История банківської системи в России

РЕФЕРАТ на тему: Історія банківської системи в России.

Предмет: фінанси і кредиту. Група: 969-дк Упорядник: Андрукович До. В.

Пятигорск, 1997 р. План:

1. Банки у період Жовтневої Революції. 2. Кредитна реформа 1930;1932 рр. і системи спеціалізованих банків. 3. Банківська реформа 1987;1996 гг.

Банки у період Жовтневої революции.

На початок світової війни та Жовтневої революції 1917 р. Росія мала розвинену кредитну систему і забезпечити сталий грошове звернення. Стрижнем кредитної системи служив Державний банк Росії. Він було у 1860 р. з урахуванням заснованих ще за Катерині II ассигнационного і заёмного державних банків. На відміну від центральних банків західноєвропейських країн та державний банк Росії поєднав у своїй діяльності виконання емісійних і різних торгових операцій, особливо у торгівлі хлібом, експорт якого було головним джерелом іноземної валюти. Держбанк мав власні великі елеватори і зерносховища, які працюють у районах, де отсуствовали з банківських установ. Там позички під заставу видавалися зерном. У 1913 р. 50% кредитних операцій на сфері торгівлі пов’язані з експортом зерна. Крім хлібної торгівлі держбанк у вигляді кредитів учавствовал торгувати лісом, цукром та інші експортними товарами. Значення держбанку Росії виглядала як емісійного установи особливо возрасло після проведеною міністром фінансів З. Вітте грошової реформи 1895−1897 рр. у яких в звернення були випущені золоті монети вартістю 5, 7, 10 і 15 рублів. Зміст рубля було встановлено в 0,7742 р. чистого золота. З початком грошової реформи карбованець став однією з найстійкіших валют світу. Його еквівалент по золотому змісту був приблизно дорівнює ½$ чи 2 DM. Стабільність рубля забезпечувалася величезним золотим запасом же Росії та порядком випуску звернення паперових грошей. Державному банку дозволялося випускати паперові гроші, не покриті золотом, тільки у межах твердого ліміту — 300 млн. рублів. Уся банківська емісія понад цього мусила проводитися тільки не більше золотого запасу, що становить 1528 млн. крб., чи майже 1200 тонн. У день жовтневого повстання 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. загін матросів чисельністю 40 людина без опору зайняв будинок Державного банку і встановив свої посади охорони. Проте чиновники Держбанку не визнали радянську владу і оголосили страйк. Їх підтримали службовці комерційних банків. Почалися затримки зарплати, що у своє чергу викликало невдоволення населення. Апарат Держбанку ігнорував все вказівки Радянського уряду про видачу грошей, що став приводом для репресії. Були заарештовані керівники банку. Під загрозою зброї 29 листопада більшовики забрали ключі до грошових комор. На наступного дня без складання відповідних документів з кас Державного банку на потреби Радянського уряду було вилучено і доставив Смольний 20 000 000 рублів. Захопивши Держбанк 7-го листопада більшовики провели першу банківську операцію лише 30-го листопада, т. е. оволоділи банком через 3 тижні, після революции.

Оволодівши Держбанком більшовики порушили до другого етапу захоплення банківської системи — націоналізації комерційних банків. 28 грудня 1917 року будинку банків були задіяні збройними загонами. У середньому кожен банк призначили комісар, без дозволу якого банки або не мали права проводити які - або операції. Після цього було прийнято декрет про націоналізації банків. Невдовзі Державний банк було перейменовано на Народний банк. У грудні 1917 року Народний банк проводив лише кредитні операції, пов’язані з відповідним фінансуванням військових потреб, ні з забезпеченням продовольством та паливом у містах. Банк припинив операції з цінними паперами, т. до. Радянське уряд анулювали все внутрішні і його зовнішні позики. Усього декретами від 21 і південь від 26 січня 1918 р. була анульованою 87 внутрішніх позик, 13 позик в іноземних банків та 137 залізничних позик, гарантованих Урядом. У 1919 г. припинилося кредитування промисловості, і всі доходи підприємств при що зберігаються ще грошових відносинах мали передаватися скарбниці. Якщо підприємство потребувало грошових знаках, всі вони безперешкодно видавалися Народним банком. Бюджет хоч і складався, але втратив своє практичне значение.

Кредитна реформа 1930 — 1932 рр. і системи спеціалізованих банков.

