Финансово-экономический аналіз діяльності ДГРУ АК ПІБ України та розробка рекомендацій підвищення його ліквідності і платежеспособности

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАИНЫ.

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності предприятия.

Курсова робота з Теорії Економічного Анализа.

Тема: «Фінансово-економічний аналіз діяльності ДГРУ АК ПИБ.

України та розробка рекомендацій підвищення його ліквідності і платоспроможності «.

Студента групи ЭМ95а.

Клименко А.А.

Перевірила: Астапова И.А.

ДОНЕЦЬК 1998.

Реферат РИСУНКОВ: 1; ТАБЛИЦ:1; ДОДАТКІВ: 1; СТОРІНОК: 32.

Предметом дослідження даної курсової роботи була фінансовоекономічна діяльність Донецького Головного Регіонального Управління Акціонерного Комерційного Промислово Інвестиційного Банку України (АК ПІБ). Мета роботи: дати загальну фінансово — економічну характеристику предмета дослідження та результатів його господарську діяльність; дослідження організаційної структури управління підприємством; аналіз фінансового становища досліджуваного підприємства міста і розробка пропозицій з поліпшенню фінансового становища предприятия.

Методи дослідження: вивчення різної документації по функціонуванню банку і особливо управління міжнародних розрахунків й валютних операцій; розрахунок показників діяльності банку відповідно до інструкції № 10 НБУ «Про порядок регулювання та політичного аналізу діяльності комерційних банков».

Основні терміни: ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ, ДОСЛІДЖЕННЯ, АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ, ДОХОДИ, ВИДАТКИ, ПРИБУТОК, ЗВІТНІСТЬ, КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК, ЛИКВИДНОСТЬ.

Содержание Введение 4.

1. Коротка характеристика банку. Основні показники його праці та його структура. 5.

1.1 Правові й господарські основи діяльності ДГРУ АК Промінвестбанку України 5.

1.2 Основні показники роботи банку 7.

1.3 Організаційна структура ДГРУ АК Промінвестбанку. 12.

2. Характеристика фінансового становища банку 14.

2.1 Специфіка аналізу фінансового становища комерційного банку 14.

2.2 Розрахунок показників характеризуючих фінансову діяльність 16.

3. Рекомендації підвищення ліквідності і платоспроможності банку. 20.

4. Прогноз зміни показників у разі проведення заходу. 28.

Заключение

30.

Список літератури 31.

У цьому курсової роботі міститься опис основ суті Доповнень і організації діяльності комерційного банку з урахуванням вивчення функціонування Донецького головного регіонального управління акціонерного комерційного Промінвестбанку України, і навіть характеристика фінансового становища банку та її основних показників діяльності. Як наслідок проведеного аналізу основних показників діяльності банку роботі запропоновані деякі заходи для поліпшення фінансового положения.

Основною метою роботи було дослідження функціонування банки з наступним аналізом основних показників і коефіцієнтів його фінансової діяльності. Робота полягає в інформації отриманої під час проходження фінансово-економічної практики після третього курсу навчання. Під час проходження практики мені було надано чимало документів, нормативних актів, листів НБУ та інформації що стосується діяльності банку. Але всі числові дані в документах є комерційною таємницею банку і, використання їх задля написання звіту було категорично запрещено.

Структура роботи наступна: спочатку розглядається фінансовоекономічна діяльність банку та її організаційну структуру; і наприкінці зроблено розрахунок основних показників фінансової складової діяльності банку і наведено деякі пропозиції, розроблені мною, для поліпшення фінансового становища банку, засновані на аналізі вищевказаних коэффициентов.

1. Коротка характеристика банку. Основні показники його праці та його структура.

1.1 Правові й господарські основи діяльності ДГРУ АК Промінвестбанку Украины.

Донецьке Головне Регіональне Управління Акціонерного Комерційного Промислово Інвестиційного Банку (ДГРУ АК ПІБ) України є філією Акціонерного (ЗАТ) Комерційного ПІБ України, який було створено 1922 року під назвою Промбанк, потім у 1959 року було перейменовано на Стройбанк, з 1988 року Промстройбанк, а 1992 році став ПІБ України. Регіональне управління юридичною лицем і дивитися усі фінансові операції, здійснювані їм, здійснюються за дорученнями виданими правлінням АК ПІБ України посадових осіб, які входять у правління ДГРУ, особливо заступнику голова правління АК ПІБ України, начальнику ДГРУ ПІБ Маслової Джеммі Сергеевне.

У Донецькій області ПІБ має найбільше відділень — 43 (в інших галузях у середньому 10−15 відділень), соціальній та склад головного регіонального управління входить 18 територіально віддалених безбалансових філій. ДГРУ ПІБ обслуговує більш 25 000 господарських структур. Статутний капітал АК ПІБ України у останні 3 року зріс на 86% і становить 200,2 млн. грн., що становить 1/7 статутних фондів всієї банківської системи України. Статутний фонд Донецького Головного Регіонального Управління становить 16% від вищевказаної суми, тобто. 31,7 млн. грн.

Промінвестбанк України одна із найкращих робітників та найбільших (а скоріш найбільший) з 168 банків України. Аудиторський дослідження, проведене голландської фірмою KPMG accountants N. V. 1997 року підтвердило вище сказанное.

52,4% кредитів областю видано Промінвестбанком, 70−75% їх спрямовані в розвитку і підтримку промислового виробництва. Серед клієнтів ПІБ найбільші підприєм-ства області: Маріупольський металургійний завод їм. Ілліча, Азовсталь, вугільні холдингові компанії та шахти, НКМЗ і т.д.

Банк надає безліч послуг своїх клієнтів і операції банку видано дозволу від регіонального управління — Національного Банку України № 19 від 26.02.98 р., у якому перераховані такі услуги:

. Касове обслуговування клиентов.

. Перевезення денежно-валютных цінностей і інкасації грошової виручки своєї клиентуры.

. Ведення рахунків клієнтів (резидентів) і здійснення розрахунків з їх дорученням (у національній валюті Украины).

