Тема кохання тривалістю у творчості Купріна молох, Гранатовий Браслет, Олеся, Поединок

«Так святиться ім'я твое».

(Урок-беседа «Тема кохання тривалістю у творчості А. І. Купріна») 11 класс.

Тема уроку. Тема кохання тривалістю у творчості А. І. Куприна.

Мета уроку. Приклад повістей «молох», «Гранатовий браслет», «Олеся», «Поєдинок» розкрити гострі соціально — моральні проблеми порушені у тих произведениях.

Учитель. А. І. Купріна, чудесного майстра художнього слова, гуманіста і правдолюба, з такою ж підставою можна й співаком висока любові, які подарували читачам три повісті - «Гранатовий браслет», «Олеся» і «Суламіф», — об'єднаних цієї чудової темой.

Протестуючи проти вульгарності й цинізму буржуазного суспільства, продажних почуттів, «зоологічних» проявів інстинктів, письменник створює дивовижні за красою про силу приклади ідеальної любові, вирушаючи для цього, у глибину віків («Суламіф»), забираючись в лісову глухомань Волинської губернії («Олеся»), заглядаючи у комірчину закоханого самітника, останнього романтика в жорстокому і розважливому світі («Гранатовий браслет»).

Приступаючи до аналізу повісті «Гранатовий браслет» (1911), необхідно коротко зупинитися на сюжеті твори, що дозволить усвідомити основні проблеми, порушені у ньому, зрозуміти обставини трагічному коханню «маленької людини», відчути час, у якого відбуваються події повести.

Учень. Дрібний чиновник, самотній і боязкий мрійник, закохується в молоду світську даму, представницю з так званого «вищого стану». Вісім років триває нерозділена і безнадійна любов. Листи закоханого служать об'єктом кепкування і знущань членів сімейного клану князів Шеиных і Булат-Тугановских. Не сприймає їх серйозно княгиня Віра Миколаївна, адресат цих любовних одкровень. Присланий невідомим закоханим подарунок — гранатовий браслет — викликає бурю обурення брата княгині, товариша прокурора Булат-Тугановского. Він готовий розтоптати, знищити «плебея», який наважився надавати знаків уваги потомственій дворянкою. Близькі княгині люди вважають бідного телеграфіста ненормальним, маніяком. І тільки старий генерал Аносов, з яким любить бути відвертими княгиня, здогадується про істинних мотиви настільки ризикованих вчинків невідомого закоханого: «А — почім знати? Можливо, твій життєвий шлях, Вірочка, перетнула саме таке кохання, яку ратують жінок і яку більше нездатні чоловіки». Любов «маленького людини» закінчується трагічно. Не витримавши сутички з світом жорстокість і байдужості, з озлобленістю очерствевших душ, герой повісті погибает.

Учитель. Мені пригадалося вірш австрійського поета першої половини в XIX ст. Миколи Ленау, який має зв’язку з змістом повісті «Гранатовий браслет»:

Мовчати й гинути… Але милей,.

Чим життя, чарівні оковы!

Свій найкращий сон в очах у ней.

Шукати не проронивши немає нічого! ;

Як світло сором’язливої лампад.

Тріпоче перед обличчям Мадонны.

І, помираючи, ловить взгляд,.

Небесний погляд її бездонный!..

«Молчать і гинути» — ось духовний обітницю закоханого телеграфіста. І всітаки порушує його, нагадуючи себе своєї єдиною і недоступною Мадонни. Це підтримує у душі надію, дає їй сили переносити страждання любові. Любові жагучої, испепиляющей що він готовий забрати з собою у потойбічний світ. Смерть не лякає героя. Любов сильніше за смерть. Він вдячний тієї, що викликала у його серці це чудовий почуття, возвысившее його, маленької людини, над величезним суєтним світом, світом несправедливості й злоби. Саме тому, йдучи зі життя, він благословляє свою кохану: «Так святиться ім'я твое».

Учень. Чи бути таке кохання насправді? «Гранатовий браслет» — вигадана чи Купрін знайти у житті сюжет, відповідальний його авторській идее?

