Висновки. 
Аналіз запозичених за залучених ресурсів банку

Для більш успішного функціонування комерційного банку, підвищенні його платоспроможності та ліквідності необхідно приділяти увагу доцільному формуванню та регулюванню запозичених ресурсів. Найбільшу частину в банківських зобов’язаннях складають запозичені ресурси, значної актуальності набуває питання формування банками стабільної ресурсної бази шляхом ефективного залучення тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків на банківські депозитні рахунки. Це обумовлює необхідність дослідження процесу здійснення залучення запозичених ресурсів, з метою виявлення, характеристики, класифікації та систематизації ризиків пасивних операцій банків та розробки механізму їх регулювання, який забезпечить формування стабільної ресурсної бази банку.

Метою аналізу зобов’язань банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за критеріями зниження середньої вартості ресурсів банку, підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.

До них відносяться: кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторська заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

Аналіз зобов’язань банку здійснюються за показниками структури зобов’язань (вертикальний аналіз), їх масштабності, динаміки, та показників ефективності та використання. Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов’язання банку у валюті балансу.

Під час вертикального аналізу з’ясовується частка строкових депозитів, короткострокових депозитів, депозитів до запитання. Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати шляхи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників, що дають змогу оцінити строкові депозити як основу активних операцій комерційних банків, визначення його ділової активності в цілому.

У сучасних умовах економічного розвитку країни, коли залучення строкових депозитів ускладнюється внаслідок дефіциту власних оборотних коштів підприємств та високих темпів інфляції, зростає значення міжбанківських кредитів під час формування ресурсної бази банків. Таким чином доцільним є аналіз міжбанківських кредитів з метою оцінки ефективності їх використання, нерозкритих потенційних резервів та можливостей щодо здійснення активних операцій на основі використання платних пасивів, а також з’ясування стійкості банку з точки зору залежності від інших банків-кредиторів.

Останнім етапом аналізу залучених та запозичених коштів банку є ефективність їх використання на основі розрахункових показників ступінь використання платних пасивів, ступінь використання сукупних зобов’язань, що дають об'єктивне уявлення про доцільність та раціональність управління пасивами комерційним банком, атакож ефективність менеджерів банку.