Радиоэлектронная боротьба у діяльності флоту

Радиоэлектронная боротьба у діяльності флота

В.С. Пирумов, доктор військових наук, професор, заслуженого діяча науки РФ, контр-адмирал Российский флот має світової пріоритет у такому специфічної області радіоелектроніки, як радіоелектронна боротьба (РЕБ). А перші кроки впровадження радіо показали як безсумнівні його переваги, і недолік — схильність навмисному щодо впливу. Тому ідеї протиборства під управлінням почали формуватися практично паралельно з недостатнім розвитком радіо та сформувалися в Російському флоті до початку російсько-японської войны.

Датой першого класичного прикладу ведення радіоелектронної боротьби вважатимуться 2апреля 1904 г., коли під час обстрілу японськими кораблями Порт-Артура було розкрито і придушені навмисними перешкодами радіопередачі кораблей-корректировщиков артилерійського вогню на основні кораблі. У класичному розумінні суті радіоелектронної боротьби як двостороннього процесу придушення радіоелектронних коштів із одного боку й захисту від перешкод з іншого боку міститься діалектика розвитку всієї радіоелектроніки. Прагнення домагатися позитивного результату в цьому протиборстві рухала і завжди буде, з одного боку, рухати технічний процес, з іншого — удосконалювати способи бойового применения.

Начиная з перших кроків і чи по час радіоелектронна боротьба у світовому теорії та практиці збройної боротьби свого розвитку пройшла цей шлях як еволюційних, так і революційних змін. Етапи розвитку радіоелектронної боротьби характерні для Збройних Сил усіх держав і можна простежити, з такого якісного критерію, як роль РЕБ у системі збройної боротьби, причому розв’язуючи це критерій у двох аспектах — військовому та в технічному. За підсумками такий підхід у розвитку радіоелектронної боротьби можна назвати три основних типа.

Первый етап (початковий). Його основними характеристиками є:

— з військовою погляду, зазвичай, це тактичний прийом з обмеженими масштабами застосування за часом й у просторі (деяких випадках масштаби застосування коштів РЕБ розширювалися, але основний класифікаційний ознака «засіб (група коштів) проти кошти (групи коштів)» зберігається),.

— з погляду це застосування коштів чи його групи (без наявності системно-комплексного ознаки) проти коштів із метою утруднити їх використання з допомогою навмисних перешкод.

Данный етап в розвитку радіоелектронної боротьби у світі і ми був тривалим. Основним змістом було розширення арсеналу РЕБ та поліпшення їх тактико-технічних характеристик.

Второй етап. Радіоелектронна боротьба — одна з основних видів бойового обеспечения.

Главное зміст цього етапу пов’язані з бурхливим удосконаленням коштів радіоелектроніки, характеризующимся створенням комплексів і систем розвідки, зв’язку й управління зброєю, появою і запровадженням керованого зброї. Тепер для труднощі їх використання потрібно протиставити комплексам і системам управління непросто кошти, а комплекси і системи РЕБ. І ці комплекси і системи потрібно використовувати у повній відповідності із задумом операції (бойових действий).

Таким чином, другого етапу відбувається якісну зміну як військового аспектиперетворення радіоелектронної боротьби в самостійний вид оперативного (бойового) забезпечення з розширенням її масштабів до масштабів застосування сил (стратегічного, оперативного, тактичного), і технічногостворення комплексів і систем РЭБ.

Третий етап. Переростання радіоелектронної боротьби в інформаційну боротьбу як самостійну форму бойових действий.

Можно говорити, війна Перській затоці відкрила нову сторінку у розвитку форм застосування наснаги в реалізації збройної боротьби. Вперше у практиці бойових дій того масштабу США було здійснено інтеграція систем розвідки, управління силами і зброєю багатонаціональних сил всіх рівнів — від стратегічного до тактичного. При цьому кошти автоматизації дозволили працювати їм у масштабі часу, близький до реальному. Можна стверджувати, що сталість і ефективності роботи цих систем багато в чому визначила хід бойових дій в. Використання угруповання багатонаціональних сил було целенаправлено на дезорганізацію системи управління Іраку, що було найближчій завданням операції. За її рішенні використовувався весь потенціал високоточної зброї та боєприпасів коштів РЕБ. Це свідчить, що з’являється нову форму застосування силдії з дезорганізації систем управління противника.

