Уголовная відповідальність за квартирні крадіжки (питання кваліфікації)

Уголовная відповідальність за квартирні крадіжки (питання квалификации)

Курсовая робота у кримінальній праву.

Введение

В Кримінальному Кодексі, прийнятому Державної Думою 24 травня 1996 року й введеному на дію з початку 1997 року, розділ злочину за економічній галузі передбачає відповідальність за хищения.

Среди розкрадань чужого майна крадіжки є поширеними. І при тому, що сам питому вагу розкрадань виключно високий у структурі злочинності. Так було в 1981;1985 рр. Він становив 16,2%, що свідчить про досить широкої поширеності цих видів злочинів. Наприклад, за 1996 рік у Москві і М.О. відсоток крадіжок із усіх зарегестрированных злочинів становило приблизно 4,5.

Анализ роботи органів попереднього слідства й судів з конкретним кримінальних справ показав, що числу найскладніших питань у діяльності следо-вателей і суддів провідних боротьбу з злочинними посяганнями на чуже майно, ставляться кримінально-правові питання кваліфікації крадіжок, со-вершенных з проникненням у помешкання, приміщення, або інше хранилище.

Правоохранительные органи відчувають і труднощі при кваліфікації крадіжок з проникненням в житло; щодо поняття житло: крадіжки причинившей значної шкоди, або досконалої алкоголіком чи наркоманом. Насправді органи попереднього слідства й суди для одних випадках терміни «приміщення», «інше сховище», «житло» і «проникнення» піддають надмірно широкому тлумаченню чи навпаки, розуміють занадто вузько, що зумовлює неправильної кримінально-правової кваліфікації скоєного й у остаточному підсумку щодо порушень законності законодавчих і конституційних прав граждан.

Одной з основних причин, затрудняющей кали-фикацию злочин з факту розкрадання, є постійно змінюється останніх років економічна політика государства.

Так колишня державна і громадська власність практично цілком зараз перейшов у приватну власність. Власниками будинків, дач, підприємств і організацій стали як громадяни, і різні юридичних осіб (ТОВ, ЗАТ …).

Кроме того перебудова економіки призвело до появи великий групи громадян безробітних. Скоєння злочинів цієї категорією населення іноді єдиний спосіб прокормиться.

Другой, немение важливою причиною, затрудняющей кваліфікацію під час розслідування розкрадань, є участь, як суб'єктів злочинів, іноземних громадян. Маючи споріднені й інші зв’язку у Росії, купуючи нерухомість, створюючи комерційні підприємства біля Росії вони скоюють різні злочину. При кваліфікації таких злочинів необхідно враховувати громадянство даних осіб, діючі договори між країнами, принципи міжнародного права.

Немного з історії краж

Рассмотрим коротенько історію появи такого квалифицирующего ознаки, як «проникнення у помешкання» й питання кваліфікації крадіжок особистого майна громадян, коли така крадіжка совершена з проникненням в жилище.

3 грудня 1982 року Президія Верховної Ради РРФСР прийняв Указ «Про внесення і доповнень Кримінальний кодекс РРФСР», яким поряд з іншими змінами і доповненнями кодексу, до статті про крадіжку запроваджено новий кваліфікуючий ознака вчинення цього преступ-ления «з проникненням в жилище».

Используя позитивний досвід розвитку законодавства інших держав, законодавець РРФСР дещо інакше сформулював вказаний вище кваліфікуючий ознака. По-перше, саме поняття «насичення житло» видається більш широким проти употреблявшимся у законодавстві (проти законодавствами союзних республік) поняттям «насичення житлове приміщення». По-друге, є більш вдалою вирішене питання про місце цього квалифицирующего ознаки: він був об'єднаний із особливо небезпечним рецидивістом лише у нормі. По ст. 144 КК РРФСР відповідальність скоєння крадіжки особистого майна з проникненням у помешкання передбачалася у частині третьої, а норма, що встановлює відповідальність скоєння тієї самої злочину особливо небезпечним рецидивістом, у частині четвертой.

Такая законодавча конструкція була згодом сприйнята Кримінальними кодексами решти колишніх «союзних республик.

Рассмотрим докладніше Кримінальним кодексом РРФСР (за станом 15 грудня 1993 року). Відповідно до цього Кодексу існувало 2 різних статті з крадіжці. Перша стаття 89 «Розкрадання державного або громадського майна, совершённое шляхом крадіжки «. Друга стаття 144, злочину проти особистої власності громадян, «Крадіжка». У цьому Кодексі законодавець висунув статтю про крадіжку державного або громадського майна перше місце, а крадіжку особистої власності громадян друге. З іншого боку Кодекс містить порушення ст. 89 більш жорсткі санкції, ніж санкції порушення ст. 144. Наприклад, по ст. 89 КК РРФСР крадіжка з проникненням до приміщення чи інше сховище карається позбавленням волі терміном від трьох до максимально восьми років із конфіскацією майна чи ні такою. По ст. 144 КК РРФСР Крадіжка з проникненням у помешкання карається позбавленням волі терміном від двох сьомої років із конфіскацією майна чи ні такою. Таке розбіжність у статтях про крадіжку зумовлювалося політикою, правлячої тоді, коммунис-тической партії. І це висувала державну власність на місце перед особистої .

