Чудо скасовується

Чудо отменяется

Повсеместный доступом до вищої освіти повинен всюди стимулювати економічне зростання і процвітання? Ідея у тому, що справжній рівень освіченості суспільстві є ключем до його економічного процвітання, насправді виявляється мифом.

Одна із сміливих, цікавих і заслуговують уваги книжок з економічну політику була видана недавно, причому її автор — не економіст. Элисон Вулф — професор, вона викладає педагогіку в Лондонському університеті. Мало хто з науковців цього рівня наважився б щодо написання книги, яка ставить під той самий міф, з яким можливо, більше всього носяться політики: міф у тому, що справжній рівень освіченості суспільства є ключем для її економічного процвітання. Тим щонайменше, на цю священну корову зазіхнула яка написала книжку «Чи має значення освіту?» (Alison Wolf. Does Education Matter? Myths about Education and Economic Growth). У вашій книзі чільне місце приділяється ситуації у Великобританії, де прем'єр-міністр Тоні Блер позначив три пріоритетних напрями діяльності свого уряду: «освіту, освіту, освіту». Однак докази і укладання автора надзвичайно істотні актуальні як з цією країни.

Если казати про конкретних людей, те, як показують розглянуті у книзі факти, освіту — тобто. «належна кваліфікація в належної області, отримана в належному навчальному закладі», — безумовно, має значення (що цілком логічно). Більше цього у час освіту важить значно більше, ніж. Ті, хто не доучуються у шкільництві або отримують середньої освіти, мабуть (і ймовірність ця дедалі більше зростає), будуть мало заробляти. Людям без інститутського диплома, а окремих випадках і диплома хорошого університету, дедалі більше випадає той самий гірка доля. Інакше висловлюючись, конкретному людині бути освіченим дуже вигідний. Але треба відповісти і інший питання, що особливо актуальним для країн, де система освіти (включаючи вище) фінансується державою: яка вигода від освіченості державі загалом?

Как стверджується у книзі, ця вигода набагато менше, ніж можна припустити. У частковості, підвищення рівня освіченості необов’язково сприяє економічного зростання, як безпідставно вважає більшість політиків (і економістів).

По приводу необхідності початкового й середнього освіти навряд чи зможуть виникнути якісь сумніви. Життя в суспільстві вимагає високої грамотності і елементарних математичних пізнань. Ті, хто йдуть із початковій чи середньої школи, не отримавши таких знань, стають тягарем суспільства і оточуючих. І, найголовніше, сучасного суспільства необхідні чудові університети, яке випускало достатнє, але дуже дуже багато фахівців, здатних займатися дослідженнями і за фахом як лікарі, інженери і науковці. У більш широкому сенсі, освіту сприяє (чи може призвести до) придбання кваліфікації, і навичок, які підвищують продуктивності праці. Не виключено, що, коли продуктивності праці у суспільстві підвищується, те й самого суспільства стає производительней.

В чому ж тоді проблема? Якщо всі вищесказане щоправда, чому б тоді суспільству не вигравати економічно від підвищити рівень освіченості? Проте одна важливе «але»: освіченість — річ відносна; освіту саме не може гарантувати високої зарплати; суть у цьому, щоб бути образованней інших. Одержання освіти — це, у сенсі, гонка: якщо кожне буде бігти швидше, це то, можливо добре саме собою, але ці значить, що більше людина зможе прорватися на її вершину, де живуть кращі 10%. Отже, значна частина надзусиль то, можливо витрачена даремно. І треба пам’ятати звідси, оцінюючи вигоду, яку зможе отримати суспільство, підвищивши видатки освіту.

Книга Вулф чудова тим, що звертає увагу читача як цей очевидний, хоч і важливий факт, а й у небезпеки, пов’язані з теперішньою одержимістю ідеєю про освіченість і економічним зростанні. Один із цих небезпек у цьому, що, якщо бездумно займатися підвищенням освіченості, то зв’язок освіченості з економічним зростанням то, можливо ослаблена. Інша у цьому, що надмірна занепокоєність економічним зростанням звужує і спотворює уявлення з тому, що таке, власне, освіченість.

В Великобританії, як та у багатьох інших країнах, упор зроблено на економіку вилився в одержимість кількісними показниками: уряд хоче, щоб як і більше людей навчалося в університетах, і проводить уже свою фінансову політику відповідним чином. І це схоже те що, що чисельне зростання призвів до погіршення якості університетської освіти. Це з втрат. Крім того, залучення маси викладачів у «вищу школу зле позначається на середньої школи, звідки починають йти найкращі вчителі. Але найгірше, напевно, те, що провідні університети починають відчувати брак ресурсів. Через війну вони большє нє можуть як і добре, як раніше, готувати найблискучіших студентів, яким призначені провідні ролі на передньому фланзі науку й техніки.

Почему ж відбувається відтік ресурсів з елітних університетів? Таке може бути малоймовірним, якщо уряд переконана, що освіта — заставу економічного зростання. Проте досвід свідчить про інше. Чим більший зусиль витрачається залучення студентів у університети, тим більше нестача коштів на в освітньою системою загалом, адже державі потрібні чималі кошти для проведення своєї освітньої політики. З іншого боку, коли вирішує полегшити доступ у вищі навчальними закладами — зазвичай з допомогою платників податків, — йому стає складно на політичному надавати перевагу провідним університетам. Адже так увесь задум може втратити свій егалітарний пафос. Отже, кращі університети опиняються у стиснутому становищі, і з головних сполучних ланок між освіченістю і економічним зростанням потрапляє під удар.

Итак, позиція «освіту, освіту, освіту» залишає бажати кращого. Але за будь-якого разі, наполягає яка написала книжку, освіту — це вже, ніж економіка. Наслідки пропихивания великої кількості людей університети виявляться разочаровывающими у економічному плані. Через те, що цей процес викликаний згубної стурбованістю економічним зростанням, він торкнеться та інші аспекти життя суспільства, які, як вважають, цього зростання сприяють. «Наші недавні предки, — укладає автор, — які жили значно біднішими нас, ставили перед освітою інші проблеми: культурні, моральні і інтелектуальні. Нехтуючи цими завданнями, ми збіднюємо себе».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.