. Ведення рахунків банків кореспондентів (резидентів) і здійснення розрахунків з їх дорученням (у національній валюті Украины).

. Проведення операцій із касовому виконання державного бюджету, зокрема ведення бюджетних рахунків клієнтів — і рахунків державних позабюджетних фондов.

. Надання кредитів юридичним лицам.

. Надання кредитів фізичним лицам.

. Придбання права вимоги поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання цих вимог і інкасація цих вимог (факторинг).

. Залучення вкладів юридичних лиц.

. Залучення вкладів фізичних лиц.

. Ведення валютних рахунків клиентов.

. Неторговельні операции.

. Встановлення прямих кореспондентських зв’язку з Bank of New York, з російськими, і білоруськими банками, азербайджанським і казахським банком.

. Операції по міжнародним торговим расчетам.

. Операції про торгівлю іноземною валютою на внутрішньому валютному рынке.

. Операції із залученням та розміщення валютних коштів у ринку (з резидентами).

. Операції із залученням та розміщення валютних коштів у міжнародних ринках (з нерезидентами).

. Відповідальне зберігання цінностей клієнтів банка.

. Фінансування капітальних вкладень за дорученням власників чи розпорядників інвестованих средств.

. Придбання за кошти коштів виробництва передачі в оренду (лізинг) за наявності в відділеннях достатньої кількості власних средств.

. Довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними паперами) за дорученням клиентов.

. Купівля, продаж і збереження платіжних документів, цінних паперів та проведення операції з ними.

. Купівля, продаж і збереження державних цінних бумаг.

. Консультаційні послуги клиентам.

Валютні операції банк здійснює за дорученням виданої 27.04.98 р. правлінням АК ПІБ України начальнику ДГРУ ПІБ Маслової Джеммі Сергіївні. У цьому доручення зазначений ліміт коштів, що потенційно можуть утримуватися в инобанках, у сумі еквівалентній 1,0 млн. доларів США.

У 1994 року банк однією з перших впровадив систему розрахунків електронної поштою «Клієнт-Банк» (нині понад 500 клієнтів), і навіть банк займається випуском пластикових кредитних карток міжнародної системи платежу VISA (4 виду: Gold, Classic, Business, Electron).

1.2 Основні показники роботи банка.

У цьому главі описана робота банку за 1997 рік лише у відсоткових співвідношеннях (чи питомій вазі) через недоступності інформацією реальних числах.

Протягом 1997 року фінансове становище Донецького головного регіонального управління у цілому було стабільним. Сума балансовою прибутку протягом року панувала 24% менші прибутки 1996 року. Причини зниження прибутку викладено нижче. Всіма відділеннями регіонального управління забезпечена збалансованість доходів населення і расходов.

Сума прибутків загалом області протягом 1997 року була нижчий рівня минулого звітний період на 19%. Однією з основних причин зниження доходів, зокрема відсоткових, 1997 року, проти попереднім звітним періодом, стало на зниження дисконтної ставки Національного банку України України. Якщо 1996 року середньорічна облікову ставку становила 61.88%, то 1997 року не перевищила 24.48%.

Облікова ставка вплинула й на різке зниження середньої відсоткової ставки по кредитним вкладенням. Тож якщо 1996 року вона становить 55,78%, то «за 1997 рік — 31.9%.

З іншого боку, на розмір відсоткової ставки безпосередній вплив справила і погіршення структури кредитних вкладень з допомогою видачі санаційних і технічних кредитів підприємствам Міністерства вугільної промисловості України, зростанням частки бюджетних кредитів, виданих в розвитку машинобудівної та енергетичною промисловості, наявність кредитів на власне строительство.

Зниження облікової ставки НБУ, отже, прибуток від кредитування, призвело до у себе розвиток альтернативних джерел отримання доходів, як наслідок — зміна проти минулим роком структури доходів. Якщо 1996 року прибутки від відсотків за кредит становили 64.2% усіх доходів, то 1997 — 53%. Знизився та питома вага доходів від продажу ресурсів до 15% з 17.2% 1996 року (зниження доходів від продажу ресурсів сталося внаслідок зниження відсоткової ставки по покупным-продаваемым ресурсів всередині області). Разом про те, зріс питому вагу доходів від надаваних послуг та становив 21.5% усіх доходів проти 16.3% у минулому звітному периоде.

У 1997 року установами банку області, була буде надано підтримка по кредитування як кредитних ліній близько 90 відсотків господарським структурам, в тому числі частку підприємств машинобудування доводиться 34%, металургії - 24%, торгівлі - 5%. Завантаження кредитних ліній становила 85%.

Однією з причин їхнього зниження доходів по відділенням з’явився прогресуючий спред виробництва в багатьох підприємств області, зупинкою роботи багатьох цехів великих промислових підприємств області, а, по цієї причини і низька їх платоспроможність та наявність простроченої боргу позичкам і процентам.

У 1997 року було продовжено щодо реалізації заставного майна. Відділення області працювали у тісне співробітництво з товарними біржами р. Донецька, Маріуполя, банками України у розширенні інформації заставного майна й укладанні можливих угод на реалізації застави. Також сформований банк даних реальних покупців на заставне имущество.

Проводилася і претензионно-исковая робота. За 1997 рік Банком пред’явлено більш 500 претензій різні цифру різних валютах. Претензії банком пред’являлися, переважно, за невиконання клієнтамипозичальниками зобов’язань по кредитним договорами: про сплату сум відсотків за користування кредитом, і навіть про погашення позичкової заборгованості. Відсоткове сумарне співвідношення пред’явлених претензій до визнаним і задоволеним становило 51,5%. Ефективність судебно-исковой роботи без обліку виконання рішень становить 100% за 1997 год.

Доходи за відсотками від продажу ресурсів лише регіонального врядування за 1997 рік становили 15% загального обсягу доходів 1997 року. З огляду на зниження відсоткових доходів, регіональним управлінням приділялося особливу увагу збільшенню доходів від які надають услуг.

