Вопросы честі і тієї моралі в повісті О.С. Пушкіна «Капітанська дочка»

Вопросы честі і тієї моралі в повісті О.С. Пушкіна «Капітанська дочка».

Русские письменники завжди зверталися до про свої твори до проблеми честі і тієї моралі. Мені здається, що проблема була й залишається одне з центральних у російській літературі. Честь займає перше місце ряду моральних символів. Можна пережити багато біди й негаразди, але, напевно, жоден народ землі не зможе змиритися з розкладанням моральності. Втрата честіпадіння моральних підвалин, що їх завжди слід покарання. Поняття честі виховується у людині з дитинства. Так, на прикладі повісті Олександра Сергійовича Пушкіна «Капітанська дочка» добре видно, як у житті й яких наводить результатам.

Главный герой повісті Петро Андрійович Гриньов з дитинства виховується за умов високої життєвої моральності. У Гринёве наче з'єдналися добре, любляче серце його матері з чесністю, прямотою, сміливістюякостями, властивих батькові. Андрію Петровичу Гриньов негативно належить до легенею, але безчесним способам робити кар'єру при дворі. Саме тому не захотів посилати на службу в Петербург, до гвардії, тато свого сина Петрушу: «Чому навчитися він, служачи в Петербурзі? Мотати так граблі? — каже Андрію Петровичу свою дружину. — Ні, нехай послужить до армій, так потягне лямку, так понюхає пороху, буде солдатів, а чи не шаматон». У настановах синові Гриньов особливо наголошує на необхідності дотримання честі: «Служи вірно, кому присягаешь, слухайся начальників; право їх ласкою не ганяйся; на службу не напрошуйся; від служби не отговаривайся і пам’ятай прислів'я: бережи сукню сновові, а честь змолоду». Це побажання батька залишається з Гринёвым протягом усього життя й допомагає Петруші не збитися з правильного пути.

Большое вплив на Гриньова з раннього дитинства надає його вірний слуга, але водночас і другСавельїч. Савельїч вважає за необхідне служити Петруше й можуть бути йому відданим з початку остаточно. Його відданість своїм панам далекою від рабської приналежності. У дитячі роки Петруші Савельїч як вчить його писати і будувати висновки про достоїнствах борзого кобеля, але також дає Гринёву важливі поради, які допомогли Петру Гринёву у майбутньому. Такими словами, наприклад, виховує старий слуга свого підопічного Петра Гриньова, що напився і вів себе ганебно: «Здається, ні панотець, ні дідусь п’яницями не бували; про матінки і годі й говорити…». То батько Гриньова та її вірний слуга Савельїч, виховали в Петра з раннього дитинства дворянина, який вважає за можливе змінити присяги й перейти набік ворогів, для свого блага.

Первый раз Петро Гриньов надійшов честю, повернувши картковий борг, бодай у тій ситуації Савельїч пробував його умовити ухилитися від розрахунку. Але шляхетність узяло гору. Здається, така дрібниця, але саме з цих дрібниць все і начинается.

Человек честі, по-моєму, завжди добра й безкорисливим спілкування з іншими. Наприклад, Петро Гриньов, попри невдоволення Савельича, віддячив бродягу за послугу, подарувавши йому заячий кожушок. Цей вчинок у майбутньому врятував обом життя. Цей епізод як засвідчує, що молоду людину, який живе честю, сама доля зберігає. Але, звісно, справа над долі, а й просто землі більше людей, хто пам’ятає добро, ніж зло, — отже, в людини шляхетного більше шансів на житейська счастье.

Нравственные випробування очікували Гриньова й у Білгородської фортеці, де він служив. Там Петро познайомився з дочкою начальника Миронова. Через Маші Петро посварився зі своїми підлим товаришем Швабриным, який, як пізніше з’ясувалося, сватався до неї, але отримав відмову. Аби не допустити, щоб хоч хтось безкарно ганьбив добре ім'я Маші, Гриньов викликає кривдника на дуель. Він надійшов як справжній чоловік.

