Греція

Запровадження 2.

1. Географічне становище 3.

2. Транспорт 4.

3. Рельєф 5.

4. Внутрішні води 6.

5. Клімат 7.

6. Ресурси 9.

7. Господарство 11.

8. Експорт, імпорт 12.

9. Промисловість 13.

Гірничодобувна 14 Металургія 15 Машинобудування 15 Хімічна промисловість 15 Легка промисловість 16.

10. Населення 17.

11. Традиції 18.

12. Укладання 19.

Список літератури 20.

Багато століть тому перші грецькі мореплавці - аргонавти проторували дорогу від Егейського моря до Чорного. І сьогодні цим самим древнім шляхом ми подплываем до берегів Греції. Її легендарне минуле досі дивує людей.

На півдні Греції, в Олімпії, у одному з храмів перебувало скульптурне зображення верховного бога античних греків — Зевса. Величезний, четырнадцатиметровый Зевс сидів на троні. Голову його прикрашав золотий вінок з оливкових гілок — знак миролюбства грізного бога. Статуя згоріла, у неї четвертим «дивом света».

Народна легенда розповідає, що опісля, як бог «створив світ», останню купка каміння він жбурнув у морі. Тут і виникає Греція — сувора кам’яна земля. Столиця Греції - Афіни, тут мешкає майже чверть населення. Колись говорили: «Якщо не побував на Афінах — ти осів, якщо був і захопився — верблюд». Напевно, тому Грецію щорічно відвідують мільйони туристов.

Їх приваблюють історичні визначні пам’ятки й природні умови. Оце і описую у своїй реферате.

Географічне положение.

[pic].

Греція — держава робить у південно-східної Європі, у південній частині Балканського півострова, і прилеглих островах Іонічного, Середземного і Егейського морів. Греція має загальні кордону з Албанією, Югославією, Болгарією і Туреччиною. Площа Греції - 131,9 тис. квадратних кілометрів. Столиця — Афины.

Греція — капіталістична індустріально-аграрна країна. Для неї характерна дуже велике залежність від іноземного монополістичного капіталу і журналіста міжнародного імперіалізму. У ньому посилюється розвивається державно-монополістичний капитализм.

У році Греція було проголошено республікою. Глава держави, президент республіки, обирається однопалатним парламентом п’ять лет.

У внутрішній життя в країні бере участь сила-силенна партій та угруповань. Найбільшим впливом користується лівоцентристська партія «Всегреческое соціалістичне рух «ПАСОК». Греція входить до складу військової організації НАТО, й у 1981 р. стала 10 членом Європейського економічного общества.

Вона займає південну край Балканського півострова. До її складу входять також понад тисячу островів, куди припадає близько 20% всієї країни. Греція відрізняється самої кривулястою берегової лінією серед країн мира.

Транспорт.

Економічна життя, як і давнину, міцно пов’язана з морем. Переважно морським шляхом здійснюються її зовнішні зв’язку. Морський флот цій невеликій країни одна з найбільших в мире.

На сухопутні кордону припадає лише 1170 км.

Грецький флот входить у «Світових візників». На узбережжі Греції, включаючи острова, розміщено 156 портів. Найбільші їх Пірей, Салоніки, Волосся і Патри. Більшість портів зовсім незначні і слугують лише для місцевого призначення, багато у тому числі риболовецьких. По загальному тоннажу торговий флот Греції 1981 р. посів перше місце мире.

Залізничний транспорт розвинений слабко. Загальна довжина залізниць 2,6 тис. км, чимало їх вузькоколійні. Головна магістраль країни — Афіни — Солоники — Идалени, довжиною 586 км, нині модернизируется.

Протягом багатьох років Греція був відомий поганими автомобільними шляхами, це вже відходить до минулого. Дорожня мережу росте, і поліпшується, головним чином під впливом туристського «буму». У 1979 року загальна довжина автошляхів перевищила 36 тис. км. Однак у внутрішніх, особливо гористих районах Греції автомобільний транспорт ще розвинений слабо.