Учитель. Письменник намагався знаходити у своєму світі сюжети і образи на свої творів. У основу повісті покладено факти з родинної хроніки князів Туган-Барановских. У 1910 р. Купрін повідомляв звідси своєму другу, критику історику літератури Ф. Д. Батюшкову: «Це — пам’ятаєш? — сумна історія маленького телеграфного чиновника До. П. Желтикова, який був такий безнадійно, зворушливо й самовіддано полюбив дружину Улюбленого (Д. М. Тепер губернатор з Вильне)».

Учень. То що усе-таки любов? У повісті Купріна старик-генерал Аносов намагається розв’язати сильну любов, яка «укладає весь сенс усього життя — весь світ!» Любов і всесвіт — це ж абстракция!

Учитель. Але не зовсім так. Любов може бути ізольованій. Вона виявляється в усьому спектрі людської життєдіяльності. Справжня любов, на думку Купріна, є основою усієї земної. Причому лише земного. Можливо тому закохані часто звертають свої погляди до зоряного небу. Великий італійський поет Данте Аліг'єрі невипадково віршем кожної з трьох часток «Божественної комедії» зробив слова: «Любов, рушійна сонцем та ін зірками». Нині ж давайте разом спробуємо вкотре знайти у тексті повісті слова, які виражають погляди Купріна на любов. Спробуємо сформулювати их.

Учень. Письменник розглядає любов як глибоке моральнопсихологічне почуття. Вустами генерала Аносова він каже, що це почуття повинно бути не легковажним, ні примітивним, ні, тим паче, містити виході й користі: «Любов мусить бути трагедією. Найбільшою таємницею у світі! Ніякі життєві зручності, розрахунки і компроміси нічого не винні її касаться».

Другий учень. Любов, по Купріну, має базуватися на високих, піднесених почуттях, на взаємній повазі, симпатії, довірі, вірності, щирості, чесності та правдивості. Вона має йти до ідеалу. «Ви бачили будь-коли таке кохання, дідусь!» — тихо запитала Віра. Відповідь старого був негативним. Отже, говоримо про кохання, і треба нести у собі все життя, виконувати її, не віддаючись скороминущим пристрастям і захопленням, про які, до речі, і згадував генерал.

Учитель. А. М. Горький, який раннє критикував Купріна за відхід реальної буденної дійсності у світ містики, від цього повісті був у захваті. У одному з листів він писав: «А яка чудова річ „Гранатовий браслет“ Купріна… Чудово! І - радий, з святом! Починається хороша література!». Чим це пояснюється, по-вашому, така оценка?

Другий учень. Купрін розкрив духовну обмеженість представників «вищого стану», проявляющуюся перед чистої, безкорисливої любви.

Третій учень. Автор показав, як буржуазний молох вривається в «святая-святих» людських почуттів, руйнуючи і коли спотворюються їх вроду й естественность.

Учитель. Отже, повість «Гранатовий браслет» — підтверджує те, як Купрін шукає у житті людей, «одержимих» високим почуттям любові, здатних піднятися над оточуючої вульгарністю і бездуховністю, готових віддати не все вимагаючи нічого натомість. Письменник оспівує піднесену любов, протиставляючи її ненависті,. Ворожнечі, недовірі, антипатії, байдужості. У листі до Ф. Д. Батюшкову (1906) він стверджує: «Любов — ця сама яскраве і найбільш зрозуміле відтворення мого Я. Не силі, над спритності, над умі, над таланті., над творчості виражається індивідуальність. Однак у любові». Ця думка письменника втілилася в життя на другий його повісті - «Олеся» (1898). Згадаймо сюжет цього произведения.

Учень. Написана повість відразу після знаменитого «Молоха», у якому Купрін показав жорстокий світ капіталу із його жахами й пороками. Події, зображені у ній, відбуваються у Волинської губернії, околицями Полісся, куди, начебто, нічого не винні були проникнути злість і обман, від яких біжить герой повісті - Іван Тимофійович, російський дворянин і інтелігент. Тут, у лісовій глухомані, відбувається його ознайомлення з «дочкою природи» — поліській дівчиною Олесею. Краса «великих, блискучих темних очей, яким тонкі, надламані посередині брови надавали невловимий відтінок лукавства, уладності і наївності», «первісне і яскраве уяву», «гнучкий, рухливий розум» Олесі підкорили серце Івана Тимофеевича.