Однією з пріоритетних напрямів у розвитку банку є збільшення рівня технічної оснащеності, вдосконалення систем телекомунікацій, розробка і впровадження нових програмних засобів. Матеріальна база установ банку становить понад 3000 одиниць устаткування, зокрема. більш 1800 комп’ютерів об'єднаних в локальні обчислювальні мережі. Активно проводиться робота з розвитку технології електронного обслуговування клієнтів. Повсюдне впровадження розроблених програмних продуктів забезпечило кожного працівника банку автоматизованим робочим місцем. У банку експлуатується десятки завдань, дозволяють оперативно приймати рішення з тим, або іншим суб'єктам аспектам банківської діяльності, сприяють підвищення ефективності управління і прискоренню расчетов.

Регіональне управління банку займає перше місце регіоні (після ощадбанку) за вкладами громадян. Більше 600 тисяч вкладників розмістили свої гроші в філіях банку. У 1997 року сума вкладів зросла 2,5 разу. Оперативно приймалися рішення з зміни діючих відсоткові ставки: протягом року відсотки переглядалися 10 раз.

Проведений аналіз переліку надання послуг показав, тобто майже половина доходів (49.8%) отримана від розрахунково-касового обслуговування клієнтів; 26.9% від проведення операцій із іноземною валютою; 9% від вкладних операцій; 8.6% від перевезення ценностей.

Загальна сума витрат за 1997 рік складалася з операційних витрат (75%) і витрат за змісту апарату управління (25%). По порівнянню з певним періодом 1996 року загальна сума витрат знизилася на 19%.

За минулий рік сплачені відсотки загалом регіональному управлінню склали 57% загального обсягу витрат (загалом областю. Сума ж отриманих відсотків цей самий період становила 77% загального обсягу доходів областю. Отже, отримані відсотки покривають сплачені й утворять прибыль.

Спостерігалися зниження середньої відсоткової ставки по активних операціях на 12.3%, а пасивних — на 7.7% (на зміну структури мобилизуемых дома ресурсів рахунок збільшення частки депозитів юридичних і фізичних осіб). За всіма відділенням регіонального управління вартість пасивних операцій вбирається у вартість активных.

У структурі витрат основний питому вагу — 27% становлять витрати на придбані кредитні ресурси, що від ніж у 1996 року на 5%. Середня відсоткову ставку по придбаним ресурсів становила 24.6 відсотків, що, порівняно з минулим нижче на 20.1 відсоткових пункта.

Питома вага витрат за депозитах за 1997 рік становить 4% загальної суми витрат (загалом областю. Депозитні вклади у структурі мобилизуемых ресурсів збільшився у 2,1 разу, вищі темпи зростання депозитів в іноземній валюті - 3,2 разу. Загалом в регіональному управлінню питому вагу депозитів у складі мобилизуемых ресурсів становить 10,2%, а питому вагу платних ресурсів у пасивах 6,9%. Витрати на залишки на рахунках клієнтів становлять 3.4% загального обсягу витрат за области.

У складі витрат утримання апарату управління видатки оплату праці становлять 20% усіх витрат і 80% витрат за змісту підрозділів банка.

Донецьким головним регіональним управління Промінвестбанку 1997;го року на рекламну діяльність витрачено на 41% менше, ніж у торік. Рекламну діяльність здійснювали 29 відділень області чи 66%. Більше 57% коштів спрямоване реклами у засобах масової інформації, який визначає основне джерело поширення реклами. Один із чільних місць займає реклама у пресі - 33%, потім по телебаченню — 22% і зовсім незначну частину займає реклама на радіо — 3%. Витрати, пов’язані виготовлення і установкою зовнішніх рекламоносіїв, змістом потребують і техобслуговуванням встановлених раніше склали 19%.

Загальний обсяг прибутку за 1997 рік було на 24% менший прибуток 1996 року. Зниження маси прибутку зумовлено перевищенням темпу зростання активів над темпами зростання кредитних вкладень відповідно 1.47 і 1.19, мобилизуемых дома ресурсів — 1.31, зниженням середньої відсоткової ставки по кредитним вкладенням до 32% (при 55.8% за 1996 рік), підвищенням частки ресурсів, придбаних за плату. Одне з найважливіших чинників зниження маси прибутку у разі зростання кредитних вкладень також і зростання недовзысканных доходів за відсотками і услугам.

Рівень фактично сформованій рентабельності (прибуток до доходів) протягом року становив цілому в області 28%.

Аналізуючи показник прибутку на 1 гривню активних операцій із урахуванням проданих ресурсів протягом року, можна назвати, що у в середньому у області цей показник становив 7.86 коп.

Якісний склад клієнтів банку було дуже низький — так, прострочену заборгованість банку мало 83.3% кредитующихся підприємств; прострочена заборгованість з позик і відсоткам за 1997 року зросла в 6 раз, ставлення простроченого боргу з позик і відсоткам до спільного обсягу кредитних вкладень становило 92.6%. |Найменування |1996г./1997г.| | |,% | |РЕЗЕРВНИЙ ФОНД |74 | |СТРАХОВИЙ ФОНД |91 | |ЦЕНТРАЛІЗОВАНИЙ ФОНД РОЗВИТКУ БАНКУ |43 | |АВАНСОВІ ВІДРАХУВАННЯ НА ВИПЛАТУ ДИВІДЕНДІВ |74 | |ЗАСОБИ НА ЗМІСТ АПАРАТУ УКРПРОМИНВЕСТБАНКА|74 | |У РОЗПОРЯДЖЕННІ ВІДДІЛЕНЬ: |122 | |ФОНД РОЗВИТКУ БАНКУ | | |ФОНД МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАОХОЧЕННЯ |57 |.

Таблиця 1Процентное зміна відрахувань із прибутку банку спецфонды (1996 і 1997 гг.).