Усі головні міста Київ і великі острова пов’язані між собою авіаційними лініями. Через територію Греції пролягають важливі міжнародні авіатраси, які вели з Європи до Азії, Африку, Австралію. Грецію називають «Світовим повітряним візником». Поблизу Афін перебуває найважливіший в Південно-Східної Європі транзитний аеропорт Элминикон.

Рельеф.

Грецький ландшафт — це поєднання скелястих, зазвичай безлісих, малолюдних гір. Густонаселених долин і моря, це безхмарний більшу частину року небо і пронизаний сонцем повітря, що пом’якшує обриси далеких гір чи відомих звідусіль з узбережжя островов.

Різка розчленованість поверхні, велика сейсмічність, субтропічний клімат, розмаїтість видового складу флори та інші природні особливості Греції пояснюються її становище у в східній частині Середземномор’я в зоні Альпійської складчастої области.

Гірські масиви займають майже всі ѕ країни. Усю територію з північного заходу на південний схід перетинають дві гірські системы.

Західна протягується вздовж узбережжя Іонічного моря, охоплює гори Пінд, потім переходить на півострів Пелопоннес. Її продовженням служать гори островів Кріт і Родос. Східна система починається у горах Грамос, охоплює масиви Отрис і Парнас, потім переходить острова Эвбея і острова Киклады.

У формування рельєфу країни взяли участь і процеси складкообразования, і прогини земної кори і, нарешті, вулканизм. Грецький півострів — сама сейсмичная після Італії область Європи. Усі вулкани, в тому числі, й єдине діючий — Санторин, розташовуються вздовж лінії розламу земної кори, наступний по південній околиці ланцюга Кикладских островов.

Гори Греції невисокі, звичайно піднімаються до 1200 — 1800 метрів і майже немає гострих вершин і гребенів. Проте їхні схили, зазвичай, круті і внаслідок сухого клімату заповнені деревної рослинністю. Круті їхні схили надають Греческому ландшафту своєрідний дикий облик.

Тільки найвищим масивам, що зазнали в льодовиковий період оледенению, властиві альпійський форми — скелясті гребені, піки, зубці. Особливо це самих високого гірського масиву Греції - Олімпу, що досягає 2917 м. Вершини його більшу частину року вкриті снегом.

Порівняно високі і гори Пінд ніяких звань країни. Це найпотужніша гірська система Греції. Воно складається з низки паралельних хребтів. Дикі гори, між якими на висотах 400−800 м розташовуються котловани, але в сході країни — і великі родючі рівнини — Фессаллийская і Салоникская.

Внутрішні воды.

На вузькому Грецькому півострові із дуже розчленованої поверхнею не могли утворитися великі річкові системи. Переважають гірські річки, короткі, з крутим падением.

Течуть річки до моря вузьких, часто каньонообразных долинах. Найдовша ріка Греції, що простягся на 300 км і повністю яка перебуває у межах країни — Альякмон (Вистрица). Найбільші багатоводні річки — Морица (Эброс), Нестос (Місце), Стримон (Струма) і Вардар — почалися ще центральної, масивною частини Балканського півострова, і протікають по території Греції лише з ділянках свого нижньої течії. Усі вони зрошують північну частка країни. Найболючіша ріка Західної Греції - Ахелоос, багатюща за запасами гидроэнергоресурсов. Фессалийскую рівнину зрошує ріка Тньос. Найбільш багатоводна і довга ріка півострова Пелопоннес — Алфеос. Харчування річок переважно дощове і снеговодощове. Характерно різке сезонне коливання стоку. Дощової взимку і навесні, коли тане сніг серед стосів, річки многоводны і бурны: вони здуваються після кожного зливи. Влітку вони сильно міліють, навіть повністю пересыхают. Більше волога західна половина Греції має більше постійних річок, аніж східний, володіє більш як густий річковий сетью.

Ріки Греції непридатні для судноплавства, але грають досить велику роль, як джерела. Ще більше господарське значення вони теж мають для зрошення полів в засушливий период.

