Вооруженный конфлікт за Японією районі оз. Хасан в 1938 р

Вооруженный конфлікт за Японією районі оз. Хасан в 1938 р.

Можно сміливо сказати, що у славних бойових традиціях, на подвиги далекосхідників виховувалося покоління, який мав витримати суворі випробування, у горнилі Великої Вітчизняної…

Р.Я. Малиновський, Маршал Радянського Союзу.

Со часу Хасанских подій минуло шістдесят год. Вони належать історії, що завжди готова піднести корисні уроки і збагатити нас необхідним досвідом.

Советский Союз у роки постійно жадав мирним стосунки з сусідніми країнами Далекому Сході, зокрема і з Японією, що відповідало загальним інтересам. Однак це політика не знаходила відгуку в тодішніх правлячих кіл Японії.

Японские керівники, преса вели антирадянської пропаґанди, відкрито заявляли про необхідності підготовки війни проти Радянського Союзу. Генерал З. Хаяси, що до влади у лютому 1937 р., першою ж засіданні керованого ним уряду заявив, що «з політикою лібералізму щодо комуністів буде покінчено».

В газетах Японії почали з’являтися відверто антирадянські статті із закликом вимагати до «маршу до Уралу».

В травні-червні 1938 р. у Японії розгорнули агітаційна кампанія навколо нібито «спірних територій» за українсько-словацьким кордоном Маньчжоу-Го з російським Примор’ям. На початку липня 1938 р. японські прикордонні війська, располагавшиеся на Захід озера Хасан, були посилені польовими частинами, що зосередилися на східному березі річки Тумень-Ула. А безпосередньо до початку конфлікту японське армійське командування кинуло району висоти Заозерной дислоцировавшуюся у Кореї дивізію (чисельністю близько 20 тис. людина), дивізіон важкої артилерії і близько двох тис. солдатів Квантунської армії. На чолі цього угруповання стояв полковник Исаму Нагаи, член націоналістичного «Товариства Сакури», активні учасники захоплення Японією Північно-Східного Китаю у 1931 р.

Подготовку до дій, стягування своїх військ району озера Хасан японська сторона пояснювала тим, що прикордонна зона СРСР поблизу цього озера нібито є маньчжурської територією.

15 липня 1938 р. повірений на ділі Японії СРСР з’явився на Наркомзаксправ і знову зажадав виведення радянських прикордонників з висот районі озера Хасан. Коли японському представнику пред’явили Хунчуньское угоду Росії із Китаєм від 1886 р. і прикладена щодо нього карта, незаперечно свідчить про те, що озеро Хасан і що примикають до нього зі заходу висоти перебувають у радянської території і що що жодних, отже, порушень у районі немає, він ретирувався. Проте 20 липня японський посол у Москві Сігеміцу повторив претензії на район Хасана. Коли йому було вказано на необгрунтованість подібних домагань, посол заявив: коли на вимоги Японії ні виконані, вона застосує силу.

Естественно, про виконанні необгрунтованих територіальних претензій японців були бути й мови.

И тоді рано-вранці 29 липня 1938 р. японська рота, під прикриттям туману порушивши державний кордон СРСР, волаючи «банзай» атакувала висоту Безіменну. Напередодні вночі з цього висоту прибув наряд 11 прикордонників на чолі з помічником начальника застави лейтенантом Олексієм Махалиным.

…Цепи японців усе щільнішими оточували окоп, у прикордонників наприкінці боєприпаси. Одинадцять воїнів протягом кількох годин героїчно відбивали тиск переважаючих сил противника, кілька прикордонників загинули. Тоді Олексій Махалин приймає рішення прорвати оточення рукопашній сутичкою. Він піднімається на повний зріст і зі словом «Уперед! За Батьківщину!» впадає з бійцями в контратаку.

Им вдалося прорвати оточення. Але з одинадцяти серед живих залишилося шестеро захисників Безіменною. Загинув і Олексій Махалин. Ціною великих втрат японцям вдалося опанувати заввишки. Але незабаром місцеві бою приспіли група прикордонників і стрілецька рота під керівництвом лейтенанта Д.Левченко. Сміливою багнетній атакою і гранатами наші воїни вибили загарбників із висоти.

На світанку 30 липня ворожа артилерія обрушила на висоту щільний зосереджений вогонь. До того ж японці кілька разів ходили до атаки, проте рота лейтенанта Левченко стояла до смерті. Сам ротний був тричі поранений, але з бою не вийшов. Батарея протитанкових знарядь лейтенанта И. Лазарева прийшла допоможе підрозділу Левченко і вже прямою наводкою розстрілювала японців. Загинув одне із наших навідників. Лазарєв, поранений плече, зайняв його місце. Артилеристам вдалося придушити кілька ворожих кулеметів і знищити майже роту ворога. Командира батареї ніяк не змусили піти на перев’язку. Через дня знову було лавах і воював до остаточного успіху... А лейтенант Олексій Махалин був удостоин звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Новый, і основний, удар японські загарбники вирішили завдати у районі сопки Заозерной. Передбачаючи це, командування Посьетского загону прикордонників — полковник К. Е. Гребенник — організувало оборону Заозерной. Північний скат висоти охороняв загін прикордонників під керівництвом лейтенанта Терешкина. У центрі й на південному схилі Заозерной розташовувалися резервна застава лейтенанта Христолюбова і відділення бійців маневреній групи з цими двома розрахунками станкових кулеметів. На південному березі Хасана перебувало відділення Гильфана Батаршина. Їхнім завданням було прикрити командний пункт начальника загону і допустити виходу японців в тил прикордонникам. На Безіменною зміцнилася група старшого лейтенанта Быховцева. Поблизу висоти перебувала 2-га рота 119-го полку 40-ї стрілецької дивізії під командою лейтенанта Левченко. Кожна висота являла собою невеличкий, самостійно діючий опорний пункт. Приблизно посередині між висотами перебувала група лейтенанта Ратнікова, прикрывшая фланги посиленими нарядами. У Ратнікова було 16 бійців з кулеметом. З іншого боку йому були додані взвод малокаліберних гармат і чотири легких танка Т-26.

