Олександр III Олександрович

Александр III Александрович

(26.02.1845 — 20.10.1894)

Император всероссийский (2.03.1881 — 20.10.1894).

1 березня 1881 року, після вбивства терористами імператора Олександра ІІ, на престол вступив його син Олександр III.

Старший брат Олександра ІІІ Микола помер 1865 року, і після смерті Леніна спадкоємцем престолу став Олександр Олександрович ще.

Выросший в офіцерської середовищі, Олександр був гордівливим і грубим, до людей він ставився як до підлеглим йому солдатам. Він отримав того освіти, який вважався необхідним наступникові престолу.

Воспитателем Олександра ІІІ був теоретик самодержавства, обер-прокурор Святійшого Синоду К. П. Победоносцев, який спочатку після сходження на престол свого вихованця був впливовою особою інформації з уряду.

Император мав величезної працездатністю і надзвичайної фізичної силою. На відміну від батька Олександр III ні хоробрим людиною. Боючись замахів, він пішов у Гатчину, до палацу свого прадіда Павла I, спланований як старовинний замок, оточений ровами і захищений сторожовими вежами.

В умовах що розвивається капіталізму Олександр III, висловлюючи інтереси найбільш консервативних кіл дворянства, зберігав поміщицький спосіб життя. Однак у області економічної політики імператор змушений був рахуватися з зростанням капіталістичних елементів країни.

В перші місяці царювання Олександр III проводив політику лавірування між лібералізмом і реакцією, що визначало боротьбу угруповань всередині урядового табору (М.Т.Лорис-Меликов, А. А. Абаза, Д. А. Милютин — з одного боку, К. П. Победоносцев — з іншого).

29 квітня 1881 року — Олександр III виступив із маніфестом про затвердження самодержавства, означавшим перехід до реакційного курсу у внутрішній політиці. Однак у першої половині 1880-х років під впливом економічного розвитку та сформованій політичну обстановку уряд Олександра ІІІ був змушений провести ряд реформ (скасування подушної податі, запровадження обов’язкового викупу, зниження викупних платежів).

С відставкою міністра внутрішніх справ графа Н. И. Игнатьева (1882 р.) і призначенням цей посаду графа Д. А. Толстого почався період відкритої реакції.

В роки царювання Олександра ІІІ значно посилився адміністративне свавілля. З метою освоєння нових земель при Олександра III все швидше йшло переселення селянських сімейств у Сибір.

Всего в царювання Олександра ІІІ у Сибір було переселено до 400 тис. селян, а Середньої Азії - 60 тис.

Правительство в певної міри піклувалася про поліпшення побуту робочих — ввели правила про найманні на сільські і фабричні роботи, нагляд що їх був довірений фабричним інспекторам (1882 р.), обмежилася робота малолітніх і покриток.

Во зовнішньої політиці у роки спостерігалося погіршення російсько-німецьких взаємин держави і відбувалося поступове зближення же Росії та Франції, закончившееся укладанням франко-росіянина союзу (1891−1893 рр.).

Александр III помер восени 1894 року від нирок, усилившейся через забитих місць, здобутих під час залізничної катастрофи під Харковом, та сталого невгамовного вживання спиртного. Він похований у Петропавлівськім соборі.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.