Организация безготівкових розрахунків у республіці беларусь

ГРОДНЕНСЬКИЙ ФІЛІЯ ІНСТИТУТУ СУЧАСНИХ ЗНАНИЙ.

КУРСОВА РАБОТА.

ПО КУРСУ «ГРОШІ, КРЕДИТ, БАНКИ».

ТЕМА: ОРГАНИЗАЦИЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У РЕСПУБЛІЦІ БЕЛАРУСЬ.

Виконав: студентки 2-ой группы.

3 курсу специальности.

«Фінанси і кредит».

Серяги Олени Сергеевны.

Керівник: Комар Віра Андреевна.

р. Гродно.

ПЛАН Ведення 3 1. Поняття безготівкових розрахунків, їх роль і значення 4 2. Основні форми безготівкових розрахунків. Їх переваги та недоліки 7 2.1. Безготівкові розрахунки платіжними вимогами 7 2.2. Безготівкові розрахунки платіжними дорученнями 10 2.3. Безготівкові розрахунки платіжними вимогамидорученнями 11 2.4. Безготівкові розрахунки акредитивами 12 2.5. Безготівкові розрахунки чеками 15 2.6. Безготівкові розрахунки у вигляді векселів 17 2.7. Безготівкові розрахунки банківськими пластиковими картками 19 3. Перспективи розвитку безготівкових розрахунків в.

Республіці Білорусь 22 Укладання 24 Список використаних літературних джерел 25.

Однією з основних функцій комерційних банків є здійснення розрахунків й організація платіжного обороту в масштабах всього народного хозяйства.

Безготівковий грошовий оборот є основним частиною грошового і платіжного обороту, де рух грошей відбувається у вигляді перерахувань по рахунках в кредитних установах чи заліків взаємних вимог. Він опосередковує такі сфери господарських відносин, як: реалізація продукції, послуг, робіт, розподіл і перерозподіл національного доходу, здобуття влади та повернення банківських кредитів, виплата і грошових доходів. Учасниками цих відносин виступають об'єднання, підприємства, організації, установи, кооперативи, малі підприємства, асоціації, банківські і фінансові органи, населення, підприємці. Більшість платежів відбувається без використання готівки. Сукупність платежів, здійснюваних без використання готівки, становить безготівковий грошовий оборот.

Структура безготівкового грошового обороту, як і стан грошового обороту в цілому, визначається зв’язком руху гроші з процесами матеріального виробництва (товарний оборот) і нематеріального (нетоварний оборот).

Тривалий час вважалося, що у банках з допомогою грошового обороту опосередковується оборот народногосподарський. Банкам, в такий спосіб, відводилася другорядна роль організації та обліку грошового обороту. Природно, ця роль властива банкам: посередництво в платежах є одним із перших і основних своїх функцій. Але головне інше — треба вміти торгувати грошима як специфічним товаром, який «виробляють» банки. Гроші - універсальний інструмент економіки, і якщо не працюють, серйозної шкоди наноситься та його власнику й економіці. Змусити гроші працювати активно, з вигодою таки допомагають банки, здійснюючи безготівкові расчеты.

1. ПОНЯТТЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ, ЇХ РОЛЬ И.

ЗНАЧЕНИЕ.

Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які скоювалися шляхом записів за рахунками платників і одержувачів коштів, або шляхом заліку взаємних вимог, тобто без використання готівкових денег.

Відповідно до Банківського кодексу Республіки Білорусь у, який вступив у силу 1 січня 2001 р., під безготівковими розрахунками розуміються розрахунки між юридичних осіб, і навіть розрахунки з участю індивідуальних підприємців та фізичних осіб, проведені через банк, його філія (відділення) в безготівковому порядку, крім випадків, передбачених законодавством Республіки Білорусь у (стаття 236).

Система безготівкових розрахунків є сукупність принципів, пред’явлених до них вимог, форм та способів розрахунків. Основи організації безготівкових розрахунків розробили під час проведення кредитної реформи 1930 — 1932 гг.

Надалі з розвитком й постійного вдосконалювання економіки нашої країни, господарського механізму змінювалися вимоги, які пред’являються організації розрахунків. Відповідно до цими вимогами змінювалися, і вдосконалювалися форми безготівкових розрахунків. Так було в початковий період після кредитної реформи основними формами розрахунків були акцептная (розрахунки платіжними вимогами), платіжними дорученнями, чеками. За підсумками платіжних вимог, і платіжних доручень отримали розвиток заліки взаємних вимог (особливо останні роки). У наступні роки виникли й отримали розвиток розрахунки у вигляді акредитивів і особливими рахунками по вантажообігу. Усі зазначені вище форми безготівкових розрахунків, за винятком особливих рахунків по вантажообігу, збереглися до справжнього часу, хоча, природно, упродовж свого існування відбувалися неодноразово зміни у техніці їх проведения.

