Контрперенос

Контрперенос

Слово «контрперенос» є якимось містичним страхом у свідомості початківців психологів після перших дослідів взаємодії з чужими проблемами.

Человек (психолог) звичайно з жахом починають розуміти, що він «заразився» чужими проблемами. Він ясно усвідомлює і якими бачить, як чужа доля «вривається» у його життя й починає переслідувати його й змушувати робити й переживати речі, які раніше був.

Но такий феномен «зараження чужій долею» відомий в повсякденного життя:

Как часто ми можемо зрозуміти, чому нам погано з ним, але ми ніколи продовжуємо з нею спілкуватися.

Почему після деяких зустрічей ми починає кружляти голова?

А іноді гірше: чому життєвих ситуацій цієї людини повторюються у твоєму житті?

Для прикладу наведемо історії із цивілізованого життя одного відомого адвоката.

Первый:

«…У мене було великі проблеми із сином. І це стало першої причиною, що зацікавилася психологією. Нормальний в психічному плані хлопчик, «пішов» в віртуальний світ комп’ютера та до своєї 19 років більше нічого гребує.

Это гнітить мене. Я втомлювалася від безкінечною «боротьби» з комп’ютером. Мої мізки постійно крутяться навколо піклування про сина (іноді навіть надмірної). І щось допомагає. Потім зрозуміла, що має звільнитися сама звільнити сина від міста своєї надмірної опіки. От і як зрозуміла, а й змогла це.

Результат — син замислився, що робити. З іншого боку, абсолютно несподівано собі зрозуміла, що останні роки мене оточували люди, які мають складні стосунки з дітьми, (а й у однієї знайомої дійшла навіть до самогубства підлітка), причому наші діти будь-коли зустрічалися.

Я стала звільняти своє свідомість від «перенесення долі» них. Причому, не перестаючи із нею спілкуватися. Відтепер це їхнє життя, я — не переношу це у свою сім'ю…".

Второй приклад:

«…У мене важко хвора мама, в неї атеросклероз. Останній рік я змушена жити із нею. Характер осіб похилого віку, тим паче хворих — важкий (зазвичай). Я настільки і у хвороба мами, що почала хворіти сама. Мої думки було заповнено лише, як мамі погано. Моє життя потихеньку йшла під укіс.

Требовательность і примхи мами підвищувалися, а й у мене не мали сили як працювати, а й просто ходить.

Поработав усвідомлено з проявом перенесення з мами, я, по-перше, почувалася фізично набагато краще, по-друге, зрозуміла, що йде вперед, І що відбувається, те й відбувається. Як літо змінює осінь, а осінь зима. Але й мамі стало набагато краще".

Кстати, прийоми звільнення з контрпереноса чудово діють з цими почуттями, як страх, відчуття провини, роздратування, розчарування, необгрунтований сором.

Эти почуття треба знайти у собі та своїм позбутися їх, оскільки енергії вони забирають ой як багато, йдеться про наслідки ми й не замислюємося…

На вищенаведених прикладах бачимо, що така феномен реально існує. І знати нього й, тим більш, запобігати, отже зберегти своє життя й життя, хто тобі її довірив.

Какова «психологічна складова» даного феномена? Казали психологам?

Приведем відомі аналітичні постулати на тему:

Термин «перенесення» (transference) виникає у психоаналітичної практиці, а згодом поширюється будь-яку взаємодія терапевта, консультанта з клієнтом.

Но не сам аналітичний процес створює перенесення, вона повинна лише виявляє це явище. У будь-який взаємозв'язку для людей існує явище свідомого чи несвідомого залучення свого колишнього емоційного досвіду, досвіду взаємодії коїться з іншими, особливо значимими людьми (батьками, братьями-сестрами), відтворення зразків (паттернов) цього досвіду.

И ось, наш насуплена начальник вже викликає в нас реакцію стресу, ми очікуємо від цього підвищеного тону, навіть якщо знаємо, що його стилю управління це властиво. Однак наш тато колись у такий спосіб реагував на наші дрібні провинності і пустощі. Стався перенесення. Якщо він активізувати вашу роботу, не викликаючи стресу ні в вас, ні в начальника — чудово. Але якщо це заважає вашому конструктивної співпраці, стоїть замислитися, ви спілкуєтеся із реальним человеком-начальником, з його специфічним характером чи з новим обличием свого батька (мами, сестри, чоловіка).

Что особливого відбувається у консультаційному процесі, і які на таїть він собі?

Терапевт уважно належить до клієнта. Він слухає його, виявляє розуміння й емпатію. Без спеціального усвідомлення цій ситуації клієнту може бути, що терапевт — одне із найбільш значимих, уважних для її внутрішнього світу людей. У будь-якому разі взаємодія консультанта і терапевта неспроможна уникнути особистісного характеру, особистої емоційної залучення.

И ось досить спокійне мовчання терапевта сприймається клієнтом як злобність, невдоволення їм, як побудова таємних планів чи депресивність. І клієнт починає поводитися, як навчився поводитися з мамою в депресивному змозі або сердитим батьком.

Такой перенесення дає мудрому консультанту вихід на хіба що саму значиму інформацію про дитячий досвід клієнта.

Анализ перенесення — одна з основних технічних прийомів у сучасній психотерапії.

Но терапевт теж втягнутий у цю емоційну гру. Навіть коли клієнт ж виконує функцію неслухняного дитину чи дочки-красавицы, а досвіді терапевта є блок переживань саме такої вдачі, він підіграватиме, відповідно реагувати на перенесення клієнта своїм контрпереносом.

Контрперенос — спостереження та усвідомлення аналітиком власної непритомною емоційної реакції спілкування з тим чи іншим пацієнтом. Терапевт неспроможна позбутися свого травматичного досвіду, а може відстежувати його впливом геть процес консультування.

Контрперенос існує лише у терапії, консультуванні, а й у педагогічному процесі. Адже любимчиків вчитель вибирає часом несвідомо.

Для повноцінної психологічної допомоги обов’язкової є супервізія, тобто. допомогу коллеги-терапевта в аналізі що відбуваються на сеансі процесів.

Задача: тонко відстежувати емоційні відтінки нашої реакції — розрізняти ідентифікацію з пацієнтом і емпатію щодо нього, усвідомлювати, що став саме ми переносимо на пацієнта, і що він у нас. Важливо не лікувати своїх дітей, свою маму, чоловіка, відстежувати кордону взаємодії. При контакту з пацієнтом терапевт лише активізує його пошуки рішень своїх проблем, але ще не шукає від імені клієнта підтвердження своєї юридичної чинності, краси, мужності.

Итак, чого ж нормальному непрофесіоналові визначити, що «зараження» починається?

Приведем просту методику.

Если під час розмови з людиною ви фізично починаєте відчувати стан людини, це свідчення який починається перенесення.

Найдите спосіб відволіктися перейти до іншим тем або піти.

Если під час скарг особи на одне своє життя, ви ловите себе думки, що ви щиро даєте поради людині, спираючись на реальний життєвий досвід, зупиніться, тут починається контрперенос.

Нельзя давати поради людині, виходячи зі свого життєвого досвіду. Це неадекватність і залежність від вас. Людина буквально прилипне до вашому житті і вимагатиме подальших «милиць» для свого розвитку.

Подхватилин Н.В.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.