Политические й економічні реформи 1985-1991 гг

Политические й економічні реформи 1985;1991 гг..

Наростання негативних тенденцій у суспільстві призвела до того що, що у середині 80-х виявилася за межею серйозного економічної кризи. Становище країни поставило суспільство перед необхідністю радикальної перебудови усіх сторін жизни.

Спочатку ледь непомітно, потім вони сильніше стали позначатися нові явища, процеси, досі мало передбачувані. Стали казати про пріоритеті її загальнолюдських цінностей. Закінчився майже десятирічний час перебування радянських військ у Афганістані, почався перегляд відносин і до війні. Мітинги, демонстрації, запальні промови, страйки. Зустрічі лідера країни знайомилися з президентами і лідери інших країнах. Створення перших неформальних організацій. У національних республіках взвиваются прапори з потребами національної символікою. Полягає договір про знищення цілого класу створення ядерної зброї - ракет середньої дальности.

Проголошується гласність. Преса поступово поляризується. Партійне керівництво одна одною залишають люди, десятиліттями які були при владі. Припиняється глушіння західних радіостанцій. У ужиток входять такі поняття, як «вільних виборів », «багатопартійність », «прав людини », «свобода слова ». Важко йде пошуку шляхів зростання економіки країни. Порожніють магазини, зупиняються підприємства, з’являється безробіття.

1.Общественно-политическая життя /1985;1991 гг./.

У тому 1985 р. на позачерговому пленумі ЦК Генеральним секретарем цк кпрс був обраний М. С. Горбачов. Початковий діяльність нове керівництво характеризувався спробою модернізувати соціалізм. Це у вирішенні квітневого (1985 р.) Пленуму цк кпрс, XXVII з'їзду КПРС (1986 р.), XIX партконференції (1988 г.).

XIX партконференція висловилася за реформу політичної системи на СРСР, сутність полягала у цьому, щоб надалі повністю демонтувати тоталітарний політичний режим, відновити повновладдя народу; радикально перебудувати радянське багатонаціональну держава, сформувати й забезпечити гарантії багатопартійності і політичного плюрализма.

Стратегічною метою перебудови політичною системою було формування правової держави і громадянського суспільства, де буде забезпечена верховенство законом і рівність всіх перед законом, де гарантовані правничий та свободи кожного громадянина, де громадянин і держави виступатимуть рівноправними суб'єктами права.

У тому 1989 р. вперше у СРСР відбулися вільних виборів. На I і II З'їздах народних депутатів сталося оформлення депутатських фракцій. III З'їзд народних депутатів СРСР (1990 р.) вперше історія країни ввів посаду президента СРСР як голови виконавчої, ним було обраний М. С. Горбачов. З'їзд скасував 6-ту статтю Конституції, яка законодавчо закріплювала керівну роль КПРС у державі. Скасування 6-ї статті сприяла активізації діяльності нових політичних партій. Першої, опозиційної КПРС партією проголосив себе «Демократичний Союз «у травні 1988 г.

У першому етапі перебудови (перші 3 роки перебудови) найважливішим елементом політичного життя стала постійно расширявшаяся гласність. У 1990 р. вона отримала правову основу — Верховна Рада СРСР прийняв Закон про пресі й інших засобах масової информации.

Істотним елементом життя стали вибори нових органів влади у республіках. У 1989;90 рр. республіки прийняли декларації про свій суверенітет, про верховенство республіканських законів над союзними, про майбутнє запровадження посади президентів. У тому 1990 р. вищий орган влади — З'їзд народних депутатів обрали росіяни. З травня 1990 р. Головою Верховної Ради Росії став Єльцин Б.М. 12 червня 1991 р. у Росії пройшли всенародні вибори першого Президента — Єльцина Б.Н.

Весною-літом 1991 р. в підмосковній резиденції Президента СРСР Ново-Огареве проходили наради глав республік. Було підписано угоду «9+1 », яке регулювала відносини між центром і республіками. Підписання договору було намічено 20 серпня. Проте, спроба державного перевороту, розпочата групою високих осіб 19 серпня, змінила ситуації. Практично всі республіки оголосили про своє самостійність і незалежність.