Швабринповна протилежність Гринёву. Він людина корисливий і невдячний. Заради своїх особистих цілей Швабрин готовий зробити будь-який безчесний вчинок. Це виявляється в усьому. Навіть під час поєдинку не погребував скористатися для нанесення удару безчесної ситуацією. Поєдинок майже закінчився загибеллю Гриньова через підлості Швабрина, але Савельїч. Коли Савельїч знав про дуелі Гриньова з Швабриным, він помчав доречно дуелі з наміром захистити свою пана. «Бог бачить, біг я заступити тебе своєї грудьми від шпаги Олексія Іванича». Проте Гриньов як не подякував старого, але ще й обвинуватив його в доносі батькам. Хоча видужавши, Гриньов дізнався, що став саме Швабринколись його і найкращим другом, написав нею донос Гринёвубатькові. Недарма кажуть: «Ніколи не кажи себе погано, друзі розкажуть все самі». Природно це було порушено в Петра ненависть до свого ворогу. Праведний гнёв Гриньова близький і зрозуміліший мені. Адже Швабрин завжди було «каменем» по дорозі Гриньова. Проте доля не обділила Швабрина своєю присутністю за вчинені гріхи. Йому дісталося належне. Швабрин примкнёт до Пугачёву, та її засудять як придавшего присягу офицера.

Мне здається, Олександр Сергійович Пушкін хотів показати, поки зовнішня культура мало впливає на становлення особи і характеру людини. Адже Швабрин був освіченішим Гриньова. Він читав французькі романи, стихію Був розумним співрозмовником. Швабрин навіть навернув Гриньова до читання. Певне вирішальне значення має тут то якій сім'ї виховується человек.

В життя кожної людини буває те що двох доріг, і роздоріжжі лежить камінь із написом: «З честю підеш у життіумрёшь. Проти честі пойдешь-жив будеш». Саме які були каменем стояли тепер деякі мешканці фортеці, зокрема Гриньов і Швабрин. Під час Пугачёвского бунту особливо проявилися моральні якості одних героїв повісті та й низькість почуттів других.

Я дізналася, що капітан Миронов та його дружина віддали перевагу смерть, але з здалися на милість повсталих. Шана і борг у їх розумінні понад усе. Поняття честі та внутрішнього боргу у Мироновых не за рамки статуту, але таких людей можна покластися. Вони посвоєму мають рацію. Миронову властиво почуття вірності боргу, слову, присязі. Він має змоги зробити зраду і зрадництво для власного добробутуприйме смерть, але з змінить, не відступитися від виконання служби. Його хоробрість, вірність обов’язку і опиратися присязі, його моральна цінність і глибока людяність є риса справжнього російського характеру. Василиса Єгорівна дотримувалася такої ж думки, як і її чоловік. Мати Маші були з приблизною дружиною, що добре розуміла свого його й намагалася продемонструвати допомогти. У мене вона залишилася такий до последнего.

Швабрин був виконаний байдужості й презирства до простого народові і чесному дрібно служивому люду, до Миронову, виконуючому свій обов’язок й дуже що стоїть вище Швабрина. Відчуття честі в Швабрине була розвинена дуже слабко. Швабрин, як і очікувалося, перейшов набік Пугачёва, але зробив за ідейних переконань: він розраховував зберегти своє життя, сподівався при успішному ході Пугачёва зробити за ньому кар'єру, а головне, хотів, розправившись зі своїми ворогом, насильно одружуватися на Маші, що його не любила. Швабрин не розумів, що таке честь борг. Можливо, у душі він теж знав, що є такі шляхетні почуття, але де вони йому були притаманні. У екстремальних ситуаціях він передовсім Рижукових хотів вижити, навіть через унижение.

Что стосується Гриньова, то цілком зрозуміла, що він предпочёл смерть. Адже присягнувши Пугачёвувбивці Машиных батьків, Петруша ставав співучасником злочину. Поцілувати руку Пугачёваозначало зрадити все життєві ідеали, зрадити честь. Гриньов було переступити морального кодексу й жити підлої життям зрадника. Краще було померти, але померти героєм. Петро усе ж не поцілував руку Пугачёва. Якби втручання Савельича в останній момент суду й присяги, Гриньов було б повішений. Ось як Гриньов сам розповідав про цю сцені: «Раптом почув я крик: „Зачекайте, окаянні! Чекайте!“ Кати зупинилися. Дивлюся: Савельїч лежать у ногах у Пугачёва. „Батько рідний! — говорив бідний дядькоЩо тобі у смерті панського дитини? Відпусти його; для неї тобі викуп дадуть; а прикладу та страху заради вели повісити хоч мене старого!“. Пугачёв дав знак, й мене відразу ж розв’язали і залишили». Гадаю, у цьому епізоді Савельїч зробив справжній подвиг. Він клопотав і дбав про своєму «пана», а Гриньов не приймав цього в увагу, наче все і бути, а тим часом Савельїч врятував йому життя вже вдруге. Ось, що означало для Савельича бути по-справжньому відданим й виконувати свій долг.