Новый КК РФ який набув чинності 1 січня 1997 року, вже у епоху демократичного устрою в Росії, має відрізняється від попередника структуру. У розділі 8, «Злочини у сфері економіки», даного Кодексу у главі 21, яка називається «злочину проти власності». Отже власність большє нє поділяється на державну й особисте, жодному з видів власності не віддається переваги, ніяка власність перестав бути главенствующей.

В цьому КК РФ слід нормам Конституції РФ, що у частини 2 статті 8 визнає і захищає так само приватну, державну, муніципальну й інші форми власності .

Глава 21 КК РФ містить єдину в усьому кодексі статтю по крадіжці. Це стаття 158, вона і називається «Крадіжка». І це визначення крадіжки ній цілком нову, для російського законодавця …

Кража

1.Понятие кражи.

Статья 158 КК РФ в п. 1 визначає крадіжку так: «Крадіжка, тобто таємне розкрадання чужого имущества».

Закон визначать крадіжку як «таємне розкрадання». Основне відмінність крадіжки з інших форм розкрадання полягає у способі вилучення і заволодіти майном. Такий спосіб характеризується як таємний, що він відповідає загальноприйнятому уявленню про крадіжку. Дієслово «красти» означає діяти «таємно», «крадькома» (слова, однокореневі з «крадіжкою»). Наприклад вираз «відкрита крадіжка» суперечить нормам російського языка.

Тайным є таке вилучення майна, що відбувається без відома та згоди власника або особи, у якого перебуває майно, і, зазвичай, непомітно для сторонніх. Прикладом може бути звичайна квартирна крадіжка чи крадіжка, сопряжённая з протиправним проникненням в виробниче приміщення, офіс чи інше сховище майна. Крадіжка то, можливо совершена присутності власника, якщо він помічає дій злочинця, наприклад кишенькова крадіжка. Крадіжкою є й вилучення майна у потерпілого, який сприймає того що відбувається: у сплячого, п’яного, що у непритомному стані або навіть відкрите вилучення майна у особи, недієздатного оцінити злочинний характер дій винного з малолітства чи психічної хвороби .

Возможно вчинення крадіжки й у присутності сторонніх осіб, якщо якщо злочинець користується тим, що присутні не усвідомлюють неправомірності його дії. Це можна, коли з обставинам справи для оточуючих незрозуміла приналежність майна або злочинець облудними хитрощами створює у сторонніх враження, що майно належить їй або він уповноважений розпорядитися цим имуществом.

Кражу слід відмежовувати від грабежу, який відбувається відкрито. Якщо злочинець помилково думав, що робить розкрадання таємно, насправді ж його дії усвідомлював потерпілий чи спостерігали інші особи, то відповідність до спрямованістю наміру скоєне має квалифици-роваться як кража.

Кража належить до не насильницьким злочинів, тому таємне вилучення майна у особи, який насильницьким способом не містить можливості стежити діями злочинця (приведено у несвідоме стан, замкнено у приміщенні, отвезён деінде тощо.) слід кваліфікувати залежно від характеру применённого насильства по ст. 161 чи ст. 162.

Теперь розглянемо, що таке розкрадання. Під розкраданням в статтях КК РФ розуміються скоєні з корисливої метою протиправні безплатне вилучення і (або) звернення чужого майна на користь винного чи інших, причинившие збитки власнику чи іншому власникові цього имущества. 1].

Изъятие залежить від перекладі чужого майна з володіння власника чи іншого законного власника в фактичне володіння винного .

Обращение чужого майна собі на користь має через присвоєння чи розтрату майна, яким винний заволодіває неправомерно.

Рассмотрим два найважливіших ознаки розкрадання це протиправність і безвозмездность.

Противоправность вилучення і (або) звернення до свою користь чужого майна означає, що переклад майна в фактичне володіння винного осущест-вляется без будь-яких підстав щодо цього й без згоди власника чи законного владельца.

Похитивший майно хоч і володіє, має і розпоряджається їм, як власним, але юридично власником не стає. Розкрадання не влечёт у себе втрату власником права на вкрадене майно. Вилучення майна, правомірність якого заперечується суб'єктом (організацією чи громадянином), не утворює розкрадання. Такі дії можуть волокти відповідальність за інші злочину, наприклад за самоправність (ст. 330 УК).

