Фінляндія

Рудык Маша 10 «Б».

Финляндия.

I. Характеристика экономико-географического положения.

1. Економічна та политеская оцінка границ.

2. Становище країни з відношення до транспортним шляхах міжнародного значенеия.

3. Становище стосовно физико-географическим об'єктах у яких экономичесое значение.

4. Площа території у порівнянні з майданом інших стран.

5. Зміна ЭГП у часі (у зв’язку з изменнением соціальноекономічного ладу, складу території, розвитку засобів транспорту, й іншими факторами).

II. Характеристика населения.

1. Чисельність і природний приріст порівнянні коїться з іншими стпранами.

2. Миграции.

3. Розміщення і щільність населения.

4. Співвідношення міського і сільського населения.

5. Возрастно-половой состав.

6. Структурав занятости.

7. Класовий состав.

8. Національний состав.

9. Релігійний состав.

III. Загальна характеристика хозяйства.

1. Місце країни у міжнародному географічному розподілі праці (в капиталлистическом і социалистическом).

2. Виробничі взаємини спікера та форма собственности.

3. Рівень і темпи економічного развития.

4. Структура экономики.

5. Размещение.

IV. Характеристика промышленности.

1. Господарська оцінка природних рессурсов у розвиток промышленности.

(запаси, якість, гірничогеологічні умови залягання з корисними копалинами, водні і лесчные ресурси, розміщення ресурсів готносителтно економічних центрів. a) Джерела палива й енергії. b) Сировину для чорної металургії. з) Сировину для кольорової металургії. d) Копалину сировину для хімічної промисловості. e) Загальний висновок — як забезпечена країна на природні ресурси для промисловості, що импортирует.

2. Панівні форми собственнности.

3. Структура промышленности.

4. Розміщення різних важнеших галузей промисловості, головні промислові центри, вузли, райони та його специализация.

V. Характеристика сільського хозяйства.

1. Оцінка природних умов сільського господарства. a) Забезпечення рослин вологою. b) Забезпечення рослин теплом. з) Різниця за показниками зволоження і тепла біля страны.

. Тип климата.

. Природні зони і почвы.

. Основні природні відмінності на территории.

. Головні природні труднощі країни як на сільського господарства і можливі господарські заходи їхнього преодоления.

. Що розвивати у цих условиях.

2. Аграрні відносини. Їх впливом геть агротехнічний рівень сільського хозяйства.

3. Структура сільського хозяйства.

4. Розміщення головних галузей сільського господарства, сільськогосподарські районы.

VI. Характеристика транспорта.

1. Господарська оцінка природних умов. (Конфігурація і склад території у розвиток окремих видів транспорту). 2. Рівень розвитку транспорту. Значення окремих галузей транспорту економіки країни. 3. Розміщення головних транспортних шляхів, залізничних вузлів, портів і аеропортів. 4. Міжнародне значення транспорта.

VII. Зовнішні економічні связи.

1. Головні форми зовнішніх економічних зв’язків. 2. Склад експорту, імпорту і напрям зовнішньої торговли.

I. Економічна та політична оцінка границ.

Финляндия—государство північ від Європи. Межує з Швецією на північному заході (586 км) та Норвегією північ від (716 км). На Півдні і 3ападе берега Фінляндії омивають води Балтійського моря, його заток — Фінської і Ботнического. Довжина берегової лінії (без обліку извилистости) 1100 км. Площа 339 тис. км2 (близько ¼ її Полярним колом). Близько 1/10 території Финляндии—внутренние води, переважно озёра. Населення 5,06 млн. людина (1993). Столиця — р. Гельсінкі. У адміністративному відношенні Фінляндія розділена на 12 губерній (laani), які поділяються на повіти (kihiakunta).

|Табл. 1.—Административное розподіл | | | | |Площа, |Населення,| | |Губернії (laani) |тис. |тис. чол. |Адміністративний | | |Км2 |(1974) |центр | | | | | | |Ахвенанма |1,5 |22,0 |Марианхамина | |(Ahvenanmaa) … | | |(Maarianhami- | | | | |па) | | | | | | |Васа (Vaasa) |26,8 |422,2 |Васа (Vaasa) | |Кескі-Суомі |19,3 |240,5 |Ювяскюля | |(KeskiSuomi)… | | |(Jyvaskyla) | | | | | | |Куопио (Kuopio) … |19,9 |250,7 |Куопио (Kuopio) | | | | | | |Кюми (Kymi) |12.8 |345,2 |Коувола (Kouvo-la) | | | | | | | | | | | |Лаппи (Lappi) |99,1 |195,1 |Рованіємі | | | | |(Rovaniemi) | |Миккеля |21,6 |211,1 |Миккели | |(Mikkeli).. | | |(Mikkeli) | | | | | | |Оулу (Oulu) |61,1 |400,9 |Оулу (Oulu) | |Похьойс-Карьяла |18,0 |177.1 |Йоэнсу | |(PohjoisKarjala)… | | |(Joensuu) | | | | | | |Турку-Пори (Turku-Pori) |21,5 |693,5 |Турку (Turku) | |Усима (UuSimaa). .. |10,4 |1079,4 |Гельсінкі | | | | |(Helsinki) | |Хяме (Hame) |19,8 |656,0 |Хяменлинна | | | | |(Hameenlinna) |.