Учитель. Чи все так безхмарно в повісті? Невігластво, користолюбство, брехня встигли звити гніздо у цій поліській селі. Вільна, смілива Олеся за удачі забобонним поселянам, котрі вважають її чаклункою. Вони ненавидять її й переслідують. Протистояння очевидно. У полярних відносинах, попри взаємну любов, перебувають, крім іншого, Олеся та Іван Тимофійович. Згадаймо як характеризує його писатель.

Учень. Його характеристику Купрін дає вустами героїні повісті. У час ворожіння Олеся каже Івану Тимофійовичу: «Людина ви хоч і добрий, але слабкий… Доброта ваша не хороша, не серцева. Слову ви своєму не пан з людей любите гору брати, не бажаючи їм хоча й хочете але подчиняетесь».

Учитель. Наповнений в царстві жорстокого Молоха, Іван Тимофійович отруєний його порочним диханням. Так неспроможна зруйнувати стіну, відділяють духовний світ «дочки природи» та її власної. Він розуміє неможливість спільного щастя. Усвідомлює, точніше, здогадується і Олеся «Наївна, чарівна казка» любові закінчується розлука. І у тому, як говорилося неосвічені селяни, а й Іван Тимофеевич.

Яка ж основна думка повісті? Що хотів сказати Купрін, що запропонувати, чого предостеречь?

Учень. Тільки віддалік цивілізації, від капіталістичного міста можна змогла знайти чоловіка, здатного любити безкорисливо, віддано. Тільки єднанні з дикою природою, у збереженні природності людина спроможна досягти духовної чистоти і порядку благородства.

Учитель. Завершується повість дивовижно характерною художньої деталлю. Згадаймо, що саме, і спробуємо пояснити, навіщо вона знадобилася автору.

Учень. Іван Тимофійович після поспішного зникнення Олесі і його бабки знаходять у спорожнілій хаті залишену йому напам’ять нитку червоних бус. Цей простий нехитрий подарунок й не так пам’ять «ніжної, великодушної любові» Олесі, скільки символ її чистого природного почуття, символ її незгасаючої любові. Кожна бусинка, як вогник цієї любові. Є на щоте спільне між Олесиными «коралами» і гранатовым браслетом, подарованим телеграфистом Желтковым княгині Вере.

Учитель. що, можна взяти таке трактування. Природний почуття любові оспівано Купріним ще однієї повісті «Суламіф» (1908), створеної по мотивів біблійної книжки «Пісня пісень». Хто нагадає сюжет повести?

Учень. У ньому розповідають про взаємного кохання Суламіф — втілення чистої і що нерозділеному — протистоїть злий і заздрої цариці Асис, відкинутої Соломоном. Царь-мудрец підкорений чистотою любові безрідної дівчини. Гарячі й ніжні почуття не принесли щастя коханим: любов закінчується трагічно. Меч вбивці позбавляє життя Суламифь.

Учитель. Але й смерть неспроможна перемогти її любов. Уражена мечем Элиава, якого підіслала підступна Асис, Суламіф каже своєму коханому: «Дякую тобі, мій цар, на: за твою любов, за твою красу, за твою мудрість, до якої ти дозволив мені прикипіти вустами, як до солодкого джерелу… Ніколи бо й нічого очікувати жінки щасливішим меня».

Учень. Цей вислів нагадують сказане чиновником Желтковым в «Гранатовому браслеті»: «Так святиться ім'я твое».

Учитель. Так зв’язок між повістями «Гранатовий браслет», «Олеся» і «Суламіф» очевидна. Разом вони — гімн жіночій красі і кохання, гімн жінці, духовно чистої і мудрої, гімн піднесеному первозданному почуттю. Усі три повісті мають глибоко загальнолюдський характер. Вони ставлять запитання проблеми, які вічно хвилювати человечество.