Як очевидно з наведених даних, зниження маси прибутку на 1997 року привела до зменшення нормативних відрахувань в усі фонди, збільшення відрахувань до Фонду розвитку банку відбулося в зі зміною нормативу на 1997 рік у бік збільшення (з 20% у четвертому кварталі 1996 року по 30% починаючи з відрахувань у другому півріччі 1997 года).

1.3 Організаційна структура ДГРУ АК Проминвестбанка.

Безпосередньо діяльністю Донецького головного регіонального управління акціонерного комерційного Промінвестбанку України керує Начальник ДГРУ АК ПІБ. Він підпорядкований правлінню АК ПІБ й у частковості Голові правління банку, заступником до якого і є. Начальнику ДГРУ підпорядковані чотири заступника, головний інженер, кадри, відділ бухгалтерського обліку, і помічник начальника.

Першому заступнику начальника контролює функціонування філії банку «Контур», відділу цінних паперів, фінансового відділу, відділу інвестицій базових деяких галузей і відділу кредитних ресурсов.

До функцій відділу ресурсів входять: розробка кредитної політики ДГРУ, структури залучених коштів та його розміщення; розробка висновків з надання найбільших позичок (перевищують встановлені ліміти); розгляд питань, що з інвестуванням, веденням трастових операций.

Головний інженер управляє адміністративно-господарській діяльністю банку, ревізійним відділом, а як і під керівництвом працює інженерекономіст обслуговуючий проекти програм господарського розвитку банка.

Іншим трьом заступникам начальника підпорядковані інші відділи, а саме: Управління міжнародних розрахунків й валютних операцій, відділ грошового звернення, відділ планування та аналізу, ощадкаси 1,3−6,8,10,11, канцелярія, відділ безпеки, відділ касових операцій, комп’ютерний відділ, відділ перевезення цінностей, до юридичного відділу, операційний відділ, відділ підприємництва, відділ маркетингу, відділ інвестицій і кредитування стройкомплекса.

Структура ДГРУ АК ПІБ зображено при застосуванні 1.

Однією з перспективних напрямів вдосконалення структури апарату є створення управління більш культурними та пасивними операциями.

2. Характеристика фінансового становища банка.

2.1 Специфіка аналізу фінансового становища комерційного банка.

Фінансове становище комерційних банків характеризується достатністю капіталу, якістю активів, ліквідністю балансу, ефективністю роботи і рівнем управління (менеджментом) банка.

Капітал (кошти) комерційного банку виконують кілька важливих функцій у щоденній роботи і задля забезпечення довгострокової життєздатності банка.

По-перше, капітал служить захисту від банкрутства (грошей чорний день), компенсуючи поточні втрати до рішення виникаючих проблем.

По-друге, капітал забезпечує кошти, необхідних створення, організації та функціонування банку до залучення достатньої кількості депозитів. Новому банку потрібні чималі кошти ще до його його открытия.

По-третє, капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансової силі. Капітал має бути досить великий для забезпечення впевненості заёмщиков у цьому, що банк може задовольнити їх потреби у кредитах, навіть якщо економіка переживає спад.

По-четверте, капітал забезпечує кошти на організаційного зростання, надання нових послуг, виконання нових програм, тож закупівлі устаткування. У період зростання банк потребує додаткового капіталі для підтримки та від ризику, що з наданням нових послуг і розвитком банку (зокрема створенням филиалов).

З іншого боку, капітал є підставою задля встановлення регулюючими органами нормативів, визначальних контрольовані показники його деятельности.

Основою власні кошти банку є статутного фонду. Умови роботи з фінансовому ринку вимагає від комерційних банків постійного його нарощування. А ще ж спрямована політика НБУ.

При визначенні необхідного розміру капіталу банку рухається у першу чергу враховувати мінімально припустимий розмір його капіталу і нормативи, встановлені регулюючими органами, при розрахунку якої використовуються величина власні кошти (капіталу) банку. Одне з таких нормативів, визначається як ставлення капіталу банку від суми його ризикових активів, є основним нормативом достатності капіталу як для української банківської практики, а й в усьому мире.

Якість активів оцінюється з погляду їхнього повернення (для кредитного портфеля) й уміння своєчасно й без втрат звертатися до платіжні кошти (для цінних паперів і основних средств).

Оскільки видача позичок лежить в основі активних операцій банку, всі вони (принаймні повернення) є і є основним джерелом на погашення зобов’язань перед клієнтами. Тому труднощі при повернення коштів банку можуть викликати найбільш серйозні збої у роботі. Отже, надійність банку в що свідчить визначатиметься двома величинами — розміром кредитного портфеля (як основне джерело ризику) і обсягом простроченої заборгованості (втрачені активы).

Ліквідність оцінюється з урахуванням здібності перетворювати свої активи в кошти й інші платіжні кошти на оплати пропонованих зобов’язань у разі, якщо наявних платёжных цього не хватает.

Банки повинен мати доступні ліквідні активи, які можна легко перетворити на готівку, чи можливість збільшити свої фонди від найменшого намёке на вимагати виконання обязательств.

Управління ліквідністю банку включає у собі проведення як активних, і пасивних операцій, маючи на увазі наявність доступних ресурсів до швидшого збільшення ліквідності. Основними джерелами таких ресурсів традиційно є міжбанківський рынок.

Метою управління активами і зобов’язаннями як складової частини управління фінансами банку є отримання прибутку за одночасного забезпеченні ліквідності вкладених у банк коштів вкладників та кредиторів і виконанні нормативів, встановлених регулюючими органами.

Дохідність банку. Ефективність банку виявляється у рівні його дохідності б і відбиває позитивний сукупний результат роботи банку в всі сфери його господарсько-фінансової і комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються усі його операційні витрати, включаючи адміністративно-управлінські, формується прибуток банку, розмір якої визначає рівень дивідендів, збільшення власні кошти та розвитку пасивних і політично активних операций.

Дохідність банку є наслідком оптимальної структури його балансу, як і частини активів, і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу у цьому напрямі. Іншими важливими умовами забезпечення дохідності банки раціоналізація структури витрат і доходів, розрахунки відсоткової маржі і виявлення тенденцій в дохідності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтовного рівня відсотків з активною і пасивним операциям.