Изложенные загальні закономірності розвитку радіоелектронної боротьби виявляється у повною мірою на прикладі історії РЕБ вітчизняного ВМФ. Значний внесок у становлення і розвиток засобів та способів РЕБ внесли російські флотоводы і науковці С. О. Макаров, А. С. Попов, Г. О. Эссен, А. Н. Непенин. И. И. Ренгартен, А. А. Петровский. У період 1907;1914гг. у російському флоті було створено систему документів по організації радіоелектронної боротьби, питання РЕБ впроваджувалися в оперативні плани й опрацьовувалися на бойовій підготовці, було поставлено перші теоретичні дослідження та натурні експерименти підвищення ефективності перешкод. Проте громадянської війни і наступне внаслідок цього різке зниження складу і мощі флоту, фактичне припинення його розвитку на багато років забарилися розвиток як радіоелектроніки загалом, і коштів радіоелектронної борьбы.

В ході другий Першої світової Німеччина, США, Великобританія мали як радіолокацію і гідроакустику, а й спеціальні кошти їх придушення. Класичним застосуванням коштів РЕБ почало їх масоване використання у ході Нормандської десантної операції. ВМФ СРСР вступив у війну, і закінчив її маючи спеціальних коштів перешкод. Досвід Другої світової війни змусив вже у перші повоєнні роки привернути до себе цю галузь радіоелектроніки увагу. Через війну вивчення досвіду війни, трофейної техніки, натурних експериментів, прогнозу розвитку радіоелектроніки в 1948 г. в 6-му інституті ВМФ підготували доповідь «Кошти захисту від радіолокації супротивника й черговість їх розробки» (автори В. Н. Лупалл, А.Д.Трофимович), став першим кроком у розвитку засобів РЕБ ВМФ СРСР. Наприкінці 40-х — початку 1950;х років були перші наукові підрозділу НИУ ВМФ, розгорнуто дослідження з створенню перших корабельних зразків коштів РЕБ. Однак це робота була скоординована організаційно й ідеологічно, що у управління ВМФ були відсутні підрозділи, які б вирішувати ці проблемы.

Опыт війни у Кореї показав те що значення радіоелектронної боротьби, з одного боку, і серйозне наше відставання від флотів провідних інших держав — з іншого. Так, за перші 10 повоєнних років на озброєння ВМФ було прийнято лише одне корабельна станція перешкод «Корал» (1954г.).

С метою розвитку радіоелектронної боротьби, координації діяльності органів управління і НИУ, планування РЕБ і методи обробки її заходів у 1956 г. в складі Оперативного управління ГШ ВМФ створили відділ радиопротиводействия і маскування (начальник відділу — капітан 1ранга Г. В.Слащинский). Аналогічні структури створено і на флотах. У цей час почалося формування спеціальних берегових частин РЕБ, виділені на забезпечення дій сил флотів в море.

В 1958 г. на озброєння кораблів було прийнято корабельна станція перешкод «Краб», якої оснащували крейсера, есмінці та великі протичовневі кораблі. У 1961;1962гг. на озброєння підводних човнів прийнято перші зразки самохідних і дрейфуючих приладів гидроакустических перешкод. У ВМФ було запроваджено «Посібник із боротьби з радіоелектронними засобами противника». Почалася практична відпрацювання завдань РЕБ на заходах оперативної підготовки. У штабах і НИУ ВМФ активно працювали ентузіасти, серед них можна назвати П. И. Мошкина, Д. И. Щукина, К. П. Сергеева, Б. И. Бондарева, А. Н. Приходько. В. А. Быкова, С. П. Памфилова, В. С. Федорищева і других.

Несмотря на певні позитивні результати, корінного перелому у розвитку радіоелектронної боротьби домогтися в 50−60-ті роки зірвалася. Головними невирішеними проблемами були такі:

— в ВМФ була організована підготовка фахівців РЕБ, б цими питаннями займалися, як правило, фахівці зв’язку чи радіотехнічної служби;

— в промисловості були відсутні спеціалізовані підприємства, тривала спроби створення коштів РЕБ як приставок до радіоелектронним засобам;

— була створена на необхідного рівня система підготовки командного ланки ВМФ;

— була відсутня струнка структура бойової частини і спеціальної підготовки з РЕБ.

Опыт війн у В'єтнамі, на Близькому Сході об'єктивно вимагав домогтися кардинального підвищення ефективності РЕБ в бойові дії на море. Тому наприкінці 60-х років у ВМФ органи РЕБ були перетворені на самостійні структури управління Головного штабу ВМФ і штабів флотів. Їх очолили А. Н. Худяков, Р. В. Готовчиц, С. С. Романов, В. А. Никитин, Н. А. Пиастре.