У Греції налічується понад двадцять озер, площею від 10 до 100 кв. кілометрів. До найбільшим і дуже їх ставляться озера Трихонис (95,5 км2) — ніяких звань, Волви (75,6 км2) і Вегоритис (72,5 км2) — на півночі. Одне з найбільших озер Балканського півострова — Преспа (283 км2), лише незначною частиною входить у межі Греції. Здебільшого воно розміщено біля Югославії й почасти заходить й у Албанию.

У Греції карстових озер. Вони, зазвичай, невеликі, харчуються, в основному, підземними водами. Найбільше їх Яніна (22 км2) на северозаході страны.

Климат.

Велике вплив гір на клімат країни. У Греції тільки рівнинах й у нижніх частинах гір біля моря типово виражений середземноморський субтропічний клімат із м’якою вологій взимку і спекотним сухим влітку. Що в гори, тим нижче температура і більше випадає опадів протягом року. У горах вище 1000 м, а північної і північно-східній частини Греції навіть на висотах 500−600 м щорічно взимку випадає сніг, а літо, на відміну рівнин, не настільки засушливое.

Витягнуті, переважно із півночі на південь, хребти — значна перепона для несучих вологу західних вітрів. Західна частина Грецького півострова має як вологий лагідний клімат, ніж його східна половина. На навітряного боці гір випадає 1200−1400 мм опадів, але в подветренной — вдвічі нижча. На рівнинах ж в східній частині країни їх кількість падає до 350−500 мм на рік. У цьому максимум посідає листопад-грудень, коли Середземним морем найчастіше проносяться циклони. Сухість у Греції збільшується як заходу Схід, і із півночі на юг.

Завдяки віддачі величезних запасів тепла водної масою Середземного моря взимку підтримується досить висока температура повітря. Середня температура січня північ від країни 4(С, а південній частині Егейського моря 11- 13 (З. Негативні середньомісячні температури січня відзначаються лише горах: північ від Греції в розквіті 700−800 м, Півдні ж — я з висот 1400−1500 м вище над рівнем моря.

Але й на низинах взимку іноді бувають короткочасні морози, і випадає сніг, що лежить кілька часов.

Зазвичай, у зимовий період вегетація рослин на низинах й у нижньої частини гір не переривається навіть у січні. Листопадні дерева скидають листя, але, наприклад, апельсинові і мандаринові стоять, прикрашені золотими плодами, які встигають лише у середині грудня. Не встигають ще зняти плоди цитрусових, як починає цвісти мигдаль, японський кизильник, розпускається анемони. Вже у лютому на прибережних рівнинах цвітуть польові квіти. Із середини березня садять і сіють літні культури. У встигають абрикоси, черешня, вишня. Прибирають лугове сіно. Наприкінці травня на півдні країни дозрівають хліб, літні овощи.

З червня починається літній сухий період. Рослинна життя вгасає, ландшафт приймає дедалі більше желто-бурую забарвлення. У південної Греції вже безпосередньо до початку червня прибирають хліб з полів, а до липня хліб знімається в усій стране.

Найбільш посушливі і найбільш спекотні місяці - липень і серпень, середня температура повітря на низинах коливається до 40(і навіть 45(. На узбережжях літню спеку пом’якшують морські бризы. У місяці встигає більшість фруктів — інжир, гранати та інших. У вересні дозріває виноград. З жовтня починається період дощів. Північні сухі вітри поступаються місце вологим західним і південним. Після перших рясних осінніх дощів земля знову приймає весняний вид: луки вдягаються зеленим покровом, поля знову обробляються з гір на низовини, на зимові пасовища. Рєки та струмки наповнюються водой.

Ресурсы.

[pic].