Неодноразово змінювалися, і принципи організації безготівкових розрахунків. Проте, попри всі зміни, основні моменти принципів безготівкових розрахунків залишилися, наповнившись новим содержанием.

1. Передбачає обов’язкове зберігання грошей на рахунках кредитних установах усіма підприємствами, організаціями, учреждениями.

Так, для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають у банку (свій вибір) розрахунковий (поточний) рахунок. Для відкриття рахунку хозорган представляє необхідні документи: заяву для відкриття рахунки; картку із зразками підписів посадових осіб, котрі мають розпоряджатися рахунком, і відбитку печатки власника рахунки; документ реєстрацію підприємства у формі виписки із рішення реєструючого органу (виконкому, Мін'юсту тощо.) чи копія посвідчення про реєстрацію підприємства; копія статуту (становища) з оцінкою реєстрацію в виконавчому комітеті (чи іншому органі, производившем реєстрацію); оригінал статуту (становища), а фермерських господарств — акт користування землею, для позначки ньому про відкриття рахунки; дублікат повідомлення про присвоєння облікового номери платника податків, копію інформаційного листи органу державної статистики із зазначенням ідентифікаційного кода.

З відкриттям розрахункового (поточного) рахунки установі банку суб'єкт господарювання стає повноправним учасником платіжного оборота.

2. Суб'єкти господарювання роблять платежі переважно через установи банків й інші фінансово-кредитні установи в безготівковому порядку за документам, передбачених правилами расчетов.

3. Платежі відбуваються, зазвичай, після відвантаження продукції, надання послуг, виконання. Цей принцип виключає авансових платежів і попередньої оплати, допущені законодавчими актами чи передбачені договором.

4. У основі розрахунків за товари та лежить такої ваги принцип, як згоду платника на списання коштів із його рахунки. Згода дається шляхом акцепту документів, виписаних одержувачем коштів або шляхом виписки платіжних документів за отримані товари, виконані роботи, надані услуги.

5. Платежі здійснюються за наявності достатніх засобів на рахунку платника. Кошти із рахунку підприємства списуються по розпорядженню власника счета.

Оплата розрахункових документів при недостатності коштів у рахунку виробляється у черговості, яка встановлюється законодавчими і нормативними актами залежно стану економіки та финансов.

За відсутності коштів у розрахунковому (поточному) рахунку платника (по домовленості із банком) розрахункові документи може бути оплачені з допомогою банківського кредиту (що його видають на оплату рахунків постачальників). При необхідності банк може бути у ролі плательщика-гаранта (поручителя) на комерційній основі (на прохання кредитоспроможного хозоргана).

6. Порядок зарахування коштів у рахунок постачальника: вона виробляється, зазвичай, після їх списання із рахунку платника. Попередня оплата товарно-матеріальних цінностей відбувається лише рахунок власних коштів підприємств. Надання кредиту на попередню оплату тих матеріальних цінностей забороняється (крім кредитів на виставляння акредитивів терміном, не перевищує 30 дней).

Безготівкові розрахунки відбуваються з різних форм. Форма безготівкових розрахунків є сукупність способів платежу, розрахункових документів і майже певного документооборота.

У процесі безготівкових розрахунків відбувається концентрація грошових засобів у установах банків, що дозволяє використовувати в ролі ресурсу кредитування, здійснювати банківський контролю над проведенням расчетов.

2. ОСНОВНІ ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ. ЇХ ПЕРЕВАГИ І НЕДОСТАТКИ.

2.1. Безготівкові розрахунки платіжними требованиями.

Платіжне вимога — ця потреба постачальника до покупця про сплаті йому певної суми коштів і зарахування в рахунок одержувача средств.

Даним формі розрахунку притаманні три особенности:

1. Ця форма розрахунку вживається лише після відвантаження продукції. 2. Вимоги оплачуються з попереднім акцептом. Термін попереднього акцепту становить три робочі дні, беручи до уваги дня надходження вимоги в банк.

Для прискорення розрахунків між платником і одержувачем коштів договором то, можливо передбачена оплата вимог щодо день їхнє надходження до банку плательщика.

