Азбуковники

Азбуковники

Лев Пушкарьов, Наталя Пушкарьова.

Азбуковники — анонімні рукописні збірники статей словникового, навчального, повчального і довідкового характеру у Росії, поширені у Росії 13−18 ст., прообрази перших енциклопедій. Упорядниками (копиистами) і читачами азбуковников були городяни нижчого й середнього станів. За вмістом поділяються на:

(1) словники іноземних слів і відомостей з різних галузей знання;

(2) навчальні посібники типу букварів, які включають базові знання з арифметиці, граматиці, релігії, почасти — історії держави та природознавства;

(3) воспитательно-дидактические керівництва;

(4) змішані.

(1) Перші довідники, іменовані «азбуковники», побачили російській землі ще XIII в. Найдавніший список словникового азбуковника було вміщено у Новгородської кормчей книзі 1282, написаної для новгородського єпископа Климента, і озаглавлено так: «Йдеться жидовскаго мови, преложена на російську, нерозумно на розум, й у євангеліях, і апостолах, й у псалтирі, і паремии та інших книгах». Власне — це був першим відомий на Русі словник: автор його дав тлумачення 174 єврейським словами, зустрічається в богослужбових книгах. Другий словниковий азбуковник 1431 (Тлъкование неудобь пізнаваному в написаних речем) пояснював 61 іноземне слово. Третій відомий текст 1506 поміщений Лаврентієм Тустановским в Слов’янської граматиці. У ньому, названому Лексис, себто вислову коротенько зібрана, зібране й пояснено 1061 іноземне слово. Цей тип азбуковников схожий на сучасні словники. Поняття у яких перебувають у алфавітному (абетковому) порядку, кожне іноземне слово супроводжується більш-менш великим роз’ясненням (від однієї - двох рядків до сторінки), іноді дається переклад на по кілька мов. Підбір термінів — хаотична і випадковий. Пізніше, в 17−18 ст. цей тип азбуковников перетворився на словники практично сучасного типу.

(2) Навчальні азбуковники (Про початок грамоти грецькі і русския, Сказання про осьми частинах промови) — явище 16−17 століть. Вони перебували, зазвичай, із двох галузей: лексикографічної (включала у собі розумну абетку, склади, прописи гаразд алфавіту, іноді - інформацію про граматиці, зразки навчальних творів і листів) і пізнавальної.

В пізнавальної частини навчальних азбуковников друкувалися статті з філософії (про Аристотелеві, Демокрите, Платоне, Школі стоїків, пояснювалися такі абстрактні категорії, як «сутність», «якість», «властивість»), по загальної історії (біографії Юлія Цезаря, Яна Гуса, оповідання про «граде-Царъграде» й історію батьківщини (про походження слов’ян, Андрія Боголюбском, Іванові Грозному). Особливий інтерес представляли стислі дані із природничих наук — географії (про частинах світу, річках, містах — зазвичай, тих, що згадані десятки разів) і метеорології (про снігові і граді, про ті часи року), мінералогії й ботаніки. У описах тварин, нібито які живуть біля Африки й Азії, Америки та Європи азбуковники повідомляли масу фантастичних відомостей, але — водночас — містили і реальні спостереження над флорою і фауною різних країн. Джерелами цього азбуковников були дидактичні збірники, мали ходіння на Русі: Измарагды, Маргарити, Бджоли, і навіть Хронографи і допомоги для перекладачів (перекладачів). Навчальні азбуковники користувалися найпопулярніші, так як розширювали кругозір середньовічних «московитів» і пропонували їм розважальне читання.

(3) Наставительные азбуковники існували межі 17−18 ст. Поява їх б свідчило про зародження «науки виховання», формуванні етичних норм. Воспитательно-дидактические тексти азбуковников (Про недбайливо учнів ученицех; Шкільне благочиние) складалися у віршованій формі - як силлабических вірш. Це полегшувало заучування втолковываемых норм:

В домі своєму, від сну повставши, умыйся,.

Прилучившимся плата краєм добро утрися,.

В поклонінні святим образам продолжися,.

Отцу і материна родини низько поклонися.

В школу старанно йди.

И товариша свого веди,.

В школу з молитвою входь,.

Тако ж он виходи.

В збірниках цього відбито система покарань, взаємовідносини вчителя і учнів.

(4) Деякі пізні азбуковники належать до рукописам змішаного характеру, оскільки вони містять елементи відразу кількох типів вищеописаних текстів.

В Російському Державному архіві древніх актів, Відділі рукописів і стародруків Російського історичного музею, рукописних відділах РДБ і РНБ їм. М.Е.Салтыкова-Щедрина зберігається близько 200 списків азбуковников, переважно — 17 в., що свідчить про тому, що кількість цих «народних енциклопедій» в допетровське час сягала тисяч. Більшість дослідників вважає азбуковники, бытовавшие у столиці, а й у віддалених з Москви містах, важливим джерелом з історії суспільної відповідальності і педагогічної думки раннього Нового часу.

В справжнє час «азбуковниками» називають віртуальні довідкові енциклопедії: поняття прижилося і дожила до 21 в.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.