Безумовно, основний інформацією щодо аналізу фінансового стану тієї чи іншої банку є його фінансова звітність. Причому найбільш якісно оцінити стан будь-якого кредитного установи можна з урахуванням балансу і за України діяльність комерційного банку оцінюється за показниками описаним в інструкції № 10 НБУ.

2.2 Розрахунок показників характеризуючих фінансову деятельность.

Донецьке головне регіональне управління АК ПІБ перестав бути юридичною особою і для оцінки фінансового становища з інструкції № 10 НБУ йому розраховуються лише показники ліквідності: миттєвою ліквідності, загальної ліквідності і ставлення високоліквідних активів до робочим активам банку. Показники цієї групи дають можливість окреслити здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями. Дані нормативи розраховуються на основі балансового звіту, проте, т.к. даний звіт ні доступний використання (з метою комерційної таємниці банку), всі вони розраховані по даним, наданих з пропорційним спотворенням значень, необхідним розрахунку даних показателей.

Норматив миттєвою ліквідності (Н5).

Розраховується як ставлення суми коштів у кореспондентському рахунку (Ккр) й у касі (Ка) до поточними рахунками (Ін) по формуле:

Н5= x 100%.

Нормативне значення незгірш від 15%.

Ккр=29,21 тис. грн.; Ка=10,66 тис. грн.; Пр=171,82 тис. грн.

Н5= ((29,21+10,66) / 171,82) x 100% = 23,2%.

Норматив Н5 выполняется.

Норматив загальної ліквідності (Н6).

Розраховується як ставлення загальних активів (А) до загальних зобов’язань банку (З) по формуле:

Н6= x 100%. Нормативне значення має не менше 100%.

А=384,5 тис. грн.

З=291,66 тис. грн.

Н6= (384,5 / 291,66) x 100% = 131,83%.

Норматив Н6 выполняется.

Норматив відносини високоліквідних активів до робітників активам банка.

(Н7).

Він характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формуле:

Н7 = x 100%. Норматив Н7 ні менше 15%.

Ва=39,87 тис. грн.

Ра=384,5 тис. грн.

Н7 =(39,87 / 384,5) x 100% = 10,37%.

Норматив Н7 не виконується, це свідчить на недостатнє зміст високоліквідних активів у складі робочих активів. Проте цей показник піддається сильним коливань з часом і розраховується у банку щомісяця, як та інші показники ліквідності (Н5 і Н6). Залежить він переважно від рівня повернення виданих кредитов.

Коефіцієнти прибутковості комерційного банка.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники доходу на активи і доходу на капитал.

Доход на активи (%) = x 100%.

Цей коефіцієнт придатна як коефіцієнт з оцінки діяльності управління банка.

Доход на активи (%) = x 100% = 6,19%.

Доход із капіталу (%) = x 100%.

Доход із капіталу (%) = x 100% = 25,64%.

Коефіцієнти ефективності діяльності комерційного банка.

Чистий спред (%) = х100% - х100%.

Цей коефіцієнт має враховувати лише активи і пасиви, яких застосовуються відсоткові ставки. Саме такою чином виключається вплив безвідсоткових депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки, й — звідси — на прибуток банку. Це ізолює вплив відсоткової ставки прибуток банку і цим самим дає понад глибоке роз’яснення джерел прибутку банка.

Чистий спред (%) = х100% - х100% = 42% - 30,85% = 11,15%.

Чиста відсоткова маржа (%) = x 100%.

Цей коефіцієнт показує здатність банку давати прибуток в вигляді його доходу відсоткової різниці як відсоток до середнім загальним активам.

Чиста відсоткова маржа (%) = x 100% = 11,13%.

Чистий операційний дохід до загальним активам (%) =.

= х100%.

Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на обсяг непроцентних операційних витрат, оплачених податків й непередбачуваного доходу чи убытка.

Чистий операційний дохід до загальним активам (%) = x 100% = 24,18%.

Отже, по проведеного аналізу можна сказати, що Донецьке головне регіональне управління АК Промінвестбанку України мало деякі проблеми з ліквідністю (всі нормативи ліквідності невідь що високі, а показник Н7 взагалі виконує встановлений нормативне значення). З з підвищення ліквідності керівництву було б зробити комплекс заходів підвищення надійності і стійкості. У частности:

1. Необхідно керувати ліквідністю планувати відтоки і притоки готівки, розробити графік майбутніх платежей.

2. Вжити заходів щодо стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за кредитами, тобто поліпшити стан кредитного портфеля банка.

3. Збільшити кількість засобів на корсчете банку. 3. Рекомендації підвищення ліквідності і платоспроможності банка.

Як підсумків усього вищевикладеного хочу надати рекомендації, що сприяло підвищенню ліквідності і платоспроможності банку, яка має існують проблеми з ліквідністю, але це можливо через помилок у його політиці, недооцінки ринку, недоліків у аналітичної роботі та інших про причини і змушеному вдаватися до терміновим мерам.

По-перше, банку з хистким становищем можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання всередині банка.

По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути встановлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, продовжує їх істотного перевищення. У першому разі комерційних банків у в місячний строк привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можна з допомогою скорочення передусім міжбанківських кредитів, кредиторську заборгованість та інших видів залучених ресурсів, і навіть рахунок збільшення власні кошти банку. Проте слід пам’ятати, що притягнення додаткового капіталу формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайщиков.

З іншого боку, для комерційного банку, як й іншого підприємства, загальної основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Отже, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється значно більше, ніж встановлений мінімально дозволене, то діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, з погляду невикористаних можливостей, щоб одержати прибутку. У цьому зв’язку слід зазначити, що «аналіз ліквідності балансу має проводитися разом з аналізом дохідності банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки отримують більше, коли функціонують за межею мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто. повністю використовують надані їм права із залученням коштів у ролі кредитних ресурсов.