Однако, коли почалося бій, з’ясувалося, що сили захисників кордону були мізерними. Урок на Безіменною пішов японцям про запас, і вони запровадили дію дві посилені дивізії загальною чисельністю до 20 тис. людина, близько 200 знарядь злочину і мінометів, три бронепоїзда, батальйон танків. Великі надії японці покладали у своїх «смертників», також які взяли що у бою.

В ніч 31-ий липня японський полк з допомогою артилерії атакував Заозерную. Захисники сопки відкрили вогонь, та був контратакували супротивника й відкинули його. Чотири рази японці кидалися на Заозерную і щоразу з утратами були змушені відступати. Могутньою лавині японських військ, хоч і ціною великих втрат, вдалося відтіснити наших бійців і до озера.

Тогда за рішенням уряду у бій вступили частини Першої Приморської армії. Її бійці і командири, героїчно борючись разом із прикордонниками, після жорстоких бойових сутичок 9 серпня 1938 р. очистили територію від японських загарбників.

Значительный внесок у успіх відображення противника зробили авіатори, танкісти, артилеристи. На голови загарбників обрушилися точні бомбові удари, противника шокували додолу хвацькі танкові атаки, знищували непереборні і потужні артилерійські залпи.

Бесславно закінчився похід японських військ до озера Хасан. Після дев’яти серпня японському уряду й не залишалося нічого іншого, як розпочати переговори щодо припинення бойових дій. 10 серпня уряд СРСР запропонувало японської боці перемир’я. Японське уряд ухвалив наші умови, погодившись також створити комісію з дозволу спірного питання про кордон.

За масовий героїзм, виявлений фінансовий боєць і у озера Хасан, тисячі радянських воїнів удостоїлися високих державні нагороди, багато стали Героями Радянського Союзу.

Именами героїв було названо населених пунктів, вулиці, школи, кораблі. Пам’ять про доблесних воїнів досі зберігається у серцях росіян, у середовищі далекосхідників.

60 років минуло від часу конфлікту у озера Хасан. Але й всі ці події продовжує привертати пильну увагу політичних вимог і військових діячів, істориків ми у країні й її межами.

В конфлікті у озера Хасан вітчизняні війська непросто вперше з часів громадянську війну стали до бою з досвідченою кадрової армією противника. Провокаційні дії японців мали далекий приціл: локальний конфлікт для японського генштабу міг стати лише прелюдією до масштабнішим діям. Може бути — до війни.

Отсюда і невигубне диво переможних успіхів на Хасану, яке справедливо відзначають і сьогодні, шістдесят год через. А тоді, в тридцятих років, ця перемога сприяла і активізації національно-визвольної війни китайського народу проти японських загарбників: під час боїв на Хасану японська армія практично припинила наступ китайською фронті.

Не менш важливим була військово-політична сторона цього конфлікту. Поразка імператорської армії стало перша з цілого ряду причин, удерживавших Японію від виступи проти СРСР роки Другої Першої світової. Як у документах на той час: «Наша тверда позиція у тих подіях змусила одуматися знахабнілих авантюристів як і Токіо, і у Берліні... Безперечно, що цим Радянський Союз перед надав найбільшу послугу справі світу».

Однако, як у краплі води відбивається море, і Хасанские події висвітили як позитиви, а й багато негативних моментів, притаманних стану країни й армії у роки.

Да, бійці і командиры-дальневосточники билися героїчно, не відступили, але непідготовленість до боїв, розгубленість під час них мали би примусити замислитися напередодні майбутніх грізних випробувань. «Ми нині як знаємо ціну нашому ворогу, а й побачили ті вади на бойової виучки частин Червоної Армії і прикордонних військ, які до Хасанской операції багатьма не помічалося. Ми величезну помилку, якби досвіді Хасанской операції не зуміємо перейти в вищого класу вміння перемагати ворога», — так оцінювали те що фахівці по гарячих слідах. Проте чи все уроки Хасана були засвоєно: так трагічно виявився схожий червень 1941;го у перші дні боїв у Хасана, так збігається багато речей, що передувало їм! У цьому світлі Хасана по-новому оцінюється катастрофічна ситуація, що склалася до 1939 р. в командних ешелонах Червоної Армії, досить проаналізувати дії комскладу в операції. І, може бути, сьогодні, через 60 років, ми розуміємо це чіткіше, об'ємніше.

И все-таки події на Хасану за всієї труднощі й неоднозначності, наочно продемонстрували військову міць СРСР. Досвід боїв з регулярної японської армією серйозно допоміг виучки наших солдатів та командирів під час боїв на Халкин-Голе в 1939 р. й у Маньчжурської стратегічної операції у серпні 1945 р.

Чтобы зрозуміти всі, треба все знати. Настав час наново відкривати Хасан — для серйозних досліджень учених, істориків, краєзнавців, письменників, всіх російських людей. Не тимчасово святкової кампанії, але в довгі годы.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.