Безвозмездность вилучення чужого майна варто вбачати у разі, коли винний заволодіває їм безплатно, без відповідного відшкодування або з неадекватним відшкодуванням (наприклад, шляхом незаконної уцінки товару, вибраковки промислових виробів, заміни ввіреного винному майна на менш цінне (див. Бюл. ЗС РРФСР, 1979, номер 6, стор.8; Бюл. ВР СРСР, 1982, номер1, стор.12). Саме безплатність вилучення чужого майна обумовлює наступ суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння власнику чи іншому власникові майнового ущерба.

Далее розглянемо словосполучення «чужого майна», як і що міститься в понятті кражи.

При скоєнні розкрадання заволодіння чужим майном завжди пов’язане з вилученням його з володіння власника (або особи, у веденні або під охороною якої перебуває майно). Якщо майно за тими або іншим суб'єктам причин вже вибуло з володіння власника, то заволодіння такими темами не утворює розкрадання. Присвоєння знайденого чи випадково що опинилося у винного чужого майна не розглядається як злочину. Які Є у володінні власника можна вважати як спеціально охоронюване чи замкнене майно, а й таке, якого відкритий доступ біля підприємства, у приміщенні установи, на будівельної майданчику чи у якомусь місці здійснення господарську діяльність, на транспортному засобі, соціальній та місці, де вона тимчасово перебуває без нагляду, якщо це перестав бути втраченим собственником.

Одно з центральних місць у визначенні розкрадання займає поняття майна. Невипадково преступ-ления проти власності називаються також майновими злочинами (наприклад, в КК РРФСР 1926 г.). Майно є предмет розкрадання, що йде відрізняти від об'єкта громадських відносин власності. Предмет розкрадання завжди материален, є частиною матеріального світу, тобто володіють ознакою речі. Не може бути предметом розкрадання як майнового злочину ідеї, погляди, прояви людського розуму. Про розкраданні інтелектуальної власності можна говорити лише фігуральному сенсі, маю на увазі, приміром, порушення авторських та суміжних суміжних прав (ст. 146 КК РФ).

Не може бути предметом розкрадання (через відсутність речового ознаки) електрична чи теплова енергія. Не може бути предметом розкрадання природні багатства у тому природному состоянии.

2.Виды кражи.

Статья 158 КК РФ передбачає три виду краж:

простая (основний состав) ч.1 ст. 158 КК РФ; квалифи-цированная (ч.2 ст.158) і особливо кваліфікована (ч.3 ст.158).

Квалификация крадіжки великою мірою залежить від правдивого розуміння ознак, які різнять одна частка крадіжки від іншого, що в счёте зводиться до вірному розумінню обтяжуючих обстоятельств.

Размер крадіжки основний критерій, визначальний ступінь суспільної небезпечності злочини минулого і впливає на характері і розмір наказания.

Крупные розміри одна з трьох обставин, особливо обтяжуючих крадіжку. Поруч із крадіжкою совершённой організованою групою або посадовою особою, раніше чи більше разів судимим за розкрадання або здирство, крадіжка у великому належить до тяжких злочинів (відповідно до ст. 15 КК РФ).

Крупным площею статтях глави 21 КК РФ визнається вартість майна, у 500 раз що перевищує мінімальний розмір оплати праці, встановлений законодавством РФ на даний момент скоєння преступления. 2].

Как показує судебно-следственная практика, кваліфіковані крадіжки, є распространёнными. До таких крадіжкам ставляться: крадіжка совершённая групою по попередньому змови, крадіжка совершённая неодноразово, крадіжка зроблена з заподіянням значної шкоди громадянинові, а як і крадіжка, совершённая з незаконним проникненням у помешкання, приміщення або інше хранилище.

Кражей без обтяжуючих обставин буде крадіжка, совершённая вперше однією особою не у крупних розмірах, без незаконного проникнення житло особою, раніше два чи більше знову судимим за розкрадання або здирство. Така крадіжка буде належить до злочинів невеликої тяжкості (відповідно до ст. 15 КК РФ).

Квартирные крадіжки, особливості кваліфікації

Как показує нам судова практика РФ, крадіжки з проникненням у помешкання значно переважають серед інших корисливих злочинів проти приватної собственности.

По даним А. М. Царегородцева, найчастіше (66%) крадіжки особистого майна відбуваються з проникно-вением на квартири, кімнати, де мешкають громадяни. У цьому переважна більшість їх (77%) зроблено з подоланням препятст-вий, зокрема: з добором ключа (30%); зломом запору і зривом замку дверях (18%); шляхом виставляння віконних рам і скла (14%). Кожна четверта крадіжка чужого майна совершена з проникненням у помешкання громадян через відкрите вікно (кватирку) й у незамкнену двері, залишеній без нагляду квартири. Шляхом обману скоєно 13% краж. 3].

По даним Ю. А. Леконцева і А. Бриллиантова, понад третину квартирних крадіжок було скоєно шляхом зловживання довірою потерпілого чи з допомогою вільного доступу в житлове помещение. 4].

Опасность крадіжок з проникненням у помешкання погіршується й низькою раскрываемостью цих преступлений.

