Інтервенція

Интервенция.

Разом про те начинающаяся у Росії громадянської війни від початку ускладнювалася втручанням у ній іноземних государств.

В грудні 1917 р. Румунія, користуючись слабкістю нової влади, окупувала Бессарабию.

На Україні створена після Лютневу революцію Центральна Рада, як орган націоналістичних сил, оголосила себе у листопаді 1917 р. верховним урядом, а січні 1918 р., підтриманої Австро-Угорщині та Німеччині, проголосила самостійність Украины.

В лютому під ударами Червоною Армією уряд Центральної Ради бігло з міста Києва на Волинь. У Брест-Литовську воно уклав сепаратний договір з австро-германским блоком й у березні повернулося у Києві разом із австро-германскими військами, які окупували майже Україну. Користуючись тим, що Україною і Росія був чітко фіксованих кордонів, німецькі війська вторглися до меж Орловської, Курській, Воронезької губерній, захопили Сімферополь, Ростов і переправилися через Дон. 29 квітня 1918 р. німецьке командування розігнало Центральну Раду і замінило її урядом гетьмана П. П. Скоропадского.

В квітні 1918 р. турецькі війська перейшли державну кордон і направлення рушили у глиб Закавказзя. У травні Грузії висадився і «німецький корпус.

С кінця 1917 р. до російських порти Півночі і Далекому Сході стали прибувати англійські, американські і японські військові кораблі нібито для захисту їхню відмінність від можливої німецької агресії. Спочатку Радянський уряд поставилося до цього спокійно. А ЦК РСДРП (б) погодився прийняти від країн Антанти допомогу у вигляді продовольства та озброєння. Та й після укладання Брестського миру військову присутність Антанти стало розглядатися як пряма загроза радянської влади. Проте вже пізно. 6 березня 1918 р. в Мурманськом порту з англійської крейсера «Глорі» висадився перший десант. Після англійцями з’явилися французи і американцы.

В березні нараді глав урядів і міністрів закордонних справ країн Антанти прийнято рішення невизнання Брестського миру і необхідності втручання у внутрішні справи России.

В квітні 1918 р. японські десантники висадилися у Владивостоці. Відтак до ним приєдналися англійські, американські, французькі та інші войска.

В. І. Ленін розцінив такі дії як що інтервенцію і закликав до збройного відсічі агресорам, як і раніше, що збройні сили Антанти утрималися від прямого воєнного втручання у внутрішні справи Росії, воліючи надавати підтримку і консультаційну допомогу протиставленим більшовикам силам. Навіть якщо після закінчення першої Першої світової Антанта не зважилася на широкомасштабну інтервенцію, обмежившись висадкою в січні 1919 р. морського десанту Одеси, Криму, Баку, Батумі, і навіть кілька розширивши свою присутність у портах Півночі і Далекого Сходу. Проте це викликало різко негативну реакцію особового складу експедиційних військ, котрим закінчення війни затягувалося на невизначений термін. Тому чорноморський і каспійський десанти було евакуйовано вже навесні 1919 р.; англійці залишили Архангельськ і Мурманськ восени 1919 р. У 1920 р. були змушені евакуюватися з Далекого Сходу англійські і американські частини. Тільки японські війська залишалися до жовтня 1922 р., хоча спочатку країни Антанти зробили ставку чехословацький корпус, що розмістилося на внутрішніх територіях Росії.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.