V Позачерговий з'їзд народних депутатів СРСР (вересень 1991 р.) оголосив перехідний час на формування нової виборчої системи державних відносин. Вищим органом влади виявився Верховна Рада СРСР, частину доходів якого формувалася із помітних представників республік. Було створено Державний Рада СРСР, що з президента і вищих посадових осіб республик.

У грудні 1991 р. звісно зустрілися лідери Росії, України та Білорусі. Вони заявила про припинення дії Союзного договору 1922 р., з приводу створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), у якому ввійшли 11 союзних республік. (без Грузії і Прибалтійських держав). Президент М. С. Горбачов пішов у відставку. СРСР припинив своє существование.

2.Экономическая реформа.

На квітневому (1985 р.) Пленумі цк кпрс, та був на XXVI з'їзді партії, у 1986 р. було висунуто курс — на прискорення соціально-економічного розвитку, який зазнав невдачі. У 1992 р. була висунуто на цілком нову за своєю сутністю реформа. Сутність економічної реформи — перехід від командно-адміністративної до регульованої ринкової экономике.

Вона передбачала :

1.Разгосударствление економіки та ліквідацію монополизма.

2.Многообразие форм власності і рівність перед законом.

3.Преодоление відчуження трудящих від коштів виробництва та результатів труда.

4.Основным регулятором економічної життя може бути ринок, попит і пропозиції, держава ж розробляє і відданість забезпечує здійснення великих, стратегічних завдань, виділяючи на нього гроші з бюджета.

5.Изменение пріоритетів у розвитку економіки, що має бути орієнтована на людини (виробництва не заради виробництва, а виробництво заради человека).

Здійснення економічної реформи.

На початку другої половини 80-х рр. проголошувалися різні шляху виходу з кризи. На II з'їзді народних депутатів СРСР кінці 1989 р. уряд запропонувало свою програму початку «планово-рыночной економіці «, розраховану на 6 років. У першому етапі (1991;1992 р.) мав бути здійснено комплекс надзвичайних заходів. Передбачалося використовувати як директивні методи управління, й економічні важелі, роль яких поступово мала зростати. З другого краю етапі (1993;1995 р.) чільне місце відводилося економічним методам руководства.

Крім урядової, був ряд альтернативних програм, зокрема програма міжрегіональної депутатських груп, яка пропонувала радикальніші заходи: прискорений перехід до ринкової економіки, для нормалізації споживчого ринку нафтопродуктів та забезпечення соціального захисту трудящих пропонувалося створити два сектора над ринком:

1.ввести картки, і забезпечити всіх необхідним мінімумом продуктів і товарів за нижчими ценам.

2.ввести ринок (комерційні ціни), що був поступово расширяться.

З'їзд народних депутатів СРСР затвердив урядову програму. Проте, вже незабаром зрозуміли, що не діє. Становище на споживчому ринку ускладнилося. У нинішній ситуації уряд приступила до підготовці цілого пакета законопроектів із єдиною метою прискорити перехід до регульованої ринкової экономике.

На третьої сесії Верховної ради СРСР уряд виступив із нової програмою здійснення економічних реформ (доповідач Н.І. Рижков), у якій намічалося різке зростання ціни продукти (собі на хліб в 3 разу) і промислові товари із застосуванням часткової компенсацией.

31 липня 1990 р. відбулася зустріч Президента СРСР М. С. Горбачова з Головою Верховної Ради РРФСР Б.М. Єльциним, де було досягнуто домовленості про розробку альтернативної програми. Була створено комісію під керівництвом академіка С.С. Шаталіна і Г. Я. Явлінського. Комісія підготувала общесоюзную «Програму 500 днів » .

У чому її суть ?

