Пределы дії нормативних актів у РБ

Зміст Запровадження. 2 1. Дія нормативно — правових актів із широкого кола громадських відносин. 3 2. Дія нормативно — правових актів у часі. 5 3. Дія нормативно — правових актів у просторі. 10 4. Дія нормативно — правових актів із широкого кола осіб. 13 Укладання. 17 Література. 19.

Усі нормативно (правові акти діють у рамках, окреслених у часу, у просторі і з колу охоплених цими актами осіб. Встановлення цих рамок (кордонів має надзвичайно важливе значення, оскільки із нею пов’язана й ними ж обумовлена можливість, а належних випадках й необхідність застосування які у даних актах загальнообов’язкових норм.

Ця робота основна мета визначає дію нормативно — правових актів із широкого кола громадських відносин, у часі, у просторі, із широкого кола на осіб із урахуванням реальностей Республіка Беларусь.

1. Дія нормативно — правових актів із широкого кола громадських отношений.

Як відомо, юридичні факти по вольовому ознакою діляться на два виду: події та дії. Події - це юридичні факти, що відбуваються незалежно від волі людей (народження чи смерть людини, стихійні природні явища тощо. буд.). Дії - це такі юридичні факти, наступ яких зависити від волі і потрібна свідомості людей (вбивство, договір купівлі - продаж і т. буд.). Право неспроможна регулювати події. Подія можуть виступати лише як тими обставинами, із якими право пов’язує наступ юридичних наслідків. Не є об'єктом правамысли, переконання людей, оскільки де вони виражені в деяниях.

Тому предметом правовим регулюванням може бути конкретні вольові суспільні відносини, регульовані правом чи об'єктивно потребують правовим регулюванням. Соціальні відносини для людей виникають самі різні (традиції, звичаї, мораль тощо. буд.). За всього бажання право не зможе їх регулювати з їх труднощі й різноманіття. Тому правом регулюються в повному обсязі, а найважливіші суспільні відносини, що зачіпають інтереси держави, які піддаються юридичної регламентації, піддаються зовнішньому контролю.

Визначення предмета правовим регулюванням — складання наукова і практична проблема, що з встановленням заходи припустимого втручання права на соціальну життя людей.

Визначення предмета регулювання конкретного правого акта випливає з цієї більшої, але з конкретизацією тих відносин, куди будуть поширюватися норми даного акта. Галузеві нормативні акти діють на відносини, охоплювані відповідної галуззю права. Наприклад, громадянське право регулюють майнові й пов’язані або пов’язані з ними особисті немайнові відносини. Предметна диференціація то, можливо й у рамках галузі права (підгалузь, інститут права).

2. Дія нормативно — правових актів у времени.

Дуже важливо, визначити, від якого моменту відповідного акта набуває юридичної чинності й до якогось моменту ця сила зберігається. Інакше кажучи протягом якого часу нормативний акт реалізується. Час дії акта починається із моменту набуття набрання ним чинності й тепло зберігається до моменту втрати юридичної силы.

Визначення початку дії актів пов’язані з поняттям їх опублікування, т. е. Приміщення тексту акту на офіційному виданні (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у) чи певних газетах ((Радянська Білорусь (, (Звязда (, (Народна газета (, (Рэспублiка (та інших.), куди можна офіційно посилатися. Відповідно до ст. 7 Конституції Республіки Білорусь у нормативні акти державні органи публікуються до загального відомості іншим передбачених законом способом.

Відомі різні варіанти визначення часу вступу актів у силу, причому терміни вступу залежить від виду відповідного акта. Найбільш доцільним вважається той варіант, у якому встановлюється певний період, необхідний ознайомлення зацікавлених суб'єктів із вмістом акта, що підвищує ефективність регулювання. На практиці акти запроваджують тільки в випадках із часу, вказаної у самому акті чи спеціальному акті про майбутнє запровадження в його, за іншими — з моменту її прийняття чи опублікування. Вони можуть вводитися і з завершені певного терміну після їх опублікування. Так, відповідно до ст. 104 Конституції Республіки Білорусь у, закони підлягають негайному опублікуванню після їх підписання і набирають сили десять днів після опублікування, тоді як самому законі не встановлений інший термін. Декрети Президента публікуються набирають чинності у такому порядку. Правові акти, які мають нормативного характеру, рішення Конституційного Судна, постанови пленумів Верховного Суду і яке Вищої Господарського Судна набирають чинності від часу ухвалення, тоді як цих актах не встановлений інший термін. Укази Президента Республіки Білорусь у, постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь у й інші правові акти набирають чинності від часу включення в Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у, тоді як цих актах не встановлений інший термін. Нормативні правові акти, що стосуються прав, свобод і управлінських обов’язків громадян, набирають чинності тільки після їхнього офіційного опублікування. У цьому, зазвичай, акти публікуються після включення в Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у. Відомчі нормативно — правові акти, якщо де вони витрачають права, волі народів і обов’язки громадян, підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції і вступають з з реєстрації, якщо інший термін не зазначений у самому акте.