Мне здається, що Пугачёв виявив великодушність щодо молодого офіцера з почуття подяки за стару послугу. Хоча Пугачёв і Гриньов були віддавна квити: Пугачёв подвёз Гриньова додому, а той у подяку подарував йому заячий кожушок. Пугачёв однаково, що мені здалося, оцінив у Гринёве людини честі. Сам ватажок народного повстання ставив собі шляхетні цілізвільнення кріпаків і право їх особисту незалежність, тому Пугачёв ні чужий поняттям чести.

На бенкет між Пугачёвом і Гринёвым виникає словесний дуель. Але несподівано їм обох Гринёведитині прокидається воїн. Разом із гідністю стоїть за ідеали, свою честь Росії і він готовий загинути. Але водночас в Пугачёверазбойнике прокидається людина. Він починають розуміти Петрушу: «Адже він мав рацію! Він людина честі. Байдуже, що ще молодий, а головне, не по по-дитячому оцінює життя!». Саме цьому етапі Пугачёв з Гринёвым знаходять спільну мову. Їх душі хіба що злилися у єдине ціле і взаємно обогатились.

Нравственность Гриньова справила вплив навіть у самого Пугачёва. Отаман розповів офіцеру казку, почуту від старої калмычки, у якій йшлося і про тому, краще один раз кров’ю напитися, ніж років падлом харчуватися. Звісно, казковий орел і ворон сперечалися в момент, вирішуючи в момент суто людську проблему. Обговорюючи цю казку, Пугачёв і Гриньов висловлюють свою життєву позицію. У Пугачёва немає вибору, вона може жити інакше, йому бунтсенс життя, для Гриньова ж- «жити убивством і розбоєм отже на мене, клювати мертвечину». Герої не поділяють думку визначенні основи життя і тих щонайменше доброзичливі одна одній. Після їхнього розмови Пугачёв після поринає у глибокі роздуми. Отже, у душі Пугачёв мав шляхетні коріння.

Когда Пугачёв звільнив Машу Миронову, запропонував Гринёву відразу обвінчатися, а сам хотів бути свідченням його посажённым батьком. Проте Гриньов чемно відмовив, а Пугачёв зумів його зрозуміти й відпустити. Цей епізод відкриває дивовижну людяність моралі Пугачёва. Дізнавшись, що лише двоє молоді люблять одне одного, він намагався сприяти їх щастю. Любіть? Тоді єднайтеся, одружуйтеся, будьте щасливі: «Візьми собі свою красуню; вези її, куди хочеш, і дай вам бог любов так совет!».

Швабрин й тут виявився безсилий у своїх підступних і корисливих планів. Пугачёв не тільки підтримав Швабрина, а й дав зрозуміти, що той безчесний і тому Гринёву не конкурент.

Казалось б, зв’язку з бунтівливим отаманом стане для Гриньова фатальний. Його справді заарештовують за доносом. Йому загрожує смертельна страту, але Гриньов вирішує з міркувань честі не називати імені своєї коханої. Якби розповів всю правду про таку ситуацію, його напевно виправдали. Та в останню мить справедливість восторжествувала. Маша сама поводиться з жаданням помилування Гриньова дами, приближённой до імператриці. У біді Маша відкрила такі душевні глибини, котрих я раніш на початку повісті та й припустити не могла в молоденькою дівчині, красневшей щоразу за одного згадці про її імені. Здається, Маша така слабка. Але, вирішивши, що у житті вийде заміж за підлого Швабрина, вона набирається мужності і для свого коханого доходить аж аж до імператриці, щоб інакше відстоювати своє кохання. Це її принципи, які вона не поступиться. Дама вірить бідну дівчину слову. Це свідчить, де, де більшість люду живе честю, справедливості завжди легше восторжествувати. Дама виявляється самої імператрицею, і щаслива доля коханого Маші вирішується в кращу сторону.

Гринёв остаточно залишається людиною честі. Він був присутній на страти Пугачёва, якого було зобов’язаний своїм щастям. Пугачёв вивчили її і кивнув з ешафота. Петро Гриньов показав себе від початку переважають у всіх що випали йому випробуваннях із дуже кращого боку. У своїх вчинках він керувався переконаннями, не змінивши присяги й понятті про честь і морали.

Итак, прислів'я «бережи честь змолоду» має значення життєвого талісмана, який допомагає долати суворі життєві випробування.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.