У той самий час особливості його роботи, як установи, основывающего своєї діяльності на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків в касах і на кореспондентських рахунках по відношення до іншим активам. Але саме тут разі прибуток банку мінімальна. Максимізація прибутку потребує не зберігання коштів, які спрямування видачі позичок і здійснення інвестицій. Коли щодо цього потрібні звести касову готівку залишки і на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов’язань перед клиентами.

Отже, істота банківського управління ліквідністю полягає у гнучкому поєднанні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком залежить від максимізації прибутку за обов’язкового дотриманні встановлюваних і визначених НБУ і між банком економічних нормативов.

По-третє, банк має визначатися потреба у ліквідних засобах хоча на короткострокову перспективу. Як зазначалося, прогнозування цієї потреби може здійснюватися двома методами. Одне з них передбачає аналіз потреб у кредиті і очікуваного рівня вкладів кожного із перших клієнтів, а інший — прогнозування обсягу позичок і вкладів. Обидва розглянутих методу мають недолік: вони спираються на середній, а чи не граничний розмір ліквідності. Це то, можливо достатнім з оцінки ліквідності банківської системи загалом, але це не підкаже керівництву окремого банку, якою повинна бути його касова готівку на наступний тиждень, щоб покрити вилучення вкладів і заявки на кредит. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку дозволять йому визначити потреби в готівку даний момент.

У вирішенні цього завдання допоможе також попереднє вивчення господарських та фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу нові ринки, і навіть перспективи розвитку банківських послуг, зокрема, відкриття нових видів рахунків, проведення операцій із трастові, лізингу, факторингу тощо. Причому, крім місцевих чинників, необхідно враховувати ще й загальнонаціональні. Наприклад, зміни у грошово-кредитної політики, у законодавстві і т.д.

Вивчення від цього, і навіть прогнозування допоможе банку більш точно визначити необхідну частку ліквідних засобів у активі банку. При цьому банк має спиратися на опыт.

З прогнозованої величини необхідних ліквідних коштів банку потрібно сформувати ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, появу яких може бути викликане зміною стану грошового ринку, фінансового стану клієнта чи банку партнера.

По-четверте, підтримку ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення певної політики банку області пасивних і політично активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку України і особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинен розробити грамотну політику управління більш культурними та пасивними операциями.

Причому у управлінні активами банку слід звернути увагу до такі моменты:

1. Управління готівкою має бути ефективнішим, тобто слід планувати притоки і відтоки готівки розробити і графіки платежей.

2. Терміни, куди банк розміщає кошти, повинні відповідати термінів залучених ресурсів. Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над грошима на рахунках пассива.

3. Наголошувати увагу до підвищенні рентабельності роботи і дохідності окремих операцій на частковості. Так було в управлінні кредитним портфелем необходимо:

> контролювати розміщення кредитних вкладень за рівнем їхньої ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню дохідності. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з урахуванням низки критериев.

(рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та інших.). Частка кожної групи кредитів на загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і його зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показують можливість продовження колишньої кредитної політики банку або необхідність його зміни. Угруповання позичок щодо окремих позичальникам, здійснювана з допомогою обчислювальної техніки, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності і аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком чи шляхом участі у банківських консорциумах;

> аналіз розміщення кредитів за термінами їх, здійснюваний шляхом угруповання залишків боргу позичковим рахунках з урахуванням термінових зобов’язань чи оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс.; від 1 до 3 міс.; від 3 до 6 міс.; від 6 до 12 міс.; від 1 до 3 років: понад 3 років), який є підвалинами прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття «вузьких» місць у його кредитної политике;

> аналізувати розміщення кредитів за термінами з урахуванням бази данных.

Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів на найближчі 30 днів щодо окремих клієнтам і видам позичок (з урахуванням кредитних договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення ресурсів чи виникнення потреби у них. Такий аналіз можна зробити щодня, ні з урахуванням даних кредитних договорів, що є на стадії опрацювання. Результатів аналізу можна використовувати комерційними банками для оперативного вирішення питань купівлі чи продажу ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, які за інших незмінних обставин можуть викликати зниження рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів до політики банка.

> ретельніше вивчати кредитоспроможність заемщиков;

> обмежити величина кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних средств;

> видавати кредити можливо більшій кількості клієнтів за збереження загального обсягу кредитования;

> підвищити повернення кредитів, зокрема з допомогою надійнішого обеспечения;

> вжити заходів із стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків користування кредитами;

4. Застосовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів — і інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банка.

Результати такого аналізу є основою для аргументованою перегрупування активів балансу банка.

5. Змінити структуру активів, тобто. дозволяють збільшити частку ліквідних активів з допомогою достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власні кошти, отримання позик в інших банків та т.п.

6. Працювати над зниженням ризику операцій. У цьому пам’ятаймо, що термінових заходів, здійснювані кредитними інститутами підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, зазвичай, пов’язані зі збільшенням витрат банку і зменшенням їхнього прибутку. Управління ризиками незбалансованості балансу і за неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу їхнього діяльність у майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і за неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку України країни про забезпечення комерційними банками встановлених доз ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і за неплатоспроможності комерційного банку потрібно створення спеціальної системи щоденного контролю над рівнем наведених вище від показників ліквідності, аналізу чинників, які впливають їх зміну. І тому доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно отримувати всю необхідну інформацію до виконання аналітичної роботи, з урахуванням якої формуватися політика банку. Як джерела на формування бази даних розглядаються ув’язнені й прорабатываемые кредитні і депозитні договору, договору позиках в інших банків, інформацію про потреби у кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких немає настав, щоденна зведення оборотів залишків по балансовими рахунках, щоденна відомість залишків по лицьовим рахунках, інформацію про позабалансовим рахунках, відомостей про оборотності кредитів і т.п.

У управлінні пасивами банку можна порекомендовать:

1. Застосовувати метод аналізу розміщення пасивів з їхньої термінів, що дозволяє управляти зобов’язаннями банку, прогнозувати і «змінювати їх структуру залежно від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику області акумуляції ресурсів, проводити платежеспособность.