Минеральные ресурси Греції дуже різноманітні, проте запаси їх, як правило, не великі, єдиний паливний ресурс — буре вугілля, лигнит. Лише з 1981 р. стали розробляти недавно відкриті родовища газу і біля острова Тасос. З древніми кристалічними породами пов’язані найважливіші рудні родовища. Довкола Афін, на островах Эвбея і Киклады, добуваються залізні руди північ від, в Макидонии зустрічається марганцева руда, є никелевая, хромова, мідна, поліметалічні руди, боксити. Багачі Греція нерудными копалинами — магнезитом, пемзою: на острові Наксос — найбільше світі родовище наждаку. У достатку є будівельні матеріали — вапняки, пісковики, найцінніші сорти мрамора.

Хозяйство.

Бідність на природні ресурси й інші причини призвели до того, що сучасна Греція ще відстає стосовно економіки від розвинених держав Европы.

Лише 60-ті роки у результат залучення іноземного капіталу, державної політики стимулювання будівництва великих промислових підприємств, розширення зовнішньої торгівлі, і інших причин Греція перетворилася на индустриально-аграрное государство.

Посилився процес концентрації та централізації виробництва. Нині великі Грецькі й іноземні монополії контролюють більше половини всієї промисловості страны.

Останніми роками промислова розбудова Греції пришвидшується, відбувається структурну перебудову її экономики.

Серйозні проблеми стають перед Грецією у зв’язку з її вступом до європейську спільноту. Економіка Греції істотно відрізняється від господарства країн сообщества.

З одного боку Греція стосовно економіки менше розвинена, ніж її партнери по «загальному ринку», але з іншого боку, її господарство розвивається швидшими темпами, ніж економіка ЄЕС в целом.

За основними економічними показниками Греція поступається партнерам по ЄЕС. Для Грецької економіки характерний високий рівень зайнятості в невиробничій сфері (понад 50% ВНП). З початку 80-х переживає криза, викликаний переважно структурними диспропорціями, млявою інвестиційної діяльністю в базових галузях. Приріст ВВП 1992 р. оцінювався 1,5%. Обсяг сільськогосподарського виробництва зріс на 1%, промисловості - на 0,4%, сфери послуг — на 2,2%. Середньорічний дохід на одну особу становив 7,1 тис. доларів. Безробіття охоплювала 8,7% економічно активного населення. Політика уряду у економічній галузі спрямовано її оздоровлення шляхом посилення ринкового регулювання, широкої приватизації нерентабельних держпідприємств, реформування фінансової та банкової системи. Робиться антиінфляційні заходи. Особливу увагу приділяють адаптації національної економіки до процесів західноєвропейської інтеграції. У цьому уряд змушене приймати непопулярні рішення (скорочення державних субсидій, заморожування зарплати), що зумовлює досить болючим соціальним последствиям.

Експорт, импорт.

Останні десятки років сталися помітні зміни у складі експорту й імпорту Греції, пов’язані з індустріалізацією країни. Їли колись більшу частину вивезених товарів становили що сільськогосподарська продукція і мінеральну сировину, той зараз частка цих товарів становить ј загальної вартості Грецького експорту, хоча Греція як і поставляє на зовнішній ринок дуже багато тютюну, родзинок, бавовни, цитрусових, винограду, оливок і оливкової олії, фруктів, овочів, соків, томатної пасти, і навіть бокситів, пиритов, хромової руди чи іншого мінерального сировини. У 1979 р. майже 12% експорту склали нафтопродукти — нова стаття вивезення Греції. Збільшується торгівля країни металургійної, хімічної продукції, цементом, одягом, обувью.

Основна стаття імпорту — сировини нафти і нафтопродуктів, потім ідуть машини та обладнання промисловості, транспорту, й сільського господарства. З іншого боку, Греція ввозить метали і харчові продуты, ліс інші види сировини. Традиційним торговим партнером Греції були США. Однак у останнє короткий час вони поступилися своє місце у її зовнішньоторговельному обороті деяким європейських країн і азіатським странам.