Деякі акти нормативного характеру мають значення для вузьке коло суб'єктів. У таких випадках можуть не публікуватися, а спрямовуватися відповідними органами до застосування. Також акти починають діяти звичайно з моменту одержання їх цими органами, а то й встановлений інший термін запровадження в действие.

Важливе значення має тут також визначення часу втрати нормативно — правовим актом юридичної сили. Правовий акт втрачає юридичної чинності з припиненням його дії. Це відбувається за наступі певних обставин. У — перших, акт втрачає юридичної чинності у зв’язку з закінченням терміну дії, коли він було прийнято визначений термін. У — других, вона втрачає юридичної чинності у слідстві прямий її скасування. Зазвичай звідси вказується з нового акті чи спеціальному переліку актів, утрачивающих силу у зв’язку з ухваленням нової акта. У — третіх, нормативно — правової акт втрачає юридичної чинності й тоді, що він визнаний неконституційним у встановленому законом порядку. У — чотирьох, акт припиняє дії і втрачає юридичної чинності у разі, коли правової акт визнається які втратили силу.

З дією нормативно — правових актів у часі пов’язана така поняття, як він зворотна сила. Це за межі загальних правил дії нормативно — правових актів в часі та належить до исключений.

Поняття зворотної дії закону означає, що це нормативний акт поширює свою дію тих відносини, що виникли до його вступу до юридичної чинності. Тобто становища нового акта поширюються на минуле время.

Відповідно до ст загальними принципами, виробленими юридичної наукою і морової практикою, закон зворотної дії і поширюється тільки ті відносини, що виникли із моменту введення в його. Це означає, що з скоєнні, наприклад, протиправного діяння справа має на підставі актів, котрі з момент скоєння цього діяння. Зазначене становище заборонено в ст. 104 Конституції Республіки Білорусь у, ст. 67 закону (Про нормативних правових актах Республіки Білорусь у (, що свідченням відображення в білоруському національному законодавстві загальновизнаних принципів міжнародного права. Принцип зворотної дії закону заборонено та інших актах законодавства Республіки Білорусь у (ст. 9 КК РБ, ст. 8 КоАП РБ).

Але це загальне принципове правило має виняток, яке продиктовано гуманними міркуваннями. Зворотний сила в обов’язковому порядку надається законам, пом’якшувальною чи устраняющим кримінальну і адміністративну відповідальність. З іншого боку, новим нормативно — правовим актами то, можливо підпорядкована зворотна сила і з спеціальному вказівкою самого законодавця. Про цьому новому акті зазвичай робиться спеціальна обмовка. Для будь-якого демократичного суспільства характерним є те, що рішення про надання нормативно — правовому акту зворотної дії приймається, зазвичай, лише з метою поліпшення правового становища субъектов.

Теоретично права виділяється проста і ревізійна зворотна сила закону. У першому випадку дію нового акта поширюється на відносини, що виник до її вступу з, але з породили остаточних юридичних наслідків, у частині їхньою подальшою реалізації. У другий випадок новий акт поширюється на факти, якими юридичні наслідки настали окончательно.

3. Дія нормативно — правових актів у пространстве.

Дія нормативно — правових актів у просторі означає визначення території, де його підлягають обов’язковому виконання. Просторове дію актів у першу чергу пов’язане з визначенням території держави. У міжнародне право під державної територією розуміється частина земної кулі, що належить певному держави і не більше якою вона здійснює своє територіальне верховенство, т. е. яка під його суверенітетом. До складу території держави входить суша у його кордонів, включаючи надра, внутрішні (національні) і територіальні води, повітряний простір не більше кордонів держави, військові суду під прапором держави у відкритому ж морі та міжнародному повітряним простором, космічні кораблі (станції) зі знаком держави, що зареєстрував об'єкт території посольств, місій, консульств, що є і др.

