Психологічна характеристика процесу самовиховання

Психологическая характеристика процесу самовоспитания.

Самовоспитание — свідома діяльність, спрямовану максимально повну реалізацію людиною себе, немов особистості. Базуючись на активізації механізмів саморегуляції, припускає наявність ясно усвідомлених цілей, ідеалів, особистісних смислів. Самовиховання — щодо пізніше придбання онтогенезу, що з відповідний рівень самосвідомості, критичного мислення, здатності та готовності до самовизначення, самовираженню, саморозкриттю, самовдосконалення. Базується на адекватної самооцінці, критичному аналізі їм своїх індивідуальних особливостей та кроки потенційних можливостей. Перебуває у нерозривний зв’язок вихованню, як підкріпляючи, а й розвиваючи процес створення особистості. Необхідними компонентами є самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт і самоконтроль. У прийоми входять самоприказ, самоодобрение, самовнушение.

Интеллектуальное самовоспитание..

В пору студентства основний елемент інтелектуального самовиховання — навчання. Результат тим паче важливий, що старшими людина, оскільки саме закладена під час навчання база використовуватиметься все життя. Звідси гостра потреба щодо оцінки й переоцінки власних моральних принципів, підвищення рівня мислення. Тут, на мою думку, кращого союзника, ніж література, шукати. За родом спеціальності мені весь більш доводиться зіштовхуватися із спеціалізованою літературою технічного характеру. Це саме й надає надмірну абстрактність мисленню, заміняє живу усне мовлення професійної фразеологією. Саме недоліки мовлення заважатимуть спілкуватися з учнями, — технічна термінологія недопоможе, а образності у мові вже проводяться як не бувало. Тому мені намагаюся якнайбільше читати літературну класику. Відбувається значних змін сприйняття суто абстрактного матеріалу, адже, виявляється, можна оживити і сухі фізичні формули. Мета інтелектуального самовиховання вчителя — -не «качати» свій інтелект як такою, а навчитися викласти свій знання те щоб навчити, захопити, змусити відчути життя своєму предметі. Основний інтелектуальної діяльністю вчителя школи є спілкування з учнями, тому наголошується саме у цьому. Можливий збитки суто технічною боці навчання простителен хоча б оскільки знання, крім фундаментальних, застарівають нас дуже швидко. Фактично, вчителю кожен навчальний рік потрібно переучуватися (програма навчання інформатики змінюється кожні 12 місяців, саме через це час змінюється покоління комп’ютерів). Життя вчителя — це стала гонитва за мінливою дійсністю і їх пояснити їх у свого предмета.

Делая висновок, можна сказати, що вирішальний чинник є добре розвинена усне мовлення. Відразу по неї шикується письмова мова, оскільки вміння пояснити — ніщо без вміння закріпити своїх поглядів на папері. Після — глибокі фахових знань найрізноманітнішого характеру, які включають високий рівень загальної освіти і необхідний набір навичок самонавчання. Це дозволить пристосуватися до змін навколишнього середовища й навчати лише актуальним знаниям.

Этическое самовоспитание..

Отдельной і дуже важливою графою у роботі вчителя стоїть питання етики. Працюючи з дітьми, вчитель, можливо, як ніхто інший, часто стикається з проблемами етики загалом і етичних відносин, зокрема. Професійна етика, дитяча етика, життєва етика — ось далебі неповний перелік. Особливо цю проблему актуальна для молодого вчителя (відносини з колегами, і дітьми), йому либонь заважає відсутність досвіду. Дуже полегшити його життя можуть стійкі моральні принципи Молдові і утвердження. З іншого боку, вчитель постійно стикається з найрізноманітнішими, найчастіше полярними відносинами людей одного й тому предмета. Гнучкість мислення та дипломатичність у взаєминах тут просто необхідна. Отже, треба було як жило якнайбільше уваги приділяти навичок спілкування, вмінню встановити і закликав підтримати контакти з співрозмовником, залучити й тримати його увагу. Американці іноді називають цю «присутністю»: людини відразу виділяють з юрби, він приваблює увагу відчуттям сили, спокою, у присутності навіть гаснуть сварки. Комплекс навичок, необхідний цього, досить складно визначаємо, і швидше всього, залежить від типу характеру, виховання, мислення. Уміння запобігти агресивні випади на свою адресу полягає насамперед у умінні викликати симпатію себе. Це дуже часто проявляється в учительській середовищі: одного вчителю діти тягнуться, іншого не люблять. Ворожість вчителю переростає в ворожість до предмета, і потім — в неуспішність у ній. З іншого боку, маніпулювання почуттями інших людей, по меншою мірою, неетично, його дуже травмує психіку. Тому, передусім вчитель виховує на повагу до іншим, до почуттям і емоціям в собі, тож якусь-там потім потребує цього з інших.

