Босяк — новий герой у російській літературі

Босяк — новий герой у російській літературі

В кінці XIX століття російської літератури з’являється новий герой — босяк, людина, відкинутий суспільством, ізгой, доля якого нікого не цікавить. Такий герой змальовується в реалістичних розповідях М. Горького. Художник малює образ босяка неоднозначно, він намагається виявити причину, через яку герой опустився на дно суспільства. Письменника цікавить внутрішній світ, почуття, переживання босяка, вплив соціального становища з його світовідчуття. Горький розглядає і досліджує стан незгоди героя із собою, причину його певного поведения.

Одним з ранніх реалістичних творів М. Горького є розповідь «Коновалов», у якому розповідається про долю босяка Олександра Івановича Коновалова. Головний був прекрасним пекарем, справді талановитим у справі, але з однієї особливою риси своєї вдачі, саме меланхолії, почуття туги, і такий, що «неможливо на той час жити «, і «на світі… опротивеет «, а герой «сама собі стає у тяготу», він кидає усе й йде бродяжити. Пізніше Коновалов повертається, й тут відбувається його зустріч із оповідачем, яким є «підручний» пекаря. Автор неоднозначно зображує свого героя, починаючи з портретної характеристики і закінчуючи міркуваннями та вчинками персонала.

«По костюму це був типовий босяк, в обличчя — слов’янин» — таким постає маємо Коновалов вперше. Горький порівнює його з богатирем й те водночас говорить про тому, що Коновалов досі залишався дитиною у своїй сприйнятті мира.

«Ребенок ти, Сашко; не розумієш ти нічого», — говорила герою Віра, «. .велика людина з ясними дитини» — таким його бачив оповідач, тобто він зберіг щирість, довірливість, здатність бачити хороше в усьому, віру в добро, в покупців, безліч у тому нравственность.

Коновалов — босяк, і, начебто, маєш почуватися скривдженим, обділеним, повинен звинувачувати в усіх власних нещастях, тому бути вороже налаштованим до суспільству, изгнавшему його, і цього немає, навпаки, головним героєм, до найбільшому подиву оповідача, «з такою легким духом виділяє себе з життя жінок у розряд людей, нею не потрібних і тому які підлягають викоріненню», вважав, що «в усій неурядице особистому житті був винним тільки він сам». Такі міркування свідчить про здібності героя до самоаналізу, що виділяє його з загальної маси босяків «під окрему статтю». Коновалова також характеризує не на думки багатьох б інших представників його соціального класу ставлення до природи, жінкам, з освітою (освіті). Приміром, герой розповідав про купчисі, з якою розпрощався: «., босяк розповідає про жінці в скептичному тоні, з безліччю подробиць, які принижують її, …але сумний лагідний тон (Коновалова) на згадку про „купчисі“ — тон исключительный».

Герой оповідання Горького живить величезну цікавість до книгам, часто просить оповідача почитати йому. Коновалов щиро вірить у які у книзі події, іноді навіть почуваючись їх участником.

На протязі всього оповідання оповідач та головний герой міркують на багато тем, пов’язані з босотою, цим вишукуючи свої погляду щодо їх. Отже, ми можемо говорити, що Коновалов має змоги зробити філософські роздуми. Персонаж оповідання необмежений і може бачити справжню причину певного поведінки босяка та формування його особливого мислення. Коновалов говорить про походження схильності босяка до брехні, обману, выдумыванию різних історій, до перебільшення будь-яких подій, відбувалися з нею. Річ у тім, що це простіше жити, «коли в людини у житті був нічого, — адже він нікому не зашкодить, коли сам собі видумає якусь казку, та й стане розповідати за бувальщина. Розповідає… й собі вірить, …ну йому приятно».

Казалось б, маємо справді хороша людина, вартий кращої долі (частки), однак у ніж причина невлаштованості його життя, де шукати витоки його меланхолії й нудьги, які у остаточному підсумку привели його до самогубства? «Не знайшов я точки моєї… Шукаю, тужу, — не знаходжу…» — такий результат роздумів Коновалова, такий у відповідь поставлене вище питання. .

В оповіданні «Двадцять шість і жодна» Горький також розглядає образ босяка, але вже настав виявляє негативні якості. У творі розповідається про двадцяти шести пекарях, світовідчуття, почуття, поведінка яких подаються автором як світовідчуття одну людину. Це досягається з допомогою використання Горьким величезної кількості займенників «ми, все» і узагальнюючих слів: «співають усі 26; ми все оберталися і радісно дивилися; хтось із нас смикнув Таню за рукав кофты».

В цьому полягає новаторство Горького. Проте це єдність перестав бути ознакою гармонії й порозуміння для людей, воно виявляє безособовість, обмеженість пекарів, відсутність індивідуальності у них. У оповіданні змальовується картина неправильно спокійного життя, через котру в людині втрачається духовним началом. Така ситуація розглядається й у оповіданні «Подружжя Орловы». Тут також із жахливих умов життя, через неї невлаштованості руйнуються стосунки між подружжям Орловыми, відбувається розлад у тому сімейному житті. Григорій Граб’янка і Мотрона Орловы любили і пишалися друг іншому, …але було нудно жити, в них було вражень та інтересів, які… задовольняли б природну людську потребу людини — хвилюватися, думати, — взагалі жити. Вони повинні були занадто занурені в роботу, в розв’язання проблеми, що з повсякденної життям, що став «злиденними духом» людьми, як, втім, і всі їх соседи.

Влияние зовнішніх обставин на життя героїв підтверджується і те фактом, що тепер після того як чоловік Орловы влаштувалися працювати в лазарет (госпіталь), у житті сталися значні зміни. Григорій перестав бити своєї дружини, кинув пити, але, як ми дізнаємося трохи згодом, ненадолго.

Для кожного періоду часу характерний свій тип героя, і література, покликана відбивати все явища реальності (повсякденні людини), досліджує особливості характеру нового человека.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.