Конкуренція, конкуренти і конкурентоздатність страхової компанії

Важливою умовою формування будь-якого ринку, у тому числі і страхового, залишається конкуренція його учасників, тобто їх суперництво за залучення клієнтів, що у випадку із страховими компаніями означає мобілізацію грошових коштів до страхових фондів, і подальше їх інвестування по вигідних напрямах і досягнення значних позитивних фінансових результатів.

Конкурентна політика на страховому ринку покликана сприяти формуванню ефективного конкурентного середовища як механізму, який в короткостроковій перспективі сприятиме економічному зростанню, а в довгостроковому — стане одним з ваговитих чинників створенні і функціонуванні соціально орієнтованої ринкової економіки. Конкурентне середовище на ринку страхових послуг — це специфічний простір конкурентної взаємодії страхових компаній, на поведінку яких впливає сукупність чинників, які визначають відповідний рівень розвитку цього ринку. Конкуренція ж в страхуванні - це економічне суперництво страховиків за частку страхового ринку, укладення конкретного надзвичайно вигідного договору страхування або договору перестраховки.

Істотним чинником, який впливає на ефективність конкуренції між страховими компаніями, є наявність бар'єрів при виході з ринку страхових послуг (економічні, соціальні, структурні і психологічні чинники, які заставляють страхові компанії функціонувати на ринку, навіть якщо вони працюють збитково).

Відносно держави, то її вплив на формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг можна назвати як безпосереднім, так і опосередкованим. Державне регулювання ринку страхових послуг здійснюється за допомогою конкурентній, ліцензійній і податковій політиці.

Можна виділити дві основні групи цілей реалізації конкурентної політики на ринку страхових послуг, які розкривають її вміст: створення конкуренції на ринку страхових послуг; підтримка конкуренції на ринку страхових послуг.

Відносно ринку страхових послуг в цілому, то по рівню концентрації він належить до низько концентрованого ринку, а по рівню розвитку конкуренції - до високо конкурентному. Але це не відображує реальної картини на конкретних сегментах ринку. Так, наприклад, не дивлячись на те що ринок страхування життя займає в питомій вазі всіх валових страхових премій приблизно 3%, ринок є досить помірний концентрованим з яскраво вираженою олігополістічною структурою. В. Фурман підкреслює, що на вітчизняному страховому ринку домінують великі компанії, а дрібні страховики практично не роблять впливу на ринок, який створює передумови для формування ринку олігополістичної конкуренції.

Маркетингова служба кожній компанії проводить вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції з основною метою: перш за все, встановлення головних конкурентів даної страхової компанії і подальше виявлення їх сильних і слабких сторін. Окрім цього в їх обов’язки входить збір і систематична інформація про різні нюанси діяльності конкуруючих страховиків: фінансове положення; страхові тарифи в конкретному сегменті; особливості управління страховою діяльністю і тому подібне Можна відзначити лише два основні етапи аналізу конкуренції на страховому ринку.

Фахівці виділяють економічні і організаційні параметри, які характеризують конкурентоспроможність страховика. До економічних параметрів відносяться: комісійна винагорода страхових агентів і витрати на вчення персоналу; оподаткування доходів від страхової діяльності і ін. Організаційні параметри представлені системою знижок і пільг страхувальникам по термінах і умовах, укладених договорів страхування. У ідеалі економічні і організаційні параметри конкурентоспроможності страховика мають бути орієнтовані на облік потреб всіх потенційних клієнтів страховика.

Спочатку виділяють оцінку міри схильності страхового ринку до процесів конкуренції на основі проведеного аналізу основних чинників страхових компаній, що задають інтенсивність конкуренції. На другому етапі виділяють основні страхові компанії-конкуренти і розглядають їх ролі в сукупній реалізації страхових послуг. Подальший розвиток конкурентних стосунків у вітчизняному страховому секторі пов’язано з концентрацією внутрішнього ринку страхових послуг. При цьому передбачено присутність іноземних страхових компаній. Нині на українському ринку страхових послуг не залишилося сильних національних страхових компаній. Велика частина їх повністю або частково була придбана іноземним фінансовим групам. Це пов’язано з високою прибутковістю страхового бізнесу в Україні до настання кризи в 2008 році. З розвитком ринку страхових послуг надзвичайно велику небезпеку представляють монопольні настрої страхових компаній. У такому разі, споживач не має права вибору і вимушений отримувати страхові послуги від певної страхової компанії. До основних проблем, з якими стикаються страховики в умовах жорсткої конкуренції на страховому ринку відносяться: 1) завдання страховиків істотно ускладнюється однотипністю страхових продуктів; 2) як показує практика, люди в набагато меншій мірі є страхувальниками, чим, наприклад, покупцями автомобілів або власниками банківських карт. Страхувальник на сьогоднішній день не має достатніх знань у сфері страхового ринку і необхідності в страхових продуктах, внаслідок чого не може самостійно зорієнтуватися в значному об'ємі страхових послуг, визначити відмінності одного продукту від іншого і однієї компанії від іншої.Одним з найбільш необхідних заходів для підвищення конкурентоспроможності страхових продуктів залишається зміна поведінки при розгляді претензій страхувальників, при виплатах відшкодувань в результаті настання страхової події.

