Император ФРІДРІХ I БАРБАРОССА. 
Роль особи в истории

Министерство загального користування та професійного образования.

Російської Федерации.

Сургутський державний университет.

КАФЕДРА ИСТОРИИ.

КУРСОВА РАБОТА.

ПО ІСТОРІЇ СЕРЕДНІХ ВЕКОВ.

Тема: «ІМПЕРАТОР ФРІДРІХ I БАРБАРОССА.

РОЛЬ ЙОГО ОСОБИСТОСТІ У ИСТОРИИ".

Виконала: студентка 881 грн. II курса.

Гуманітарного Відділення (история).

Прізвище Трекулова.

Ім'я Ольга.

По батькові Анатольевна.

Сургут-2000 г.

I.

Введение

.

1. Предисловие.

2. Огляд використовуваної літератури II. Особистість Фрідріха Барбаросси III. Внутренняя політика IV. Военные походи ФридрихаI.

1. Італійські походы.

2. Хрестовий поход.

V.Вывод.

II. ОСОБИСТІСТЬ ФРІДРІХА БАРБАРОССЫ.

Фрідріх I Барбаросса був представником третьої імператорської династії у Німеччині - династії Гогенштауфенов.

Він народився 1125 р. Про дитинство й фізичному вихованні Фрідріха майже не відомо. Природно він отримав найкращу вишкіл, яка була доступна німецькому принцу на той час, і пройшов її з энтузиазмом.

Найбільш обгрунтованим було його політичне освіту. Не стільки завдяки теоретичним занять, які проводили з нею клірики з Королівської капели, як із те, що з дитинства він виявився замішаним в важливі события.

Батько ФридрихаI піддався вигнання зі своїх маєтків майже самий час його народження через те, що ні підкорився рішенням Лотаря III.

Потім, коли дядько Конрад зійшов на престол, настали ті десятиліття, які Фрідріх призвичаївся до адміністративним і політичною справам спочатку при свого батька, поселившимся в герцогстві Швабском і яке зайняте збільшенням сімейних володінь. Потім, починаючи відтоді, коли Фрідріх Одноокий поставивши його управляти своїми володіннями і герцогством, майбутній імператор з власного досвіду все недосконалості й нерозумінням небезпеки феодальної системи. Фрідріх Барбаросса, борючись в Баварії проти Конрада фон Цэрингена і найчастіше супроводжуючи свого дядька, надивилося на зведення рахунків, междуусобные війни, аби переконатися, наскільки такі розбрати небезпечні для королівської влади, І що монарх, який зумів зміцнити своєю владою у Німеччині, зможе вести велику політику. Фрідріх добре затвердив цей урок і їх забывал.

У 1147 г. після смерті батька, він став герцогом Швабським. Але вже доти життя Фрідріха відзначено двома важливими событиями.

По-перше, він одружився (точну дату не встановлено) на юної німкені Адельгейде фон Фобург; по-друге, невдовзі по смерті батька, він прийняв що у хрестовий похід, який організували КонрадIII й французький король ЛюдовикVII.

Попри те що, що похід виявився невдалим, Фрідріх отримав можливість виявитися серед інших німецьких принців, встановити свої перші «особисті» зв’язку поза сімейного клану і зайняти належне у низці німецької знаті. Нарешті, саме там, завдяки їхній хоробрості і доблесті, він завоював загальну повагу і особливо довіру Конрада.

Схоже, що тоді і зародилася у свідомості імператора ідея про тому, аби вказати электорам на свого прославленого племінника, а душі молодої людини народилися імператорські амбиции.

Цей принц, фізично міцний сильна, виключно витривалий, приємний і навіть чарівний співрозмовник, що він того хотів, був колись всього чудовим лицарем, натхненим високим ідеалом, тобто переконаним, що його служба має бути спрямована на добру справу. Хоробрість для сили та сила для правничий та правоти — таким міг стати його девиз. 1] Отримавши аристократичне виховання і, прийнявши вимоги суспільства, Фрідріх завжди був щирий, навіть якщо іноді мав, як главу держави поступатися юридичним хитруванням. Він був щедрим, любив підтримувати дружбу між оточуючими його людьми і мирити ссорившихся, навіть коли йому доводилося інший раз, як кожному могутньому монарху, бути розважливим в поблажливості і зменшувати свої симпатии.

Ці душевні якості мали й оборотні боку. Хоробрість може обернутися нахабством, сила — стати насильством, обманута чесність — переродитися в жорстокість. У такі моменти гніву Фрідріх бував вкрай суворий, можна було й поцікавитися, не здавалися йому які скоювалися тоді діяння (руйнація Мілана, повинності, що накладалися що на деяких італійців тощо.) єдиним способом задля досягнення поставленої перед собою мету. Але це — очевидний людський недолік, часто який зустрічався у той епоху, якого середньовічний принц було б вважатися великим сеньором.

Фрідріх Барбаросса був у свою належність вищої аристократії. Як усе синьйори на той час, із цілком природною гордині був переконаний, що належав до правлячому класу, і що це, з ким йому потрібно було бути щедрим, або не мали щодо нього нічого спільного. Цілком типовий представник свого класу тут і рангу, він вважав себе знатнейшим серед знатних, принцом серед принців, законно покликаним за велінням долі до виключно почесною кар'єрі і грандіозним делам.

Розумний тонку політик, люблячий влада, отже, і люблячий приймати рішення, Фрідріх І був чудовим діячем. Любов до дій, відповідна його фізичної силі, і жвавості розуму, зробила його невтомним. Німецькі справи, італійські питання, духовні і здійснювати релігійні проблеми, Захід і Далекий Схід, ідеї, й здійснення — його цікавило все, він брався все і робив всім. Цілячись високо і задумуючи всі у великих масштабах, Барбаросса мав необхідні якості у тому, щоб стати могутнім володарем як і світі, і у війні, як і управлінні, і адміністрації, і у відносинах зі своїми підданими. Проте, смак до повалення влади, амбіційність, звичка до дії, яка мала придушити міркування і правильну оцінку реальності, наводила іноді до упертості, не яка мала нічого спільного з упертістю, і до поразок, являвшимися певною мірою ошибками.

Йому траплялося втратити чимало часу, перш ніж розумів, що обраний шлях хибний. У окремих випадках цьому повелителю бракувало холоднокровності і самообладания.

Список використовуваної литературы:

1. Епоха хрестових походів/ Під ред. Э. Лависса і А. Рамбо, — СПб.; 1999.

З. 143−187.

2. Фрідріх Барбаросса/ М. Пако, — М.: «Фенікс», 1998.

3. Середньовічна Європа очима сучасників і істориків/ в 5-ти частинах, частина 2. М.: «Интерпракс», 1994. З. 157−170.

4. Історія середньовіччя в 2-х томах, т.1/ Л. М. Брагина, Є.В. Гутнова,.

С.П.Карпов та інших.; під ред. С. П. Карпова, — М.: «Вищу школу», 1990. С.

294−306.

5. Хрестоматія з історії середньовіччя/ Під ред. профессора.

Н.П.Грацианского і професори С. Д. Сказкина, в 2-х томах, т.1. — М.:

1939. З. 315−317.

6. Світова художня культура; - М.: «Академія», 1999. З. 143−145.

———————————- [1] М. Пако Фрідріх Барбаросса. М.: 1998, с. 82.