Памятник Пушкіну

Памятник Пушкину

А.В. Святославский, к.и.н.

К жалю, це часто буває отже, ми згадуємо тієї чи іншої діяча культури у зв’язку з черговим ювілеєм, і потім забуваємо до наступного. Першому поетові на Русі такий же стосунок не загрожує. Пушкіна читають, вчать напам’ять, цитують, вивчають і особливих приводів. Тому бачиться глибоко символічним те що, як і найвідомішим, улюбленим москвичами і росіянами скульптурним монументом, є пам’ятник О.С. Пушкіну у Москві на Тверській. Ви вже майже 120 років він залишається таким. Ніякі такі меморіальні споруди (зокрема пам’ятники самому О.С. Пушкіну) не затьмарили його славу. У «Пушкіна» призначаються побачення, біля «Пушкіна» сідають відпочити вічно поспішають москвичі і гості міста, сюди приходять із фотоапаратами і провінційний школяр і заїжджий американець. Без «Пушкіна» не обходиться жоден порядна набір листівок з визначними пам’ятками столиці. Бронзовий Пушкін став однією з символів Москви. Тож давайте на рік ювілею улюбленого поета пригадаємо історію пам’ятника ему.

Первое Всеподданнейшее клопотання про відкриття підписки на пам’ятник О.С. Пушкіну (в Санкт-Петербурзі) склали ще 1855 року, невдовзі після вступу на престол імператора Олександра II. Проте справа затяглося, й у 1860 року ліцеїсти пушкінської епохи виступили з повторним ініціативою. Була оголошено усеросійська передплата, але збір засобів невдовзі застопорився. У 1870 року, на черговий ліцейської річниці, на пропозицію ліцеїста випуску 1832 року, відомого филолога-пушкиниста і історика Я. К. Грота, склали нове клопотання, і по Найвищому бажанню розпочав справі Комітет із спорудженню пам’ятника. На пропозицію члена Комітету Федора Матюшкина, адмірала і друга О.С. Пушкіна, було розглянуто місце для пам’ятника — Москва, батьківщина поета, де пройшли його дитячі роки. Через війну успішно проведеної кампанії до 1880 року було зібрано 106 575 крб. 10 коп. У 1872 року пройшов восьмимісячний конкурс, у якому брали участь кращі скульптори Росії того часу. У тому числі були М. Антокольський, І. Шрьодер, А. Опекушин, М. Піменов. У 1873 року проекти, числом п’ятнадцять, було винесено на суд журі, яке знайшло гідних виконання, хоч і заохотило А. М. Опекушина, В. П. Забелло, Г. Р. Бока, О. М. Ильенкова і І.І. Шрьодера. Новий конкурс 1874 року знову виявив гідних робіт, і наступного рік Комітет вирішив влаштувати конкурс двох робіт найбільш понравившихся учасників попереднього конкурсу — А. Опекушина і В. П. Забелло. А. Опекушин представив відразу шість проектів, П. Забелло — два. Перевагу спеціальна комісія під керівництвом академіка Д.І. Грімма віддали одного з проектів Олександра Опекушина, досі працював на других ролях з М. О. Микешиным й те ще далекому від своєї майбутньої популярності. Пізніше А. Опекушиным було створено пам’ятники М. Ю. Лермонтову в П’ятигорську, До. Беру в Дерпті, О.С. Пушкіну у Петербурзі й Кишиневі, Олександру I і псевдо Олександру ІІ Москве.

Общая висота пам’ятника становила 11 метрів, вагу 374 пуди. Бронзову статую відливали заводу Кохуна у Петербурзі. Вона стала вміщена на вдалий п'єдестал (архітектор І.С. Богомолов), у якому з’явилися пушкінські віршовані рядки. З одного боку було написано:

Слух мене пройдет По всієї Русі великой И назве меня Всяк справжній у ній язык.

С другой:

И довго буду тим люб’язний я народу, Что почуття добрі я.

лирой будив,.

Что на мою жорстокому столітті Восславил я свободу И закликати до переможених призывал.

Примечательно, що у цензурним міркувань останнє чотиривірш дали в пом’якшеною версії У. Жуковського. Третя рядок звучала як «Що принадністю віршів був корисний». Істину відновили лише ході святкування сторіччя від дня смерті О. С. Пушкина.

Пробудившаяся пізніше всенародна любов до пам’ятника виявилася найкращим свідком творчої удачі скульптора, ні з жодному разі не зумовленої офіційним схваленням влади. Відомий мистецтвознавець, професор Д. В. Сарабьянов, писав про цю роботі: «А. Опекушин відмовився від яких би не пішли ефектів, декоративних елементів, підкресленою жестикуляції та інших засобів, хто був так поширені тоді у російській монументальну скульптуру. Але й поза, і жест поета сповнені виразності і досягають мети. Схилена голова хіба що приховує внутрішню схвильованість за задумою і меланхолійної споглядальністю. Рука, закладена в кишеню, надає постаті якусь відчуженість від оточуючих, підкреслює внутрішнє гідність поета. Застиглий крок Пушкіна знаменує зупинку перед долі. Але ці змістовні асоціації проведено дуже тактовно, ледве намічені. Саме вони наповнюють великим змістом цей скромний, простий пам’ятник генію російської поэзии.».

Стоимость пам’ятника становила 87 тис. крб., інші зібрані кошти пішли шляхом премії і друкування. Інша модель, представлена А. Опекушиным на останньому конкурсі під № 11, стала основою бронзового пам’ятника поетові у Петербурзі, встановленого в 1884 року. Та останній виявився менш помітний і натомість знаменитого московського собрата!

Замечательным подією історії вітчизняної культури став Пушкінський свято, влаштований з нагоди відкриття пам’ятника 5-го — 8-го червня 1880 року. На свято з'їхалися гостей із багатьох Росії. Організаторами виступили Суспільство любителів російської словесності, Московська Міська дума і Імператорський Московський університет.

В висновок кілька слів про вибір місця для пам’ятника. Спочатку обговорювалося кілька місць, зупинилися ж Тверському бульварі, де неодноразово бував поет. Ось він не зустрічався з друзями, відвідував колишнього катерининського фаворита І.Н. Римського-Корсакова, жив домі № 27, тут не балу у танцмейстера Петра Андрійовича Йогеля зустрів поет свою майбутню дружину… А пізніше настала епоха, коли пам’ятники стали руйнувати чи пересувати. О.С. Пушкіну пощастило. Його не було знищили, але пересунули — в 1950 року на протилежний бік Тверській (тоді вулиця Горького) і розгорнули на 180 градусів — нібито ще ефектного висвітлення у міру просування сонця по небосхилу.

Сегодня О.С. Пушкін слід за площі, носить його ім'я. Неподалік станція метро «Пушкінська». Москва пам’ятає свого улюбленого поета, якому дала колись «путівку у життя» і який крізь усе життя проніс любов до рідного городу.

Помните? «У изгнанье, в прикрощі, в розлуці, Москва! який у мене любив тебе, Свята батьківщина моя!».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.