II. Характеристика населения.

Національний склад населення Фінляндії порівняно однорідний, св. 91% жителів становлять фіни. У південних та західних прибалтійських районах живуть шведи (близько 390 тис. чол., 1973, оцінка), Півночі країни — св. 3 тис. саамов (лопарей). Офіційні мови — фінську і шведську. Переважна більшість віруючих належить до євангелістсько-лютеранської церкви, є православні. Офіційний календар — григоріанський. Населення збільшується повільно, переважно через невеликого природного приросту (3,3-чел.на 1000 в 1972—74, загалом протягом року) і традиційної еміграції (в 1945—74 із країни виїхало 400 тис. чол.). Економічно активне населення, за даними 1974, становило 2,2 млн. чол., їх зайнято в сіл й лісовому х-ве 16,2% (45,8% в 1950), у промисловості 27,5% (20,8% в 1950), у будівництві 8,4% (6,3%), у торгівлі та фінансах 20,1% (9,3%), на транспорті, і у зв’язку з 6,9% (5,4%), в ін. сферах обслуговування 20,9% (10,8%). У складі економічно активного населення (1970) близько 74 тис.— підприємці, які застосовують наёмный працю. З осіб, які живуть своїм працею, 321,8 тис. селян, 665,6 тис. службовців і 986,9 тис. робочих. Облич наёмного праці 1,75 млн. (1973). Середня щільність населення 14 чол. на 1 км², 9/10 від населення живе у південної половині країни. Процес урбанізації веде до зростання старих міст і гір. селищ, до утворення нових міст, до обрастанию у містах городами-спутниками. Міського населення 58,1% 1974;го (32,3% в 1950). Найбільші міста: Гельсінкі, Тампере, Турку, Еспо, Ванта, Лахті, Оулу. Для сільських місцевостей характерно хутірське расселение.

III. Загальна характеристика хозяйства.

Фінляндія.— індустріально-аграрна країна, із високий рівень розвитку капіталізму. У в промисловості й будівництві створюється 45% валового національний продукт, у сільському і лісовому х-ве 11,6% (власне в сільське господарство 6,1%), у торгівлі та банківській справі 13,4%, на транспорті 6,8%, у сфері обслуговування 18,3% (1975).

економічний розвиток Фінляндії на повоєнні роки розвивався основному сприятливі умови, чому значною мірою сприяло розвиток зв’язків із Росією та інших. соціалістичними країнами, ослабившими залежність Фінляндії від капіталістичних ринків. У повоєнні роки було створено багатогалузева економіка, що характеризується швидшим темпом зростання промислового виробництва, ніж у ряді ін. капіталістичних країн (до початку 1970;х рр. довоєнний рівень перевищено той вчетверо). Сільське господарство досягло високого рівня механізації і інтенсифікації (виробництво збіжжя і продуктів тваринництва перевищила власні потреби). Економіка Фінляндії на значною мірою орієнтована на зовнішніх ринках; Фінляндія бере активну участь у міжнародних господарських зв’язках; вона може вважатися великим постачальником папери, целюлози, продукції машинобудування — судів, машин і устаткування деревообробної і целюлозно-паперової в промисловості й ін. Частка експорту товарів та послуг становить 31% (1974) валового національного продукту (проти 20% в 1950, 23% в 1960, 27% 1970;го). Для економіки Фінляндії характерний високий рівень централізації і концентрації капіталу і виробництва. Визначальне вплив у економіці належить двом десяткам сімей великих власників, які мають є близько 70% приватного акціонерного капіталу. І саме займають ключові позиції з 2 найбільших комерційних банках (Об'єднаний банк Фінляндії кінематографістів і Національний банк), сосредоточивающих 85% банківського капіталу. На початку 1970;х рр. на 30 найбільших монополістичні об'єднань доводилося 54% промислової продукції, 46% робочої сили в, 70% власності у промисловості, 60% інвестицій і 81% экспорта.