Відповідно до становищем про територіальному верховенство, як складової частини державного суверенітету, нормативно — правові акти центральних органів держави поширюють свою дію протягом усього державну територію. Це означає, влада держави є вищою владою стосовно до всіх осіб і організаціям, які у межах його территории.

Утім, деякі нормативно — правові акти центральних органів можуть поширювати свій дію не так на всю територію, а тільки певну значна її частина. Що ж до актів, видаваних місцеві органи, всі вони діють у межах території, де поширюється їх управлінські функції. Так, рішення обласних, районних, міських, сільських, селищних Рад і виконкомів Республіка Білорусь поширюють свою дію відповідно завезеними на територію цих адміністративних одиниць. Зазвичай на певній території діють одночасно різні по юридичної силі акти. У випадку їхнього протиріччя діє акт найвищою юридичною силы.

Слід звернути увага фахівців і ж на таку особливість дії нормативно — правових актів у просторі, як застосування законів певного держави для її громадянам, які є по закордонах. Так було в відповідності зі ст. 6 КК Республіки Білорусь у її, котрі вчинили злочин поза межами своєї країни, підлягають кримінальної відповідальності, якщо досконале ними діяння визнані злочинами в державі, біля яку вони було скоєно, і якщо де вони понесли кримінальної відповідальності у державі. Постійно котрі живуть республіки особи без громадянства як і потрапляють під дію даної статті. Слід зазначити, що, згідно з Конституцією громадянинові Республіки Білорусь у гарантується захист і заступництво держави як біля Білорусі, і її межами (ст. 10).

Що ж до застосування нормативно — правових актів однієї країни на території іншої, воно може здійснюватися у відповідність до міжнародними угодами остільки, оскільки певні самі припускають можливість. Слід пам’ятати, що країнами, вхідними в Співдружність Незалежних Держав 22 січня 1993 р. Міститься спеціальна Конвенція про правову допомогу і правових відносинах по цивільним, сімейним і кримінальних справ, у якій визначено порядок взаємовідносини цих країн випадки юридичних справ, що з територіальними межами дії актів держав — членів содружества.

4. Дія нормативно — правових актів із широкого кола лиц.

З дією нормативно — правових актів у просторі пов’язано їх дія з колу лиц.

Дія нормативних актів в особах означать їх придатність до певних категорій суб'єктів права. Тобто про визначенні того кола осіб, який поширюється юридична сила правових норм, які у відповідному нормативно — правовому акте.

За загальним правилом нормативно — правові акти держави діють у відношенні усіх фізичних осіб, що є з його території. Ідеться громадян інших держав, осіб без громадянства, і навіть юридичних Республіки Білорусь у і закордонних юридичних, функціонуючих на території держави. Існують водночас деякі особливості, пов’язані, як уже згадувалося, з поширенням дії деяких нормативно — правових актів на громадян цієї держави незалежно від місця їх перебування. Особливості пов’язані із тим, що не деякі акти держави діють усім осіб, що є з його території. Так, наприклад, норми закону Республіки Білорусь у не діють у відношенні громадян, визнаних судом недієздатними, осіб, що є по вироку судна у місцях позбавлення волі або проти яких гаразд, встановленому кримінально — процесуальному законодавством, обрані заходи припинення — утримання під стражей.

Деякі нормативно — правові акти можуть поширювати свій дію тільки певні категорію осіб, органів, організацій. Наприклад, акти діють лише до дітей, пенсіонерів, військових і т. п.

