Стихотворение Ф. І. Тютчева «Ще землі сумний вид…»
Противопоставление і заперечення наприкінці першої строфи висловлюють боротьбу весни з взимку, таку непомітну на початку, а таку благодатну, важливу для живого світу. Автор дуже тонко показує завершення зимового сезону з допомогою епітета «редеющий» («сон»). Взагалі друга частина строфи, сказав би, вишукано «виписана» Тютчев. Він підбирає таку лексику («послышала», «мимоволі»), що підкреслює… Читати ще >
Стихотворение Ф. І. Тютчева «Ще землі сумний вид…» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Стихотворение Ф. І. Тютчева «Ще землі сумний вид…»
(Восприятие, тлумачення, оцінка.)
Федор Іванович Тютчев є поэтом-философом. Насамперед глибокі думку про стосунках світу і людської душі позначаються на його пейзажної ліриці. Зображення природи і переживання неї тут єдині. Пейзажі Тютчева символічні.
Так, в вірші «Ще землі сумний вид…» маємо виникає наступна картина: природа чекаючи весни. Але це здається тільки погляд. Композиція тютчевских віршів, зазвичай, двухчастна. Це — твір Герасимчука винятком. Спочатку дається образ весни:
Еще землі сумний вид,.
А повітря вже навесні дихає…
На оголені чорну землю, що залишилася прекрасного, пухнастого, снігової покривала, справді сумно дивитися. Зате які пахощі йдуть від вогкого грунту, яким густим і свіжим стає повітря! Юний мрійник, весняний вітер, намагається оживити навіть всохлий стебла та будить застиглі у своїй величі галузі єлей.
Природа відповідає піднятому настрою ліричного героя. Нехай усі навколо доки настільки красиво, але важкий зимовий сон закінчується, то це вже тішить:
Еще природа не прокинулася,.
Но крізь редеющего сну.
Весну послышала вона.
И їй мимоволі всміхнулася…
Противопоставление і заперечення наприкінці першої строфи висловлюють боротьбу весни з взимку, таку непомітну на початку, а таку благодатну, важливу для живого світу. Автор дуже тонко показує завершення зимового сезону з допомогою епітета «редеющий» («сон»). Взагалі друга частина строфи, сказав би, вишукано «виписана» Тютчев. Він підбирає таку лексику («послышала», «мимоволі»), що підкреслює легке, майже невловиме відчуття весни, її передчуття, які ледве усвідомлюються і людиною, і природою.
Пейзаж динамічний, завдяки безлічі всього дієслів, але руху образів особливі: ласкаві й ніжні. Так, це весна, з найприємніших сезон. Природа неспроможна їй не всміхатися. Людина — теж. Весна породжує особливе стан душі. Ми стаємо мрійними, романтичними. Ліричний герой вірші замислений, звідси свідчать крапки в усьому тексті. Думки цієї людини розкриваються у другій частині твору:
Душа, душа, спала ти…
Но що саме раптом тебе хвилює,.
Твой сон тішить і цілує.
И золотить твої мрії?..
Блестят і тануть брили снігу,.
Блестит лазур, грає кров…
Или весняна то млість?..
Или то жіноча любов?..
Здесь відбувається осмислення образу весни. Людська душа чуйно зачіпає це сезон. Ми пробуджуємося, чекаємо чогось нового, світлого. Гадаю, Тютчев показує, що людина як частину природи навесні оновлюється, відроджується разом із живим світом. Але він часом не розуміє, що у його душі. Ось і тут. Звертаючись до внутрішнього світу, ліричний герой задає кілька риторичних питань. Він намагається розібратися у собі, однак може, це вищі їхні сил. Чому?
Трагедия людини, на думку поета, в розладі із дикою природою. Не усвідомимо і відмовляємося прийняти загальні для живого світу закони. Відсутність єдиного з дикою природою мови і призводить до таких питанням. Але було вже те, що герой задає їх.
Человек прагне пізнати світ довкола себе, його душа відкривається назустріч весні, отже, коли-небудь він знайде істину.
А то, можливо, не це головне. Важливим є те, що герой насолоджується навесні. Його душа переповнена суперечливими почуттями, серед яких радість, тривога, сум’яття, трепет, блаженство, любов. Гадаю, це чудово, оскільки людина усвідомлює, наскільки багатий його внутрішній світ. Решта менш істотно. Ні, невипадково вірш закінчується риторичними питаннями. Зачарування твори таки полягає у таємниці. Загадкою є, напевно, як саме весна, і її свій відбиток у душі ліричного героя. Людина марить про диво. Нехай збудуться його мрії!
В цьому творі Тютчев, на мою думку, оспівує не наближення весни, а ставлення до такого події людини. Ось чому полягає ідея вірші. Так само важлива тут й інша думка: прагнення героя знайти гармонію з природою. Особливо яскраво автор зображує це, поєднуючи лише у рядку блиск небесної лазурі і гру людської крові.
Меня залучила неоднозначність твори, краса, оригінальність образів, промовистість і влучність мови. Але найцікавіше у вірші - зображення прикордонного, перехідного моменту у природі й свідомості людини. У цьому вся видно істинний творець і неабияка особистість.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.