | |14,3 |1,7 | | чистий позиція в | |106,2 |6440,9 |10 171,1| |60,6 |1,6 | |валюті | | | | | | | | |Кредити Мінфіну, |88,6 |3569,3 |12 954,6|53 839,9|40,3 |3,6 |4,2 | |зс. | | | | | | | | | прямі |88,6 |3565,7 |12 832,0|51 698,6|40,2 |3,6 |4,0 | | цін. бум.| |3,6 |122,6 |2141,3 | |34,1 |17,5 | |Кредити |142,0 |2703,7 |9912,0 |19 962,2| |3,7 |2,0 | |комбанкам, вс. | | | | | | | | | прямі |133,8 |2623,6 |9504,0 |19 962,2|19,6 |3,6 |2,1 | | як |8,2 |80,1 |408,0 | |9,8 |5,1 | | |овердрафту | | | | | | | | |Кредити ін. заемщ. |3,2 |36,3 |143,9 |324,0 |11,3 |4,0 |2,3 | |Кредити державам| | | | | | | | |рубльової зони | |1489,2 |6341,9 |6832,8 |0,0 |4,3 |1,1 | | |0,0 | | | | | | |.

На мал.1 добре видно 3 місяці, коли темпи приросту грошової маси були або нульовими, або негативними: вересень 1992, січень 1994 і листопад 1994 років. Саме тоді відбувалося різке зниження курсу карбованці і власники грошових ресурсів вкладали в валюту, щоб зберегти їх стоимость.

У першій половині 1992 року значення величини грошового мультиплікатора знизилося з 3,3 до 1,4 і після коливань від 1,7 до 1,9 вийшло природний рівень. Відносна стабільність грошового мультиплікатора дає чітке уявлення динаміку грошової массы.

Судячи з мал.2 у поступовій динаміці грошової маси чітко виділяються два періоду у червні - листопаді 1992 в квітні - серпні 1994 року й пік в липні 1993, коли грошова маса досягала високого рівня. Стриманими темпами грошова маса зростала перші місяці 1992 року, у вересні 1993 — лютому 1994 і від вересня 1994. Вочевидь, що темпи приросту грошової маси відповідатимуть темпам приросту інфляції і темпи стриманого зростання грошової маси — уповільнення темпів инфляции.

Для перевірки цього кандидат економічних наук, А. Ілларіонов порівняв дані про темпам інфляції і темпам приросту грошової маси. «. Для більшої точності як індексу інфляції було використано щомісячні темпи приросту оперативного індексу споживчих цін ИЭА, розрахованого на щотижневої основі. На ролі індексу грошової маси було використано середньомісячні темпи приросту агрегати М2, выравненного випадкових відхилень і зменшеного на обсяг заощаджень населения.

Далі він визначив лаги — тимчасові проміжки протягом яких, зміна обсягу грошової маси викликає зміни за темпами приросту цін. У 1992 року співробітник Лондонській школи економіки П. Оршаг й О. Ілларіонов дійшли висновку, що лаг між грошової масою і інфляцією у російській економіці становить 3−4 місяці. Але, позаяк у 1992 року російська економічна систему було мало розвинена, тимчасової лаг між грошової масою і інфляцією становив три місяці. Навесні 1993 року внаслідок розвитку економічної системи лаг між темпами приросту грошової є і темпами інфляції виріс до запланованих 4 місяців. Восени 1993 він становив 5 місяців, і позаминулого літа 1994 — 6 месяцев.

На рис. 3 видно наскільки темпи інфляції корелюють з темпами приросту грошової маси. Підвищення темпів приросту грошової маси червні - жовтні 1992 року викликало збільшення темпів інфляції у вересні 1992 року — лютому 1993 року. Інтенсивна грошова емісія в апреле-августе 1994 р. призвела до підвищення темпів інфляції у вересні 1994 — лютому 1995 р. Хоча, на графіці є невеликі невідповідності. Можна знайти 3 періоду, коли темпи приросту грошової маси обганяли темпи інфляції, і двоє періоду, коли темпи інфляції випереджали темпи приросту грошової маси. Пояснити це можна зробити з «ефекту накопичення» у фінансовому системі «надлишкової» частини грошової маси, яка виливається ринку не відразу, і з набагато великими лагами. «. До того ж сумарна площа «накопиченої» надлишкової грошової маси 1992 року, освічена кривими грошової є і інфляції, практично цілком збігаються з площею компенсировавшей її «надлишкової» інфляції 1993 р., освіченою кривими інфляції та їх грошової массы.

