Розділ i. Особливості реалістичної літератури сша

Характерні риси літератури епохи реалізму

Реалізм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у літературі та мистецтві, який ставив метою правдиве відтворення дійсності. Реалізм як літературний стиль виник у Франції. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жюль Шанфльорі в 50-х роках XIX століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму. Батьківщиною реалізму вважається Франція [15].

Історія реалізму у світовій літературі надзвичайно багата. Саме уявлення про нього змінювалося на різних етапах художнього розвитку, відображаючи наполегливе прагнення художників до правдивого зображення дійсності. Конкретні особливості реалізму залежать від тих історичних умов, в яких розвивається мистецтво. Національно-історичні обставини визначають і нерівномірність розвитку реалізму в різних країнах.

Перш за все, формування реалізму пов’язують з епохою ренесансу. Для реалізму Відродження характерна масштабність образів (Дон Кіхот, Гамлет, король Лір), поетизація людської особистості, здатності її до великого почуття (як у «Ромео і Джульєтті») і одночасно високе напруження трагічного конфлікту, коли зображується зіткнення особистості [6].

Друга епоха, в яку риси реалізму проявляються досить чітко — Просвітництво. Серед просвітителів були прихильники класицизму, на їхню творчість впливали і інші методи і стилі. Але в XVIII в. складається і так званий просвітницький реалізм, теоретиками якого були Д. Дідро у Франції і Г. Лессінг в Німеччині. У літературі Просвітництва виступив демократичний герой. Просвітителі всі явища суспільного життя і вчинки людей оцінювали як розумні або нерозумні. З цього вони виходили і в зображенні людського характеру; їх позитивні герої - це перш за все втілення розуму, негативні - відступ від норми [7].

Як самостійний напрямок реалізм оформився у ХІХ ст і отримав назву — критичний реалізм. Зародження критичного реалізму відноситься до кінця 20-х років XIX століття, його розквіт — до 30−40-х років. У ці роки у Франції виступили М. Стендаль, Ф. Меріме, О. Бальзак, М. Флобер; в Англії - Ч. Діккенс, У. Теккерей, Ш. Бронте; в Німеччині - Г. Гейне і інші революційні поети. В силу особливих умов соціально-історичного розвитку розквіт критичного реалізму в Америці, а також в Угорщині і слов’янських країнах відноситься до більш пізнього періоду.

Він істотно відрізняється і від ренесансного, і від просвітницького. Критичний реалізм по-новому зображує ставлення людини і навколишнього середовища. Людський характер розкривається в органічному зв’язку з соціальними обставинами. Предметом глибокого соціального аналізу став внутрішній світ людини [13].

У 30-х роках XIX століття стало позначатися провідне класове протиріччя буржуазного суспільства — суперечність між буржуазією і робітничим класом. У Німеччині, Франції, Англії в 30-х роках і далі - в 40-х роках проходить, наростаючи, хвиля робітничого руху. Нарешті, в 40-і роки, в передреволюційної ситуації, яка склалася в ряді країн (Франція, Німеччина, Угорщина), виникає науковий соціалізм Маркса і Енгельса, що з’явився найбільшим переворотом в історії людської думки. Такі в загальних рисах історичні та культурно-філософські передумови розвитку критичного реалізму в зарубіжній літературі XIX століття [2].

Становлення і розвиток критичного реалізму відбувалося в умовах складної літературної боротьби, головним змістом якої слід визнати співвідношення двох основних напрямків — романтизму і реалізму. Реалізм і романтизм — два літературних напрямки, які протягом дуже тривалого періоду розвиваються одночасно, будучи тісно між собою пов’язані і в той же час глибоко різні за методом.

Для письменника-реаліста характерні визнання цінності об'єктивної дійсності і величезний інтерес до неї. Художник-реаліст прагне перш за все глибоко пізнати, вивчити дійсність і всебічно відобразити її в своїй творчості, в повноцінних типових образах. Великі реалісти вносять свій внесок в створення історичного роману, закономірно звертаючись в осмисленні сучасної їм буржуазної дійсності до подій першої французької революції чи американської війни за незалежність.

Реалізм як літературний напрямок має свої характерні риси:

• ? правдиве, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
• ? характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
• ? конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
• ? вільна побудова творів;
• ? превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
• ? розв’язання проблем на основі загальнолюдських цінностей [10].

Отже, можна зробити висновок: реалізм розвивався в кожних країнах по-різному. Основна проблема реалізму була проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу. Основні риси реалізму це: правдиве зображення подій, вільна побудова твору, всі вчинки героя пояснюються соціальним становищем.