І тому платник має подати в обслуговуючий його банк список підприємств, із якими укладені договори на оплату вимог щодо день надходження енергоносіїв до банку платника. У творчому списку мають бути зазначені номери і дати укладення міжнародних договорів. Список завіряється підписами посадових осіб і відбитком друку платника відповідно до заявленим до банку зразкам підписів, і відбитка печати.

Список, з проставленої у ньому датою надходження у банк, перебуває в відповідального виконавця, обслуговуючого плательщика.

Вимоги, які підлягають сплаті щодня надходження у банк платника, повинні містити напис, учинену за такою формі: «Оплата щодня надходження». Відповідальний виконавець звіряє з переліком ті вимоги, які містять зазначену надпись.

За відсутності на вимогах написи оплату щодня надходження у банк платника, і навіть на час вступу вимог від підприємств, не вказаних у списку, оплата їх здійснюється з попереднім акцептом.

Вимоги, які підлягають сплаті з попереднім акцептом, оплачуються наступного дня після закінчення терміну попереднього акцепту. Платник проти неї заявити обслуговуючому його банку відмови від акцепту вимоги протягом за встановлений термін попереднього акцепта.

Відмова то, можливо повним чи частковим із зазначенням відповідних мотивів. Платник проти неї повністю відмовитись від акцепту вимоги, а банк зобов’язаний прийняти відмову в случаях:

. відсутності договора;

. відсутності даної форми розрахунків у договоре;

. пред’явлення бестоварного вимоги, тобто. вимоги оплати товарів, фактично неотгруженных (неотпущенных) получателю;

. пред’явлення вимоги за раніше оплачений товар;

. невідповідності найменування товарів, вказаних у вимозі, докладеним товарно-транспортним накладним чи який заміняє їх документам.

Банки не розглядають суперечки між одержувачем і платником по суті відмов від акцепта.

3. Ця форма розрахунку здійснюється системою инкассо.

Інкасо — банківська операція, коли він банк за дорученням свого клієнта — отримувача коштів і підставі складеного їм (одержувачем) розрахункового документа отримує належну одержувачу суму грошових від платника і зараховує їх у установленому порядку з цього приводу получателя.

Відповідальний виконавець банку, приймає документи на інкасо, зобов’язаний проверить:

. його присутність серед вимозі дати й номери договору, що передбачає відвантаження (відпустку) товару, дата відвантаження (відпустки) товара;

. наявність товарно-транспортних чи які заміняють їх документів, відповідність їхньої номерів і сум записам у требованиях;

. за відсутності товарно-транспортних чи які заміняли їх документів — дату їх посилання (вручення) плательщику;

. відповідність зразків підписів, і відбитку печатки на вимогах заявленим до банку зразком підписів, і відбитка печати;

. правильність складання представлених реєстрів, зокрема, відповідність загального обсягу вимог, узвичаєних інкасо, даним реєстру, відповідність підписів, і відбитку печатки на реєстрі заявленим до банку зразкам, і навіть дати складання реєстрів дня прийому їх банком.

Вимоги, які на відповідають правилам, які встановлені надання документів мають у банк, викреслюються з з виправленням його результатів і повертаються представившему їх предприятию.

Але ця форми безготівкового розрахунку є свої переваги та недостатки.

Преимущества:

1. Система інкасо забезпечує чіткий порядок адресації доставки вимог, і контролю над розрахунками із боку покупця поставщика.

2. Може здійснюватися відвантаження без попередньої оплаты.

Недостатки:

1. Виникнення взаємної дебіторської та внутрішньої кредиторської задолженности.

2.2. Безготівкові розрахунки платіжними поручениями.

Платіжне доручення (надалі - «доручення») є розрахунковий документ, у якому доручення платника обслуговуючому банку про перерахування певної суми з його рахунку за рахунок получателя.

Дорученням не можуть вироблятися:. розрахунки за отримані товари за умови заслання дорученні на номер і дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує отгрузку.

(відпустку) товару;. розрахунки з нетоварним операціям (платежі до бюджету й у позабюджетні фонди, погашення заборгованості банку на позичку і відсоткам, переклади коштів у виплату заробітної плати користь окремих особистостей, надання і повернення тимчасової фінансову допомогу, надання позики);. попередня оплата (у разі, передбачених нормативними актами, договорами). Під попередньої оплатою розуміється оплата товарів, готові до відвантаженні (відпустці) покупцям на момент платежу і отгружаемых.

(вивезених) пізніше трьох робочих днів із дня отримання платежу, якщо інші терміни не визначено договором чи нормативними актами, якими передбачено даний порядок розрахунків;. авансових платежів (відповідно до укладених договорів). Авансовий платіж — сума коштів, перерахована, видана має значення обумовленого платежу чи витрат, якими звіт буде надано згодом;. оплата товарних векселей.