2. Розробити політику управління капіталом, фондами спеціального призначення і резервами.

3. Стежити за співвідношенням власного капіталу до привлеченному.

4. Проаналізувати депозитну базу банка:

> звернути увагу до структуру депозитів: термінові і ощадні депозити більш ліквідні, ніж депозити до востребования;

> визначити стратегію підтримки сталості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг — підвищення якість обслуговування клієнтів, про те, що вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення терміну ощадних депозитів, їх середньої суми також пом’якшує коливання депозитами в час кризисов.

> враховувати як стабільність, а й джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб надійніші, ніж депозити юридичних, з відмінностей у розмірах вкладов.

> навести відповідність облік кредитних ресурсов;

> оцінювати надійність депозитів і позик, отримані від інших кредитних учреждений.

> скоротити зобов’язання до запитання з допомогою перегрупування пасивів з їхньої срокам.

А загалом, для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і за неплатоспроможності комерційного банку потрібно створення спеціальної системи щоденного контролю над рівнем показників, аналізу чинників, які впливають їх зміну. І тому доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно отримувати всю необхідну інформацію для виконання аналітичної роботи, з урахуванням якої формуватися політика банку. Як джерела на формування бази даних банком можна розглядати ув’язнені й прорабатываемые кредитні і депозитні договору, договору позиках в інших банків, інформацію про планової потреби у кредиті, щоденна зведення оборотів залишків по балансовими рахунках, щоденна відомість по лицьовим рахунках, інформацію про позабалансовим рахунках, відомостей про оборотності кредитів і т.п.

За підсумками бази даних банком щоденно повинні розкриватися значення показників платоспроможності і ліквідності і аналіз розвитку операцій банки з урахуванням норм платоспроможності і ліквідності. Це дозволяє їм отримати взаємозв'язок між вирішенням всіх питань по розміщення коштів, залученню ресурсів, збільшення власні кошти банку, розширення участі банку інші підприємства і банках, з пошуку джерел додаткових доходів населення і розвитку нових операцій комерційного банки з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності. Розглянутий аналіз дає можливість передбачити різні зміни рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку і прийняти необхідні заходи для їх стабилизации.

У доповіді міжнародної практиці менеджери із управління ліквідності банків розробили ряд практичних рекомендацій для поліпшення цього виду діяльності. Перша полягає у цьому, що менеджери із управління ліквідністю повинні контролювати діяльність всіх відділів банку, відповідальних використання і коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих отделов.

Друга рекомендація у тому, що менеджери із управління ліквідністю повинні передбачити коли найбільші вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку підприємства чи збільшити вклади. Це дозволяє управляючим планувати свої дії, за виникнення дефіциту чи надлишку ліквідних средств.

Відповідно до третьої рекомендацією, менеджери із управління ліквідністю спільно з вище керівництво і керівниками відділів мають бути впевнені, що пріоритети і цілі управління ліквідними засобами очевидні. У недавньому минулому під час розміщення коштів ліквідність банку часто мала вищий пріоритет. Сьогодні управлінню ліквідними засобами, загалом, відводиться роль допоміжного механізму порівнянні з пріоритетом банку № 1 — наданням позик усім категоріям клієнтів. Банк повинен надавати будь-які вигідні позики, ставлячи перед управляючим ліквідними засобами завдання пошуки достатніх коштів для забезпечення кредитов.

Суть четвертої рекомендації ось у чому: потреби банку ліквідних засобах і вирішення питань щодо розміщення повинні постійно аналізуватися з метою запобігання і надлишку, і дефіциту ліквідних коштів. Зайві ліквідні кошти, які реинвестируются той самий день, ведуть до втрат доходів банку, тоді як його дефіцит може бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих наслідків поспішних позик чи продажів активів, також які ведуть втрат доходов.

Отже, кожен комерційний банк має забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні з урахуванням як аналізу його стани, складывающегося на конкретні періоди часу, і прогнозування результатів роботи і проведення наступному науково обгрунтованою економічної політики у сфері формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операций.

4. Прогноз зміни показників у разі проведення мероприятия.

З аналізу нормативів і показників фінансового стану, розрахованих у другому розділі, можна сказати, що важливу проблему полягає у недостатньому питомій вазі високоліквідних активів у сумі загальних робочих активів. Це може викликати небажану ситуацію, як у нагальні моменти з’явиться дефіцит виборі засобів задля видачі позичок, кредитів і готівки з рахунку клиентов.

Для отримання задовільного значення нормативу відносини високоліквідних активів до загальним активам банку (Н7), який був виконано, і, поліпшення фінансово-економічного стану банку треба збільшити кошти банку на на кореспондентських рахунках й у касі і/або зменшити суму активів. Я міг би запропонувати підвищення ефективності реалізації мало ліквідних активів стороннім фізичним і юридичних осіб, особливо активів здобутих у ролі застави по простроченим позичкам і кредитам.

Нині, на мою думку, дана діяльність здійснюється особливо активно, а можна навіть сказати пасивно. Практично єдине місці, де можна почути про реалізацію закладеного майна по простроченим позичкам і кредитах — це непоказний на цей вид стенд на покутті приміщення ощадної каси. Вважаю, що б підвищити інформованість потенційних покупців, до яких входить велике число як юридичних, і фізичних осіб. Це можна зробити за невеликих витратах, приміром, із допомогою оголошень в газетах. У крайньому разі, за браку коштів від продажу закладеного майна, для збільшення частки високоліквідних активів можна продати якесь не необхідне майно те що самому банку.

Щоб уникнути проблем дефіциту високоліквідних активів і з метою виконання нормативу Н7 НБУ із засобів продажу малоликвидных активів (закладеного майна за простроченими кредитах банків і позичкам) можна збільшити суму касі, наприклад на 18,13 тис. грн. до 28,79 тис. грн., отже, і суму високоліквідних активів, отже довести їх до 58 тис. грн., а результат загальних активів не зміниться і 384,5 тис. грн. Норматив відносини високоліквідних активів до загальним робочим активам банку (Н7) вийде следующий:

Ва=58 тис. грн.; Ра=384,5 тис. грн.