Одне з найважливіших чинників, визначальних темпи інфляції А.Ілларіонов вважає швидкість грошового звернення. Він зазначає, що у першій половині 1992 року значення швидкості грошового звернення зростало, в серпні — листопаді цього року падало. Зниження за швидкістю обороту грошей восени 1992 року викликане, очевидно, занадто повільними розрахунками в банківську систему, врятувало Росію від реальної загрози гіперінфляції. Він вважає, якби швидкість звернення замість зниження піднялася доти рівня якою виявилася через 1,5 року, у квітні 1994 року, то темп інфляції у Росії сягнув би принаймні 50% в месяц.

З грудня 1994 року до квітня 1994 року швидкість звернення грошей до російської економіці зростала — з 5,4 до 11,4. Саме тому помітне скорочення темпів приросту грошової маси протягом всього 1993 року так важко зумовлювало зниження інфляції. І несподіване «.зниження темпів інфляції влітку 1994 року був зумовлено як зниженням темпів приросту грошової маси за 6 місяців доти, а й зниженням 31-ий % за швидкістю обороту гроші з квітня до серпень 1994 року.». Отже, виходить що, російська інфляція монетарну природу, для її придушення треба впливати на чинники її определяющие.

1996 рік найбільш сприятливим із усіх — він став переломним у зниженні рівня інфляції. ІСЦ дев’ять місяців 1996 року становило 15,5%, тоді як і 1995 року і його зростання становило 2,3 разу. За 1996 рік рівень інфляції зменшився більш ніж шість разів. Це підтверджується також динамікою цін виробничій сфері .

Таблиця 1.

Зміна рівня цін 1996 року за кварталам.

(в % наприкінці періоду.) | |1 квартал |2 квартал |3 квартал|нояб 96 до груд 95 | |Індекс потреб. цін |110,0 |105,0 |100,8 |120,1 | |Інд. цін промышленн. |108,8 |105,2 |105,1 |124,6 | |Індекс тарифів на перши. |109,1 |106,3 |104,5 |120,4 |.

Ці цифри свідчать уповільнення інфляційних процесів, і навіть у тому, що інфляція більшою мірою змістилася до області підвищення витрат виробництва. Відповідно цьому послабилась роль інфляції як чинника обмеження попиту населення Криму і посилилася її на зменшення грошових доходів населення і платоспроможності предприятий.

Економічні дані що характеризують початок цього року, доводять реальність досягнення поставленої мети. Інфляція перебуває під медичним наглядом. За чотири місяці 1997 року середньомісячний рівень інфляції становив 1,5%. Тож у нинішнього року збережуться основні засади політики у грошово-кредитної сфере.

Досить складно дійти невтішного висновку про характер і причини інфляції в Росії з урахуванням цих суперечливих матеріалів. З одного боку, очевидно, що мають рацію А. Ілларіонов і його прихильники, з іншого боку не помиляються і їх противники. Автор реферату довго зважувала все «за» і «проти» і дійшла деякому висновку, представленого ниже.

Виконане дослідження дозволяє автору реферату спираючись на думка А. Іларіонова зробити про діяльність ЦБР і тимчасових лагах, дійти невтішного висновку у тому, що природа російської інфляції є монетарної, оскільки він вважає, що монополізм у промисловості, неплатежі і високі ціни на всі енергоносії що неспроможні викликати инфляцию.

На запитання, як боротися з інфляцією автор однозначної відповіді не знайшла. Оскільки, річ цілком очевидна, що й інфляція має монетарні причини, те й боротися із нею треба монетарними способами. Але як це випливає з наведених раніше фактів, російська інфляція не реагує на них, знижуючи лише за застосуванні немонетарних способів придушення инфляции.

За 1997 рік інфляція зменшилася майже 1% на місяць, проте, але це означає, що проблему її придушення остаточно решена.

Інститут «ТСК державного правничий та управления».

Фінанси, грошове звернення української й кредит.

[pic].

Характеристика інфляції у Росії 1992 — 1997 годах.

Сдал:

Бартош Е.П.

Принял:

р. Мегион.

План.

1. Вступ. … …

2. Причини і характеристика інфляції у Росії …

а) думка Б. Айкса … …

б) А. Бєляков — «немонетарні причини інфляції» …

в) 1992;1995 рр. — спроби придушення інфляції …

р) інфляція — грошове явище — А.Ілларіонов …

буд) 1997 рік — стабілізація інфляційних процесів …

3. Укладання. … …

4. Література. … …

1. А. Бєляков. Вкотре про природу инфляции.

2. А. Ілларіонов. Природа російської інфляції. — Питання экономики.

№ 3, 1995.

3. Грошово-кредитна політика Банку Росії 1997 року. — Гроші були й кредит.

4. До підсумкам 1996 року. — Економіст. № 2, 1997.

5. Р. Бєлоусов, А. Бєлоусов, Д.Белоусов. Інфляція: чинники, механизм,.

стратегія подолання. — Економіст. № 4, 1996.