Переваги даної форми розрахунків: 1. Універсальність. 2. Можна зблизити дату відвантаження з датою оплати. 3. Простота оформлення і проходження через банк.

Недоліки даної форми розрахунків: 1. Ні належної гарантії платежу. 2. Виникнення взаємної дебіторської та внутрішньої кредиторської задолженности.

2.3. Безготівкові розрахунки платіжними требованиями-поручениями.

Платіжне вимогу-доручення (надалі - «вимогадоручення») — розрахунковий документ, у якому вимога отримувача коштів до платника оплатити виходячи з спрямованих йому, минаючи обслуговуючий банк, розрахункового, відвантажувальних та інших документів, передбачених договором, вартість поставленого за договором товару, зробити платежі на інших операциям.

Требования-поручения виписуються одержувачем коштів у бланку встановленої форми разом із отгрузочными та інші, передбаченими договором документами, направляються безпосередньо платникові. Перший примірник требования-поручения має бути оформлений підписами і відбитком друку одержувача средств.

Платник, згоди оплатити вимогу-доручення, представляє їх у обслуговуючий банк в 3-х примірниках. У реквізиті вимогидоручення «Сума до оплати» мусить бути проставлено цифрами і прописом сума, акцептована платником і підлягаючий списанню з його счета.

Вимога-доручення приймається банком до виконання у сумі, акцептованою платником. Перший примірник служить основою списання коштів із рахунку платника, і після виконання операції міститься у документи для банку, другий — іде банку одержувача для докладання до виписки з рахунки одержувача, третій — видається платникові з розпискою в прийомі доручення і штампом банка.

Термін, протягом якого платник зобов’язаний явити у банк вимогу-доручення, визначається сторонами у договорі і банком не контролируется.

Переваги даної форми розрахунку: спрощення документообігу і скорочення витрат; підвищення відповідальності за розрахунки постачальника і платника. Недоліки: немає належної гарантії платежу і взаємної задолженности.

2.4. Безготівкові розрахунки аккредитивами.

Акредитив є угоду між банком платника (далі - «банк-емітент») і платником (далі - «приказодатель акредитива»), з якого банк-емітент за дорученням приказодателя надає на користь отримувача коштів по акредитиву (далі - «бенефіціаром») зобов’язання зробити платіж проти які у відповідність до умовами акредитива документів і майже виконання інших умов аккредитива.

Можуть відкриватися такі види акредитивів: покриті (депоновані) чи непогашені (гарантовані); відкличні чи безотзывные.

Покритими (депонованими) вважаються акредитиви, під час відкриття яких банк-емітент, відкриває акредитив, перераховує власні кошти юридичної особи чи позикові (кредит банку) у розпорядження котрий використовує банку на окремий балансовий рахунок «Акредитиви» все термін дії зобов’язань банку-емітенту. Протягом цієї терміну у банкуемітента ведеться облік виставлених акредитивів на внебалансовом рахунку «Акредитиви до оплате».

При встановленні між банками покупця постачальника кореспондентських взаємин у виконуючого банку може відкриватися непокритий (гарантований) акредитив шляхом надання йому права списувати всю суму акредитива з яке ведеться в нього рахунки банка-эмитента.

Кожен акредитив повинен ясно вказувати, чи є він відзивним чи безвідкличним. За відсутності такого вказівки акредитив є безотзывным.

Відзивний акредитив можна змінити чи анульований будь-якої миті без попереднього повідомлення бенефициара.

Безвідкличний акредитив може бути змінено чи анульований без згоди банку-емітенту і бенефициара.

Відкриття акредитива виробляється рахунок власних коштів приказодателя або кредиту банку, депонируемых у сумі акредитива, в банке-эмитенте на окремому балансовому рахунку «Акредитиви». Відкриття акредитива рахунок власних коштів приказодателя і лише частково з допомогою кредиту банку заборонена. Акредитив призначається для розрахунків лише з однією бенефициаром не може бути переадресован.

Для відкриття акредитива приказодатель представляє в банк-емітент заяву на 4-х примірниках на бланку встановленої форми. Заява має бути завірено підписами осіб і відбитком друку приказодателя відповідно до заявленим до банку зразком підписів, і відбитком печати.