Н7 = x 100% = (58 / 384,5) x 100% = 15,08%.

Мінімальна кордон Н7 в 15% выполнена.

Норматив миттєвою ліквідності (Н5) також изменится:

Нормативне значення незгірш від 15%.

Ккр=29,21 тис. грн.; Ка=28,79 тис. грн.; Пр=171,82 тис. грн.

Н5= x 100% = ((29,21 + 28,79) / 171,82) x 100% = 33,7%.

Норматив Н5 виконане буде і навіть збільшиться на 10,5%.

Проведення цих змін у структурі активів банку не викликає зміни нормативу загальної ліквідності (Н6), як й інших показників, розрахованих у другому розділі, а незадовільний значення однієї з нормативів НБУ (саме Н7) буде исправлено.

Заключение

.

Основа концепцію діяльності будь-якого банку підпорядкована отримувати прибутки. Банківська прибуток виходить так: банк сплачує своїх клієнтів відсотки за депозитними вкладами і стягує з нього вищі відсотки за позиками: відмінність між сумою стягнутих і сумою сплачуваних банком відсотків утворює його прибуток. Промінвестбанк здійснює дорадництво вже з 1922 року, і на таку тривалий час дуже добре зарекомендувало себе на фінансовому ринку і там. Донецьке головне регіональне управління має всім необхідними, щоб успішно конкурувати на банківському ринку, успішно розвиватися завдяки високій кваліфікації працівників, постійного розширення і поліпшення якості надання послуг, широке впровадження в повсякденну роботу нових сучасних технологий.

Аналіз комерційного банку проводиться відповідно до інструкцією № 10 «Про порядок регулювання та політичного аналізу діяльності комерційних банків» НБУ. Оскільки ДГРУ АК ПІБ України є юридичною особою, то тут для нього можна було розрахувати лише показники ліквідності. Одне з яких (норматив відносини високоліквідних активів до робітників активам банку Н7) після розрахунків виявився нижчою за встановлені в інструкції № 10 кордону. У відповідність у роботі дано пропозиції, які б збільшити ліквідність і платоспроможність банку: > Поліпшити організаційну структуру банку, приділити увагу розвитку менеджменту. > У найкоротші терміни привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. > Аналіз ліквідності балансу має проводитися разом з аналізом дохідності банку, істота банківського управління ліквідністю полягає у гнучкому поєднанні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. > Банк має визначатися потреба у ліквідних засобах хоча на короткострокову перспективу. > Банк повинен мати грамотну політику управління більш культурними та пасивними операциями.

1. Банківська справа. Під ред. О. И. Лаврушина. М.: Банківський і біржовий інформаційний центр, 1992, — 432 з. 2. Банківський портфель-2. Під ред. Ю.І. Коробів, Ю.Б. Рубін, В.И.

Солдаткин. — М.: «СОМИНТЕК», 1994. — 752 з. 3. В.В. Іванов. Аналіз надійності банків. М.: Російська ділова литература,.

1996. — 320 з. 4. В. Т. Севрук. Банківські ризики. — М: «Річ Лтд», 1995. — 72 з. 5. Колесников В.І., Кроливецкая Л. П. «Банківська справа ». — М.: Фінанси і статистика, 1997 р., — 480 з. 6. Л. П. Бєлих. Стійкість комерційних банків. Як банкам уникнути банкрутства. М.: Банки біржі, ЮНИТИ, 1996. — 192 з. 7. П. Брук. Банківська справу і фінансування інвестицій. 8. П. Роуз Банківський менеджмент. М.: «Річ Лтд.», 9. Рід, Р. Коттер, Р. Сміт, Еге. Гилл. «Комерційні банки». М.: Прогресс,.

1983. — 501 з. 10. Едвін Дж. Долан. Гроші, насип і грошово-кредитна политика.

СПб.: «Санкт-Петербург ОРКЕСТР», 1994. — 496 з. 11. Інструкція НБУ № 10 від 14.04.98 «Про порядок регулювання та виваженості аналізу діяльності комерційних банків». 12. Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю «від 19 лютого 1993 р. № 15−93. 13. «Інструкція про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Министров.

України від 19.02.93 г. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю «№ 16 010/1568 від 30 липня 1993 р. 14. Інструкція НБУ № 3 «Про відкриття банками рахунків у Раді національної і в іноземній валюті «від 27.05.1996 г. 15. «Правила операцій купівлі і продаж іноземної валюти в українському міжбанківської валютної біржі «, затверджених на заседании.

Біржового Комітету 3 березня 1993 р. протокол № 3, з цим і доповненнями, затвердженими на засіданні Біржового Комітету 15 ноября.

1994 р., протокол № 13. 16. «Інструкція про порядок встановлення й використання курсу українського карбованца «14 березня 1993 р. № 19 029/379. 17. «Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютну позицію з купівлі-продажу іноземної валюти на валютному рынке.

України ", затверджений постановою Правління Національного банка.

України від 18 вересня 1995 р. № 227. 18. «Положення про пунктах обміну іноземної валюти «від 7 липня 1994 р № 129. 19. «Про порядок укладання агентських угод між уповноваженими банками і юридичних осіб щодо відкриття обмінного пункту «.

Лист НБУ від 25 травня 1993 р. № 19 029/936. 20. «Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи у установах банків України «затверджена постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 г.

№ 129. 21. Угоду між державами — членами СНД від 9.09.1994г. «Про порядку перекладів коштів громадянам по социальнозначенным неторговым платежах » .(Лист — роз’яснення НБУ № 13−134/766 від 22.05.1996 г.) 22. Указ президенти України «Про відкриття анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) «від 1 серпня 1995 года.

№ 679/95. 23. Постанова Правління НБУ від 16.08.95 № 05 «Порядок відкриття і функціонування анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) » .