Езопов язик у байках Крилова

Эзопов мову в байках Крилова

Когда переймати розумно, тоді не диво.

И користь від того знайти;

А божеволіють переймати —.

И Боже збережи як зле!

И.Крылов.

Иван Андрійович Крилов— чудовий наш поет-байкар, дав байці нове народження. По вираженню Бєлінського, в байках вона цілком вичерпав і публічно висловив цілу бік російського національного духу. Вони, років як у полірованому дзеркалі, відбивається російський практичний розум з його здавалося б неповороткістю, але й гострими зубами, які боляче кусаются.

Его байки написані на злободенність, тому цікавили сучасникам, але з втратили, до жалю, своєї актуальності і сьогодні. У байці «Мирське сходка» розповідають, як Лев призначив Вовка в овечі старости, тобто цар призначив губернатором «хижака». Усі, кого цар запитав про Вовка, дали про неї найкращий відгук.

Почему? …все звірі зібрані;

Но проти Вовка ані слова про,.

И Вовка велено в кошару посадить.

Да що саме Вівці говорили?

На сходці адже вони вже, вірно, були? —.

Вот те-то немає! Овец-то і забыли!..

Автор пояснює, що запитував цар так само хижаків, як і саме Вовк, але тільки Овец.

С цими самими образами ми зустрічаємося ще разом у байці «Вовки і Вівці». Крилов чітко дає зрозуміти, що поки держава, сила, влада перебувають у руках поміщиків і, вони зроблять із селянами усе, що хотят.

Так чому ж Вовкам у Раді і не?

Хоть потрібно Овець оборонить.

Но і Волков не зовсім ж притеснить…

Хоть кажуть: Вовкам і спускають —.

Что чи Вівця відповідач чи позивач,.

А лише Вовки все-таки Овець.

В лісу таскают.

Дворянство любило заявляти про права на влада, посилаючись на можливість подвиги і заслуги предків. Крилов відповів для цієї претензії байкою «Гусаки». Давньоримська легенда розповідає: колись до стін Риму підступило вороже військо; вночі, як у місті все спали, вороги спробували ввірватися до міста, але гуси, дрімали на міської стіні, підняли крик, розбудили римських воїнів; Рим було врятовано. І тепер Гусаки в байці Крилова гордо вимовляють: «Так древні Рим врятували!» Але автор заявляє, що заслуги предків (при цьому, можливо, і вигадані) зовсім не від дають нащадкам ніяких прав. Він розповідає гусям-дворянам:

«Оставьте предків в спокої:

Им у справі був і честь;

А ви, друзі, лише придатні на спекотне".

Баснь цю можна ще й іще пояснити.

— І щоб гусаків не раздразнить.

В насправді, Крилову доводилося боятися, хоч як мене «роздражнити гусаків», тобто не викликати він гнів царських правителів. Іноді йому здавалося, краще не сваритися відкрито з монархією, іноді поступався їй. Його коливання позначилися в деяких байках, написаних ним під тиском влади. Але вулицю значно більше у Крилова байок, у яких, ховаючись за своїми героями, залишався собой.

В особливості багаторазово і досить гостро нападав Іван Анд-рійович на чиновників, на правителів країни. Наприклад, Оракул у однойменній байці, як і раніше, що він «що мовить, то збреше», діє і міська влада вирішувати долю людей. Або ж — Осів, який «став скотиною великою», знатним вельможею, але він «дурістю в прислів'я вошел».

В байці «Мавпа і Окуляри» у вигляді мавпи, яка вміє поводження з окулярами, зображений «невіглас познатней», який жене весь корисний і зокрема, переслідує науку. Наука робить людини більш пильним і далекоглядним — як окуляри; але мавпочки, кривляющиеся біля трону, можуть розбити ці очки.

К нещастю, то ж буває в людей: Хоч як корисна річ, — ціни не знаючи їй, Невіглас про свій сенс все до худу хилить; А невіглас познатней. Так її й гонит.

В байці «Мор звірів» Крилов показав, що знати і уряд, хижаки, грабящие народ, все біди країни зганяють нею ж, на народе.

«О, друзі! — почав Лев, — на багато гріхів.

Подпали ми під сильний гнів богів;

Так той із нас, хто всіх винен іще,.

Пускай по доброї волі.

Отдаст себе жертву їм!

Быть може, що богам ми пишаємося цим догодимо…".

Приговорили —.

И на вогнище Віля взвалили.

И в людях так ж кажуть:

Кто посмирней, так той і виноват.

Но Крилов в про свої твори нападає як на царську влада і уряд взагалі — у багатьох своїх байках він зображує конкретні події свого часу й конкретних осіб. Так було в байках «Квартет» і «Лебєдь, Рак і Щука» автор осміяв Державна рада й керівників право їх нездатності до корисним політичним действиям.

«А ви, друзі, як не садитесь.

Все в музиканти не годитесь".

Среди достоїнств байок Крилова хочеться відзначити стислість і образність мови; він умів створити цілу картину чи охарактеризувати свого героя кількома словами:

Да Лебєдь рветься у хмари, Рак задкує тому, а Щука вабить у воду.

Кто винен з них, хто має рацію, — судити не нам;

Да лише віз, і нині там.

В час, коли Крилов вивчається у школі та дуже популярний, збулося пророцтво Бєлінського: «У його дусі відбилася сторона духу всього народу; у житті висловилася сторона життя миллионов».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.