Сформована під час НЕПу кредитна система, що складалася з багатьох банків та установ не могла належним чином вирішити завдання концентрації коштів та його напрями по суворому цільовим призначенням. Тому виникла потреба в реформуванні банківської системи. Основне завдання кредитної реформи було зосередження у держави всіх грошових ресурсів про те, щоб використовувати їх у мети індустріалізації у промисловості і колективізації у сільському господарстві. Реформа провів у чотири етапу: Перший етап у тому, що єдиною державною і кооперативним організаціям заборонялося відпускати товари та надавати послуги один одному кредит. Комерційний кредит був замінили прямим банківським кредитуванням. Через війну посилилася роль Держбанку як провідника і контролера економічної політики Уряди. З другого краю етапі встановлено нового стану міжгосподарських розрахунків: рахунку постачальників стали оплачуватися лише за наявності згоди покупця (акцепт) або його доручення (акредитива). На етапі внесено зміни у складі кредитування. Кредит Держбанку став цільовим, терміновим, поворотним, забезпеченим товарно-матеріальними цінностями, а кредитування заёмщиков мало здійснюватися відповідно до виконанням ними плану. Держбанк мав забезпечити дієвий контролю над ходом виконання планів виробництва та звернення товарів, за виконанням фінансових планів і планів накопичень. Завершальним, четвертим етапом стало на зміну структури банківської системи країни шляхом посилення ролі Держбанку як єдиного банку короткострокового кредитування процесів виробництва, і розподілу і звернення, формування мережі спеціалізованих банків довгострокового кредитування і фінансування капітальних вкладень — Промбанку, Сельхозбанка, Цекомбанка і Торгбанка. Промбанк — промисловий банк, який покладалося фінансування капітального будівництва різних підприємств. Сельхозбанк — банк фінансування соціалістичного сільського господарства. Таке господарство формувалося внаслідок развёрнутой колективізації, яка полягала в примусовому об'єднанні селян на колгоспи. Цекомбанк — Центральний комунальний банк, мав фінансувати гаразд безповоротних вкладень і частка довгострокових позичок все житлове, комунальне і культурну будівництво, а також комплексне будівництво міст і селищ. Торгбанк — торговий банк. Йому слід було спрямовувати фінанси на капітальне будівництво державної торгівлі, і промислової кооперації. У 1956 року Торгбанк ліквідували, яке функції було передано Сельхозбанку і Цекомбанку.

Банківська реформа 1987 — 1996 гг.

З метою посилення ролі банків підвищення ефективності громадського виробництва шляхом зміцнення зв’язку кредитного механізму з кінцевим результатом роботи галузей народного господарства за 1987 року прийнято рішення реорганізувати систему спеціалізованих банків з урахуванням особливості сфери діяльності народногосподарських комплексів. Через війну сформувалася система нових банків, куди входять Промстройбанк СРСР, Жилсоцбанк СРСР, Ощадбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР. Союзне уряд втрачала «кермо» управління народним господарством. Пояснюється що ситуація тим, що проголосивши корінну економічну реформу і зробивши рішучі кроки у її здійсненні, воно прагнуло зберегти основні засади соціалістичної економіки. Було взято курс — на побудова «ринкового соціалізму» і планово керованої економіки. Уряд СРСР здійснила нову спробу зберегти централізовану систему банків, вдосконалити її, навіщо 31 березня 1989 г. було прийнято рішення «Про перекладі державних банків СРСР на повний господарський розрахунок і самофінансування». Збереження централізованої банківської системи суперечило інтересам союзних республік, незалежність яких до цього часу, вже була декларована. У цей самий період посилилося протистояння союзного уряду та керівництва Росії. У прийнятому ЗС РРФСР у липні 1990 р. постанові «Про державному банку РСФРР та УСРР банках біля республіки» все банки відносини із своїми службами біля РРФСР з’являлися її власністю. Республіканські правління Промстромбанка, Агропромбанку і Жилсоцбанка упразднялись, які установи в автономних республіках, краях і областях перетворювалися на самостійні комерційних банків. Вже до кінця 1990 року зроблена адміністративна ламка що існувала загальносоюзної централізованої банківської системи. Цей процес відбувається проходив при отсуствии відповідної правової бази. Тільки 2-го грудня 1990 р. ЗС РРФСР прийняв Закон «Про банки та надійної банківської діяльність у РРФСР». Система комерційних банків початку розвиватися. Наприкінці 1993 на території Росії функціонувало понад 2.000 таких банків та тисячі їх філій, що становить другий (нижній) рівень дворівневої банківської системи. Перший рівень (верхній) представлений Центральним банком Російської Федерації. Відносини між рівнями регулюються законами РФ. Держдума 12.04.1995 прийняла Федеральний закон «Про центральному банку Російської Федерації», а 03.02.1996 — Закон «Про банки і банківської деятельности».

Список використовуваної литературы:

1. Букато У. І., Львів Ю. І. Банки і банківські операції в.

Росії. 2. Молчанов А. У. Комерційний банк у Росії. 3. Банківська справа: підручник для вузів під редакцією У. И.

Колесникова, Л. П. Кроливецкой.