Стремясь викрасти майно, щодо якої потерпілий приймає спеціальні заходи щодо його схоронності, злочинець демонструє особливе завзятість в досягненні своєї мети, нерідко використовує такі прийоми і кошти, які зводять нанівець заходи предостороженности із боку власника. Дії, попередні вилученню майна, припускають певний обсяг попередньої злочинну діяльність, що свідчить про навмисному характері деяний.

Опасность крадіжок з проникненням у помешкання полягає ще й тому, що вони мають многоэпизодный характер. Це наочно ілюструє таке кримінальну справу: З. і Ко. по попередньої домовленості між собою в лютому до травня місяць 1987 року совершили17 крадіжок особистого майна громадян із проникненням у помешкання, завдавши матеріальним збиткам загальну суму 5256 рублей. 5].

Введение

в1982 року у законодавство такого квалифицирующего ознаки, як вчинення крадіжки «з проникненням у помешкання», одразу поставила на перед судової практикою і наукою кримінального права ряд складних питань, пов’язані з його застосуванням. Перш всього труднощі виникали щодо самих термінів «житло» і «проникнення». Розглянемо, що говорить з цього приводу російське законодавство.

Жилище цю споруду, призначене для постійного чи тимчасового проживання людей, або ті його складові, що використовуються відпочинку, зберігання майна чи задоволення інших потреб людини (балкони, застеклённые веранди, комори тощо. п.).

Помещения, які й прилягають до житлового будинку, але з пристосовані для постійного чи тимчасового проживання (льох, сарай, комору та інші господарські приміщення), що неспроможні визнаватися помешканням (див. Бюл. ВР СРСР, 1986, номер 6, стр.5).

Например: Трофимов, проникнув у підвальне приміщення багатоповерхівки здійснив звідти крадіжку картоплі та інших продуктів, що належать Кончаеву, у сумі 500 тис. рублів. Пізніше він був привлечён органами попереднього слідства до кримінальної відповідальності держави і відданий суду по ч.1 ст. 158 КК РФ. Ця кваліфікація співробітниками попереднього слідства справи Трофімова, представляється правильной.

Т.к. підвал багатоповерхівки, має самостоятель-ный вхід так і безпосередньо не пов’язані з житловим приміщенням, неспроможна розглядатися як помешкання чи як частину житлового приміщення, тому совершённая потім із нього крадіжка неспроможна кваліфікуватися по ч.2 ст. 158 КК РФ.

Проникнення то таємне вторгнення у помешкання, приміщення чи сховище з вилучення чужого майна. Вона передбачає незаконний таємний доступом до майну, недозволене входження у житло, приміщення чи сховище всупереч волі особи, котрий відає які у них майном чи який охороняє его.

Цель вилучення чужого майна має проникненню у помешкання, приміщення чи сховище. Не можна вбачати цей ознака, коли умислу на крадіжку виникла після того, як особа виявилося у чужому житло, приміщенні чи сховище за іншим приводу (див. Бюл. Зс СРСР, 1985, номер 6, стр. 5).

Проникновением має визнаватися як фізичне входження винного у помешкання, приміщення чи сховище, а й вилучення майна з допомогою різних прийомів і приспособлений (например, гаків, «вудок», магнітів, засасывающих шлангів і ін.), дозволяють винному видобувати похищаемые предмети без входу в відповідне помещение. 6].

Не може розглядатися як проникнення, якщо крадіжка совершена обличчям, у яких доступ в житло, приміщення чи сховище у свого службове становище або у силу виконуваної роботи, так само як обличчям, у яких одноразовий доступ в вказане помещение.

Не буде цього ознаки і за викраденні товарів з магазину під час його работы. 7].

При кваліфікації квартирної крадіжки як і зустрічаються труднощі з визначенням моменту закінчення даного преступления.

Правильное визначення такого моменту має важливе значення, тому що від цього залежать: наявність або відсутність посилання ст. 30 КК РФ (приготування до злочину і замах на злочин); встановлення добровільної від скоєння злочину, можливого лише до закінчення злочину (ст. 31 КК РФ), співучасті у злочині, також можливого лише до закінчення злочину (глава 7 КК РФ), індивідуалізації відповідальності держави і покарання.

Хищение визнається кінченим, коли винний вилучив чуже майно і одержав її реальну можливість розпорядитися ним своєму усмотрению. 8].

Для закінченого розкрадання непотрібен, щоб винний фактично скористався річчю, витяг із неї вигоду. Важливо, що він має таку можливість, заволодівши вещью.

На погляд И. Ш. Борчашвили, крадіжку з проникно-вением у помешкання можна вважати кінченої сіло моменту, коли винний вийшов із житла. Наприклад, коли він проникнув у квартиру багатоповерхівки, то скоєне можна вважати завершеним із моменту, коли злодій посів сходовий майданчик, а чи не після виходу його за вулицю. Якщо ж совершена крадіжка з проникненням в приватний, то злочин можна вважати завершеним із моменту виходу винного з дому, тобто. у вікно, чи вулицю, інші зручні йому места. 9].