У заяві на акредитив мають бути зазначені:. вид акредитива;. найменування приказодателя;. найменування і важливе місце перебування банку-емітенту;. найменування бенефициара;. найменування і важливе місце перебування банка-бенефициара;. сума акредитива;. номер, дата договору, виходячи з якого відкривається акредитив;. термін дії акредитива;. порядок оплати документів (по пред’явленні, з розстрочкою платежу, допускаються чи часткові виплати, з акцептом особи, уповноваженого приказодателем, чи ні акцепту);. якщо умовами акредитива передбачено акцепт документів обличчям, уповноваженим приказодателем, заяву повинна утримувати: прізвище, ім'я, по батькові, дані паспорти (серія, номер, хто, і коли видано) і живий взірець підписи особи, уповноваженого приказодателем виробляти акцепт;. повний і точний найменування документів, проти яких виплати за акредитиву, порядок їх оформления;

. термін уявлення документів мають у банк бенефициара;. найменування товару;. дата відвантаження товара.

Допускається включення до заяву про відкриття акредитива інших необхідних умов. Умови акредитива повинні прагнути бути повними і точними і утримувати зайвих подробиць, утрудняють роботу банка.

Відповідальний виконавець банку перевіряє правильність оформлення заяви про відкриття аккредитива.

Ухвалений до виконання акредитив реєструється у журналі з наданням реєстраційного номери, із зазначенням найменування приказодателя, суми акредитива, дати уявлення заяви, найменування бенефициара і обслуговуючого його банку, термін дії аккредитива.

На всіх примірниках прийнятого до виконання заяви про відкриття акредитива відповідальний виконавець проставляє реєстраційний номер, дату прийому, свій підпис, третьому і четвертому примірниках — штамп банка.

Перший примірник заяви служить основою списання коштів із рахунки платника, і після виконання операції міститься у документи для банку-емітенту. Другий примірник заяви міститься у картотеку до позабалансовому рахунку «Покриті акредитиви до оплати» на подальше контроль над дотриманням терміну і виконанням умов акредитива. Третій примірник посилається до банку бенефициара для сповіщення бенефициара про відкритті акредитива на користь. Четвертий примірник акредитива повертається приказодателю на підтвердження прийому акредитива до исполнению.

Переваги даної форми безготівкових розрахунків: гарантія платежу постачальнику; контролю над виконанням умов постачання російської та умови акредитива банками. Недоліки: складний документообіг; відволікаються засоби від господарського оборота.

2.5. Безготівкові розрахунки чеками.

Розрахунковий чек — це іменний расчетно-денежный документ, складений на спеціальному бланку, у якому письмове доручення чекодавця банку про перерахування з його рахунки певної суми з цього приводу одержувачачекодержателя.

Чекодавець — фізичне чи юридична особа, яке здійснює платіж за товари та у вигляді чека, яке заповнює і підписує его.

Чекоутримувач — юридична особа, що є одержувачем платежу по чеку.

Чеки використовують у розрахунки товари та біля Республіки Білорусь як між фізичними і юридичних осіб, і між юридичними лицами.

Розрізняють розрахунки разовими чеками і з допомогою розрахункових чекових книжок. Розрахункова чекова книжка видається роком. яку можна поповнювати чи переносити в іншу чекову книжку.

Розрахункові чеки є бланками суворої звітності. Розрахунковий чек може видати банком рахунок коштів, наявних на поточному рахунку фізичного особи, або після внесення змін до банк готівкових грошових средств.

Розрахунки чеками між юридичних осіб виробляються з депонуванням коштів у окремому рахунку (за дорученням покупателя).

На депонированную банком по розрахунковому чеку суму може бути накладено арешт, і навіть звернено стягнення за претензіями до чекодателю.

Чекодавець передає чек чекодержателю в останній момент придбання товару. При пред’явленні розрахункового чека як плата за товар працівник підприємства, на якого покладено таких функцій, перевіряє:. заповнений чи розрахунковий чек на бланку встановленого зразка;. чи немає підчищень, виправлень тексту чи суми чека;. не прострочений чи чек;. чи є у ньому відбиток друку банку чекодавця і підпису посадових осіб банку чекодавця;. засвідчується в особистості пред’явника чека за паспортом чи іншому документа, удостоверяющему личность.

Після перевірки й терміни прийняття чека як плата за товар чекоутримувач заповнює звороті розрахункового чека відповідні реквізити, ставить дату оплату, проставляє відбиток штампа підприємства міста і підписує дані записи. Потім здає прийняті чеки за місцем відкриття розрахункового рахунки разом з поручением-реестром. Банк чекоутримувача пересилає чеки при дорученніреєстрі до банку плательщика.