Як перший крок передбачалася стабілізація фінансово-грошовій системи. У цьому, ціни на всі продукти і товари планувалося зберегти на незмінному рівні, і лише з мері стабілізації рубля повинні були «відпускатися «за групами товарів за збереження контролю за цінами на інших товарам. Автори програми чітко розписали за періодами, які заходи мають бути здійснені в протягом кожного їх. Це дозволило здійснювати постійний контролю над її виконанням. У неї, були також опрацьовані питання роздержавлення і приватизації економіки, структурної перебудови господарства, зовнішньоекономічної роботи і валютної політики, соціального захисту населення Криму і т.д.

На початку вересня 1990 р. сесія Верховної Ради РРФСР схвалила «Програму 500 днів «й визначила її начало-1 вересня 1990 р. Потім ця була викладено на Верховній Раді СРСР. Одночасно було заслухано доповідь Н.І. Рижкова про урядової програмі. Обговорення не привела до ухвалення ні тій, ні інший програми. На пропозицію М. С. Горбачова усталилася єдина /компромісна/ програма, хоча ці програми концептуально були совместимы.

19 жовтня 1990 р. Верховна Рада СРСР затвердив новий варіант програми, який отримав назву «основні напрями над стабілізацією народного господарства і переходу до ринкової економіки ». Вона носила загальний, не конкретний характер, не вказувала терміни здійснення конкретних заходів. Президентська програма фактично блокувала «Програму 500 днів », породила конфлікт між Центром і Россией.

Після придушення серпневого путчу 1991 р. мають місце сприятливіші умови до переходу до ринків. У 1991 р. на X з'їзді народних депутатів РРФСР Президент Росії Б.М. Єльцин оголосив про проведення програми реформ, які включають лібералізацію цін, приватизацію підприємств, створення сприятливих умов підприємництва. Але час було втрачено, і реформи започатковувались з більшими на осложнениями.

3. Зовнішня політика СРСР 1985;1991 гг.

Із початком перебудови в зовнішній політиці СРСР сталися серйозні зміни. У його основу лягла философско-политическая концепція, названа нової політичної мышления.

Ця концепція випливало з тези про різноманітному, але взаємозалежному і цілісному світі. У системі взаємозалежних держав все глобальні проблеми: ядерного роззброєння, екології, медицини тощо. можна вирішити лише спільно, з признания:

а) пріоритету її загальнолюдських цінностей перед классовыми,.

б) переходу від конфронтації до діалогу, як основний форми міжнародних отношений,.

в) деідеологізації міжнародних отношений,.

р) суворого поваги права кожного народу вільний вибір своєї судьбы,.

буд) розуміння неможливості воєнного шляху розв’язання міждержавних суперечок й важливості пошуку балансу интересов.

У Заяві М. С. Горбачова від 15 січня 1986 р, в підписаній їм Делийской декларації /листопад 1986 р. /, у телевізійному виступі на нещодавніх XXVII з'їзді КПРС підкреслювалося визнання радянським керівництвом пріоритету її загальнолюдських цінностей над класовими, відданість новому політичного рішення, мирному вирішенню конфліктів, разоружению.

Новий курс зовнішньої політики України, зокрема і ворожість до своїх союзникам Східної Європи, призвів до крахові комуністичних режимів у Польщі, Угорщини, Чехословаччини, НДР, Румунії, Болгарії, до об'єднання Німеччини, до розпаду організації «Варшавського Договору «та представників Ради Економічною Взаємодопомоги. Найважливішими подіями стали: висновок радянських військ Східної Європи, і з Афганістану.

Центральним стрижнем радянської зовнішньої політики України продовжували залишатися советско-американские відносини. За роки відбулося кілька зустрічей М. С. Горбачова із Президентом США Р. Рейганом і Дж. Бушем. У 1987 р. підписаний договір про ліквідацію ракет середній і меншою дальності. Влітку 1991 р. підписали багатосторонню угоду про значне зменшення стратегічних наступальних озброєнь. За кілька місяців боку обмінялися новими ініціативами у сфері роззброєння.