Исключение з даного правила можливо, якщо споживчі властивості майна дозволяють використати його без винесення з житла (наприклад, спиртні напої, продукти харчування), і такий варіант розпорядження викраденим охоплюють наміром виновного.

Например: М, з метою скоєння крадіжки особистого майна громадян шляхом зламування дверних замків, проникнув у будинок громадянки Ш., взяв пляшку водки.

«Столичная» 0,5л і поклав до кишені. При виході був помічений господинею квартири, що має спросил:

«Вам квартиранти не нужны?"и кинувся бігти, але був затриманий соседями.

Органы попереднього слідства й народний суд кваліфікували совершённое їм діяння по ч.2 ст. 161 КК РФ як грабіж з проникненням в жилище.

Такая кваліфікація, мій погляд, є ошибоч-ной. По-перше, винний проникнув у будинок таємно. По-друге, на виході з вдома, хоча й помічений господинею вдома Ш., проте вона бачила, що було викрадено, і це розумів злочинець. По-третє, М. був переконаний у цьому, що вкрадену їм горілку потерпев-шая не помітила, і побіг, аби бути задержанным.

При таких обставин можна припустити, що М. зробив не відкрите, а таємне викрадення особистого майна, яке слід кваліфікувати по ч.2 ст. 158 КК РФ.

Но якщо винний на виході з житла був помічений сторонніми особами чи господарями вдома, кинув викрадені речі й сховався, такі дії слід кваліфікувати як замах на крадіжку особистого майна громадян, скоєний із проникненням в жилище.

Уголовная відповідальність за квартирні кражи

Кража, зроблена з незаконним проникненням у помешкання, приміщення або інше сховище карається штрафом у вигляді від семисот до 1 тис. мінімальних розмірів оплати праці, або у вигляді зарплати чи іншого доходу засудженого у період від сім місяців до один рік, або позбавленням волі терміном від двох до у віці зі штрафом у вигляді до 50 мінімальних розмірів оплати праці, або у вигляді зарплати чи іншого доходу засудженого у період до місяця або без такого. (КК РФ, ст. 158, год. 2).

Уголовную відповідальність за розкрадання у вигляді квартирної крадіжки можуть нести тверезо мислячі особи, досягли на момент скоєння злочину 14-річного возраста.

В тому випадку, коли у помешкання (приміщення чи інше сховище) супроводжувалося зломом запирающихся пристроїв, пристрітом стін, сейфів тощо., скоєне має додатково квалифицирова-ться як знищення чи ушкодження майна по ст. 167 УК.

Проникновение в житло, приміщення чи інше сховище то, можливо скоєно однією або кількома особами. Відповідальність двох чи більше осіб з цього ознакою настає як тоді, що вони усе разом проникли до приміщення, а й у випадках, якщо туди проникло одну особу, а інше сприяло проникненню або прийняло що у вилучення майна з помещения.

Изучение судової практики свідчить у тому, що крадіжки чужого майна з проникненням у помешкання, приміщення чи інше сховище найчастіше відбуваються в співучасті. Так, за даними вибіркових досліджень, 39,3% крадіжок було скоєно двома особами, 26,5% трьома і більше лицами.

Преступления, зроблених у співучасті, зазвичай, складають велику громадську небезпека, ніж злочину, скоєні однією особою. Інколи справа скоєння крадіжки з проникненням у помешкання, приміщення чи інше сховище в співучасті полегшується здійснення злочину, його приховування, часто причиняется більш значний матеріальним збиткам, витонченішими і небезпечними є способи проникнення. При крадіжках, вчинених у співучасті, проникнення найчастіше виражалося у зламі замків, дахів, стін, дверей, доборі ключей.

При скоєнні аналізованого злочину переважає соисполнительство безпосереднє що у вчинення діянь, їхнім виокремленням склад крадіжки з проникненням в житло, приміщення чи інше сховище. Співучасть у вузькому значенні слова, яка передбачає поділ ролей, зустрічається практично щодо реже.

Однако, як показує аналіз справ, в 35,6% випадків крадіжки чужого майна з проникненням у помешкання, приміщення чи інше сховище відбуваються в співучасті, як у приміщення (сховище, житло) проникає одну особу, інші виступають на ролі підбурювача чи пособника.

При оцінці діяльності співучасників у разі необхідно передусім встановити той факт, що вона сприяла діяльності виконавця, лежить у причинної зв’язки з його діями, і навіть сприяла наступові злочинного результата.

Необходимо враховувати, що з боку діяльність всіх співучасників характеризується прямим наміром. Організатор, підбурювач, посібника усвідомлюють суспільно небезпечний характер своїх діянь П. Лазаренка та дій, до здійснення яких вони схиляють виконавця чи скоєнні яких йому, передбачають суспільно небезпечні наслідки і на бажають їх наступления.