З отриманням поручения-реестра банк-платник перевіряє: ставляться чи докладені до них чеки до цього банку, справжність бланка чека і відповідність його номери виданої чекової книжці, правильність його оформлення, наявність на чеку підписи власника чекової книжки та відповідність її образцу.

Пред’явлені чеки оплачуються сіло рахунки, у якому була заброньовано сума. За відсутності чи недостатності коштів у цьому рахунку банк відносить решту суми з цього приводу інших дебіторів і кредиторів зі стягуванням з клієнта певного відсотка віднесеної нею сумму.

Після закінчення термін дії чекова книжка мусить бути здано в банк.

Там, коли на депонируемом рахунку є залишок невикористаного ліміту і термін дії чекової книжки не минув, а чекової книжці використані все чеки, банк може видати нову чекову книжку. При вичерпанні ліміту, але наявності невикористаних чеків ліміт чекової книжки то, можливо пополнен.

Основною перевагою розрахунків чеками є гарантія платежу, основною вадою — ускладнення документообігу, оскільки зарахування коштів постачальнику (чекодержателю) виробляється над момент пред’явлення чеків на свій банк, а лише після їх списання із рахунку платника (чекодателя).

2.6. Безготівкові розрахунки у вигляді векселей.

Вексель є, з одне боку, засобом оформлення комерційного кредиту, наданого у товарній формі продавцями покупцям вигляді відстрочки сплати боргу за проданий товар, з іншого — цінної папером, в якій міститься зобов’язання векселедавця сплатити певну гроші векселедержателю незалежно від підстав видачі векселя.

Розрізняють чи два різновиди векселі - простий і переводной.

Простий вексель (соло-вексель) — письмовий документ, у якому зобов’язання однієї особи (векселедавця) сплатити певну грошову суму певному особі (ремитенту чи першому одержувачу) або його наказу у призначений термін чи з вимозі. Перекладної вексель (тратта) — письмовий документ, у якому безумовний наказ однієї особи (векселедавця чи трасанта), звернений іншій юридичній особі (платникові чи трасату), про сплату певної грошової суми певному особі (першому одержувачу чи ремитенту) або його наказу у призначений термін чи з його требованию.

Трасант (векселедавець) — обличчя, выписавшее вексель.

Трасат (платник) — обличчя, якого трасант звертає свій наказ оплатити по векселю.

Ремітент — перший одержувач чи перший векселетримач, на користь якого виставлено вексель.

При видачі простого векселі векселедавець зобов’язаний сплатити безпосередньо векселедержателю зумовлену суму. Тим самим у простому векселі є такі дві особи — обличчя, выписавшее чек, яке одночасно є платником за векселем, і ремітент — перший одержувач чи перший векселетримач, якого платник приймає зобов’язання про платеже.

Перекладної вексель є письмове пропозицію векселедавця, звернене особливому лицу-плательщику, сплатити зумовлену суму векселедержателю. Тим самим було по перекладному векселем платником не векселедавець, а інша людина, котре за допомогою спеціального дії (акцепту) приймає він зобов’язання про платеже.

Вексель — боргові зобов’язання. У простому векселі векселедавець (дебітор) бере зобов’язання перед ремітентом (кредитором). У перекладному векселі два зобов’язання: зобов’язання платника перед трассантом, що й дає підстави трассанту звертати свій наказ про платежі; зобов’язання трасанта перед ремітентом, на виконання якого трасант пропонує платникові зробити йому платеж.

Вексель мусить мати: найменування «вексель»; наказ «платіть» (перекладної вексель), зобов’язання «сплачу» (простий вексель) певну суму; точне найменування платника (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, адресу, як для, і юридичної особи); термін платежу, місце платежу, найменування одержувача, місце і дату виставляння векселі, конкретну суму (загальну, включаючи належні відсотки), підпис трасанта (перекладної вексель) і векселедавця (простий вексель).

Перекладної вексель може бути від однієї особи до іншого шляхом індосаменту (передавальної написи). Індосамент може бути написаний на перекладному векселі чи приєднаному щодо нього аркуші (алонж, додатковий лист) і був підписаний индоссантом.

Перекладної вексель можна видавати терміном по пред’явленні, в стількито часу від пред’явлення, о такій-то годині часу від складання, на певний день.

Відмова від акцепту переказного векселі може бути нотаріально засвідчено. Нотаріально посвідчений відмова платника від оплати носить назва вексельного протеста.

2.7. Безготівкові розрахунки банківськими пластиковими карточками.

Банківська пластикова картка — це скоєння безготівкових платежів через те вари і житлово-комунальні послуги, виконання вкладних операцій, одержання готівки фізичними і юридичними лицами.

