Шанхай

Шанхай

Шанхай виробляє вражаюче враження. Ні, звісно, відомо про бурхливому економічному зростанні, про дива, які творять китайці у цьому місті, але щоб настільки… У той неможливо повірити. Хоча з здоровим глуздом, де він ще, крім Шанхаї - історичної столиці китайського капіталізму, — найкраще продемонструвати, потім здатна країна, не стримувана ніякими економічними догмами.

Совсем недавно Шанхай був практично таким, як його зробили іноземні концесії в початку ХХ століття. Сьогодні всі миттєво змінилося. Центральна набережна і причал річці Хуанпу, де десятки років зупинялися кораблі, перетворилися на гранітну прогулянкову майданчик, звідки найкраще видно Пудон — місто майбутнього. Саме там, на західному березі Хуанпу, найкраще видно, чого домоглися китайці останні кілька років. Небувалий економічного зростання дозволив створити усе це. Наприклад, Перлину Сходу — найвищу Азії телевізійну вежу заввишки 468 метрів. Здалеку усе це нагадує декорації 1980;х років до фантастичного фільму про далекому майбутньому. Перлина Сходу третя у світі з висоті. На вході у вежу встановлено металошукачі. Запобіжні заходи будь-коли бувають зайвими. Швидкісні ліфти піднімають на висоту 350 метрів. Тут працює кругова оглядовий майданчик, точніше, дві - відкрита й закрита. Звідси найзручніше стежити містом, за сотнями новітніх хмарочосів і старими будинками європейських концесій на набережній Бунду. Втім, напевно, такого і хотіло домогтися китайське уряд, адже Шанхай особливий місто. Ця історія одночасно уособлює і найбільшу гордість, і величезний ганьба китайського народу. У 1842 р. китайська імперія терпить нищівну поразку У першій опіумної війні. Підписання Нанкинского світу означає, що відтепер величезна країна відкрита для західного капіталу. З іншого боку, китайці були зобов’язані встановити іноземців митні пільги і п’ять нових портів. Першим у тому числі виявився Шанхай. До речі, тоді ж англійцям віддали Гонконг, але вже зовсім інша история.

С на той час Шанхай фактично, стає західної колонією. Англійці, французи, німці, американці - усі вони розділили місто на сфери впливу. Так з’явився Бундом — ядро міста, іноземний район, побудований на заболоченому березі річки Хуанпу поруч з колишнім китайським Шанхаєм. Завдяки мільярдним вливанням країн місто стає справжньою центром південної Азії - фінансовим, промисловим й фактично економічним. Невипадково Шанхай охрестили східним Парижем — тисячі підприємців, шукачів пригод, та й суто авантюристів прагнуть потрапити сюди. Жителі не знає ні сну, ні відпочинок. У початку ХХ століття тут вишикувалися урбаністичні хмарочоси, ті ж самі, які сьогодні загубилися у новій міської забудові. Ще б пак, хто помітить колишні будинку банку Індокитаю, консульства Великої Британії чи Глен-Лин-билдинг, коли з другого боку річки височіє найвищий Азії хмарочос, готель в 88 поверхів. А все місто обплутали сотні кілометрів надземних багаторівневих магістралей. Кращого історичного фону на свої фантасмагоричних новобудов китайці придумати просто більше не могли.

Не забутий та старий китайський квартал Нанши. Давні нетрі цинского періоду перетворилися на доглянутий туристичний центр. Нині розташувалося безліч крамниць і сувенірних магазинів. За старою легенді, куплене тут золото має дати удачу. Можливо, тому не буває браку відвідувачах. Хоча велика частина їх, звісно, приходить оцінити сад Юйюань. Потрапити туди можна лише за звивистому містку. З усіх боків сад оточений водой.

Сад Юйюань виник у 1559 р. за наказом губернатора провінції. Тут високопоставлений сановник любив відпочивати після праці та пити чай. З тих самих часів чайний будиночок — ху синь тин і залишається головним спорудою цього парку. Сад Юйюань досить малий, але з тих щонайменше розбитий за всі канонам южно-китайского паркового мистецтва. Вода, скелі, дзеркала, рослини — усе це оптично збільшує простір. Кожні такі ворота чи галерея відкривають погляду цілком нову картину, відрізняється від предыдущей.

Неподалеку і одне з багатьох буддистських святинь — Храм нефритового Будди. У монастирі Цзян Вань, відкритому вже після Революції 1921 р., розмістили дві древні статуетки. Їх у 1881 р. привіз із Бірми монах-паломник Хуэйген. Цзянь Вань складається з трьох головних павільйонів, де можна побачити і інші святині. У головному перебувають великі статуї Будд: минулого — Шакьямуни, сьогодення й прийдешнього — Майтрейи. Вони огорнуті статуями вісімнадцяти балій — учнів Будды.

В павільйоні небесних царів щасливо усміхається Милэфу — веселий товстий Будда, Майтрейя, що втілився за китайськими уявленням в X столітті у ченці Ці Ци.

В невеличкій залі другою поверсі перебуває приголомшлива двометрова статуя нефритового Будди. Вона викарбувано з суцільного шматка зеленовато-дымчатого камня.

Еще одна статуя з суцільного нефриту перебуває у бічному павільйоні - спокої занурення — і зображує Будду, зануреного в нірвану. Тут завжди панує тишина.

Несмотря попри всі новобудови та реконструкції, у Шанхаї зберігаються райони, де він ще відчувається європейське вплив. Деякі квартали дивовижно нагадують Париж чи Лондон. Напевно, тому самі китайці називають Шанхай самим некитайским містом країни. На одній з спокійних європеїзованих вулиць ми наштовхнулися на пам’ятник Олександру Сергійовичу Пушкіну. В нього дуже непросте доля. Його тричі ставили і двічі зносили. Одного разу справа зрушила на другу Першу світову війну, а інший — під час культурної революції. Чим вже Олександр Сергійович не догодив молодим хунвейбинам, залишається тільки здогадуватися. Але сьогодні дедалі в минулому, як і концесії, і хунвейбіни, і гоміньдан, і шанхайська тріада, й багато іншого. Залишився тільки величезний, не схожий потім космополітичний місто, який всмоктав у собі все найкраще із усіх періодів своєї непростий истории.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.