Конкурентноздатність — це багатоаспектне поняття, що синтезує в собі всі сторони, фактори функціонування й розвитку об'єкта керування.

Оскільки конкурентноздатність — міждисциплінарне поняття, то на наш погляд необхідно визначити пріоритети у вивченні й застосуванні на практиці окремих питань керування конкурентноздатністю, саме тому ми зосередимося конкретніше на визначенні конкурентноздатності підприємств.

Конкурентноздатність — такий збіг властивостей, характеристик продукту й вимог споживача, при якому дотримуються інтереси виробника й споживача, що означає корисну відповідність продукту умовам ринку.

Будь-які страхові послуги проходять перевірку на ступінь вдоволення суспільних потреб, які відображаються в колективних, групових й індивідуальних страхових інтересах. Ця перевірка здійснюється на страховому ринку, де кожний Страхователь купує саме цей страховий поліс, який найбільш повно вдовольняє його страхові інтереси. В цьому аспекті конкурентоздатність Страховика є можливість збуту страхових продуктів на даному ринку з врахуванням вже існуючої страхових інтересів.

Вирізняють економічні і організаційні параметри, характеризуючи конкурентоздатність Страховика. До числа економічний параметрів відносяться витрати на навчання персоналу, комісійна винагорода страхових агентів, оподатковування доходів від страхової діяльності й ін. Організаційні параметри становить система знижок і пільг страхувальникам по строках і умовах договорів, що полягають, страхування. В ідеалі економічні й організаційні параметри конкурентоспроможності страховика повинні бути орієнтовані на облік потреб усіх потенційних клієнтів страховика.

Якщо ж звернутися до більше деталізованого огляду специфік конкурентоздатності на страховому ринку, то, як було відмічено раніше, ціна продукту не завжди є головним фактором його конкурентноздатності. Особливістю страхового ринку є якраз переважаюча роль пост-продажного супроводу договору. Саме впевненість у змозі компанії виконати свої зобов’язання призводить до вибору того чи іншого страховика.

Тому, зупиняючись на загальноприйнятих критеріях оцінки страхової компанії, можна виділити деякі основні з них:

• · Фінансові показники (позиції в рейтингах). Щоквартально Ліга страхових організацій України публікує данні про діяльність Страховиків у виглядів рейтингових показників з наступних критеріїв: активи, гарантійний фонд, ділова активність, власний капітал, страхові виплати, страхові платежі, страхові платежі з рівнем вихідного страхування, страхові резерви, рівень виплат.
• · Клієнтська база. Солідний партнер є завжди запорукою довіри до тієї чи іншої компанії, що дає сигнал усім іншим потенційним клієнтам про благонадійність страховика. Список VIP-клієнтів можна знайти в будь-якій презентації, адже це є предметом гордості компанії.
• · Пропоновані продукти. Це власне і є основа діяльності компанії. Страхові програми і їх ціна є інтелектуальною власністю Страховика і вважаються комерційною таємницею. Солідна компанія має десятки програм з кожного напрямку страхування, щоб клієнт мав змогу обрати найбільш оптимальну саме для нього. Кажучи, що програми є комерційною таємницею треба сказати, що прийшовши до компанії, після консультації зі спеціалістом, потенційному клієнту звичайно дають змогу обрати з кількох програм, які на думку Страховика будуть йому найбільш цікаві, але доступу до повного переліку пропонованих продуктів не має жодний клієнт. Тим більш, що широко практикується так звана «гнучка цінова політика», коли одну і ту саму програму можуть продавати по трохи різним цінам.
• · Співробітництво з перестраховувальними і ассистанськими компаніями. Жодна страхова компанія не може дозволити собі не користуватися перестрахуванням і послугами ассистуючих компаній. Якщо Страховик не має перестрахувального договору, то це значить, що він насправді не може гарантувати виплату у разі страхового випадку. Співробітництво з потужними і загальновідомим перестраховувальними компаніями, що мають високі рейтинги, гарантують виплати, особливо якщо йдеться про мільйони доларів відшкодувань, що є критичноважливим для великих промислових підприємств і корпорацій.
• · Система врегулювання збитків. Як буде врегульований збиток в разі виникнення страхового випадку?
• · Це питання особливо важливе для таких видів страхування як страхування авто, всіх видів особистого страхування (в тому числі медичного) і для більшості видів страхування майна.
• · Мережа філіалів. Достатньо численні представництва компанії на території країни або/та певного регіону забезпечують не тільки зручність співпраці з клієнтами, але й свідчать про плани розвитку і показники зацікавленості Страховика на ринку того чи іншого регіону.