Національна (міжнародна) система розрахунків із використанням карток — це сукупність правил, інститутів, платіжних інструментів, і програмно-технічних коштів, що використовуються випуску звернення української й обслуговування банківських пластикових карточек.

Банк, випустив пластикові картки (надалі - картку), називається банк-емітент; юридичне чи фізична особа, яке уклало з банком-емітентом договір про використання картки як платіжного кошти — власник картки; фізична особа, одержавши декларація про здійснення розрахункових та інших операцій з допомогою картки виходячи з доручення чи заяви власника — користувач карточки.

До операцій із картками їх власникові відкривається у банкуемітента карт-счет.

Відповідно до своїми функціональними характеристиками картки поділяються на:. дебетова картка — це картка, призначена до розрахунку за товари, отримання засобів у налично-денежной формі шляхом прямого списання з картрахунки власника у банку;. дебетно-кредитная — ця картка використовується з метою платежів за товари та, і навіть щоб одержати банківських послуг CSFB за рахунок власні кошти користувача, і, у випадках, з допомогою кредиту, наданого банком-эмитентом.

Картки є платіжними інструментами, що випускаються банкамиэмитентами.

Випуск в звернення карток національної (міжнародної) системи розрахунків здійснюється банком з урахуванням Дозвіл Національного банку України Республіки Білорусь у на право операцій з допомогою банківських пластикових карток відповідно до «Правилами проведення операцій із використання карток», прийнятими всередині Системы.

Фізична особа щоб одержати картки представляє до банку такі основні документы:

. паспорт чи іншого документ, котра засвідчує личность;

. заяву-анкету отримання карточки.

За бажання особиста картка то, можливо видана також іншому фізичному особі (родичу), якщо клієнт вкаже це у заявлении-анкете отримання карточки.

Юридичному особі (підприємцю без утворення юридичної особи) щоб одержати карток подати до банку:. дублікат повідомлення про присвоєння облікового номери платника податків;. заяву-анкету кожного власника картки;. доручення кожного власника, підписану керівником й головним бухгалтером, скріплену відбитком печати.

Операції з дебетной чи дебетно-кредитной карткою виробляються лише за на карт-счете потреби коштів, яку юридичних осіб перераховують з його розрахункового рахунки, фізичні особи — з вкладного рахунку підприємства чи вносять готівкою (через касу банку-емітенту). При необхідності карт-счет пополняется.

Операції з дебетно-кредитной карткою здійснюються лише при укладанні кредитного договору між банком-емітентом і дотримувачем карточки.

Перед видачею картки банк зобов’язаний ознайомити власника карт-рахунку зі наступній информацией:

. сферу застосування карточки;

. умови використання карточки;

. тарифи за операціями з карточками;

. правничий та обов’язки імені клієнта й банку з операцій із картками;. розподіл відповідальності між банком-емітентом і клієнтом у разі порушення Договору;. порядок розгляду спорів;. порядок анулювання і вилучення карточки.

Банк-емітент може встановити певні обмеження з операцій із картками — мінімальний і максимальний межа суми однієї операції, кількість розрахункових операцій на протягом тієї чи іншої періоду, межа суми розрахункових операцій на протягом дня, тижня і т.п.

Картка діє протягом терміну, передбаченого договором. При закінченні термін дії картка то, можливо замінена. Заміна картки виробляється також за передчасному виході картки з експлуатації, при бажанні клієнта розраховуватися карткою іншого виду. Нова картка видається у сумі невикористаних коштів у карт-счете.

Платіж за карткою фіксується в карт-чеке, де вказують: найменування платіжної системи; найменування й адреса підприємства торгівлі (сервісу); номер картки; найменування валюти платежу, сума платежу; дата та палестинці час скоєння операції. Карт-чеки видаються підприємством торгівлі (сервісу) разом із реєстром в обслуговуюче установа банку зарахування виручки з його розрахунковий счет.

Використання пластикових карток сприяє зменшенню готівкового грошового обігу субстандартні та витрат з його обслуговування, прискоренню оборотності засобів у сфері споживчих угод, підвищення якості праці працівників банку і обслуговування підприємств торгівлі, населения.

3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У РЕСРУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ.

Положення про безготівкових розрахунках Республіка Білорусь було затверджено постановою Правління Національного банку України Республіки Білорусь у від 27 грудня 1996 р. (протокол № 36). Після цього воно неодноразово змінювалося і дополнялось.

Положення про безготівкових розрахунках традиційно в Республіці Білорусь однією з нестабільних нормативних актів. У червні 1999 року було затверджено Доповнення 2. Через півроку вносяться нові изменения.