У тому 1989 р., під час відвідин М. С. Горбачова в Китайську Народну Республіку були нормалізовані советско-китайские відносини. На початку 1991 р. в часи війни Перській затоці СРСР разом із країнами країн світу засудив дії Іраку. Влітку 1991 р. вперше на щорічну зустріч лідерів семи країнах світу був і радянський Президент. У 1991 р. СРСР брав участь у роботі міжнародній конференції з врегулювання становища на Близькому Сході. Після ліквідації у грудні 1991 р. СРСР як уже почалися дипломатичного визнання колишніх радянських республік країнами країн світу. СРСР зламав лід міжнародної конфронтації, виступив лідером глобальної перебудови міжнародних відносин, які означають закінчення «холодної войны.».

Задание для самоконтроля..

1.Проблемные вопросы.

1. Причини, сутність перебудови СССР.

2. Політичну реформу у СРСР. Суть, методи осуществления.

3. Нові політичні партії, руху, їх программы.

4. Національні відносини у 1985;1991 гг.

5. Економічна реформа у СРСР. Суть і нові методи осуществления.

6. Зовнішня політика СРСР 1985;1991 рр.

2. Теми рефератів.

1. Гласність — найважливіша умова демократизації радянського общества.

2. Причини, необхідність глибоких змін у стране.

3. Політичні портрети М. С. Горбачова, Б. М. Ельцина.

4. Події серпня 1991 г.

3. Теми дискусси:.

1. Роль і важливе місце Росії у міжнародному сообществе.

2. Причини невдач змін у суспільстві і вишукування шляхів їх преодоления.

3. Яким Ви бачите перехід до ринків? Яка ціна переходу ?

4.Тесты для самоконтроля:.

а)Кого з політичних діячів може бути ініціатором «перебудови» в СССР?

1.Б.Ельцин.

2.М.Горбачев.

3.А.Сахаров.

б)Вывод радянських військ з Афганістану стався в.

1981 г.

1988 г.

1991 г.

У якому з'їзді КПРС було оголошено програма прискорення соціально-економічного розвитку страны?

1.XXIII.

2.XXV.

3.XXVII.

В якому році XIX Всесоюзная партконференція КПРС оголосила про відмову від Комуністичної партії від керівної роли?

1.1985 г.

2.1988 г.

3.1991 г.

д)Программа 500 днів это:

1.Программа форсованого початку ринкової экономике.

2.Программа перебудови сільського хозяйства.

3.Реформа політичної системы.

У якій року був обраний З'їзд народних депутатів России?

1.1988 г.

2.1989 г.

3.1990 г.

ж)Когда було прийнято Декларація незалежності Російської Федерации?

10 березня 1988 г.

12 червня 1990 г.

21 серпня 1991 г.

Работа з первоисточниками..

програми початку ринкової економіки «500 днів » .

" Запорука успіху реформиїї комплексність і радикальність. Час для поступових перетворень виявилося упущенным.

. необхідно… враховувати особливості сьогоднішній економічній ситуації у країні. Найважливіші їх: загальність держвласності і відсутність суб'єкта ринкових відносин; значна величина «відкладеного «грошового попиту; гіпертрофоване розвиток одного підрозділи громадського виробництва оборонної та інвестиційної сфери; нерозвиненість інфраструктури недостатня економіко-правова підготовка населення; низький рівень жизни.

це диктує тактику радикальних економічних реформ: відновлення товарно-денежной збалансованості можна досягнути переважно шляхом продажу частини держвласності, і навіть зміни бюджетної системи і кредитної політики. Держава повинна відмовитися від підтримки неефективних виробництв, однієї з секторів економіки, створюючи цим умови для глибоких структурних перетворень. Перехід до вільним цінами та єдиного валютного курсу забезпечується формуванням товарних та фінансових резервів; всьому населенні гарантується мінімальний рівень споживання. Широкому роздержавленню передуватиме податкову реформу, що обмежує майнові розшарування і котра стимулює виробничі інвестиції. Протягом періоду перетворень 500 днів відпрацьовується реформа й фізичні методи регулювання економіки «(В.П. Островський. Історія СРСР. М. 1991 с.65).

Вопросы до тексту :.

Які особливості економічної ситуації в в тексті ?

Про які радикальних економічні реформи йдеться у тексті ?