Старт шкільної комп'ютеризації

Старт шкільної комп’ютеризації

Наталья Дубова.

В 1985 року було прийнято рішення про забезпечення комп’ютерної грамотности.

Год 1985;й — старт великих змін і потрясінь у нашій вітчизні. І на комп’ютерної історії країни, він теж став у певному сенсі етапним. Навесні 1985;го було прийнято партийно-правительственное постанову «Про заходи з забезпечення комп’ютерної грамотності учнів середніх навчальних установ і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес». Вихід постанови майже припала на обранням Генеральним секретарем цк кпрс Михайла Горбачова.

Решение, прийняте у найвищому рівні, було природною, хоч трохи запізнілою реакцією радянського керівництва на шалену відставання у сфері комп’ютеризації, який став річ цілком очевидна до середини 80-х. Андрій Єршов, видатний математик і програміст, був однією з найголовніших і самих наполегливих провідників ідеї інформатизації суспільства загалом і шкільного освіти зокрема. Єршов взагалі сприймав інформатику як не узкоприкладной, а общепланетарной значимості. Ще 1981 року він ставить разючі прогнози про майбутнє рівні используемости комп’ютерів на робочих місцях, про їхнє проникненні в повсякденному житті кожної людини, про можливості комп’ютерної зв’язку людей друг з одним в глобальному масштабе.

Но суспільство має бути готова до експансії нових технологій. Необхідна певна комп’ютерна культура, процес формування її має починатися на етапі шкільного навчання. Єршова вкрай занепокоїло повсюдна безграмотність радянських школярів у цьому, що стосувалося програмування і комп’ютерних технологій. Він побоювався, що викладання інформатики у шкільництві наші молоді фахівці почнуть втрачати ті переваги, які традиційно високий рівень математичного і інженерного образования.

Внедрение нового предмета в шкільний навчальний процес стартувало дуже різко. Кількома роками пізніше Єршов зазначав, що «таке круте початок року було цілком необхідним». Анатолій Кушніренко, одне із авторів появи невдовзі підручника з інформатики для старшої школи, сьогодні вважає, головним результатом партійного постанови стало створення інфраструктури викладання інформатики у шкільництві. Був запроваджено шкільний предмет, нею виділено годинник, написані підручники, почали з’являтися комп’ютерні класи, в відділах народного освіти різних рівнів призначали методистів з інформатики, почали видавати журнал «Інформатика освіти», проводити конференції, пізніше конкурси підручників, створювали фонд алгоритмів і програм для освіти. Учителів інформатики «рекрутували» викладачі математики фізики, пробували навіть долучити до цього справі вчителів праці. Нове починання у шкільництві залучило багато інженерів, які від байдикування у НДІ і з великим ентузіазмом взялися піднімати таке живу справу, як навчання підлітків программированию.

Организация викладання інформатики супроводжувалася кампанією із закупівлі персональних ЕОМ для шкільних комп’ютерних класів. Це було поставлено на серйозну основу. На придбання комплектів машин на формування локальної мережі кабінету інформатики виділявся 1 млн. інвалютних рублів. Досить швидко вималювався портрет шкільного самого персонального комп’ютера, бажаного й можливої не більше яка була ембарго із ввезення обчислювальної техніки: 8-разрядный процесор, 64 Кбайт оперативної пам’яті, монохромний монітор робочому місці учня і кольорової монітор вчителя, досить повільна, ніж порушувати ембарго, локальна мережу. Була зроблено ставку на активно продвигавшуюся у роки операційну систему для домашніх комп’ютерів MSX (Microsoft Extensions).

С квітня до вересень Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР провело тендер, до якому вдалося залучити цілком солідні, переважно японські фірми. Лідером тендера несподівано стала Yamaha, більш відома на світовому ринку як виробник високоякісної музичної апаратури і електронних інструментів. Крім іншого, комп’ютери цієї фірми або не мали рівних надійності роботи.

Помимо закупівлі імпортного устаткування, з 1985 року почали в розвитку виробництва власних персоналок для шкільних комп’ютерних класів. Фахівці Інституту фізики плазми Московського університету оперативно завершили розробку ПК «Корвет», а в Зеленограді ініціювали виробництво УКНЦ («навчального комп’ютера наукового центру»).

Справедливости треба зазначити, що спроби викладання інформатики до шкіл були й до 1985 року. У самій Москві, наприклад, з 1972 року існував навчально-виробничий центр обчислювальної техніки — єдина столиці КПК, що було дозволено навчати не робочим спеціальностями, а професій, що з ЕОМ. Організатором цього УПЦ був академік Борис Наумов, який, як і Єршов, активно просував ідею викладання інформатики до шкіл. Тепер у цьому будинку перебуває відомий Ліцей інформаційних технологій. Науковий директор ліцею Олександр Гиглавый згадує, що ази програмування і обчислювальної техніки школярі 70-х в створеному Наумовым навчальному центрі освоювали на мэйнфреймах радянського виробництва (серії АСВТ) та самої компанії Siemens.

Введение

нового навчального предмета зажадало термінового створення підручника. Перша брошура для десятих класів було написано колективом авторів під загальним керівництвом Єршова. Кушніренко довелося участь у процесі редагування цієї книжки, приведення різнорідних її частин до спільного знаменника. Курс Єршова не припускав обов’язкового використання комп’ютера у процесі навчання дітей і ставив за мету навчити школяра алгоритмике. Єршов припускав, що програмування передусім навчить підлітка думати наперед і викладати у чітких термінах добре понимаемые їм процеси. У перший підручник з інформатики вводився алголоподобный шкільний алгоритмічний мову з російським нотацією. Трохи пізніше теоретичне викладання програмування підручником Єршова було підкріплено інструментарієм, редактором-компилятором, розробленим програмістами мехмата МДУ і названим «е-практикум» (на вшанування Єршова). Після Участі у створенні цією системою Кушніренко став однією з авторів наступних підручників із інформатики, що виходили друком 1987;го і 1990 роках (останній мав тираж 7 млн. примірників).

Это були безальтернативні посібники для шкіл, хоча реальне викладання предмета у що свідчить чого залежало від бажання і умінь конкретного вчителя. Однак у 90-х стали з’являтися підручники різних авторів, і з різними концепціями викладання інформатики. Проте з перших кроків шкільної інформатизації не вщухають суперечки тому, чому ж, власне, треба учити під час уроків інформатики. Висунутий Єршовим теза — «програмування — друга грамотність» — розумів викладання інформатики як фундаментальної дисципліни, навчання школяра алгоритмическому мисленню. В іншому полюсі — думка, що школяра досить навчити користуватися комп’ютером. Кушніренко переконаний у ірраціональності цієї дискусії, оскільки у насправді необхідне й й інше. Безумовно, треба вчити натискати на кнопки і користуватися поширеними системами. Але треба пам’ятати у тому, що у комп’ютерному світі зміни з фантастичною швидкістю. А характерне досі до нашого освіти прагнення фундаментальності, вироблення звички до логіки речей мають визнання в усьому світі. Високоосвічене населення і ефективну систему фундаментального шкільного і університетської освіти — наявні «золоті» резерви, які в нас залишилися.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.