Физическое самовоспитание..

Этому аспекту, мій погляд, приділяється замало уваги. Фізична навантаження у діяльності вчителя (не викладача фізкультури) дуже мала, а емоційна величезна. Звідси схильність до стресів, хворобам і нездужанню, слабке здоров’я. Якщо ще період навчання не зайнятися спортом, результати будуть позначатися протягом дуже багато років. Щоправда, недоцільно професійне заняття спортом: організм «перегоряє» на змаганнях, старі травми повернуться до похилому похилому віці й позначаться у його обсязі. З іншого боку, необхідно присутність відповідною психологічною компоненти, що дозволяє зняти стрес, скинути втома. Формування навичок концентрації, збільшення витривалості й життєвого потенціалу, і навіть підняття загального тонусу вітаються. Усім цим вимоги задовольняють біг, плавання, туризм, оздоровчі спортивні системи. Покликання спорту життя вчителя: це передусім психологічна розвантаження, вміння поводження з власним тілом, підтримку нормальної спортивної форми разом із міцного здоров’я. Невдоволення, нездужання, стрес ні з жодному разі нічого не винні позначитися за рахунок учнів. Їх вчитель завжди здоровий, веселим і допомогти. Дитячий максималізм призводить до однобокому сприйняттю стану вчителя і, до зміни ставлення до нього.

Психологическое самовоспитание..

Я визнав за потрібне винести цей розділ для окремого розгляду, оскільки уваги то підготовці вчителя приділяють образливо мало. Новоспечений викладач входить у їх непідготовленим до специфіку своєї професійної діяльності. Він вміє довго концентруватися, знімати психологічне напруга, розуміти стан учнів, правильно спілкуватися із батьками та колегами. Попри великий обсяг з психології та педагогіки, прикладних елементів у програмі навчання трохи, дедалі більше теорія. З іншого боку, психологічний аспект досить сильно виражений у різних системах самоконтролю і психотехниках. Комплекс навичок із управління своїми емоціями, почуттями включено до програми багатьох оздоровчих систем. Саме тому наголошується на необхідності спорту, фізичної активності, об'єднаних на єдину струнку систему. Понад те, потрібен відповідний внутрішній настрій, оскільки песимізм вчителя обов’язково передасться дітям. Діти дуже чутливі до психологічному стану вчителя, тому неприпустимі спалахи люті, невдоволення, агресії. Досягти цього можна тільки маючи стійку, врівноважену нервову систему. Отже, людей із бурхливим темпераментом необхідна спеціальна тренування. А чи багато фірм знають, як розрядити порив люті без шкоди здоров’я? Під час спалахи люті виділяється ціле пасмо збудливих речовин і гормонів, оскільки організм готується до активних дій напружені можливостей. Ці речовини однак мали бути зацікавленими витрачено, інакше викличуть розширення судин і наступні атеросклероз і гіпертонію. Найкраще подойдёт психосистема типу самогіпнозу чи самонавіювання, можливо також застосування будь-якої східної системи концентрации-расслабления, наприклад тайцзицюань, Общим результатом можна винести комплекс пріоритетних напрямів в самовихованні. По-перше, формування высокоуровневого загальної освіти разом із спеціальними навичками спілкування. По-друге, виховання шанування іншим людям, їх почуттям, вчинкам, думці. По-третє, систематичні заняття спортом, формування позитивного ставлення до нього. І, нарешті, по-четверте, отримання спеціальних навичок у сфері прикладної з психології та психології спілкування. Усе це має забезпечити стійку базу подальшого розвитку і совершенствования.

В зараз у науці накопичено фактичний матеріал, дозволяє поринути у суть процесу самовиховання. Механізм самовиховання має такі особливості: людина обирає мети життя, ідеали згідно з громадськими критеріями, готує себе на життя жінок у суспільстві, вдосконалюється в колективної діяльності з поліпшенню навколишнього мира.

Можно виокремити такі параметри самовоспитания:

направленность, тобто. мотиви роботи над собой.

содержание (розумовий, фізичне, моральне, трудове, естетичне, вольове, професійне, комплексное).

устойчивость (випадкове, епізодичне, постоянное).

эффективность у формуванні особистості (виконує функції головні і вспомогательные).

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із російського сайту internet.