В Військово-морський академії була створена спочатку окрема дисципліна, та був кафедра «Радіоелектронна боротьба ВМФ» (начальник — В.С.Пирумов). З 1969 р. розпочато підготовка спеціалістів у ВВМУРЭ їм. А. С. Попова — керівник дисципліни В.Я.Радовильский).

В кінці 60-х — початку 1970;х років на озброєння ВМФ було винесено нове покоління коштів РЕБ, включаючи станції радіотехнічної розвідки, станції активних перешкод, кошти постановки пасивних перешкод, самохідні імітатори ПЛ. Проте рівень тактико-технічних характеристик цих коштів, а головне їх кількість не відповідали швидко зростаючим потребам створюваного океанського флота.

В 1975 р. Управління РЕБ ВМФ очолив автор статті. У стислі терміни питання стану РЕБ ВМФ була підпорядкована відповідна реальної обстановці й потребам актуальність. Варто сказати, що й ухвалили 7 спеціальних постанов цк кпрс й уряду, визначальних основні завдання, програми створення і оснащення сил ВМФ технікою РЕБ й відчуття міри щодо забезпечення цих постановлений.

Главным змістом цієї роботи була впровадження системно-комплексного підходи до розвитку РЕБ у всіх її аспектах. Основна частина цієї проблеми лягла на фахівців Управління РЕБ, де особливий внесок внесли В. А. Никитин, И. В. Кавецкий, Ф. А. Смирнов. Ця діяльність спиралася на істотну допомогу флотській науки, під час першого чергу таких учених, як А. Н. Партала і Р. А. Червинский.

К кінцю 70-х років у ВМФ було розроблено та практично освоєна теорія організації та ведення РЕБ у бойових операціях і бойові дії, сформований комплект частин 17-ї та підрозділів РЕБ, створено систему підготовки з РЕБ всіх родів сил ВМФ.

В ВМФ зросли б і зміцніли кадри фахівців РЕБ, серед них Л. В. Аминин, В. А. Калинин, А. В. Дубинин, В. К. Кашинцев. И. М. Трегубов, П. И. Смирнов, Н. Н. Гелунов та інших. Активно працювали наукові школи, які очолили доктора наук В. С. Пирумов, А. Н. Партала, Г. В. Славянский, Р. А. Червинский.

Высокой результативності заходів сприяло постійна увага до проблем РЕБ, конкретне керівництво і медичну допомогу із боку командування ВМФ С. Г. Горшкова, Н. Д. Сергеева, В. А. Касатонова, Г. М. Егорова, П. Г. Котова, які глибоко перейнялися важливістю і складністю труднощів і брали участь у її рішенні особисто непосредственно.

Выполненная наприкінці 70-х — початку 80-х робота дозволила можливість перейти до нового етапу розвитку РЕБ, основним змістом якого став створення 80-ті роки багатофункціональних комплексів і систем РЕБ з урахуванням сучасних технологій, широке впровадження автоматизации.

Средства РЕБ розробки 80-х — це високоефективні комплекси, які у стислі терміни розкривати радіоелектронну обстановку у районі бойових дій, придушувати більш культурними та пасивними перешкодами системи виявлення, управління силами і зброєю противника.

Российский ВМФ оснащений засобами, які у низці випадків як не поступаються, а й перевершують зарубіжні аналоги.

Как вже вказувалося вище, нині комплекси і системи РЕБ поруч із високоточним зброєю є основою дій сил по дезорганізації системи управління противника. Вони мають проти іншими засобами поруч незаперечних переваг. До декого з тих слід віднести відсутність необхідності безпосереднього вогневого зіткнення із супротивником, отже, зниження ймовірності втрат надходжень у сил і техніці під час досягнення поставлених цілей, «невичерпний ресурс» активних коштів придушення, початкове перевагу у взаємній виявленні і дальності ефективного на системи, використовують активні методи виявлення й наведення, та інших. У потенціалі кошти РЕБ можуть істотно розширювати свої можливості шляхом надання їм здібностей функціонального поразки радіоелектронних об'єктів, системно-программного на АСУ і т.д.

Все це означає перспективність цього виду озброєння, який наступного столітті може стати склад основних видів зброї військово-морських флотов.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.