Цель і мотиви організатора, підбурювача і посібника можуть збігатися з цілями виконавця. Виконавець завжди діє з корисливих спонукань, а мета підбурювача у своїй може бути інший, що ні впливає кваліфікацію злочину. Винні у скоєнні злочину й у разі підлягають залученню до кримінальної відповідальності по ст. 34 і год. 3 ст. 158 КК РФ.

Важное практичного значення має встановлення того, які обставини скоєння злочину охоплюються наміром кожного з соучастников.

Следует враховувати, що наміром організатора, підбурювача і посібника повинен охоплюватися те що, що виконавцем здійснять розкрадання чужого майна з проникненням у помешкання, приміщення чи інше сховище. У деяких випадках має місце ексцес виконавця (ст. 36 КК РФ), а дії підбурювача чи посібника повинні кваліфікуватися з урахуванням фактичних обставин справи за ч.3 ст. 158, а, по ч.1 чи ч.2 цієї статті. Тож якщо підбурювач і посібника припускали, що крадіжка чужого майна буде зроблена виконавцем із приміщення, доступ у якому вона має, а останній проникає в сейф, то, на обличчя ексцес виконавця. Його співучасники за наявності попереднього змови мають бути залучені до кримінальної відповідальності по ч.2 ст. 158 КК РФ, а діях виконавця буде склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 158 КК РФ.

Кража, зроблена з проникненням у помешкання за наявності обтяжуючих обставин, передбачених ч.2 ст. 158, кваліфікуються лише з ч.3 ст. 158, інші квалифицирующие ознаки відзначаються вироку. Але якщо обличчям скоєно дві крадіжки, одній із яких з проникненням у помешкання, то обидві цим крадіжкам кваліфікуються самостоятельно. 10].

Соучастие виключається, тоді як скоєнні злочину крім особи, що підлягає кримінальної відповідальності, участь приймає малолітній, не який сягнув віку кримінальної відповідальності, чи душевно хворий, позаяк у цьому випадку відсутня ознака навмисної спільної прикладної діяльності субъектов.

На практиці зустрічається використання дітей з метою крадіжки з проникненням у помешкання, приміщення чи інше хранилище.

Так, засуджений однією з народних судів Щ. з метою злочину використовував дванадцятирічного сина. Через отвір, у якій проходять транспортёр, хлопчик проникнув у корпус птахоферми винесла 10 курей вартістю 15 т. крб. У цьому вся разі Щ. має бути визнаний не підбурювачем, а виконавцем злочину, дитина використовувався їм як гармати скоєння крадіжки, тобто. можна говорити про зване посереднє виновничество.

Использование неповнолітнього, який досяг віку кримінальної відповідальності, має кваліфікуватися через сукупність злочинів: крадіжки з проникненням в приміщення чи інше сховище (ч.2 ст. 158 КК РФ) і залучення неповнолітнього до скоєння злочину (ст. 150 КК РФ).

Як свідчать матеріали практики, крадіжки чужого майна часто відбуваються за наявності одночасно кількох обставин, квалифици-рующих злочин. Наприклад крадіжка відбувається з проникненням до приміщення чи інше сховище вдруге або з попереднього змови групою лиц.

Изучение справ про викрадення, скоєні із проникненням у помешкання, приміщення чи інше сховище, показало, що цьому ознакою супроводжувала повторність в 43,4%, а, по попередньому змови групою осіб цих злочинів відбувалися в 65,8% случаев.

Господствующим теоретично кримінального правничий та усталеним у судовій практиці є положення, що з кваліфікації крадіжки, досконалої за наявності одночасно кількох кваліфікуючих ознак, пріоритет може бути за найнебезпечнішим з них.

Это пов’язано, в частковості, про те, йдеться про один злочині, протягом якого має бути призначено одне покарання. Однак у описової частини вироку, як й у постанові притягнення як обвинувачуваної та обвинувальному укладанні, слід вказувати всі встановлені у справі квалифицирующие обставини повторність крадіжки, вчинення її за попередньому змови групою лиц.

Фиксация в вироку всіх кваліфікуючих обставин дає повне уявлення про ступеня суспільної небезпечності діяння й обличчя, вчинила злочин, а отже, необхідна, і для індивідуалізації наказания.

Высказанные рекомендації ставляться до особливостей кваліфікації єдиного діяння за наявності поруч із проникненням різних кваліфікуючих признаков.

В значному числі випадків до кримінальної відповідальності залучаються особи, котрі вчинили ряд крадіжок чужого майна. При сукупності злочинів всі вони кваліфікується за відповідною статті або це частини статті Кримінального кодексу, яка передбачає окреме злочинну посягательство.

При зазіханнях на приватну власність може відбутися крадіжка, зроблена з заподіянням значної шкоди громадянинові. У цьому полягає особливість даного квалифицирующего ознаки проти іншими, встановлення яких немає залежить від форми собственности.