Частка державного сектора економіки в промисловості становить близько 20%, на державних підприємствах працює близько 18% робочої сили в (1974). Найбільш отже. частка держави у гірничорудної, металургійної, хімічної промисловості, нафтопереробці, машинобудуванні. Державі належить 34% земельної площі й 24% лісів. Найбільшими промисловими об'єднаннями є змішані концерни з величезним переважанням державного капіталу: «Несте» (нафтопереробка і), «Энсо — Гут-дайт» (лесопереработка машинобудування), «Кемира» (хімія), «Валмет» (машинобудування) й потужні приватні: «Вяртсиля» (суднобудування), «Нокіа» (електротехніка і електроніка), «Раума — Репола» (суднобудування та інших. галузі машинобудування), Тампелла" (виробництво бум. машин), .

VII. Зовнішні економічні связи.

Частка Фінляндії у зовнішньоторговому обороті капіталістичного світу — близько 1%. Однак у експорті продукції деревообробки і целлюлёзо-бумажной промисловості на неї припадає третє місце після Канади та Швеції. У складі експорту (1976) продукція деревообробки, целюлоза і папір — 44%, продукція металообробки — 34%, текстильної і швейної промисловості — 8%, хімічної промисловості —7%, сільського господарства і лісового хозяйства—3%. У імпорті частку сировини доводиться 62%, палива й мастильних матеріалів — 6%, на готові промислові вироби, переважно обладнання та машини, — 17%, споживчі товари — 14%. Імпорт перевищує експорт. Дефіцит зовнішньої торгівлі покривається переважно рахунок займов.

Головне місце у зовнішній торгівлі Фінляндія належить капіталістичним країн Європи (61% експорту і 58% імпорту), частка соціалістичних країн експорту — 23,7%, по импорту—21,8%, частка США відповідно — 2,8% і 5,2% (1976). Основні зовнішньоторговельні партнери Фінляндії — Росія, Швеція, ФРН, Великобританія. Зростають зв’язку Фінляндії з розвиваються. Економічне співробітництво Фінляндії з Росією полягає в довгострокових торгових угодах, укладених п’ять років (перше п’ятилітнє торгове угоду підписано в 1950 на період 1951—55), і Перспективною програмі розвитку торговельно-економічного співробітництва, виробничу кооперацію і спеціалізації, ухваленій у 1972. Росія — великий покупець фінських судів, промислового устаткування, виробів електротехнічній промисловості, целюлози, папери та інших. Росія експортує у Фінляндію нафту, газ, нафтопродукти, вугілля, кокс, бавовну, корми й добрива, і навіть метали, автомобілі, машини та різне устаткування. Між Фінляндією і Росія здійснюється виробниче і технічне співробітництво, спільне спорудження енергетичних та інших. промислових об'єктів біля Росії й Фінляндії з 1977 розпочато здійснення довгострокової програми розвитку та поглиблення торговельно-економічного, промислового й науково-технічного співпраці між Фінляндією і Росія до 1990.

Грошова одиниця — фінська марка (з 1973 плаваючий курс).

У экономико-географическом відношенні біля Фінляндії умовно виділяють 3 частини: Юго-3апад, Приозерье і Північ. Південний Захід — частина країни знайомилися з найсприятливішими природними умовами (близько 25% площі Фінляндії і св. 60% її населення), головне економічне район країни. Галузі промисловості, пов’язані переважно з привізним сырьём і паливом. Південний Захід — сама урбанізована частина Фінляндії (св. 70% її міського населення). Тут зосереджено найбільші фінські рр.— Гельсінкі, Турку, Тампере. Приозерье (переважна більшість Озёрного плато і долина р. Кюми-Йоки — 25% території Фінляндії і 26% її населення) — яскраво виражений лісопромисловий район (24% всієї промислової продукції Фінляндії). Сільське господарство невисокою інтенсивності. Переважають дрібні селянські господарства, ¾ наділу яких займає ліс. Найбільш индустриализованы берег оз. Сайма й реокупувати узбережжя Фінської затоки. Основні галузі — гідроенергетика, лісова промисловість, металургія, хімія. Близько 21% міського населення Фінляндії, головні города—Котка, Куопио, Ювяскюля. Північ (близько 50% території, 13% населення Фінляндії) — район потенційних ресурсів, лісового господарства та нових (зокрема металургійних, хімічних) галузей промисловості (близько 9% обще-финской промислової продукції; 7% зайнятих у промисловості країни). Близько 8% гір. населення; головні рр.— Оулу, Кемі, Рованиеми.