Конец національного автомобіля

Конец національного автомобиля

Рынок автомобилей

Американские автовиробники поступово втрачають позиції над ринком США — за підсумками 2003 року вони контролювали 63,2% ринку (64,6% минулого року). Частка General Motors становила 28,3% ринку, що у 0,4% менше, ніж минулого року. Частка Ford зменшилася з 21,5% до 20,8%. Частка DaimlerChrysler збільшилася на 0,3% й досягла 14,1%. Найбільш успішним іноземним конкурентом «великої трійки» (так традиційно називають General Motors, Ford і DaimlerChrysler) стала японська Toyota, яка протягом року збільшила земельну частку з 10,4% до 11,2%. Проте, це зовсім значить, що США ризикують залишитися без американських машин, оскільки справді американських автомобілів нині не существует.

«Большая трійка» американських автовиробників створила заводи у Європі, Латинської Америці, Китаї, країнах Південно-Східної Азії вже, Канаді і ввозить ці машини США. До прикладу, США продається спортивний автомобіль Pontiac GTO, назва якого викликає в американця ностальгічні згадки «Понтиаках» (на той час вироблених незалежної компанією). Нині ці автомобілі повністю виробляються в Австралії на заводах General Motors і експортуються у США. Ford виробляє Ford Crown Victoria у своїх канадських заводах. Chrysler Crossfire є дітищем німецького Mercedes-Benz — його дизайн, основні вузли і двигун розроблено у Німеччини. Одне з найцікавіших автомобілів останніх Chrysler Cruiser повністю виробляється у Мексиці. Прибуток від продажу цих автомобілів отримує концерн DaimlerChrysler, освічений 1988 року, після того як німецький концерн Daimler-Benz придбав найстаршу американську компанію Chrysler.

В своє чергу, значної частини неамериканських автомобілів виготовляють американських заводах. З 1980;х років свої заводи у США мають Toyota, Honda, Nissan, Mitsubishi, Subaru і Isuzu. Приміром, Toyota Solara виробляється у США і 80% складається з американських деталей. Дизайн цієї машини створила американська дизайнерська група. Аналогічні кроки роблять нині корейські автовиробники: концерн Hyundai, який лише кілька років тому на американський ринок, нині будує великий на заводі Алабамі, плануючи інвестувати до нього 1 млрд долл. Парадокс у тому, чим більше неамериканские автовиробники продають свої машини США, тим більше коштів вони вкладають засобів у створення виробництв біля США. За даними Асоціації міжнародних автовиробників, загальна сума іноземних інвестицій у такі проекти досягла 26 млрд долл. Вважається, що створили, у спільній складності, 75тыс. робочих місць у в промисловості й ще 500тыс. в суміжних галузях экономики.

По даним Американської автомобільної асоціації, і той ж автомобіль може продаватися під різними брендами. Це може бути марки, які належать компанії. Приміром, позашляховик Chevrolet Trail Blazer EXT також продається, як GMC Envoy XL — обидві марки належать General Motors. У той самий час, японський автовиробник Isuzu продає цю машину під назвою Isuzu Ascender. General Motors також продає недорогий легковий автомобіль Chevrolet Prism, що є точної копією Toyota Corolla.

Некоторые однак фахівці вважають, що відкритість ринку США для міжнародних виробників автомобілів буквально врятувала американську автомобільну промисловість. Ще три десятиліття тому багато хто вважали, що американська автопром припинить своє існування. У 1958 року лише 8% автомобілів, куплених американцями, були іноземними. Проте вже 1960 року американські компанії перестала бути законодавцями мод світового автомобілебудування — виробництво автомобілів початок різко знижуватися, і за обсягами виробництва американців обійшли європейські конкуренти. У 1970;ті роки здавалося, що дні американської автомобільну промисловість полічені. Причому їх «могильниками» стали не відомі європейських компаній, а новачки цьому ринку — японці. У 1978 року японські машини склали половину всього автомобільного імпорту США. Американські компанії опинилися у украй важкому стані. Тоді, у США обговорювалася можливість «закриття» внутрішнього ринку США для іноземних конкурентів. Проте заходи були прийнято. Спочатку американські автомобілебудівники провели загальнонаціональну кампанію із закликом вимагати купувати американські автомобілі. Однак до позитивним зрушень це привело: покупці не хотіли виявляти патріотизм і найчастіше воліли японські машини, які мали більш економічні і надійні. Тоді, на думку американського історика Роджера Симмермэйкера (Roger Simmermaker), автора книжки «Як американці можуть купити американське» (How Americans Can Buy American), було прийнято розумне рішення: американським конкурентам запропонували створювати свої машини на американської території. І тому їм було запропоновано величезні податкові льготы.

В результаті, американські компанії знайшли можливості модернізувати виробництво і не спромоглися змінити ситуацію собі на користь до початку 90-х років, повернувши США світове лідерство в автомобілебудуванні. Причиною цього, зокрема, стало зростання інвестицій у автомобільне виробництво. З іншого боку, своєї ролі відіграли й пільгові умови інвестування на економіку США. У результаті 1990 року 11% автомобілів, які й США іноземних компаній, збиралися на американських заводах. Натомість, американські фірми перенесли війну на території супротивника і почали активне скуповування японських і європейських автомобільних компаній. Цікаво, що це «автомобільні війни» мало вплинули кількості робочих місць у сфері автомобільного виробництва США. За даними Міністерства зайнятості США, 2002 року в автомобільну промисловість США було зайнято 912тыс. людина. У 1978 року — у розпал японської експансії - їх було трохи більше 1 млн, 1992 року — 813тыс.