Закон не містить критеріїв значної шкоди і покладає визначення цього оцінкової поняття на слідства й суду. Вирішуючи питання про заподіянні значної шкоди громадянинові треба враховувати вартість викраденого майна, і навіть його кількість і значущість потерпілого, матеріальне становище останнього, зокрема її зарплатню та наявність иждивенцев. 11].

При визначенні розміру матеріальних збитків, початку внаслідок злочинної зазіхання, необхідно враховувати вартість майна на день прийняття рішення про відшкодування шкоди з її наступної індексацією на даний момент виконання вироку гаразд, передбаченому кримінально-процесуальним законодательством. 12].

Квартирная крадіжка визнається досконалої організованою групою, якщо вона совершена стійкою групою осіб, заздалегідь які об'єдналися з метою однієї чи кількох злочинів. Пленум Верховного Судна РФ в постанові № 5 від 25 квітня 1995 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства про відповідальності за злочину проти власності» (Бюл.

ВС РФ, 1995, № 7) зазначив, що ця група характеризується, зазвичай, високий рівень організованості, плануванням і скрупульозної підготовкою злочину, розподілом ролей між співучасниками і т.п.

Устойчивость організованою групи проявляється у наявності керівників, в попередньої підготовці злочинних дій, у доборі співучасників й розподілі між ними ролей, у забезпеченні заходів для прихованню злочинів, у наявності відпрацьованих методів злочинної деятельности.

Действие осіб, які вчинили крадіжку, у складі організованої групи, незалежно від ролі кожного учасника групи мають розглядатися як соисполнительство і кваліфікуватися без посилання ст. 33 УК.

Общее поняття організованою групи безвідносно до роду і виду злочину розкривається у п. 3 ст.35 КК РФ, а пункті зазначеної статті регламентовані підставу, умови тож обсяг кримінальної відповідальності особи, який створив організовану групу або який керував нею, так само як учасників учасників такий групи за злочину, скоєні у цій формі соучастия.

При цьому законі (п. 7 зазначеної статті) встановлено, що скоєння злочину організованою групою влечёт суворіше покарання виходячи з й у межах, передбачених КК. Що стосується крадіжці таку підставу і межі передбачені диспозицією врожаю та підвищеної санкцією ч.3 ст. 158 КК РФ, устанавлива-ющей покарання як позбавлення волі терміном від п’яти до десятиріччя з конфіскацією майна чи ні таковой.

О великому розмірі розкрадання (зокрема і крадіжки) в примітці 2 ст. 158 КК РФ. Встановлений в примітці 2 мінімальний межа великого розміру одночасно служить верхньої кордоном стислого розкрадання (зокрема і крадіжки), кваліфікованого по ч.1 чи 2 ст. 158.

Размер розкрадання як великого визначається винятково сумарною вартістю викраденого в грошах .Такі натуральні й економічні критерії, як вагу, обсяг, кількість, господарське значення викраденого майна, його дефіцитність тощо., враховуватися щодо розміру розкрадання не могут.

Совершение кількох квартирних крадіжок, їхнім виокремленням загалом великий збитки, якщо скоєне свідчить єдиного продолжаемом злочині, слід кваліфікувати як крадіжку, совершённую у великому розмірі (ч.3 ст.158). У постанові Пленуму від 25 квітня 1995 р. судам рекомендується пам’ятати, що як розкрадання крупних розмірах має кваліфікуватися й «учинення кількох розкрадань чужого майна, зокрема і державної, загальна вартість якого двухсоткратно перевищує мінімальний розмір оплати праці, якщо вони скоєно єдиним чином або за обставин, свідчить про умислі здійснювати розкрадання у крупних размерах.

При квартирної крадіжці, совершённой групою осіб, розмір розкрадання визначається на загальну вартість похи-щенного майна без обліку фактично отриманої частки кожним із співучасників. Якщо ж таки поодинокі співучасники брали участь ні в всіх епізодах розкрадання, то кваліфікація їх дій повинна залежати від розміру шкоди, причинённого тими злочинами, у яких участвовали.

Квартирная крадіжка, совершённая обличчям, чи більше разів судимим за розкрадання або здирство, є вид множинності злочинів, що його спеціальним рецидивом. Спеціальним називається рецидив злочинів, куди входять тотожні чи однорідні злочину. Квартирна крадіжку, совершённая обличчям, раніше чи більше разів судимим за розкрадання або здирство карається позбавленням волі терміном від п’яти до десятиріччя з конфіскацією майна чи ні такою (ч.3 ст. 158 КК РФ).