З січня 2001 р. набирає чинності Банківський кодекс Республіки Білорусь (БК РБ).

Попередньо слід зупинитися на завданнях, які були при розробці положень БК РБ, присвячених безготівковим розрахунках, і навіть місцеві, яке має зайняти новий кодекс регулювання розрахункових отношений.

Глава 24 БК РБ не заміняє собою діючі становище Нацбанку РБ про безготівкових розрахунках Республіка Білорусь від 31.01.97 р. № 849 (далі - Становище № 849) та інші нормативні акти Нацбанку РБ у цій сфері. Становище № 849 детально регулює правила документообігу, бухгалтерського обліку, заповнення платіжних реквізитів та інші технічні аспекти платежів, лише найзагальнішому вигляді чіпаючи права, обов’язки, і відповідальність сторін (правові аспекти). Тому після ухвалення БК РБ дане Становище (зазнавши зміни) залишатиметься основним нормативним актом, регулюючим технічні аспекти проведення розрахункових операций.

Нині у Білорусі діють кілька платіжних систем, мають власні правил і джерела правовим регулюванням: безготівкові розрахунки у зміцнілій національній і в іноземній валюті; міжбанківські и международные розрахунки; розрахунки через підприємства зв’язку; розрахунки громадян із використання готівкових коштів через АСБ «Беларусбанк»; розрахунки з використанням банківських пластикових карток національних емітентів і міжнародних систем. Ймовірно, у майбутньому цей перелік розшириться. Тому перед розробниками БК РБ стояло завдання створити універсальний правової каркас, який залишає простір будь-яких можливих технічних решений.

Норми гол. 24 БК РБ є складовою громадянського законодавства, тому, крім БК РБ і нормативних актів Нацбанку РБ, до відносинам сторін, що з розрахунками, застосовуються і спільні норми ДК РБ про обязательствах.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Аналіз безготівкового грошового обороту сфери матеріального виробництва показує, що в випадках, коли грошові платежі господарюючих суб'єктів набувають переважно авансовий характер — порушується їх залежність від надходжень коштів за результатам діяльності. Відсутність залежності витрат від надходжень призводить до з того що забезпечення відтворювального процесу здійснюється не було за рахунок власних накопичень, а при постійному використанні кредитного і финансово-перераспределительного механізму. Тим самим було функціонування підприємств виробляється у умовах безперервного боргу, їх реальна платоспроможність неухильно падає. Підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів вимагає передусім забезпечення відповідності вироблених витрат одержуваним доходах кожною окремою ланкою економічного обороту, і навіть формування в цих ланок необхідного кількості коштів у межах, встановлених потребами грошового оборота.

Залежно від форм безготівкових розрахунків, використовуваних суб'єктами господарювання, структура безготівкового грошового обороту характеризується питому вагу кожної форму у загальному обсягу платіжного обороту. У останні роки у безготівковому обороті найбільша питома вага займають розрахунки платіжними дорученнями. Зміни у структурі безготівкового грошового обороту обумовлені перевагами чи вадами тій чи іншій форми розрахунків, і навіть політикою Національного банку сфері расчетов.

Зміни обсягу й структури безготівкового грошового обороту пов’язані насамперед із якісними змінами, що відбуваються економіки: зростанням (зниженням) обсяги виробництва та її реалізації продукції, сукупного суспільного продукту, національного дохода.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Гроші, кредит, банки. 1 частина. Теорія грошей. Під загальною редакцією проф. Г.І. Гравцовой. — Мн., ТОВ «МИСАНТА», 1997. — 172 з. 2. Положення про безготівкових розрахунках Республіка Білорусь. — ТОВ «Економіка право» «Портфель бухгалтера і аудитора», Мн., 1997. — 65 з. 3. Овсейко З. Безготівкові розрахунки (Коментар до глави 24 Банківського кодексу Республіки Білорусь у). Головний бухгалтер № 48 (180) листопад 2000. — 37с. 4. Постанова Правління Нацбанку РБ від 25.11.99 р. № 25.4 «Про затвердженні зміни й доповнення у безвихідь про безготівкових розрахунках в Республіці Білорусь, затверджене постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь у від 27 грудня 1996 р. (протокол № 36)» (рег. № 8/2033 від 14.12.99 р.). Головний бухгалтер № 10 (147) березень 2000. — 30 з. 5. Постанова Нацбанку «Про затвердження Правил Використання чекової книжки щоб одержати готівки». Національна економічна газета. — 2000. — № 33 июль.