Речевые характеристики у комедії Недоросль

Речевые характеристики у комедії «Недоук «.

Первое, потім звертає увагу сучасний читач комедії «Недоук», — це прізвища дійових осіб. «Розмовляючі» прізвища відразу закладають ставлення читача (глядача) до власникам. Він перестає бути більш-менш об'єктивним свідком разыгрывающегося дії, він психологічно вже стає його учасником. В нього відібрали можливість самому оцінити героїв та його дії. З початку, з прізвищ дійових осіб, читачеві було зазначено, де негативні персонажі і позитивні. І роль читача зводиться до того що, аби побачити і, запам’ятати той ідеал, якого треба стремиться.

Действующих осіб можна розділити групи: негативні (Простаковы, Митрофан, Скотинин), позитивні (Правдин, Милон, Софія, Стародум), у третій групу входять й інші персонажі, це, переважно, слуги та їхні вчителі. Негативним персонажам та його слугам притаманний простонародний розмовну мову. Лексика Скотининых складається переважно з слів, використовуваних на скотному дворі. Це показує мова Скотинина — дядечка Митрофана. Вона вся переповнена словами: свиня, поросята, хлевок. Ставлення до життя починається і закінчується також скотним двором. Свою життя зрівнює із життєдіяльністю своїх свинок. Наприклад: «Я своїх поросят завести хочу», «коли в мене… кожної свинки хлевок особливий, то дружині знайду світлицю». І пишається цим: «Ну, якби я був свинячої син, если…».

Словарный запас його сестри пані Простакової трохи більше різноманітний, через те, що чоловік її «дурень незліченний», і взагалі доводиться всім займатися самої. Та шукати коріння скотининские виявляються і її речи.

Любимое лайка — «худобу». Щоб показати, що Простакова недалеко пішла в розвитку від своєї брата. Фонвізін іноді відмовляє їй у елементарної логіці. Наприклад, такі фрази: «З того часу, й усе, що з селян не було, ми відібрали, нічого вже здерти поспіль не можемо», «Таль хіба необхідно подібно бути кравців, щоб вміти зшити каптан гарненько?» І, роблячи вихід із сказаного, Простакова закінчує фразу: «Экое тваринний рассужение».

Относительно її чоловіка можна сказати тільки те, що він небагатослівним і відкриває рота без вказівок те що його дружини. Але те й характеризує його як «дурня незліченного», безвольну чоловіка, який потрапив під каблук його дружини. Митрофанушка теж небагатослівним, щоправда, на відміну батька, вона має свободу слова. Скотининские коріння виявляються в нього винахідливістю лайок; «стара хрычовка», «гарнізонна крыса».

Слуги та їхні вчителі мають у своєму свого виступу характерні ознаки станів і частин суспільства, до яких належать. Йдеться Еремеевны — це постійні виправдання та бажання догодити. Вчителі: Цыфиркин — відставний сержант, Кутейкин — дячка від Покрова. І своєю мовою вони показують приналежність: один — до військових, інший — церковним служителям.

Здороваются:

Кутейкин: «Будинку владиці світ образу і многи літа з чады і домочадцы».

Цыфиркин: «Бажаємо вашому благородію процвітати років, так двадцать…».

Прощаются:

Яутейгсый: «Нам у справах повелите?».

Цыфиркин: «Нам куди похід, ваше благородие?».

Ругаются:

Кутейкин: «Мене хоч тепер щелепами, аби выю грешжечу шляхом накостылять!.. Притча у языцах!».

Цыфиркин: «Я дав би собі вухо віднести, аби цього тунеядца прошколить по-солдатськи!.. Дивись образина!».

У всіх дійових осіб, крім позитивних, мова дуже колоритна, емоційно забарвлена. Можна не розуміти значення російських слів, але завжди зрозумілий сенс сказанного.

Например:

—Я вас доеду.

—У мене і свої зацепы востры.

Речь позитивних героїв такий яскравістю не відрізняється. В усіх чотирьох у мові відсутні розмовні, просторічні фрази. Це слова книжкова, мова освічених людей на той час, що практично не висловлює емоцій. Сенс сказаного розумієш з безпосереднього значення російських слів. А в інших героїв сенс можна вловити у самій динаміці речи.

Речь Милона від промови Правдина практично неможливо. Про Софії також дуже важко щось сказати з її промови. Освічена гречна панянка, аби її назвав Стародум, чуйно сприймає поради і настанови улюбленого дядька. Промови Стародума повністю залежить від того, що у вуста цього героя автор вклав свою моральну програму: правила, принципи, моральні закони, якими «любочестивый людина» має. Монологи Стародума побудовано в такий спосіб: Стародум спочатку розповідає історію зі свого життя, і потім виводить мораль. Такий, наприклад, розмова Стародума з Правдиным. А розмова Стародума з Софією — це правила, і «…всяке слово врізано буде зацікавлений у сердце».

В результаті виходить, що негативного героя характеризує її самої, а мова позитивного героя використовується автором висловлення думки. Людина змальовується об'ємно, ідеал — в плоскости.