Если дії, розпочаті як крадіжка з проникненням у помешкання, переросли на відкрите викрадення, скоєне слід кваліфікувати як грабіж чи розбій, скоєні з проникненням у помешкання (ст. 161 ч.2; ст. 162 ч.2 КК РФ). Наприклад, якщо винний на виході з квартири, будучи поміченою господарями квартири чи сторонніми особами, не кидає вкрадене майно, яке за ньому було виявлено, а застосовує насильство щодо потерпілого із єдиною метою утримання викраденого, то крадіжка у разі як об'єктивно, і суб'єктивно переростає в грабіж чи розбій, залежно від характеру применённого насилия.

Таким чином, правильне розуміння квалифици-рующих обставин під час проведення квартирних крадіжок має важливе значення для індивідуалізації відповідальності винного.

Заключение

Одним з найнебезпечніших злочинних посяга-тельств на приватну власність є кража.

Включение в число кваліфікуючих обставин проникнення житло, приміщення чи інше сховище має важливого значення підвищення ефективності кримінально-правових коштів боротьби з посяганнями на приватну власність. Те, обставина, що майно вихоплюється із житла, підвищує ступінь суспільної небезпечності крадіжки, бо зумовлює заподіяння порівняно більшої шкоди приватної власності. У той самий час рішення суб'єкта зробити крадіжку з проникненням до приміщення чи сховище свідчить про порівняно більшою мірою суспільної небезпечності особистості виновного.

Наличие в ст. 158 КК РФ такого квалифицирующего ознаки, як «насичення житло, приміщення чи інше сховище», вимагає пильної уваги правоохоронних органів до правильного тлумачення цих понять і, обгрунтованою кваліфікації по ч.2 ст. 158 КК РФ. Насправді усе ще припускаються помилок при кваліфікації крадіжок чужого майна, виникають спірні питання. Російське кримінальна право приділяє багато уваги відповідальності про крадіжку, передбачає широкий діапазон заходів покарання преступника.

В справжнє час конче необхідно теоретичне осмысливание нового законодавства про кримінальної відповідальності про крадіжку, внесённых їм новел і практики применения.

Необходимо відзначити, що на даний час труднощі, виникаючі з кваліфікацією квартирних крадіжок, на стадії попереднього розслідування обумовлені відсутністю застосування практики у новій Кримінального Кодексу РФ. Т.к. він набрав чинності з початку 1997 року. Розслідування з кримінальних справ, збудженою 1997;го (у новій КК), в основному тривають. Відповідно відсутня судова практика з кримінальних справ про квартирних кражах.

Провести аналіз совершённых злочинів по ч.2 ст. 158 КК РФ з урахуванням термінів розгляду справ у судах касаційних скарг обвинувачуваних буде можна тільки в кінці 1997 года…

Список литературы

1. Конституція РФ.

2. Кримінальний Кодекс РФ.

3. Коментар до КК РФ (під редакцією доктора юридичних наук А.В. Наумова), М., Юристъ, 1996.

4. Коментар до особливою частини КК РФ (під редакцією Генерального прокурора РФ, професора Ю.І. Скуратова і Голову Верховного Судна РФ В.М. Лебедєва), видавництво ИНФРА*М-НОРМА, М., 1996 г.

5. Коментар до КК РРФСР (за станом 15декабря 1993 р.), М., Вердикт, 1994.

6. Практика прокурорського нагляду під час розгляду судами справ: Збірник документів, М., Юридична література, 1987 г.

7. В.М. Галкін, И. Л. Марогулова «Питання кваліфікації у справах крадіжці, грабежеи розбої», коментар судової практики за 1979 рік, М., 1980.

8. И. Ш. Борчашвили «Деякі запитання кваліфікації крадіжок соц. й особистої власності громадян», Караганді, 1989.

9. І.М. Гальперин, В.С. Мінська, Т. Ю. Орешкина «Кримінальна відповідальність про крадіжку соціалістичного майна з проникненням до приміщення чи інше сховище», М., 1988 г.

[1] «Коментар до КК РФ». Юритъ, М., 1996 р., стр. 395.

[2] Примітка 2 до ст. 158 КК РФ.

[3] Царегородцев А. М. «Кваліфікація крадіжок …», Праці Академії МВС СССР.-М., 1987.-С.146.

[4] Леконцев Ю. О., Діамантів А. «Про кваліфікації квартирних крадіжок», Сов.юстиция.-1983,.

[5] Архів народного суду р. Экибастуза Павлодарської області. — 1987. Кримінальна справа номер 426.

[6] Бюл. ВР СРСР, 1984, номер 3, стр. 22.

[7] Бюл. ЗС РРФСР, 1984, номер 10, стр. 6.

[8] Бюл. ВР СРСР, 1972, номер 4, стр. 14.

[9] Борчашвили І. Ш. «Деякі запитання кваліфікації крадіжок…», Караганді, 1989, стр. 51.

[10] Бюл. ЗС РРФСР, 1989, номер4, стр.7−8.

[11] Бюл. ЗС СССР, 1986, номер 6, стор. 6−7.

[12] Бюл. ЗС РФ, 1995, номер 7, стр. 3.