Є виняток із загального правил і щодо громадян інших держав й з без громадянства, що є біля відповідного держави. Так було в відповідно до законодавства Республіки Білорусь у, іноземним громадянам й обличчя без громадянства на території Білорусі користуються правами і свободами й виконують обов’язки які з громадянами республіки. Проте, у — перших, цій категорії осіб не може брати участі у деяких видах правовідносин. Існують такі сфери правовим регулюванням, де суб'єктом правовідносин можуть виступати лише громадяни Республіки Білорусь у. Наприклад, іноземці, й особи без громадянства що неспроможні виконувати обов’язок несення військової служби, оскільки він покладається лише з громадян Білорусі. Не вони перебувати і служби у органах внутрішніх справ, займати ряд державних посад. Ця категорія осіб неспроможна брати участь у формуванні виборних державні органи. Вони можуть обирати й бути обраними у ці органи як і бути учасниками референдумів. Іноземці й обличчя без громадянства що неспроможні виступати носіями та інших правий і обов’язків. У — других, відповідно до міжнародними угодами глави держави і урядів, співробітники дипломатичних представництв інших держав (посли, посланці, повірені в справах, радники, торгпреды та їх заступники, військові аташе та його помічники, секретарі і аташе та інших.), члени їхнім родинам та інших іноземним громадянам користуються так званим правом екстериторіальності (внеземельность), т. е. наділені дипломатичним імунітетом. Вона складається в тому, що ці особи користуються особистої недоторканністю. Не підлягають арешту чи затримання у якій не пішли формі. Питання кримінальної і адміністративної відповідальності ще дипломатичних представників іноземних держав у разі вчинення ними злочинів і адміністративних проступків біля країни перебування дозволяється дипломатичним шляхом. Дипломати користуються також імунітетом від громадянської юриспруденції крім деяких випадків. Наприклад за позовами, що відносяться до будь-який професійної чи комерційної діяльності дипломата країни перебування, не пов’язану з його офіційними функціями, за позовами про успадкування, коли він виступає виконавцем заповіти чи спадкоємця і др.

Дипломатичні представники своєю чергою, зобов’язані поважати закони держави перебування, стояти осторонь у внутрішні справи тощо. д.

Встановлення меж дії нормативно — правових актів необхідно для правильної реалізації норм права. Адже кожен нормативний акт вивчається у тому, щоб у встановлений проміжок часу на певної території регулювати поведінка певного кола людей. Особливо важливе значення, як зазначав це питання має для правоохоронної діяльності компетентних органов.

Заключение

.

Нормативно (правової акт це письмовий документ відповідного державний орган, яким встановлюються, змінюються чи припиняються норми права, містять правила загального характера.

Тим самим він відрізняється з інших актів, розрахованих на однократные дію (актів застосування права чи індивідуальних актів. Насправді можна часто зустріти змішані акти, містять і норми права, і індивідуальні розпорядження застосування права.

Усі нормативні акти пов’язані між собою, вміщено у певній системі, підпорядковані одне одному або співвідносяться друг з одним, мають юридичну чинність, під якої розуміється внутрішнє властивість нормативно-правового акта, обумовлене місцем органу, його прийняв, в системі державні органи. Юридична сила нормативно — правового акта залежить тільки від місця та становища органу, а й з його компетенції, що він наділяється державою по закону.

У понятті нормативно — правового акта треба бачити як державно — вольове, а й специфічна юридична зміст, а так ж внутрішню форму його існування й зовнішню форму выражения.

Нормативно — правові акти, як поняття характеризує зв’язок права з державою, оскільки державна воля опосередковує зв’язок права з об'єктивно існуючими громадськими отношениями.

Відомий російський правознавець Г. Ф. Шершеневич, визначаючи кордону дії нормативних актів у часі, писав, що " … закон, як норма, визначальна поведінка громадян, має початковий і кінцевий моменти свого дії. Питання, відколи закон починає застосовуватися і відколи його годі було тим паче застосовувати, надзвичайно важливий у практичному відношенні «.

Сподіваюся, що у справжній роботі знайдено відповіді цей непростий і неоднозначний вопрос.

1. Вишневський А. Ф., Горбатюк М. А., Кучинський У. А. Загальна теорія держави й права.: Курс лекцій./ Під общ. ред. А. Ф. Вишневского.

Мн., 1998.

2. Хропанюк У. М. Теорія держави й права: Навчальний посібник для ВНЗ./ Під ред. професора У. Р. Стрекозова. — М.:

(Дабахов, Ткачов, руки Дімов. (1995.

3. Конституція Республіки Білорусь у. Мн., 1997.

4. Про нормативних правових актах Республіки Білорусь у: Закон Республики.

Білорусь // Національний реєстр правових актів Республіки Беларусь.

2000. N7. ст. 2/136.

5. Положення про офіційному опублікуванні і набутті чинності правових актів Республіки Білорусь у: Затверджене Декретом Президента Республики.

Білорусь. N22 від 10.12.1998 р. // Збори декретів, указов.

президента і постанов Уряди Республіки Білорусь у. 1998.

N35. ст. 888.

6. Кримінальним кодексом Республіки Білорусь у. — Мн.: Національний центр правової інформації Республіки Білорусь у, 1999.

7. Кодекс Республіки Білорусь у про адміністративні правопорушення. -.

Мн.: ПКФ (ТМЛ (, 1996.