Чільне місце у грецькій торгівлі тепер займають країни ЄЕС. На частку у 1979 р. доводилося 44% імпорту і 49% експорту Греції. У несприятливому становищі грецьке сільському господарстві, оскільки найважливіші експортні товари країни — фрукти, овочі, вино — в чималій кількості виробляються інших членів співтовариства. Так невдовзі після підписання договору вступ у ЄЕС, влітку в 1980 р. грецьким селянам довелося знищити близько 50 тис. тонн персиків, котрі опинилися «зайвими» у загальне ринку. Вступ у ЄЕС загрожує розоренням, що становить більшість грецької промисловості, дрібним підприємцям. Надії Греції на отримання значних субсидій у зв’язку з вступом до ЄЕС не оправдались.

Промышленность.

[pic].

Подібно іншим невеликим європейським капіталістичним країнам, в Греції промисловість розвинена непропорційно зі своєї галузевої структурі та дуже нерівномірно розміщається біля країни, деякі найважливіші галузі зовсім відсутні, наприклад авіаційна, верстатобудування. Індустріальне обличчя країни досі визначають традиційні галузі легкої індустрії: текстильна, харчова, тютюнова, посилюється експортне значення швейної і взуттєвої промисловості. Однак у останні роки щодо швидко ростуть металургія, нафтохімія, електротехніка, цементне виробництво і традиційна для Греції гірничодобувна промышленность.

Грецька промисловість працює переважно на внутрішній ринок, хоча та її порівняно невеликі запити задовольняються далеко ще не полностью.

Особливо швидко розвивається індустрія у столичному районі Афін — Пірей, де зосереджено 2/3 виробничих потужностей країни. Єдиний промисловий місто, що у певною мірою можна з Афінами — Салоніки. Зростає промисловість у Патрах, Волосі, Ираклионе.

Горнодобывающая.

Значну увагу у Греції приділяють розвитку традиційної гірничодобувної промисловості. Родовища з корисними копалинами країни досить численні, але здебільшого небагаті. Найважливіша видобуток бокситів, железноникеливых руд і бурого угля.

По запасам бокситів Греція займає одне з перших місць у зарубіжної Європі. Достовірні запаси їх сягають 1200 млн. тонн, а ймовірні більш 500 млн. тонн. Боксити здобувають у центральної Греції, поблизу гір Парнас і Гьона, і з останнього часу також біля міста Флорина, північ від країни. З найдавніших часів у Греції видобувають руди свинцю, міді, срібла та інших металів. Одна з найбільш древніх рудників світу поблизу міста Лавриона, на півострові Аттика, дає щороку близько 18 тис. тонн свинцю і забезпечує приблизно 15,5 тонн срібла. Комплексні сульфидные руди, містять ці метали, добуваються також біля Александруполиса у Фракії на сході Пелопоннесу. Поблизу Казані, північ від Греції виявлено багаті поклади хромитового залізняку і великі родовища азбесту. Греція багата також магнезитовым сировиною. З античних часів славиться грецький мармур різних кольорів. І тепер кар'єри є у Аттику і деяких островах, але мармур не грає такий роль господарстві, як і древности.

Енергетичними ресурсами країна бідна і має лише досить великими родовищами низькоякісного бурого угля-лигнита, загальні запаси якої складають 5 млрд. т.

Головні буроугольные родовища Греції перебувають у околицях Птолеманса і півострові Пелопоннес, біля міста Мегалополиса.

Нещодавно поблизу острова Тасос в Егейському морі було відкрито родовища нафти з запасами о 19-й млн. т і підводні родовища газу. Газ виявлено ще й суші, у районі Флорин.

Металлургия.

Підприємств чорної металургії у Греції не налічується та 10. Усі їх розміщено у трьох центрах: Великих Афінах, Солониках і Волосі. У тому числі є лише одне металургійний завод повного виробничого циклу в Великих Афинах.

Основа металургії країни — виплавка алюмінію і феронікелю. У Греції діє єдине підприємство з випуску глинозему і алюмінію потужністю понад 140 тис. тонн металу у рік, зведена районі Парнасского родовища бокситів, поруч із портом для вивезення алюмінію — Итеа. У місті Ларимна, у Центральній Греції, заводу компанії ЛАРКО виробляється ферроникель.

