Від телегрому до далекописця

От «телегрома «до «дальнописца «

Мария Нестерова Телефон, телеграф, факс, модем… Ми ніяк не розуміємо позбавленим цих сучасних засобів зв’язку. Що було б, якби під весь світ відключили все телефони? Особисто мені так і поміркувати страшно. Адже жили самі колись без всіх цих зручностей, які вже є нам речами цілком звичними. Хіба став би з людиною з й далекого минулого, якщо він потрапив у сучасний світ? Мабуть, він був наляканий всім, що, особливо способами спілкування людей друг з одним, адже існуючий колись телефон (якщо його узагалі можна так назвати) був зовсім на современный…

То, ніж користувалися колись, можна, мабуть, назвати «живим «телефоном. Застосовували їх у основному військових дій, коли повідомлення потрібно було передати якнайповніше. За сотню метрів друг від друга розставлялися люди, котрі за черги вигукували повідомлення. Не нагадує чи зробити це гру в зіпсований телефон? Уявляєте, яке повідомлення результаті розширення зрештою отримував останній ланцюжку, якщо хтось із учасників «живого «телефону був туговат на ухо!

Эта техніка була вдосконалена. Тепер повідомлення не выкрикивались, а передавалися з допомогою барабанним дробу. Цю своєрідну барабанну абетку (яку з повним підставою може бути «телегромом ») придумали африканці, а очевидці стверджують, що й досі деякі племена у Африці спілкуються таким чином. Австралійці ж використовували замість барабанів видовбані з сухого дерева пляшки і били із них палицями. І у ХІХ столітті така технологія було використано, і де-небудь, а США. У 1825 року відкрили канал між Буффало і Олбени. У Нью-Йорк перший пароплаві, пущенном цим каналом, повідомили «пушкограммой », яка пролетіла відстань 700 км одну годину й відстебнув двадцять минут.

Древнегреческий історик Полібій (прибл. 200 — 120 рр. до зв. е.) значно удосконалив що існувала до нього факельную абетку. На кожному передатному пункті встановлювалися дві стіни з зубцями, між якими було з п’ять проміжків. Двадцять чотири літери грецького алфавіту Полібій розподілив до п’яти таблиць, де в кожної літери був власний суворо визначений місце. Щоб передати, наприклад, слово «війна », треба було пам’ятати, що літера «в «третім місцем У першій таблиці. Відповідно на першої стіні запалювався один факел, що відповідало становищу літери на таблиці. На інший стіні запалювалося три смолоскипа, що вказувало цього разу місце літери. Але це було конче незручно, бо в кожному пункті потрібно було присутність як мінімум двох чоловік, робота рухалася вкрай повільно, в погану погоду смолоскипи розпалити не міг, в туман видно не були, а ясну погоду їх міг помітити й противник, тому це винахід не одержало широкого распространения.

Первая пошта, про існування якої достеменно відомо, з’явилася при перській царя Кірі в VI столітті до зв. е. За нього було побудовано чудові дороги, які від столиці Персії - міста Суз у кінці країни. За цією дорогах вдень і вночі пересувалися, а найімовірніше, все-таки бігали гонцы-ангары, навантажені кореспонденцією. Наступник Кіра цар Дарій удосконалив поштову систему країни. На всіх шляхах з’явилися спеціальні станції, де гінці могли відпочити перед черговий дальньої пробіжкою або свою ношу наступному гінцю. До речі, пересувалися вони досить швидко. Наприклад, відстань між Сузами і столицею що була Персії Лідії - Сардами, однакову 2500 км, гінці покривали упродовж шести діб, тобто рухалися вони з швидкістю 16 -17 км за годину. Але, виявляється, крім людей роботу гінців могли виконувати і тварини, точніше, птахи, та ще точніше — голуби. Голубина пошта був відомий ще у Стародавньому Римі, а як у 1099 року хрестоносці взяли в облогу Єрусалим, з обложеного міста в різні боки помчали повітряні гінці із закликом вимагати про допомоги. Але допомоги ніякої, і Єрусалим була майже повністю зруйнований хрестоносцями, впевненими, що вони роблять богоугодна справа і всі їх гріхи будуть відпущені після «походу на невірних » .

В 1870 року прусська армія обложила Париж. Вночі над Парижем знялися в темне небо повітряні кулі, перевозившие дивний вантаж. Вони перебували голуби, які таким у незвичний спосіб доставили в Тур інші міста. Усі листи і телеграми поміщали великий лист, його фотографували, отримане зображення зменшували у кілька разів і переносили на тонку плівку. Один голуб міг перенести приблизно двадцять таких плівок. У Парижі зображення знову збільшували і читали. Але й тут було свої проблеми. По-перше, голуби літали не в будь-яку погоду. До того вони знали лише одне адресу — адресу свого дома.

Но повернемося кілька років тому. 10 квітня 1809 року австрійці почали війну проти Франції. Вже вранці 12 квітня Наполеон у Парижі знав звідси, а невдовзі був у районі бойових дій, одержавши перемогу під Реинсбургом, через сімнадцять днів зайняв Відень. Проте між Парижем і Реинсбургом було 700 км. Як було можливо передати повідомлення буде настільки швидким? Річ у тім, що ще 1789 року до Парижа з глухої провінції приїхав Клод Шапп. Він привіз із собою винайдений їм семафор, як сам назвав би. Пристрій було досить примітивне, складався з трьох рухливих планок, прикріплених до високої щоглі. До кожної планці був прив’язаний шнур, який знаходився у руці в сигнальника. Абетка семафори полягала лише з 196 сигналів, і деякі постаті становили цілі слова і навіть фрази. У Франції семафори почали встановлювати з 1792 року, здебільшого дахах високих будинків, уночі вони висвітлювалися прожекторами. Сам Шапп пізніше назвав семафор тахиграфом (скорописец), але якомусь начальнику Шаппа не сподобалося цю назву, і тахиграф став називатися телеграфом (дальнописцем). У 1833 року першу лінію семафорного телеграфу з’явилася же Росії та поєднала столицю зі Варшавой.

В початку ХІХ століття, після відкриття електричного струму, було винайдено «стрілчастий «телеграф, головною частиною якого була магнітна стрілка, яку діяв струм. У 30-х рр. тієї самої століття російський учений Павло Шилінг винайшов «стрілчастий «телеграф, яку міг передавати тридцять шість умовних сигналів літер і знаків. Винаходом дуже зацікавився імператор Микола І, але використав його на переговори з Третім отделением.

В 1810 року дев’ятнадцятирічного американця під назвою Самюель Морзе відвідала ідея створення особливий абетки імені себе. Ця ідея втілили у життя, і невдовзі з’явилося те, що ми сьогодні називаємо апарат Морзе, діяла з допомогою усе ж абетки. 27 травня 1844 року у цьому апарату відправлено перша телеграма з Вашингтона в Балтімор. Замовниками апарату сталі у основному військові міністерства, залізниці й газети. Кількома роками раніше американець Юз винайшов апарат, котрий використовував замість абетки Морзе літери, але цей апарат міг передавати всього 120 -150 знаків на хвилину. Незабаром він був удосконалений і зміг передавати 300 — 400, і потім і по 600 знаків в минуту.

А потім винайдено телефон й радіо.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.