На частку п’яти транснаціональних корпорацій припадає понад половину всіх автомобілів, вироблених. General Motors належать марки Buick, Cadillac, Chevrolet, GMC, Hummer, Oldsmobile, Pontiac, Saab (спочатку шведська компанія), Opel (Німеччина) і Saturn (автомобілі цим маркою випускає незалежне підрозділ General Motors, яка була створена по образу і подоби японських фірм). З іншого боку, General Motors володіє значними пакетами акцій японських компаній Subaru, Isuzu, Suzuki і італійського концерну Fiat, якому, своєю чергою, належать марки Ferrari і Maserati. Корпорація General Motors пов’язана партнерськими стосунки з іншим світовим грандом — Toyota (володар марок Lexus і Scion). Інший американський гігант Ford випускає автомобілі Lincoln, Mercury, Volvo (спочатку Швеція), Aston Martin, Land Rover (Великобританія). Ford також контролює японського автовиробника Mazda. Германо-американский гігант DaimlerChrysler виробляє автомобілі Chrysler, Dodge, Jeep, Maybach, Mercedes-Benz. Він контролює японську компанію Mitsubishi і корейські - Hyndai і Kia. КонцернVolkswagen випускає автомобілі Audi, Bentley (історично — Великобританія), Lamborghini (Італія) й у партнерські взаємини з німецьким виробником Porsche. Шляхами США їздять 217млн автомобілів різних типів (Населення США наприкінці 2000 року була 281млн 422тыс. людина). У 2003 року вперше у історії США, число машин, що перебувають у володінні однієї сім'ї, перевищила кількість водіїв цієї сім'ї. Через слабкої розвиненості системи громадського транспорту, 88% американців постійно використовують автомобіль для поїздок працювати. За даними довідника Automotive News Market Data Book, США є найбільшою автомобільної державою світу. У 2002 року у США було виконано 12,3млн автомобілів, у тому року американці придбали 16,8млн машин. За даними дослідницької фірми Ward Communications, 2002 року США ввезли майже 6,6млн автомобілів, а експортували трохи менше 1,5млн. З другого краю місці у світі Японія (відповідно, 10,2млн і 5,8млн), третьому — Німеччина (5,5млн і 3,5млн). До першої п’ятірки за обсягами виробництва входять також Франція (3,7млн) та Південна Корея (3,1млн). За обсягами продажів — Китаю і Великобританія (по 2,9млн). У першому переліку Росія посіла 13-те у світі (1,3млн вироблених автомобілів), у другому — 12-те (1,3млн проданных).

Большинство американців купує старі машины

Покупка старих машин є основним тенденцією серед американських споживачів. Як свідчать дані, зібрані американським Міністерством зайнятості, 66% американців вирішують купувати авто, вже колишню у вживанні. 26% жителів США купують нові машини, а 8% воліють орендувати автомобіль рік і довше. Рішення про купівлю нової чи вживаної машини також залежить від місця проживання американця. Жителі сільських районів частіше купують машини б/в, тоді як міських мешканців, більшою мірою, приваблюють нові авто.

Основной чинник, впливає вплинув на вибір споживачів — ціна машини. Однак було б неправильно припускати, що, котрі орендують автомобілі, — з категорії тих, хто може це собі дозволити ні колишню у вживанні, ні тим паче нову машину. Навпаки, американці, користуються послугами автоаренды, ставляться до процвітаючої частини населення, вони заробляють, загалом, 72 922 долл. на рік. Порівняйте, середньостатистичний власник нової машини отримує 69 875 долл. на рік, а володар старого авто — трохи більше 48 тыс. долл. Рішення орендувати машину частіше всього пов’язані з новим місцем роботи, чи проживання, коли людина знає, що він не залишиться там надовго і хоче позбавити себе від клопоту перепродажу. Оренда машин подобається також тим, хто любить розмаїтості та дозволити собі спробувати різні марки машин за порівняно період времени.

Любопытно, що найчастіше купують нові машини представники двох тих категорій населення США: самотні жінок і це з Азії. 37% жінок, не одружених, купують нові машини, проти 20,6% неодружених чоловіків. Проте азіатське населення США побиває усі рекорди: перед чарівністю нової машини що неспроможні встояти 42% дорослих азиатов.

Немногие американці негайно розплачуються за куплену машину. Основний метод розплати за чотириколісну купівлю — кредит. Оплату на виплату воліє 81% покупців нових авта і 56% тих, хто набуває старі машини. Для купівлі кредит потрібно зробити перший взнос (downpayment), який звичайно в кілька разів розмір наступних місячних виплат. Среднестатическая сума, яку потрібно викласти дома купівлі, щоб отримати декларація про ній-таки і поїхати, для старого авто становить 1147 долл. а нового — 2914 дол. Ті, хто орендує машини, платять, загалом, 868 долл. в ролі початкового внеску. Попри те що, у цьому разі сума, дає доступом до негайному використанню машини, значно менше (і може виглядати соблазнительней, слід пам’ятати, емоційне обличчя, яка скоює угоду, платить за володіння машиною, а лише над те, що її йому одолжили.

Ежемесячные виплати за машини, як і за вдома, меблі та інші товари, які вже стали невід'ємною частиною американської економіки та життя. Середньомісячний кредитний внесок машину б/в дорівнює 273 долл., за нову — 399 долл. Орендар машини щомісяця викладає близько 355 долл. Попри те що, більшість покупців машин беруть позику п’ять років, багато закривають його передчасно. У в середньому у країні, американець виплачує кредит, узятий для придбання вживаної машини за свої 43 місяці, а й за купівлю нової - 54 місяці. Найпоширеніший термін оренди машин — 3 года.

Список литературы

Конец національного автомобіля. Washington ProFile, 2004.

Большинство американців купує старі машини. Washington ProFile, 2004.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.