Машиностроение.

Машинобудування Греції зосереджено здебільшого у районі Великих Афін, де виробляють обладнання сільського господарства і виноробства, різні запчастини. Але тут є уже й великий суднобудівний завод, і невеликі судноремонтні верфи.

Химическая промышленность.

Хімічні заводи Великих Афін і углехимический комплекс Птолемонка виробляють кислоти, Мінеральні добрива, аміак, скипидарное олію тощо. зростає виробництво поливинил-хлорида і штучного волокна.

Помітну роль господарстві Греції грає виробництво цементу, заснований на використанні місцевого сировини — пуццолана тощо. По експорту цементу (1/3 виробництва) Греція слід за місці у світі після Японії Испании.

Легкая промышленность.

Попри розвиток останніми роками нових виробництв важкої індустрії, місце обробних галузей Греції як і займає легкої промисловості. Передусім текстильна. Текстильна промисловість — важлива експортна галузь. Близько 80% експорту текстильних товарів країни направляють у ФРН, Францію, Великобританию.

Серед харчових виробництв за проектною потужністю виділяється цукрова промисловість, повністю яка задовольнить внутрішній ринок кожної країни. Найбільш великі цукрові заводи перебувають у містах Сплачуй, Лариса, Ксанти, Сере.

Население.

Етнічний склад населення Греции.

|[pic] |[pic] | |Індоєвропейська сім'я: |96% - греки | |1. Греки (грецька група); | | |2. Албанці (албанська група); | | |3. Македонці (слов'янська група); | | |4. Аромунн (влахи) (роман. група) | | |Алтайська сім'я: | | |Турки (тюрк. група) | |.

Традиции.

Специфікою грецького національного костюма є національна вправна вишивка, знана неяскравими расцветками, із включенням золотий нитки, тонким малюнком орнаменту, переважно рослинного чи геометричного. З іншого боку, традиційний жіночий костюм прикрашений ланцюжками і підвісками, які мають на грудях, шиї і в пояса. До цього часу у Греції існують тисячі дрібних майстерень, де ювелірні та інші вироби відтворюються по старовинним образцам.

Туристи, які відвідують Афіни, з цікавість розглядають гвардійців, несучих вартову службу в будинку парламенту і могили невідомого солдата. Вони одягнені в білі сорочки зі дуже широкими рукавами, багато розшиті золотом червоні куртки, хибні рукави яких закинуті за спину, і широкі короткі бавовняні спіднички, ноги їх затягнуті в білі вузькі штани і взуті в туфлі з загнутими носами.

Сільські жителі, які у побуті носять одяг загальноєвропейського типу, надягають традиційні костюми у дні і видовища, організовані із залучення туристів. Великої популярності серед приїжджих користується, наприклад, карнавал, і навіть проводима щорічно у місті Патри, осіння дегустація вин біля Афін та інші празднества.

Заключение

.

Мій реферат прикрасило сім пунктів. У цих пунктах спробувала розкрити питання, що стосуються рельєфу, рік і озер, клімату, промисловості, традиций.

Греція — це індустріально-аграрна країна, розташована з кінця Європи та Азії, поблизу Африки, що саме своїм ключовим географічним становищем, яке має важливе значення у військовому і торгово-транспортном відносинах, вона часто привертала собі увагу великих держав. Греція лежить перехресті важливих морських і повітряних шляхів, що пов’язують розвинені стосовно економіки держави Зарубіжною Європи пов’язано з багатими різноманітними ресурсами країнами Близького Востока.

1. Країни Рад і народи. Зарубіжна Європа. Південна Європа. М: «Думка», 1983 г.

285 з. 2. Країни світу. М: «Республіка», 1993 р. 489 з. 3. Велика радянська енциклопедія. М: «Радянська енциклопедія» 1972 р. 608 із чотирьох. Журнал «Європа» № 2 март/апрель 1995 р. 43 с.