Проблеми розвитку банківської системи в Україні

Банківська система України є однією із найважливіших складових фінансового ринку, її надійність та розвиненість є необхідною умовою розвитку країни. Проте світова фінансова криза, несприятливі політичні, економічні та військові події, які охопили Україну, значно послабили банківський сектор. Тому необхідним і надзвичайно актуальним питанням на сучасному етапі є дослідження стану, виявлення проблем розвитку вітчизняної банківської системи та розробка напрямів їх вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема стабільності банківської системи серйозно турбує багатьох зарубіжних та вітчизняних учених. Серед них, зокрема, можна виділити А. Герасимовича, О. Дзюблюка, О. Кириченка, В. Кочеткова, І. Парасій-Вергуненка, P. Міллера, П. Роуза та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених розвитку банківської системи, у більшості з них аналіз проводиться на основі докризового становища банків, майже не досліджені тенденціїподальшого (посткризисного) розвитку банківського сектору, питання альтернативного бан — кінгу України.

З цієї причини особливу актуальність отримують питання визначення особливостей функціонування банківського сектору України в кризисному та посткризисному періодах.

Мета статті - дослідження та проведення аналізу сучасного стану банківської системи України, висвітлення основних проблем розвитку сучасної банківської системи України та розробка практичних рекомендацій щодо напрямів усунення наявних недоліків.

Виклад основного матеріалу дослідження. У 2015 році банківська система України увійшла з невирішеними проблемами 2014 року. Значна девальвація гривні, спад в економіці, військові дії у Східному регіоні та анексія АР Крим значною мірою вплинули як на загальний стан соціально-економічного розвитку країни в цілому, так і на фінансову сферу та банківський сектор зокрема. Ступінь впливу кризи на економіку загалом та банківництво зокрема залежить від низки факторів, однак базовими серед них є: висока залежність від іноземного капіталу, великий обсяг безнадійних кредитів, значні ризики банківських портфелів тощо. Разом із цим, окрім перелічених проблем, банківський сектор України, на наш погляд, має ще низку функціональних особливостей, які заважають його подальшому розвитку: неконтрольовані з боку національного регулятора фрагментарні процеси; низький рівень капіталізації; високий рівень економічної та географічної концентрації; високий рівень ризиків; значний вплив тіньової економіки.

Пропонуємо детальніше розглянути кожну з цих особливостей.

Фрагментарні процеси. Станом на 01.09.2015 із 126 працюючих (що мають ліцензію) в Україні банків 38 фінансових установ — з іноземним капіталом, з них 17 банків — зі 100% іноземним капіталом [5].

Присутність іноземних банків має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних моментів належать [2, с.117]:

впровадження передових методів банківської діяльності (система менеджменту іноземних банків, наявність новітніх інформаційних технологій дає можливість поліпшити ефективність функціонування національної банківської системи в кризових умовах);

підвищення якості системи управління банківськими ризиками;

зростання обсягу банківських ресурсів і посилення стабільності їх джерел;

розширення спектру банківських продуктів, комплексний підхід до обслуговування різних клієнтів [12, с.47];

запровадження міжнародного досвіду фінансового оздоровлення, реорганізації та реструктуризації банків, що набуває дуже важливого значення в умовах фінансової кризи;

підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників.

До основних негативних наслідків можна віднести такі:

• — іноземні банки, як правило, схильні надавати кредити лише великим, надійним компаніям (особливо з іноземним капіталом), залишаючи клієнтів із низьким банківським рейтингом (більш ризикових) та роздрібний кредитний ринок банкам України;
• — присутність іноземних банків може послабити позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи країни; вітчизняні «малі» банки, які неспроможні на рівних конкурувати з іноземними, банкрутують, що може призвести до ланцюгової реакції банкрутства (принцип «доміно»).

Відтак, на думку спеціалістів Асоціації українських банків (АУБ), стрімке зростання іноземного капіталу у структурі банківської системи України не призвело ані до здешевлення кредитних ресурсів для реального сектору економіки, ані до залучення прямих інвестицій у пріоритетні галузі економіки. Навпаки, відбувалася небезпечна концентрація спекулятивного капіталу у вигляді коротко — і середньо — строкових валютних кредитів лише на кількох ринках: нерухомості, землі, автомобільному, споживчому. У свою чергу, це призвело не тільки до стрімкого зростання цін на базові товари цих ринків (житло, землю, автомобілі, побутові товари), але й до вкрай небезпечної деформації торговельного балансу країни [1].

Крім того, спеціалісти АУБ зазначають, що зростання іноземного капіталу провокує певні фрагментарні процеси, які заважають подальшому розвитку банківського сектору України [1]. Так, експертна група виокремлює такі фрагменти банківського сектору: банки з українським капіталом та банки з іноземним капіталом. При цьому експерти АУБ визначають внутрішні причини функціональної неспроможності за кожним фрагментом банківської системи України: