Проблематика роману М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Проблематика роману М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

На частку творів Булгакова випала непросту долю. За життя автора були опубліковані лише перша частину його роману «Біла гвардія», книга фантастичною і сатиричної прози, цикл оповідань «Записки юного лікаря» і чималі газетні фейлетони. Тільки 60-ті роки до письменника прийшла широка відомість і, на жаль, посмертна слава. Народився Михайло Опанасович у Києві на Воздвиженській на вулиці у травні 1891 року. Батько нього був викладачем Духовної академії, мати, у молодості працювала вчителькою. Будинок на Андріївському узвозі, атмосфера сімейного тепла, інтелігентності і освіченості назавжди залишилися у свідомості письменника.

Окончив Першу київську гімназію, Булгаков надходить на медичний факультет університету. Подібно іншим діячам російської культури, що з різночинної середовища проживання і які мають прекрасне освіту, Михайлом Булгаковим мав чіткими уявлення про честі російського інтелігента, якої жодного разу змінив.

Смело можна сказати, що підсумковим твором Булгакова, вобравшим у собі все ідеї, й помисли письменника, які лунали на попередніх творах, став роман «Майстер і Маргарита». Не дивно, що роман цей поліфонічний, багатий складними філософськими і моральними проблемами, захоплює широке коло тим. Про «Майстрі і Маргариті» написано багато критичних статей, роман досліджували літературознавці різних країн світу. Роман містить декілька шарів сенсу, він надзвичайно глибокий і складний.

Попытаемся коротко охарактеризувати проблематику твори її через відкликання основними героями роману. Найглибша філософська проблема — проблема взаємовідносин влади й особистості, влади й художника — знаходить свій відбиток у кількох сюжетних лініях. У вашому романі присутній атмосфера страху, політичні утиски 1930;х років, із якою зіштовхнувся сам автор. Найбільше тема гноблення, переслідування неординарної, талановитої особистості державою є у долі Майстра. Недарма образ цей багато в чому автобіографічний. Проте тема влади, її глибинного на психологію душу людини виявляється у історії Ієшуа і Пілата.

Своеобразие композиції роману у тому, що у сюжетну тканину розповісти про долях московських мешканців вплітається джерело якої в євангельському сюжеті повість — повість про Ієшуа Га-Ноцрі і Понтии Пілаті. Тут розкривається тонкий психологізм Булгакова. Пілат — носій влади. Цим обумовлена двоїстість героя, його духовна драма. Влада, якої наділений прокуратор, входить у в протиріччя з поривом його душі, не позбавленої почуття справедливості, добра і зла. Ієшуа, беззавітно що у світле початок у людині, неспроможна усвідомити і прийняти дії центральної влади, її сліпого деспотизму. Зіштовхнувшись із глухий владою, бідний філософ гине. Однак у душу Пілата Ієшуа заронив сумнів доцільність і каяття, що прокурора довгі сторіччя. Так, ідея влади пов’язана у романі з проблемою милосердя та прощення.

Для розуміння цих питань важливий образ Маргарити і посмертна доля двох закоханих одне одного героїв. Для Булгакова милосердя вище помсти, вище особистих інтересів. Маргарита громить квартиру критика Латунського, погубившего Майстра, але відкидає пропозицію знищити свого ворога. Після балу у Сатани героїня насамперед просить за яка страждала Фриду, забуваючи про власну жагучому бажанні повернути Майстра.

Булгаков вказує своїх героїв шлях душевного відновлення, перетворення. Роман з його містицизмом, фантастичними епізодами кидає виклик раціоналізму, міщанству, вульгарності й підлості, і навіть гордині і душевної глухоті. Так, Берліоза з його самовдоволеної упевненістю в майбутньому письменник призводить до загибелі під колесами трамвая. Іван Бездомний, навпаки, виявляється здатним змінитися, відмовившись від минулих помилок. Тут є іще одна цікавий мотив — мотив духовного пробудження, наступаючого із утратою того, що у відсталому суспільстві вважається розумом. Саме психіатричної лікарні вирішується Іван Бездомний не писати більш своїх жалюгідних віршів. Булгаков засуджує войовничий атеїзм, яка має істинної моральної основи. Важлива думку автора, затверджувана його романом, — думка про безсмертя мистецтва. «Рукописи всі згаслі», — каже Воланд. Але хто світлі ідеї живуть між людьми завдяки учням, які продовжують справа вчителя. Такий Левій Матвій. Так само Іванушка, якому Майстер доручає «написати продовження» свого роману. Отже, автор заявляє про наступність ідей, їх успадкування. Незвично тлумачення Булгаковим функції «злих сил», диявола. Воланд та її почет, перебувають у Москві, повертали до життя порядність, чесність, карали злостиво й неправду.

Именно Воланд наводить Майстра й його подругу у тому «вічний будинок», даруючи їм спокій. Мотив спокою також знаменний в булгаковському романі.

Нельзя забувати і яскравих, чудових своєї виразністю і сатиричної гостротою картинах московської життя. Існує поняття «булгаковської Москви», що з’явилися завдяки таланту письменника помічати деталі навколишнього світу і відтворювати їх у сторінках власних творів.

Проблематика роману «Майстер і Маргарита» складна й різноманітна, розуміння її вимагає серйозних досліджень. Проте ще можна сказати, кожен читач по-своєму проникає завглибшки булгаковського задуму, відкриваючи собі нові межі таланту письменника. Читач з чуйної душею і розвиненим розумом неспроможна не полюбити цю незвичну, яскраве й звабливе твір. Саме тому талант Булгакова завоював стільки щирих шанувальників в усьому мире.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.