Вітер

Ветер

Многие люблять зефір — такий він легкий, повітряний, солодкий. Невипадково кондитери дали своєму виробу це, взяте з давньогрецьких міфів. Греки так називали бога західного вітру.

Бога цього дуже шанували, адже легка, освіжаюча повітряна струмінь несла на розпечені сонцем землі вологу, прохолоду, вона тішила і навівала спокій. Зовсім інакше бачили греки бога північного вітру — Борею. Це довговолосий, бородатий, могутній велетень, яка у темних гірських печерах і налетающий безжально і пощади. Бога південного вітру Нота називали не інакше як швидким. У легендах і казках різних народів вітри мають імена й людську образі: адже люди і вітри живуть в одній планеті й зустрічаються щодня.

От того, як поведеться вітер, інколи і людське життя, а чи не раз вітри втручалися у хід історії. Ось одне такий випадок. Кінець 16-го в. Іспанія побудувала величезні кораблі, створила цілий флот — «Непереможну Армади», щоб стати повновладною господинею на морських теренах Атлантики. Головний ворог іспанського короля — Англія, і «Непереможна Армада» з 128 кораблів, на борту яких 2400 гармат, 8 тис. матросів та19 тис. солдатів, іде до британським берегів, щоб знищити державу-соперницу. Бої іспанцям не вдалися, 20 кораблів втрачено, і флот відходить у справах, пошарпаний, але ще сильний. І раптом страшний вітер піднімає хвилю за хвилею, і тільки одним тонуть кораблі… Так Герасимчука «Непереможної Армади», і з її загибеллю Іспанія перестає бути господинею морів. У багатьох країнах пам’ятають страшні руйнації, які завдав вітер. Напевно, найбільша катастрофа з вини вітру відбулася у 1970 р., коли ураган знищив на кількох островах в дельті ріки Ганг майже всі населення. Кількість загиблих — 1 млн. людина! Торнадо, цунамі, тайфун, ураган, смерч — усе це назви вітрів, несучих людям руйнації та смерть. Швидкість таких вітрів величезна: при урагані повітряна маса кожну секунду долає 30метровую дистанцію, а центрі вихору — швидкість, як в реактивного літака. Дахи будинків, дерева, тварини, люди, якби вони опинилися у зоні такого вітру, мчать у повітря, як пушинки, і потім скидаються із великою висоти на грішну землю. Знаючи суворий норов руйнівних вітрів, люди давно прагнули заздалегідь вгадати їх візити. Ще 900-м р. у деяких країни на церквах і Харківського міських вежах з’явилися флюгеры — що крутяться на шарнірі півники, прапорці, фігурки людей з металу, якими можна відразу дізнатися, звідки дме вітер.

В 1667 р. Роберт Хук винайшов прилад для виміру швидкості ветра—анемометр. Вже нашому столітті навчилися впізнавати швидкість вітру, посилаючи за хмари повітряні кулі з анемометрами. З вітрами котрі мають давніх-давен як ворогують, а й дружать. Вітер — незамінний помічник середньовічного мірошника, моряка, воїна. На Голландії вже у 18-му в. з допомогою вітряків відкачували воду, заливавшую поля. Пристосували на свої цілей вітри азіатські торговці, яким морської шлях обходився дешевше, ніж сухопутний. Вони використовували мусони — вітри, які дмухають над обширами Індійського океану поперемінно: то одному напрямі, то іншому. Такі вітри постійні, вказують кілька місяців плисти під вітрилами до однієї бік, а на зміну вітру — повертатися додому знов-таки під рівним попутним вітром.

Самая протяжна торгова траса із застосуванням мусонів як «двигунів» встановилася багато сторіч тому Перської затоки до Китаю. Шлях обіймав 120 днів. З очікуванням попутного вітру— 180 днів. Таким маршруту потрібно було рухатися, суворо дотримуючись графік.

На якесь час вітри як двигуни забулися, надто багато обіцяли успіхи машин, працівників паливі. Але знову будуються електростанції, працівники вітрі, розробляються інші проекти, у яких вітер використовується для людини. Адже щоб піднявся вітер, непотрібні якісь людські зусилля. Він виникає щоразу, як і одному місці ми атмосферне тиск більше, ніж у іншому. З тій галузі, де тиск більше (а через переважно різницю температурах атмосфері), повітря переміщається туди, де тиск менше. Можете легко створити вітер самі. Надуйте повітряну кульку. Усередині нього стало великим, ніж навколо. Тепер розв’яжіть нитку. Повітря з кульки із гамом заходиться назовні. От їм і вітер вийшов. Хіба було б, якби вітрів Герасимчука? Можна назвати багато нафантазувати кумедних і прикрих історій по приводу цього «якщо».

Но є й світло реальні факти, іноді змушують замислитися. Ось одна з них. Кілька років як розв’язано завмер вітер у Мехіко — місті, де живуть 20 млн. людина. Дихати стало нічим, і буквально падали від запаморочення. Дітей не випускали на вулицю, що вони не отруїлися забрудненим повітрям. Заборонили рух майже всіх машин, зупинили багато виробництва… Прийшовши вітер врятував місто від загибелі. У вітру є ще одне турбота: утримувати в розквіті повітряні змії. Не тільки їх запускати. Повітряні змії стали неодмінними учасниками карнавалів та групи народних гулянь, підприємці поміщають ними рекламу своїх товарів. А народ майори у Новій Зеландії використовує повітряні змії у тому, щоб знати, їх чекає. Якщо змій висить над селом, отже, справи добрі. Якщо вітер пішов із ним, отже, буде біда, і всі йдуть шукати свій повітряний талісман, куди він залетів. Інші народи інакше читають знаки, що подаються вітром. Корейці ради, якщо змій летить невідомо куди. Такий змій летить з «поштою»: на папірцях кожен говорить про своїх сумах і бідах, прикріплює до змію, і потім перерізає мотузку. І летять, по повір'я, прикрощі проти від людей.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.