Лірика Пушкіна

Лірика Пушкіна Про ліриці Пушкіна розповідати довго й важко знайти й легко. Важко, що це різнобічний поет. Легко, що це надзвичайно талановитий поет. Пригадаємо, як і визначив сутність поэзии:

Вільний, знову шукаю союза.

Чарівних звуків, почуттів та дум. Я звернув увагу, що неодмінною умовою творчості поет вважає свободу. Пушкін вже безпосередньо до сімнадцяти років був цілком сформованим поетом, здатним змагатися з такими маститими світилами, як Державін, Капніст. Поетичні рядки Пушкіна на відміну громіздких строф Державіна здобули ясність, витонченість та краси. Оновлення російської, настільки методично розпочате Ломоносовим і Карамзіним, завершив Пушкін. Його новаторство нам тому й здається непомітним, що ми розмовляємо цьому мові. Бувають поети «з розуму». Їх творчість зимно й тенденційно. Інші занадто багато уваги приділяють формі. І це ліриці Пушкіна властива гармонійність. Там фактично все гаразд: ритм, форма, содержание.

Броджу я вздовж вулиць шумных,.

Входжу у багатолюдний храм,.

Сиджу ль серед юнаків безумных,.

Я віддаюся моїм мріям. Так починається одне з блискучих віршів Пушкіна. Музичне повторення у і майже здається пафосною, але створює особливу мелодію вірша, повністю подчиняемую загальної ідеї твори. Поета мучить думка про швидкоплинності життя, у тому, на зміну йому прийдуть нове покоління і він, можливо, забудуть. Ця сумна думку розвивається протягом кількох строф, але потім, тоді як поступається місце філософському примирення з дійсністю, змінюється від і звуковий настрій вірші. Елегійна протяжність зникає, останні рядки звучать урочисто і спокойно:

І хоча у гробового входа.

Младая буде життя играть,.

І байдужа природа.

Красою вечною сяяти. Виключне художнє чуття Пушкіна керувало їм у виборі ритму, розміру. Дивно точно відтворюється тряска дорожнього экипажа:

Довго ль мені гуляти на свете.

Те у візку, то верхом,.

Те в кибитці, то карете,.

Те до воза, то пішки? Коли читаєш вірш «Обвал», мимоволі пригадується гучний гірниче відлуння, творяться у уяві похмурі обриси скель і обрывов.

…І нарікає бор,.

І блискучі серед хвилястою мглы.

Вершини гір. Пушкін, як про, вмів радіти до краси і гармонії світу, природи, людські стосунки. Тема дружби — одне з які ведуть у ліриці поета. Через все своє життя проніс дружбу з Дельвигом, Пущиным, Кюхельбекером, занароджену ще ліцеї. Багато вільнодумні вірші Пушкіна адресовані друзям, однодумцям. Такою є вірш «До Чаадаєву». У рядках, позбавлених будь-якої алегоричності, поет закликає друга віддати свої сили визволенню народа.

Поки свободою горим,.

Поки серця для честі живы,.

Мій друг, вітчизні посвятим.

Душі прекрасні пориви! Так само недвозначний заклик до повстання міститься й у знаменитої оді Пушкіна «Вільність». Головна думку оди у цьому, що «вільність» можлива й в монархічному державі, якщо монарх і народ суворо йдуть законам, в тому однині і моральним. Пушкін закликає до цього, але з тим звучить попередження тиранам:

Тирани світу! тремтіть! Поетичні прокльони на адресу займають цілу строфу.

Самовластительный злодей!

Тебе, твій трон я ненавижу.

Твою загибель, смерть детей.

З жорстокої радостию вижу.

Читають на твоєму челе.

Печатка прокльони народы.

Ти жах світу, сором природы,.

Закид ти Богу землі. Цар розлютився, прочитавши ці рядки. «Пушкіна треба заслати у Сибір, — заявив. — Він бунтівник гірше Пугачова». На лиховісному контрасті безтурботної природи й жахів кріпацтва будується «Село». Вірш умовно можна розділити на частини. Перша частина — це «притулок спокою», де всі повно «щастя забуття». Здається, тону першій його частині ніщо не віщувало вибуху обурення. Навіть добір відтінків каже нам про райдужних картинах сільській природы:"душистые скирти", «світлі промені», «блакитні рівнини». Інакше, «скрізь сліди достатку і праці». Але інша частина вірші несе антикріпосницьку спрямованість. Саме, у селі, Пушкін бачить лиховісну причину всіх лих — кріпосне право, «рабство худе», «барство дике». Закінчується вірш риторичним вопросом:

Побачу ль, про друзі! народ, не угнетенный.

І рабство, занепале по манію царя,.

І над батьківщиною свободи посвященной.

Зійде чи, нарешті, прекрасна зоря? Але цар не почув закликам поета. Пушкіна очікувала посилання. Щоправда, завдяки Жуковському, північну заслання замінили південної. Під час повстання декабристів Пушкін жив у Михайлівському. Тут його застала звістка жорстокої розправі над ними. Він — пише чудове вірш «До Сибіру», яке передає декабристам через Катерину Трубецкую. Він посилає друзям слова утешения:

Не пропаде ваш скорботний труд.

І дум високе стремленье Пушкін цей був однодумцем декабристів, його вірші надихали їх. Кожен новий твір було подією, листувалося особисто від до рук. Про це в вірші «Аріон» :

…Я — безкінечною віри і, ;

Плавцям я співав… Співак виявляється єдиним, хто вцілів після «грози». Але він є вірний своїм переконанням: «я гімни колишні співаю». Бути з давніми друзями у скруті - священний обов’язок кожної людини. Високі почуття кохання, і дружби незмінно супроводжують Пушкіну, не дають йому запасти у відчай. Любов для Пушкіна — найвище напруження творчих всіх душевних сил. Хоч би як був людиною пригнічена розчарований, який би похмурої здавалася йому дійсність, приходить любов — і світ осяяне новим світлом. Найбільш чудовим віршем про кохання, мій погляд, є вірш «Пригадую дивовижне мить». Пушкін вміє знайти дивовижні слова, щоб описати чарівне вплив любові на человека:

Душі настав пробужденье:

І знову стала ты,.

Як побіжну виденье,.

Як геній чистої краси. Жіночий образ дано лише найзагальнішому вигляді: «голос ніжний», «милі риси». Однак ці загальні контури жіночого образу справляють враження піднесеного, надзвичайно прекрасного.

У вірші «Я вас любив» показано, що справжнє кохання не егоїстична. Це світле, безкорисливе почуття, такий потяг щастя улюбленої. Пушкін знаходить дивовижні рядки, хоча слова цілком прості, повсякденні. Напевно, саме у цій простоті і повсякденності проявляється краса почуттів та моральна чистота:

Я вас любив так щиро, так нежно,.

Як дай вам бог улюбленої бути іншим Особливу увагу хотілося б привернути до себе вірш «Мадонна» Цей вірш Пушкін присвятив свою дружину. Радість та обдаровує щастям від довгоочікуваного шлюбу (він тричі робив пропозицію М. М. Гончарової) набрали строках:

Справдилися моїх бажань. Творец.

Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна,.

Найчистішої принади найчистіше зразок Поезія Пушкіна володіє дивовижним задарма. Вона цілюще бальзам впливає на людини. Вірші Пушкіна знаємо з юних літ, але згодом, іноді багато років, ми відчиняємо для себе наново казковий світ її поезії і втомлюємося дивуватися її кришталевої чистоті, ясності, одухотвореності. Поезія Пушкіна вічна, оскільки вона звертається до всього прекрасному в человеке.